# ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 815/2707/18 Суд: Касаційний адміністративний суд ВС Справа № 815/2707/18 Дата ухвалення: 2022-02-01 Вид судочинства: Адміністративне Ідентифікатор ЄДРСР: 103035503 Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/103035503 Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/103035503 Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення. ## Текст документа ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 лютого 2022 року м. Київ справа № 815/2707/18 адміністративне провадження № К/9901/4961/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Бучик А.Ю., суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2021 (колегія суддів: Турецької І.О. Стас Л.В., Шеметенко Л.П) у справі №815/2707/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держспоживслужби України в Одеській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, УСТАНОВИВ Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.10.2018, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2019, позов задоволено частково: - визнано протиправними дії Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області із відмови у проведенні позапланового заходу державного нагляду (контролю) за заявою ОСОБА_1 від 07.02.2018, оформленої листом від 19.02.2018 №1313/05/18 Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області «Щодо розгляду звернення»; - зобов`язано Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області вжити передбачених законодавством заходів щодо проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) за заявою ОСОБА_1 від 07.02.2018 (вх.№С-111 від 07.02.18); - в іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.09.2020 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.10.2018 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2019 скасовано в частині, якою в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відмовлено. В цій частині ухвалено нове рішення про задоволення позову частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держспоживслужби України в Одеській області 2000 (дві тисячі) гривень на відшкодування моральної шкоди. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28.10.2020 заяву ОСОБА_1 про зобов`язання Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області подати звіт про виконання судового рішення задоволено. Зобов`язано Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області подати суду у строк 15 днів з дня отримання ухвали звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.10.2018 та постанови Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №815/2707/18. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29.12.2020 прийнято звіт Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про виконання судового рішення по справі №815/2707/18. На цю ухвалу позивач подав апеляційну скаргу. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2021 відмовлено у відкритті апеляційного провадження. Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що відповідно до пункту 25 частини 1 статті 294 КАС України ухвала суду першої інстанції, постановлена за результатами розгляду заяви, поданої в порядку статті 382 КАС України, може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду. Ухвалою Верховного Суду від 24.02.2021 відкрито касаційне провадження. Відзив на касаційну скаргу не надходив. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до частини 2 статті 293 КАС учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається. Пунктом 25 частини 1 статті 294 КАС передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, щодо накладення штрафу та інших питань судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, постановлених судом відповідно до статті 382 цього Кодексу. Як слідує із вказаної норми, в ній не зазначено такий конкретний вид ухвали, як ухвала про прийняття звіту про виконання судового рішення. Проте, у цій нормі зазначено, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали з інших питань судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, постановлених судом відповідно до статті 382 цього Кодексу. У свою чергу зі змісту статті 382 цього Кодексу вбачається, що вона стосується саме судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах і в її частині першій вказано, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Відтак, стаття 382 КАС України надає суду два варіанти вирішення клопотання про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення: задовольнити або відмовити. Таким чином, аналіз положень статей 294, 382 свідчить про те, що до ухвал з інших питань судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, постановлених судом відповідно до статті 382 цього Кодексу відноситься, зокрема, й ухвала про відмову у зобов`язанні суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, а тому вона може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від судового рішення. Трактування вказаних положень в інший спосіб призвело б до ситуації, коли ухвала про відмову у зобов`язанні суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, про прийняття звіту не могла б взагалі бути оскаржена, оскільки особа, яка з нею не погоджується, - позивач, не має підстав для оскарження рішення по суті справи, так як воно, у цій ситуації, винесене на його користь. Крім того, як вбачається з заяви позивача та касаційної скарги, судове рішення стосується прав позивача на пенсію, яка протиправно не виплачується з вини пенсійного органу. Відповідну позицію неодноразово висловлював Верховний Суд, зокрема, у постановах від 11 липня 2019 року в справі №676/7339/18, від 26 листопада 2020 року в справі №160/8471/18, від 07 грудня 2020 року в справі №187/279/17 (6-а/0187/4/20) та від 11 серпня 2021 року в справі №200/10018/19-а і підстав для відступу від такої Суд не знаходить. Однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом. Кодексом адміністративного судочинства України також визначено принципи здійснення адміністративного судочинства, одним з яких є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду. Цей принцип полягає в тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень. Відмова у відкритті апеляційного провадження в цьому випадку суперечить завданню адміністративного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25.12.1997 № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11 - рп/2012). Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Таке право гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129), (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11 - рп/2012). Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007). Отже, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження. На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що апеляційним судом відмовлено у відкритті апеляційного провадження безпідставно, з порушенням норм процесуального права, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. Згідно частини 1 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, П О С Т А Н О В И В: Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2021 скасувати. Справу № 815/2707/18 направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий А.Ю. Бучик Судді Л.Л. Мороз А.І. Рибачук Згадані норми: Конституція України, ст. 129; Конституція України, ст. 64; КАС України, ст. 294; КАС України, ст. 382; КАС України, ст. 293; КАС України, ст. 353; КАС України, ст. 341; КАС України, ст. 345; КАС України, ст. 349; КАС України, ст. 355; КАС України, ст. 356; КАС України, ст. 359 Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.