# ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 348/1382/22

Суд: Касаційний цивільний суд ВС
Справа № 348/1382/22
Дата ухвалення: 2026-10-07
Вид судочинства: Цивільне
Ідентифікатор ЄДРСР: 140653611
Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/140653611
Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/140653611

Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення.

## Текст документа
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року
м. Київ

справа № 348/1382/22
провадження № 61-15918св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Ситнік О. М.
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Фаловської І. М.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 10 квітня2025 року, додаткове рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 28 квітня  2025 рокув складі судді Бурдун Т. А.та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 04 листопада 2025 року в складі колегії суддів Василишин Л. В., Баркова В. М., Максюти І. О.

в справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» в особі відокремленого структурного підрозділу Нафтогазвидобувного управління «Надвірнанафтогаз» про стягнення недорахованої та невиплаченої заробітної плати й інфляційних втрат та

ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та з урахуваннямуточнень просив стягнути з Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Укрнафта»в особі відокремленого структурного підрозділу Нафтогазовидобувного управління «Надвірнанафтогаз» 274 499,14 грн заробітної плати, 5 364 287,85 грн інфляційних втрат з врахуванням законодавчо встановлених податків, зборів та обов`язкових платежів, судові витрати врозмірі 6 000,00грн та 40 000,00 грн за проведення економічної експертизи.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що з 25 березня 2003 року він працював машиністом насосної станції з накачування робочого агента в пласт 3-го розряду в цеху підтримання пластового тиску у відокремленому структурному підрозділі Нафтогазовидобувного управління «Надвірнанафтогаз» ПАТ «Укрнафта». 30 травня 2022 року він звернувся до Київської незалежної судово-експертної установи із заявою на проведення судово-економічної експертизи. Висновком судового експерта Величко Ю. Г. від 11 серпня 2022 року № 3224 за результатами проведення економічної експертизи встановлено невідповідність розміру його заробітної плати нормам та гарантіям, що встановлені трудовим законодавством, колективним договором і галузевими угодами. Зокрема, відповідач неправильно розраховував розмір тарифної ставки за період з квітня 2003 року до квітня 2022 року (основні грубі порушення починаючи з 2017 року), як наслідок, за період роботи відповідач не в повному розмірі виплачував йому заробітну плату. За вказаний період відповідач мав нарахувати та виплатити йому заробітну плату у розмірі 1 696 371,90 грн. Натомість за цей період фактично нарахована та виплачена заробітна плата у розмірі 1 421 872,75 грн. Недонарахована та невиплачена йому відповідачем заробітна плата за період з квітня 2003 року до квітня 2022 року становить 274 499,14 грн. Крім того, відповідно до вказаного висновку судового експерта розмір індексації недонарахованої та невиплаченої заробітної плати за цей період станом на 11 серпня 2022 року становить 5 364 287,85 грн.
Позивач уважав, що, оскільки під час визначення розміру посадового окладу норми і гарантії, визначені законодавством та галузевими угодами, дотримані не були, його право на оплату праці підлягає захисту шляхом перерахування та виплати йому заробітної плати із врахуванням мінімальних гарантій, встановлених галузевими угодами, а також із врахуванням індексів зростання цін на споживчі товари.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
10 квітня 2025 року рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1
28 квітня 2025 року додатковим рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрнафта» в особі відокремленого структурного підрозділу Нафтогазвидобувного управління «Надвірнанафтогаз» понесені судові витрати за проведення експертизи в розмірі 19 101,60 грн.
04 листопада 2025 року постановою Івано-Франківського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 10 квітня 2025 року та додаткове рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 28 квітня 2025 року залишено без змін.
Судові рішення мотивовано тим, що пунктом 2.2.8 колективного договору визначено мінімальні гарантії для оплати праці, а саме встановлено мінімальний розмір тарифної ставки робітника першого розряду основного виробництва за місячну норму робочого часу не менше 135 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, для робітників наскрізних та інших професій - у розмірі не менше 120 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом».З 01 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 1774-VIII), у пункті 5 розділу II (Прикінцеві та перехідні положення) якого зазначено: «Установити, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина у колективних договорах та угодах усіх рівнів. До внесення змін до колективних договорів і угод усіх рівнів щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб», тобто з 01 січня 2017 року під час розрахунку мінімальних гарантій як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб. За період з дати прийняття колективного договору до 31 грудня 2016 року під час розрахунку мінімальних гарантій як розрахункова величина використовувалася мінімальна заробітна плата. Доповненням № 77 до колективного договору з 01 квітня 2018 року до пункту 2.2.8 внесено примітку такого змісту: до внесення змін у чинну галузеву угоду замість показника мінімальна заробітна плата відповідно до Закону № 1774-VIII як розрахункова величина застосовується показник прожитковий мінімуму на одну працездатну особу, встановлений законодавством. Тому доводи представника позивача щодо необхідності обрахування тарифної ставки з 01 січня 2017 року в розмірі мінімальної заробітної плати є безпідставними.
Стосовно застосування міжрозрядного тарифного коефіцієнту суди зазначили, що під час затвердження штатного розпису та встановлення конкретних розмірів оплати праці працівників відповідач правомірно керувався додатками 1, 4, 6 до колективного договору. Так, згідно з додатком № 1 до колективного договору встановлені міжрозрядні тарифні коефіцієнти, які застосовуються для визначення тарифних ставок робітників: з травня 2007 року до 01 травня 2017 року діяли міжрозрядні тарифні коефіцієнти:1-1,0; 2-1,09; 3-1,21; 4-1,35; 5-1,55; 6-1,8. Доповненням № 63 з 01 травня 2017 року додаток 1 викладено в такій редакції:1-1,0; 2-1,21; 3-1,34; 4-1,5; 5-1,72; 6-2,0. Тобто для розрахунку годинної тарифної ставки позивача відповідачем згідно з умовами колективного договору правомірно застосовувались міжрозрядні тарифні коефіцієнти, які відповідають третьому розряду: до 01 травня 2017 року - коефіцієнт 1,21; з 01 травня 2017 року - коефіцієнт 1,34.
Щодо надбавки за високу майстерність у розмірі 12 %, суди вказали, що позивач не спростував, що така могла бути встановлена тільки на підставі конкретного наказу, який за час його роботи не приймався, тому підстави для врахування такої надбавки як складової зарплати відсутні.
Щодо невиплаченого підвищення посадового окладу на 25 % за роботу в гірському населеному пункті, суди мотивували висновки тим, що під час проведення розрахунку мінімальної годинної тарифної ставки відповідачем застосовувався формульний розрахунок, а саме мінімальна зарплата у погодинному розмірі множилась на 1,35 - на міжрозрядний коефіцієнт для 3 розряду, на 1,25 - за роботу у гірському населеному пункті та на 1,08 - з урахуванням доплати за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці. ОСОБА_1 , який займав посаду машиніста насосної станції з накачування робочого агенту в пласт 3-го розряду в цеху підтримання пластового тиску, була встановлена підвищена тарифна ставка, а саме тарифна ставка за 3 розрядом становила 60,015 грн, коли тарифна ставка робітника цього ж розряду із звичайними умовами праці становила 52,748 грн. Відповідно до галузевої угоди мінімальний розмір місячної тарифної ставки робітника першого розряду основного виробництва становить 3 212,00 грн, а згідно з колективним договором фактичний розмір місячної тарифної ставки робітника першого розряду основного виробництва становить 6 541,00 грн, що в 2,04 рази або на 104 % перевищує мінімальні гарантії. Отже, відповідачем було враховано підвищення посадового окладу на 25 % за роботу на території населеного пункту, якому надано статус гірського, під час розрахунку мінімальної годинної тарифної ставки позивача. Позивачем не доведено порушення відповідачем законодавства про оплату його праці, а тому в задоволенні позовних вимог про стягнення недорахованої й невиплаченої заробітної плати за весь період роботи в сумі 274 499,14 грн інфляційних втрат у розмірі 5 364 287,85 грн необхідно відмовити.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
13 грудня 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу нарішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської областівід 10 квітня 2025 року, додаткове рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 28 квітня 2025 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 04 листопада 2025 року, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що в частині відмови у застосуванні надбавки за високу професійну майстерність у розмірі 12 %, доплати у розмірі 25 % до посадового окладу за роботу у гірському населеному пункті, застосування міжрозрядного тарифного коефіцієнту для працівника 3 розряду у розмірі 1,34 за весь період суди не врахуваливисновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, зокрема:
- у постановах від 09 вересня 2019 року в справі № 174/780/16-ц, від 05 липня 2023 року в справі № 306/2066/21, про те, що під час вирішенняспорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат, потрібно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюється дія зазначених нормативно-правових актів, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами. Так, працедавець вправі самостійно визначити критерії нарахування та виплати цієї надбавки/винагороди, її розмір, в тому числі й з урахуванням фінансового стану. Проте ненарахування такої взагалі прямо суперечить умовам колективного договору і порушує вимоги статті 5 Закону України від 01 липня 1993 року № 3356-XII «Про колективні договори та угоди» (далі - Закон № 3356-XII);
- у постановах від 05 квітня 2021 року в справі № 462/1210/18, від 07 грудня 2020 року в справі № 466/6366/17, про те, що встановлені галузевими (міжгалузевими) i територіальними угодами умови оплати праці є гарантіями для працівників в сфері оплати праці й безпосереднє застосування таких умов є обов`язковим для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії угоди;
- у постанові від 10 грудня 2019 року всправі № 606/2300/17, про те, що недотримання норм і гарантій,визначених галузевими угодами, під часвстановлення посадового окладу є підставою для перерахунку та виплати заробітної плати із врахуванням мінімальних гарантій, встановлених галузевими угодами;
- у постановах від 11 вересня 2019 року в справі № 212/7275/15-ц,  від 06 лютого 2018 року всправі № 212/5156/15-ц, про те, що в разі, якщо колективний договір погіршує становище працівників підприємства порівняно з умовами галузевої угоди, необхідно керуватися умовами галузевої угоди, виконання яких є обов`язком відповідача;
- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17, про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтереси, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідками.
Відповідно до додатку № 6 для робітників 3 розряду встановлюється надбавка за високу професійну майстерність у розмірі 12 %. Такий же розмір надбавки встановлено додатком № 2 до галузевої угоди 2007-2009 років та додатком № 6 до галузевої угоди 2012-2014 років. Відповідно до підпункту б) пункту 2.2.23а колективного договорупід час індексації заробітної плати працівників товариства враховуються складові зарплати, які не мають разового характеру, серед яких надбавка за високу професійну майстерність. 3 огляду на наведені норми, надбавка за високу професійнумайстерність у розмірі 12 % є мінімальною доплатою до тарифної ставки та постійною складовою заробітної плати працівника 3 розряду.
Суди неправильно застосували до спірних правовідносин пункт 5 розділу ІІ Закону № 1774-VII, оскільки не врахували, що ПАТ «Укрнафта» здійснює оплату праці своїх працівників за рахунок власних коштів та не фінансується з бюджету. Закон № 1774-VII стосуєтьсязмін розрахункової величини з «мінімальної заробітної плати» на «прожитковий мінімум для працездатних осіб» під час формування тарифної ставки працівників установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету.
Стосовно підвищення тарифної ставки на 25 %, то під час розрахунку мінімального розміру місячної тарифної ставки якрозрахункова величина застосованийпрожитковий мінімум для працездатних осіб, а не мінімальний розмір заробітної плати. Причиною оскарження рішень судів у частині доплат до тарифної ставки у розмірі 25 % за роботу в гірській місцевості є відсутність такої доплати у розрахункових листках щодо виплати заробітної плати  ОСОБА_1 .
У висновку експерта розрахунок заробітної плати за посадою  ОСОБА_1 проведено з урахуванням всіх мінімальних видів та розмірів доплат і надбавок, передбачених законодавством, колективним договором та галузевою угодою 2012-2014 років для працівника 3 розряду, а також з урахуванням сум нарахованих премій, лікарняних, відпускних та інших видів нарахувань у розмірах, згідно з наявними розрахунковими листами та обсягами відпрацьованого робочого часу, за винятком міжрозрядного коефіцієнту для працівника 3 розряду- 1,34 у зв`язку з ненаданням необхідної інформації колишнім роботолавцем. Відповідач умисно порушив право ОСОБА_1 на повну та вичерпну інформацію щодо складових його заробітної плати, тому ефективним засобом захисту порушеного права мало бути застосування міжрозрядного коефіцієнту для працівника 3 розряду- 1,34 за весь розрахунковий період.
Відсутній висновок Верховного Суду щодо статті 96 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП) України, статті 6 Закону України від 24 березня 1995 року
№ 108/95-ВР«Про оплату праці» (далі - Закон № 108/95-ВР), що стосувалися розрахункової величини під час формування тарифної ставки працівників установ, закладів та організацій, які фінансуються з бюджету, з «мінімальної заробітної плати» на «прожитковий мінімум для працездатних осіб».
Позиція інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ПАТ «Укрнафта» зазначає, що проведена Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області позапланова перевірка не встановила порушень вимог трудового законодавства зі сторони відповідача, що підтверджується актом від 09 вересня 2021 року № ІФ2349/530/АВ. Заробітна плата ОСОБА_1 нараховувалася відповідно до Генеральної угоди, яка укладена між Кабінетом Міністрів України, Всеукраїнськими об`єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб`єднаннями, та Галузевої угоди, укладеної між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією Нафтогаз України і профспілкою працівників нафтової і газової промисловості України на 2012-2014 роки, Колективного договору на 2007-2008 роки, який схвалений конференцією трудового колективу 26 квітня 2007 року.

Із 01 січня 2017 року під час розрахунку мінімальних гарантій як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб. Суди першої та апеляційної інстанцій закономірно відхилили доводи представника ОСОБА_1 про те, що під час визначення тарифної ставки з 01 січня 2017 року мав застосовуватися розмір мінімальної заробітної плати.Також для розрахунку годинної тарифної ставки ОСОБА_1 відповідачем за умовами колективного договору правомірно застосовувались міжрозрядні тарифні коефіцієнти, які відповідають третьому розряду, а саме до 01 травня 2017 року застосовувався коефіцієнт 1,21; а з 01 травня 2017 року - коефіцієнт 1,34.

Висновки судового експерта не можна вважати належними доказами, оскільки вони є неповними, зроблені на підставі неповної документації про нарахування заробітної плати.

У тексті пункту 5 розділу II Закону № 1774-VIII не вказано, що дія цього пункту поширюється тільки на статтю 96 КЗпП України та статтю 6 Закону № 108/95-ВР. Внесені Законом № 1774-VIII зміни пов`язані з оплатою праці всіх працівників, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами та організаціями не залежно від форми власності.

Відповідно пункту 2.17 Галузевої угоди нафтовиків форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри всіх видів надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених чинним законодавством, генеральною та галузевою угодами. Згідно з абзацом 2 пункту 2.2.16 колективного договору конкретний розмір доплат і надбавок встановлюється наказом голови правління, керівника структурної одиниці. Однак надбавка за високу професійну майстерність у розмірі 12 % впродовж роботи ОСОБА_1 відповідним наказом не встановлювалася.

Відповідно до галузевої угоди нафтовиків мінімальний розмір місячної тарифної ставки робітника першого розряду основного виробництва становить 3 212,00 грн, а згідно з колективним договором фактичний розмір місячної тарифної ставки робітника першого розряду основного виробництва становить 6 541,00 грн, що в 2,04 рази або на 104 % перевищує мінімальні гарантії (зокрема враховує 25 % підвищення за роботу в гірській місцевості). Відповідачем було встановлено ОСОБА_1 посадовий оклад значно більший за мінімальну заробітну плату, чим дотримано вимоги про підвищення розміру посадового окладу на 25 % за роботу на території населеного пункту, якому надано статус гірського.

У постанові Верховного Суду від 12 червня 2019 року в справі № 300/496/17 викладена позиція про те, що з метою перевірки врахування роботодавцем пільг громадянам, які працюють у гірських районах, судам необхідно встановити тарифну ставку (оклад) робітника відповідної посади в галузевій угоді, з`ясувати, який розмір вона становитиме з урахуванням підвищення на 25 %, яким є розмір тарифної ставки (окладу) цього працівника в колективному договорі та в якому розмірі він її фактично отримує.

Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 працював у ПАТ «Укрнафта» в особі відокремленого структурного підрозділу Нафтогазовидобувного управління «Надвірнанафтогаз» у період з 06 березня 2002 року до 15 вересня 2022 року. На момент звільнення обіймав посаду машиніста насосної станції з накачування робочого агента в пласт 3-го розряду в цеху підтримання пластового тиску.
15 вересня 2022 року наказом № 315-К «Про припинення трудового договору (контракту)» ОСОБА_1 було звільнено з роботи.
09 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Управління Держпраці в Івано-Франківській області з проханням провести перевірку ПАТ «Укрнафта» в особі відокремленого структурного підрозділу Нафтогазовидобувного управління «Надвірнанафтогаз» щодо дотримання законодавства про працю, зокрема, законності та відповідності умовам колективного договору нарахування та виплати позивачу заробітної плати за весь період його роботи на підприємстві, починаючи з 2001 року.
Проведена Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області позапланова перевірка не встановила порушень вимог трудового законодавства зі сторони відповідача, що підтверджується актом від 09 вересня 2021 року № ІФ2349/530/АВ. Зокрема, в акті зазначено, що за результатами атестації робоче місце машиніста насосних станцій з накачування робочого агента в пласт належить до категорії з шкідливими і важкими умовами праці. Згідно з картою умов праці передбачено такі пільги та компенсації: право на пільгову пенсію за списком № 2, підвищена на 8 % тарифна ставка, додаткова щорічна відпустка за особливий характер праці - 7 календарних днів, видача молока - з розрахунку 0,5 літра за зміну. Всі перелічені пільги та компенсації надаються у повному обсязі, встановлена підвищена тарифна ставка, що враховує доплату за шкідливі умови праці, а саме тарифна ставка за 3 розрядом становить 60,015 грн, коли тарифна ставка робітника цього ж розряду із нормальними умовами праці становить 52,748 грн. Відповідно до колективного договору виплачується допомога за роботу в нічний і вечірній час, премія за виконання ключових показників ефективності та здійснюються заохочувальні та компенсаційні виплати, а саме матеріальна допомога на оздоровлення, премія до професійного свята та ін. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 серпня 1995 № 648 «Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах» (далі - Постанова № 648) тарифні ставки і посадові оклади працівників визначені генеральною, галузевими та регіональними угодами як мінімальні гарантії в оплаті праці підвищуються на 25 відсотків. Відповідно до галузевої угод, мінімальний розмір місячної тарифної ставки робітника першого розряду основного виробництва становить 3 212,00 грн, а згідно з колективним договором фактичний розмір місячної тарифної ставки робітника першого розряду основного виробництва становить 6 541,00 грн, що в 2,04 рази або на 104 % перевищує мінімальні гарантії (зокрема враховує 25 % підвищення за роботу в гірській місцевості). Вказано, що машиністи насосних станцій з накачування робочого агента в пласт не працюють вахтовим методом організації робіт, тому доставка до місця роботи і забезпечення гарячим харчуванням для них не передбачена. Також ОСОБА_1 за період з 2001 року до вересня 2021 року нараховувалася індексація заробітної плати.
Згідно з довідкою про нараховану та виплачену заробітну плату ОСОБА_1 за період з квітня 2003 року до травня 2022 року відображено розрахунок у загальному розмірі 1 421 872,46 грн, виходячи із його фактичної тарифної ставки у відповідному періоді.
За висновком судового експерта Київської незалежної судово-експертної установи Величко Ю. Г. від 11 серпня 2022 року № 3224 згідно з розрахунковими листами ОСОБА_1 за період з квітня 2003 року до квітня 2022 року загальний розмір нарахованої заробітної плати працівника становить 1 421 872,75 грн, арифметично встановлений розмір заробітної плати - 1 696 371,90 грн, різниця - 274 499,14 грн, розмір недонарахованої підприємством частини заробітної плати з врахуванням індексів зростання на споживчі товари з врахуванням індексів зростання на споживчі товари станом на 11 серпня 2022 року - 5 638 787,00 грн. Також у висновку вказано, що у зв`язку з відсутністю в межах наданих матеріалів повного обсягу документів розраховані значення розміру заробітної плати не є остаточними.
Згідно з висновком судового експерта Київської незалежної судово-експертної установи Величко Ю. Г. від 29 грудня 2022 року № 3248 у межах наданих документів арифметично встановлений розмір заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01 травня 2017 року до 01 травня 2022 року становить 1 030 715,84 грн, згідно з розрахунковими листами ОСОБА_1 за період з 01 травня 2017 року до 01 травня 2022 року загальний розмір нарахованої заробітної плати працівника - 800 858,89 грн, різниця - 229 856,95 грн, розмір недонарахованої підприємством частини заробітної плати з врахуванням індексів зростання на споживчі товари за період з 01 травня 2017 року до 01 травня 2022 року - 2 351 286,29 грн, також у висновку вказано, що у зв`язку з відсутністю в межах наданих матеріалів повного обсягу документів розраховані значення розміру заробітної плати не є остаточними.
Відповідно до висновку експерта від 31 жовтня 2024 року № СЕ-19/109-23/14288-ЕК заробітна плата ОСОБА_1 на посаді машиніста насосної станції з накачування робочого агента в пласт 3 розряду в цеху підтримання пластового тиску на підприємстві ПАТ «Укрнафта» в особі відокремленого структурного підрозділу Нафтогазовидобувного управління «Надвірнанафтогаз» за період з 01 січня 2011 року до 01 травня 2022 року повинна становити: 1 216 898,21 грн, зокрема: 44 811,44 грн за 2011 рік, 52 316,30 грн за 2012 рік, 53 858,68 грн за 2013 рік, 66 596,14 грн за 2014 рік, 77 068,41 грн за 2015 рік, 86 254,73 грн за 2016 рік, 106 239,64 грн за 2017 рік, 136 903,11 грн за 2018 рік, 161 119,00 грн за 2019 рік, 170 329,60 грн за 2020 рік, 205 920,44 грн за 2021 рік, 55 480,72 грн за 2022 рік. Заробітна плата за період з 25 березня 2003 року до 31 грудня 2010 року не визначалася, оскільки за цей період не надані первинні бухгалтерські документи (табелі обліку робочого часу), які є підставою для нарахування заробітної плати.
Позиція Верховного Суду
Касаційне провадження в справі відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Згідно з пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщосуд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, відзиву та виснував, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
За доводами касаційної скарги оспорюється відмова судів у стягненні надбавки за високу професійну майстерність у розмірі 12 %, доплати у розмірі 25 % до посадового окладу за роботу у гірському населеному пункті та сум з урахуванням міжрозрядного тарифного коефіцієнту для працівника 3 розряду в розмірі 1,34.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, зокрема:
- у постановах від 09 вересня 2019 року в справі № 174/780/16-ц, від 05 липня 2023 року в справі № 306/2066/21, про те, що під час вирішенняспорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат, потрібно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюється дія зазначених нормативно-правових актів, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами. Так, працедавець вправі самостійно визначити критерії нарахування та виплати цієї надбавки/винагороди, її розмір, в тому числі й з урахуванням фінансового стану. Проте ненарахування такої взагалі прямо суперечить умовам колективного договору і порушує вимоги статті 5 Закону № 3356-XII;
- у постановах від 05 квітня 2021 року в справі № 462/1210/18, від 07 грудня 2020 року в справі № 466/6366/17, про те, що встановлені галузевими (міжгалузевими) i територіальними угодами умови оплати праці є гарантіями для працівників в сфері оплати праці й безпосереднє застосування таких умов є обов`язковим для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії угоди;
- у постанові від 10 грудня 2019 року всправі № 606/2300/17, про те, що недотримання норм і гарантій,визначених галузевими угодами, під часвстановлення посадового окладу є підставою для перерахунку та виплати заробітної плати із врахуванням мінімальних гарантій, встановлених галузевими угодами;
- у постановах від 11 вересня 2019 року в справі № 212/7275/15-ц,  від 06 лютого 2018 року всправі № 212/5156/15-ц, про те, що в разі, якщо колективний договір погіршує становище працівників підприємства порівняно з умовами галузевої угоди, необхідно керуватися умовами галузевої угоди, виконання яких є обов`язком відповідача;
- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17, про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтереси, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідками.
Висновки судів у цій справі частково не відповідають наведеним правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду,з огляду на таке.
Згідно із статтею 5 Закону № 108/95-ВР організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на національному рівні; галузевих (міжгалузевих), територіальних угод; колективних договорів; трудових договорів; грантів.
За змістом статті 97 КЗпП України та статей 6, 15 Закону № 108/95-ВРоплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок, посадових окладів працівникам, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються роботодавцем з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.
Відповідно до статті 11 Закону № 108/95-ВР мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати, як мінімальні гарантії в оплаті праці, визначаються генеральною угодою.
На важких роботах, на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, на роботах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я встановлюється підвищена оплата праці. Перелік цих робіт визначається Кабінетом Міністрів України (стаття 100 КЗпП України).
Пільги громадянам, яким надано статус особи, що проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, визначені у статті 6 Закону України від 15 лютого 1995 року № 56/95-ВР«Про статус гірських населених пунктів в Україні», де вказано, що умови оплати праці осіб, які працюють у гірських районах, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Зокрема Постановою № 648 визначено, що на підприємствах, в установах, організаціях, територіальних органах, територіальних підрозділах та військових частинах, розташованих на території населених пунктів, яким надано статус гірських, тарифні ставки і посадові оклади працівників, військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів та підрозділів цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби, визначені генеральною, галузевими та регіональними угодами як мінімальні гарантії в оплаті праці, а також встановлені за рішенням Кабінету Міністрів України або за його дорученням, підвищуються на 25 відсотків.
Недотримання наведеної вище гарантії в оплаті праці позивач пов`язує з тим, що: 1) під час розрахунку мінімального розміру місячної тарифної ставки як розрахункова величина застосований прожитковий мінімум для працездатних осіб, а не мінімальний розмір заробітної плати. Суди неправильно застосували до спірних правовідносин пункт 5 розділу ІІ Закону № 1774-VII, оскільки не врахували, що ПАТ «Укрнафта» здійснює оплату праці своїх працівників за рахунок власних коштів та не фінансується з бюджету. Закон № 1774-VII стосується змін розрахункової величини з «мінімальної заробітної плати» на «прожитковий мінімум для працездатних осіб» під час формування тарифної ставки працівників установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету; 2) причиною оскарження рішень судів у частині доплат до тарифної ставки у розмірі 25% за роботу в гірській місцевості є відсутність такої доплати у розрахункових листках щодо виплати заробітної плати   ОСОБА_1 .
Колегія суддів зазначає таке.
06 грудня 2016 року був прийнятий Закон № 1774-VIII, що набрав чинності 01 січня 2017 року.
Пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VIII установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат,крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій.
До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.
У пункті 5 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VIII встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина у колективних договорах та угодах усіх рівнів. Сторонам, які уклали колективні договори і угоди, у тримісячний строк привести їх норми у відповідність із цим Законом згідно із законодавством. До внесення змін до колективних договорів і угод усіх рівнів щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пунктом 9 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VIII до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Як свідчить зміст Закону № 1774-VIII, ним була змінена розрахункова величина з мінімальної заробітної плати на прожитковий мінімум, яка стала застосовуватися для обчислення всіх виплат, де раніше застосовувалася як розрахункова величина мінімальна заробітна плата, а також для обчислення інших платежів та санкцій, та внесені такі зміни до низки законів України.
Відповідно до наведених вище положень Закону № 1774-VIII законодавець, по-перше, заборонив застосовувати для визначення розмірів посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат як розрахункову величину мінімальну заробітну плату; по-друге, чітко передбачив, що для визначення таких виплат застосовується розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений на 01 січня відповідного календарного року.
Такі висновки в подібних правовідносинах зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 квітня 2024 року в справі № 240/19227/21, Верховний Суд у постановах від 14 липня 2026 року в справі № 240/22191/25, від 14 серпня 2026 року в справі № 240/16978/25 та інших.
Положення пункту 3 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1774-VІІІ визначають нову розрахункову величину, яка підлягає застосуванню під час реалізації положень, зокрема статті 97 КЗпП України та статей 6, 15 Закону № 108/95-ВР, а тому положення Закону № 1774-VIII поширюються на спірні правовідносини, як правильно визначили суди попередніх інстанцій.
Доводи касаційної скарги про те, що Закон № 1774-VII стосується змін розрахункової величини з мінімальної заробітної плати на прожитковий мінімум для працездатних осіб під час формування тарифної ставки працівників установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету, є безпідставними, адже в тексті пункту 5 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VIII не вказано, що цей пункт має обмежену сферу дії. Внесені Законом № 1774-VIII зміни пов`язані з оплатою праці всіх працівників, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності.

Крім того, частка держави в особі суб`єкта управління об`єктами державної власності - Міністерства оборони України в ПАТ «Укрнафта» згідно з реєстром Фонду держмайна України становить 50 %, що спростовує доводи касаційної скарги про виключно приватний характер джерел формування майна ПАТ «Укрнафта», одним з акціонерів якого є держава.

Відповідно до статті 2 Закону № 3356-XII колективний договір укладається на підприємстві, в установі, організації, а також з фізичною особою, яка використовує найману працю. Угода укладається на національному, галузевому, територіальному рівнях на двосторонній або тристоронній основі: на національному рівні - генеральна угода; на галузевому рівні - галузеві (міжгалузеві) угоди; на територіальному рівні - територіальні угоди.

Згідно зі статтею 9 Закону № 3356-XII положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства. Положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду. Колективний договір, угода набирають чинності з дня їх підписання представниками сторін або з дня, зазначеного у колективному договорі, угоді. Після закінчення строку дії колективний договір, угода продовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть новий або не переглянуть чинний, якщо інше не передбачено договором, угодою.

Галузеві (міжгалузеві) і територіальні (обласні та республіканська) угоди підлягають повідомній реєстрації в установленому порядку центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин, а колективні договори і територіальні угоди іншого рівня - місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Установлено, що заробітна плата працівникам ПАТ «Укрнафта» нараховується з врахуванням Генеральної угоди, яка укладена між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об`єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб`єднаннями, та Галузевої угоди, укладеної між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією Нафтогаз України і профспілкою працівників нафтової і газової промисловості України на 2012-2014 роки.
У ПАТ «Укрнафта» також укладено Колективний договір на 2007-2008 роки, який схвалений конференцією трудового колективу 26 квітня 2007 року, та діє до укладення нового, на підставі пункту 1.1 цього Колективного договору та статті 9 Закону № 3356-XII. Протягом 2007-2022 років до Колективного договору вносилися зміни і доповнення, які оформлені доповненнями до Колективного договору № №1-108. Колективний договір та всі доповнення зареєстровано в Шевченківській районній державній адміністрації м. Києва.
Пунктом 2.2.8 зазначеного Колективного договору визначено мінімальні гарантії для оплати праці, а саме встановлено мінімальний розмір тарифної ставки робітника першого розряду основного виробництва за місячну норму робочого часу не менше 135 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, для робітників наскрізних та інших професій - у розмірі не менше 120 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом.
Доповненням № 77 до Колективного договору з 01 квітня 2018 року до пункту 2.2.8 внесено примітку такого змісту: до внесення змін у чинну Галузеву угоду замість показника мінімальна заробітна плата відповідно до Закону № 1774-VIII як розрахункова величина застосовується показник прожитковий мінімуму на одну працездатну особу, встановлений законодавством.
Тому доводи позивача щодо необхідності обрахування тарифної ставки з 01 січня 2017 року в розмірі мінімальної заробітної плати є безпідставними як з огляду на дію Закону № 1774-VIII, так і з урахуванням умов Колективного договору, яким погоджено взаємні зобов`язання ПАТ «Укрнафта» та його працівників щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин.
За змістом статті 5 Закону № 3356-XII умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод.
Позивач на посилається на статтю 5 Закону № 3356-XII як на підставу недійсності доповнень до Колективного договору в частині розрахункової величини для визначення розмірів посадових окладів та заробітної плати працівників з мінімальної заробітної плати на прожитковий мінімум, однак не вказує, якою нормою законодавства передбачено інші положення, ніж визначені в Законі № 1774-VIII, зокрема в пункті 5 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VIII, яким унормовано, що до внесення змін до колективних договорів і угод усіх рівнів щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів у тій частині, що базою розрахунку доплати до тарифної ставки у розмірі 25 % за роботу в гірській місцевості з 01 січня 2017 року є прожитковий мінімум для працездатних осіб.
Однак суди не встановили (а це входить до предмета доказування в справі), чи взагалі виплачувалася позивачу зазначена доплата у розмірі 25 % за роботу в гірській місцевості.
У постанові Верховного Суду від 12 червня 2019 року в справі № 300/496/17 викладена позиція про те, що з метою перевірки врахування роботодавцем пільг громадянам, які працюють у гірських районах, судам необхідно встановити тарифну ставку (оклад) робітника відповідної посади в галузевій угоді, з`ясувати, який розмір вона становитиме з урахуванням підвищення на 25 %, яким є розмір тарифної ставки (окладу) цього працівника в колективному договорі та в якому розмірі він її фактично отримує.
Суди не дотрималися наведеного алгоритму дій, пославшись на те, що відповідно до галузевої угоди мінімальний розмір місячної тарифної ставки робітника першого розряду основного виробництва становить 3 212,00 грн, а згідно з колективним договором фактичний розмір місячної тарифної ставки робітника першого розряду основного виробництва становить 6 541,00 грн, що в 2,04 рази або на 104 % перевищує мінімальні гарантії та охоплює підвищення посадового окладу на 25 % за роботу на території населеного пункту, якому надано статус гірського.
Такі висновки судів ґрунтуються на припущеннях, адже зміст Галузевої угоди, укладеної між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією Нафтогаз України і профспілкою працівників нафтової і газової промисловості України на 2012-2014 роки, Колективного договору на 2007-2008 роки, який схвалений конференцією трудового колективу 26 квітня 2007 року, не містить умови, за якої посадовий оклад відповідного працівника автоматично охоплює нарахування надбавки у розмірі 25 % за роботу в гірській місцевості.
Сам собою факт перевищення тарифної ставки, встановленої колективним договором, над мінімальною тарифною ставкою, визначеною галузевою угодою, не свідчить про те, що різниця між цими величинами за своїм правовим призначенням є доплатою (підвищенням) за роботу в гірській місцевості. Для такого висновку суди мали встановити нормативну підставу, яка прямо або опосередковано передбачає включення відповідного підвищення до тарифної ставки, а також установити його конкретний розмір і спосіб нарахування.
Відмовляючи в цій частині позову, суди керувалися виключно посиланням на акт Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 09 вересня 2021 року № ІФ2349/530/АВ, де зазначено, що відповідно до галузевої угод, мінімальний розмір місячної тарифної ставки робітника першого розряду основного виробництва становить 3 212,00 грн, а згідно з колективним договором фактичний розмір місячної тарифної ставки робітника першого розряду основного виробництва становить 6 541,00 грн, що в 2,04 рази або на 104 % перевищує мінімальні гарантії (зокрема враховує 25 % підвищення за роботу в гірській місцевості).
Зазначений акт не містить посилання на конкретний пункт галузевої угоди чи колективного договору, який передбачає, що встановлення працівникові тарифної ставки (посадового окладу) у розмірі, що перевищує мінімальну тарифну ставку, встановлену Галузевою угодою, автоматично означає включення до неї 25 % підвищення за роботу в гірській місцевості.
Так само цей акт не містить розрахунку, з якого можна було б встановити, яка саме частина тарифної ставки у розмірі 6 541,00 грн припадає на базову тарифну ставку, а яка - на 25 % підвищення за роботу в гірській місцевості.
Посилання судів на акт Управління Держпраці не усуває необхідності встановити передбачені законом та локальними нормативними актами підстави, порядок і розмір нарахування спірного підвищення. Фактично суди замінили дослідження первинних документів та умов колективного регулювання праці припущенням про те, що збільшений розмір тарифної ставки вже включав спірну виплату.
Розрахункові листи позивача про виплату заробітної плати не відображають нарахування 25 % підвищення за роботу в гірській місцевості (т. 3, а. с. 87-174). Отже, належного документального підтвердження фактичного отримання позивачем спірної виплати судами не встановлено.
Спірний період охоплює час із квітня 2003 року до квітня 2022 року. За таких обставин для правильного вирішення спору суди мали встановити, зокрема, розмір тарифної ставки (посадового окладу), визначений для позивача відповідними галузевими нормативними актами у кожному релевантному періоді, розмір такої ставки з урахуванням передбаченого законом 25 % підвищення, фактичний розмір тарифної ставки (посадового окладу), який застосовувався роботодавцем до позивача, а також чи здійснювалося позивачу відповідне підвищення фактично.
Натомість суди зазначених обставин не встановили, належного порівняння нормативно гарантованого та фактично виплаченого розміру заробітної плати не здійснили, змісту первинних документів щодо нарахування заробітної плати не проаналізували, а висновок про включення 25-відсоткового підвищення до тарифної ставки зробили виключно з факту перевищення останньої над мінімальним розміром тарифної ставки, визначеним галузевою угодою.
За таких обставин висновок судів про те, що тарифна ставка у розмірі 6 541,00 грн уже включала 25 % підвищення за роботу в гірській місцевості, є передчасним та таким, що не підтверджений належними доказами. Суди не встановили ані нормативної підстави для такого включення, ані факту його здійснення роботодавцем, ані розміру відповідного підвищення, фактично отриманого позивачем.
Ці обставини є істотними для правильного вирішення справи, проте судами не встановлені, що є підставою скасування судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Щодо надбавки за високу майстерність у розмірі 12 % суди вказали, що позивач не спростував, що така могла бути встановлена тільки на підставі конкретного наказу, який за час його роботи не приймався, тому підстави для врахування такої надбавки як складової зарплати відсутні.
Позивач заперечує такі висновки судів, посилаючись на те, що відповідно до додатку № 6 до колективного договору для робітників 3 розряду встановлюється надбавка за високу професійну майстерність у розмірі 12 %. Такий же розмір надбавки встановлено додатком № 2 до галузевої угоди 2007-2009 років та додатком № 6 до галузевої угоди 2012-2014 років. Відповідно до підпункту б) пункту 2.2.23а колективного договору під час індексації заробітної плати працівників товариства враховуються складові зарплати, які не мають разового характеру, серед яких надбавка за високу професійну майстерність. 3 огляду на наведені норми, надбавка за високу професійну майстерність у розмірі 12 % є мінімальною доплатою до тарифної ставки та постійною складовою заробітної плати працівника 3 розряду.
Відповідно до пункту 2.17 Галузевої угоди, укладеної між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією Нафтогаз України і профспілкою працівників нафтової і газової промисловості України на 2012-2014 роки, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри всіх видів надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених чинним законодавством, генеральною та галузевою угодами.
За умовами колективного договору оплата праці працівників ПАТ «Укрнафта» проводиться у вигляді посадових окладів (тарифних ставок), доплат та надбавок, премій, інших компенсаційних і заохочувальних виплат (пункт 2.2.1).

Проте згідно з абзацом 2 пункту 2.2.16 колективного договору конкретний розмір доплат і надбавок встановлюється наказом голови правління, керівника структурної одиниці.
Додатком № 2 до галузевої угоди 2007-2009 років та додатком № 6 до гГалузевої угоди 2012-2014 років визначено перелік мінімальних розмірів доплат і надбавок до тарифних ставок, однак відсутнє положення про те, що надбавка за високу професійну майстерність у розмірі 12 % виплачується в силу самого факту роботи в шкідливих в важких умовах праці.
За змістом пункту 6 додатку № 12 до колективного договору персональна надбавка за високі досягнення в праці працівникам товариства встановлюється наказом голови правління ПАТ «Укрнафта» в установленому порядку.

Аналогічні умови встановлення доплат і надбавок встановлені в додатку № 6 до колективного договору, у пункті 4.2 якого зазначено, що голова правління товариства на підставі пропозицій заступників голови або керівників структурних підрозділів, виходячи із важливості завдання й об`єму виконуваних робіт, приймає рішення щодо преміювання працівників та визначає суму премії за виконання особливо важливого завдання.

Отже, надбавка за високу майстерність передбачає оцінку показників працівника у роботі, його ефективність та професіоналізм, що має персональний характер і оцінюється головою правління, керівником структурної одиниці індивідуально, про що й свідчить порядок встановлення відповідних надбавок за високі досягнення в праці в окремому наказі керівництва.

ОСОБА_1 не довів доказами обставини призначення йому доплат за високу професійну майстерність у розмірі 12 % наказами голови правління чи керівника структурної одиниці, що не були б виплачені підприємством впродовж роботи позивача в ПАТ «Укрнафта».

Обумовлення в колективному договорі індексації відповідної надбавки стосується призначеної відповідним наказом керівництва доплати й не свідчить про автоматичну наявність такої в складі заробітної плати кожного працівника ПАТ «Укрнафта», тому доводи касаційної скарги в цій частині безпідставні.

Заявник у касаційній скарзі посилається також на те, що висновку експерта розрахунок заробітної плати за посадою ОСОБА_1 проведено з урахуванням всіх мінімальних видів та розмірів доплат і надбавок, передбачених законодавством, колективним договором та галузевою угодою 2012-2014 років для працівника 3 розряду, а також з урахуванням сум нарахованих премій, лікарняних, відпускних та інших видів нарахувань у розмірах, згідно з наявними розрахунковими листами та обсягами відпрацьованого робочого часу, за винятком міжрозрядного коефіцієнту для працівника 3 розряду - 1,34 у зв`язку з ненаданням необхідної інформації колишнім роботодавцем. Відповідач умисно порушив право ОСОБА_1 на повну та вичерпну інформацію щодо складових його заробітної плати, тому ефективним засобом захисту порушеного права мало бути застосування міжрозрядного коефіцієнту для працівника 3 розряду - 1,34 за весь розрахунковий період.

Колегія суддів заважує, що згідно з додатком № 1 до колективного договору встановлені міжрозрядні тарифні коефіцієнти, які застосовуються для визначення тарифних ставок робітників:з травня 2007 року до 01 травня 2017 року діяли міжрозрядні тарифні коефіцієнти: 1-1,0; 2-1,09; 3-1,21; 4-1,35; 5-1,55; 6-1,8. Доповненням № 63 з 01 травня 2017 року додаток 1 викладено в такій редакції: 1-1,0; 2-1,21; 3-1,34; 4-1,5; 5-1,72; 6-2,0.
Тобто для розрахунку годинної тарифної ставки позивача відповідачем згідно з умовами колективного договору правомірно застосовувались міжрозрядні тарифні коефіцієнти, які відповідають третьому розряду: до 01 травня 2017 року - коефіцієнт 1,21; з 01 травня 2017 року - коефіцієнт 1,34.
Підстав для застосування міжрозрядного коефіцієнту для працівника 3 розряду - 1,34 за весь розрахунковий період попри умови колективного договору в справі не встановлено.
Щодо посилань у касаційній скарзі на відсутність висновку Верховного Суду щодо статті 96 КЗпП України, статті 6 Закону № 108/95-ВР, які стосувалися розрахункової величини під час формування тарифної ставки працівників установ, закладів та організацій, які фінансуються з бюджету, з мінімальної заробітної плати на прожитковий мінімум для працездатних осіб, необхідно зазначити, що розрахункова величина з мінімальної заробітної плати на прожитковий мінімум змінена першочергово Законом № 1774-VIII, а не статтею 96 КЗпП України чи статтею 6 Закону № 108/95-ВР.
Стосовно застосування розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VIII правові висновки сформульовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 квітня 2024 року в справі № 240/19227/21, Верховним Судом у постановах від 14 липня 2026 року в справі № 240/22191/25, від 14 серпня 2026 року в справі № 240/16978/25 та інших.
Підстави для формування іншого висновку Верховного Суду в спірних правовідносинах відсутні.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Суди не встановили, яким саме положенням галузевої угоди чи колективного договору передбачено включення 25% підвищення до тарифної ставки у випадку її перевищення над мінімальною гарантією, не встановили розміру тарифної ставки позивача до та після застосування такого підвищення, не здійснили відповідного розрахунку та не навели доказів, які б підтверджували фактичне нарахування і виплату позивачу спірного підвищення, тому колегія суддів зробила висновок про скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першоїінстанції для повного, всебічного та об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення спору.

Щодо розподілу судових витрат

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141, 142 ЦПК України. У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Тому розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення в справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (висновок у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731 /16-ц).

Отже, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги розподіл судових витрат має здійснюватися тим судом, який ухвалить остаточне рішення в справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 389, 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргуОСОБА_1 задовольнити частково.
РішенняНадвірнянського районного суду Івано-Франківської області  від 10 квітня 2025 року, додаткове рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 28 квітня 2025 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 04 листопада 2025 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Ситнік
В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
С. Ю. Мартєв
І. М. Фаловська

Згадані норми: Конституція України, ст. 43; Закон № 3356-XII, ст. 5; Закон № 3356-XII, ст. 2; Закон № 3356-XII, ст. 9; ЦПК України, ст. 389; ЦПК України, ст. 400; ЦПК України, ст. 411; ЦПК України, ст. 141; ЦПК України, ст. 142; ЦПК України, ст. 416; КЗпП України, ст. 96; КЗпП України, ст. 97; КЗпП України, ст. 100
Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.