# ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 738/1130/25 Суд: Касаційний цивільний суд ВС Справа № 738/1130/25 Дата ухвалення: 2026-10-07 Вид судочинства: Цивільне Ідентифікатор ЄДРСР: 140653718 Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/140653718 Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/140653718 Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення. ## Текст документа ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 жовтня 2026 року м. Київ справа № 738/1130/25 провадження № 61-6564св26 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого -Луспеника Д. Д.,суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,Коломієць Г. В., Черняк Ю. В., учасники справи: позивач - Корюківська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, відповідачі: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Мена-Авангард», розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мена-Авангард» на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 21 листопада 2025 року у складі судді Волошиної Н. В. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року у складі колегії суддів: Шитченко Н. В., Висоцької Н. В., Мамонової О. Є., та касаційну скаргу заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури на постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року у складі колегії суддів: Шитченко Н. В., Висоцької Н. В., Мамонової О. Є., ВСТАНОВИВ: У травні 2025 року прокурор Корюківської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області) до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Мена-Авангард» (далі - ТОВ «Мена-Авангард») про припинення права власності на земельні ділянки шляхом їх конфіскації та скасування державної реєстрації права оренди. Позовні вимоги мотивовано тим, що прокурор зазначав, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 26 серпня 2021 року набула право власності на земельні ділянки площею 1,165 га та 1,294 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та зареєструвала у Державному реєстрі речових прав не нерухоме майно право власності на ці земельні ділянки, які на підставі договорів оренди, укладених із спадкодавцем, перебувають у користуванні ТОВ «Мена-Авангард» строком на 15 років. Заявник указував, що відповідно до статей 81, 145 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) іноземці та особи без громадянства можуть набувати право власності на земельні ділянки у разі прийняття спадщини. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню. У разі якщо власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку, і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Громадянка рф ОСОБА_1 у серпні 2021 року набула право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення та протягом року не виконала покладений на неї чинним законодавством обов`язок щодо їх відчуження, отже вони підлягають конфіскації. Відповідно, з метою ефективного відновлення порушеного права, слід скасувати державну реєстрацію права оренди ТОВ «Мена-Авангард» на спірні земельні ділянки. Ураховуючи наявність порушення інтересів держави та бездіяльність органу, до компетенції якого віднесені представницькі повноваження у цій сфері, наявні правові підстави для пред`явлення позову прокуратурою в межах повноважень, визначених Законом України «Про прокуратуру» та Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України). Ураховуючи наведене, прокуратура просила: - припинити громадянці рф ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7423085900:08:000:0722, площею 1,165 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Лісківської сільської ради Корюківського району Чернігівської області, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26 серпня 2021 року, та на земельну ділянку з кадастровим номером 7423085900:07:000:0462, площею 1,294 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Лісківської сільської ради Корюківського району Чернігівської області, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26 серпня 2021 року, шляхом їх конфіскації на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області; - скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди ТОВ «Мена-Авангард» на земельну ділянку з кадастровим номером 7423085900:08:000:0722, площею 1,165 га (реєстраційний номер 1917579874230) та на земельну ділянку з кадастровим номером 7423085900:07:000:0462, площею 1,294 га, (реєстраційний номер 1728983374230). Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 21 листопада 2025 року позов Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області задоволено. Припинено іноземцю ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7423085900:08:000:0722, площею 1,165 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Лісківської сільської ради Корюківського району Чернігівської області, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26 серпня 2021 року, індексний номер рішення про державну реєстрацію 60006460, шляхом її конфіскації на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області. Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди ТОВ «Мена-Авангард» на земельну ділянку з кадастровим номером 7423085900:08:000:0722, площею 1,165 га (реєстраційний номер 1917579874230). Припинено іноземцю ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7423085900:07:000:0462, площею 1,294 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Лісківської сільської ради Корюківського району Чернігівської області, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26 серпня 2021 року (індексний номер рішення про державну реєстрацію 60008207), шляхом її конфіскації на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області. Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди ТОВ «Мена-Авангард» на земельну ділянку з кадастровим номером 7423085900:07:000:0462, площею 1,294 га (реєстраційний номер 1728983374230). Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Чернігівської обласної прокуратури 12 122,00 грн у відшкодування судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що зважаючи на приписи статей 81, 84, 140, 145 ЗК України та статей 346, 354 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ОСОБА_1 не відчужила успадковані нею земельні ділянки сільськогосподарського призначення протягом року з моменту набуття права власності, у зв`язку з чим ці ділянки підлягають конфіскації, що згідно з приписами частини четвертої статті 145 ЗК України передбачає їх обов`язковий продаж на земельних торгах з виплатою ціни проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, її колишньому власнику - відповідачці у справі. За своїм змістом така процедура є пропорційним втручанням у право на мирне володіння майном іноземного громадянина, оскільки є наслідком недотримання ним передбаченого законом обов`язку позбутися права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення та відповідає суспільним інтересам збереження землі сільськогосподарського призначення, яка є національним багатством, у власності народу України. Районний суд зазначив, що Верховний Суд у постанові від 20 жовтня 2025 року у справі № 559/2900/23 виснував про те, що укладений іноземцем договір оренди земельної ділянки, яка підлягає конфіскації, не є таким, який порушує публічний порядок. Застосування конфіскації зумовлює настання, зокрема таких правових наслідків припинення інших, аніж право власності, цивільних прав. Конфіскація є примусовою підставою припинення права власності на майно і відноситься до способів набуття права власності державою незалежно від прав попереднього власника, тому інші права (речові, зобов`язальні) стосовно майна, що конфісковане, припиняються в результаті припинення права власності шляхом конфіскації. Таким чином, припинення права власності ОСОБА_1 на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства шляхом їх конфіскації на користь держави тягне за собою припинення права оренди цих земельних ділянок. Суд першої інстанції відхилив твердження представника ТОВ «Мена-Авангард» про неналежне повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи та указав, що у зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України та запровадженням на підставі указу Президента України від 24 лютого 2022 року в Україні воєнного стану, дипломатичні відносини між Україною та росією припинено. Відсутність дипломатичної та консульської присутності України на території російської федерації унеможливлює передачу резиденту рф судових документів дипломатичними каналами. Ураховуючи неможливість виконання судового доручення про вручення відповідачці судових документів дипломатичними каналами та через надіслання міжнародного поштового відправлення, повідомлення ОСОБА_1 про дату та час судового засідання здійснювалося через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України. Районний суд визнав безпідставними доводи ТОВ «Мена-Авангард» про необхідність застосування наслідків спливу позовної давності, зважаючи на те, що в лютому 2025 року прокурору стало відомо про порушення прав та законних інтересів держави та особу, яка їх порушила. ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області заходи державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог земельного законодавства стосовно земельних ділянок, набутих у власність ОСОБА_1 , у період 2020-2024 років не здійснювались. У матеріалах справи відсутні докази того, що ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області раніше стало відомо про порушене право. Прокурор з цим позовом звернувся 20 травня 2025 року, тобто в межах загального трирічного строку позовної давності. Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції Постановою Чернігівського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року апеляційну скаргу ТОВ «Мена-Авангард» задоволено частково. Рішення Менського районного суду Чернігівської області від 21 листопада 2025 року в частині вирішення позовних вимог прокурора Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області до ТОВ «Мена-Авангард» про скасування державної реєстрації права оренди скасовано, відмовлено у задоволенні цих вимог. Рішення Менського районного суду Чернігівської області від 21 листопада 2025 року в частині розподілу судового збору змінено, зменшено розмір стягнутого з ОСОБА_1 на користь Чернігівської обласної прокуратури судового збору з 12 122,00 грн до 6 056,00 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Стягнуто з Чернігівської обласної прокуратури на користь ТОВ «Мена-Авангард» 9 084,00 грн судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельні ділянки шляхом їх конфіскації відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що не відчуження земельних ділянок іноземною особою у встановлений ЗК України строк є підставою для припинення права власності на земельну ділянку у судовому порядку, а не автоматично. Таким чином, припинення права власності ОСОБА_1 на спірні земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства шляхом їх конфіскації на користь держави тягне за собою припинення права оренди цих земельних ділянок. Апеляційний суд відхилив доводи скаржника про те, що не є належним та ефективним такий спосіб захисту, як конфіскація майна на користь держави, і виходить з того, що землі сільськогосподарського призначення є особливо цінною категорією, національним багатством і перебувають під особливою охороною закону. Задоволення позовних вимог в частині припинення права власності на земельні ділянки шляхом їх конфіскації призведе до відновлення порушених прав та законних інтересів держави, виходячи з того, що стан збереження земель сільськогосподарського призначення має загальнонаціональне значення. Апеляційний суд вважав довільним тлумаченням положень законодавства, яке регулює спірні правовідносини, твердження ТОВ «Мена-Авангард» про те, що правильному способу захисту порушеного права буде відповідати вимога про припинення права власності на земельну ділянку у зв`язку із конфіскацією шляхом продажу на земельних торгах, оскільки продаж землі на торгах є лише частиною процедури припинення права власності особи. Твердження відповідача про неможливість виконання рішення суду через невизначеність способу здійснення конфіскації належними доказами не підтверджені, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимоги про скасування державної реєстрації права оренди, апеляційний суд зазначив, що вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав. Звернувшись з цим позовом, Корюківська окружна прокуратура просила, крім іншого, скасувати державну реєстрацію права оренди ТОВ «Мена-Авангард» на земельну ділянку з кадастровим номером 7423085900:08:000:0722, площею 1,165 га та на земельну ділянку з кадастровим номером 7423085900:07:000:0462, площею 1,294 га. Водночас, оскільки право приватної власності ОСОБА_1 на спірні земельні ділянки припинено примусово та ділянки мають перейти до земель державної власності, то будь-які правовідносини щодо них, які виникли між ОСОБА_1 та ТОВ «Мена-Авангард» на підставі договорів оренди землі від 30 грудня 2018 року та від 28 серпня 2019 року, мають бути припинені шляхом припинення права оренди землі. Проте Корюківська окружна прокуратура вимог про припинення права оренди землі або припинення права користування земельною ділянкою не заявляла, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог до ТОВ «Мена-Авангард» про скасування державної реєстрації права оренди належить відмовити за їх безпідставністю. Апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги щодо відсутності в матеріалах справі належних, допустимих та достовірних доказів повідомлення відповідачки ОСОБА_1 про судове провадження, а також те, що вона добровільно відмовилась від свого права з`являтися до суду і захищатися, оскільки судом першої інстанції вживались усі можливі заходи щодо повідомлення ОСОБА_1 , що ідтверджується матеріалами справи та не спростовано учасниками справи. Отже, підстави для висновку про те, що суд першої інстанції не проявив належну старанність та ретельність у повідомленні сторони про судове провадження, за обставинами цієї справи відсутні. Розподіл судових витрат здійснено судом на підставі статті 141 ЦПК України. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги У травні 2026 року ТОВ «Мена-Авангард» через підсистему «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 21 листопада 2025 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить змінити резолютивну частину рішення Менського районного суду Чернігівської області від 21 листопада 2025 року в частині задоволення позовних вимог, яка залишена без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року, а саме постановити: конфіскувати шляхом передачі ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області для продажу на земельних торгах земельних ділянок з кадастровими номерами 7423085900:08:000:0722 та 7423085900:07:000:0462, виплатити ОСОБА_1 ціну проданих на земельних торгах земельних ділянок, за вирахуванням витрат, пов'язаних з їх продажем. Змінити мотивувальну частину постанови Чернігівського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог, виклавши в редакції постанови Верховного Суду. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник вказує необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми частини четвертої статті 81, частини п'ятої статті 84, частини першої-четвертої статті 145 ЗК України та статті 354 ЦК України, викладених у постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2025 року у справі № 559/2900/23, а також щодо застосування норм статті 145 ЗК України, викладених у постановах Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 683/22/23, від 12 березня 2025 року у справі № 568/823/23 та від 07 травня 2025 року у справі № 686/196/23 (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України). Касаційна скарга мотивована тим, що: - частину другу статті 354 ЦК України Верховний Суд помилково у своїх висновках не застосував; - водночас статтею 148 ЗК України також встановлено, що земельна ділянка може бути конфіскована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Цю норму статті 148 ЗК України Верховний Суд помилково у своїх висновках не застосував; - помилковими є висновки апеляційного суду про те, що продаж землі на торгах є лише частиною процедури припинення права власності особи, але при цьому законодавством не встановлено строки реалізації конфіскованої земельної ділянки та порядок здійснення видатків для перерахування коштів від її реалізації колишньому власнику-іноземцю, отже, відповідна видаткова частина бюджету, наразі, законодавством не передбачена. Таким чином, цей спосіб правозастосування є незбалансованим, оскільки позбавляє людину, колишнього власника, права мирно володіти своїм майном на невизначений строк; - неясність висновків Верховного Суду у цьому випадку пов`язана з неясністю правового регулювання подальших правовідносин, що виникають при реалізації судових рішень, постановлених з урахуванням наявних висновків Верховного Суду. Але виконання судового рішення або наслідки його ухвалення не може, навіть потенційно, створювати або мати невизначеність щодо загроз порушенню прав і свобод будь-якої людини; - помилковим є визначення моменту припинення права власності саме рішенням суду. Предметом позову щодо конфіскації земельної ділянки є не спір про право, а застосування судом цивільно-правової санкції у вигляді конфіскації за вчинення цивільно-правового правопорушення. Тому суд своїм рішенням вирішує питання про застосування санкції (конфіскації), внаслідок реалізації якої відбувається припинення усіх прав порушника стосовно земельної ділянки. А інакше відбувається так, що суд вже вирішив питання права - припинив своїм рішенням право власності, а сама санкція (конфіскація шляхом продажу на торгах) ще не реалізована; - у випадках переходу майна у власність держави не може бути відмінності у наслідках такого переходу, ніж при переході у іншу, недержавну, форму власності, якщо це прямо не встановлено законом; - припинення прав орендаря земельної ділянки у разі її конфіскації, яка, очевидно, може бути непередбачуваною для орендаря, без легітимної мети, причини чи необхідності, є свавільним втручанням у права орендаря, що є несумісним з принципами верховенства права. Таким чином, Верховним Судом помилково та необґрунтовано застосовано «радянський» підхід при тлумаченні зазначених норм права, який передбачав «вищість» інтересів держави ніж суб`єктів громадянського суспільства; Також у касаційній скарзі заявник виклав клопотання про передачу справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. У травні 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури на постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову в частині скасування рішення суду першої інстанції та залишити в силі рішення Менського районного суду Чернігівської області від 21 листопада 2025 року. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права, без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2025 року у справі № 559/2900/23 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Касаційна скарга мотивована тим, що: - апеляційний суд не надав позовним вимогам належної інтерпретації та не встановив, якого саме результату позивач прагнув досягнути унаслідок вирішення вказаного спору, у зв`язку з цим дійшов хибного висновку щодо відсутності підстав для скасування державної реєстрації права оренди на спірні земельні ділянки, відмовивши в задоволенні цих позовних вимог, у той час як останні фактично є наслідком припинення права оренди; - суд апеляційної інстанції, залишивши без змін рішення суду першої інстанції в частині конфіскації у іноземця земельних ділянок, не звернув уваги, що припинення права власності на земельні ділянки тягне за собою припинення права оренди, оренда є припиненою, адже земельні ділянки конфісковані на користь держави, а отже, державна реєстрація іншого речового права суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки воно є припиненим. Вказане також у подальшому унеможливлює виставити земельні ділянки на торги, адже інше речове право залишається зареєстрованим за відповідачем. Відзив на касаційну скаргу не подано. Рух справи у суді касаційної інстанції Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 15 травня 2026 року касаційну скаргу ТОВ «Мена-Авангард» на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 21 листопада 2025 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року передано на розгляд судді-доповідачеві Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 25 травня 2026 року касаційну скаргу заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури на постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року передано на розгляд судді-доповідачеві Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д. Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ТОВ «Мена-Авангард» на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 21 листопада 2025 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року з підстав, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України; витребувано із Менського районного суду Чернігівської області матеріали справи № 738/1130/25; надано іншим учасникам справи строк для подання відзиву. Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури на постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року з підстав, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України; надано іншим учасникам справи строк для подання відзиву. У червні 2026 року матеріали справи № 738/1130/25 надійшли до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2026 року у задоволенні клопотання заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури про розгляд справи з викликом сторін відмовлено; Верховний Суд призначив справу № 738/1130/25 до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Позиція Верховного Суду Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що: Касаційна скарга ТОВ «Мена-Авангард» задоволенню не підлягає; Касаційна скарга заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури підлягає задоволенню. Фактичні обставини справи Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою російської федерації, що підтверджується витягом з Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами Державної міграційної служби України від 11 квітня 2025 року (а. с. 63). Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26 серпня 2021 року, виданого приватним нотаріусом Корюківського районного нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , громадянка російської федерації, отримала спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , яка складається із земельної ділянки площею 1,294 га, кадастровий номер 7423085900:07:000:0462, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Лісківської сільської ради Корюківського (раніше Менського) району Чернігівської області, яка належала спадкодавиці на праві приватної власності (а. с. 16). Згідно з іншим свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 26 серпня 2021 року ОСОБА_1 , громадянка російської федерації, отримала спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , яка складається із земельної ділянки площею 1,1650 га, кадастровий номер 7423085900:08:000:0722, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Лісківської сільської ради Корюківського (раніше Менського) району Чернігівської області, яка належала спадкодавиці на праві приватної власності (а. с. 17). 26 серпня 2021 року право власності на указані земельні ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 , громадянкою російської федерації, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 25 лютого 2025 року №№ 415080333 та 415095133 (а. с. 18-22, 23-27). Копії договорів оренди землі від 30 грудня 2018 року та від 28 серпня 2019 року свідчать про те, що спадкодавець ОСОБА_3 за життя передала в оренду, а ТОВ «Мена-Авангард» прийняв у строкове платне користування земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 7423085900:08:000:0722, площею 1,1650 га, та кадастровим номером 7423085900:07:000:0462, площею 1,2940 га, що розташовані на території Менської міської ради с. Ліски за межами населеного пункту. Строк дії договорів - 15 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір подовжити його дію (а. с. 65-68, 69-72). Згідно з інформацією від 25 лютого 2025 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно в розділі «Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права» наявний запис про реєстрацію права оренди на підставі договору оренди землі від 30 грудня 2018 року, орендарем зазначено ТОВ «Мена-Авангард». 26 серпня 2021 року внесено зміни щодо орендодавця та указано ОСОБА_1 . Згідно з інформацією від 25 лютого 2025 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно в розділі «Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права» наявний запис про реєстрацію права оренди на підставі договору оренди землі від 28 серпня 2019 року, орендарем зазначено ТОВ «Мена-Авангард». 26 серпня 2021 року внесено зміни щодо орендодавця та указано ОСОБА_1 . Правове обґрунтування Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною першою статті 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 Конституції України). За змістом статі 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Правовий статус, порядок використання земель, зокрема, сільськогосподарського призначення визначено ЗК України. Частиною п`ятою статті 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам. Відповідно до частини другої статті 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню (частина четверта статті 81 ЗК України). Відповідно до пункту «е» частини першої статті 140 ЗК України підставами припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом. Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки (підпункт «в» частини першої статті 143 ЗК України). За змістом частин першої, другої та четвертої статті 145 ЗК України, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику. Пунктом 10 частини першої статті 346 ЦК України визначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності. Частиною першою статті 348 ЦК України встановлено, що якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом, який був прийнятий пізніше, не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом. Якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна. Якщо майно не було продане, воно за рішенням суду передається у власність держави. У цьому разі колишньому власникові майна виплачується сума, визначена за рішенням суду. Статтею 354 ЦК України передбачено, що до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Відповідно до частини п`ятої статті 41 Конституції України конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що якщо власник земельної ділянки, який відповідно до закону зобов`язаний відчужити її протягом певного строку, однак не виконав такого обов`язку, то орган, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, звертається до суду з позовом про конфіскацію вказаної земельної ділянки. За наслідками розгляду такого позову суд ухвалює рішення про конфіскацію даної земельної ділянки або відмови у її конфіскації. Рішення суду про конфіскацію земельної ділянки у подальшому є підставою для продажу цієї земельної ділянки на земельних торгах. Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 683/22/23, від 12 березня 2025 року у справі № 568/823/23, від 07 травня 2025 року у справі № 686/196/23, від 02 липня 2025 року у справі № 285/6397/23. Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постанові від 27 травня 2026 року у справі № 202/5192/24 вказав, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, урахувавши вимоги вказаних норм права, зробив висновок, що ОСОБА_4 , як громадянка іноземної держави, набула на праві власності частину земельної ділянки сільськогосподарського призначення та не відчужила її протягом строку, встановленого статтею 81 ЗК України, у зв`язку із чим право власності на 1/3 частину спірної земельної ділянки підлягає припиненню шляхом її конфіскації за рішенням суду, а сама земельна ділянка - продажу на земельних торгах відповідно до частини четвертої статті 145 ЗК України. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 жовтня 2025 року у справі № 559/2900/23 вказав, що укладений іноземцем договір оренди земельної ділянки, яка підлягає конфіскації, не є таким, який порушує публічний порядок. Застосування конфіскації зумовлює настання, зокрема, таких правових наслідків припинення інших (аніж право власності) цивільних прав. Конфіскація є примусовою підставою припинення права власності на майно і відноситься до способів набуття права власності державою незалежно від прав попереднього власника, тому інші права (речові, зобов`язальні) стосовно майна, що конфісковане, припиняються в результаті припинення права власності шляхом конфіскації. Припинення права власності іноземця на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства шляхом їх конфіскації на користь держави тягне за собою припинення права оренди цих земельних ділянок. Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. Відповідно до статті 135 ЗК України порядок проведення земельних торгів, визначений цим Кодексом, є обов`язковим у разі, якщо на земельних торгах здійснюються, зокрема, продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення всіх форм власності. Земельні торги проводяться у формі електронного аукціону в режимі реального часу в мережі Інтернет, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суборенди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з переможцем земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу ціну за придбання прав емфітевзису, суперфіцію, або найвищий розмір орендної (суборендної) плати, зафіксовані під час проведення земельних торгів. Організатором земельних торгів є: у разі продажу земельної ділянки - власник земельної ділянки, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, що здійснює реалізацію права державної чи комунальної власності на земельні ділянки відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу; у разі укладення договору оренди земельної ділянки - особа, яка відповідно до закону може виступати орендодавцем такої земельної ділянки; у разі укладення договору суборенди земельної ділянки - орендар земельної ділянки; у разі укладення договору суперфіцію або емфітевзису - власник земельної ділянки, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, що здійснює реалізацію права державної чи комунальної власності на земельні ділянки відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, або особа, якій належить право емфітевзису, суперфіцію; у разі виконання рішень, що підлягають примусовому виконанню у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», - державний, приватний виконавець. Для проведення земельних торгів організатор земельних торгів укладає з оператором електронного майданчика, підключеного до електронної торгової системи, договір про організацію та проведення земельних торгів. Згідно зі статтею 137 ЗК України протокол про результати земельних торгів та договір за результатами проведення земельних торгів (крім договору купівлі-продажу земельної ділянки) підписуються організатором та переможцем торгів шляхом накладення кваліфікованих електронних підписів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Договір за результатами проведення земельних торгів укладається між організатором та переможцем земельних торгів протягом 20 робочих днів з дня, наступного за днем формування протоколу про результати земельних торгів. Відповідно до пункту 2 Порядку реалізації пілотного проекту з проведення електронних земельних торгів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 червня 2017 року № 688, організатор електронних земельних торгів - територіальний орган Держгеокадастру, що забезпечує здійснення повноважень щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності і уклав з виконавцем електронних земельних торгів договір про проведення електронних земельних торгів. Отже, організатором земельних торгів щодо продажу конфіскованої відповідно до статті 145 ЗК України земельної ділянки сільськогосподарського призначення є територіальний орган Держгеокадастру, що забезпечує підготовку лотів до проведення земельних торгів та є стороною укладеного за результатами електронних земельних торгів договору. Конфіскація земельних ділянок на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області є необхідною передумовою їх продажу на земельних торгах. Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Висновки за результатами розгляду касаційних скарг Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, забезпечивши повний та всебічний розгляд справи, надавши оцінку доводам сторін, дослідивши та оцінивши всі докази у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову прокурора Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, оскільки ОСОБА_1 , як громадянка іноземної держави, набула на праві власності земельні ділянки сільськогосподарського призначення та не відчужила їх протягом строку, встановленого статтею 81 ЗК України, у зв`язку із чим право власності на спірні земельні ділянки підлягає припиненню шляхом їх конфіскації за рішенням суду. Суд першої інстанції надав належну правову оцінку наданим позивачем доказам, у тому числі звернув увагу на те, що укладений іноземцем договір оренди земельної ділянки, яка підлягає конфіскації, не є таким, який порушує публічний порядок. Застосування конфіскації зумовлює настання, зокрема таких правових наслідків припинення інших, аніж право власності, цивільних прав. Конфіскація є примусовою підставою припинення права власності на майно і відноситься до способів набуття права власності державою незалежно від прав попереднього власника, тому інші права (речові, зобов`язальні) стосовно майна, що конфісковане, припиняються в результаті припинення права власності шляхом конфіскації. Таким чином, припинення права власності ОСОБА_1 на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства шляхом їх конфіскації на користь держави тягне за собою припинення права оренди цих земельних ділянок. Суд першої інстанції при вирішенні спору правильно застосував норми матеріального права, зокрема, положення ЦК України, ЗК України у відповідних редакціях та урахував роз`яснення, надані судам у постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2025 року у справі № 559/2900/23. Крім того, суд обґрунтовано надав оцінку обставинам, установленим судами при розгляді справи № 738/1130/25 за позовом прокурора Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області до ОСОБА_1 , ТОВ «Мена-Авангард» про припинення права власності на земельні ділянки шляхом їх конфіскації та скасування державної реєстрації права оренди. Наявні у матеріалах справи докази належно оцінені судом першої інстанції згідно з правилами, передбаченими статтею 89 ЦПК України, що спростовує відповідні посилання касаційної скарги ТОВ «Мена-Авангард». Верховний Суд не бере до уваги посилання касаційної скарги ТОВ «Мена-Авангард» на необхідність відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 683/22/23, від 12 березня 2025 року у справі № 568/823/23 та від 07 травня 2025 року у справі № 686/196/23, ураховуючи таке. Колегія суддів наголошує на тому, що у разі подання касаційної скарги з підстави, визначеної у пункті 2 частини другої статті 389 ЦПК України, заявник має навести належне обґрунтування існування такої підстави. Таке обґрунтування не повинно зводитися до формального непогодження із встановленими судами першої та апеляційної інстанцій фактичними обставинами справи. Подаючи касаційну скаргу з підстав існування потреби відступити від певного актуального правового висновку, викладеного Верховним Судом, заявник повинен навести, у чому саме полягає така потреба, обґрунтувавши існуванням певної правової проблеми під час застосування вже сформованого правового висновку, від якого заявник просить відступити. Для перегляду судом касаційної інстанції певного правового висновку потрібне існування сукупності підстав, які зумовлюють необхідність повністю або частково відмовитися від попереднього правового висновку щодо певного питання правозастосування на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм з метою усунення вад попереднього рішення чи групи рішень (їхня неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість), що пов`язано зі зміною суспільних відносин та усуненням суперечностей між принципом правової визначеності та концепцією «живого права» (динамічного тлумачення права) як складовими верховенства права (див.: постанову Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 933/670/20). ТОВ «Мена-Авангард» не навело обґрунтованих підстав і достатніх аргументів, які зумовлюють необхідність повністю або частково відмовитися від попереднього висновку щодо спірного питання на користь іншого або конкретизувати попередній висновок, тому немає підстав для відступу від правової позиції, викладеної у зазначених постановах Верховного Суду. Інші доводи касаційної скарги ТОВ «Мена-Авангард» зводяться до неправильного тлумачення норм процесуального права, незгоди з рішенням суду першої інстанції та вищевказаних правових висновків не спростовують. Отже, районний суд, з яким погодився апеляційний суд, в частині задоволених позовних вимог про припинення права власності на земельні ділянки шляхом їх конфіскації, встановивши обставини справи, дослідивши та надавши правову оцінку всім зібраним у справі доказам, вимогам та запереченням сторін, за своїм внутрішнім переконанням, ухвалив законне рішення, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Отже, доводи касаційної скарги ТОВ «Мена-Авангард» Верховний Суд вважає необґрунтованими. Щодо вирішення позовних вимог прокурора про скасування державної реєстрації права оренди Відмовляючи у задоволенні цих вимог, апеляційний суд виходив з того, що оскільки право приватної власності ОСОБА_1 на спірні земельні ділянки припинено примусово та ділянки мають перейти до земель державної власності, то будь-які правовідносини щодо них, які виникли між ОСОБА_1 та ТОВ «Мена-Авангард» на підставі договорів оренди землі від 30 грудня 2018 року та від 28 серпня 2019 року, мають бути припинені шляхом припинення права оренди землі. Проте Корюківська окружна прокуратура вимог про припинення права оренди землі або припинення права користування земельною ділянкою не заявляла, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог до ТОВ «Мена-Авангард» про скасування державної реєстрації права оренди належить відмовити за їх безпідставністю. Верховний Суд не може погодитись з цими висновками апеляційного суду. Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно з частинами першою та другою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 травня 2026 року у справі № 456/252/22 вказала, що в кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи в межах заявлених вимог, але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених процесуальним законодавством. Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80, 81, 83), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 01 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18 (підпункт 11.12), від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31)). Невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можна витлумачити відповідно до належного способу захисту прав. Протилежний підхід не відповідав би завданням цивільного судочинства (стаття 2 ЦПК України). Близькі за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 липня 2025 року у справі № 910/2389/23. Спосіб захисту опосередковується позовною вимогою, яка втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Таким чином, коли власник землі обґрунтовує позовні вимоги наявністю перешкод у користуванні чи розпорядженні земельною ділянкою (безпідставним фактичним користуванням майном або реєстрацією речового права іншої особи), то залежно від позовних вимог, характеру порушених прав та фактичних обставин справи суд, якщо негаторний позов визнано обґрунтованим, може захистити права такого власника в незаборонений законом спосіб, спрямований на усунення порушень (у тому числі й шляхом повернення землі, визнання відсутнім права оренди, скасування державної реєстрації речового права). Для ефективного захисту прав власника нерухомого майна, щодо якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно незаконно внесено запис про право користування іншої особи, з якою власник не перебував у зобов`язальних відносинах, власник може звернутись з негаторним позовом, зокрема, але не виключно, шляхом пред`явлення вимоги про повернення майна, визнання відсутнім права оренди чи скасування державної реєстрації права користування іншої особи, залежно від обставин кожної конкретної справи. Вказані висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 13 травня 2026 року у справі № 456/252/22, підлягають врахуванню у розглядуваній справі відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України. У справі, що переглядається, прокурор з метою ефективного захисту прав держави, вказував на необхідність скасування державної реєстрації права оренди, зокрема з посиланням на приписи статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», за змістом яких у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права на підставі судового рішення, відповідні права чи обтяження припиняються. Метою позову прокурора у цій справі вочевидь є повернення земельної ділянки у власність держави вільною від будь-яких обтяжень правами третіх осіб, зокрема й від права оренди, а заявлені у цій справі вимоги про скасування державної реєстрації права оренди спрямовані на досягнення цієї мети. З огляду на вказане, висновки апеляційного суду про відмову у задоволенні вимог прокурора є помилковими. Наведене узгоджується, зокрема з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 26 листопада 2025 року у справі № 511/2512/23. Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону. За цих обставин касаційну скаргу прокурора необхідно задовольнити, постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації права оренди та в частині розподілу судових витрат скасувати, залишивши в силі у відповідних частинах рішення суду першої інстанції. Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону. Щодо вирішення клопотання про передачу справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Необхідність передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду для відступлення від висновку щодо застосування норми частини четвертої статті 81, частини п'ятої статті 84, частини першої-четвертої статті 145 Земельного кодексу України та статті 354 ЦК України, викладених у постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2025 року у справі № 559/2900/23, а також щодо застосування норм статті 145 ЗК України, викладених у постановах Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 683/22/23, від 12 березня 2025 року у справі № 568/823/23 та від 07 травня 2025 року у справі № 686/196/23 і застосованого судом першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, відповідач обґрунтовує наведений спосіб Верховним Судом правозастосування є незбалансованим, зокрема у правовідносинах оренди він порушує принцип передбачуваності стосовно реалізації орендарями своїх прав. А принцип передбачуваності, у свою чергу, є частиною принципу правової визначеності, який означає, що закони та правові акти мають бути чіткими, ясними, зрозумілими та стабільними, дозволяючи особам передбачати юридичні наслідки своєї поведінки. Це фундаментальна складова верховенства права, яка захищає легітимні очікування громадян від свавілля держави. Частинами першою та другою статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати. Ураховуючи, що заявник не навів обґрунтованих мотивів та аргументів для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, заявлене відповідачем клопотання задоволенню не підлягає, оскільки підстави, передбачені частинами першою і другою статті 403 ЦПК України, відсутні. Суд першої інстанції, установивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, виконавши вимоги статті 263 ЦПК України, у тому числі про необхідність врахування висновків щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду, дійшов правильного висновку про задоволення позову Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області про припинення права власності на земельні ділянки шляхом їх конфіскації та скасування державної реєстрації права оренди. Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустив порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено. Щодо судових витрат Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Тому судові витрати, які сплатила Чернігівська обласна прокуратура за розгляд справи у суді касаційної інстанції у розмірі 12 112,00 грн, підлягають стягненню з ТОВ «Мена-Авангард» на користь Чернігівської обласної прокуратури. Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ПОСТАНОВИВ: У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Мена-Авангард» про передачу справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відмовити. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мена-Авангард» залишити без задоволення. Касаційну скаргу заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури задовольнити. Постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог прокурора про скасування державної реєстрації права оренди, зміни розподілу судових витрат та в частині розподілу судових витрат, здійсненого за наслідками апеляційного перегляду справи, скасувати, залишивши в силі у відповідних частинах рішення Менського районного суду Чернігівської області від 21 листопада 2025 року. Рішення Менського районного суду Чернігівської області від 21 листопада 2025 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року в частині задоволених позовних вимог прокурора про припинення права власності на земельні ділянки шляхом їх конфіскації на користь держави залишити без змін. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мена-Авангард» (код ЄДРПОУ 30481568) на користь Чернігівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910114) судові витрати у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанцій у розмірі 12 112 (дванадцять тисяч сто дванадцять) гривень 00 копійок. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. ГоловуючийД. Д. Луспеник Судді:І. Ю. Гулейков Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк Згадані норми: Конституція України, ст. 13; Конституція України, ст. 14; Конституція України, ст. 41; ЦК України, ст. 354; ЦК України, ст. 15; ЦК України, ст. 16; ЦК України, ст. 346; ЦК України, ст. 348; ЦПК України, ст. 141; ЦПК України, ст. 389; ЦПК України, ст. 3; ЦПК України, ст. 400; ЦПК України, ст. 402; ЦПК України, ст. 263; ЦПК України, ст. 81; ЦПК України, ст. 76; ЦПК України, ст. 77; ЦПК України, ст. 79; ЦПК України, ст. 80; ЦПК України, ст. 89; ЦПК України, ст. 5; ЦПК України, ст. 2; ЦПК України, ст. 413; ЦПК України, ст. 403; ЦПК України, ст. 411; ЦПК України, ст. 416; ЦПК України, ст. 409; ЦПК України, ст. 419; ЗК України, ст. 145; ЗК України, ст. 148; ЗК України, ст. 22; ЗК України, ст. 81; ЗК України, ст. 140; ЗК України, ст. 143; ЗК України, ст. 135; ЗК України, ст. 137 Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.