# ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 910/15520/25

Суд: Касаційний господарський суд ВС
Справа № 910/15520/25
Дата ухвалення: 2026-10-16
Вид судочинства: Господарське
Ідентифікатор ЄДРСР: 140656656
Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/140656656
Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/140656656

Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення.

## Текст документа
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/15520/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. - головуючий, Кібенко О.Р., Студенець В.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Респект-В"
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2026 (головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.)
у справі №910/15520/25
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Респект-В"
про стягнення 99 477,22 грн,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст обставин справи
1. Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі за текстом також - КП "Київтеплоенерго") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Респект-В" (далі за текстом також - ТОВ "Респект-В") про стягнення заборгованості за договором про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 №601-18 у розмірі 99 477,22 грн.
2. Господарський суд міста Києва рішенням від 11.03.2026 у справі №910/15520/25 позов задовольнив частково; стягнув з ТОВ "Респект-В" на користь КП "Київтеплоенерго" 52 924,21 грн заборгованості, 10 979,24 грн 3% річних, 35 565,07 грн інфляційних втрат та 3 027,74 грн судового збору; в іншій частині позову відмовив.
3. Не погоджуючись з цим рішенням, ТОВ "Респект-В" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 у справі №910/15520/25 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог КП "Київтеплоенерго" до ТОВ "Респект-В" відмовити в повному обсязі.
4. В апеляційній скарзі апелянт просив поновити строк на апеляційне оскарження, мотивуючи своє клопотання тим, що:
(1) працівники поштового зв`язку АТ "Укрпошта" не дотрималися Правил надання послуг поштового зв`язку, а саме у дверях чи поштовій скриньці не залишали повідомлень про надходження рекомендованих листів, не намагались вручити лист особисто.
Через воєнний стан АТ "Укрпошта" переважно здійснює інформування одержувачів про надходження рекомендованих листів, зокрема з позначкою "Судова повістка", в електронному вигляді - шляхом надсилання SMS-повідомлень або сповіщень у месенджерах (Viber тощо) на номер мобільного телефону адресата.
Оскільки у матеріалах справи, позовній заяві та реєстраційних відомостях ТОВ "Респект-В" не було номера мобільного телефону відповідача для здійснення такого цифрового інформування, відповідні електронні сповіщення поштовим оператором взагалі не надсилалися та не могли бути отримані товариством;
(2) на момент розгляду справи судом першої інстанції відповідач не мав зареєстрованого кабінету в підсистемі "Електронний суд", що також підтверджується текстом позовної заяви позивача.
ТОВ "Респект-В" протягом тривалого часу фактично перебуває у стані пасивної господарської діяльності (майже не здійснює активної комерційної діяльності) та протягом багатьох років не брало участі у жодних судових процесах як позивач чи відповідач.
За таких обставин керівництво та уповноважені особи товариства об`єктивно не мали повсякденної потреби у постійному моніторингу судових реєстрів чи системи "Електронний суд" і не були обізнані про свій обов`язок зареєструвати електронний кабінет у цій системі.
Відсутність реєстрації кабінету була викликана виключно специфікою поточної діяльності підприємства (відсутністю активних господарських та судових спорів), а не умисним ухиленням від виконання процесуальних обов`язків чи спробою затягнути розгляд справи;
(3) про наявність рішення апелянт дізнався у співробітника банку через арешт коштів товариства, водночас керівник товариства перебував не в Києві та не мав можливості одразу звернутись до суду. За першої можливості 01.07.2026 відповідач подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, можливість ознайомитись з якими йому було надано лише 08.07.2026.
5. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 06.08.2026 залишив апеляційну скаргу без руху, роз`яснивши скаржнику, що протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали через систему "Електронний суд" особа має право усунути недоліки шляхом подання відповідної заяви (клопотання) та вказати інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження з відповідними доказами.
6. Не визнаючи поважними наведені причини пропуску строку, суд апеляційної інстанції виходив з того, що:
(1) ТОВ "Респект-В" відповідно до частини шостої статті 6 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом також - ГПК), починаючи з 18.10.2023, зобов`язано зареєструвати електронний кабінет в обов`язковому порядку, що, однак, не позбавляє права відповідача подавати процесуальні документи в паперовій формі;
(2) з матеріалів справи вбачається, що Господарський суд міста Києва направив копію рішення відповідачу (трекінг-номер R067121046803) 13.03.2026 та у справі наявний конверт, який повернувся до суду у зв`язку з неврученням відповідачу. Датою невручення копії рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 є 30.03.2026;
(3) посилаючись на наявність арешту на банківських рахунках, апелянт не зазначив, коли йому стало про це відомо, та не обґрунтував цей факт належними доказами; доводи апелянта щодо неможливості звернутися до суду у зв`язку з перебуванням поза межами міста не підтверджені доказами; не подано також доказів щодо нездійснення товариством господарської діяльності.
7. 17.08.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява відповідача про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої скаржник додав, як вказав апеляційний суд, докази відсутності здійснення господарської діяльності.
8. У цій заяві скаржник наголошував на тому, що:
(1) про рішення він дізнався 24.06.2026, коли банк надіслав йому копію постанови приватного виконавця про арешт коштів;
(2) у червні 2026 року його керівник перебував у м. Світловодську у зв`язку з необхідністю вирішення нагальних питань матері похилого віку, повернувся до міста Києва 30.06.2026 і наступного дня подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи;
(3) з урахуванням часу очікування доступу до матеріалів справи апеляційну скаргу подано в межах двадцяти днів;
(4) товариство не веде активної господарської діяльності, а його єдиним працівником є керівник;
(5) електронний кабінет товариство вже зареєструвало.
9. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 31.08.2026 апеляційну скаргу ТОВ "Респект-В" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 у справі №910/15520/25 повернув скаржнику.
10. Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції, повторно відтворивши наведене в апеляційній скарзі обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, виходив з того, що:
(1) датою невручення копії рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 є 30.03.2026, отже, останнім днем для подання апеляційної скарги відповідно до частини другої статті 256 ГПК є 20.04.2026 (оскільки 19.04.2026 - вихідний день), тоді як з апеляційною скаргою відповідач звернувся 19.07.2026, тобто з пропуском строку на 90 днів;
(2) ТОВ "Респект-В" відповідно до частини шостої статті 6 ГПК, починаючи з 18.10.2023, зобов`язано зареєструвати електронний кабінет в обов`язковому порядку, що, однак, не позбавляє права відповідача подавати процесуальні документи в паперовій формі;
(3) у своїй заяві про усунення недоліків апелянт не надав належних доказів того, що він був відсутній у місті Києві та не міг отримувати кореспонденцію;
(4) оскільки заявником у встановлений строк не усунуто недоліки апеляційної скарги, які стали підставою для залишення її без руху, апеляційна скарга підлягає поверненню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування
11. ТОВ "Респект-В" звернулось 09.09.2026 до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2026 та направити цю справу до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
12. Підставою касаційного оскарження скаржник вважає порушення судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали норм процесуального права (зокрема, статей 6, 119, 260 ГПК), що призвело до обмеження права відповідача на доступ до правосуддя, гарантованого статтями 55 та 129 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі за текстом також - Конвенція).
13. Доводи скаржника зводяться до того, що:
(1) вимагаючи в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху доказів нездійснення господарської діяльності, апеляційний суд не надав оцінки поданій на виконання цієї вимоги податковій звітності, а також письмовим свідченням керівника, оформленим відповідно до статті 88 ГПК, чим порушив статті 86, 236 ГПК;
(2) на конверті не зазначено жодної причини повернення, тому апеляційний суд безпідставно застосував пункт 4 частини шостої статті 242 ГПК, оскільки, як виснувала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.12.2018 у справі №752/11896/17, повернення поштового відправлення без конкретизації причини не свідчить ні про відмову сторони від одержання відправлення, ні про її незнаходження за адресою;
(3) за даними офіційного вебсайту оператора поштового зв`язку відправлення значиться врученим за довіреністю 02.04.2026, хоча конверт повернувся до суду;
(4) оператор поштового зв`язку систематично порушує правила вручення судової кореспонденції, на що вказувалося, зокрема, в окремій ухвалі від 23.01.2018 у справі №761/15565/16-ц;
(5) Подільський район міста Києва, в якому розташована юридична адреса товариства, регулярно зазнає обстрілів, тому постійне перебування за цією адресою становить загрозу життю, а керівник під час перебування в Києві періодично перевіряв поштову скриньку;
(6) електронного кабінету товариство не мало через фактичне призупинення діяльності та незнання керівником, який не є юристом, вимог щодо його обов`язкової реєстрації, тоді як безумовне застосування цього обов`язку як підстави для відмови в поновленні строку є непропорційним і суперечить статтям 8, 55, 129 Конституції України;
(7) апеляційний суд виявив надмірний формалізм, який нівелює суть права на судовий захист;
(8) апеляційний суд не врахував висновків, викладених у постановах Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 05.05.2026 у справі №945/16572/23 і від 13.10.2025 у справі №757/51574/23-к, щодо обов`язку суду ретельно перевіряти обставини, які перешкодили своєчасному оскарженню судового рішення.
Позиція Верховного Суду
14. Предметом касаційного перегляду у цій справі є ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги на підставі частини другої статті 260 та частини четвертої статті 174 ГПК.
15. Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
16. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи, передбаченого пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, слід розуміти як гарантоване особі право на перегляд її справи в цілому судом апеляційної інстанції. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи - одна з конституційних засад судочинства - спрямоване на гарантування ефективного судового захисту прав і свобод людини і громадянина з одночасним дотриманням конституційних приписів щодо розумних строків розгляду справи, незалежності судді, обов`язковості судового рішення тощо (абзац 13 підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019 №4-рн/2019).
17. Право на апеляційний перегляд справи, передбачене пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, є гарантованим правом на перегляд у суді апеляційної інстанції справи, розглянутої судом першої інстанції по суті (абзац 8 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 17.03.2020 №5-р/2020).
18. Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності підлягає певним обмеженням.
19. Реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судових рішень ставиться в залежність від положень процесуального закону - ГПК, який регламентує порядок здійснення господарського судочинства.
20. Згідно з частиною першою статті 254 ГПК учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
21. За приписами частини першої статті 256 ГПК апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
22. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (частина друга статті 256 ГПК).
23. Відповідно до частини п`ятої статті 242 ГПК учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
24. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що "в суду, на відміну від учасника справи, наявний обов`язок надсилати судові рішення навіть тим учасникам, які не мають електронного кабінету - у паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення" (пункт 101 постанови від 30.08.2024 у справі №908/3731/23).
25. Згідно з пунктами 4, 5 частини шостої статті 242 ГПК днем вручення судового рішення є:
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
26. У постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17 Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками суду першої інстанції, що "направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю Комісії [примітка - відправника, в цьому випадку суду]". Такий висновок Верховний Суд неодноразово застосовував у своїх постановах, зокрема від 13.01.2026 у справі №910/4862/21, від 14.01.2026 у справі №910/14515/24, від 11.02.2026 у справі №752/29764/21.
27. Здійснивши аналіз, зокрема, статті 242 ГПК, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, Верховний Суд у постанові від 22.10.2024 у справі №910/18480/20 виснував, що "у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена ст. ст. 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі". Вказаний висновок Верховний Суд застосував у постанові від 30.09.2025 у справі №910/6088/22.
28. Отже, повернення до суду направленого ним рекомендованим листом рішення суду з проставленням у поштовому повідомленні відмітки, зокрема про відмову отримати копію судового рішення чи про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, є достатньою підставою вважати, що адресат повідомлений про ухвалення такого рішення.
29. Водночас днем вручення такого рішення, з яким частина друга статті 256 ГПК пов`язує право учасника справи на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, є день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки (пункти 4, 5 частини шостої статті 242 ГПК).
30. У цій справі суд апеляційної інстанції, установивши, що Господарський суд міста Києва 13.03.2026 направив відповідачу копію рішення від 11.03.2026 (трекінг-номер R067121046803) і що конверт повернувся до суду у зв`язку з неврученням відповідачу, виходив з того, що датою невручення копії рішення є 30.03.2026, а останнім днем для подання апеляційної скарги відповідно до частини другої статті 256 ГПК - 20.04.2026 (оскільки 19.04.2026 - вихідний день).
31. Проте, дійшовши такого висновку, суд не врахував, що частина друга статті 256 ГПК, на яку він послався, пов`язує право учасника справи на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження не з днем невручення, а з днем вручення йому повного рішення суду, яким відповідно до пункту 4 частини шостої статті 242 ГПК, який також застосував апеляційний суд, є день проставлення відповідної відмітки у поштовому повідомленні.
32. При цьому суд не вказав, з яких даних він виходив, визначаючи 30.03.2026 датою невручення відповідачу рішення суду першої інстанції, тоді як наявне в матеріалах справи поштове повернення (арк. 140- 146), зокрема конверт з надрукованим на ньому рекомендованим повідомленням про вручення (арк. 140), не містить дати проставлення відмітки, як не містить і будь-якої відмітки про причину невручення, а наявний на конверті відбиток календарного штемпеля датований квітнем 2026 року та пов`язаний з датою повернення такого поштового відправлення до суду, а не з датою проставлення відмітки у поштовому повідомленні.
33. За таких обставин відсутні підстави для висновку про повідомлення відповідача про ухвалення рішення суду першої інстанції навіть з урахуванням висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 22.10.2024 у справі №910/18480/20, оскільки поштове відправлення повернулося до суду без зазначення підприємством поштового зв`язку будь-якої причини невручення.
34. Отже, застосувавши норми пункту 4 частини шостої статті 242 та частини другої статті 256 ГПК, апеляційний суд без належних на те підстав дійшов висновку про те, що останнім днем для подання апеляційної скарги є 20.04.2026, і, відповідно, про пропуск відповідачем строку на апеляційне оскарження на 90 днів.
35. Посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №752/11896/17, скаржник стверджує, що повернення поштового відправлення без конкретизації причини не свідчить ні про відмову сторони від одержання відправлення, ні про її незнаходження за адресою.
36. Проте в цій постанові Велика Палата Верховного Суду, застосовуючи приписи Цивільного процесуального кодексу України, виснувала, що вони "не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення "за закінченням терміну зберігання" є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи" (пункт 47).
37. Наведене ж скаржником формулювання міститься в пункті 4.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №906/142/18 і стосується причини повернення "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення".
38. Оскільки в цій справі поштове відправлення повернулося до суду без будь-якої відмітки про причину невручення, питання про значення відмітки "за закінченням терміну зберігання" для визначення дня вручення судового рішення не виникає, тоді як доводи скаржника про відсутність підстав для застосування пункту 4 частини шостої статті 242 ГПК є обґрунтованими з огляду на висновки, викладені в пунктах 28- 34 цієї постанови.
39. Доводи скаржника про систематичне порушення оператором поштового зв`язку правил вручення судової кореспонденції не впливають на висновки Суду в цій частині, оскільки висновок про неправильне визначення апеляційним судом дня вручення рішення суду першої інстанції ґрунтується не на порушенні оператора поштового зв`язку, а на відсутності на поштовому відправленні відмітки, з якою пункт 4 частини шостої статті 242 ГПК, який застосував суд, пов`язує вручення судового рішення.
40. До того ж скаржник не підтвердив звернення до оператора поштового зв`язку щодо надання інформації про спроби вручення адресованого йому відправлення чи про залишення повідомлень про його надходження, а посилання на окрему ухвалу в іншій справі не стосується обставин цієї справи.
41. Доводи скаржника про те, що за даними вебсайту оператора поштового зв`язку відправлення значиться врученим за довіреністю 02.04.2026, що постійне перебування за юридичною адресою товариства є небезпечним через обстріли і що керівник періодично перевіряв поштову скриньку, Суд відхиляє, оскільки ці обставини скаржник навів уперше в касаційній скарзі, вони не були предметом розгляду в суді апеляційної інстанції та не підтверджені жодними доказами.
42. Щодо визнання апеляційним судом неповажними причин пропуску строку на апеляційне оскарження Суд зазначає, що питання поновлення процесуальних строків урегульовано нормами статті 119 ГПК, згідно з частиною першою якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
43. Відповідно до частини третьої статті 256 ГПК строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
44. З правового аналізу статті 119 ГПК вбачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він поновленню. Відтак суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
45. При цьому Суд зважає, що норми ГПК не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
46. Визначаючи такі причини з огляду на обставини конкретної справи, суд має враховувати сформульовану Європейським судом з прав людини (далі за текстом також - ЄСПЛ) правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи "Bellet v. France", "Ilhan v. Turkey", "Пономарьов проти України", "Щокін проти України" та інші).
47. Доступність права на оскарження у зв`язку з пропуском встановленого строку неодноразово була предметом розгляду ЄСПЛ. Так, у своєму рішенні у справі "Скорик проти України" ЄСПЛ зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право в апеляційних судах на основні гарантії, передбачені Конвенцією. Так, повинні враховуватися особливості провадження, що розглядається, відповідно до національного правопорядку, а також роль апеляційного суду в них. У справі "Zubac v. Croatia" ЄСПЛ, розглядаючи загальні принципи стосовно доступу до судів вищої інстанції та обмеження ratione valoris (компетенція з огляду на цінність), зробив висновок, що стаття 6 Конвенції не зобов`язує Договірні держави створювати апеляційні чи касаційні суди, проте якщо такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6 Конвенції, наприклад, у тій частині, у якій вона гарантує учасникам судового процесу ефективне право на доступ до суду.
48. Отже, ЄСПЛ роз`яснив, що положення статті 6 Конвенції, включаючи право на доступ до суду, поширюються також на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення, якщо таке право передбачено національним законодавством. Відповідно, поновлення пропущеного строку на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення є механізмом забезпечення певної гнучкості та пропорційності при вирішенні питання про допуск скаржника до апеляційного чи касаційного судів.
49. З аналізу практики ЄСПЛ убачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності у випадках, якщо:
(1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа "Мушта проти України");
(2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справа "Устименко проти України");
(3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справа "Brumarescu v. Romania").
50. У пункті 41 рішення від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" ЄСПЛ вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".
51. Звідси підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, звернення з апеляційною скаргою, та підтверджені належними доказами.
52. У розумінні статті 86 ГПК питання про поважність причин пропуску процесуального строку вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
53. Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є по суті пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
54. У постанові від 18.01.2019 у справі №921/396/17-г Верховний Суд наголосив, що "поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку". Цей висновок Верховний Суд застосовував, зокрема, у постановах від 04.11.2024 у справі №910/2552/23, від 30.07.2025 у справі №910/5829/19, від 13.05.2026 у справі №420/31201/23, від 05.08.2026 у справі №911/1790/25.
55. У постанові від 05.03.2024 у справі №914/3055/22 Верховний Суд наголосив, що:
"у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу" (пункт 25);
"при цьому, з огляду на вимоги статей 13, 74 ГПК України заявник повинен довести обставини, на які він посилається як на поважні причини пропуску встановленого законом строку, шляхом подання відповідних доказів. Без доведення заявником таких обставин підстави для поновлення пропущеного строку та розгляду відповідної заяви у суду відсутні" (пункт 26).
56. Визнавши в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху неповажними наведені скаржником причини пропуску строку на апеляційне оскарження, зокрема з огляду на ненадання доказів на підтвердження дати, коли йому стало відомо про арешт коштів, перебування керівника поза межами міста та нездійснення господарської діяльності, в ухвалі про повернення апеляційної скарги апеляційний суд обмежився зазначенням про надходження заяви про усунення недоліків, до якої скаржник додав, як вказав суд, докази відсутності здійснення господарської діяльності, і повторним викладенням причин пропуску строку, наведених в апеляційній скарзі, та дійшов висновку про повернення апеляційної скарги з огляду на те, що заявник у встановлений строк не усунув недоліків, які стали підставою для залишення її без руху.
57. При цьому суд не врахував, що в заяві про усунення недоліків скаржник зазначив, що дізнався про рішення 24.06.2026, навів нову обставину - перебування керівника в червні 2026 року в м. Світловодську у зв`язку з необхідністю вирішення нагальних питань матері похилого віку, а також обґрунтував подання апеляційної скарги в межах двадцяти днів з посиланням на частину другу статті 256 ГПК.
58. До заяви, крім податкової звітності, відповідач додав, зокрема, копію постанови приватного виконавця про арешт коштів, знімок екрана з банківського застосунку, копію довіреності, копію свідоцтва про народження та заяву свідка, оформлену відповідно до статті 88 ГПК.
59. У контексті наведеного суд не навів жодних висновків щодо дати, коли скаржнику стало відомо про рішення суду першої інстанції, та поданих на її підтвердження документів, не надав оцінки заяві свідка, наведеній скаржником новій обставині та його доводу про застосування частини другої статті 256 ГПК, а відхиляючи доводи про перебування керівника поза межами міста, послався на відсутність доказів того, що скаржник не міг отримувати кореспонденцію, тобто на обставину, доведення якої ухвала від 06.08.2026 не вимагала.
60. Отже, визнавши причини пропуску строку неповажними, зокрема через їх недоведеність, і запропонувавши скаржнику вказати інші підстави для поновлення строку з відповідними доказами, апеляційний суд мав оцінити подані на виконання цієї вимоги докази та наведені обставини і навести мотиви, з яких він їх приймає або відхиляє.
61. Не зробивши цього та замінивши одну з обставин, що підлягала доведенню, іншою, апеляційний суд обмежився загальними посиланнями на обов`язок відповідача мати електронний кабінет і на ризик настання наслідків невчинення процесуальних дій. Проте такі посилання не замінюють мотивованого висновку щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, якого вимагає частина третя статті 260 ГПК у взаємозв`язку з частинами другою і третьою статті 256 ГПК, адже невиконання скаржником обов`язку зареєструвати електронний кабінет є обставиною, що підлягала врахуванню разом з іншими наведеними ним обставинами, а не підставою для того, щоб залишити їх без оцінки.
62. З огляду на наведене Суд визнає обґрунтованими доводи скаржника про те, що апеляційний суд не надав оцінки поданим на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху доказам, зокрема заяві свідка.
63. Водночас подані скаржником докази та наведені ним обставини, зокрема щодо дати, коли йому стало відомо про рішення суду першої інстанції, підлягають оцінці апеляційним судом під час вирішення питання про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
64. На необхідності дослідження судом апеляційної інстанції обставин, що впливають на визначення дати ознайомлення скаржника зі змістом рішення суду першої інстанції, та їх оцінки в контексті поважності причин пропуску строку наголосив Верховний Суд у постанові від 15.09.2026 у справі №914/2419/25. Установивши, що суд апеляційної інстанції таких обставин не дослідив, Верховний Суд виснував про те, що "передчасними є висновки суду апеляційної інстанції про те, що можливість подання апеляційної скарги у встановлений строк залежала виключно від волевиявлення та дій самої відповідачки" (пункти 7.44, 7.45).
65. Доводи скаржника про те, що він не мав електронного кабінету через незнання керівником вимог щодо його обов`язкової реєстрації та фактичне неведення товариством господарської діяльності, а також про непропорційність такого обов`язку та порушення статей 8, 55, 129 Конституції України Суд відхиляє, оскільки ці обставини стосуються організації внутрішньої діяльності товариства та залежали виключно від його волі, а щодо наслідків невиконання обов`язку зареєструвати електронний кабінет Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виснувала про те, що вони "прямо передбачені ГПК, вони є збалансованими та пропорційними" (пункт 106 постанови від 30.08.2024 у справі №908/3731/23).
66. Крім того, Суд звертає увагу на те, що, залишивши апеляційну скаргу без руху виключно у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд повернув її на підставі частини другої статті 260 та частини четвертої статті 174 ГПК, тобто застосував процесуальний наслідок, передбачений для інших випадків залишення апеляційної скарги без руху.
67. Відповідно до частини другої статті 260 ГПК до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
68. Згідно з частиною третьою статті 260 ГПК апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Відповідно до частини четвертої цієї статті якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
69. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 261 ГПК суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
70. Аналіз наведених норм свідчить, що процесуальний закон розмежовує залишення апеляційної скарги без руху з підстав порушення вимог щодо її форми і змісту або неналежної реєстрації електронного кабінету, наслідком неусунення яких є повернення скарги відповідно до статті 174 ГПК, та залишення апеляційної скарги без руху у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження, наслідком визнання підстав для поновлення якого неповажними є відмова у відкритті апеляційного провадження.
71. Подібне розмежування Верховний Суд навів у постанові від 15.09.2026 у справі №914/2419/25, зазначивши, що "наслідком недодержання вимог щодо форми та змісту апеляційної скарги відповідно до положень чинного процесуального закону (статті 174, 258, 260 ГПК України) є повернення апеляційної скарги" (пункт 7.47).
72. Отже, визнавши недостатніми наведені в заяві про усунення недоліків підстави для поновлення строку, суд апеляційної інстанції мав застосувати частину четверту статті 260 та пункт 4 частини першої статті 261 ГПК, а не частину другу статті 260 і частину четверту статті 174 ГПК.
73. Водночас Суд враховує, що, оскільки наслідки такого порушення для скаржника не є більш обтяжливими, ніж наслідки відмови у відкритті апеляційного провадження, то воно саме по собі не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, проте підлягає врахуванню апеляційним судом під час продовження розгляду.
74. Доводи скаржника про обмеження права на доступ до правосуддя та надмірний формалізм апеляційного суду, зокрема з посиланням на постанову Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 13.10.2025 у справі №757/51574/23-к, охоплюються наведеними висновками Суду щодо порушення апеляційним судом конкретних норм процесуального права, тому окремої оцінки не потребують, адже встановлення строків на апеляційне оскарження та процесуальних наслідків їх пропуску саме по собі не є обмеженням права на доступ до суду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
75. Стаття 300 ГПК визначає, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
76. Відповідно до частин третьої та четвертої статті 304 ГПК касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.
77. Згідно з частиною шостою статті 310 ГПК підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
78. Постановляючи оскаржувану ухвалу, апеляційний суд без належних підстав визначив день, з яким частина друга статті 256 ГПК пов`язує право відповідача на поновлення строку на апеляційне оскарження, неправильно застосувавши пункт 4 частини шостої статті 242 ГПК, і не надав оцінки доказам та обставинам, наведеним скаржником на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, чим порушив частину третю статті 260 ГПК. Наведені порушення норм процесуального права призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
79. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, скасування ухвали апеляційного суду з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Розподіл судових витрат
80. Оскільки оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі, то розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.
Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Респект-В" задовольнити.
2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2026 у справі №910/15520/25 скасувати.
3. Справу №910/15520/25 передати до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Бакуліна

Судді О.Р. Кібенко

В.І. Студенець

Згадані норми: Конституція України, ст. 55; Конституція України, ст. 129; ГПК України, ст. 6; ГПК України, ст. 256; ГПК України, ст. 88; ГПК України, ст. 86; ГПК України, ст. 236; ГПК України, ст. 242; ГПК України, ст. 174; ГПК України, ст. 254; ГПК України, ст. 162; ГПК України, ст. 165; ГПК України, ст. 258; ГПК України, ст. 263; ГПК України, ст. 290; ГПК України, ст. 295; ГПК України, ст. 119; ГПК України, ст. 260; ГПК України, ст. 261; ГПК України, ст. 300; ГПК України, ст. 304; ГПК України, ст. 310; ГПК України, ст. 301; ГПК України, ст. 308; ГПК України, ст. 314; ГПК України, ст. 315; ГПК України, ст. 317; Конвенція (ЄКПЛ), ст. 6
Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.