# ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 910/6913/25

Суд: Касаційний господарський суд ВС
Справа № 910/6913/25
Дата ухвалення: 2026-10-14
Вид судочинства: Господарське
Ідентифікатор ЄДРСР: 140656659
Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/140656659
Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/140656659

Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення.

## Текст документа
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року
м. Київ

cправа № 910/6913/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Цвілюка Б.В.,
представників учасників справи:
Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІС УКРАЇНА" - Старжинський В.В.,
Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСТРУКТИВ ГРУПП" - Котов С.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСТРУКТИВ ГРУПП"
на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2025 (суддя Лиськов М.О.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2026 (колегія суддів: Ходаківська І.П., Демидова А.М., Євсіков О.О.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІС УКРАЇНА"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСТРУКТИВ ГРУПП"
про стягнення 105 742, 88 грн
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСТРУКТИВ ГРУПП"
до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "ТІС УКРАЇНА"
про визнання договору розірваним.

Суть спору
1. ТОВ "ТІС УКРАЇНА" (виконавець) і ТОВ "КОНСТРУКТИВ ГРУПП" (замовник) 01.04.2023 уклали договір про надання комплексних логістичних послуг, за яким виконавець гарантовано надає замовнику 130 палетомісць у складському приміщенні, а замовник оплачує їх незалежно від фактичного використання. Договір діяв до 01.04.2024 і за відсутності заяви однієї зі сторін про припинення вважався продовженим на один рік.
2. Виконавець у позові вимагає плату за палетомісця за березень, квітень і частину травня 2025 року, а також пеню, 3% річних та інфляційні втрати. Замовник акти за березень і квітень не підписав, оскільки вважає, що договір продовжувався лише один раз і припинився 01.04.2025, а послуги після цієї дати не надавалися. Зустрічним позовом замовник просить визнати договір розірваним з 27.04.2025 на підставі листа, надісланого виконавцю 26.02.2025.
3. Суди первісний позов задовольнили, а у зустрічному позові відмовили. Мотивували рішення тим, що жодна зі сторін не заявила про припинення договору в порядку п.10.2, тому його дію продовжено до 01.04.2026; палетомісця надавалися протягом усього спірного періоду; лист від 01.02.2025 містив прохання розірвати договір за згодою сторін і не є повідомленням про розірвання за п.10.3, а вимога про визнання договору розірваним з минулої дати спрямована на встановлення факту.
4. Замовник звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Він наполягає, що умова про продовження "на один рік" допускала лише разове продовження, суди не застосували правила тлумачення договору і принцип contra proferentem, не перевірили чинність договору перед вирішенням зустрічного позову і не дослідили реальність надання послуг.
5. Перед Верховним Судом постали такі питання:
- чи правильно суди витлумачили умову договору про продовження його дії на один рік (статті 213, 637 Цивільного кодексу України);
- чи доведено надання послуг і чи правильно застосовано наслідки прострочення їх оплати (статті 530, 612, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України).
6. Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги, виходячи з таких мотивів.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
7. 01.04.2023 ТОВ "ТІС УКРАЇНА" як виконавець та ТОВ "КОНСТРУКТИВ ГРУПП" як замовник уклали договір №ТУ-6С про надання комплексних логістичних послуг із додатками та протоколом розбіжностей (далі - Договір).
8. За пунктами 1.1-1.3 Договору комплекс послуг включає, зокрема, складські операції та надання палетомісць для зберігання товарів. Мінімальна кількість палетомісць, гарантовано наданих замовнику на час дії Договору, становить 130. Замовник сплачує за їх надання за погодженим тарифом незалежно від фактичного використання.
9. За п.10.1 Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 01.04.2024 включно. Пункт 10.2 встановлює, що якщо за 60 календарних днів до закінчення строку дії Договору жодна сторона письмово не заявить про його припинення, дія Договору вважається продовженою на один рік.
10. За п.10.3 кожна сторона може ініціювати розірвання Договору в будь-який час, направивши іншій стороні не менш ніж за 60 календарних днів повідомлення із зазначенням дати розірвання. Умовою розірвання також є проведення передбачених Договором розрахунків та вивезення товару замовника зі складу. Сторони погодили, що за цих умов Договір вважається розірваним з дати, зазначеної в повідомленні.
11. Пункт 5.3 передбачає надання акта виконаних робіт разом із рахунком поштою або через систему M.E.DOC. Замовник протягом п`яти днів має підписати акт чи надати вмотивовані зауваження; за їх відсутності послуги вважаються належно наданими, а акт прийнятим до оплати. Відповідно до п.5.3 договору термін сплати за послуги виконавця становить 5 календарних днів з моменту отримання рахунку замовником.
12. 27.02.2025 сторони підписали оновлений додаток №2 про тарифи на складські послуги, яким встановили тариф на одне палетомісце за добу в розмірі 7,128 грн без ПДВ.
13. ТОВ "КОНСТРУКТИВ ГРУПП" стверджувало, що 07.02.2025 через Telegram надіслало керівникові ТОВ "ТІС УКРАЇНА" лист від 01.02.2025 про розірвання Договору.
14. 26.02.2025 замовник направив виконавцеві через M.E.DOC лист від 01.02.2025 №01-02/2025-01, який виконавець одержав того ж дня. У листі запропоновано розірвати Договір з 15.03.2025 шляхом укладення додаткової угоди.
15. 04.04.2025 виконавець направив через M.E.DOC акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №127 від 31.03.2025 на суму 34 471,00 грн із ПДВ. 14.04.2025 замовник відхилив документ із позначкою "не вірний".
16. 19.05.2025 виконавець направив через M.E.DOC акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №142 від 30.04.2025 на суму 33 359,04 грн із ПДВ. 20.05.2025 замовник відхилив його з поясненням про неправильну кількість календарних днів надання послуг у 2025 році.
17. Суди встановили, що акти за березень і квітень підписані лише виконавцем, однак у матеріалах справи відсутні заперечення щодо якості та вартості наданих послуг зі сторони ТОВ "КОНСТРУКТИВ ГРУПП".
18. Виконавець визначив борг у розмірі 101 189,10 грн за 91 день за формулою: 7,128 грн Ч 130 палетомісць Ч 91 день Ч 20% (ставка ПДВ). Заявлені пеню, інфляційні втрати та три проценти річних нараховано за вказані позивачем періоди, починаючи з 25.03.2025.
19. Доказів оплати наданих послуг у сумі 101 189,10 грн матеріали справи не містять. Вказане замовник не заперечує.
20. У березні 2026 року під час апеляційного розгляду справи ТОВ "КОНСТРУКТИВ ГРУПП" подало до суду платіжні інструкції від 16.03.2026 №483- 489 та просило закрити провадження в частині оплачених сум.
Короткий зміст позовних вимог
21. У травні 2025 року ТОВ "ТІС УКРАЇНА" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом ТОВ "КОНСТРУКТИВ ГРУПП" про стягнення 105 742,88 грн, з яких: 101 189,10 грн - основний борг; 3 733,26 грн - пеня; 459,24 грн - інфляційні втрати; 361,28 грн - 3% річних.
22. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням зобов`язань з оплати наданих у березні, квітні та частково в травні 2025 року послуг за Договором.
23. ТОВ "КОНСТРУКТИВ ГРУПП" заперечувало проти позову, зокрема, з огляду на спір щодо строку дії Договору, відсутність належних доказів надання послуг у заявленому обсязі після 01.04.2025, відхилення актів та неправильне визначення початку прострочення.
24. У липні 2025 року ТОВ "КОНСТРУКТИВ ГРУПП" звернулося до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до ТОВ "ТІС УКРАЇНА" про визнання розірваним з 27.04.2025 Договору (з урахуванням зміни предмета зустрічного позову згідно із заявою від 30.09.2025).
25. Зустрічний позов обґрунтований тим, що ТОВ "КОНСТРУКТИВ ГРУПП" реалізувало своє право на одностороннє дострокове розірвання договору шляхом направлення 26.02.2025 ТОВ "ТІС УКРАЇНА" листа №01-02/2025 від 01.02.2025.
26. ТОВ "ТІС УКРАЇНА" заперечувало проти зустрічного позову. Воно вважало, що повідомлення від 26.02.2025 було пропозицією розірвати Договір за домовленістю з 15.03.2025, а не одностороннім повідомленням із дотриманням 60-денного строку.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
27. Господарський суд міста Києва рішенням від 26.11.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2026:
- позов ТОВ "ТІС УКРАЇНА" задовольнив: стягнув з ТОВ "КОНСТРУКТИВ ГРУПП" на користь ТОВ "ТІС УКРАЇНА" 101 189,10 грн заборгованості за договором, 3 733,26 грн пені, 459,24 грн інфляційних втрат, 361,28 грн 3% річних, 10 000,00 грн витрат на правничу допомогу та 2 422,40 грн судового збору;
- у задоволенні зустрічного позову ТОВ "КОНСТРУКТИВ ГРУПП" відмовив.
28. Рішення суду першої інстанції мотивоване таким:
- пункт 10.2 Договору передбачає продовження його дії до 01.04.2026, оскільки сторони в установлений строк не повідомили одна одну про припинення;
- підписаний сторонами 27.02.2025 додаток №2 установлює тариф на складські послуги; 130 палетомісць було гарантовано надано відповідачу згідно з п.1.3 Договору;
- акти №127 та №142 були надіслані через M.E.DOC, замовник їх не підписав, проте й не подав обґрунтованих заперечень щодо якості чи вартості послуг;
- позивач довів борг у розмірі 101 189,10 грн, а відповідач не надав доказів його оплати; розрахунки пені, інфляційних втрат та процентів річних є арифметично правильними;
- електронне листування у Telegram не дозволяє належно встановити учасників та зміст переданого документа;
- лист, отриманий виконавцем 26.02.2025, містив пропозицію розірвати Договір за угодою сторін з 15.03.2025; між цією датою та датою отримання листа не було 60 днів, тому лист не припинив Договір на підставі п.10.3;
- вимога визнати Договір розірваним з минулої дати спрямована на встановлення юридичного факту та не є ефективним способом захисту; розірвання в судовому порядку договору з минулої дати є неможливим;
- 10 000,00 грн витрат позивача на правничу допомогу підтверджено договором, додатковою угодою, актом, рахунком і платіжною інструкцією; розподіл витрат відповідає результату вирішення спору.
29. Суд апеляційної інстанції погодився з рішенням, навівши такі додаткові мотиви:
- за змістом п.10.2 Договір продовжено до 01.04.2026, а 27.02.2025 сторони погодили нові тарифи; зміна замовником у ході розгляду спору дат, з яких він просив визнати Договір розірваним, не підтверджує його твердження про безумовне припинення 01.04.2025;
- лист від 26.02.2025 із датою 15.03.2025 і проханням скласти додаткову угоду не може автоматично вважатися повідомленням про одностороннє розірвання з 27.04.2025;
- надані виконавцем палетомісця є самостійним предметом оплати, зокрема тоді, коли замовник ними фактично не користується; факт надання 130 палетомісць за спірний період є установленим;
- непідписання актів без належно вмотивованої відмови не усуває обов`язку оплатити фактично надані послуги; підписання первинного документа є похідним від реальності господарської операції;
- платежі, на які відповідач послався в суді апеляційної інстанції, здійснено після ухвалення рішення суду першої інстанції, тому вони не є підставою для закриття провадження за п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК);
- сторона не навела вагомих причин для повернення до підготовчого провадження після його закриття; заява про зміну предмета зустрічного позову від 04.11.2025 подана після завершення цієї стадії;
- заявлені позивачем витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції документально підтверджені та є співмірними.
30. Апеляційний господарський суд додатково стягнув з відповідача 20 000,00 грн витрат позивача на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи
31. 22.06.2026 ТОВ "КОНСТРУКТИВ ГРУПП" через систему Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить:
- передати справу №910/6913/25 на розгляд Великої Палати Верховного Суду як таку, що містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики;
- врахувати заперечення ТОВ "КОНСТРУКТИВ ГРУПП", яким Північний апеляційний господарський суд не надав належної правової оцінки, щодо протокольної ухвали Господарського суду міста Києва від 15.10.2025, якою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.11.2025; протокольної ухвали Господарського суду міста Києва від 05.11.2025, якою відмовлено у задоволенні клопотання від 04.11.2025 про повернення до стадії підготовчого провадження; протокольної ухвали Господарського суду міста Києва від 05.11.2025, якою відмовлено у приєднанні заяви від 04.11.2025 про зміну предмета зустрічного позову від 07.07.2025;
- скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2026 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ "ТІС УКРАЇНА", задовольнити зустрічний позов ТОВ "КОНСТРУКТИВ ГРУПП" (в редакції заяви від 04.11.2025 про зміну предмета зустрічної позовної заяви), шляхом визнання Договору розірваним з 02.04.2025.
32. Підставами касаційного оскарження визначено пункти 1, 3 та 4 ч.2 ст.287 ГПК.
33. В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої п.1 ч.2 ст.287 ГПК, скаржник зазначив, що суди:
- застосували статті 213, 637 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) в частині трактування положень строку дії Договору в редакції протоколу від 01.04.2023 та порядку його пролонгації на один рік до 01.04.2025 включно без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №910/9525/19;
- застосували ст.213 ЦК в частині неврахування принципу "сontra proferentem" без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №753/11000/14-ц, від 02.05.2018 у справі №910/16011/17, від 05.12.2022 у справі №753/8945/19;
- не застосували ст.188 Господарського кодексу України (далі - ГК), ст.651 ЦК в частині першочергового надання правової оцінки чинності Договору в редакції протоколу від 01.04.2023 та не врахували висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №910/7981/17, від 18.11.2019 у справі №910/16750/18;
- застосували статті 530, 612, 625, 901, 903 ЦК в частині реальності надання послуг за Договором в редакції протоколу 01.04.2023 без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.07.2019 у справі №910/4994/18, від 06.12.2019 у справі №910/7446/18, від 03.06.2022 у справі №915/104/21, від 02.06.2023 у справі №914/2355/21, від 06.02.2024 у справі №921/515/20, від 05.04.2024 у справі №910/101/23, від 20.03.2026 у справі №914/2625/23.
34. В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої п.3 ч.2 ст.287 ГПК, скаржник зауважив, що відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування ч.1 ст.626, ч.1 ст.631 ЦК "у випадку умов договорів із автоматичною їх пролонгацією ще на рік, без ототожнення із автоматичною, щорічною пролонгацією, тобто, правочинів із разовою, а не постійною автоматичною пролонгацією…".
35. В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої п.4 ч.2 ст.287 ГПК, скаржник зазначив, що судами належним чином не досліджено положення п.10.2 Договору в редакції протоколу від 01.04.2023 щодо його контексту та похідного наслідку - дії правочину до 01.04.2025 включно, саме з підстав помилкових і передчасних тверджень, та порушення процедури оцінки вказаного доказу.
36. 31.08.2026 ТОВ "ТІС УКРАЇНА" подало відзив, в якому просить поновити строк на його подання, закрити касаційне провадження, відкрите з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1 і 3 ч.2 ст.287 ГПК, а в іншій частині - залишити скаргу без задоволення, а також заперечує проти покладення на ТОВ "ТІС УКРАЇНА" заявлених скаржником 50 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
37. Верховний Суд зазначає, що законом така процесуальна дія як поновлення строку на подання відзиву не передбачена, однак у судовому засіданні 30.09.2026 було надано дозвіл подати письмові пояснення, яким ТОВ "ТІС УКРАЇНА" не скористалося.
38. 24.09.2026 надійшли додаткові пояснення ТОВ "КОНСТРУКТИВ ГРУПП", які залишаються без розгляду з мотивів того, що Верховний Суд не надавав дозволу на їх подання (ч.5 ст.161 ГПК).
Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду
39. Верховний Суд ухвалою від 05.08.2026 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "КОНСТРУКТИВ ГРУПП", розгляд касаційної скарги призначив у відкритому судовому засіданні на 30.09.2026.
40. У судовому засіданні 30.09.2026 Верховний Суд оголосив перерву до 14.20.2026.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
41. Згідно з ч.5 ст.302 ГПК суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
42. Виключна правова проблема оцінюється за кількісним і якісним критеріями: вона має існувати не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, і зумовлюватися відсутністю сталої судової практики або невизначеністю правового регулювання.
43. Скаржник вбачає виключну правову проблему у відсутності висновку Верховного Суду щодо умов договорів із разовою, а не щорічною автоматичною пролонгацією.
44. Проте це питання стосується тлумачення умови конкретного договору за правилами ст.213 ЦК, а не невизначеності правового регулювання. Даних про існування такого питання в невизначеній кількості справ або про розбіжності в судовій практиці скаржник не наводить. Більше того, підхід до тлумачення тотожної умови Верховний Суд уже застосував у постанові від 02.04.2026 у справі №910/8338/25.
45. Тому підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду немає, і клопотання не підлягає задоволенню.
Щодо меж касаційного перегляду
46. За частинами 1 та 2 ст.300 ГПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою відкриття провадження, на підставі встановлених судами фактичних обставин. Суд касаційної інстанції не встановлює нових обставин, не вирішує питання про достовірність доказів і не переоцінює їх.
47. Доводи скаржника про закриття підготовчого провадження 15.10.2025, відмову в поверненні до його стадії та залишення без розгляду заяви від 04.11.2025 не підкріплені жодною з підстав касаційного оскарження, визначених ч.2 ст.287 ГПК.
48. Разом з тим Верховний Суд зазначає, що апеляційний суд ці доводи перевірив і відхилив з посиланням на практику Верховного Суду щодо повернення до стадії підготовчого провадження.
49. Крім того, за ч.2 ст.310 ГПК порушення норм процесуального права є підставою для скасування рішення лише за умови, що воно призвело до ухвалення незаконного рішення.
50. Заява від 04.11.2025 відрізнялася від прийнятої судом заяви від 30.09.2025 лише датою, з якої скаржник просив визнати Договір розірваним (02.04.2025 замість 27.04.2025).
51. Однак мотиви, з яких суди відмовили в зустрічному позові (вимога спрямована на встановлення факту в минулому; лист від 01.02.2025 не є повідомленням за п.10.3 Договору), однаково стосуються обох дат.
52. Таким чином наведені скаржником процесуальні дії (рішення) суду першої інстанції на результат вирішення спору не вплинули.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої п.1 ч.2 ст.287 ГПК
(І) щодо тлумачення умови про строк дії Договору (статті 213, 637 ЦК)
53. Скаржник стверджує, що суди застосували статті 213, 637 ЦК в частині трактування положень строку дії Договору та порядку його пролонгації на один рік до 01.04.2025 включно без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №910/9525/19.
54. Щодо цих доводів Верховний Суд зазначає таке.
55. Згідно з ч.1 ст.631 ЦК строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.
56. За ч.1 ст.637 ЦК тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст.213 цього Кодексу, частини 3 і 4 якої визначають послідовність способів тлумачення: однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів; порівняння різних частин правочину між собою і зі змістом правочину в цілому та з намірами сторін; якщо немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін та інші обставини, що мають істотне значення.
57. Пункт 10.2 Договору пов`язує продовження його дії не з конкретною датою, а із "закінченням терміну дії Договору": якщо за 60 календарних днів до нього жодна зі сторін письмово не заявить про припинення, дія Договору вважається продовженою на один рік.
58. Продовжений строк є таким самим терміном дії Договору, до закінчення якого ця умова застосовується знову. Застереження про те, що продовження допускається лише один раз, п.10.2 не містить.
59. Таке розуміння узгоджується з іншими умовами Договору. Так, п.10.3 надає кожній стороні право в будь-який час ініціювати розірвання Договору, повідомивши іншу сторону за 60 днів, тож автоматичне продовження не позбавляє жодну зі сторін можливості припинити Договір. Пункт 1.3 визначає обов`язок виконавця надавати палетомісця "на час дії цього Договору" без прив`язки до дати.
60. Суди встановили і подальшу поведінку сторін: у визначений п.10.2 строк жодна зі сторін не заявила про припинення Договору; 27.02.2025 сторони погодили нову редакцію тарифів; лист від 01.02.2025 містив прохання розірвати Договір за згодою сторін з 15.03.2025, а не заяву про його припинення; у зустрічному позові скаржник послідовно просив визнати Договір розірваним з 09.04.2025, 27.04.2025, 02.04.2025, тобто з дат після 01.04.2025. Сторона, яка вважала б Договір таким, що припиняється 01.04.2025 автоматично, не погоджувала б незадовго до цього нові тарифи і не вимагала б розірвання Договору з пізніших дат.
61. Отже, суди витлумачили п.10.2 за правилами частин 3, 4 ст.213 ЦК - за значенням слів, у системному зв`язку з іншими умовами Договору і з урахуванням подальшої поведінки сторін. Посилання апеляційного суду на принцип favor contractus не замінило цього тлумачення, а натомість доповнило його.
62. Саме застосування такого підходу передбачає постанова Верховного Суду від 02.04.2026 у справі №910/8338/25, ухвалена щодо договору №ТУ-3С з дослівно тотожними пунктами 10.1, 10.2.
63. У справі №910/8338/25 суди виходили з того, що за відсутності заяви про припинення договір продовжився лише один раз і припинився 01.04.2025.
64. Верховний Суд у постанові від 02.04.2026 у справі №910/8338/25 зазначив таке:
"За доводами відповідача суди попередніх інстанцій з порушенням принципу favor contractus, протлумачили договір не на користь його чинності на момент вирішення спору.
Верховний Суд вважає, що доводи відповідача в цій частині заслуговують на увагу, а рішення судів попередніх інстанцій, виходячи із встановлених ними обставин, є передчасними, з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконувати свої обов`язки відповідно до договору.
Суди попередніх інстанцій свої рішення щодо припинення строку дії договору про надання комплексних логістичних послуг №ТУ-3С від 01.04.2023 на час звернення з цим позовом до суду, обґрунтовували тим, що відповідно до пунктів 10.1., 10.2. договору строк дії останнього було встановлено до 1 квітня 2024 року. За умовами договору якщо за 60 календарних днів до закінчення зазначеного терміну жодна зі сторін письмово не заявить про його припинення, дія договору вважається продовженою на один рік.
Суди попередніх інстанцій встановивши відсутність у матеріалах справи доказів повідомлення сторін у порядку пункту 10.2. договору про припинення останнього, вважали, що строк дії цього правочину закінчився 1 квітня 2025 року, оскільки за його умовами автоматичну щорічну подальшу пролонгацію спірного правочину сторони не передбачили.
У той же час, суди попередніх інстанцій не застосували наведені вище принципи тлумачення договору та не встановили дійсну мету, що переслідували сторони при формулюванні умов договору в частині строку його дії та порядку пролонгації, враховуючи встановлені судами обставини того, що сторони договору, у тому числі і позивач, по іншому ніж суд тлумачили пункти 10.1., 10.2 цього договору.
Так, позивач у своєму позові (з урахуванням заяви від 10 вересня 2025 року) просив суд розірвати спірний договір з 27 квітня 2025 року. Зокрема, позивач вказав, що на підставі пункту 10.3. договору він направив відповідачу 26 лютого 2025 року у визначеному вказаним правочином порядку повідомлення про розірвання цього правочину, тобто на переконання як позивача так і відповідача (сторін договору) строк дії договору за відсутності повідомлення про розірвання буде продовжено на 1 рік.
Крім того, висновки судів про відсутність у матеріалах справи доказів повідомлення у порядку пункту 10.2. сторін договору про припинення останнього, строк дії цього правочину закінчився 1 квітня 2025 року, є суперечливими, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач направив відповідачу 26 лютого 2025 року (до закінчення строку договору) таке повідомлення, тобто позивач був переконаний, що за відсутності такого повідомлення строк дії договору між сторонами буде продовжено на 1 рік.
За наведених обставин місцевий та апеляційний господарські суди дійшли передчасного висновку про те, що строк дії спірного правочину вже закінчився, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовної вимоги про розірвання договору".
65. Отже, Верховний Суд у справі №910/8338/25 визнав висновок судів передчасним, оскільки суди не застосували правила тлумачення, не встановили дійсної мети сторін і не врахували, що сама сторона, яка посилалася на припинення договору, направила повідомлення про його розірвання з дати після 01.04.2025, тобто виходила з продовження договору ще на один рік.
66. У цій справі суди ці обставини дослідили і дійшли висновку, який відповідає встановленій ними поведінці сторін.
67. Висновок Верховного Суду у постанові від 18.03.2021 у справі №910/9525/19 полягає в тому, що тлумачення правочину є з`ясуванням його змісту з метою усунення суперечностей і прогалин і не може створювати нових умов, а лише роз`яснює наявні.
68. Суди у справі, що переглядається, не створили нової умови. Вони застосували п.10.2 у тому значенні, яке випливає з його тексту і підтверджене поведінкою сторін. Обмеження кількості продовжень одним разом, на якому наполягає скаржник, якраз і було б умовою, якої в Договорі немає.
69. Крім того, у справі №910/9525/19 розглядався самостійний позов про тлумачення правочину, а не спір про стягнення плати, тому за змістом спірних правовідносин справа №910/9525/19 не є подібною справи, що переглядається.
70. Постанова Вищого господарського суду України від 06.03.2008 у справі №48/195, на яку посилається скаржник, не є постановою Верховного Суду в розумінні п.1 ч.2 ст.287 ГПК.
71. До того ж у справі №48/195 суди встановили, що відповідач постійно наголошував на небажанні продовжувати договірні відносини, про що позивач знав, тобто висновок про разову пролонгацію ґрунтувався на встановленій поведінці сторін, яка у цій справі є протилежною.
72. Доводи скаржника про те, що після 01.04.2025 не було актів, розпоряджень і додаткових угод, а отже сторони не мали наміру продовжувати відносини, спрямовані на встановлення нових обставин, яких суди не встановлювали, і на переоцінку доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції (ст.300 ГПК).
73. Отже, суди застосували статті 213, 637 ЦК відповідно до висновків Верховного Суду.
(ІІ) щодо принципу contra proferentem
74. Скаржник посилається на неправильне застосування судами ст.213 ЦК в частині неврахування принципу "сontra proferentem".
75. Так, у постановах об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2018 у справі №753/11000/14-ц і від 05.12.2022 у справі №753/8945/19, а також у постанові Касаційного господарського суду від 02.05.2018 у справі №910/16011/17 Верховний Суд виснував, що правило contra proferentem (слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) застосовується тоді, коли з`ясувати справжній зміст умови за загальними підходами, передбаченими частинами 3, 4 ст.213 ЦК, неможливо.
76. Натомість у цій справі суди встановили зміст п.10.2 Договору за загальними правилами тлумачення, тому потреби для застосування contra proferentem не виникло.
77. Крім того, суди не встановлювали, що п.10.2 Договору запропонований і включений до нього під переважним впливом ТОВ "ТІС УКРАЇНА". Суди встановили, що Договір укладено з протоколом розбіжностей, тобто його умови були предметом узгодження сторін. Твердження скаржника про авторство умови вперше наведене в касаційній скарзі і не може бути перевірене судом касаційної інстанції.
78. Отже, доводи скаржника у цій частині відхиляються Верховним Судом як необґрунтовані.
(ІІІ) щодо ст.188 ГК і ст.651 ЦК
79. За доводами скаржника суди в оскаржуваних рішеннях не застосували ст.188 ГК та ст.651 ЦК в частині першочергового надання правової оцінки чинності Договору в редакції протоколу від 01.04.2023.
80. Суд касаційної інстанції вважає необґрунтованими, виходячи з таких мотивів.
81. У постановах від 07.08.2018 у справі №910/7981/17 і від 18.11.2019 у справі №910/16750/18 Верховний Суд виснував, що розірваним може бути лише чинний договір, тобто такий, що діє на час звернення до суду з позовом та ухвалення судового рішення; в іншому разі предмет спору відсутній.
82. Суди цей висновок врахували, оскільки перевірили чинність Договору і встановили, що він діяв як на час звернення з позовом, так і на час ухвалення рішення суду першої інстанції, оскільки його дію продовжено до 01.04.2026.
83. Довід скаржника зводиться до незгоди з результатом цієї перевірки, а не до незастосування відповідної норми.
84. Також, позиція скаржника в цій частині є суперечливою. Він стверджує, що Договір припинився 01.04.2025, і водночас просить визнати його розірваним з 02.04.2025.
85. Якщо виходити з обставини припинення Договору 01.04.2025, зустрічний позов не міг бути задоволений саме за тим висновком, на який посилається сам скаржник: припинений договір розірвати неможливо.
86. Якщо ж Договір діяв після 01.04.2025, то для його розірвання за п.10.3 потрібне повідомлення, надіслане не менш ніж за 60 днів до дати розірвання, а суди встановили, що лист від 01.02.2025 таким повідомленням не є.
(IV) щодо реальності надання послуг і наслідків прострочення оплати (статті 530, 612, 625, 901, 903 ЦК)
87. Скаржник також посилається на неправильне застосування статей 530, 612, 625, 901, 903 ЦК в частині реальності надання послуг за Договором без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду.
88. Відповідно до статей 612, 625 ЦК боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
89. За змістом статей 901, 903 ЦК за договором про надання послуг виконавець зобов`язується надати послугу, а замовник - оплатити її в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
90. У постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі №910/7446/18, від 02.06.2023 у справі №914/2355/21, а також у постановах від 06.02.2024 у справі №921/515/20 і від 20.03.2026 у справі №914/2625/23 Верховний Суд виснував, що основною первинною ознакою господарської операції є її реальність, а наявність належно оформлених первинних документів є вторинною ознакою; непідписання замовником актів без вмотивованої відмови не свідчить про невідповідність актів змісту операції, а правові наслідки створює саме реальне надання послуг.
91. Апеляційний суд виходив саме з цього висновку. Суди встановили, що послуга за п.1.3 Договору полягає в гарантованому наданні 130 палетомісць і оплачується незалежно від того, використовує їх замовник чи ні; ці палетомісця надавалися протягом усього спірного періоду; акти №127 і №142 отримані замовником через систему M.E.DOC і не підписані ним без вмотивованої відмови щодо факту, обсягу та вартості послуг.
92. Отже, реальність господарської операції судами встановлена, а наведені постанови Верховного Суду навпаки підтверджують правильність висновків судів попередніх інстанцій.
93. Довід скаржника про недоведеність надання послуг після 01.04.2025 по суті зводиться до того, що такі послуги не могли надаватися через припинення Договору. Фактично це охоплюється тими самими доводами про строк дії Договору, які відхилено вище.
94. Постанови від 05.07.2019 у справі №910/4994/18, від 03.06.2022 у справі №915/104/21 та від 05.04.2024 у справі №916/101/23 ухвалені з урахуванням встановлених у цих справах конкретних фактичних обставин: у першій замовник заперечував саму можливість надання інформаційних послуг через відсутність доступу виконавця до його систем, у другій не було доведено проведення криголамних робіт, а в третій суди встановили надання послуг зберігання контейнерів на підставі акта, отриманого замовником через систему M.E.Doc без заперечень, що відповідає обставинам цієї справи.
95. Постанова від 06.02.2024 у справі №921/515/20 стосується підрядних робіт, не передбачених проєктно-кошторисною документацією. Постанова від 10.04.2019 у справі №904/6455/17 стосувалася акта виконаних робіт без дати підписання і Верховний Суд відхилив довід про застосування ч.2 ст.530 ЦК, оскільки договір визначав строк оплати, і зазначив, що сторона, яка заперечує момент прострочення, має навести іншу дату, підтверджену доказами. У постанові від 20.03.2026 у справі №914/2625/23 Верховний Суд розглядав питання, чи є рахунок вимогою в розумінні ч.2 ст.530 ЦК, коли договір не встановлює строку оплати.
96. У цій справі строк оплати встановлено п.5.3 Договору, тому висновки із цих постанов до спірних правовідносин не є релевантними.
97. Проаналізувавши наведені скаржником постанови, Верховний Суд вважає, що рішення у наведених справах і у справі, що розглядається, ухвалені за однакового підходу до правового регулювання спірного питання. Водночас фактичні обставини справи, що розглядається та справ, наведених скаржником, різняться як за обставинами, що були встановлені у справах, на які посилається скаржник, так і за доказами, які надані сторонами та досліджувались судами.
98. Довід про те, що прострочення мало починатися не з 25.03.2025, а з дат отримання актів, ґрунтується на обставинах (дати виставлення та отримання рахунків за Договором), яких суди не встановлювали.
99. Суди перевірили розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат і визнали його правильним. Перевірка розрахунку за обставинами, не встановленими судами, виходить за межі касаційного перегляду (ст.300 ГПК).
100. Сплата скаржником 16.03.2026 частини заборгованості відбулася після ухвалення рішення суду першої інстанції, на що правильно вказав апеляційний господарський суд, і стосується виконання рішення, а не його законності.
101. Відтак, скаржник не довів, що висновки судів попередніх інстанцій щодо реальності надання послуг та наслідків прострочення оплати суперечать висновками Верховного Суду, зробленим у подібних правовідносинах.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої п.3 ч.2 ст.287 ГПК
102. Скаржник просить сформулювати висновок щодо застосування ч.1 ст.626, ч.1 ст.631 ЦК до умов договорів із автоматичною пролонгацією "ще на один рік", яку слід відрізняти від щорічної автоматичної пролонгації.
103. Підстава касаційного оскарження, передбачена п.3 ч.2 ст.287 ГПК, передбачає відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права.
104. Частина 1 ст.626 ЦК визначає поняття договору, а ч.1 ст.631 ЦК - поняття строку договору.
105. Разом з тим невизначеності у застосуванні цих норм немає. Питання скаржника полягає в тому, як розуміти конкретне формулювання п.10.2 спірного Договору.
106. Це питання тлумачення умови договору за ст.213 ЦК, відповідь на яке залежить від тексту договору та обставин конкретної справи.
107. Висновок щодо застосування норми права не може формулюватися окремо для кожного варіанта договірного формулювання.
108. До того ж підхід до тлумачення саме такої умови Верховний Суд уже навів у постанові від 02.04.2026 у справі №910/8338/25, вказавши, що строк дії договору з такою умовою з`ясовується за правилами тлумачення, встановленими ст.213 ЦК, з урахуванням дійсної мети сторін і їхньої подальшої поведінки, а висновок про разове продовження без такого тлумачення є передчасним. Суди в цій справі діяли відповідно до цього підходу.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої п.4 ч.2 ст.287 ГПК
109. За п.1 ч.3 ст.310 ГПК недослідження судом зібраних у справі доказів є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст.287 ГПК.
110. Однак, заявлені підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 ч.2 ст.287 ГПК, у цій справі не підтвердилися.
111. Крім того, п.10.2 Договору суди навели повністю, дослідили у зв`язку з пунктами 10.1, 10.3 і поведінкою сторін та належно витлумачили. Натомість незгода скаржника з результатом цього дослідження не свідчить про його відсутність.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
112. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
113. Згідно із ч.1 ст.309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
114. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів попередніх інстанцій - без змін.
Судові витрати
115. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, судові витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:
1. Відмовити в задоволенні клопотання ТОВ "КОНСТРУКТИВ ГРУПП" про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСТРУКТИВ ГРУПП" залишити без задоволення.
3. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2026 у справі №910/6913/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді С. Бакуліна

В. Студенець

Згадані норми: ЦК України, ст. 213; ЦК України, ст. 637; ЦК України, ст. 530; ЦК України, ст. 612; ЦК України, ст. 625; ЦК України, ст. 901; ЦК України, ст. 903; ЦК України, ст. 631; ГПК України, ст. 300; ГПК України, ст. 301; ГПК України, ст. 308; ГПК України, ст. 309; ГПК України, ст. 314; ГПК України, ст. 315; ГПК України, ст. 317
Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.