# ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 420/14208/25

Суд: Касаційний адміністративний суд ВС
Справа № 420/14208/25
Дата ухвалення: 2026-10-14
Вид судочинства: Адміністративне
Ідентифікатор ЄДРСР: 140677371
Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/140677371
Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/140677371

Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення.

## Текст документа
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року
м. Київ

справа № 420/14208/25
касаційне провадження № К/990/33331/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Моторз Партс Україна» на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду 17.06.2026 (головуючий суддя - Крусян А.В., судді - Дегтярьова С.В., Яковлєв О.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Моторз Партс Україна» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,
УСТАНОВИВ:
У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - позивач, Товариство, платник) звернулось до суду з позовом до Одеської митниці (далі - відповідач, Митниця, митний орган), в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості від 29.04.2025 №UA500580/2025/000078/1, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 29.04.2025 №UA500580/2025/000136.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на протиправність рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки розбіжності, які стали підставою для витребування додаткових документів, є необґрунтованими і, на думку позивача, не можуть впливати на числові значення заявленої митної вартості товару. Позивач доводить, що ним до митного оформлення було надано всі необхідні документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та дозволяли митному органу застосувати основний метод визначення митної вартості імпортованих товарів у відповідності до вимог пункту 1 частини першої статті 57 Митного кодексу України (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються).
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 11.11.2025 позов задовольнив повністю. Визнав протиправними та скасував рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 29.04.2025 №UA500580/2025/000078/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29.04.2025 №UA500580/2025/000136.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем для оформлення товару за першим методом надано всі передбачені законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а митним органом безпідставно застосовано оскаржуваним рішенням резервний метод та прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 17.06.2026 скасував рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.11.2025 та ухвалив нову постанову, якою відмовив у задоволенні позову.
Відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність оскаржуваних рішень Митниці, з огляду на наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості товару за першим методом, з огляду на що у відповідача були правові підстави витребувати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, проте документів, які б спростували виявлені розбіжності, позивач не надав, що стало підставою для коригування митної вартості товарів за резервним методом.
Позивач, не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, пославшись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою для відкриття касаційного провадження у вказаній справі скаржник визначає положення пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
На обґрунтування цієї підстави скаржник покликається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статей 54, 55, 57 Митного кодексу України, без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом, зокрема, у постановах від 26.06.2025 у справі №520/13328/2020, від 12.02.2026 у справі №460/5068/24, від 07.04.2026 у справі №818/878/18, від 29.04.2026 у справі №380/29337/23 та інших щодо можливості митного органу перевірити митну вартість імпортованого товару на підставі первинних документів, наданих декларантом, які містять відомості про найменування, кількість та вартість товару, що унеможливлює коригування митним органом митної вартості товару. Також скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою умови контракту щодо післяплати, що виключає можливість надання митному органу документу про оплату товару для митного оформлення. Само по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості товару.
Скаржник доводить, що ним подано всі необхідні документи, передбачені вимогами Митного кодексу України, в підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів.
Також, підставою касаційного оскарження скаржник визначає положення підпунктів «а», «в» та «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та зазначає, що ця права має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, має виняткове значення для скаржника, оскільки зроблені у цій справі висновки сприятимуть продовженню системних порушень прав позивача митними органами, спричиняють для позивача додаткові витрати, що ставлять під загрозу його господарську діяльність у цілому з тих підстав, що від реалізації імпортованого товару позивач отримує близько 80 відсотків свого доходу, протягом 2023-2025 років ним імпортовано товар за 1741 митною декларацією на загальну вартість 5919345204 грн.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 23.07.2026 відкрив провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить суд відмовити у її задоволенні, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін. Відповідач наполягає на тому, що декларантом на вимогу митного органу не було надано належні документи в підтвердження достовірності митної вартості товару.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13.10.2026 призначив справу до касаційного розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін на 14.10.2026.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов до наступних висновків.
Як установлено судами попередніх інстанцій, між Товариством (покупцем) та Компанією Kooperant Europejski Sp.zo.o. (Польща), як продавцем, укладено договір поставки товару 25.10.2024 №KES-27/24 (далі - Договір). Сторонами було погоджено поставку товару на територію України відповідно до Специфікації до Договору від 12.12.2024 №45065.
Згідно з пунктом 3 цієї Специфікації до Договору умови поставки: DPU Odesa (відповідно до Incoterms 2020). Товар вважається поставленим в момент завершення митного оформлення. Продавець несе всі ризики за витрати або пошкодження товару до моменту коли товар буде вивантажений із прибувного транспортного засобу в погодженому місці призначення та переданий у розпорядження Покупця. Продавцем товару є компанія Коoperant Europejski Sp.zo.o.
Разом з митною декларацією декларантом було подано наступні документи: пакувальний лист (Packing list) №39/12/2024 від 12.12.2024; рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №39/12/2024 від 12.12.2024; коносамент (Bill of lading) №AKKQDG25057756 від 06.03.2025; автотранспортна накладна (Road consignment note) №45065/1 від 21.04.2025; автотранспортна накладна (Road consignment note) №45065/2 від 21.04.2025; декларацiя про походження товару (Declaration of origin) №39/12/2024 від 12.12.2024; статус особи, яка подає митну декларацію №2 від 23.04.2025; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №KES-27/24 від 25.10.2024; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №45065 від 12.12.2024; договір про надання послуг митного брокера №3К/В-4 від 27.05.2022.
Між позивачем (замовник) та ТОВ «Гранд Прайд» (виконавець) укладено договір №3К/В-4 від 27.05.2022, за умовами пунктів 2.1.1-2.1.2 якого, Ввиконавець зобов`язаний: за плату та за рахунок замовника організувати перевезення його вантажів на умовах, погоджених Сторонами, а також надавати інші послуги замовнику за погодженням сторін. При необхідності для виконання своїх зобов`язань за договором, укладати від свого та/або від імені замовника та за рахунок замовника договори з транспортними організаціями: контейнерними лініями, автомобільними перевізниками, складами зберігання та іншими організаціями (в т.ч., сюрвеєрними). Документом, який підтверджує наявність і зміст такого договору з транспортними організаціями, є транспортний документ коносамент (B/L), автомобільна транспортна накладна (CMR); Представляти інтереси замовника у взаєминах з перевізниками, портами, аеропортами, державними органами (в т.ч., але не виключно, органами митного контролю), сюрвеєрними та іншими організаціями у зв`язку з перевезенням, перевалкою, ТЕО, митним оформленням, контролем вантажів замовника.
З метою митного оформлення, декларантом було подано до митного органу митну декларацію ІМ 40 ДЕ 25UA500580002986U2, в якій було визначено для митного оформлення товар №1-36 загальною вартістю 39600,00 дол. США (графа 22).
Відповідно до частини четвертої статті 57 Митного кодексу України було проведено консультацію між декларантом і митним органом з метою визначення основи митної вартості.
Згідно наряду №1310 від 21.04.2025, відвантаження здійснюється автотранспортом, вантажоодержувачем є Товариство, вантаж прибув на т/х ELBE, дата прибуття 18.04.2025, порт навантаження Gebze, Турецька республіка, 2 контейнери, загальна кількість місць 36.
Згідно коносаменту (Bill of lading) №AKKQDG25057756 від 06.03.2025, отримувач Товариство, місце завантаження вантажу QINGDAO,CHINA, місце розвантаження вантажу Чорноморськ.
Згідно міжнародних ТТН CMR № 45065/1 від 21.04.2025 та №45065/2 від 21.04.2025, отримувач Товариство, місце розвантаження вантажу Одеса, Україна, місце завантаження вантажу порт Чорноморськ, умови оплати: DPU Odesa.
Суди установили, що митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500580/2025/000078/1 від 29.04.2025, в пункті 33 якого зазначено, що за результатами візуальної перевірки, передбаченої статтею 337 Митного кодексу України, було встановлено, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, а саме:
оцінювана партія товару подана на підставі посередницького контракту із заявленим продавцем товарів Kooperant Europejski Sp. zo.o. (Польща), відправник SHANDONG LIANGZI POWER CO LTD (Китай), виробник - SHANDONG LIANGZI POWER CO LTD (Китай), торговельна марка MotoLeader. Згідно з пунктами 2.3, 5.1 зовнішньоекономічного контракту назва та якість товарів погоджуються сторонами у відповідних специфікаціях, які є невід`ємною частиною контракту відповідно до пунктів 2.3, 13.6. Водночас, у специфікації №45065 та інвойсі №39/12/2024, згідно яких сформована оцінювана партія товарів, відсутня інформація щодо виробника, торгівельної марки, якісних характеристик, артикулів, що не відповідає вимогам пункту 2 частини другої статті 52 Митного кодексу України в частині подання митному органу об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
в інвойсі №39/12/2024 відсутнє посилання на специфікацію №45065, як невід`ємну частину контракту;
у поданому контракті та специфікації до нього №45065 відсутня печатка продавця, що ставить під сумнів достовірність інформації, заявленої про зовнішньоекономічну операцію згідно поданих товаросупровідних документів;
в наряді від 21.04.2025 №1310 зазначено, що контейнери TCLU9761734 і BEAU6429134 з заявленим вантажем прибули в Україну на морському судні ELBE з порту Gebze Туреччина, а в поданому коносаменті зазначено судно SHENG DA HENG QIANG SEG0225W/G0225W порт відправлення - QINGDAO Китай, що свідчить про перевантаження товару за межами України і наявність додаткових витрат на перевезення, пов`язаних з портовими витратами, зберіганням та завантаженням на інше судно в іноземному порту, інформація і документи щодо яких відсутні у пакеті документів. Відповідно до пункту 6 частини десятої статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України. Наразі, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення заявленої декларантом митної вартості;
у випадку якщо покупець бажає, то він може самостійно вжити заходів до забезпечення страхування вантажу, за наявності, такі витрати додаються до ціни товару (пункт 7 частини десятої статті 58 Митного кодексу України). Документи про наявність або відсутність витрат на страхування товарів покупцем до кордону України не надано.
Таким чином, у митного органу виникають сумніви щодо достовірності поданих документів та заявлених декларантом складових митної вартості. Відповідно до частин другої і третьої статті 53 Митного кодексу України декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 2) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; 3) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 4) договір із третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 5) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; 6) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору; 7) каталоги, прейскуранти, прайс-листи продавця; 8) копію митної декларації країни відправлення; 9) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
29.04.2025 декларант додатково надіслав: прайс продавця від 11.12.2024 б/н (з ціною 990 дол. США/шт), в якому відсутня інформація щодо заявлених якісних характеристик, торговельної марки та виробника товару і умови поставки EXW в якому не відповідають умовам поставки FOB Китай в наданій копії митної декларації країни відправлення від 06.03.2025 № 510320250306643982 (із зазначеною ціною 957 дол. США/шт); комерційну пропозицію б/н без дати і на умовах поставки FOB Китай; експертне дослідження від 29.04.2025 №175/25, у висновку якого зазначені посилання на скріни з інтернет сайтів з ринковими цінами на товар іншої якості без зазначення торговельної марки іншого виробника. Згадані вище обставини не дають можливості ідентифікувати додатково надані декларантом документи як такі, що відповідають заявленій до митного оформлення партії товару.
В електронному повідомленні від 29.04.2025 імпортер зазначив, що надав вичерпний перелік наявних у нього документів.
Відносини, з приводу яких виник цій спір, регулюються Митним кодексом України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами четвертою і п`ятою статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.
Відповідно до частини третьої статті 318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
За правилами частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Частиною першою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною першою статті 54 Митного кодексу України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною четвертою статті 53 Митного кодексу України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).
З аналізу наведених норм вбачається, що положення статті 53 Митного кодексу України містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Наведена норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України.
Статтею 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 13.10.2021 у справі № 804/15600/15, від 14.04.2021 у справі № 820/4849/16, від 26.06.2025 у справі №520/13328/2020, від 12.02.2026 у справі №460/5068/24.
За обставинами цієї справи декларантом як при декларуванні товарів, так і на вимогу митниці, надано всі наявні у нього документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 Митного кодексу України.
За правилами пункту 2 частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
У справі, що розглядається, суд першої інстанції установив, що сторони у пункті 2.3 договору поставки №KES-27/24 від 25.10.2024 визначились, що назва, ціна та кількість товару, що поставляється, погоджується сторонами в специфікаціях, які підписуються на кожну окрему поставку та є невід`ємною частиною цього контракту. Зміна ціни товару під час виконання контракту погоджується сторонами.
Згідно з пунктом 13.6 цього договору уci додатки до цього контракту є його невід`ємною частиною.
Водночас, суд першої інстанції правомірно звернув увагу на те, що посилання відповідача на відсутність у специфікації №45065 та інвойсі №39/12/2024, згідно яких сформована оцінювана партія товарів, інформації щодо виробника, торгівельної марки, якісних характеристик, артикулів жодним чином не впливає на визначення митної вартості товарів і не є безумовним свідченням про невідповідність документів декларанта вимогам пункту 2 частини другої статті 52 Митного кодексу України в частині подання митному органу об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Крім того, твердження митного органу про відсутність в інвойсі №39/12/2024 посилання на специфікацію №45065, як невід`ємну частину контракту колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки законодавством не встановлено вимог до оформлення комерційного рахунку (є документом довільної форми), як і не встановлено вимог, щодо посилання на специфікацію.
Також, суд першої інстанції правомірно врахував, що відповідач в оскаржуваному рішенні не зазначив, яким чином вказане впливає на визначення митної вартості товарів.
Доводам відповідача про відсутність печатки продавця суд першої інстанції надав оцінку, з якою погоджується суд касаційної інстанції та зазначає, що відсутність печатки продавця у поданому контракті та специфікації до нього не впливає на визначення митної вартості товарів.
Стосовно тверджень відповідача про перевантаження товару за межами України і наявність додаткових витрат на перевезення, пов`язаних з портовими витратами, зберіганням та завантаженням на інше судно в іноземному порту, інформація і документи щодо яких відсутні у пакеті документів, суд першої інстанції встановив наступне.
Згідно з пунктом 4.1. договору товар за цим контрактом повинен бути поставлений на умовах «Інкотермс-2020» протягом не більше, ніж 180 календарних днів з моменту підписання специфікації. Базис поставки партії товару сторони погоджують у інвойсі або специфікації. Продавець зобов`язаний письмово повідомити покупця про дату поставки (відвантаження) Товару.
Згідно пункту 3 специфікації № 45065 від 12.12.2024 до договору поставки товару №KES-27/24, Умови поставки: DPU Odesa (відповідно до Incoterms 2020). Товар вважається поставленим в момент завершення митного оформлення. Продавець несе всі ризики за витрати або пошкодження товару до моменту коли товар буде вивантажений із прибувного транспортного засобу в погодженому місці призначення та переданий у розпорядження покупця. Продавцем товару є компанія Коoperant Europejski Sp. zo.o.
Згідно міжнародних ТТН CMR № 45065/1 від 21.04.2025 та № 45065/2 від 21.04.2025, отримувач - Товариство, місце розвантаження вантажу - Одеса, Україна, місце завантаження вантажу - порт Чорноморськ, умови оплати DPU Odesa.
Згідно коносаменту (Bill of lading) № AKKQDG25057756 від 06.03.2025, отримувач - Товариство, місце завантаження вантажу - QINGDAO,CHINA, місце розвантаження вантажу - Чорноморськ.
Відповідно до умов DPU Incoterms 2020, продавець відповідає за доставку та розвантаження товару у визначеному місці, місцем доставки може бути будь-яке місце, продавець несе ризики до моменту розвантаження товару, продавець відповідає за експортне митне оформлення, а покупець - за імпортне. Продавець сплачує всі транспортні витрати (експортні збори, плата за перевезення, розвантаження з транспорту основного перевізника у порту призначення та збори порту призначення) і бере на себе всі ризики до прибуття в пункт призначення.
Отже, у загальну вартість товару на умовах DPU Incoterms 2020 входить його транспортування до місця призначення.
При цьому, DPU не передбачає, що весь маршрут має бути без перевантажень або виключно морським судном; перевантаження є частиною організованої доставки до місця призначення в Україні. Витрати на перевантаження, внутрішнє транспортування тощо - це витрати продавця, якщо інше не передбачено договором. Усі ці витрати вже враховані у вартості товару за умовами DPU: вони не є підставою для коригування митної вартості, якщо не впливають на ціну, сплачену за товар а вона відповідно задокументована інвойсом; коносамент і CMR підтверджують етапність і повноту доставки, а не суперечать умовам. Заявлені комерційні умови DPU документально підтверджуються всією сукупністю поданих позивачем документів, а всі витрати на доставку до місця призначення, включаючи перевантаження, вже включено до ціни за договором.
Суд першої інстанції встановив, що надані декларантом документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, не спростував висновків суду першої інстанції в цій частині.
Колегія суддів враховує, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу щодо такого застосування судом статей 53, 54 Митного кодексу України у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 23.10.2021 у справі №815/4821/16, від 29.04.2026 у справі №380/29337/23, від 10.05.2023 у справі №815/1780/17, та інших.
Колегія суддів також враховує встановлені судом першої інстанції обставини і не спростовані у постанові суду апеляційної інстанції, що митний орган в оскаржуваному рішенні про виявлені розбіжності не зазначив, яким чином ці розбіжності вплинули на митну вартість товару і чому це є перешкодою до її визначення за першим методом.
Суть виявлених митним органом недоліків знайшла своє відображення безпосередньо у рішенні про коригування митної вартості, які у процедурі митного оформлення, є кінцевими та позбавляє декларанта можливості подавати додаткові документи.
В той же час, у вимогах про надання додаткових документів відповідач не зазначив законодавчо визначених підстав для цього та не вказав, чому з наданих до митного оформлення документів неможливо визначитись з правильністю (неправильністю) визначення декларантом митної вартості товару, а виключно наведено пропозицію надання додаткових документів за переліком, встановленим частиною третьої статті 53 Митного кодексу України.
При цьому, за обставинами цієї справи, в рішенні про коригування митної вартості відповідач не надав оцінку додатковим документам, які надані декларантом, зокрема, калькуляційному листу, прайс-листу, експертному висновку, копії митної декларації країни відправлення, а лише зазначив, що додаткові документи не усувають зазначених відповідачем невідповідностей.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що такий підхід відповідача суперечить нормам статті 53 Митного кодексу України, оскільки встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 28.10.2020 у справі №1.380.2019.000724.
Натомість, за обставинами цієї справи декларант фактично був позбавлений можливості зрозуміти, які саме складові митної вартості викликали сумнів у митного органу та які належить усунути додатковими документами.
Верховний Суд неодноразово, зокрема, у постанові від 30.04.2020 у справі №820/231/16, висловлював позицію, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Витребуючи перелік документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Колегія суддів враховує обставини, встановлені судом першої інстанції і не спростовані судом апеляційної інстанції, що для митного оформлення декларантом були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості.
За правилами статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За правилами частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Статтею 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної консультації, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу.
Попередні методи не застосовувалися з наступних причин: стаття 59 Митного кодексу України - у митного органу відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними товарами; статті 60 Митного кодексу України - у митного органу немає документально підтвердженої інформації щодо якості товару з заявленою торговельною маркою, що унеможливлює його порівняння з раніше заявленими торговими марками та репутацією цих товарів на ринку; статті 62, 63 Митного кодексу України - у митного органу відсутня інформація, необхідна для обчислення вартості на основі віднімання та додавання вартості. Митний орган пропонує визначити митну вартість оцінюваних товарів шляхом застосування резервного методу визначення митної вартості з використанням способів, які є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, згідно з положеннями статті 64 Митного кодексу України, ґрунтуючись на раніше визнаних митними органами митних вартостях товарів, митне оформлення яких вже здійснено.
Обґрунтовуючи неможливість застосування певних другорядних методів митний орган має конкретизувати підстави незастосування цих методів. Митний орган має навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Натомість суд першої інстанції встановив, що у пункті 33 оскаржуваного рішення, у якому мають бути викладені обставини прийняття рішення, зазначено лише посилання на митну декларацію, в порівняння з якою співставлялась вартість товару. В цьому пункті оскаржуваного рішення митний орган лише констатує неможливість застосування методів за ціною договору щодо ідентичних та подібних товарів у зв`язку із відсутністю у Митниці такої інформації. В цьому рішенні зазначено, що в результаті проведеної з декларантом консультації обрано другорядний метод (резервний) визначення митної вартості.
Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарі.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина друга статті 55 Митного кодексу України).
Зазначені положення зобов`язують митний орган у рішенні про коригування митної вартості зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.
Однак, як встановив суд першої інстанції, митний орган не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
Суд апеляційної інстанції в ухвалені постанові не спростував цих висновків і не зазначив, що не було враховано судом першої інстанції.
Посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості митних декларацій не є беззаперечним доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.
Сама лише вказівка відповідача про те, Митниця має інформацію, що продаж подібних товарів між непов`язаними суб`єктами здійснюється за вищою митною вартістю не може вважатись належним письмовим обґрунтуванням, що такий вплив мав місце, оскільки такі обґрунтування повинні бути підкріплені належними та допустимими доказами, чому, в свою чергу, кореспондує праву декларанта на надання відповіді та доказів відсутності впливу взаємозв`язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
Основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачі. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу, що в спірному рішенні про коригування митної вартості товару відповідач констатує, що позивач не надав на його запит документи в підтвердження митної вартості товару.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України.
Також судами було встановлено, що у відповідності до умов договору оплата за продукцію здійснюється після постачання товару, а тому на дату подання митної декларації у позивача не могло бути відповідних доказів оплати.
Отже, подані декларантом документи у сукупності надавали митному органу можливість перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару, оскільки вказані документи не містили розбіжностей щодо найменування імпортованого товару, його кількості та вартості.
Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.
При цьому, Верховний Суд вказує, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажні митні декларації, на які митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять, не додано таких доказів і до касаційної скарги.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, сформульованими, зокрема, у постановах від 26.06.2025 у справі №520/13328/2020, від 29.04.2026 у справі №380/29337/23, від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.
За таких обставин, Суд вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами та доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Ураховуючи встановлені судом першої інстанції обставини у цій справі та наведені норми права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за відсутністю обґрунтованих підстав вважати заявлені декларантом відомості про митну вартість товарів неповними, недостовірними чи з розбіжностями, у зв`язку з чим, під час здійснення митного контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, діяв у спосіб, що не відповідає вимогам Митного кодексу України, застосувавши другорядний метод визначення митної вартості товару, за наявності законних підстав для застосування основного методу за ціною договору.
Суд апеляційної інстанції, встановивши зазначені обставини, дійшов помилкового висновку про правомірність оскаржуваних рішень.
За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції, який надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, вказав про обґрунтованість позовних вимог. Рішення суду першої інстанції відповідає закону і скасовано судом апеляційної інстанції помилково.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (частина перша статті 352 КАС України).
Переглянувши рішення суду апеляційної інстанції, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні рішення, суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду апеляційної інстанції - скасувати із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Моторз Партс Україна» задовольнити.
Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду 17.06.2026 скасувати, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.11.2025 залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова

Згадані норми: КАС України, ст. 328; КАС України, ст. 242; КАС України, ст. 352; КАС України, ст. 341; КАС України, ст. 345; КАС України, ст. 349; КАС України, ст. 355; КАС України, ст. 356; КАС України, ст. 359
Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.