# ПОСТАНОВА Касаційний кримінальний суд ВС у справі № 366/727/22

Суд: Касаційний кримінальний суд ВС
Справа № 366/727/22
Дата ухвалення: 2026-10-14
Вид судочинства: Кримінальне
Ідентифікатор ЄДРСР: 140700747
Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/140700747
Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/140700747

Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення.

## Текст документа
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року
м. Київ
Справа № 366/727/22
Провадження № 51 - 3292км 26
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
особи, щодо якої закрито кримінальне
провадження ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 травня 2026 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022111150000280 за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Першотравенськ Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Іванківського районного суду Київської області від 12 червня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
На підставі ч. ч. 1, 5 ст. 72 КК України ОСОБА_7 зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 21.12.2022 по день оголошення вироку.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_8 матеріальну шкоду у розмірі 6 500 грн та моральну шкоду у розмірі 643 500 грн.
Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за те, що він в період часу з 22 години 02.04.2022 року до 13 години 03.04.2022 року (більш точний час під час досудового розслідування не встановлено), перебуваючи в будинку по АДРЕСА_1 , під час спільного розпивання спиртних напоїв з ОСОБА_9 , на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяння шкоди здоров`ю та бажаючи їх настання, завдав ОСОБА_9 не менше 5 ударів кулаками в голову та тулуб, спричинивши потерпілому ОСОБА_9 тяжкі тілесні ушкодження, від яких потерпілий помер на місці пригоди.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 травня 2026 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 було скасовано, а кримінальне провадження на підставі п. 3 ч.1 ст. 284 КПК України - закрито у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведеності винуватості особи в суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність й призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Вважає, що апеляційний суд при закритті кримінального провадження не дотримався вимог статей 23, 404, 409 КПК України й постановив рішення, яке не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
Вказує, що апеляційний суд безпідставно дійшов висновку про визнання неналежними доказами показань свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_8 , оскільки вони безпосередньо самого факту нанесення обвинуваченим тілесних ушкоджень потерпілому не бачили і вказують на інші обставини, які передували смерті потерпілого.
Окрім того, апеляційний суд необґрунтовано визнав недопустимим доказом протокол огляду місця події від 05.04.2022 на підставі того, що власниця будинку не знаходилась на території України й відповідно не могла надати дозвіл на огляд, а посилання па правову позицію Верховного Суду сформовану у справі № 346/7477/13-к від 31.10.2019 прокурор вбачає нерелевантним обставинам цієї справи.
Не погоджується прокурор і з висновком апеляційного суду про те, що протокол слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_12 не є достатнім доказом вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки свідок повідомив про перебування потерпілого разом з обвинуваченим; про факт конфлікту; про те, що потерпілий після цього був у тяжкому стані та про відсутність інших сторонніх осіб в цей проміжок часу на території домоволодіння.
Вказує, що висновок апеляційного суду про те, що факт побиття обвинуваченим потерпілого у період часу саме з 22:00 02.04.2022 по 13:00 03.04.2022 не підтверджується доказами, зроблений без належного зіставлення з встановленою датою смерті - 03.04.2022, яка вказана у лікарському свідоцтві про смерть № 42 від 06.04.2022 та підтверджена висновком експерта № 42 від 25.05.2022.
Окрім того, взяття до уваги апеляційним судом окремого фрагменту показань свідка ОСОБА_12 , які були надані під час слідчого експерименту про те, що він бачив потерпілого приблизно о 13:30, на думку прокурора, не спростовує висунуте обвинувачення щодо часу та дати вчинення кримінального правопорушення, й при цьому апеляційним судом не надано належної оцінки іншим доказам.
Вважає необґрунтованим посилання апеляційного суду на те, що в цьому провадженні не було встановлено й в обвинувальному вироку не знайшло свого відображення те, які саме дії ОСОБА_7 вчинив, внаслідок чого потерпілий ОСОБА_9 отримав частковий розрив капсули суглобу під`язикової кістки, як було встановлено експертом у висновку № 150-мк від 03.05.2022.
Зазначає, що без допиту судово-медичного експерта та без призначення експертизи апеляційний суд самостійно визнав неможливим збереження потерпілим ознак життя після отримання закритої черепно-мозкової травми.
Вказує, що в ухвалі апеляційного суду не наведено мотивів, на підставі яких суд дійшов висновку про вичерпання можливостей отримання або перевірки доказів.
Не зазначено, на думку прокурора, також і те, чому наявні суперечності не могли бути перевірені апеляційним судом шляхом допиту судово-медичного експерта щодо часу утворення ушкоджень та можливості потерпілого зберігати ознаки життя після їх заподіяння, а також шляхом повторного дослідження інших доказів у порядку положень ст. 404 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав подану касаційну скаргу.
Захисник та ОСОБА_7 заперечили проти задоволення касаційної скарги прокурора.
Іншим учасникам судового провадження були направлені повідомлення про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися.
Мотиви Суду
Як передбачено положеннями ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому касаційний суд наділений повноваженнями щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини є предметом перевірки апеляційного суду.
Відповідно до змісту ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст.94 цього Кодексу.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається, якщо не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.
У разі встановлення апеляційним судом обставин, передбачених статтею 284 КПК України, рішення про скасування обвинувального вироку та закриття кримінального провадження, передбачене ст. 417 КПК України, має бути належним чином мотивоване, й такі висновки суду мають бути підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими в суді апеляційної інстанції.
Таке рішення має містити встановлені судом першої інстанції обставини, аналіз доказів, які судом першої інстанції були покладені в основу обвинувального вироку, й відповідну власну оцінку таких доказів у випадку, якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку, що судом першої інстанції помилково було враховано той чи інший доказ.
Дотримання принципу безпосередності дослідження доказів апеляційним судом в такому випадку є обов`язковим.
Відповідно до змісту ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.
Безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звукозапису і відеозапису тощо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з`ясування обставин кримінального провадження та його об`єктивного вирішення.
Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх як кожний окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами, здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у частині 1 статті 94 КПК України, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.
При цьому колегія суддів касаційного суду наголошує, що апеляційний суд фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК України).
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові об`єднаної палати ККС ВС від 03 квітня 2023 року у справі № 537/984/20, під час апеляційного розгляду за апеляційною скаргою прокурора, потерпілого чи його представника з вимогою щодо постановлення нового вироку, за наявності доводів про невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та/або неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, суд апеляційної інстанції має право повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, безвідносно до того чи заявлено клопотання про повторне дослідження доказів.
Колегія суддів касаційного суду вбачає, що зазначені висновки цілком релевантні й щодо ситуації, коли апеляційні скарги подані стороною захисту.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у пред`явленому обвинуваченні на підставі дослідженої сукупності доказів, серед яких також були показання свідків  ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_8 . Остання відповідно до її заяви від 19.04.2022 була визнана потерпілою в цьому провадженні.
Також місцевий суд безпосередньо дослідив письмові докази, надані сторонами кримінального провадження, зокрема: витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні № 12022111150000280; акт обстеження місця пригоди від 04 квітня 2022 року, складеного старостою Оранського старостівського округу ОСОБА_15 в присутності жителів с. Степанівка; повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 07.04.2022 року; заяву ОСОБА_16 від 05.04.2022 про дозвіл на проведення огляду домоволодіння; протокол огляду місця події від 05.04.2022; постанову про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 06.04.2022; протокол огляду речових доказів від 22.04.2022; постанову про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 06.04.2022; протокол огляду трупа від 06.04.2022; квитанцію про отримання на зберігання речових доказів; протокол слідчого експерименту від 28.04.2022 за участі свідка ОСОБА_12 ; заяву ОСОБА_8 від 19.04.2022 про залучення її до провадження як потерпілого; заяву ОСОБА_17 від 27.05.2022 про залучення її до провадження як потерпілого; лікарське свідоцтво про смерть № 42 від 06.04.2022 року; висновок експерта № 42 від 25.05.2022 про виявлення тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, які знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку зі смертю, яка наступила 03.04.2022 внаслідок здавлення головного мозку субдуральною гематомою після отриманої закритої черепно-мозкової травми; висновок експертного дослідження № 267 від 12.05.2022 (судово-медична гістологія); висновок експертного дослідження № 150-мк від 03.05.2022 про виявлення часткового розриву капсули суглобу під`язикової кістки; заяву ОСОБА_7 від 28.04.2022 про відмову від проведення слідчого експерименту за його участі; висновок судово-психіатричного експерта № 28 від 12.01.2023 року.
На підставі дослідження указаної сукупності доказів місцевий суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_7 у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 121 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_18 , не погодившись з висновками суду першої інстанції, звернулися до апеляційного суду з відповідними апеляційними скаргами. Окрім того, обвинувачений ОСОБА_19 та його захисник ОСОБА_20 звернулися до апеляційного суду з письмовими клопотаннями, в яких просили повторно дослідити письмові докази, а також безпосередньо допитати свідків, які були допитані судом першої інстанції (т. 4 а.п. 126-129).
У судовому засіданні 29.07.2024 захисник ОСОБА_20 знову заявив клопотання про виклик свідків для їх повторного допиту, однак апеляційний суд залишив це клопотання без розгляду як таке, що заявлене передчасно (т. 4 а.п. 154а).
Також від захисника ОСОБА_21 було подано клопотання про повторне дослідження доказів та виклик і допит потерпілої, свідків та експерта. 17.03.2025 у судовому засіданні судом апеляційної інстанції було встановлено порядок дослідження доказів, а саме: дослідити письмові докази, допитати свідків й потерпілу (т. 4 а.п. 221-223).
У судове засідання 30.04.2025 з`явилися свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_11 , однак судове засідання було відкладено у зв`язку з неможливістю забезпечити участь обвинуваченого ОСОБА_19 поруч із його захисником (т. 4. а .п. 236).
У наступне судове засідання, яке було призначено на 30.07.2025, не з`явилися свідки та представник потерпілої, тому судове засідання було відкладено для повторного їх виклику в наступне засідання (т. 5 а.п. 8).
Свідкам ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_11 направлялися судові повістки в судове засідання на 15.09.2025, однак свідки та захисник обвинуваченого не з`явилися, тому судове засідання було відкладено (т. 5 а.п. 13-15).
В судовому засіданні 16.03.2026 захисник ОСОБА_22 заявив клопотання про повторне дослідження доказів та допит свідків (т. 5 а.п. 143). В цьому засіданні апеляційний суд розпочав повторно досліджувати письмові докази, а саме:
- акт обстеження місця пригоди від 04.04.2022, складений старостою Оранського старостівського округу ОСОБА_15 в присутності жителів с. Степанівка (т. 3 а.п. 2);
- заяву ОСОБА_16 від 05.04.2022 про дозвіл на проведення огляду домоволодіння (т.3 а.п. 16);
- протокол огляду місця події від 05.04.2022 (т. 3 а.п. 18-25);
- постанову про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 06.04.2022 (т. 3 а.п. 28-29);
- протокол огляду речових доказів від 22.04.2022 (т. 3 а.п.30-39);
- протокол огляду трупа від 06.04.2022 (т. 3 а.п. 40-44);
- протокол слідчого експерименту від 28.04.2022 за участі свідка ОСОБА_12 з додатком (т. 3 а.п. 54-58).
У наступному судовому засіданні 01.04.2026 суд досліджував (т. 5 а.с. 178-182):
- висновок експерта № 42 від 25.05.2022, відповідно до якого на підставі судово-медичної експертизи трупу ОСОБА_9 виявлені тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми у вигляді субдуральної гематоми об`ємом до 80 см. куб, субарахноїдальні крововиливи на правій півкулі головного мозку, крововиливи у м`які тканини голови, множинні садна та синці на голові, тулубі, лівому передпліччі, які могли утворитися 03.04.2022 від дії тупих предметів і відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя та знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку зі смертю. Смерть наступила 03.04.2022 року внаслідок здавлення головного мозку субдуральною гематомою після отриманої закритої черепно-мозкової травми. При судово-токсилогічному експертному дослідженні виявлений етиловий спирт в крові 2,23 %, в сечі 3,10%, що відповідно до живої людини відповідає середньому ступеню алкогольного сп`яніння (т. 3 а.п. 76-79);
- висновок експертного дослідження № 267 від 12.05.2022 (судово-медична гістологія) (т. 3 а.п. 81-82);
- висновок експертного дослідження № 150-мк від 03.05.2022, відповідно до якого при судово-медичному криміналістичному досліджені шийного огранокомплексу з трупа ОСОБА_9 виявлено частковий розрив капсули суглобу по зовнішній поверхні, утвореного тілом під`язикової кістки та проксимальним кінцем правого великого ріжка, який міг утворитися при бічному стисненні під`язикової кістки з місцем прикладання сили дистальніше розриву (т. 3 а.п. 83-84);
- довідку про направлення судової повістки потерпілій ОСОБА_8 (т. 5 а.п. 106);
- журнал, аудіо та відеозапису судового засідання Іванківського районного суду Київської області від 15.03.2023 про видалення обвинуваченого ОСОБА_19 із залу судового засідання (т. 2 а.п. 162-165).
У судовому засіданні 01.04.2026 суд також оголосив про закінчення дослідження письмових доказів й визначив дату наступного судового засідання на 08.04.2026.
Згідно зі звукозаписом судового засідання та журналом судового засідання від 08.04.2026 суд вказав, що, дослідивши матеріали справи, вивчивши показання свідків, які були викладені у вироку, він визнав недоцільним дослідження їх показань, оскільки свідки не були очевидцями події, а їхні показання ґрунтуються на показаннях свідка ОСОБА_12 (т. 5 а.п.225-228).
Таким чином в суді апеляційної інстанції не було допитано свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , які безпосередньо були допитані під час розгляду справи судом першої інстанції.
Окрім того, зі змісту вироку місцевого суду вбачається, що показання свідків  ОСОБА_13 та ОСОБА_14 щодо існування конфлікту між ОСОБА_7 та потерпілим ОСОБА_9 , суд визнав показаннями, які надані з чужих слів, адже вони ґрунтувалися на словах свідка ОСОБА_12 , який помер, визнавши їх при цьому допустимими доказами, оскільки вважав, що інші досліджені докази підтверджують надані показання щодо спричинення тілесних ушкоджень потерпілому.
Апеляційний суд, не допитавши безпосереднього свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , надав їхнім показанням іншу оцінку порівняно із оцінкою суду першої інстанції, зазначивши, що висновки суду щодо достовірності показань свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , наданих з чужих слів, є помилковими, адже досліджені судом докази не підтверджують надані з чужих слів показання щодо спричинення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень потерпілому, а свідки фактично повідомили лише про обставини вживання ОСОБА_7 та ОСОБА_12 алкогольних напоїв, обставини виявлення трупа на території подвір`я, а також дані про особу ОСОБА_7 . Й це при тому, що положення ст. 97 КПК України не визначають показання з чужих слів як очевидно недопустимий доказ, який суд може відкинути без дослідження безпосередньо його змісту.
Окрім того, судом апеляційної інстанції також не було допитано потерпілу ОСОБА_8 , яка була допитана судом першої інстанції. Апеляційний суд в судовому засіданні 08.04.2026 також визнав недоцільним її допит, оскільки вона не була на місці вчинення злочину та обставини його вчинення не були їй відомі.
Таким чином, як убачається з указаного вище, апеляційний суд безпосередньо дослідив значно меншу сукупність доказів порівняно з тією сукупністю доказів, яку безпосередньо дослідив місцевий суд.
При цьому апеляційний суд визнав можливим зробити протилежний порівняно з місцевим судом висновок про те, що сукупність доказів не підтверджує винуватості особи й закрив провадження на підставі саме п. 3 ч.1 ст. 284 КПК України у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_7  у суді і вичерпанням можливості їх отримання, що є порушенням вимог кримінального процесуального закону, адже висновок апеляційного суду про достатність чи недостатність певної сукупності досліджених доказів порівняно з їх оцінкою місцевим судом має ґрунтуватися на безпосередньому дослідженні такої ж або більшої їх сукупності.
За таких обставин ухвала апеляційного суду не може вважатися законною й обґрунтованою, а допущені цим судом порушення вимог кримінального процесуального закону у силу положень ст. 412 КПК України є істотними, оскільки могли призвести до неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність.
При цьому колегія суддів не вбачає доцільним відповідати на інші доводи касаційної скарги прокурора, оскільки відповідь на них може бути пов`язана з необхідністю дослідження і оцінки доказів у кримінальному провадженні на предмет встановлення фактичних обставин провадження, що є функцією апеляційного суду як суду факту.
У зв`язку з цим, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого потрібно усунути зазначені порушення і постановити рішення, яке відповідає вимогам закону.
Тому, керуючись положеннями статей 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 20 травня 2026 року щодо ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Згадані норми: КК України, ст. 121; КК України, ст. 72; КПК України, ст. 284; КПК України, ст. 404; КПК України, ст. 433; КПК України, ст. 438; КПК України, ст. 370; КПК України, ст. 417; КПК України, ст. 23; КПК України, ст. 94; КПК України, ст. 409; КПК України, ст. 97; КПК України, ст. 412
Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.