# ПОСТАНОВА Касаційний кримінальний суд ВС у справі № 352/248/23

Суд: Касаційний кримінальний суд ВС
Справа № 352/248/23
Дата ухвалення: 2026-10-13
Вид судочинства: Кримінальне
Ідентифікатор ЄДРСР: 140746487
Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/140746487
Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/140746487

Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення.

## Текст документа
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 352/248/23
провадження № 51-633км26
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючогоОСОБА_1 ,суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,захисника прокурораОСОБА_5 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_6 ,розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого
ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,
на вирок Івано-Франківського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року.
Обставини справи

1. Вироком Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 25 листопада 2025 року ОСОБА_7 засуджено:
за частиною 1 статті 263 Кримінального кодексу України (КК), із застосуванням статті 69 КК, до штрафу в розмірі 51 000 грн;
за частиною 2 статті 263 КК до штрафу в розмірі 34 000 грн;
за частиною 1 статті 307 КК, із застосуванням статті 69 КК, до штрафу в розмірі 68 000 грн;
за частиною 2 статті 307 КК, із застосуванням статті 69 КК, до штрафу в розмірі 85 000 грн з конфіскацією майна.
2. На підставі частини 1 статті 70 КК шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим йому визначено остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 85 000 грн з конфіскацією майна.
3. Суд визнав доведеним, що на початку липня 2022 року засуджений знайшов у лісовому масиві 7 патронів 5,6 мм, патрон калібру 9 мм, кастет та ніж, які зберігав у гаражному приміщенні, поки вони не були виявлені працівниками поліції під час обшуку 20 вересня 2022 року.
4. Крім цього, в листопаді 2021 року він з метою збуту придбав та зберігав за місцем своєї роботи амфетамін, поки його не було виявлено працівниками поліції 20 вересня 2022 року під час обшуку, а також в період з грудня 2021 року по вересень 2022 року, будучи особою, яка вчинила злочин передбачений частиною 1 статті 307 КК, повторно збував амфетамін своїм знайомим.
5. Апеляційний суд оскарженим вироком скасував вирок районного суду в частині призначеного покарання та ухвалив новий вирок, призначивши засудженому покарання у виді:
за частиною 1 статті 263 КК - позбавлення волі на строк 3 роки;
за частиною 2 статті 263 КК - позбавлення волі на строк 1 рік;
за частиною 1 статті 307 КК - позбавлення волі на строк 4 роки;
за частиною 2 статті 307 КК - позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна.
6. На підставі частини 1 статті 70 КК, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, йому визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна. В решті вирок районного суду залишено без змін.
Вимоги і доводи касаційної скарги
7. Захисник, посилаючись на частину 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (КПК), просить скасувати оскаржене рішення в частині призначеного покарання і, застосувавши статтю 69 КК, призначити засудженому, на підставі статті 70 КК, остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 85 000 грн з конфіскацією майна.
8. Він стверджує, що суд апеляційної інстанції:
фактично здійснив переоцінку дискреції суду першої інстанції - не спростував мотивів істотності, не навів юридичних критеріїв, чому сукупність пом`якшуючих обставин не є істотними, не вказав, чому саме штраф не досягає цілей статті 50 КК;
визнав статтю 69 КК недоцільною, позбавивши її правового наслідку, зазначивши у своєму рішенні загальне твердження про невідповідність покарання тяжкості, без детального аналізу та без спростування мотивів суду першої інстанції;
порушив принцип індивідуалізації покарання, оскільки в своєму рішенні знецінив волонтерську діяльність засудженого, його соціальну інтеграцію та поведінку до і після вчинення злочину, активне сприяння розкриттю злочину, негативне відношення до вчиненого, при цьому не пояснивши, чому вони істотно не впливають на зниження ступеню тяжкості вчинених злочинів;
визнавши дві пом`якшуючі обставини та не встановивши обтяжуючих обставин, не спростувавши інших позитивних даних щодо засудженого, визнавши ті ж самі фактичні обставини, що і суд першої інстанції, без мотивованого спростування висновків районного суду, відмовив у застосуванні статті 69 КК.
9. Крім цього, захисник надіслав на адресу Суду письмові пояснення, в яких підтримав доводи, викладені у касаційній скарзі.
Позиції учасників касаційного розгляду

10. У судовому засіданні захисник підтримав касаційну скаргу в повному обсязі.
11. Прокурор заперечив проти задоволення касаційних вимог сторони захисту.
12. Іншим учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
Оцінка Суду

13. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали провадження, обговоривши наведені сторонами доводи, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
14. Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.
15. Суд вже зазначав, що частина 1 статті 69 КК надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто, якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони (1) можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК, і (2) істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину[1].
16. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, роллю, яку виконувала особа, визнана винуватою у вчиненні злочину, її поведінкою під час та після вчинення злочину, а також іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватця.
17. Отже, призначення більш м`якого покарання, ніж визначене санкцією кримінального закону, можливе лише у випадку, коли встановлені у справі обставини в своїй сукупності настільки істотно знижують ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим[2].
18. Законодавець надав дискреційні повноваження судам у визначенні виду та розміру покарання, а також порядку його відбування.
19. Суд відзначає, що суди першої та апеляційної інстанцій перебувають у кращому становищі ніж касаційний суд щодо оцінки характеру злочинної поведінки, особи засудженого та інших вагомих для призначення покарання чинників, маючи можливість безпосереднього сприймати всі обставини, важливі для винесення рішення в межах наданих суду дискреційних повноважень.
20. Фактично, доводи скарги зводяться до того, що суд апеляційної інстанції надав таку оцінку обставинам вчинення злочинів, індивідуальним рисам особи засудженого й іншим обставинам справи, з якою сторона захисту не погоджується.
21. На переконання Суду, аргументів, які би доводили явну несправедливість призначеного покарання у касаційній скарзі не наведено.
22. Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що апеляційний суд, врахувавши ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які відповідно до статті 12 КК відносяться до нетяжких та тяжких злочинів, особу винного, який раніше не судимий, має постійне місце проживання, за яким позитивно характеризуються, одружений, працюючи займається суспільно-корисною працею, по місцю праці характеризується позитивно, займається волонтерською діяльністю та допомагає Силам Територіальної оборони та ЗСУ, зобов`язався перерахувати грошові кошти, які були внесені в рахунок застави в рамках даного кримінального провадження, на підтримку ЗСУ, на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, наявність обставин, які пом`якшують покарання, зокрема повне визнання вини та щире каяття, а також відсутність обставин, які обтяжують покарання, дійшов висновку про неправильне застосування місцевим судом положень статті 69 КК, що призвело до м`якості заходу примусу, незабезпечення досягнення його мети та призначив засудженому покарання у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі, встановленому в санкціях норм КК, за якими його засуджено та, визначаючи остаточне покарання, застосував принцип поглинення покарань.
23. З огляду на наведене, Суд вважає, що апеляційний суд не порушив вимог статей 50, 65 КК, а призначене засудженому покарання відповідає визначеним законом загальним засадам, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
24. Вирок апеляційного суду відповідає статтям 370, 374, 420 КПК, а тому підстав для його скасування або зміни Суд не вбачає.
25. З огляду на викладене доводи захисника стосовно надмірної суворості призначеного засудженому покарання слід відхилити, а касаційну скаргу залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:
Вирок Івано-Франківського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:

ОСОБА_1  ОСОБА_2 ОСОБА_3

[1] 17 вересня 2019 року, № 744/884/17, https://reyestr.court.gov.ua/Review/84481797; 05 листопада 2019 року, № 686/16988/17, https://reyestr.court.gov.ua/Review/85583597.

[2] 25 листопада 2020 року, № 744/884/17, https://reyestr.court.gov.ua/Review/93217838; 11 листопада 2020 року, № 370/2596/18, https://reestr.court.gov.ua/Review/92870356

Згадані норми: КК України, ст. 263; КК України, ст. 69; КК України, ст. 307; КК України, ст. 70; КК України, ст. 50; КК України, ст. 65; КК України, ст. 66; КК України, ст. 12; КПК України, ст. 438; КПК України, ст. 433; КПК України, ст. 434; КПК України, ст. 436; КПК України, ст. 441; КПК України, ст. 442
Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.