# ПОСТАНОВА Касаційний кримінальний суд ВС у справі № 443/280/20 Суд: Касаційний кримінальний суд ВС Справа № 443/280/20 Дата ухвалення: 2026-10-15 Вид судочинства: Кримінальне Ідентифікатор ЄДРСР: 140746529 Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/140746529 Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/140746529 Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення. ## Текст документа ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 жовтня 2026 року м. Київ справа № 443/280/20 провадження № 51-750 км 26 Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , виправданого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції), захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції) розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні на ухвалу Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року у кримінальному провадженні № 12019140000000649 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України. Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини Вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 12 лютого 2025 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, та виправдано його на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284, абзацу 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року вирок суду залишено без зміни. Органом досудового розслідування ОСОБА_6 пред`явлено обвинувачення в тому, що він, будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, реалізовуючи свій злочинний намір, спрямований на розтрату чужого майна шляхом зловживання своїм службовим становищем, 24 квітня 2019 року у приміщенні Ходорівської міської ради в порушення вимог статей VII, XV Тимчасового порядку видалення дерев, кущів та інших зелених насаджень за межами населених пунктів на території Жидачівського району та інших нормативних актів, достовірно знаючи, що зрубана ліквідна деревина повинна бути передана у заклади соціальної сфери, всупереч інтересам територіальної громади уклад Договір надання послуг №1 із ТзОВ «Седер Україна», відповідно до якого вказане товариство надає послуги по видаленню небезпечних та аварійних дерев на території громади, а замовник передає у власність товариства деревину. Цей договір ОСОБА_6 засвідчив особистим підписом та скріпив печаткою міської ради. Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 уклав із ТзОВ «Седер Україна» Акт прийняття-передачі, відповідно до якого виконавцю робіт було передано деревину, отриману в результаті проведення рубки дерев, внаслідок чого територіальній громаді було завдано матеріальної шкоди на загальну суму 531 179,04 грн. Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення, оскільки в суді не встановлено заподіяння шкоди територіальній громаді та не доведено наявність корисливого мотиву в діях ОСОБА_6 , а тому виправдав його. Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вказує на порушення вимог ст. 419 КПК України, оскільки суд не перевірив належним чином доводів щодо неповноти судового розгляду в суді першої інстанції, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та дійшов передчасного висновку про недоведеність того, що деревина, про яку йде мова, була «ліквідна», а також про невстановлення розміру збитків. Прокурор зазначає, що апеляційний суд безпідставно послався на Рішення виконавчого комітету від 11 липня 2019 року, оскільки воно було прийнято вже після інкримінованих ОСОБА_6 подій, а висновок науково-правової експертизи від 19 серпня 2021 року не може бути доказом, адже його автори не є судовими експертами. Прокурор стверджує, що апеляційний суд не взяв до уваги доказів доведеності умислу ОСОБА_6 на вчинення кримінального правопорушення, а тому рішення суду про законність його виправдання є передчасним, винесеним без належної оцінки всіх обставин справи. Позиції інших учасників судового провадження На касаційну скаргу надійшло заперечення від захисника ОСОБА_7 , яка вважає судові рішення законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги прокурора такими, що не свідчать про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону чи неправильне застосування кримінального закону, а тому скарга не підлягає до задоволення. Прокурор у суді касаційної інстанції підтримала скаргу з наведених у ній мотивів, просила скасувати ухвалу та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 заперечували проти задоволення скарги, вважали її безпідставною та просили залишити судові рішення без зміни. Виправданий ОСОБА_6 підтримав позицію своїх захисників. Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого. Згідно зі ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. При перевірці доводів, наведених у скарзі, касаційний суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами. Мотиви суду Прокурор у касаційній скарзі стверджує про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, невмотивованість судових рішень, зокрема, постановлення ухвали апеляційного суду з порушенням вимог ст. 419 КПК України, що мало своїм наслідком незастосування закону України про кримінальну відповідальність, який підлягав застосуванню, та без підставне виправдання обвинуваченого. Ці доводи колегія суддів вважає слушними. Ухвала апеляційного суду - це рішення стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, і вона повинна відповідати вимогам ст. ст. 370, 419 КПК України. Відповідно до ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним та обґрунтованим є рішення, ухвалене компетентним судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, тобто кожен доказ оцінюється з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Як зазначено в ч. 2 ст. 419 КПК України, у разі залишення апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, з яких апеляцію визнано необґрунтованою. На виконання цієї вимоги в ухвалі слід проаналізувати, зіставивши з наявними у справі та додатково поданими матеріалами, всі наведені в апеляційній скарзі доводи і обґрунтувати кожен із них, при цьому суд має навести правове обґрунтування своєї позиції, яке не може бути суперечливим та ставити під сумнів прийняте рішення. Тобто суд апеляційної інстанції повинен перевірити і проаналізувати всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, зіставити їх з наявними у справі матеріалами та дати на кожен вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. До того ж суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК України. Суд касаційної інстанції неодноразово звертав увагу на те, що мета викладення мотивів рішення полягає у тому, щоб показати сторонам, що їх почули. Це зобов`язує суд обґрунтовувати свої міркування об`єктивними аргументами і дотримуватись прав сторін. Хоча суд не мусить надавати відповідь на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, було вивчено. Недотримання наведених положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, сторона обвинувачення подала апеляційну скаргу на вирок місцевого суду, у якій, зокрема, вказувалося на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та наводилися доводи стосовно істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. У скарзі прокурор заперечував проти висновку суду про відсутність доказів «ліквідності» деревини, тобто придатності її до використання, а отже, відсутність предмету вчинення кримінального правопорушення, а також прокурором стверджувалося про передчасність висновків суду щодо відсутності заподіяних збитків. Виправдувальний вирок ухвалюється у випадках, передбачених ст. 373 КПК України, зокрема, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Склад кримінального правопорушення - це сукупність обов`язкових ознак (об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона), закріплених у відповідній статті КК України. Суд першої інстанції виправдав ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, через відсутність в його діянні складу цього правопорушення, а саме розтрати чужого майна у великих розмірах шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. Водночас у вироку наведено твердження, що дії обвинуваченого не призвели до заподіяння шкоди територіальній громаді, відсутні докази наявності корисливого мотиву, а отже відсутній умисел і мотив на розтрату чужого майна та настання негативних наслідків. При перевірці доводів прокурора, суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про те, що обвинувачення ґрунтується на припущеннях, а досліджені в судовому засіданні докази не підтверджують пред`явлене ОСОБА_6 обвинувачення, а тому в його діях відсутній склад кримінального правопорушення. При цьому суд належним чином не перевірив доводів прокурора, які він навів в апеляційній скарзі та висловив під час апеляційного розгляду, про доведеність належними і допустимими доказами всіх ознак складу цього кримінального правопорушення. В своїй ухвалі апеляційний суд лише формально перелічив докази, продублювавши їх з вироку суду першої інстанції, та зробив висновок, що обставини вчинення кримінального правопорушення, наведені в обвинувальному акті, є припущеннями, які не підтверджені доказами. Натомість аналізу та оцінки доказів апеляційний суд не здійснив. Мотивувальна частина ухвали, крім переліку доказів, містить фактично згоду з твердженням суду першої інстанції про невстановлення якісних характеристик деревини, її ринкової вартості. Суд першої інстанції поставив під сумнів розмір завданої шкоди та фактично її існування, посилаючись на невстановлення класу якості деревини, заперечуючи висновки товарознавчої експертизи, якою визначено орієнтовну вартість деревини різних класів якості у зв`язку з відсутністю вихідних параметрів дерев, які на момент проведення експертизи були зрізані та вивезені. В той же час суд зробив висновок про відсутність розтрати майна, оскільки відповідно до судової товарознавчої експертизи витрати, пов`язані з видалення та перевезення вказаної деревини є більшими за суму завданої матеріальної шкоди. Отже, висновки суду першої інстанції містили істотні суперечності, які підлягали дослідженню та перевірці під час апеляційного розгляду. Апеляційний суд цих суперечностей не усунув, продублював їх у своєму рішенні, не звернув уваги на доводи прокурора щодо невідповідності КПК України висновку судової товарознавчої експертизи від 09 липня 2024 року, пославшись на неї як на доказ, без належної оцінки допустимості та достовірності цього доказу з урахуванням вимог ст. 94 цього Кодексу. Більш того, суди фактично ототожнили витрати територіальної громади на благоустрій, що має бути закладено в бюджет відповідної громади, з матеріальною шкодою, не звернувши уваги на те, що підпорядкуванні відповідної ради є комунальні підприємства з певною матеріальною базою та штатними працівниками, а отже вона зобов`язана була власними силами здійснити всі необхідні роботи з благоустрою. Натомість для їх проведення була залучена компанія, що надає відповідні послуги за оплату. При цьому суди підтвердили факт передачі деревини, отриманої внаслідок видалення зелених насаджень в межах об`єднаної територіальної громади цій юридичній особі в якості плати за виконання договору, отже підтвердили що ця деревина мала певну матеріальну цінність. Таким чином, фактичні обставини цього кримінального провадження не відповідають висновкам, які зробили суди першої та апеляційної інстанцій про відсутність завданої шкоди. Так само не знайшли свого відображення в ухвалі твердження прокурора про використання вказаної деревини всупереч порядку, встановленому законом. ОСОБА_6 , будучи головою Ходорівської міської ради (Ходорівської об`єднаної територіальної громади) у своїй діяльності має керуватися законами та підзаконними нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб. Відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад (пленарних засідань сесії) належить прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна. Оскільки деревина була передана ТОВ «Седер Україна» в якості оплати за послуги за договором, що за своєю правовою природою є відчуженням об`єкта комунальної власності, то таке рішення мало бути прийняте у відповідності до вимог закону. Посилання судів на Рішення виконавчого комітету Ходорівської міської ради № 173 від 11 липня 2019 року не ґрунтується на законі, оскільки судами не було перевірено хто, відповідно до норм закону, уповноважений на прийняття рішення про відчуження комунального майна. Крім того, згідно матеріалів провадження, договір з ТОВ «Седер Україна» був укладений 24 квітня 2019 року і фактично виконувався протягом квітня-травня 2019 року, тобто до винесення вищезазначеного рішення виконавчого комітету. У своїй апеляційній скарзі прокурор звертав увагу на цей хронологічний розрив і зазначав, що це свідчить про усвідомлення неправомірності укладення договору та спробу надати законності інкримінованому ОСОБА_6 діянню. Також прокурор зазначав, що рішення від 11 липня 2019 року було прийнято вже після того, як деревина вибула з володіння територіальної громади, а не була передана закладам соціальної сфери, як це передбачено нормативно-правовими актами, зокрема, Тимчасовим порядком видалення дерев, кущів та інших зелених насаджень за межами населених пунктів на території Жидачівського району, прийнятого рішенням Жидачівської районної ради від 12 березня 2019 року. На ці доводи апеляційний суд не дав жодної відповіді. Крім того, прокурор вважав безпідставним посилання суду, як на доказ, на висновок науково-правової експертизи щодо доктринального тлумачення та застосування окремих норм і положень законодавства України, оскільки такий висновок не є судовою експертизою, а, відповідно, його автори не є судовими експертами. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 242 КПК України не допускається проведення експертизи для з`ясування питань права. Ці доводи також залишилися без належного обґрунтування в ухвалі апеляційного суду. Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що у вироку місцевого суду міститься аналіз законодавства, зокрема, ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 КК України, детально описано в чому полягає об`єктивна та суб`єктивна сторона вказаного кримінального правопорушення, що за своєю суттю є правильним. Проте, виправдовуючи ОСОБА_6 у вчиненні цього кримінального правопорушення, суд зробив висновки, які суперечать цьому аналізу. Суд не співставив інкриміновані та встановлені в судовому засіданні фактичні обставини зі складом цього злочину, що мало своїм наслідком передчасний висновок про відсутність в діях обвинуваченого складу злочину. Апеляційний суд також припустився цієї помилки, рішення суду першої інстанції належним чином не перевірив. Отже, апеляційний суд при перегляді вироку місцевого суду не перевірив належним чином усіх доводів апеляційної скарги прокурора, не дав на них умотивованої відповіді, погодившись із суперечливими висновками суду першої інстанції без належного обґрунтування, не зазначив, чому бере до уваги одні докази та відкидає інші, чим допустив порушення вимог ст. 419 КПК України. За таких обставин ухвала апеляційного суду не може вважатися законною й обґрунтованою, а допущені судом порушення вимог кримінального процесуального закону відповідно до положень ст. 412 КПК України є істотними, що у відповідності з вимогами п. 1 ч.1 ст. 438 цього Кодексу є підставою для скасування судового рішення. Тому доводи прокурора про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та необхідність скасування ухвали суду є слушними. Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене та ухвалити законне й обґрунтоване рішення. У зв`язку із цим та керуючись статтями 434, 436 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне скасувати судове рішення. З цих підстав суд ухвалив: Касаційну скаргу прокурора задовольнити. Ухвалу Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_9 ОСОБА_3 Згадані норми: КК України, ст. 191; КПК України, ст. 373; КПК України, ст. 419; КПК України, ст. 438; КПК України, ст. 370; КПК України, ст. 404; КПК України, ст. 242; КПК України, ст. 412; КПК України, ст. 434; КПК України, ст. 436 Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.