# ПОСТАНОВА Касаційний кримінальний суд ВС у справі № 157/1743/25 Суд: Касаційний кримінальний суд ВС Справа № 157/1743/25 Дата ухвалення: 2026-10-15 Вид судочинства: Кримінальне Ідентифікатор ЄДРСР: 140746538 Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/140746538 Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/140746538 Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення. ## Текст документа ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 жовтня 2026 року м. Київ справа № 157/1743/25 провадження № 51-892км26 Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції), розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Волинського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025030530000374, за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України. Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини За вироком Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 25 листопада 2025 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням із іспитовим строком тривалістю 1 рік 3 місяці і відповідно до ст. 76 КК України покладено ряд обов`язків. Вирішено питання про долю речових доказів та процесуальні витрати. За обставин, детально наведених у судових рішеннях, ОСОБА_7 незаконно придбав, носив, зберігав та збув вибухову речовину без передбаченого законом на те дозволу. Суд встановив, що ОСОБА_7 за невстановлених в ході досудового розслідування обставинах, місці, даті та часу, але не пізніше 26 червня 2025 року (епізод 1), 24 липня 2025 року (епізод 2) і 13 серпня 2025 року (епізод 3), діючи умисно з корисливим мотивом, всупереч Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 № 622, придбав одноосновний нітроцелюлозний (бездимний) порох масою не менше 2,021 кг, 3,96 кг і 4,096 кг відповідно, який належить до вибухових речовин, після чого 28 червня 2025 року о 16:38, 25 липня 2025 року о 15:08 та 13 серпня 2025 року о 20:00 незаконно переніс його до відділення № 35618 ТОВ «Нова Пошта», що розташоване на вул. Героїв Майдану, 17А, у с. Сокільники Львівського району Львівської області, і № 35684 ТОВ «Нова Пошта», що розташоване на вул. Нова, 2, там же, де за грошову винагороду в сумі 2000 гривень, 4100 гривень та 4200 гривень незаконно збув ОСОБА_8 (анкетні дані змінені) вищевказану вибухову речовину, здійснивши її пересилання до відділення № 2 ТОВ «Нова Пошта», що за адресою: вул. Шевченка, 3, у м. Камінь-Каширський Волинської області, та яку 30 червня 2025 року, 26 липня 2025 року і 17 серпня 2025 року відповідно вилучено працівниками поліції. Вироком Волинського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано, ухвалено в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 263 КК України, із застосуванням положень ч. 1 ст. 69 КК України, призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. Визначено рахувати строк відбуття покарання з моменту приведення вироку до виконання. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_7 зараховано у строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення в період з 17 серпня 2025 року по 18 серпня 2025 року із розрахунку, що одному дню позбавлення волі відповідає один день попереднього ув`язнення. Крім цього, вирок Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 25 листопада 2025 року щодо ОСОБА_7 змінено в частині вирішення долі речових доказів, на підставі ст. 96-1, 96-2 КК України застосовано спеціальну конфіскацію та конфісковано у власність держави мобільний телефон марки «VIVO» ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , із сім-карткою НОМЕР_3 та сім-карткою НОМЕР_4 ; на підставі ст. 100 КПК України речовий доказ - фіскальний чек про зняття коштів із картки «Кредобанк», - залишено в матеріалах кримінального провадження. В іншій частині вирок залишено без змін. Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , зазначаючи про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через його явну несправедливість у зв`язку із суворістю, просить змінити оскаржуване судове рішення та призначити ОСОБА_7 інше, більш м`яке покарання, яке не пов`язане з позбавленням волі. Аргументуючи свою позицію, стверджує, що суд апеляційної інстанції помилково та безпідставно встановив обставину, що обтяжує покарання засудженого - вчинення злочину повторно. Також вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував у повній мірі усі дані про особу та посткримінальну поведінку ОСОБА_7 у наслідок чого безпідставно призначив покарання, пов`язане з реальним відбуванням у місцях позбавлення волі. Позиції інших учасників судового провадження У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримала вимоги своєї касаційної скарги і просила її задовольнити на викладених підставах. Прокурор ОСОБА_5 вважала подану касаційну скаргу необґрунтованою, просила залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без зміни. Мотиви Суду Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Винуватість ОСОБА_7 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація діянь за ч. 1 ст. 263 КК України в касаційній скарзі не оспорюються. Сторона захисту вважає, що апеляційний суд призначив ОСОБА_7 за скоєні 3 епізоди злочинів надмірно суворе покарання і просить призначити засудженому інше більш м`яке покарання, не пов`язане з позбавленням волі. Такі доводи є неспроможними з огляду на таке. Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, апеляційний суд, переглядаючи вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 , дотримався наведених вимог закону. Так, у своїй апеляційній скарзі прокурор наводив доводи щодо м`якості призначеного ОСОБА_7 покарання з огляду на необґрунтоване застосування місцевим судом положень ст. 75 КК України і вважав, що засудженому слід призначити покарання за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки. Апеляційний суд частково погодився із зазначеними доводами і скасував вирок місцевого суду в частині призначеного покарання ОСОБА_7 та звільнення останнього на підставі ст. 75 КК України з випробуванням. При цьому, призначаючи останньому покарання, яке слід відбувати реально, суд дав належну оцінку ступеню тяжкості вчиненого злочину, виходячи не лише з визначених у ст. 12 КК України формальних критеріїв, а і з особливостей вчинення конкретного кримінального правопорушення. Зокрема, апеляційний суд узяв до уваги те, що ОСОБА_7 вчинив тяжкий злочин проти громадської безпеки, оскільки неодноразово збуваючи вибухову речовину у великій кількості наражав на небезпеку посторонніх громадян. Незаконна діяльність засудженого була припинена лише за втручання працівників правоохоронних органів. Крім того, апеляційним судом взято до уваги дані щодо особи ОСОБА_7 , який не притягувався до кримінальної відповідальності, має позитивні характеристики, вину визнав повністю, щиро розкаявся. Обставинами, які пом`якшують покарання, апеляційний суд визнав - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а обставиною, яка його обтяжує - вчинення злочину повторно. Повною мірою врахувавши вказані обставини, а також те, що ОСОБА_7 періодично проходить лікування у лікаря психіатра, має діагноз: «Розлад особистості та поведінки внаслідок епілепсії з частими судомними нападами, з когнітивними, характерологічними та вираженим гіперкінетичним розладом. Соціальна адаптація» суд апеляційної інстанції усупереч твердженням сторони захисту, належно умотивувавши своє рішення, дотримуючись принципу співмірності та індивідуалізації покарання, правильно призначив ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 263 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки. У контексті наведеного не можна визнати переконливими доводи касаційної скарги стосовно невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого через суворість. Вирок апеляційного суду у відповідній частині є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ст. 420 КПК України. Призначене ОСОБА_7 покарання відповідає приписам статей 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Правових підстав вважати призначене засудженому покарання явно несправедливим через суворість і недостатнім для досягнення його мети, колегія суддів не вбачає. Що стосується доводів касаційної скарги про безпідставне врахування обставини, що обтяжує покарання засудженого, - вчинення злочину повторно, то слід вказати наступне. Захисник ОСОБА_6 наголошує на тому, що ОСОБА_7 діяв із єдиним умислом, спрямованим на збут пороху, отже його дії утворюють єдине кримінальне правопорушення, яке реалізовувалося певними етапами. З цих підстав вважає висновки судів щодо обставини, яка обтяжує покарання - вчинення злочину повторно, помилковими. У постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 вересня 2020 року(справа № 591/4366/18, провадження № 51-1122кмо20) міститься правовий висновок, відповідно до якого Єдиною підставою для здійснення кримінально-правової кваліфікації дій особи за кваліфікуючою ознакою «повторно» без постановлення обвинувального вироку суду стосовно цієї особи за першим епізодом, який дає підстави для кваліфікації ознаки «повторно», є розгляд першого і наступних однорідних або тотожних злочинів у одному кримінальному провадженні. Таким чином, у ситуації, коли в одному кримінальному провадженні розглядаються два і більше епізоди вчинення тотожних чи однорідних злочинів, для повторності злочинів не має значення, була чи не була особа засуджена за раніше вчинений злочин. Проте у випадку розгляду різних кримінальних проваджень стосовно однієї особи, така обставина має значення, а тому повторність має місце лише у разі постановлення щодо особи обвинувального вироку за тотожний чи однорідний злочин в іншому кримінальному провадженні. Як вбачається із встановлених судами обставин, які сторона захисту не оспорювала і розгляд кримінального провадження проведено у порядку ст. 349 КПК України, ОСОБА_7 тричі незаконно придбав, носив, зберігав та збув вибухову речовину без передбаченого законом дозволу, тобто скоїв три окремі епізоди. З цих підстав, наведені аргументи касаційної скарги захисника є неспроможними. Істотних порушень вимог кримінального закону чи невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, які були би підставою для скасування чи зміни вироку апеляційного суду, колегією суддів не встановлено. За таких обставин касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню. Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд у х в а л и в: Вирок Волинського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення. Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Судді ОСОБА_9 ОСОБА_2 ОСОБА_3 Згадані норми: КК України, ст. 263; КК України, ст. 75; КК України, ст. 76; КК України, ст. 69; КК України, ст. 72; КК України, ст. 96-1; КК України, ст. 96-2; КК України, ст. 12; КПК України, ст. 100; КПК України, ст. 438; КПК України, ст. 433; КПК України, ст. 420; КПК України, ст. 349; КПК України, ст. 436; КПК України, ст. 441; КПК України, ст. 442 Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.