# ПОСТАНОВА Касаційний кримінальний суд ВС у справі № 757/12460/24-к

Суд: Касаційний кримінальний суд ВС
Справа № 757/12460/24-к
Дата ухвалення: 2026-10-15
Вид судочинства: Кримінальне
Ідентифікатор ЄДРСР: 140746552
Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/140746552
Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/140746552

Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення.

## Текст документа
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 757/12460/24-к
провадження № 51-5388 км 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,
суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
особи, інтересів якої
стосуються судові рішення ОСОБА_6 ,
представників осіб, інтересів яких
стосуються судові рішення ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_9 , а також адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 на ухвали Печерського районного суду м. Києва від 03 квітня 2024 року та Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 72924000410000013, щодо  ОСОБА_10 .
Рух провадження, короткий зміст оскаржених судових рішень та встановлені фактичні обставини
Органом досудового розслідування ОСОБА_10 підозрювалася у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 200 КК України.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03 квітня 2024 року клопотання прокурора, подане в порядку ст. 286 КПК України, задоволено та на підставі ст. 49 КК України ОСОБА_10 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 200 цього Кодексу, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та кримінальне провадження щодо неї закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2024 року апеляційні скарги ОСОБА_9 , а також захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 залишено без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі з доповненнями до неї  ОСОБА_9 просить скасувати оспорювані ухвали щодо ОСОБА_10 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Зазначає, що вказані судові рішення незаконні, адже в їх змісті всупереч ст. 62 Конституції України, презумпції невинуватості, практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та Верховного Суду відображено його прізвище й констатовано факт вчинення ним злочинів, у яких він лише підозрюється в іншому кримінальному провадженні.
Вважає, що місцевий суд відповідно до правил ч. 4 ст. 288 КПК України мав відмовити в задоволенні клопотання прокурора про звільнення ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності й повернути його для здійснення кримінального провадження в загальному порядку.
На думку скаржника, допущені порушення є істотними, однак суд апеляційної інстанції їх не усунув і необґрунтовано відхилив заявлені апеляційні вимоги.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 , наводячи подібні за змістом доводи про незаконність оскаржуваних ухвал, через порушення під час їх постановлення презумпції невинуватості ОСОБА_6 , внаслідок зазначення прізвища підозрюваного й констатації його причетності до злочинів, також просить на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України скасувати ці судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Позиції учасників судового провадження
Представник ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_8 у суді касаційної інстанції вимоги його касаційної скарги підтримав та просив задовольнити.
ОСОБА_6 та його представник ОСОБА_7 у судовому засіданні вимоги касаційної скарги підтримали в повному обсязі та просили задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 висловився про безпідставність доводів, викладених у касаційних скаргах, та заперечував проти їх задоволення.
Мотиви Суду
За змістом ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Вичерпний перелік підстав для скасування або зміни ухвали за наслідками касаційного розгляду встановлений у ст. 438 вказаного Кодексу і питання про їх наявність вирішується з огляду на приписи статей 412-414 КПК України. Зокрема, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
За змістом ухвали суду першої інстанції звільнення підозрюваної ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 200 КК України було зумовлено закінченням граничних строків, визначених у ст. 49 цього Кодексу.
Статтею 2 КПК України передбачено, що застосування до особи належної правової процедури є одним із завдань кримінального провадження та обов`язком суду відповідно до засади законності.
Заперечуючи обґрунтованість ухваленого рішення, і, вимагаючи здійснення нового розгляду клопотання сторони обвинувачення, в кримінальному провадженні щодо ОСОБА_10 , скаржники залишили поза увагою наведені законодавчі норми.
Крім того, за змістом ст. 425 КПК України, автори касаційних скарг не наділені правом ставити під сумнів результат розгляду судом кримінального провадження № 72924000410000013, оскільки щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_6 здійснюється досудове розслідування в іншому кримінальному провадженні (№ 72024000410000019). У розумінні положень ст. 24 КПК України вони можуть оскаржувати судові рішення стосовно ОСОБА_10 лише в тій частині, яка безпосередньо стосується їх інтересів.
Ураховуючи те, що ніким із учасників кримінального провадження № 72924000410000013 не оспорюється законність звільнення ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності, немає правових підстав для перевірки судових рішень у цій частині за касаційною процедурою. Натомість протилежні твердження в поданих скаргах і посилання на порушення ст. 288 КПК України є неспроможними.
Водночас слід зазначити, що задоволення судом першої інстанції клопотання прокурора не спонукає до висновку про порушення прав і свобод третіх осіб.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ч. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у встановленому законом порядку.
У національному законодавстві презумпцію невинуватості як один із основних конституційних принципів судочинства відображено в ч. 1 ст. 62 Конституції України та ч. 1 ст. 17 КПК. За висновком Конституційного Суду України вона поширюється на всі сфери життя особи й діє доти, доки її не спростовано в законному порядку обвинувальним вироком (рішення від 8 червня 2022 року № 3-р(ІІ)/2022).
На противагу доводам, викладеним у касаційних скаргах, ухвала від 03 квітня 2024 року про закриття кримінального провадження стосовно однієї особи не є тотожною обвинувальному вироку стосовно іншої. В оспорюваній ухвалі суд першої інстанції не встановлював преюдиційних фактів щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_9 .
Окреслена юридична ситуація не суперечить тлумаченню ст. 6 Конвенції. ЄСПЛ наголошує на існуванні фундаментальної різниці між твердженням про те, що хтось лише підозрюється у скоєнні злочину, та чітким судовим висновком про вчинення особою відповідного злочину за відсутності остаточного обвинувального вироку («NESTAK v. SLOVAKIA»). Слід розрізняти заяви, які відображають думку про те, що відповідна особа винна, і заяви, які лише описують «стан підозри» - презумпція невинуватості порушується тільки в першому випадку («GARYCKI v. POLAND»). Рішення у справі «Грабчук проти України» стосується формулювань суду щодо винуватості безпосередньо особи, яку звільнено від кримінальної відповідальності. Водночас у контексті забезпечення права на справедливий суд у провадженнях щодо третіх осіб ЄСПЛ окреслив такі гарантії: зобов`язання судів утриматися від будь-яких тверджень, які можуть мати преюдиціальний вплив на інше провадження, навіть якщо такі твердження не мають обов`язкової сили; відсутність статусу res judicata до фактів, установлених у справі, в якій ці особи не були стороною; статус доказів, прийнятих судом в одній справі, має залишатися суто відносним, а їх вплив - обмежуватися конкретним провадженням.
Як відомо, у правовій системі України преюдиціальне значення має лише таке рішення національного суду, яким установлено порушення прав людини та основоположних свобод у контексті вирішення питання про допустимість відповідних доказів (ст. 90 КПК України).
Понад те, чинний КПК України не звільняє сторону обвинувачення від доказування відповідних обставин у кримінальному провадженні щодо однієї особи в разі наявності судового рішення стосовно іншої особи (див. постанову ОП ККС ВС від 18 травня 2020 року, справа № 639/2837/19).
Разом із тим доводи скаржників про неправомірність відображення місцевим судом персональних даних ОСОБА_9 та ОСОБА_6 в ухвалі від 03 квітня 2024 року заслуговують на увагу.
Згідно зі ст. 62 Конституції України, а також статтями 17, 337 КПК України суд проводить розгляд виключно стосовно особи, матеріали щодо якої надійшли, і не уповноважений вирішувати питання про причетність чи непричетність до суспільно небезпечних діянь фігурантів іншої справи, котру не завершено постановленням обвинувального вироку, що набрав законної сили.
Із матеріалів провадження слідує, що предметом розгляду місцевого суду були матеріали стосовно ОСОБА_10 , питання щодо винуватості чи невинуватості ОСОБА_6 та ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, обґрунтованості повідомлень їм про підозру, не вирішувалося.
Попри це в мотивувальній частині ухвали щодо ОСОБА_10 суд першої інстанції, викладаючи обставини злочинів, у яких підозрювалася остання, відобразив прізвища та посади осіб, які не були учасниками кримінального провадження № 72924000410000013. Зокрема, крім персональних даних ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , суд в тексті ухвали зазначив про незаконне заволодіння ними коштами в особливо великому розмірі, тобто фактично вдався до викладу обвинувачення, що з огляду на ст. 62 Конституції Україна та закріплені в ст. 7 КПК України загальні засади є неприпустимим.
Апеляційний суд, перевіряючи судове рішення в контексті додержання прав третіх осіб, не зважив на допущене порушення й не виправив його, як це було зроблено в справі № 757/12459/24 шляхом виключення посилань на їх персональні дані з ухвали про застосування інституту давності до іншої особи, матеріали щодо якої теж були виділені з кримінального провадження щодо ОСОБА_6 і ОСОБА_9 .
Ураховуючи наведене, оскаржені ухвали на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК Україні слід змінити, виключивши з тексту посилання на прізвища та посади ОСОБА_9 і ОСОБА_6 із зазначенням замість цього: особи, щодо яких здійснюється досудове розслідування в іншому кримінальному провадженні.
Такий юридичний підхід відповідає усталеній практиці Верховного Суду (до прикладу постанови ВС у справах № 173/123/17, 363/820/20, 454/2122/23).
У зв`язку із цим та, керуючись статтями 434, 436, 438, 441, 442 КПК України,колегія суддів вважає, що касаційні скарги слід задовольнити частково.
З цих підстав Суд ухвалив:
Касаційні скарги ОСОБА_9 , а також представника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвали Печерського районного суду м. Києва від 03 квітня 2024 року та Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2024 року щодо  ОСОБА_10 змінити, виключити з тексту ухвал посилання на прізвища та посади ОСОБА_9 як члена наглядової ради АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_6 як керівника Столичної філії АТ КБ «ПРИВАТБАНК», та замість цього зазначити: «особи, щодоякихздійснюється досудове розслідування в іншому кримінальному провадженні».
У решті ці судові рішення залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Згадані норми: Конституція України, ст. 62; КК України, ст. 200; КК України, ст. 49; КПК України, ст. 286; КПК України, ст. 284; КПК України, ст. 288; КПК України, ст. 438; КПК України, ст. 433; КПК України, ст. 2; КПК України, ст. 425; КПК України, ст. 24; КПК України, ст. 17; КПК України, ст. 90; КПК України, ст. 337; КПК України, ст. 7; КПК України, ст. 434; КПК України, ст. 436; КПК України, ст. 441; КПК України, ст. 442; Конвенція (ЄКПЛ), ст. 6
Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.