# РІШЕННЯ Велика Палата Верховного Суду у справі № 990/176/23

Суд: Велика Палата Верховного Суду
Справа № 990/176/23
Дата ухвалення: 2026-09-22
Вид судочинства: Велика Палата ВС
Ідентифікатор ЄДРСР: 140746586
Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/140746586
Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/140746586

Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення.

## Текст документа
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 990/176/23
провадження № 11-180 заі25
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Погрібного С. О.,
судді-доповідача Гімона М. М.,
суддів Банасько О. О., Білоконь О. В., Булейко О. Л., Губської О. А., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Пількова К. М., Стефанів Н. С., Ступак О. В., Ткача І. В., Уркевича В. Ю.,
за участю секретаря судового засідання Лупінос Я. В.,
учасники справи:
представник позивача - Шкаровський Д. О.,
представник Національного банку України - Гончар В. М.,
розглянувши в судовому засіданні справу № 990/176/23 за позовом громадянина Французької Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) до Президента України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Ради національної безпеки і оборони України, Національного банку України, про визнання протиправним та нечинним указу в частині, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Президента України на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 лютого 2025 року (судді Шарапа В. М., Єзеров А. А., Стародуб О. П., Стеценко С. Г., Стрелець Т. Г.),
УСТАНОВИЛА:
Короткий зміст та обґрунтування наведених у позовній заяві вимог
1. У серпні 2023 року громадянин Французької Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ; далі також - позивач) звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний адміністративний суд) як суду першої інстанції з позовом до Президента України (далі також - відповідач), у якому, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, просив визнати протиправним та нечинним Указ Президента України від 19 лютого 2023 року № 82/2023 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 лютого 2023 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» (далі - Указ № 82/2023; рішення РНБО відповідно) в частині введення в дію персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) щодо нього - позиція 273 у додатку 1 до рішення РНБО.
2. На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що Указ № 82/2023 в оспорюваній частині є протиправним, оскільки прийнятий за відсутності належних, достовірних та достатніх доказів вчинення дій, що можуть бути підставою для застосування санкцій за частиною першою статті 3 Закону України від 14 серпня 2014 року № 1644-VII «Про санкції» (далі - Закон № 1644-VII; у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин).
3. Доводив, що Указ № 82/2023 в оспорюваній частині не ґрунтується на принципах законності, прозорості, об`єктивності, відповідності меті та ефективності. Крім того, прийнятий без урахування практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо критеріїв обмеження прав згідно з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і, як наслідок, протиправно порушує його основоположні права, зокрема право на повагу до приватного та сімейного життя, а також право на володіння, користування та розпорядження належним йому майном.
4. Ще однією підставою позову позивач визначив істотне порушення відповідачем під час прийняття Указу № 82/2023 в оспорюваній частині положень частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Рух справи в суді першої інстанції
5. Касаційний адміністративний суд ухвалою від 21 серпня 2023 року прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в ній.
6. Ухвалою від 25 вересня 2023 року Касаційний адміністративний суд задовольнив клопотання представників позивача і залучив до участі у справі РНБО і Національний банк України (далі - НБУ) як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та його мотиви
7. Касаційний адміністративний суд рішенням від 10 лютого 2025 року позов задовольнив. Визнав протиправним та нечинним Указ № 82/2023 у частині введення в дію персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) щодо ОСОБА_1 (ОСОБА_1) - позиція 273 у додатку 1 до рішення РНБО від 19 лютого 2023 року.
8. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що станом на час внесення НБУ пропозицій, прийняття рішення РНБО та Указу № 82/2023 в оспорюваній частині позивач не здійснював діяльності, яка вказана підставою для застосування до нього санкцій. Суд першої інстанції констатував, що за таких обставин та їх правового регулювання станом на дату внесення пропозицій та прийняття Указу № 82/2023 в оспорюваній частині не було підстав для застосування до позивача персональних санкцій згідно з нормами Закону № 1644-VII.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
9. Не погодившись із таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить його скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.
10. Відповідач наполягав, що суд першої інстанції, незважаючи на правильно встановлені обставини у справі про те, що Президент України мав підстави для введення в дію рішення РНБО Указом № 82/2023 в оспорюваній частині (оскільки станом на 19 лютого 2023 року НБУ, РНБО та Президенту України була відома лише інформація про наявність підстав для застосування санкцій до позивача), дійшов до необґрунтованого висновку щодо протиправності дій відповідача під час видання Указу № 82/2023 в оспорюваній частині. Наголошував, що підставою для визнання Указу № 82/2023 в оспорюваній частині протиправним суд першої інстанції назвав відомості, про які НБУ та Президент України дізналися лише в межах розгляду цієї справи, після ухвалення рішення про застосування санкцій.
11. Крім того, відповідач уважає, що суд першої інстанції неправильно застосував приписи КАС України та дійшов помилкового висновку про можливість визнання нечинним Указу № 82/2023. У цьому контексті наполягає, що Указ № 82/2023 за своєю суттю є індивідуально-правовим актом, а тому вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 2 частини другої статті 245 КАС України (визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень). Натомість суд першої інстанції визнав Указ № 82/2023 в оспорюваній частині нечинним, що КАС України допускає лише в разі оскарження нормативно-правових актів суб`єктів владних повноважень.
Короткий виклад позиції учасників справи
12. У відзиві на апеляційну скаргу позивач, від імені якого діє представник - адвокат Шкаровський Денис Олегович, не погоджується з наведеними в ній доводами. Зокрема, стверджує, що викладені в оскаржуваному рішенні висновки суду відповідають встановленим у справі обставинам. Оскільки станом на момент внесення пропозицій та застосування санкцій позивач не здійснював діяльності, визначеної частиною першою статті 3 Закону № 1644-VII, то рішення суб`єкта владних повноважень є протиправним. Наголошує, що саме відповідач усупереч вимогам пункту 3 частини другої статті 2 КАС України не перевірив та не дослідив усіх обставин, які стали підставою для застосування санкцій. На переконання позивача, в апеляційній скарзі немає обґрунтування щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права.
13. У поясненнях на апеляційну скаргу НБУ просить її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, ухваливши нове - про відмову в задоволенні позову. Наголошує, що встановлення в судовому порядку інформації, яка потенційно могла б бути підставою для незастосування санкцій до позивача або для їх скасування, не є автоматичною підставою для визнання незаконним Указу № 82/2023. Така інформація, якщо вона не була відома суб`єкту прийняття рішення на момент його ухвалення, не свідчить про порушення дискреційних повноважень, а може бути підставою виключно для ініціювання перегляду чи скасування санкцій у встановленому законом порядку, але не через визнання такого Указу Президента України незаконним.
14. Позивач подав відповідь на письмові пояснення НБУ, в яких наголошує на їх необґрунтованості, зокрема з огляду на те, що встановлення судом фактів, які могли вплинути на неприйняття Указу № 82/2023 в оспорюваній частині, є підставою для визнання цього Указу протиправним та нечинним.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
15. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 17 квітня 2025 року (суддя-доповідач Шевцова Н. В.) відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою Президента України на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 лютого 2025 року.
16. Ухвалою від 05 червня 2025 року Велика Палата Верховного Суду задовольнила заяву судді Стрелець Т. Г. про самовідвід від участі в розгляді цієї справи і відвела її на підставі частини першої статті 37 КАС України (недопустимість повторної участі судді у вирішенні цієї справи).
17. Іншою ухвалою від 05 червня 2025 року Велика Палата Верховного Суду призначила справу до розгляду в закритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
18. Ухвалою від 16 грудня 2025 року Велика Палата Верховного Суду відмовила в задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі № 990/176/23, заявленого на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України (оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень).
19. У зв`язку з достроковим припиненням повноважень судді Великої Палати Верховного Суду Шевцової Н. В. на підставі рішення зборів суддів Касаційного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року № 9, відповідно до розпорядження т. в. о. керівника Апарату Верховного Суду від 02 березня 2026 року № 1/0/30-26 призначено повторний автоматизований розподіл справ, які перебували у провадженні судді, у тому числі й цієї справи.
20. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи № 990/176/23 (провадження № 11-180заі25) між суддями від 02 березня 2026 року суддею-доповідачем для її розгляду визначено Гімона М. М.
Висловлені під час судового засідання доводи учасників справи
21. У судовому засіданні, яке відбулося 22 вересня 2026 року, представник позивача - адвокат Шкаровський Д. О. заперечував проти доводів і вимог апеляційної скарги. Зазначав, що підстав для застосування санкцій до позивача станом на момент видання Указу № 82/2023 не було. Та обставина, що в подальшому санкції були скасовані Президентом України, на переконання представника позивача, не є перешкодою для їх скасування в судовому порядку, оскільки відповідач не визнає безпідставності застосування санкцій, а наполягає на тому, що їх скасування пов`язане з досягненням мети, у зв`язку з якою їх було застосовано.
22. Представник НБУ підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги. Звернув увагу, що на момент внесення пропозицій не було відомо про ті обставини, які повідомив позивач. Водночас після їх з`ясування НБУ ініціювало перед РНБО питання їх скасування. Вважав, що в суду першої інстанції не було підстав для задоволення позову.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
23. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.
Обставини справи, які установив суд першої інстанції
24. У січні 2023 року НБУ ініціював перед РНБО питання про застосування обмежувальних заходів (санкцій) відповідно до вимог Закону № 1644-VII до низки осіб, зокрема і до громадянина Французької Республіки ОСОБА_1.
25. Рішенням від 19 лютого 2023 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» РНБО підтримала внесені НБУ пропозиції щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій). Цим рішенням застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до фізичних осіб згідно з додатком 1.
26. Так, пунктом 273 додатка 1 до рішення РНБО від 19 лютого 2023 року до
ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 , ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Французької Республіки, члена Ради директорів ТОВ «ДРАЙВ КЛІК БАНК» (колишня назва до грудня 2022 року - ТОВ «СЕТЕЛЕМ БАНК») застосовано строком на десять років такі обмежувальні заходи (санкції), як: 1) блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними; 2) запобігання виведенню капіталів за межі України; 3) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; 4) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах; 5) відмова в наданні та скасування віз резидентам іноземних держав, застосування інших заборон в`їзду на територію України; 6) заборона на набуття у власність земельних ділянок.
27. 19 лютого 2023 року на підставі статті 107 Конституції України відповідач видав Указ № 82/2023, яким увів у дію рішення РНБО від 19 лютого 2023 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».
28. Позивач, уважаючи протиправним цей Указ у частині введення в дію пункту 273 додатка 1 до вказаного рішення РНБО про застосування до нього персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), звернувся до суду із цим позовом.
29. Під час судового розгляду суд першої інстанції, дослідивши матеріали, які містять інформацію з обмеженим доступом з грифом «Для службового користування», а також надані позивачем документи, з`ясував, що санкції оскаржуваним Указом застосовані до позивача як члена ради директорів російського банку з державним капіталом - ТОВ «СЕТЕЛЕМ БАНК», назву якого у 2022 році змінено на ТОВ «ДРАЙВ КЛІК БАНК», що входить до групи ПАТ «СБЕРБАНК РОСІЇ».
30. Проте, як зазначив суд, наданими позивачем до суду доказами спростовано вказані твердження. Зокрема, згідно з листом від 13 жовтня 2020 року, адресованим Голові правління ради директорів ТОВ «СЕТЕЛЕМ БАНК», убачається, що ОСОБА_1 відмовився від повноважень члена ради директорів ТОВ «СЕТЕЛЕМ БАНК» (т. 2, а. с. 56).
31. У жовтні 2020 року дочірня компанія BNP Paribas Personal Finance SA «ЛЕВАЛ 20» продала 20,8 % акцій «СЕТЕЛЕМ БАНК» Сбербанку росії. Із жовтня 2020 року BNP Paribas Personal Finance більше не має жодної участі у цій російській компанії, а ОСОБА_1 з 13 жовтня 2020 року подав у відставку з посади члена ради директорів ТОВ «СЕТЕЛЕМ БАНК» (т. 2, а. с. 60).
32. Згідно з листом НАЗК від 21 березня 2023 року №05-02/5926-23 ім`я позивача видалено зі списку іноземних директорів у російських компаніях (т. 2, а. с. 64).
33. Таких обставин представники відповідача та третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - НБУ, не заперечують.
34. Перед судом апеляційної інстанції постало питання можливості визнання протиправним Указу № 82/2023 у випадку, якщо після прийняття рішення РНБО та відповідного Указу Президента України про введення його в дію з`ясувалося, що обставини, які стали підставою для застосування санкцій, станом на час внесення пропозицій уже не існували.
Норми права, які регулюють спірні правовідносини, та висновки Великої Палати Верховного Суду щодо їх застосування. Оцінка висновків Касаційного адміністративного суду та аргументів учасників справи
Щодо суті спору
35. У цій справі громадянин Французької Республіки ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами до Президента України про визнання протиправним і нечинним Указу № 82/2023 в частині введення в дію пункту 273 додатка 1 до рішення РНБО від 19 лютого 2023 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», яким до нього застосовано обмежувальні заходи (санкції).
36. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
37. За правилами частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
38. Велика Палата Верховного Суду неодноразово розглядала справи, предмет спору в яких стосувався оскарження персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), застосованих на підставі статті 3 Закону № 1644-VII. Вона сформулювала сутнісні підходи до особливостей розгляду цих справ, у тому числі в питанні стандартів судового перегляду, визначених з урахуванням рішення ЄСПЛ від 16 жовтня 2025 року у справі «ТОВ «М.С.Л.» проти України» (CASE OF M.S.L., TOV v. UKRAINE; заява № 18049/18), у якому ЄСПЛ виснував про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у зв`язку із застосуванням санкцій за Законом № 1644-VII. Також Велика Палата Верховного Суду враховувала практику ЄСПЛ у справі «Кіркоров проти Литви» (Kirkorov v. Lithuania, заява № 12174/22, ухвала щодо прийнятності від 19 березня 2024 року), яка стосувалася оскарження заявником - громадянином російської федерації та Республіки Болгарія - заборони на в`їзд до Литовської Республіки строком на п`ять років, накладеної з міркувань захисту національної безпеки та громадського порядку у зв`язку з його діяльністю як інструмента «м`якої сили» російської федерації.
39. Якщо систематизувати правові підходи Великої Палати Верховного Суду, висловлені в справах цієї категорії, зокрема, але не виключно, в постанові від 23 червня 2026 року у справі №9901/177/21, можна виокремити такі важливі висновки.
40. Закон № 1644-VII установлює, що рішення щодо застосування певного виду санкцій ухвалюється РНБО та вводиться в дію указом Президента України, на якого й покладається відповідальність гарантувати як національні інтереси, національну безпеку, суверенітет і територіальну цілісність України, так і принципи правової держави, права і свободи людини і громадянина. Санкції відповідно до Закону № 1644-VII за своєю правовою природою є обмежувальними заходами держави, спрямованими на захист національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України від реальних чи потенційних загроз. Підставою для застосування санкцій є наявність обставин, які створюють реальні та/або потенційні загрози для Української держави в розумінні статті 3 Закону № 1644-VII.
41. Судовий перегляд у справах про санкції має включати перевірку таких аспектів:
1) процедурний аспект - чи дотримано процедуру ухвалення рішення про застосування санкцій, встановлену Конституцією України та Законом № 1644-VII; чи мали відповідні органи повноваження на ухвалення такого рішення; чи введено рішення РНБО в дію відповідним указом Президента України;
2) фактична основа - чи базується рішення про застосування санкцій на достатньому фактичному підґрунті; чи є докази, які з достатнім ступенем переконливості здатні підтримати висновок про наявність обставин, що становлять підстави для застосування санкцій відповідно до статті 3 Закону № 1644-VII;
3) правова кваліфікація - чи підпадають встановлені фактичні обставини під підстави для застосування санкцій, визначені статтею 3 Закону № 1644-VII; чи правильно застосовано норми матеріального права;
4) пропорційність - чи є застосовані санкції пропорційними меті, на досягнення якої вони спрямовані; чи дотримано належного балансу між несприятливими наслідками для прав особи та легітимною метою застосування санкцій з урахуванням повноважень РНБО та Президента України;
5) відсутність свавілля - чи не є рішення про застосування санкцій явно необґрунтованим, дискримінаційним або таким, що ухвалене з іншою метою, аніж встановлена законом.
42. Велика Палата Верховного Суду наголосила, що під час здійснення такого перегляду суд має враховувати специфіку сфери національної безпеки. Водночас наявність інформації з обмеженим доступом не звільняє суд від обов`язку перевірити, чи містять ці матеріали достатню фактичну інформацію, яка з відповідним ступенем переконливості обґрунтовує застосування санкцій, а також чи відповідає ступінь такого втручання у права особи вимогам необхідності в демократичному суспільстві.
43. Визначений вище обсяг судового перегляду не означає, що суд має переоцінювати кожен висновок ініціатора застосування санкцій, РНБО чи Президента України або перевіряти доцільність ухвалених ними рішень. Роль суду полягає у перевірці того, чи не є рішення про застосування санкцій свавільним, чи базується воно на достатній фактичній основі та чи відповідає вимогам закону. Остаточну відповідальність за оцінку ризиків для національної безпеки несуть РНБО та Президент України, однак ця відповідальність має реалізовуватися в межах правового поля та з можливістю судового перегляду, іншими словами, відповідати принципу правовладдя.
44. Основною і головною підставою для задоволення позову в цій справі стало те, що обставини, які стали підставою для застосування санкцій, станом на час внесення пропозицій вже не існували.
45. Відповідач і НБУ доводять, що відсутність інформації, яка стала відома під час розгляду цієї справи, станом на час внесення пропозицій і застосування санкцій не є підставою для визнання Указу незаконним.
46. Однак оскільки санкції, передбачені Законом № 1644-VII, застосовуються виключно за наявності фактичної основи, перевірка якої покладається на спеціально уповноважені органи, то з`ясування під час судового розгляду помилковості (відсутності) такої основи, незалежно від причин виникнення помилки і етапу її виявлення, об`єктивно зумовлює висновок про протиправність застосування санкцій.
47. Тому Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову і визнання протиправним Указу № 82/2023 в оспорюваній частині з огляду на відсутність доказів існування тієї підстави, яку спеціально уповноважені органи вважали встановленою.
48. На цей висновок не може вплинути повідомлена відповідачем під час апеляційного розгляду обставина ухвалення РНБО рішення від 04 жовтня 2025 року «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», уведеного в дію Указом Президента України від 04 жовтня 2025 року № 749/2025, згідно з яким виключено позицію 273 у додатку 1 до рішення РНБО від 19 лютого 2023 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».
49. В ухвалі від 16 грудня 2025 року, врахувавши висловлену позицію представника Президента України, Велика Палата Верховного Суду вже зазначала, що виключення позивача з переліку фізичних осіб, до яких застосовані санкції, з мотивів досягнення мети їх застосування не свідчить саме про виправлення порушень, які оскаржив позивач, і, відповідно, це не призвело до повного відновлення законних прав (інтересів) позивача.
Щодо обраного судом способу захисту прав позивача
50. Суд першої інстанції визнав Указ № 82/2023 в оспорюваній частині нечинним, з чим не погоджується відповідач.
51. Велика Палата Верховного Суду поділяє мотиви, викладені в апеляційній скарзі в цій частині, і зазначає таке.
52. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
53. Згідно з пунктом 18 частини першої статті 4 КАС України нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.
54. Індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини першої статті 4 КАС України).
55. Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності, зокрема, Президента України встановлені статтею 266 КАС України, відповідно до частини четвертої якої Верховний Суд за наслідками розгляду таких адміністративних справ може:
1) визнати акт Президента України протиправним та нечинним повністю або в окремій його частині;
2) визнати дії чи бездіяльність Президента України протиправними, зобов`язати його вчинити певні дії;
3) застосувати інші наслідки протиправності таких рішень, дій чи бездіяльності, визначені статтею 245 цього Кодексу.
56. Частиною другою статті 245 КАС України встановлені повноваження суду у разі задоволення позову, серед яких передбачена можливість прийняти рішення про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень, а також про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень тощо.
57. Встановлені статтями 5, 245, 266 КАС України способи захисту порушеного права не є вичерпними. Разом з тим деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин.
58. Отже, визнанню протиправним нормативно-правового акта чи окремих його положень кореспондує спосіб захисту права у вигляді визнання його нечинним. При цьому внаслідок ухвалення судом такого рішення відповідний акт втрачає свою чинність з моменту набрання законної сили цим рішенням. Натомість визнанню протиправним індивідуального акта чи окремих його положень кореспондує спосіб захисту права у вигляді його скасування. У такому випадку внаслідок ухвалення судом такого рішення відповідний акт втрачає свою чинність з моменту його прийняття.
59. Про незастосовність у спорах цієї категорії вимог частини третьої статті 264 КАС України Велика Палата Верховного Суду зазначала в постанові від 28 квітня 2022 року у справі № 9901/480/21. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що Указ Президента України про введення в дію рішення РНБО про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) стосується застосування відповідних заходів щодо визначених у ньому осіб, а отже, є актом індивідуальної дії, який не містить загальнообов`язкових правил поведінки, передбачає індивідуалізовані приписи щодо обмеження здійснення господарської діяльності визначеного суб`єкта господарювання, не регулює певний вид суспільних відносин і вичерпує свою дію після його реалізації.
60. Отже, Велика Палата Верховного Суду констатує, що в разі задоволення позовів у спорах цієї категорії належним способом захисту порушених прав є саме скасування Указу Президента України як акта індивідуальної дії.
61. З урахуванням викладеного Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд першої інстанції припустився помилки, обираючи спосіб захисту порушених прав позивача. Хоч такий спосіб захисту позивач визначив у позовній заяві, але саме суд мав перевірити його належність з погляду можливості його застосування до спірних у цій справі правовідносин.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
62. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
63. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
64. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (абзац перший частини другої статті 317 КАС України).
65. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта статті 317 КАС України).
66. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову. Виявлена під час апеляційного перегляду помилка суду в обраному способі захисту порушеного права є підставою для зміни судового рішення шляхом внесення змін до його резолютивної частини.
67. Підстав для зміни мотивувальної частини рішення суду немає, оскільки вона не містить висновків щодо обраного судом способу захисту порушеного права.
Керуючись статтями 266, 308, 310, 315, 317, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Президента України задовольнити частково.
Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 лютого 2025 року змінити.
В абзаці другому резолютивної частини рішення суду слово «нечинним» замінити словом «скасувати».
В іншій частині рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С. О. Погрібний

Суддя-доповідач М. М. Гімон

Судді: О. О. Банасько О. В. Кривенда

О. В. Білоконь К. М. Пільков

О. Л. Булейко Н. С. Стефанів

О. А. Губська О. В. Ступак

Л. Ю. Кишакевич І. В. Ткач

В. В. Король В. Ю. Уркевич

Згадані норми: Конституція України, ст. 19; Конституція України, ст. 107; Закон № 1644-VII, ст. 3; КАС України, ст. 2; КАС України, ст. 245; КАС України, ст. 37; КАС України, ст. 238; КАС України, ст. 5; КАС України, ст. 19; КАС України, ст. 4; КАС України, ст. 266; КАС України, ст. 264; КАС України, ст. 315; КАС України, ст. 317; КАС України, ст. 308; КАС України, ст. 310; КАС України, ст. 322; КАС України, ст. 325
Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.