# ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 405/3015/26

Суд: Касаційний цивільний суд ВС
Справа № 405/3015/26
Дата ухвалення: 2026-10-14
Вид судочинства: Цивільне
Ідентифікатор ЄДРСР: 140747690
Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/140747690
Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/140747690

Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення.

## Текст документа
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 405/3015/26
провадження № 61-9507св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач -  ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду, в складі колегії суддів: Чельник О. І., Єгорової С. М., Мурашка С. І., від 23 червня 2026 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заяви про забезпечення позову
1. У травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
2. Також у травні 2026 року ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в обґрунтування якої посилався на те, що наразі позбавлений можливості брати участь у реалізації своїх батьківських прав та спілкуванні з дочкою. Вказує, що відповідачка ігнорує будь-які його спроби діалогу, чинить психологічний тиск на дитину та формує у неї негативне ставлення до батька.
3. Вважає, що втрата психологічного та емоційного контакту дитини з батьком, з часом може стати незворотним процесом.
4. Просив суд забезпечити позов шляхом:
- встановлення тимчасового графіку спілкування та участі ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на період до набрання судовим рішенням у цій справі законної сили;
- зобов`язання ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у вільному спілкуванні з дитиною, що включає особисті зустрічі, телефонні розмови та відеозв`язок;
- встановлення тимчасового графіку зустрічей та спілкування: особисті зустрічі ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_3 : щотижня у суботу та неділю з 10:00 до 19:00 без присутності матері. ОСОБА_1 забирає дитину за місцем її фактичного проживання та зобов`язується повернути її за місцем проживання не пізніше 19:00. Дистанційне спілкування: щоденно з 19:00 до 20:00 ОСОБА_1 має право на безперешкодне спілкування з дитиною за допомогою відеозв`язку (Viber, Telegram) без втручання ОСОБА_2 ;
- зобов`язання ОСОБА_2 негайно (протягом 1 години) повідомляти ОСОБА_1 про будь-які зміни стану здоров`я дитини (захворювання, травми) та надавати інформацію про актуальне місце перебування дитини у разі виїзду за межі населеного пункту, де дитина постійно проживає;
- заборони ОСОБА_2 та будь-яким третім особам здійснювати психологічний тиск на дитину, навіювати їй страх перед батьком або перешкоджати реалізації встановленого судом графіку.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
5. Ухвалою Подільського районного суду міста Кропивницького
від 13 травня 2026 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково.
Встановлено тимчасовий графік спілкування та участі ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на період до набрання судовим рішенням у цій справі законної сили.
Встановлено наступний тимчасовий графік зустрічей та спілкування:
- особисті зустрічі ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_3 : першу і третю суботу та неділю місяця з 10:00 до 19:00 без присутності матері ОСОБА_1 забирає дитину за місцем її фактичного проживання та зобов`язується повернути її за місцем проживання не пізніше 19:00;
- дистанційне спілкування: щоденно з 19:00 до 20:00 ОСОБА_1 має право на безперешкодне спілкування з дитиною за допомогою відеозв`язку (Viber, Telegram) без втручання ОСОБА_2 .
Зобов`язано ОСОБА_2 негайно (протягом 1 години) повідомляти
ОСОБА_1 про будь-які зміни стану здоров`я дитини (захворювання, травми) та надавати інформацію про актуальне місце перебування дитини у разі виїзду за межі населеного пункту, де дитина постійно проживає.
6. Суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_1 вказує на відсутність у нього можливості брати участь у вихованні дочки, а обставини, які б могли обмежити право батька на особисте спілкування з дитиною наразі відсутні.
7. При визначенні часу, у який повинно відбуватися спілкування, суд врахував вік дитини, потребу у дотриманні режиму дня, підготовки до навчання, активності відповідно до її віку.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
8. Постановою Кропивницького апеляційного суду від 23 червня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалу Подільського районного суду міста Кропивницького від 13 травня 2026 року змінено, викладено третій абзац ухвали у такій редакції:
«Встановити тимчасовий графік зустрічей та спілкування:
- особисті зустрічі ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_3 першу і третю суботу та неділю місяця з 10:00 до 19:00 без присутності матері за згодою дитини ОСОБА_1 забирає дитину за місцем її фактичного проживання та зобов`язується повернути її за місцем проживання не пізніше 19:00;
- дистанційне спілкування щоденно з 19:00 до 20:00 ОСОБА_1 має право на безперешкодне спілкування з дитиною за допомогою відеозв`язку (Viber, Telegram) без втручання ОСОБА_2 ».
В іншій частині ухвалу суду залишено без змін.
9. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з огляду на свій вік, рівень розвитку та зрілості, здатна усвідомлювати події, які відбуваються навколо неї, формувати власне ставлення до них та висловлювати свої бажання щодо спілкування з кожним із батьків.
10. Запроваджений судом першої інстанції графік передбачає тривале перебування дитини з батьком без присутності матері та щоденний відеозв`язок. За цих умов відсутність у резолютивній частині рішення застереження про врахування думки дитини створює ризик примусового залучення дитини до спілкування та механічного виконання ухвали. Це може призвести до психологічного тиску на дитину у разі, якщо в конкретний день вона виявить небажання розмовляти або йти на зустріч через погане самопочуття, втому чи інші особисті причини.
11. З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про вказівку у резолютивній частині на проведення зустрічей за згодою дитини, що на його думку, виступає правовим запобіжником від застосування психологічного чи фізичного насильства (примусу) над дитиною.
12. Суд наголосив, що оскільки дитина є суб`єктом, а не об`єктом права, її волевиявлення є визначальним під час виконання встановленого судом тимчасового графіка.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
13. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
14. У липні 2026 року  ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на постанову Кропивницького апеляційного суду від 23 червня 2026 року.
15. Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2025 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у вересні 2026 року надійшли до Верховного Суду.
16. Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2026 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
17. Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права під час вирішення питання про забезпечення позову.
18. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд фактично змінив зміст заходу забезпечення позову таким чином, що його виконання стало залежати від суб`єктивного критерію, який не може бути перевірений державним виконавцем.
19. Вважає, що під час гострого конфлікту між батьками, постійного проживання дитини разом з матір`ю та її безпосереднього психологічного впливу на дитину, передбачена апеляційним судом умова, створює можливість блокування виконання судового рішення, що суперечить принципу обов`язковості судових рішень.
20. Встановлюючи умовою зустрічей «згоду дитини», апеляційний суд фактично переклав обов`язок виконання судового рішення на малолітню дитину віком 9 років, яка в силу віку, психоемоційного розвитку та повної залежності від матері неспроможна самостійно та об`єктивно формувати свою волю.
21. Вважає, що апеляційний суд мав особливо ретельно мотивувати, чому раптово виникла потреба обмежити контакти батька умовою «згоди дитини», не встановивши при цьому жодних доведених фактів небезпеки чи неналежного виконання позивачем батьківських обов`язків.
22. Наголошує на ігноруванні судом апеляційної інстанції наявного у матеріалах справи систематичного психологічного насильства з боку матері як першопричини штучного відчуження дитини від батька.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
23. У серпні 2026 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат
Калінка-Бондар О. Б., подала відзив на касаційну скаргу, яку просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду - без змін.
24. Відзив мотивований тим, що матеріали справи не містять доказів наявності реальних перешкод для батька у спілкуванні з дочкою, а також створення таких перешкод матір`ю дитини. Вказує, що відповідачка надала апеляційному суду докази небажання дитини спілкуватися з батьком, однак суд відмовив у їх прийнятті. Наголошує, що позивач фактично змушує виконувати ухвалу суду не відповідачку, а малолітню дитину, яка здатна висловлювати свою думку. Звертає увагу, що наразі контакт батька з дочкою необмежений, дитина спілкується з батьком в телефонному режимі, їздить до нього гостювати тоді, коли сама висловлює про це бажання.
Інші процесуальні звернення, які надійшли до Верховного Суду
25. У серпні 2026 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду відповідь на відзив, у якому заперечує доводи ОСОБА_2 та наполягає на задоволенні касаційної скарги.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
26. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
27. Позов забезпечується, зокрема, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин (пункт 3 частини першої статті 150 ЦПК України).
28. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 зазначено, що: «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
29. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого
2020 року у справі № 381/4019/18).
30. У постанові від 18 листопада 2020 року у справі № 127/31828/19, переглядаючи судове рішення, яким було застосовано заходи забезпечення позову у справі про визначення місця проживання дітей, Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з матір`ю, тому суд правильно врахував, що зустрічі матері з дитиною будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків матері з її малолітньою дитиною і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини.
31. Подібні висновки викладені Верховним Судом і у постанові від 04 квітня 2018 року у справі № 344/16653/16-ц.
32. У постанові від 29 вересня 2021 року у справі № 490/1087/21 Верховний Суд вказав, що судове рішення про визначення місця проживання дитини і відібрання дитини від батька (матері) без позбавлення батьківських прав спрямовано на передачу дитини від однієї особи (батька/матері) до іншої особи (матері/батька). Заходи ж забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від неї, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з цим із її батьків на час вирішення спору щодо місця її проживання.
33. У постанові від 15 листопада 2023 року у справі № 467/403/22 Верховний Суд констатував, що матір, яка на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дитини, має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. При визначенні основних інтересів дитини в кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
34. ЄСПЛ також наголошує на необхідності та важливості контакту дитини з кожним із батьків під час тривалого судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини. Зокрема, у рішенні «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» від 04 вересня 2018 року ЄСПЛ вказав, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, що призвело до порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права на повагу до його приватного і сімейного життя.
35. Національні органи влади зобов`язані максимально сприяти спілкуванню дитини з тим з батьків, з яким дитина не проживає, при цьому мають бути враховані інтереси, а також права та свободи усіх зацікавлених осіб, із наданням першочергової важливості основним інтересам дитини та її правам. Зволікання у цьому, з урахуванням обставин справи, може мати непоправні наслідки для відносин дитини з тим із батьків, хто не проживає з нею (§ 79-80 рішення ЄСПЛ у справі «Мамчур проти України», заява
№ 10383/09, від 16 липня 2015 року).
36. Вжиття заходів забезпечення позову у спорах щодо фізичної опіки над дітьми спрямоване на недопущення чи припинення дій одного з батьків, які порушують права іншого на участь у вихованні дитини, контакт з нею. Підстави забезпечення позову враховуються судом залежно від конкретного випадку, однак будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та забезпеченням якнайкращих інтересів дитини. Батьківські повноваження належать обом батькам однаковою мірою. Держава не повинна допускати ситуації, коли один з батьків втрачає доступ до власної дитини протягом тривалого часу за наявності судового спору між батьками щодо визначення місця проживання малолітньої дитини.
37. У розглядуваній справі між батьками дитини виник спір щодо визначення місця проживання їхньої малолітньої дочки ОСОБА_3 , 2017 року народження, яка наразі проживає з матір`ю.
38. Суди обох інстанцій правильно виснували, що до ухвалення рішення про визначення місця проживання дитини, необхідно забезпечити позов шляхом встановлення графіку зустрічей дитини з батьком, який проживає окремо.
39. Суд першої інстанції встановив відповідний графік спілкування батька з дочкою у першу і третю суботу та неділю місяця з 10:00 до 19:00 без присутності матері, а також щоденну комунікацію засобами телефонного та електронного зв`язку з 19:00 до 20:00.
40. Апеляційний суд фактично погодився із визначеним судом першої інстанції способом забезпечення позову, проте вважав необхідним доповнити резолютивну частину судового рішення вказівкою на те, що особисті зустрічі батька з дочкою відбуваються за згодою дитини.
41. Верховний Суд розуміє логіку, якою керувався апеляційний суд, ухвалюючи оскаржене судове рішення, та його мотиви, і повністю погоджується з тим, що насильство над дитиною чи жорстоке поводження з нею є неприпустимим, водночас вважає помилковим внесення у резолютивну частину ухвали про забезпечення позову застережень (умов), які можуть призвести до її безпідставного невиконання чи виникнення нових спорів.
42. Відповідно до статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
43. Діти мають право на врахування їхньої думки і на те, щоб бути заслуханими з питань, що торкаються їх інтересів. Зокрема, в силу того, як із спливом часу діти стають більш зрілими і здатними сформулювати свою думку, суди повинні належним чином враховувати їх погляди і почуття, а також їх право на повагу до їхнього особистого життя. Водночас їх погляди необов`язково залишаються незмінними, і їх заперечення, яким слід надавати належного значення, необов`язково є достатніми для того, щоб превалювати над інтересами батьків, особливо щодо того, що стосується їх регулярного спілкування зі своєю дитиною. Вочевидь право дитини на висловлення своєї думки не потрібно тлумачити як фактичне надання дітям безумовного права вето без аналізу будь-яких інших факторів або без проведення оцінки для визначення їхніх найкращих інтересів (див. постанову Верховного Суду
від 04 квітня 2024 року в справі № 553/449/20).
44. Верховний Суд у постановах від 18 грудня 2023 року у справі
№ 523/21283/21, від 01 липня 2020 року у справі № 138/96/17, на які посилається ОСОБА_1 в касаційній скарзі, звертав увагу, що обумовлення побачень батька та дитини, яка постійно проживає з матір`ю, виключно бажанням дитини може призвести до унеможливлення реалізації батьком своїх прав на участь у вихованні дитини.
45. У постанові від 26 листопада 2025 року у справі № 363/379/24 Верховний Суд виключив із резолютивної частини судових рішень посилання на встановлення способу участі батька у спілкуванні з дитиною та її вихованні за бажанням дитини.
46. Показовою в цьому контексті є також постанова від 20 травня 2026 року у справі № 639/3386/24, в якій Верховний Суд виключив із мотивувальної частини постанови апеляційного суду посилання на встановлення побачень батька з дитиною без попереднього бажання дитини на зустріч, однак залишив без змін резолютивну частину судового рішення, яка передбачала графік особистих побачень дитини з батьком, без присутності матері.
47. Аналіз вказаних постанов Верховного Суду свідчить, що резолютивна частина судового рішення про забезпечення позову, яке передбачає графік особистих зустрічей одного з батьків з малолітньою дитиною, за загальним правилом не потребує внесення до неї застережень (умов) як про те, що такі зустрічі відбувають за згодою чи бажанням дитини, так і про те, що ці зустрічі відбуваються примусово.
48. Для обмеження додатковими застереженнями (умовами) спілкування батька зі своєю 9-ти річною дитиною необхідні дійсно вагомі підстави, пов`язані, наприклад, із безпековими факторами, загрозою для життя чи здоров`я дитини тощо. Однак у розглядуваній справі суди наразі не встановили обставин, які б свідчили, що періодичні, до ухвалення остаточного рішення у справі про визначення місця проживання малолітньої дитини, зустрічі
ОСОБА_1 із дочкою та їх спілкування, суперечать інтересам дитини.
49. Ухвала Подільського районного суду м. Кропивницького від 13 травня 2026 року в частині встановлення тимчасового графіку зустрічей та спілкування батька з дочкою, і до зміни апеляційним судом не передбачала дозволу і, вочевидь, не може тлумачитись як дозвіл, на вчинення будь-якого насильства над дитиною чи жорстокого поводження з нею.
50. При цьому заходи забезпечення позову є тимчасовими і, за наявності до цього підстав, можуть бути змінені або скасовані судом в порядку передбаченому ЦПК України.
51. Верховний Суд також вважає за необхідне звернути увагу, що сторони, як батьки, мають вжити заходів до налагодження розумної комунікації та співпраці в інтересах дитини, зважати на всю складність ситуації, в якій опинилася та продовжує перебувати їхня малолітня дочка, і своїми діями не поглиблювати, а мінімізувати негативний вплив сімейного конфлікту на дитину.
52. Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
53. З огляду на те, що законна ухвала районного суду була помилково змінена апеляційним судом, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 , скасування постанови апеляційного суду із залишенням в силі ухвали суду першої інстанції.
Керуючись статтями 2, 400, 409, 413, 416 ЦПК України ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Постанову Кропивницького апеляційного суду від 23 червня 2026 року скасувати, а ухвалу Подільського районного суду м. Кропивницького
від 13 травня 2026 року залишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: В. В. Шипович І. Ю. Гулейков О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Сердюк

Згадані норми: ЦПК України, ст. 400; ЦПК України, ст. 150; ЦПК України, ст. 413; ЦПК України, ст. 2; ЦПК України, ст. 409; ЦПК України, ст. 416; СК України, ст. 171; Конвенція (ЄКПЛ), ст. 8
Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.