# ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 916/4869/25

Суд: Касаційний господарський суд ВС
Справа № 916/4869/25
Дата ухвалення: 2026-10-14
Вид судочинства: Господарське
Ідентифікатор ЄДРСР: 140748954
Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/140748954
Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/140748954

Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення.

## Текст документа
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року
м. Київ

cправа № 916/4869/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г. М. - головуючого, Рогач Л. І., Краснова Є. В.,
секретар судового засідання Зайченко О. Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2026 (колегія суддів: Павленко Н. А. - головуючий, Лічман Л. В., Філінюк І. Г.) та рішення Господарського суду Одеської області від 23.04.2026 (суддя Невінгловська Ю. М.)
за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради
до Громадської організації ?Центр сприяння інвалідам ?НАДІЯ?
про стягнення коштів,
за участю: позивача Бондар А. Г. (самопредставництво)
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1 Департамент комунальної власності Одеської міської ради (далі - Департамент) звернувся до господарського суду з позовом до Громадської організації ?Центр сприяння інвалідам ?НАДІЯ? (далі - Громадська організація) про стягнення 7 095 814,14 грн, з яких: 3 387 322,46 грн заборгованості з орендної плати та 3 708 491,78 грн неустойки через прострочення повернення об`єкта оренди.
1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за наслідками порушення відповідачем умов договору оренди № 11/53 щодо своєчасної сплати орендних платежів у нього виникла заборгованість в розмірі 3 387 322,46 грн. Окрім того, у зв`язку із розірванням договору та простроченням відповідачем свого обов`язку з повернення об`єкта оренди останній має сплатити позивачу 3 708 491,78 грн неустойки за період з 30.10.2024 до 08.10.2025.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1 Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.04.2026, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2026: позов задоволено в частині стягнення з Громадської організації на користь Департаменту 3 387 322,46 грн заборгованості з орендної плати та 2 714 828,78 грн неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
2.2 Суди попередніх інстанцій виснували наявність підстав для стягнення основної заборгованості з орендної плати у повному обсязі, а неустойки лише в частині, з огляду на неправильне визначення позивачем періоду прострочення; неправомірне включення до суми неустойки ПДВ, а також індексу інфляції.
3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи
3.1 У касаційній скарзі позивач просить наведені рішення і постанову судів попередніх інстанцій скасувати в частині часткового стягнення неустойки, виклавши його резолютивну частину в редакції, наведеній скаржником у прохальній частині касаційної скарги, згідно з якою фактично просить стягнути з відповідача на користь позивача 3 090 409,80 грн неустойки.
3.2 На обґрунтування підстави подання касаційної скарги за виключним випадком, передбаченим пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України, скаржник посилається на те, що суди не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постановах:
- від 13.02.2018 у справі № 910/12949/16, від 17.12.2018 у справі № 906/1037/16, від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19, від 07.04.2020 у справі № 924/599/19, від 31.10.2019 у справі № 905/2018/18, від 30.10.2019 у справі № 924/80/19 (про те, що неустойка, право на стягнення якої передбачено нормою частини 2 статті 785 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення);
- від 25.06.2019 у справі № 916/1916/18, від 28.05.2021 у справі № 916/1665/20, від 23.10.2024 у справі № 916/3409/22 (про те, що неустойку слід нараховувати в двократному розмірі орендної плати, яка підлягала б сплаті, якби договір оренди діяв, а тому правомірним є обчислення такої неустойки виходячи з розміру орендної плати, погодженого сторонами з урахуванням щомісячного індексу інфляції по день підписання акта приймання-передачі об`єкта оренди, як то передбачено пунктом 4.10 договору оренди).
3.3 Окрім того, у касаційній скарзі позивач просить повернути надмірно сплачений судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 42 574, 88 грн.
3.4 Ухвалою Верховного Суду від 01.10.2026 за наслідками задоволення клопотання скаржника йому повернуто судовий збір у розмірі 42 574, 88 грн, надмірно сплачений згідно з платіжною інструкцією від 24.07.2026 № 403.
4. Мотивувальна частина
4.1 31.08.2015 Департамент (орендодавець) і Громадська організація (орендар) уклали договір оренди № 11/53, за умовами пункту 1.1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежилі приміщення першого, другого, третього, четвертого поверхів та підвалу, загальною площею 1 790,9 кв. м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 93, терміном до 31.07.2018.
4.2 Передача приміщень орендарю підтверджується актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 17.06.2016.
4.3 29.06.2026 Департамент і Громадська організація уклали договір оренди № 11/53 у новій редакції, який нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі під № 1414, та згідно з пунктом 1 якого орендодавець передав а орендар прийняв у строкове платне користування нерухоме майно, а саме: приміщення 1-го, 2-го, 3-го, 4-го поверхів та підвалу № 501, загальною площею 1790,9 кв. м, які розташовані за адресою: м. Одеса, вулиця Канатна, будинок 93.
4.4 Окрім того, 26.11.2019 сторони уклали договір "про внесення змін до Нової редакції договору оренди нежитлового приміщення №1 1/53 посвідченого 29.06.2016 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстровим № 1414".
4.5 За умовами договору у новій редакції (з урахуванням змін, внесених сторонами договором про внесення змін від 26.11.2019):
- орендна плата визначається на підставі статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", рішення Ради від 30.01.2019 № 4214-VII "Про затвердження Методики розрахунку орендної плати за майно комунальної власності територіальної громади м. Одеси" (пункт 2.1);
- за орендовані нежилі приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату, що становить за перший місяць після підписання нової редакції договору оренди, 77 196,52 грн (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць (розрахунок орендної плати додається). Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства (пункт 2.2);
- орендодавець має право виступати з ініціативою щодо розірвання договору у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов`язків, передбачених цим договором, у тому числі несплати орендної плати своєчасно та у повному обсязі (пункт 3.3);
- після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов`язаний у 15-денний термін передати орендодавцю нежитлові приміщення за актом у належному стані не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди (пункт 4.7);
- у випадку припинення дії цього договору, у зв`язку із закінченням строку чи дострокового розірвання договору, орендар сплачує неустойку в розмірі подвійної орендної плати з урахуванням щомісячного індексу інфляції по день підписання акта приймання-передачі приміщення (пункт 4.10).
4.6 Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.06.2023 у справі № 916/3377/22 (переглянуте в апеляційному та касаційному порядку, яке в цій частині залишене в силі та набрало законної сили) з Громадської організації на користь Департаменту стягнуто заборгованість з орендної плати у сумі 271 903, 06 грн та пеню у розмірі 36 829,75 грн.
4.7 Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2024 (прийнятою за наслідками часткового нового розгляду справи № 916/3377/22, яка набрала законної сили): стягнуто з Громадської організації на користь Департаменту заборгованість з орендної плати у розмірі 994 446,70 грн та пеню у розмірі 167 913,85 грн; розірвано договір оренди № 11/53 у редакції від 29.06.2016; виселено Громадську організацію зі спірних нежитлових приміщень.
4.8 20.11.2025 державним виконавцем Франчуком М. А. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу суду у справі № 916/3377/22 щодо виселення відповідача з орендованого приміщення на підставі пункту 9 частини 1 статті 39, статті 40 Закону України "Про виконавче провадження".
4.9 За наслідками розгляду справи суди попередніх інстанцій дійшли єдиного висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позовних вимог в частині стягнення 3 387 322, 46 грн заборгованості з орендної плати та 2 714 828,78 грн неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди. У задоволенні вимог про стягнення решти суми неустойки судами попередніх інстанцій відмовлено.
4.10 Оскільки рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення основної заборгованості скаржником не оскаржуються, касаційний перегляд судових рішень здійснюється виключно в частині висновків судів щодо стягнення неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди, виходячи із доводів, викладених Департаментом у касаційній скарзі.
4.11 Так, у розгляді позовних вимог в частині стягнення заявленої неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди, суди попередніх інстанцій виходили з того, що за своєю правовою природою договір (у редакції від 29.06.2016) є договором найму (оренди) комунального майна, на підставі якого у сторін виникли господарські зобов`язання відповідно до статей 11, 202, 509 ЦК України.
4.12 Зазначений договір розірвано в судовому порядку, постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2024 у справі № 916/3377/22, яка набрала законної сили та є чинною. У силу положень частини 4 статті 75 ГПК України ці обставини є преюдиційними та не підлягають повторному доведенню у межах цієї справи.
4.13 Проте, як виснували суди, матеріали справи не містять доказів, того, що відповідач виконав передбачений пунктом 4.7 договору обов`язок щодо повернення орендованого майна за актом приймання-передачі протягом 15 днів після закінчення строку дії договору.
4.14 Відповідно до статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
4.15 Встановивши обставини припинення договору внаслідок його розірвання в судовому порядку та неповернення орендованого майна у погоджений сторонами строк, суди виснували наявність у позивача підстав вимагати від відповідача сплати неустойки, визначеної частиною 2 статті 785 ЦК України, у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди.
4.16 Водночас, надаючи оцінку розрахунку заявленої до стягнення неустойки за період з 30.10.2024 до 08.10.2025 у розмірі 3 708 491,78 грн, суди зазначили про неправильність розрахунку позивача, з огляду на таке.
4.17 Так, судами з`ясовано, що позивач здійснив нарахування неустойки, починаючи з 30.10.2024 включно.
4.18 Суди звернули увагу, що за умовами пункту 4.7 договору, після закінчення строку дії договору або його дострокового розірвання орендар зобов`язаний був повернути орендодавцю об`єкт оренди протягом 15 днів.
4.19 Відтак, ураховуючи дату прийняття судового рішення про розірвання договору, відповідач був зобов`язаний повернути орендоване майно не пізніше 14.11.2024 включно, тобто днем початку прострочення обов`язку з повернення орендованого майна є 15.11.2024.
4.20 Суди також врахували, що станом на 08.10.2025 відповідач фактично звільнив орендоване приміщення, оскільки за наслідками здійснення виконавчих дій 08.10.2025 державним виконавцем Приморського ВДВС у місті Одесі Франчуком М. А. встановлено, що орендовані приміщення перебувають у користуванні іншої особи.
4.21 За таких обставин суди виснували, що кінцевим днем нарахування неустойки є 07.10.2025 (включно), визначивши правомірним загальний період її нарахування з 15.11.2024 до 07.10.2025.
4.22 Окрім того, суди виснували помилковість розрахунку позивача з посиланням на безпідставність включення до бази орендної плати, яка існувала станом на день припинення договору, кожного місяця суми ПДВ та індексу інфляції.
4.23 У цьому контексті, із посиланням на висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені в постанові від 20.11.2020 у справі № 916/1319/19, зазначили, що:
- неустойка, нарахована на підставі частини другої статті 785 ЦК України, є спеціальною санкцією за порушення законодавства, вона не може бути об`єктом оподаткування податком на додану вартість в силу своєї правової природи як міри відповідальності;
- при розрахунку розміру неустойки згідно з частиною другою статті 785 ЦК України за неповернення майна з оренди після припинення дії договору найму до її складу не включається податок на додану вартість, який мав би сплачуватися орендарем орендодавцю у випадку правомірного користування майном.
4.24 При цьому, із посиланням на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 27.05.2025 у справі № 904/8325/21, суди виходи з того, що розмір такої неустойки має розраховуватися виходячи із розміру орендної плати який існував станом на останній місяць дії договору (жовтень 2024 року), тобто на день припинення договору оренди у розмірі 126 163,84 грн та без інфляційного збільшення ставки орендної плати.
4.25 За наслідками здійснення перерахунку, суди виснували, що за період з 15.11.2024 до 07.10.2025, відповідно до визначеного розміру орендної плати, без ПДВ та без подальшого застосування індексу інфляції, суму неустойки, яка підлягає стягненню, становить 2 714 828,78 грн.
4.26 Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.27 Касаційне провадження за касаційною скаргою у справі відкрито за виключним випадком касаційного оскарження, передбаченим пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
4.28 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі. Для спростування будь-якого висновку, наведеного у оскаржуваних судових рішеннях, скаржник має навести не особисті міркування щодо незаконності та необґрунтованості цих судових рішень, а довести, який саме висновок Верховного Суду щодо застосування конкретної норми права у подібних відносинах не врахували суди попередніх інстанцій з урахуванням встановлених ними обставин справи.
4.29 У касаційній скарзі позивач зазначає про неправильне застосування судами у прийнятті судових рішень в оскаржуваній частині норми частини 2 статті 785 ЦК України, без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах:
- від 13.02.2018 у справі № 910/12949/16, від 17.12.2018 у справі № 906/1037/16, від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19, від 07.04.2020 у справі № 924/599/19, від 31.10.2019 у справі № 905/2018/18, від 30.10.2019 у справі № 924/80/19 (про те, що неустойка, право на стягнення якої передбачено нормою частини 2 статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення);
- від 25.06.2019 у справі № 916/1916/18, від 28.05.2021 у справі № 916/1665/20, від 23.10.2024 у справі № 916/3409/22 (про те, що неустойку слід нараховувати в двократному розмірі орендної плати, яка підлягала б сплаті, якби договір оренди діяв, а тому правомірним є обчислення такої неустойки виходячи з розміру орендної плати, погодженого сторонами з урахуванням щомісячного індексу інфляції по день підписання акта приймання-передачі об`єкта оренди, як то передбачено пунктом 4.10 договору оренди).
4.30 У цьому контексті скаржник не погоджується із висновками судів у двох аспектах:
- щодо неправильного визначення ним періоду прострочення повернення об`єкта оренди, оскільки скаржник вважає, що погоджений сторонами у пункті 4.7 договору 15-ти денний термін для повернення майна з дня припинення дії договору створює період безоплатного користування комунальним майном;
- щодо неправомірності включення до суми неустойки інфляційної складової, оскільки неустойку слід нараховувати в двократному розмірі орендної плати, яка підлягала б сплаті, якби договір оренди діяв, а тому правомірним є обчислення такої неустойки виходячи з розміру орендної плати, погодженого сторонами з урахуванням щомісячного індексу інфляції.
4.31 Колегія суддів, у контексті доводів скаржника про неврахування судами правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у наведених ним постановах, зазначає, що у жодній з наведених скаржником справ Верховним Судом не формувалося висновків про можливість включення до періоду прострочення обов`язку з повернення орендованого майна періоду, погодженого сторонами у договорі оренди для повернення майна за наслідками припинення договору оренди.
4.32 Як і не формувалося висновків про можливість нарахування і стягнення неустойки, передбаченої частини 2 статті 785 ЦК України, за фактичне користування орендованим майном у такий період.
4.33 Відтак, доводи скаржника про неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми частини 2 статті 785 ЦК України у аспекті визначенні періоду прострочення відповідачем обов`язку з повернення орендованого майна та нарахування неустойки не знайшли свого підтвердження.
4.34 Водночас, доводи скаржника про неврахування висновків Верховного Суд щодо застосування наведеної норми у аспекті правомірності включення позивачем до суми неустойки інфляційної складової, знаходять своє підтвердження з огляду таке.
4.35 Так, у справі № 916/3409/22 (на неврахування висновків Верховного Суду у якій посилається скаржник) Департамент (тотожний позивач) звернувся до господарського суду з позовом до іншої громадської організації про виселення та стягнення неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди, нарахованої на підставі частини 2 статті 785 ЦК України.
4.36 У пунктах 68, 69 постанови від 23.10.2024 у справі № 916/3409/22 Верховний Суд, зокрема, зазначив, що передбачену приписами частини 2 статті 785 ЦК України неустойку слід нараховувати в двократному розмірі орендної плати, яка підлягала б сплаті, якби договір оренди діяв, а тому правомірним є обчислення такої неустойки виходячи з розміру орендної плати, погодженого сторонами з урахуванням щомісячного індексу інфляції по день підписання акта приймання-передачі приміщення, як то передбачено пунктом 4.10 договору оренди. Зазначене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 25.06.2019 у справі № 916/1916/18 та від 28.05.2021 у справі № 916/1665/20 і колегія суддів підстав для відступу від них у справі № 916/3409/22 не вбачала.
4.37 Верховний Суд зазначає, що правовідносини у наведеній справі № 916/3409/22 та у справі, яка розглядається № 916/4869/25, за критеріями подібності правовідносин, визначеними Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, є подібними, у зв`язку з чим, висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23.10.2024 у справі № 916/3409/22 підлягають врахуванню у розгляді цього спору. Слід також відмітити, що подібними у цих справах є предмет та підстави позовів, а також суть доводів позивача та заперечень відповідачів проти них.
4.38 За таких обставин, з урахуванням висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 23.10.2024 у справі № 916/3409/22, а також у постановах від 25.06.2019 у справі № 916/1916/18 та від 28.05.2021 у справі № 916/1665/20, передбачену приписами частини 2 статті 785 ЦК України неустойку слід нараховувати в двократному розмірі орендної плати, яка підлягала б сплаті, якби договір оренди діяв, а тому правомірним є обчислення такої неустойки виходячи з розміру орендної плати, погодженого сторонами саме з урахуванням щомісячного індексу інфляції.
4.39 Доводи скаржника, обґрунтовані з посиланням на підстави касаційного оскарження за виключним випадком, передбаченим пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України в цій частині знайшли своє підтвердження, у зв`язку з чим, позиція судів попередніх інстанцій щодо неправомірності включення позивачем у цій справі до суми неустойки інфляційної складової, не узгоджується із наведеними висновками Верховного Суду щодо застосування норми частини 2 статті 785 ЦК України.
4.40 При цьому слід зазначити, що у касаційній скарзі Департамент вказує, що суди помилково врахували висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 27.05.2025 у справі № 904/8325/21, які є протилежними, зазначаючи що у цій справі суд повинен був застосувати висновки Верховного Суду, викладені у вищезазначеній постанові Верховного Суду від 23.10.2024 у справі № 916/3409/22.
4.41 Так, суди попередніх інстанцій у цій часині спору свої висновки мотивували із посиланням на вказану постанову Верховного Суду від 27.05.2025 у справі № 904/8325/21 і, з посиланням на неї, зазначали, що розмір такої неустойки має розраховуватися виходячи із розміру орендної плати станом на день припинення договору оренди майна, при цьому будь-які інші нарахування на даний розмір не передбачені.
4.42 Вказаною постановою Верховного Суду від 27.05.2025 у справі № 904/8325/21 касаційну скаргу було задоволено частково, судові рішення скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області. При цьому у касаційній скарзі орендаря у справі № 904/8325/21 скаржник, як на підставу для її задоволення, вказував, зокрема, і те, що оскільки неустойка не є грошовим зобов`язанням за договором у формі плати за користування майном, а є мірою відповідальності, яка застосовується до орендаря, що не виконав своєчасно майнове зобов`язання за договором, тому до неустойки не може застосовуватися індекс інфляції.
4.43 У пункті 4.9 постанови Верховного Суду від 27.05.2025 у справі № 904/8325/21 дійсно зазначено: "Проте суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги про стягнення неустойки відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України, не звернули уваги на те, що позивачем розрахунок неустойки зроблено із застосуванням індексу інфляції, який нараховується, у свою чергу, на орендну плату.
З урахуванням викладеного для правильного вирішення спору у справі, яка розглядається, необхідним є встановлення обставин щодо правильності розрахунку неустойки, нарахованої позивачем відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, а тому суди дійшли передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог."
4.44 Про те, у пункті 4.10 цієї постанови Верховного Суду вказано: "ПрАТ "Київстар" у касаційній скарзі також вважає наявними підстави для надання Верховним Судом висновку щодо застосування норми права, а саме частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах для вирішення проблематики обчислення відповідної неустойки з щомісячним коригуванням на індекс інфляції чи без такого коригування, що є підставою для касаційного оскарження з підстави, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до приписів пункту 3 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Зі змісту пункту 3 частини статті 287 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики, шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
Суд виходить з того, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.
Водночас у наведеному випадку скаржник не обґрунтував необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України для правильного вирішення спору у подібних правовідносинах, а з огляду на наявність підстав для направлення справи на новий розгляд, колегія суддів не вбачає підстав для формування висновку щодо застосування вказаної норми права.".
4.45 Отже, у цій частині спору Верховний Суд у справі № 904/8325/21 не формував відповідного висновку, тому суди неправильно застосували до спірних правовідносин постанову Верховного Суду у справі № 904/8325/21.
4.46 За наслідками здійснення власного перерахунку сум неустойки колегією суддів з`ясовано, що за період з 15.11.2024 до 07.10.2025, відповідно до визначеного розміру орендної плати, без ПДВ але із застосуванням індексу інфляції, сума неустойки, яка підлягає стягненню, становить 2 945 152,05 грн.
4.47 Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішенні у відповідній частині або змінити рішення у відповідній частині, не передаючи справу на новий розгляд.
4.48 Згідно зі статтею 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
4.49 Ураховуючи викладене, зважаючи на зазначені положення законодавства, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
4.50 Постанову та рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних про стягнення неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди слід скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача неустойку за прострочення повернення об`єкта оренди в розмірі 2 945 152,05 грн. У решті позовних вимог про стягнення неустойки рішення судів підлягають залишенню без змін.
4.51 Відповідно до статті 129 ГПК України враховуючи часткове задоволення касаційної скарги з відповідача на користь скаржника підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 9 672,49 грн за подання апеляційної та касаційної скарг.
Керуючись статтями 129, 240, 300, 308, 311, 314, 315, 317 ГПК України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задовольнити частково.
Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2026 та рішення Господарського суду Одеської області від 23.04.2026 в частині відмови у задоволенні позовних про стягнення неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди скасувати.
Прийняти в цій частині нове рішення, позов задовольнити частково.
Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду Одеської області від 23.04.2026 у наступній редакції:
"Стягнути з Громадської організації ?"Центр сприяння інвалідам ?НАДІЯ? (ЄДРПОУ 39401061) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (ЄДРПОУ 26302595) заборгованість з орендної плати в розмірі 3 387 322 (три мільйони триста вісімдесят сім тисяч триста двадцять дві) грн 46 коп., неустойку за прострочення повернення об`єкта оренди в розмірі 2 945 152 (два мільйони дев`ятсот сорок п`ять тисяч сто п`ятдесят дві) грн 05 коп. а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 73 225 (сімдесят три тисячі двісті двадцять п`ять) грн 81 коп".
В решті позовних вимог про стягнення неустойки постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2026 залишити без змін.
Стягнути з Громадської організації ?Центр сприяння інвалідам ?НАДІЯ? (ЄДРПОУ 3940106) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (ЄДРПОУ 26302595) 9 672 (дев`ять тисяч шістсот сімдесят дві) грн 49 коп. судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський
Судді Л. І. Рогач
Є. В. Краснов

Згадані норми: ЦК України, ст. 785; ГПК України, ст. 287; ГПК України, ст. 75; ГПК України, ст. 300; ГПК України, ст. 308; ГПК України, ст. 311; ГПК України, ст. 129; ГПК України, ст. 240; ГПК України, ст. 314; ГПК України, ст. 315; ГПК України, ст. 317; Закон «Про виконавче провадження», ст. 40
Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.