# ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 910/10251/24

Суд: Касаційний господарський суд ВС
Справа № 910/10251/24
Дата ухвалення: 2026-10-13
Вид судочинства: Господарське
Ідентифікатор ЄДРСР: 140748964
Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/140748964
Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/140748964

Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення.

## Текст документа
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року
м. Київ

cправа № 910/10251/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2025 (суддя Літвінова М. Є.)
і постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2026 (головуючий суддя Руденко М. А., судді Барсук М. А., Пономаренко Є. Ю.)
у справі № 910/10251/24
за позовом ОСОБА_1
до Акціонерного товариства «Таскомбанк»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - 1) ОСОБА_2 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - 2) Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська Олена Володимирівна і 3) Товариство з обмеженою відповідальністю «Імуноген-Україна»,
про визнання протиправним та скасування рішення та запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно,
(у судовому засіданні взяли участь: представник позивача - Левченко В. В., представник відповідача - Пономаренко О. В.)
ВСТУП
1. Перед Верховним Судом у цій справі (з урахуванням меж касаційного розгляду справи) постало питання, чи довів позивач факт порушення відповідачем встановленої законодавством процедури звернення стягнення на предмет іпотеки.
2. Ураховуючи непідтвердження доводами касаційної скарги з дотриманням вимог статті 287 Господарського процесуального кодексу України протилежного, Верховний Суд погодився з негативною відповіддю суду апеляційної інстанції на це питання.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог, підстав заявленого позову
3. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Таскомбанк» (далі - АТ «Таскомбанк», відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська Олена Володимирівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Імуноген-Україна» (далі - ОСОБА_3 , ТОВ «Імуноген-Україна») з такими вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської О. В., про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним № 53648267 від 18.08.2020 о 08:33:19, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про державну реєстрацію права власності за АТ «Таскомбанк» на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним № 137207080000, яким є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності АТ «Таскомбанк» на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним № 137207080000, яким є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , запис про яку внесено на підставі прийнятого державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О. В, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним № 53648267 від 18.08.2020 о 08:33:19.
4. Позовні вимоги, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, обґрунтовані тим, що відповідач здійснив звернення стягнення на іпотечне майно за трьома іпотечними договорами, однак оцінка вартості предметів іпотеки не відповідає дійсності, враховуючи надані позивачем рецензії Громадської організації «Всеукраїнське об`єднання «Українське товариство оцінювачів» (далі - ГО «ВО «УТО») від 06.02.2025 та висновок експерта № 24/03 від 16.01.2024, а також банком неправильно було здійснено розрахунок розміру непогашеної заборгованості позичальника, у зв`язку з чим рішення державного реєстратора на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про державну реєстрацію права власності за АТ «Таскомбанк» на нерухоме майно є протиправним та підлягає скасуванню, як і відповідний запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за банком.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
5. Рішенням господарського суду міста Києва від 03.09.2025 у задоволенні позову відмовлено.
6. Ухвалюючи рішення суд першої інстанції дійшов до висновку про обрання позивачем неналежного способу захисту, з огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду, а саме якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права. Задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц, від 07.11. 2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).
7. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2026 рішення господарського суду міста Києва від 03.09.2025 залишено без змін.
8. Погодившись із висновком суду першої інстанції, апеляційний господарський суд додатково зазначив, що відповідач, керуючись правами іпотекодержателя, звернув стягнення на передану в іпотеку квартиру АДРЕСА_2 , на підставі іпотечного договору від 20.04.2016, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу (далі - ПН КМНО) Міленіною К. О. та зареєстрованого в реєстрі за номером 370, у відповідності та в порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку», протилежного матеріали справи не містять.
Касаційна скарга
9. ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва 03.09.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2026, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи касаційної скарги
10. У поданій касаційній скарзі скаржник як на підставу касаційного оскарження посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
11. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних рішень неправильно застосували частину першу та пункт 4 частини другої статті 16, пункт 3 частини першої статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частину третю статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та статтю 37 Закону України «Про іпотеку» помилково визнавши обраний Позивачем спосіб захисту неналежним без врахування висновків Верховного Суду (в тому числі, Великої Палати), викладені у постановах від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20), від 05.09.2023 у справі № 917/1283/21, від 20.03.2019 у справі № 306/2053/16-ц, від 13.03.2024 у справі № 201/15228/17, від 23.01.2019 у справі № 306/1224/16-ц, від 23.05.2024 у справі № 918/99/19 (918/180/22), від 13.03.2024 у справі №201/15228/17 та від 23.01.2019 у справі № 306/1224/16-ц.
12. Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій застосували загальні висновки Великої Палати Верховного Суду щодо віндикаційного способу захисту без урахування особливостей спірних правовідносин у цій справі, а саме того, що: правовідносини між позивачем і банком мають договірний характер; банк набув право власності на нерухоме майно: квартиру під номером 1-2, загальною площею 139,50 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (далі - квартира на Саксаганського), на підставі іпотечного застереження в порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку»; спірне майно не було відчужене банком на користь третіх осіб; право власності зареєстроване саме за банком; квартира на Саксаганського не вибула з фактичного володіння та користування позивача, однак, на думку скаржника, за таких обставин заявлені ним вимоги про визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора та скасування державної реєстрації права власності банку на квартиру на Саксаганського є належним та ефективним способом захисту, оскільки їх задоволення призведе до припинення права власності Банку, зареєстрованого на підставі оскаржуваного рішення, та повернення відповідних речових прав у стан, що існував до проведення спірної державної реєстрації.
13. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій безпідставно та в порушення статей 76-79, 86, 98, 104, 209, 210 та 236 ГПК України не дослідили та не врахували доводів позивача і наданих ним доказів, якими обґрунтовувалося порушення відповідачем визначеної законом процедури звернення стягнення на предмет іпотеки.
14. Скаржник вважає, що суд першої інстанції не дослідив докази, надані ним на підтвердження порушення банком процедури позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки помилково дійшов висновку про неналежність обраного способу захисту, а суд апеляційної інстанції, попри відповідні доводи апеляційної скарги, цього порушення не усунув. Замість повного дослідження доказів суд обмежився їх формальною оцінкою, не перевірив рецензію та висновок експерта належними процесуальними засобами, не розглянув належним чином питання про призначення судової експертизи та фактично також не дослідив докази, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Позиція інших учасників справи
15. У межах встановленого Верховним Судом строку АТ «Таскомбанк» подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, наполягаючи, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами є законними, ухваленими з повним, об`єктивним та всебічним дослідженням всіх доказів та аргументів.
16. Інші учасники судового процесу своїм правом подати відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1 не скористались, відповідні відзиви до суду касаційної інстанції не подали.
Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
17. Як з`ясував суд апеляційної інстанції, рішенням Господарського суду міста Києва від 13.09.2021 у справі № 910/20261/20 за позовом АТ «Таскомбанк» до ТОВ «Імуноген-Україна», ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про стягнення 259 714,60 грн, яким позов було задоволено частково та стягнуто солідарно з ТОВ «Імуноген-Україна», ОСОБА_4 , ОСОБА_2 заборгованість по пені у розмірі 259 638,24 грн та судовий збір у розмірі 3894,57 грн. В іншій частині позову відмовлено.
18. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 у справі № 910/20261/20 апеляційну скаргу ОСОБА_2 повернуто скаржнику.
19. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2023 у справі № 910/20261/20 задоволено заяву ОСОБА_4 про відмову від апеляційної скарги; прийнято відмову ОСОБА_4 від апеляційної скарги; закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення господарського суду міста Києва від 13.09.2021 у справі №910/20261/20 та поновлено дію рішення господарського суду міста Києва від 13.09.2021 у справі № 910/20261/20.
20. Зі змісту вказаного рішенням вбачається, що 20.04.2016 між ПАТ«Таскомбанк» (банк) та ТОВ «Імуноген-Україна» (позичальник) укладено генеральний договір про надання банківських послуг № НК 1005 (далі - генеральний договір), згідно з пунктом 2 якого на умовах даного генерального договору про надання банківських послуг банк має право надавати позичальнику банківські послуги на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, визначених цим договором, а позичальник зобов`язується сплачувати кредит строки/терміни та в порядку, визначених цим договором, сплачувати проценти та комісії у розмірі та у порядку, визначених цим договором, а також виконувати інші обов`язки, передбачені цим договором та чинним законодавством, зокрема, відповідно до наступного: генеральний ліміт - 6500000,00 грн, з якого: ліміт невідновлювальної кредитної лінії - 4000000,00 грн, ліміт відновлювальної кредитної лінії - 2 500 000,00 грн; генеральний строк - з 20 квітня 2016 року по 19 квітня 2019 року включно; валюта надання банківських послуг - гривня; періодичність перегляду мов кредитування - 12 місяців тощо. Надалі сторонами укладено ряд договорів про внесення змін та доповнень до вказаного договору, а саме: № 1 від 06.04.2017, № 2 від 16.06.2017, № 3 від 10.11.2017, № 4 від 05.04.2018, № 5 від 05.04.2019. Договором про внесення змін та доповнень № 1 від 06.04.2017 до генерального договору генеральний ліміт збільшено до 8 000 000,00 грн. Відповідно до умов генерального договору в редакції договору про внесення змін та доповнень № 5 від 05.04.2019 генеральний ліміт - 6 700 000,00 грн; генеральний строк - з 20 квітня 2016 року по 19 квітня 2020 року включно; валюта надання банківських послуг - гривня; періодичність перегляду мов кредитування - 12 місяців; процентна ставка - визначається у відповідному додатку щодо надання банківської послуги; строк сплати процентів за користування банківськими послугами - з 01 по 10 число (включно) кожного місяця до дати спливу терміну користування відповідною банківською послугою та повернення в повному обсязі кредитних коштів за цим договором. Загалом ТОВ «Імуноген-Україна» було отримано 8 000 000,00 грн за генеральним договором, що підтверджується виписками по рахункам позичальника.
21. Як вбачається з матеріалів даної справи (№ 910/10251/24), 20.04.2016, між АТ «Таскомбанк», як іпотекодержателем, ОСОБА_1 , як іпотекодавцем-1, ОСОБА_2 , як іпотекодавем-2, укладено іпотечний договір (із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя) (далі - договір іпотеки / іпотечний договір), посвідчений 20.04.2016 ПН КМНО Міленіною К.О. та зареєстрований в реєстрі за № 370, відповідно до умов якого іпотекодавці-1, 2 (далі - іпотекодавець) в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «Імуноген-Україна» за генеральним договором про надання банківських послуг № НК 1005 від 20.04.2016, а також усіх додатків, договорів про внесення змін та доповнень до нього, які укладені та/або можуть бути укладені в майбутньому, в тому числі, про збільшення суми основного боргу та/або процентів, сум комісії (далі - кредитний договір), укладеним між іпотекодержателем та позичальником, передає іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, зазначене у пункті 1.2 цього договору, а іпотекодержатель приймає його в іпотеку та набуває право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки за цим договором переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця та/або позичальника.
22. Згідно з цим договором, іпотекою забезпечується виконання позичальником зобов`язання, що виникло на підставі кредитного договору або може вплинути на підставі нього у майбутньому, відповідно до якого позичальник зобов`язаний, у тому числі але не виключно:
- повернути іпотекодержателю в порядку, передбаченому кредитним договором, у терміни згідно з графіком, наведеним у кредитному договорі, але в будь-якому разі не пізніше 19.04.2019 кредитні кошти (кредит) в сумі 6500000,00 грн, в тому числі у разі будь-якого збільшення суми кредиту;
- сплатити проценти за користування кредитом у розмірі, що визначається у відповідному додатку щодо надання банківської послуги. У будь-якому випадку розмір процентної ставки (максимальний розмір збільшення - щодо змінюваної процентної ставки) незалежно від її типу (змінювана процентна ставка або фіксована процентна ставка) не може перевищувати 100 % річних; в строк та в порядку, відповідно до умов кредитного договору, в тому числі у разі будь-якого збільшення процентів за користування кредитом; процентна ставка фіксована;
- сплатити комісії, неустойки, пені та штрафи, будь-які інші платежі (відшкодування), які мають бути сплачені (здійснені) позичальником на користь іпотекодержателя у розмірі, випадках та в порядку, передбачених умовами кредитного договору та/або чинного законодавства України;
- відшкодувати всі збитки та витрати, понесені іпотекодержателем внаслідок невиконання позичальником умов кредитного договору;
- достроково повернути кредит, на підставах передбачених кредитним договором та/або цим договором та/або чинним законодавством України та в порядку, передбаченому кредитним договором, зі сплатою всіх нарахованих процентів за користування кредитом, комісій, неустойки, пені та штрафів, будь-яких інших платежів (відшкодувань), які мають бути сплачені (здійснені) на користь іпотекодержателя, передбачених умовами кредитного договору та/або умовами цього договору та/або чинного законодавства України.
23. У випадку зміни розміру процентної ставки, комісій, продовження строків виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором та іншої зміни основного зобов`язання (у тому числі, шляхом укладення договорів про внесення змін та доповнень до кредитного договору), дія іпотеки, передбаченої цим договором, зберігається до повного виконання кредитного договору. Розмір кредиту, процентів, комісій та інші умови кредитування визначаються названим кредитним договором та договорами про внесення змін та доповнень до нього (у разі їх укладення), з чим іпотекодавець беззастережно погоджується підписанням цього договору. Крім цього іпотекою за цим договором забезпечено виконання інших зобов`язань, що виникають в силу цього договору.
24. Відповідно до пункту 1.2 договору іпотеки на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно: квартиру під АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна за Державним реєстром речових прав на нерухоме майно 137207080000 (далі - предмет іпотеки / майно). Майно передається в іпотеку разом з усіма його невід`ємними частинами та приналежностями, поліпшеннями, складовими частинами, у тому числі, але не виключно, з всіма внутрішніми системами та комунікаціями, які встановлені та/або будуть встановлені в предметі іпотеки, а також з усіма конструкціями та встановленим обладнанням, яке забезпечує або буде забезпечувати експлуатацію та функціонування предмету іпотеки. Іпотека за цим договором поширюється і на частину об`єкта майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмету іпотеки після укладення цього договору без реєстрації права власності на неї, як на окремий об`єкт нерухомості.
25. Пунктом 1.3 договору іпотеки передбачено, що предмет іпотеки належить на праві власності:
- іпотекодавцю-1, на підставі рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14.05.2007 у справі № 2-2378/8, зареєстровано комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 05.07.2007 в книзі: 343-175 за №43192, що підтверджується витягом. Частка в розмірі предмету іпотеки. Право власності на частки предмету іпотеки, що належить іпотекодавцю-1 зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що внесено запис про право власності 20.08.2013 за № 2179968, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним № 8217195 від 20.08.2013;
- іпотекодавцю-2, на підставі рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14.05.2007 у справі 2-2378/8, зареєстровано комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 05.07.2007 в книзі: 343-175 за №43192, що підтверджується витягом. Частка в розмірі предмету іпотеки. Право власності на предмету іпотеки, що належить іпотекодавцю-2 зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що внесено запис про право власності 20.08.2013 за № 2179194, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним № 8214323 від 20.08.2013.
26. Згідно з пунктом 1.4 договору іпотеки станом на день його укладення вартість предмет іпотеки, за домовленістю сторін, становить 6 966 000,00 грн без ПДВ. Зазначена в першому абзаці цього пункту сума відображає ринкову вартість предмету іпотеки на момент укладення цього договору і не може бути розцінена, як обмеження розміру відповідальності іпотекодавця. Сторони дійшли згоди, що вказана в цьому договорі вартість предмета іпотеки є орієнтовною і його реалізація буде здійснюватися за цінами, визначеними уповноваженими експертами на момент звернення стягнення, причому іпотекодержатель має прав задовольнити свої вимоги в повному обсязі, передбаченому цим договором та визначеному на момент звернення стягнення, за рахунок всієї суми, що буде виручена від реалізації предмету іпотеки.
27. У пункті 3.8 договору іпотеки зазначено, що іпотекодержатель має право вимагати від іпотекодавця здійснення за його рахунок переоцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності погоджений з іпотекодержателем, у зв`язку зі змінами кон`юнктури ринку, у разі вимог Національного банку України, у разі пролонгації кредитного договору, у випадку пошкодження/псування/втрати предмета іпотеки, в інших випадках, передбачених цим договором та/або кредитним договором, або у будь-який час, не рідше одного разу на рік, починаючи з дати останньої оцінки, наданої іпотекодержателю. У випадку нездійснення іпотекодавцем переоцінки предмета іпотеки, іпотекодержатель має право здійснити таку оцінку предмета іпотеки за власний рахунок, а іпотекодавець зобов`язаний відшкодувати іпотекодержателю вартість такої оцінки та всі пов`язані з нею витрати іпотекодержателя. Сторони дійшли згоди та підписанням цього договору підтверджують, що в такому випадку сторони оцінюють вартість предмета іпотеки за цим договором в сумі, що дорівнює оціночній вартості предмета іпотеки, визначеній у відповідному висновку суб`єкта оціночної діяльності. Сторони дійшли згоди, що у випадку, якщо вартість предмета іпотеки за оцінкою суб`єкта оціночної діяльності погодженого з іпотекодержателем, буде менше від вартості предмета іпотеки, визначеної пунктом 1.4 договору, іпотекодержатель має право вимагати від іпотекодавця надання додаткового ліквідного забезпечення попередньо погодженого з іпотекодержателем, вартістю (розміром) не меншою суми зменшення вартості предмета іпотеки, а іпотекодавець зобов`язаний надати таке забезпечення. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов`язання за кредитним договором та звернути стягнення на предмет іпотеки.
28. Відповідно до пункту 7.1 договору іпотеки іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізацію, на задоволення своїх вимог при виникненні підстав, вказаних у пункті 3.4 цього договору.
29. Згідно з пунктом 7.2 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя може відбуватися будь-яким із наступних способів на вибір іпотекодержателя:
- за рішенням суду;
- у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса;
- на підставі переходу до іпотекодержателя прав власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язання за кредитним договором в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» та умовами цього договору;
- на підставі продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку» та умовами цього договору;
- іншими способом, встановленим законодавством України.
30. Іпотекодержатель має право на свій розсуд обрати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки та черговість їх застосування.
31. У пункті 7.3 договору іпотеки сторони домовились про те, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на майно, згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя в позасудовому порядку, на підставі цього договору.
32. За рахунок коштів, що отримані внаслідок реалізації предмету іпотеки, іпотекодержатель задовольняє свої вимоги, що виникають із кредитного договору та цього договору (також витрати по утриманню та збереженню предмету іпотеки, якщо таке збереження та утримання проводилися за рахунок іпотекодержателя) у повному обсязі на момент фактичного задоволення (пункт 7.4 договору).
33. Зі змісту пункту 9.2 договору вбачається, що він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його нотаріального посвідчення. Витрати, пов`язані з укладенням та нотаріальним посвідченням договору та договорів про внесення змін та доповнень до нього, внесенням відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, несе іпотекодавець.
34. 06.04.2017 між іпотекодержателем та іпотекодавцями-1,-2 укладено договір № 1 про внесення змін та доповнень до іпотечного договору щодо нової редакції пунктів 1.1, 1.4, 3.4 та виключення пункту 1.11 іпотечного договору.
35. Зокрема, пункт 1.1 іпотечного договору зазначено, що позичальник зобов`язаний у тому числі, але не виключно, повернути іпотекодержателю кредитні кошти не пізніше 19.04.2019 в межах генерального ліміту 8000000,00 грн.
36. У пункті 1.4 іпотечного договору сторони, зокрема, погодили, що станом на день укладання цього договору вартість предмета іпотеки, за домовленістю сторін, становить 7 041 400,00 грн без ПДВ. Зазначена сума відображає ринкову вартість предмету іпотеки на момент укладення цього договору і не може бути розцінена як обмеження розміру відповідальності іпотекодавця. Сторони дійшли згоди, що вказана вартість предмета іпотеки є орієнтовною і його реалізація буде здійснюватися за цінами, визначеними уповноваженими експертами на момент звернення стягнення, причому іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги в обсязі, передбаченому цим договором та визначеному на момент звернення стягнення, за рахунок всієї суми, що буде виручена від реалізації предмету іпотеки.
37. Пунктом 3.4 договору іпотеки передбачено, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання позичальником будь-яких зобов`язань за кредитним договором, реалізувати його і задовольнити за рахунок його вартості свої вимоги в повному обсязі, включаючи основну суму боргу та будь-яке збільшення суми відповідно до умов кредитного договору, проценти за користування кредитом та комісії, неустойку та інші платежі і санкції, що передбачені та/або виникають з кредитного договору, а також витрати, пов`язані з вчиненням виконавчого напису, його реалізацію та вартість послуг незалежного експерта - суб`єкта оціночної діяльності, інші витрати, пов`язані із зверненням стягнення на предмет іпотеки, та/або вимагати від позичальника дострокового виконання зобов`язань, що випливають із кредитного договору, в разі настання будь-якої або всіх наступним обставин, зокрема:
- якщо у момент настання строку виконання позичальником будь-якого із зобов`язань за кредитним договором вони не будуть виконані у тому числі: при повному або частковому неповерненні у встановленні кредитним договором строки суми кредиту; та/або при несплаті або частковій несплаті у передбачені кредитним договором строки сум процентів; та/або при несплаті або часткові несплаті в строки, встановлені кредитним договором, сум комісій, неустойки, пені, штрафу, що передбачені кредитним договором;
- у разі невиконання вимоги іпотекодержателя про дострокове виконання кредитного договору, зробленої на підставі закону, кредитного договору чи цього договору;
- невиконання позичальником зобов`язань за кредитним договором;
- незалежно від настання строку виконання зобов`язання за кредитним договором у випадку невиконання зобов`язань за цим договором;
- в інших випадках, передбачених кредитним договором, та/або цим договором та/або чинним законодавством України.
38. 05.04.2019 між іпотекодержателем та іпотекодавцями-1, 2 укладено договір № 2 про внесення змін та доповнень до іпотечного договору щодо нової редакції пунктів 1.1, 9.13, доповнення вказаного правочину п. 7.10.
39. Зокрема, пунктом 1.1 іпотечного договору зазначено, що позичальник зобов`язаний у тому числі, але не виключно, повернути іпотекодержателю кредитні кошти не пізніше 19.04.2020 в межах генерального ліміту 6700000,00 грн.
40. Згідно з пунктом 7.10 іпотечного договору підписанням цього договору сторони погоджуються, що завершення позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки або окремий предмет нерухомого майна, що входить до предмету іпотеки не припиняє забезпечення цим договором боргових зобов`язань, при цьому боргові зобов`язання зменшуються на суму вартості предмет іпотеки або окремий предмет нерухомого майна, що входить до предмету іпотеки, та іпотекодержатель має право вимагати (в тому числі шляхом позасудового врегулювання) виконання боргових зобов`язань позичальником та або іпотекодавцем в частині, що залишилась невиконаною після завершення позасудового врегулювання за таким окремим предметом іпотеки.
41. Згідно з поясненнями відповідача, наданими у відзиві на позов, позичальник з жовтня 2019 року перестав виконувати зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим банк звернувся до іпотекодавців-1, 2, а також позичальника, з повідомленнями-вимогами про усунення порушення основного зобов`язання та/або іпотечного договору № 11947/70 від 26.05.2020, № 11950/70 від 26.05.2020, № 11951/70 від 26.05.2020, № 14950/70 від 30.06.2020, № 14960/70 від 30.06.2020, № 14966/70 від 30.06.2020, які не були отримані та поштові конверти повернулись відповідачу з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
42. В матеріалах справи, зокрема, міститься:
- заява про державну реєстрацію права власності від 14.08.2020;
- довідка № 19261/70 від 14.08.2020 іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням за генеральним договором про надання банківських послуг (кредитним договором) № НК 1005 від 20.04.2016, яка станом на 09:00 14.08.2020 за кредитним договором позичальника перед банком складала в загальному розмірі 8 009 573,69 грн (6 155 224,41 грн простроченої заборгованості за основною сумою боргу за кредитом; 1378843,11 грн заборгованості за нарахованими процентами; 475 506,17 грн штрафних санкцій (пеня та неустойка));
- звіт про оцінку ТОВ «Вектор оцінки» на замовлення АТ «Таскомбанк» відповідно до якого оцінювачем Супруненко А. О. оцінено трикімнатну квартиру, житловою площею 88,1 кв. м, загальною площею 139,5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , за порівняльним підходом, станом на 29.07.2020, офіційний курс НБУ на дату оцінки 1 дол. США - 27,6851 грн, ринкова вартість об`єкта оцінки склала 4 070 600,00 грн, дата завершення складання звіту 30.07.2020. В звіті також зазначено, що опис квартири виконано на підставі технічного паспорту БТІ та результатів візуального огляду.
43. Відповідачем також долучено рецензію від 18.01.2021 на вищевказаний звіт, виконану суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Центр Реджіо» щодо вартості трикімнатної квартири, житловою площею 88,1 кв. м, загальною площею 139,5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , згідно якої встановлено, що ринкова вартість квартири складала станом на дату здійснення оцінки 4 070 600,00 грн.
44. АТ «Таскомбанк» на підставі іпотечного договору звернуло стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру під АДРЕСА_4 .
45. 18.08.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О. В. здійснено реєстрацію права власності на вказану квартиру за банком.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
46. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
47. Дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
48. У справі, що переглядається (910/10251/24), суд апеляційної інстанції встановив, що АТ «Таскомбанк» під час реалізації позасудової процедури звернення стягнення на предмет іпотеки для визначення оціночної вартості предмета іпотеки на момент звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержателем було обрано суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «Вектор оцінки», яким було підготовлено звіт про оцінку майна станом на 29.07.2020, ринкова вартість квартири за оцінкою склала 4 070 600,00 грн.
49. Також судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем до матеріалів справи також долучена рецензія від 18.01.2021 на вищевказаний звіт, виконана суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Центр Реджіо» щодо вартості трикімнатної квартири, житловою площею 88,1 кв. м, загальною площею 139,5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з якою встановлено, що ринкова вартість квартири складала станом на дату здійснення оцінки 4 070 600,00 грн.
50. У вказаній рецензії зроблено висновки, що під час проведення незалежної оцінки оцінювачем були використані надані замовником документи; використана інформація зібрана в результаті огляду; забрана оцінювачем інформація дозволила провести незалежну оцінку майна. У відповідності до Методики оцінки майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 1891 від 10.12.2003, зі змінами та доповненням, з метою дотримання принципу найкращого та найбільшого ефективного використання об`єкта оцінки, а також постанови № 1442 від 28.10.2004 «Про затвердження Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна» незалежна оцінка ринкової вартості об`єкта оцінки проводилась за допомогою порівняльного методичного підходу.
51. Отже апеляційний господарський суд встановив, що 14.08.2020 для державної реєстрації права власності на квартиру відповідачем державному реєстратору надано передбачені чинним законодавством України документи та приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О. В. були прийняті спірне рішення та запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за банком.
52. Звернувшись з цим позовом ОСОБА_1 порушення свого права обґрунтував заниженням банком при зверненні стягнення на предмет іпотеки вартості нерухомого майна на підставі неналежних звітів про його оцінку, надавши на підтвердження такої позиції рецензію ГО «Всеукраїнське об`єднання «Українське товариство оцінювачів» № 06-ЕП від 06.02.2025 (надана разом із заявою про зміну підстав позову) та висновок експерта №24/03 від 16.01.2024 (наданий разом із позовною заявою), які за доводами касаційної скарги позивача не були досліджені по суті жодним із судів попередніх інстанцій.
53. В касаційній скарзі стосовно недослідження рецензії Громадської організації «Всеукраїнське об`єднання «Українське товариство оцінювачів» від 06.02.2025 № 06-ЕП скаржник зазначає, що висновок апеляційного господарського суду про те, що, подаючи заяву про зміну підстав позову від 11.02.2025, позивач не надав заяву про поновлення процесуального строку на подання нових доказів, є надмірно формалістичним та не відповідає фактичному змісту заяви позивача про зміну підстав позову.
54. Скаржник вважає, що за своїм змістом наведена заява містила як прохання прийняти та долучити докази, подані після спливу встановленого строку, так і детальне обґрунтування поважності причин неможливості їх подання раніше, а саме лише відсутність у прохальній частині заяви окремого словосполучення «поновити строк на подання доказів» не могла бути достатньою підставою для відмови у прийнятті та дослідженні рецензії Громадської організації «Всеукраїнське об`єднання «Українське товариство оцінювачів» № 06-ЕП від 06.02.2025.
55. Щодо висновку експерта № 24/03 від 16.01.2024 скаржник зазначив, що саме по собі його складення в межах кримінального провадження не виключало можливості його використання як доказу у цій справі та не звільняло суди від обов`язку дослідити відомості, які в ньому містяться. На думку скаржника, апеляційний суд мав не обмежуватися формальним зауваженням щодо оформлення копії, а належним чином оцінити джерело походження доказу, обставини його отримання, наявність дозволу на використання відповідних відомостей та можливість перевірки відповідності копії оригіналу, після чого надати оцінку змісту висновку експерта у сукупності з рецензією № 06-ЕП від 06.02.2025 та іншими доказами у справі.
56. Оцінюючи доводи скаржника в контексті не дослідження судами попередніх інстанцій доказів, зібраних у справі, Верховний Суд зазначає таке.
57. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства згідно з частиною третьою статті 2 ГПК є принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу та передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини третя, четверта статті 13 ГПК).
58. Частина перша статті 14 ГПК визначає обов`язок господарського суду при здійсненні правосуддя керуватися принципом диспозитивності, суть якого полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
59. Відповідно до часин статті 73 ГПК доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
60. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
61. Згідно з частинами першою, третьої статті 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
62. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
63. Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
64. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
65. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина друга).
66. У справі, що переглядається апеляційний господарський суд встановив, що позивачем на обґрунтування вимог до позовної заяви була долучена копія висновку експерта за результатами проведення судової оціночної-будівельної експертизи № 24/03 від 16.01.2024, у КП № 42024102070000006 від 11.01.2024 незасвідчена належним чином.
67. Верховний Суд у постанові від 08.07.2021 у справі № 910/21300/17 зазначив, що висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної, оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії. Той факт, що висновки судових експертиз, проведених у межах провадження з іншої справи, оцінюються на загальних підставах як доказ зі справи, не вказує на неможливість брати до уваги їх зміст та оцінювати в сукупності з іншими доказами у справі. Крім того, для можливості оцінки такого висновку основним є те, чи він містить відповіді на питання, які стосуються предмета спору. Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.04.2018 зі справи № 910/8091/17, від 02.05.2018 зі справи № 911/190/17, від 26.10.2018 зі справи № 910/1775/18, від 27.11.2018 зі справи №916/3388/15, від 06.02.2020 зі справи № 913/274/19. При цьому такий висновок стосовно доказового значення висновку експерта, який було складено в межах провадження з іншої справи є загальним, незалежно від категорії спору.
68. Також Верховний Суд у постанові від 27.06.2018 у справі № 907/651/17 зазначав, що господарські суди при вирішенні господарських спорів мають досліджувати на загальних умовах і висновки судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної.
69. Отже, висновок судової експертизи, проведеної у межах провадження з іншої справи, оцінюються на загальних підставах як доказ у справі.
70. Відповідно до частин другої, п`ятої статті 91 ГПК письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.
Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
71. Верховного Суду у постановах від 14.09.2021 у справі № 916/2024/20, від 30.08.2024 у справі № 912/2436/23 дійшов висновку, що ГПК України не встановлено порядку засвідчення копій документів, як письмових доказів, а норма частини четвертої статті 91 ГПК України є відсильною та зумовлює необхідність урахування учасниками процесу стандартів оформлення документів, визначених національним стандартом як нормативним документом відповідно до статей 1, 23 Закону України «Про стандартизацію».
72. Крім того, за висновками Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду:
- учасник справи повинен був надати засвідчені власноручним підписом копії письмових доказів, оригінали яких у нього є; подати за наявності копії письмових доказів, яких у нього немає, зазначивши, в якого учасника такі докази можуть бути витребувані судом, або заявити клопотання про витребування таких доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 170/129/21);
- для підтвердження відповідності копії оригіналу документа сторона спору зобов`язана надати суду для огляду оригінал письмового документа або зазначити про наявність в іншої особи оригіналу такого письмового документа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №906/1336/19);
- учасник справи має обов`язок підтверджувати відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього. Учасник справи може подати доказ в копії, що не засвідчена, якщо у нього відсутній оригінал, але у такому разі необхідно зазначити особу, в якій знаходиться оригінал письмового доказу, та заявити клопотання про витребування доказу з обґрунтуванням неможливості самостійно його надати.
73. Апеляційний господарський суд у справі, що переглядається (910/10251/24) встановив, що позивач у цій справі ОСОБА_1 цих вимог не дотримав, подана ним копія висновку експерта не була засвідчена в порядку, встановленому чинним законодавством; клопотання про витребування доказу не заявляв.
74. Отже, з урахуванням вищенаведеного, є обґрунтованим висновок апеляційного господарського суду, що наданий позивачем доказ (висновок експерта № 24/03 від 16.01.2024) на підтвердження стверджувальних ним обставин не є допустимим.
75. Крім того, апеляційним господарським судом у справі, що переглядається (910/10251/24), було встановлено, що подаючи заяву про зміну підстав позову від 11.02.2025, позивач не надав заяву про поновлення строків на подання нових доказів, зокрема, рецензій ГО «ВО «УТО» від 06.02.2025.
76. Згідно зі статтею 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
77. Частина восьма статті 80 ГПК України містить імперативну заборону суду приймати до розгляду докази, якщо вони подані не у встановлений судом строк.
78. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (постанова Верховного Суду від 18.06.2020 у справі № 909/965/16).
79. Частиною другою статті 14 ГПК України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
80. Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 23.04.2025 у справі №916/5400/23, від 21.03.2024 у справі № 22/96-10/90/08, від 20.01.2025 у справі № 925/1596/23.
81. Апеляційний господарський суд у справі, що переглядається (910/1025/24) встановив, що позивач у цій справі ОСОБА_1 вимог процесуального законодавства не дотримав, необхідних процесуальних дій не вчинив, його заява про долучення нових доказів, зокрема, рецензій ГО «ВО «УТО» від 06.02.2025 не містила клопотання про поновлення строку на їх подання.
82. Таким чином, апеляційний господарський суд, установивши, що позивачем клопотання про поновлення строку на долучення нових доказів не заявлено, правомірно не прийняв їх до уваги, окрім того апеляційним господарським судом встановлено, що позивачем не доведено неможливості здійснити рецензію на звіт про оцінку ТОВ «Вектор оцінки» предмета іпотеки, що складений 30.07.2020, до подання заяви про зміну підстав позову.
83. З огляду на наведене, доводи скаржника в частині недослідження судами попередніх інстанцій доказів, зібраних у справі, не мають об`єктивного характеру, а перебувають у площині відповідальності самого позивача внаслідок настання наслідків, пов`язаних з невчиненням ним процесуальних дій.
84. Верховний Суд у постанові від 18.0.82026 у справі № 910/3598/25 наголосив, що дотримання судом процесуальних строків і порядку прийняття доказів не є «надмірним формалізмом», а становить важливу гарантію дотримання принципу правової визначеності та змагальності сторін.
85. Посилання ж скаржника на постанову Верховного Суду від 04.12.2024 у справі № 927/1881/23 не підтверджує доводу про надмірний процесуальний формалізм апеляційного господарського суду при вирішенні про прийняття доказів. Більш того, висновки Верховного Суду у справі № 927/1881/23 стосувались іншої процесуальної ситуації, а саме: повернення позовної заяви.
86. При цьому посилання скаржника на загальні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 23.05.2024 у справі № 918/99/19 (918/180/22) (що істотною обставиною у відповідних спорах є саме ціна набуття права власності на предмет іпотеки, а не лише формальна наявність звіту про оцінку), від 03.10.2024 у справі № 202/3567/19 від 29.04.2020 у справі №826/6706/18 (що рецензування звіту про оцінку є законодавчо встановленим способом перевірки та спростування результатів оцінки) не вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
87. У контексті спірних правовідносин, колегія суддів звертається до сталої правової позиції Верховного Суду/, яка знайшла своє відображення у постановах від 12.12.2019 у справі № 910/13266/18, від 16.10.2020 у справі №910/12787/17 та від 12.12.2019 у справі № 910/13266/18, від 07.04.2021 у справі № 910/1255/20 та від 21.04.2021 у справі № 904/5480/19 тощо, відповідно до якої суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.
88. Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
89. При цьому, відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
90. Таким чином, суд апеляційної інстанції, встановивши недоведеність позивачем порушеного права, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
91. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо непризначення судом апеляційної інстанції судової експертизи для встановлення дійсної вартості предмета іпотеки.
92. В постановах Верховного Суду від 24.06.2019 у справі № 910/5554/18, від 06.09.2022 у справі № 924/898/21, від 22.09.2022 у справі № 910/2559/21, від 02.11.2022 у справі № 915/442/21, від 06.04.2023 у справі № 910/11002/21, від 06.02.2024 у справі № 910/12661/22, від 03.04.2024 у справі № 907/749/19 викладено усталений правовий висновок про те, що за змістом пункту 2 частини першої статті 99 ГПК України призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду в разі надання обома сторонами висновків експертів, які викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності. При цьому питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи, зокрема в разі встановлення судом недостатності доказів, наявних у матеріалах справи для можливості прийняття рішення за результатами розгляду.
93. Незгода скаржника із непризначення експертизи сама по собі не може бути підставою для висновку, що судом допущено у цій частині порушення норм процесуального права, яке є підставою для скасування оскарженого рішення
94. Зазначене концептуально узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 20.04.2023 у справі № 910/4542/20, від 20.12.2023 у справі № 910/3600/22, від 10.01.2024 у справі № 921/39/23, від 06.02.2024 у справі № 910/12661/22.
95. З урахуванням наведеного у пунктах 90, 92, 93 цієї постанови, суд апеляційної інстанції цілком правомірно не скористався процесуальним правом на призначення експертизи, в порядку статті 99 ГПК України. При цьому скаржником відповідне питання перед судом апеляційної інстанції не ініціювалось.
96. Щодо посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, у тому числі Великої Палати Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах від 21.12.2022 у справі №914/2350/18 (914/608/20), від 05.09.2023 у справі № 917/1283/21, від 20.03.2019 у справі №306/2053/16-ц, від 23.01.2019 у справі № 306/1224/16-ц, від 13.03.2024 у справі № 201/15228/17 та від 23.05.2024 у справі № 918/99/19 (918/180/22) у контексті підтвердження належності та ефективності обраного способу захисту у даній справі, то колегія суддів їх відхиляє, оскільки зазначене у пунктах 87-89 цієї постанови є окремою і самостійною підставою для відмови у цьому позові і ці висновки суду апеляційної інстанцій скаржник з огляду на викладене у цій постанові належним чином (зокрема, у передбаченому частиною другою статті 287 ГПК України порядку) не спростував, тому означені доводи скаржника вирішального значення для правильного вирішення цієї справи не мають.
97. Суд також не аналізує посилання скаржника на висновки Верховного Суду щодо способу захисту порушеного права, викладені у постановах від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц, від 01.04.2020 у справі №610/1030/18, зацитовані ним по тексту касаційної скарги, оскільки за наведеного вище мотивування вони не мають вирішального значення для правильного вирішення спору.
98. Усі інші доводи касаційної скарги скаржника підставами касаційного оскарження не обґрунтовані, підставою відкриття касаційного провадження не слугували, направлені на переоцінку встановлених у справі обставин, що виходить за межі касаційного розгляду, передбачені статтею 300 ГПК України, а тому судом касаційної інстанції і не розглядаються.
99. У цьому контексті Верховний Суд звертається до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформульованої, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01), «Проніна проти України» (заява № 63566/00) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04), згідно з якою принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A. 303-A).
100. Натомість доводи відзиву АТ «Таскомбанк» ураховуються судом касаційної інстанції у тій мірі, що відповідає наведеному у цій постанові.
101. Враховуючи вищезазначене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, натомість оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
102. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
103. Згідно із статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
104. Отже, оскільки наведені скаржником у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження не знайшли свого підтвердження під час здійснення касаційного провадження, касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а оскаржувані позивачем судові рішення слід залишити без змін.
Розподіл судових витрат
105. Позаяк Суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін судові рішення, що оскаржувалися, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2026 і рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2025 у справі №910/10251/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил

Згадані норми: ЦК України, ст. 388; ГПК України, ст. 287; ГПК України, ст. 300; ГПК України, ст. 2; ГПК України, ст. 13; ГПК України, ст. 14; ГПК України, ст. 73; ГПК України, ст. 74; ГПК України, ст. 86; ГПК України, ст. 91; ГПК України, ст. 80; ГПК України, ст. 99; ГПК України, ст. 308; ГПК України, ст. 309; ГПК України, ст. 129; ГПК України, ст. 301; ГПК України, ст. 314; ГПК України, ст. 315; ГПК України, ст. 317; Конвенція (ЄКПЛ), ст. 6
Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.