# ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 911/212/25

Суд: Касаційний господарський суд ВС
Справа № 911/212/25
Дата ухвалення: 2026-10-13
Вид судочинства: Господарське
Ідентифікатор ЄДРСР: 140748974
Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/140748974
Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/140748974

Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення.

## Текст документа
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року
м. Київ

cправа № 911/212/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
прокуратури - Савицької О. В. (прокурор за посвідченням),
позивача - не з`явилися,
відповідача-1 - Клапчука Ф. П. (адвокат),
розглянув касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2026 у справі
за позовом заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Узинської міської ради
до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Розаліївський"
про скасування державної реєстрації права постійного користування

Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. Заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Узинської міської ради до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Розаліївський" (далі - СВК "Розаліївський") про скасування рішень приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Заставенка А. В. від 12.09.2024 індексний номер 75017016 про державну реєстрацію права постійного користування на земельну ділянку, кадастровий номер 3220485800:01:001:0085; індексний номер 75017467 про державну реєстрацію права постійного користування на земельну ділянку, кадастровий номер 3220485800:01:001:0086; індексний номер 75018037 про державну реєстрацію права постійного користування на земельну ділянку, кадастровий номер 3220485800:01:001:0087; індексний номер 75018307 про державну реєстрацію права постійного користування на земельну ділянку, кадастровий номер 3220485800:01:001:0088 за СВК "Розаліївський".
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що приватний нотаріус прийняв ряд рішень про державну реєстрацію права постійного користування на земельні ділянки на підставі документів, які не надавали приватному нотаріусу жодних правових підстав для здійснення реєстрації права постійного користування на спірні земельні ділянки.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Господарський суд Київської області рішенням від 12.11.2025 (суддя Мальована Л. Я.) позов задовольнив повністю: скасував відповідні рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права постійного користування за СВК "Розаліївський".
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що 12.09.2024 у зв`язку з проведенням реєстраційних дій, приватний нотаріус фактично здійснив відведення у постійне користування СВК "Розаліївський" спірних земельних ділянок без відповідного рішення Узинської міської ради та розроблення технічної документації, чим порушив вимоги пункту 12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок № 1127), статей 3, 10, 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки здійснив державну реєстрацію іншого речового права (права постійного користування земельною ділянкою) на підставі документів, з яких неможливо встановити, що спірні земельні ділянки входять в межі земельної ділянки площею 244,8 га та належать на праві постійного користування СВК "Розаліївський".
4. Північний апеляційний господарський суд постановою від 24.06.2026 (судді: Тарасенко К. В. - головуючий, Коробенко Г. П., Кравчук Г. А.) рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив повністю.
Постанову мотивовано тим, що реєстрацію права постійного користування було проведено на підставі чинних рішень органу місцевого самоврядування (рішень Узинської міської ради про розробку та затвердження технічної документації із землеустрою). Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прокурор обрав неналежний спосіб захисту інтересів держави: вимога про скасування рішення державного реєстратора, яке вичерпало свою дію після внесення запису до реєстру, мала бути поєднана з вимогою про визнання відсутнім права постійного користування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. У касаційній скарзі заступник керівника Київської обласної прокуратури просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2026 скасувати, а рішення Господарського суду Київської області від 12.11.2025 залишити в силі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. На обґрунтування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права (статей 92, 116, 122, 125, 126 Земельного кодексу України, статей 2, 3, 10, 24, 26, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядку № 1127), а також порушення норм процесуального права (статей 2, 11, 13, 73- 80, 86, 236, 269 ГПК України), без урахування правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду:
1) щодо належності способу судового захисту та принципу jura novit curia:
- від 21.01.2025 у справі № 904/6886/23, від 20.03.2024 у справі № 731/264/23, від 22.05.2024 у справі № 916/1750/22, від 19.08.2025 у справі № 911/2634/23, у яких констатується, що за конкретних встановлених обставин справи такий окремий спосіб захисту, як скасування рішення про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є належним способом захисту; вимоги про скасування державної реєстрації права власності за незаконним володільцем є достатніми для захисту прав та інтересів держави, адже такий спосіб призведе до відновлення становища, яке існувало до порушення;
- від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, відповідно до якої обраний спосіб захисту має бути ефективним та забезпечувати реальне відновлення порушеного права;
- від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 19.10.2022 у справі № 910/14224/20, відповідно до яких застосування способу захисту повинно призводити до відновлення порушеного права без необхідності повторного звернення до суду;
- від 02.10.2024 у справі № 444/1011/20 (пункт 6.96), від 16.11.2022 у справі № 911/3135/20, від 19.04.2023 у справі № 904/7803/21 та від 20.09.2023 у справі № 910/3453/22, відповідно до яких невідповідність або неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови у позові, якщо прагнення позивача захистити своє право є очевидним, а позовні вимоги можуть бути витлумачені відповідно до належного способу захисту;
- від 04.09.2019 у справі № 265/6582/16-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19, від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, відповідно до яких, згідно з принципом jura novit curia, неправильна юридична кваліфікація спірних правовідносин сторонами не звільняє суд від обов`язку застосувати належні норми права;
2) щодо правових наслідків незаконних рішень органів державної влади та місцевого самоврядування:
- від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18, від 01.02.2020 у справі № 922/614/19, відповідно до яких рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, яке не відповідає закону, не породжує тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване. При цьому відсутність вимоги про визнання такого рішення недійсним не може бути самостійною підставою для відмови у позові;
3) щодо преюдиційності судових рішень:
- від 30.04.2024 у справі № 918/775/23, від 16.04.2024 у справі № 921/186/23, від 30.01.2024 у справі № 916/542/18, від 16.12.2020 у справі № 914/554/19 відповідно до яких преюдиційність означає обов`язковість для суду фактів, встановлених судовим рішенням, що набрало законної сили, а такі факти не підлягають повторному доказуванню та не можуть ставитися під сумнів при розгляді іншої справи;
4) щодо принципу змагальності та стандартів доказування:
- від 06.04.2020 у справі № 369/8770/14-ц, відповідно до якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), мотивуючи врахування або відхилення кожного доказу;
- від 06.12.2022 у справі № 904/738/22, відповідно до якої принцип змагальності сторін полягає у тому, що сторони повинні довести свої вимоги та заперечення належними доказами. Вибіркова оцінка окремих доказів та залишення поза увагою інших доказів, які мають істотне значення для встановлення фактичних обставин справи, може призвести до порушення принципу рівності сторін;
- від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, відповідно до яких обставина вважається доведеною тоді, коли висновок про її існування є більш вірогідним, ніж протилежний, тобто відповідає стандарту переваги більш вагомих доказів;
5) щодо доказової сили висновку судової експертизи:
- від 05.10.2023 у справі № 911/1981/20, від 28.03.2018 у справі № 520/8073/16, від 12.02.2020 у справі № 457/906/17, від 15.06.2021 у справі № 916/2479/17, від 07.06.2022 у справі № 916/302/16, відповідно до яких суд, оцінюючи висновок експерта, повинен перевірити достатність об`єктів дослідження, повноту відповідей, їх відповідність іншим доказам, обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи. Висновок експерта є рівноцінним засобом доказування та оцінюється у сукупності з іншими доказами;
6) щодо критеріїв тотожності правовідносин:
- від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц, від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, згідно з якими зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
7. Відповідач своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.
Розгляд справи Верховним Судом
8. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 31.08.2026 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2026 у справі № 911/212/25 та призначив розгляд справи у судовому засіданні на 13.10.2026.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
9. 14.01.2021 Узинською міською радою зареєстровано право власності на земельні ділянки, кадастрові номери 3220485800:01:001:0060 та 3220485800:01:001:0046, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
10. Рішенням Узинської міської ради від 31.03.2021 № 06-267/2021 "Про розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок комунальної власності Узинській міській територіальній громаді в особі Узинської міської ради" зокрема вирішено: провести поділ земельної ділянки загальною площею 37,6486 га, кадастровий номер 3220485800:01:001:0060, на дві окремі земельні ділянки площею 18,8243 га та площею 18,8243 га; провести поділ земельної ділянки загальною площею 51,8348 га, кадастровий номер 3220485800:01:001:0046, на дві окремі земельні ділянки площею 25,9176 га та площею 25,9172 га; провести державну реєстрацію новостворених земельних ділянок.
11. У результаті поділу земельної ділянки, кадастровий номер 3220485800:01:001:0060, утворилися земельні ділянки, кадастрові номери: 3220485800:01:001:0085 (площею 18,8243 га) та 3220485800:01:001:0086 (площею 18,8243 га).
12. У результаті поділу земельної ділянки, кадастровий номер 3220485800:01:001:0046, утворилися земельні ділянки, кадастрові номери: 3220485800:01:001:0087 (площею 25,9176 га) та 3220485800:01:001:0088 (площею 25,9172 га).
13. 01.04.2021 Узинська міська рада зареєструвала право власності на земельні ділянки, кадастрові номери: 3220485800:01:001:0085 (площею 18,8243 га), 3220485800:01:001:0087 (площею 25,9176 га), 3220485800:01:001:0088 (площею 25,9176 га), що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
14. 13.10.2021 державний реєстратор Сквирської міської ради Білоцерківського району Шерстюк А. О. прийняв рішення про державну реєстрацію за СВК "Розаліївський" права постійного користування земельними ділянками, кадастрові номери: 3220485800:01:001:0085 (площею 18,8243 га), 3220485800:01:001:0087 (площею 25,9176 га), 3220485800:01:001:0088 (площею 25,9176 га).
15. У зв`язку із реєстрацією права постійного користування на спірні земельні ділянки за СВК "Розаліївський", прокурор пред`явив до суду позов про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію права постійного користування на зазначені земельні ділянки. Господарський суд Київської області рішенням від 12.03.2024 у справі № 911/1942/23, яке постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 залишено без змін, позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.
16. 12.09.2024 приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Заставенко А. В. прийняв ряд рішень про державну реєстрацію за СВК "Розаліївський" права постійного користування земельними ділянками:
- кадастровий номер 3220485800:01:001:0085 площею 18,8243 га для ведення фермерського господарства на території Узинської міської територіальної громади Білоцерківського району Київської області (індексний номер 75017016);
- кадастровий номер 3220485800:01:001:0086 площею 18,8243 га для ведення фермерського господарства на території Узинської міської територіальної громади Білоцерківського району Київської області (індексний номер 75017467);
- кадастровий номер 3220485800:01:001:0087 площею 25,9176 га для ведення фермерського господарства на території Узинської міської територіальної громади Білоцерківського району Київської області (індексний номер 75018037);
- кадастровий номер 3220485800:01:001:0088 площею 25,9172 га для ведення фермерського господарства на території Узинської міської територіальної громади Білоцерківського району Київської області (індексний номер 75018307).
17. Таким чином, за СВК "Розаліївський" було зареєстровано право постійного користування на земельні ділянки загальною площею 89,4834 га.
Позиція Верховного Суду
18. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
19. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
20. Предметом спору у цій справі є вимоги прокурора в інтересах держави в особі Узинської міської ради про скасування рішень приватного нотаріуса про державну реєстрацію права постійного користування земельними ділянками за СВК "Розаліївський".
21. Північний апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що реєстрацію права проведено на підставі чинних рішень органу місцевого самоврядування, а також з того, що прокурор обрав неналежний спосіб захисту, оскільки вимога про скасування рішення державного реєстратора мала бути поєднана з вимогою про визнання відсутнім права постійного користування.
22. За змістом частин 1, 2 статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
23. У статті 15 ЦК України унормовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
24. Під захистом права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
25. Суб`єктивні цивільні права та інтереси особи захищаються в порядку, передбаченому законом, за допомогою застосування, зокрема, способів захисту.
26. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними.
27. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 11.02.2025 у справі № 922/985/24, від 12.11.2024 у справі № 911/3292/23, від 03.09.2024 у справі № 907/358/20, від 27.08.2024 у справі № 924/128/21, від 11.06.2024 у справі № 914/3293/20, від 07.05.2024 у справі № 910/11383/23.
28. Право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога щодо захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Така правова позиція неодноразово висловлювалися Верховним Судом та узагальнено викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.
29. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
30. Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
31. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили би компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ вказав, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
32. Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005, заява № 38722/02).
33. Додатково в контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.
34. Ефективність позовної вимоги має оцінюватися з огляду на обставини справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, відповідати встановленим обставинам.
35. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача в цих правовідносинах, позовні вимоги позивача не можуть бути задоволені. Схожі за змістом висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 та постановах Верховного Суду від 11.02.2025 у справі № 922/985/24, від 06.02.2024 у справі № 916/1431/23, від 07.05.2024 у справі № 910/11383/23.
36. Відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
37. Суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.
38. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.09.2022 у справі № 911/614/20).
39. Прокурор подав позов у цій справі з метою відновлення порушеного права позивача (Узинської міської ради) у вільному та безперешкодному користуванні та розпоряджанні спірними земельними ділянками.
40. Способи захисту прав на земельні ділянки передбачено положеннями статті 152 Земельного кодексу України, згідно з частиною 2 якої власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
41. Відповідно до положень частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
42. Зазначений у частині 3 статті 152 Земельного кодексу України перелік способів захисту у земельних спорах не є вичерпним.
43. Отже, у спорах щодо захисту прав на землю у визначенні предмета позову, як способу захисту права та законного інтересу, слід враховувати положення спеціальної норми статті 152 Земельного кодексу України, а також частин 1 та 2 статті 5 ГПК України.
44. З огляду на встановлені статтею 152 Земельного кодексу України способи захисту прав на земельні ділянки та визначені статтею 5 ГПК України вимоги щодо ефективності способу захисту права, позивач у спорі про захист прав на земельну ділянку може пред`явити будь-яку позовну вимогу, яка не передбачена законом або договором, а суд може захистити порушене право у заявлений спосіб, у тому числі й шляхом визнання відсутнім права, але за умови, що такий спосіб захисту прав на земельну ділянку, обраний позивачем, відновлює (захищає) порушене право позивача або нівелює негативні для нього наслідки у зв`язку з порушенням права, тобто, є ефективним способом захисту і виключає у подальшому необхідність пред`явлення інших позовів для захисту (відновлення) порушеного права.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 22.06.2020 у справі № 922/2155/18.
45. За змістом статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Реєстру.
До інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, застосування норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності. Самостійного значення для виникнення права власності факт державної реєстрації не має.
Системний аналіз положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація права постійного користування не породжує такого права, в силу державної реєстрації право постійного користування не виникає, а державна реєстрація визначає лише момент, з якого право постійного користування може виникнути за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права постійного користування.
Аналогічний правовий висновок виклав Верховний Суд у постанові від 03.06.2026 у справі № 927/184/24.
46. Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленого в постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 "8.1. Позовні вимоги про скасування рішень про реєстрацію прав оренди та суборенди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень задоволенню не підлягають як такі, що не є належним способом захисту відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду у постановах від 4 вересня 2018 року у справі № 915/127/18, від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а, згідно з якими рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі не є скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав".
47. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.11.2023 у справі № 513/879/19 виснувала: "55. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей (записів) про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; після початку відображення таких відомостей (записів) у цьому реєстрі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпують свою дію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 152)). Тому належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону № 1952-IV судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача (див. близький за змістом підхід щодо інших правовідносин у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.14)). З огляду на вказане суди попередніх інстанцій правильно відмовили у задоволенні позову орендодавця, хоч і з інших мотивів".
48. З урахуванням того, що державна реєстрація права постійного користування не породжує такого права, в силу державної реєстрації право постійного користування не виникає, а державна реєстрація визначає лише момент, з якого право постійного користування може виникнути за наявності інших юридичних фактів, та беручи до уваги наведені позиції Верховного Суду, висловлені в релевантних правовідносинах, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги про скасування рішень приватного нотаріуса про державну реєстрацію права постійного користування на земельні ділянки за СВК "Розаліївський" за відсутності заявленої в комплексі вимоги про визнання відсутнім такого права є неналежним способом захисту та не призведе до ефективного поновлення порушених, за доводами прокурора, прав позивача, що є самостійною підставою для відмови в позові.
51. Як неодноразово виснувала Велика Палата Верховного Суду, обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).
52. Встановивши, що позивач обрав неналежний спосіб захисту, суд апеляційної інстанції мав відмовити у задоволенні позовної вимоги саме з цієї підстави, без здійснення оцінки обґрунтованості позовних вимог по суті спірних правовідносин.
53. Ураховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні заявленого позивачем у цій справі позову, проте виходячи з інших підстав, а саме у зв`язку із обранням ним неналежного способу захисту.
54. При цьому з огляду на мотиви відмови в позові, Верховний Суд не надає оцінки доводам касаційної скарги заступника керівника Київської обласної прокуратури, які за своєю суттю стосуються питання обґрунтованості позовних вимог, дослідження якого за умов обрання ним неналежного способу захисту є передчасним.
За результатами касаційного провадження Верховний Суд вбачає, що суд апеляційної інстанції, дійшов правильних висновків про відмову у задоволенні заявленого у цій справі позову, проте з інших мотивів, з огляду на що мотивувальну частину постанови суду апеляційної інстанції слід змінити.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
55. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
56. Згідно із частиною 1 статті 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
57. З урахуванням викладеного, касаційна скарга Прокурора підлягає частковому задоволенню, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції слід змінити в її мотивувальній частині, виклавши її з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові, а в решті - залишити без змін.
Розподіл судових витрат
58. З огляду на висновок Верховного Суду про зміну мотивувальних частин оскаржуваних судових рішень із залишенням без змін їх резолютивних частин, відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задовольнити частково.
Постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2026 у справі № 911/212/25 змінити у мотивувальній частині, виклавши її з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові. Резолютивну частину зазначеної постанови залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
Н. О. Багай

Згадані норми: Закон № 1952-IV, ст. 27; ЦК України, ст. 15; ЦК України, ст. 16; ГПК України, ст. 287; ГПК України, ст. 300; ГПК України, ст. 5; ГПК України, ст. 308; ГПК України, ст. 311; ГПК України, ст. 129; ГПК України, ст. 301; ГПК України, ст. 314; ГПК України, ст. 315; ГПК України, ст. 317; ЗК України, ст. 152; Конвенція (ЄКПЛ), ст. 13
Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.