# ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 274/7909/22 Суд: Касаційний цивільний суд ВС Справа № 274/7909/22 Дата ухвалення: 2026-10-05 Вид судочинства: Цивільне Ідентифікатор ЄДРСР: 140789906 Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/140789906 Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/140789906 Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення. ## Текст документа ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 жовтня 2026 року м. Київ справа № 274/7909/22 провадження № 61-13368св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М. розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сачка Андрія Вікторовича на постанову Житомирського апеляційного суду від 17 вересня 2025 року в складі колегії суддів Шевчук А. М., Коломієць О. С., Талько О. Б. у справі за позовом ОСОБА_2 до Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області про визнання права власності на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом та ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати за ним право власності на земельну частку (пай) за № НОМЕР_1 із земель Колективного сільськогосподарського підприємства «Скаківське» (далі - КСП «Скаківське»), що знаходиться на території Скаківського старостинського округу Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області розміром 2,3948 в умовних гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати - ОСОБА_3 . Після смерті матері відкрилася спадщина на земельну частку (пай) за № НОМЕР_1 площею 2,3948 в умовних гектарах із земель КСП «Скаківське», яка розташована на території Скаківського старостинського округу Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Вказане право на земельну частку (пай) належало ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якої була її дочка - ОСОБА_3 , яка фактично спадщину прийняла, але своїх спадкових прав не оформила. Постановою приватного нотаріуса Юрчук Н. І. 05 лютого 2022 року йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай) після смерті матері через відсутність правовстановлюючих документів на це спадкове майно, що перешкоджає йому оформити спадщину. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій 18 квітня 2024 року рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну частку (пай) за № НОМЕР_1 із земель КСП «Скаківське», що знаходиться на території Скаківського старостинського округу Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області розміром 2,3948 в умовних гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) в порядку спадкування за законом після матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Суд першої інстанції керувався тим, що ОСОБА_4 набула право на земельну частку (пай) площею 2,3948 в умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі, розташовану на території Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області, що перебувала в колективній власності КСП «Скаківське», яке успадкувала її дочка ОСОБА_3 , але не оформила своїх спадкових прав та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому позивач в порядку спадкування за законом після смерті своєї матері має право на успадкування цієї частки (паю) з наступнимотриманням свідоцтва про право власності. 17 вересня 2025 року постановою Житомирського апеляційного суду апеляційну скаргу керівника Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі: Гришковецької селищної ради, Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області, Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області задоволено. Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 18 квітня 2023 року скасовано та ухвалено нове про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позову. Вирішено щодо про розподілу судових витрат. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що дочка ОСОБА_3 спадщину, яка відкрилася після смерті її матері ОСОБА_4 , прийняла, фактично вступивши у володіння спадковим майном, яке увійшло до складу спадщини станом на ІНФОРМАЦІЯ_2. Позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем померлої ОСОБА_3 , який спадщину після смерті матері прийняв, подавши 17 серпня 2013 року до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, а тому до нього перейшли всі майнові та окремі особисті немайнові прав та обов`язків спадкодавця, тобто матері. Для набуття права на земельну частку (пай) колективного сільськогосподарського підприємства особа повинна бути членом такого підприємства та мати необхідний обсяг правоздатності на день видачі колективному сільськогосподарському підприємству державного акта на право колективної власності на землю, і відповідно, для спадкування такого права воно має існувати у спадкодавця на день відкриття спадщини. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, зокрема й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Державний акт на право колективної власності на землю КСП «Скаківське» виданий 04 листопада 1995 року, а ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто до видачі державного акта на право колективної власності на землю, а тому за життя не набула права на земельну частку (пай) та не мала необхідного обсягу правоздатності на день видачі колективному сільськогосподарському підприємству державного акта на право колективної власності на землю. Обставина включення ОСОБА_4 під номером 399 до списку громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, який є додатком № 1 до державного акта серії ЖТ-02-22 № 000005, не змінює результатів вирішення спору, враховуючи, що на час видачі державного акта на право колективної власності на землю (04 листопада 1995 року) цивільна правоздатність ОСОБА_4 припинилася (ІНФОРМАЦІЯ_2). Апеляційний суд виснував, що позивачем не доведено факту того, що за життя ОСОБА_4 набула права на відповідну земельну частку (пай), а тому таке право не увійшло до складу спадщини, яка відкрилася після її смерті. Успадкувати можна лише те, що увійшло до складу спадщини. За таких обставин мати позивача не успадкувала права на земельну частку (пай) після смерті своєї матері, а тому суд першої інстанції помилково визнав за позивачем право на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Право на земельну частку (пай) не увійшло до складу спадщини, що відкрилася після смерті матері позивача. Короткий зміст вимог касаційної скарги У жовтні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Сачок А. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Житомирського апеляційного суду від 17 вересня 2025 року, в якій просить її скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що відсутній висновок Верховного Суду щодо права на частку (пай) членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, зокрема пенсіонерів, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»(далі - Указ № 720/95). ОСОБА_4 працювала в КСП «Скаківське», була його членом, включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю під № 399, тому набула права на земельну частку (пай) і така перейшла в спадок позивачеві. Позиція інших учасників справи У відзиві на касаційну скаргу Бердичівська окружна прокуратура зазначає, що вматеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин перебування спадкодавця в членах будь-якого колективного сільськогосподарського підприємства, отримання таким підприємством державного акта на право колективної власності на землю, проведення паювання земель, належності спірної земельної ділянки до земель колективної власності, нерозподілених та невитребуваних земельних ділянок і земельних часток (паїв). ОСОБА_4 за життя право власності на земельну частку (пай) за № НОМЕР_1 із земель КСП «Скаківське», що знаходиться на території Скаківського старостинського округу Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області, розміром 2,3948 в умовних гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) не оформила, а матеріали справи не містять доказів прийняття спадщини ОСОБА_3 (матір`ю позивача). Судом першої інстанції не залучено до участі всправі правонаступників КСП «Скаківське», а саме Бердичівську районну державну адміністрацію та Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області. Фактичні обставини справи, встановлені судами ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , яка була матір`ю ОСОБА_5 04 листопада 1995 року відповіднодо рішення Бердичівської районної Ради народних депутатів від 28 серпня 1995 року виданий державний акт на право колективної власності на землю КСП «Скаківське» с. Скаківка на 1 662,4 га землі в межах згідно з планом серії ЖТ 02-22 № 000005. ОСОБА_5 змінила прізвище на « ОСОБА_6 » після укладення шлюбу та була матір`ю ОСОБА_1 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Із листа Бердичівської державної нотаріальної контори від 09 листопада 2021 року за № 3580/01-16 встановлено, що згідно з переглянутими відомостями в Алфавітних книгах обліку спадкових справ за 2001-2004 роки спадкова справа щодо майна ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , не відкривалася, спадкоємці із заявами про прийняття спадщини не зверталися, свідоцтва про право на спадщину не видавалися. Довідкою Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області від 26 травня 2021 року за № 197 підтверджується, що після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 спадщину фактично прийняла, а саме обробляла город, побілила та пофарбувала житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , вела домашнє господарство. Із довідки Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області від 05 жовтня 2021 року за № 78 встановлено, що відповідно до технічної документації із землеустрою ОСОБА_4 має право на земельну частку пай за № НОМЕР_1 площею 2,3948 га. Відповідно до довідки Управління у Бердичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 23 жовтня 2021 року за № 56/426-21 згідно з Книгою записів реєстрації других примірників державних актів на земельну ділянку станом на 31 грудня 2012 року та Книгою реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по КСП «Скаківське» Скаківської сільської ради ОСОБА_4 державний акт на право власності на земельну ділянку та сертифікат на право на земельну частку (пай) не видавалися. Постановою приватного нотаріуса Бердичівського районного нотаріального округу Житомирської області Юрчук Н. І. від 05 лютого 2022 року № 55/02-32 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну частку (пай) у зв`язку з відсутністю у нього правовстановлюючого документа на право ОСОБА_4 на земельну частку (пай). Позиція Верховного Суду Касаційне провадження в справі відкрито з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України. Згідно з пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України). Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України свідчить, що за своєю суттю такий спосіб захисту як визнання права застосовується тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 233/4580/20). Визнання права як приватноправова категорія покликана забезпечити визначеність у приватних відносинах, захист прав та інтересів під час їх порушення, невизнання чи оспорення або ж підтвердження права. Такий спосіб захисту, як визнання права може застосовуватися щодо різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності, права на пай і т. д.) (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22). Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини. Під час вирішення спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу (далі - ЗК України) 1990 року, Указу № 720/95, відповідні норми ЦК Української РСР та ЦК України. Відповідно до пункту 1 Указу № 720/95 паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі, створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості). Право на земельну частку (пай) згідно з пунктом 2 Указу № 720/95 мають члени сільськогосподарського підприємства, кооперативу, акціонерного товариства, зокрема пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Відповідно до частини дев`ятої статті 5 ЗК України 1990 року кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті б цього Кодексу. Згідно з частиною першою статті 22 ЗК України 1990 року право власності на землю виникає після одержання документа, що посвідчує це право. У частині другій статті 23 ЗК України 1990 року зазначено, що державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. У цій справі апеляційний суд виснував, що державний акт на право колективної власності на землю КСП «Скаківське» виданий 04 листопада 1995 року, а ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто до видачі державного акта на право колективної власності на землю, а тому за життя не набула права на земельну частку (пай) та не мала необхідного обсягу правоздатності на день видачі колективному сільськогосподарському підприємству державного акта на право колективної власності на землю. Обставина включення ОСОБА_4 під номером 399 до списку громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, який є додатком № 1 до державного акта серії ЖТ-02-22 № 000005, не змінює результатів вирішення спору, враховуючи, що на час видачі державного акта на право колективної власності на землю (04 листопада 1995 року) цивільна правоздатність ОСОБА_4 припинилася (ІНФОРМАЦІЯ_2). Колегія суддів погоджується з таким висновком. Особливості організаційних та правових засад виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), регламентовано Законом України від 05 червня 2003 року № 899-IV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (далі - Закон № 899-IV). Статтями 1 та 2 Закону № 899-IV визначено, що право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай); громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов`язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості. Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай); трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї. За змістом статті 5 ЗК України 1990 року кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі, і право на земельну частку може бути передано у спадщину. У пункті 1 Указу № 720/95 також зазначено, що паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства. З урахуванням пункту 2 Указу № 720/95 право на земельну частку (пай) мають члени сільськогосподарського підприємства, кооперативу, акціонерного товариства, зокрема й пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Об`єднана палата Касаційного цивільного суду в постанові від 22червня 2026 року в справі № 530/656/24 (провадження № 61-3733сво25) зауважила, що залежно від обставин у процесі паювання можуть бути виокремлені дві категорії осіб, які мають право на земельну частку (пай), а саме: 1) включені до списку членів КСП, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, проте не отримали сертифікат на право на земельну частку (пай); 2) безпідставно не включені до списку членів КСП, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Особа набуває право на земельний пай за наявності зокрема таких умов: одержання КСП державного акта на право колективної власності на землю, перебування такої особи у членах КСП на час передання державного акта та включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю. Член КСП, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває право на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті спадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, зокрема й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Вказане право може бути реалізовано, зокрема, у судовому порядку шляхом визнання права на земельну частку (пай). Суд апеляційної інстанції правильно виснував, щочлен КСП, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває право на земельну частку (пай) саме з дня видачі такого державного акта. Відповідно до статті 9 ЦК Української РСР здатність мати цивільні права і обов`язки (цивільна правоздатність) визнається в однаковій мірі за всіма громадянами Української РСР та інших союзних республік.Правоздатність громадянина виникає в момент його народження і припиняється з смертю. Отже, смерть фізичної особи є юридичним фактом, з яким закон безпосередньо пов`язував припинення її цивільної правоздатності. Після смерті особа вже не могла набувати нових цивільних прав, оскільки припинялася її здатність бути носієм таких прав. Установлено, що ОСОБА_4 померладо видачі 04 листопада 1995 року державного акта на право колективної власності на землю КСП «Скаківське», а саме з видачею такого державного акта за наведених у справі обставин пов`язується виникнення у членів КСП, включених до відповідного списку, права на земельну частку (пай). На момент, коли настала юридична обставина, з якою пов`язувалося виникнення права на земельну частку (пай), ОСОБА_4 вже померла, а її цивільна правоздатність відповідно до статті 9 ЦК Української РСР припинилася. За таких обставин ОСОБА_4 не могла набути право на земельну частку (пай) після своєї смерті. Включення її імені до списку громадян - членів КСП, який додавався до державного акта, саме собою не могло призвести до виникнення у неї права на пай, оскільки на момент виникнення цього права вона вже не була суб`єктом цивільних правовідносин та не мала цивільної правоздатності. На момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 право на земельну частку (пай) у неї ще не виникло, а тому воно не могло бути об`єктом спадкового правонаступництва. Сам факт прийняття спадщини її спадкоємцем також не може змінити цього висновку, оскільки прийняття спадщини не створює нових прав у складі спадкового майна, а забезпечує перехід до спадкоємця тих майнових прав, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини. Отже, оскільки ОСОБА_4 померла до моменту виникнення права на земельну частку (пай), таке право не могло виникнути у неї після смерті та, відповідно, не могло увійти до складу спадщини. Відтак відсутні правові підстави для визнання за наступним спадкоємцем права на земельну частку (пай) у порядку спадкування. Апеляційний суд правильно застосував норми матеріального права, належно встановив момент припинення цивільної правоздатності спадкодавця та момент, з яким пов`язувалося виникнення права на земельну частку (пай), і зробив обґрунтований висновок про відсутність такого права у складі спадщини. Постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування чи зміни відсутні, а касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення. Доводи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо права на частку (пай) членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, зокрема пенсіонерів, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, відповідно до пункту 2 Указу № 720/95є безпідставними, адже такий висновок неодноразово формувався Верховним Судом, зокрема в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2026 року в справі № 530/656/24 (провадження № 61-3733сво25). Стосовно доводів відзиву про те, що матеріали справи не містять доказів прийняття спадщини ОСОБА_3 (матір`ю позивача) після смерті ОСОБА_4 , необхідно зауважити, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні правила ЦК Української РСР, зокрема щодо прийняття спадщини. Аналіз змісту статей 548, 549 ЦК Української РСР свідчить, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Діями спадкоємця, що свідчать про прийняття ним спадщини є: 1) фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном; 2) подача державну нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини. Довідкою Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області від 26 травня 2021 року за № 197 підтверджується, що після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 спадщину фактично прийняла, а саме обробляла город, побілила та пофарбувала житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , вела домашнє господарство (т. 1, а. с.113). Отже, ОСОБА_3 прийняла спадщину, що відкрилася після смерті її матері - ОСОБА_4 , фактично вступивши у володіння спадковим майном, яке увійшло до складу спадщини станом на ІНФОРМАЦІЯ_2. Безпідставними є також доводи відзиву на касаційну скаргу про те, що судом першої інстанції не залучено до участі всправі правонаступників КСП «Скаківське», а саме Бердичівську районну державну адміністрацію та Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області. Статтею 5 Закону№ 899-IV повноваження щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) наданісільським, селищним, міським радам. Оскільки саме органи місцевого самоврядування є тимчасовими розпорядниками нерозподілених земельних ділянок або невитребуваних земельних часток (паїв), ОСОБА_1 правильно визначився з відповідачем у справі та звернувся з позовом до Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області, на території якої знаходиться успадкована ним земельна частка (пай) за № НОМЕР_1 із земель КСП «Скаківське». Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Верховний Суд вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а постанова апеляційного суду - без змін. Щодо розподілу судових витрат Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки в цій справі оскаржуване судове рішення залишається без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює. Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду УХВАЛИВ: Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сачка Андрія Вікторовича залишити без задоволення. Постанову Житомирського апеляційного суду від 17 вересня 2025 рокузалишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді:О. М. Ситнік В. М. Ігнатенко І. М. Фаловська Згадані норми: Закон № 899-IV, ст. 1; Закон № 899-IV, ст. 2; ЦК України, ст. 16; ЦК України, ст. 1216; ЦК України, ст. 1217; ЦК України, ст. 1218; ЦПК України, ст. 389; ЦПК України, ст. 400; ЦПК України, ст. 401; ЦПК України, ст. 141; ЦПК України, ст. 416; ЗК України, ст. 5; ЗК України, ст. 22; ЗК України, ст. 23 Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.