# ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 924/1326/25

Суд: Касаційний господарський суд ВС
Справа № 924/1326/25
Дата ухвалення: 2026-09-29
Вид судочинства: Господарське
Ідентифікатор ЄДРСР: 140793047
Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/140793047
Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/140793047

Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення.

## Текст документа
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року
м. Київ

cправа № 924/1326/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Старокостянтинівської міської ради
на рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.04.2026 (суддя Шевчук О. І.)
і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 (головуючий суддя Маціщук А. В., судді Бучинська Г. Б., Філіпова Т. Л.)
у справі № 924/1326/25
за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницького
до Старокостянтинівської міської ради,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - 1) Міністерство оборони України і 2) Кабінет Міністрів України
і за участі - Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону,
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки та скасування права власності на земельну ділянку,
(у судовому засіданні взяли участь: представник позивача - Ковальчук В. М., прокурор - Яворський С. С.)
ВСТУП
1. У цій справі судами вирішувався спір щодо земельної ділянки, яка відноситься до земель оборони і право власності на яку зареєстровано за територіальною громадою міста в особі міської ради.
2. Ураховуючи, що судовими рішеннями у справах № 924/174/18 та № 924/30/20 підтверджено незаконність розпорядження міською радою землями оборони та порушення цим прав позивача, як їх постійного землекористувача, Верховний Суд за результатами касаційного перегляду справи № 924/1326/25 погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення заявленого у ній позову, позаяк існування за таких обставин державної реєстрації відповідної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та державної реєстрації права комунальної власності на неї в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно створює стан правової невизначеності щодо змісту прав учасників спірних правовідносин, не зважаючи на вже вирішенні спори між ними у справах № 924/174/18 та № 924/30/20, і це має бути усунуто у обраний позивачем спосіб.
3. Про наведене детально йдеться далі у цій постанові.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог, підстав заявленого позову
4. Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Старокостянтинівської міської ради про усунення перешкод у користуванні землями оборони, а саме земельною ділянкою з кадастровим номером 6810800000:15:004:0002 площею 0,1 га, шляхом:
- скасування державної реєстрації цієї земельної ділянки у Державному земельному кадастрі з закриттям поземельної книги;
- скасування державної реєстрації права власності територіальної громади міста Старокостянтинів в особі Старокостянтинівської міської ради на зазначену земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно із закриттям відповідного розділу.
5. Позивач наполягає на тому, що земельна ділянка з кадастровим номером 6810800000:15:004:0002 площею 0,1 га належить до земель оборони та перебуває у його постійному користуванні згідно з державним актом на право постійного користування землею серії Б № 041646. Проте Старокостянтинівська міська рада, будучи обізнаною щодо місцезнаходження та встановлених меж розташованих на території міста Старокостянтинів земель оборони, з порушенням визначеного законом порядку вибуття земель оборони з державної власності, прийняла рішення, якими було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, зокрема земельної ділянки орієнтовною площею 600000 м2 по вул. Заїкіна, 95 (рішення від 24.11.2017 № 30), затверджено технічну документацію з землеустрою щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6810800000:15:004:0001 (рішення від 21.12.2018 № 17п.1/VІІ), затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки на 383 земельні ділянки, до переліку яких входить і земельна ділянка з кадастровим номером 6810800000:15:004:0002 площею 0,1 га (рішення від 22.02.2019 № 15п.1./33/VІІ). Надалі ці рішення Старокостянтинівської міської ради було скасовано рішеннями Господарського суду Хмельницької області від 22.11.2018 у справі № 924/174/18 та від 11.05.2021 № 924/30/20, що набрали законної сили. При цьому під час розгляду справи № 924/30/20 судами (зокрема, на підставі висновку експерта від 24.04.2023 № 258/12-2022) установлено, що земельна ділянка з кадастровим номер 6810800000:15:004:0001 накладається на землі Міністерства оборони України, зазначені в державному акті серії Б № 041646 та вибула з державної власності з порушенням встановленої процедури.
6. Позивач зазначає, що за вищенаведених обставин наявність державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6810800000:15:004:0002 площею 0,1 га, яка належить до земель оборони, створює йому перешкоди, як землекористувачу, вільно використовувати її за цільовим призначенням.
7. Правовими підставами позову Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький визначив статті 19, 20, 77, 79, 79-1, 84, 142, 152, 193 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статтю 14 Закону України «Про Збройні Сили України», статті 2, 4 Закону України «Про використання земель оборони», статтю 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України».
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
8. Рішенням Господарський суд Хмельницької області від 06.04.2026 у справі № 924/1326/25 позовні вимоги позову Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький було задоволено. Усунуто позивачу перешкоди у користуванні землями оборони, а саме земельною ділянкою з кадастровим номером 6810800000:15:004:0002 площею 0,1 га, шляхом скасування її державної реєстрації у Державному земельному кадастрі з закриттям поземельної книги та скасування держаної реєстрації права власності територіальної громади міста Старокостянтинів в особі Старокостянтинівської міської ради на неї в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно із закриттям відповідного розділу.
9. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 рішення Господарський суд Хмельницької області від 06.04.2026 залишено без змін.
10. Зазначені судові рішення місцевого та апеляційного господарських судів обґрунтовано тим, що за встановлених обставин цієї справи, а також з огляду на наведене у рішеннях Господарського суду Хмельницької області від 22.11.2018 у справі № 924/174/18 та від 11.05.2021 № 924/30/20, земельна ділянка з кадастровим номером 6810800000:15:004:0002 площею 0,1 га, право власності на яку зареєстровано за територіальною громадою міста Старокостянтинів в особі Старокостянтинівської міської ради, належить до земель державної власності та не вилучалась у встановленому порядку, відтак позовні вимоги про скасування держаної реєстрації спірної земельної ділянки у Держаному земельному кадастрі та державної реєстрації права комунальної власності на неї у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є належними та ефективними способами захисту прав, спрямованими на відновлення первісного стану, що існував до відповідних (незаконних) державних реєстрацій.
11. Крім того, ухвалюючи судові рішення у цій справі, суди попередніх інстанцій дійшли висновків про відсутність у даному випадку підстав для застосування наслідків пропуску позовної давності.
Касаційна скарга
12. Не погодившись із судовими рішеннями місцевого та апеляційного господарських судів, Старокостянтинівська міська рада звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарський суд Хмельницької області від 06.04.2026, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи касаційної скарг
13. У поданій касаційній скарзі відповідач посилається на те, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, далі - ГПК України).
14. Обґрунтовуючи це, скаржник у касаційній скарзі наводить висновки Верховного Суду, у відповідності до яких:
- суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17);
- застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17);
- обраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами. За загальним правилом речово-правові способи захисту прав особи застосовуються тоді, коли сторони не пов`язані зобов`язально-правовими відносинами, що визначають їх зміст та правову природу. Якщо спір стосується правочину, укладеного власником (володільцем) майна, то його відносини з контрагентом мають договірний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Водночас, коли сторони не перебували у договірних відносинах один з одним, власник (володілець) майна може використовувати речово-правові способи захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18);
- у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки її державна реєстрація скасовується, а відомості про таку земельну ділянку набувають статусу архівних та відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи. Належним способом захисту прав позивача може бути звернення до суду з вимогами про витребування землі із чужого незаконного володіння, за умови доведеності, що позивач був позбавлений права володіння (користування) земельною ділянкою, або усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, у разі, якщо буде доведено, що позивачу чиняться перешкоди в реалізації цих прав (постанова Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 915/86/23);
- коли позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас, вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідними для ефективного відновлення порушеного права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц та від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16- ц);
- віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно. Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний). Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин, і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору (постанови Верховного Суду від 23.01.2024 у справі № 907/452/20, від 05.09.2023 у справі № 910/2722/22, від 25.07.2023 у справі № 914/106/22, від 27.06.2023 у справі № 916/2851/17);
- з урахуванням положень статті 387 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача, при цьому власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Об`єктом позову про витребування майна із чужого незаконного володіння може бути річ, яка існує в натурі на момент подання позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18 та постанови Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 910/8298/21, від 25.07.2023 у справі № 914/106/22);
- у спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна у власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема, не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права (постанови Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 915/690/19, від 09.02.2023 у справі № 904/4140/21, від 21.03.2023 у справі № 925/1288/20, від 25.07.2023 у справі №917/1058/22);
- задоволення позовних вимог про скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі із одночасним припиненням усіх речових прав щодо неї не може привести до захисту або відновлення порушеного речового права позивача, у разі його наявності (постанова Верховного Суду від 26.04.2023 у справі № 727/2415/22);
- обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).
15. З наведеного вбачається, що на думку відповідача, при зверненні до суду у цій справі позивачем було обрано неналежний та неефективний спосіб захисту прав та законних інтересів, які він вважає порушеними, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні заявленого ним позову.
16. Крім того, скаржник стверджує, що у даному випадку Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький при зверненні до суду пропустив позовну давність, яка станом на березень 2022 спливла, у зв`язку з чим суди попередніх інстанцій за відповідною заявою Старокостянтинівської міської ради мали застосувати до спірних правовідносин наслідки її спливу.
17. У цьому контексті відповідач посилається на висновки, наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2021 у справі № 603/602/24 та від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19 щодо зупинення та продовження позовної давності на строк дії карантину і воєнного стану.
18. Також Старокостянтинівська міська рада зазначає, що дії стосовно спірної земельної ділянки нею вчинялись (рішення приймались) у відповідності до норм Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», висновки про застосування яких викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.12.2025 у справі № 924/345/25 та від 10.12.2025 у справі № 924/91/25, а також наполягає на тому, що у позивача відсутні будь-які порушені права та законні інтереси, що в свою чергу є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові незалежно від інших встановлених судами обставин (постанови Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20, 22.03.2023 у справі № 509/5080/18).
Позиція інших учасників справи
19. Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницького, Хмельницька спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону та Кабінет Міністрів України подали відзиви на касаційну скаргу відповідача, у яких заперечують проти її задоволення та просять оскаржувані судові рішення залишити без змін.
20. У своїх відзивах позивач, третя особа та Прокурор серед іншого обґрунтовують належність обраного у цій справі способу захисту порушених прав Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницького, як титульного володільця спірної земельної ділянки, що належить до земель оборони, які перебувають у державній власності, та зазначають про відсутність підстав для застосування у цьому разі наслідків спливу позовної давності.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
21. Як з`ясували суди попередніх інстанцій, у відповідності до державного акта на право користування землею серії Б № 041646, виданого виконавчим комітетом Старокостянтинівської районної ради народних депутатів, за Хмельницькою квартирно-експлуатаційною частиною району, розміщеною на території Старокостянтинівського району, закріплюється в безстрокове і безоплатне користування 2725 га землі в межах згідно з планом землекористування. Земля надана для державних потреб.
22. Із витягу з директиви Міністра оборони України від 10.01.2025 № Д-322/1/010 слідує, що нею визначено переформувати Хмельницьку квартирно-експлуатаційну частину району (місто Хмельницький) у Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький, дислокувати на попередніх фондах, підпорядкувати начальнику Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління.
23. Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький є органом управління, який входить до структури Збройних Сил України, та створений з метою організації виконання завдань квартирно-експлуатаційного забезпечення військових частин, закладів, установ та організацій Міністерства оборони України та Збройних Сил України, дислокованих у гарнізонах Хмельницького, Шепетівського районів Хмельницької області у мирний час та на особливий період. За організаційно-правовою формою квартирно-експлуатаційний відділ є державною установою. Майно установи, в тому числі земельні ділянки (землі оборони) є військовим майном, що перебуває у державній формі власності і закріплюється за нею на праві оперативного управління. Відчуження майна установи здійснюється за погодженням з Міністерством оборони України у порядку, що встановлений законодавством. Установа користується закріпленим за нею майном та земельними ділянками (землями оборони), відповідно до мети і потреб своєї діяльності та чинного законодавства.
24. Наведене зазначено у Положенні про Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький, затвердженому наказом начальника Західного квартирно-експлуатаційного управління Сил логістики Збройних Сил України від 29.01.2025 № 4.
25. Заразом у судовій справі № 924/174/18 рішенням Господарського суду Хмельницької області від 22.11.2018, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.03.2019 та постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019, було задоволено позов Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький та визнано незаконним і скасовано рішення 23 сесії Старокостянтинівської міської ради від 24.11.2017 № 30 в частині пунктів 5, 6, 7, яким територіальній громаді міста Старокостянтинів в особі Старокостянтинівської міської ради надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням щодо розташованих по вул. Героїв Небесної Сотні, 17 земельної ділянки орієнтовною площею 100000 м2 (10 га), по вул. Героїв Небесної Сотні, 21 земельної ділянки орієнтовною площею 200000 м2 (20 га), по вул. Заїкіна, 95 земельної ділянки орієнтовно площею 600000 м2 (60 га).
26. Вирішуючи спір у зазначеній справі, суди виснували про те, що відповідні земельні ділянки є землями оборони, належать Квартирно-експлуатаційному відділу міста Хмельницький на праві постійного користування. Істотною ж передумовою для припинення права постійного користування землями оборони, закріпленими за структурними одиницями Збройних Сил України, та подальшої передачі їх у власність або користування третім особами є отримання згоди на це Міністерства оборони України, яка у даному випадку відсутня, відтак міська рада незаконно розпорядилася землями державної власності, які належать до земель оборони, за відсутності доказів відмови попереднього користувача від земельних ділянок, а також за відсутності підстав для переходу права землекористування та з порушенням порядку встановлення і зміни цільового призначення земель. Тому проведення інвентаризації землі при наявній у відповідача інформації про належність її до земель оборони свідчить про протиправність оскаржуваного рішення. До того ж, враховуючи правовий режим спірних земельних ділянок оборонного значення, оскаржуване рішення порушує охоронювані законом права позивача на користування ними та спрямоване на подальше вилучення і передачу у власність іншим особам.
27. Разом з тим рішенням Старокостянтинівської міської ради від 21.12.2018 № 17п.1/32/VII «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель» було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель стосовно розташованої по вул. Заїкіна, 95 земельної ділянки площею 600000 м2, а також вирішено здійснити реєстрацію права власності за Старокостянтинівською міською радою на розташовану по вул. Заїкіна, 95 земельну ділянку (кадастровий номер 6810800000:15:004:0001) площею 600000 м2, категорія земель - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність чи користування громадянам чи юридичним особам).
28. Крім того, 22.02.2019 Старокостянтинівською міською радою було прийнято рішення № 15п.1/33/VІІ, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу розташованої по вул. Заїкіна, 95 земельної ділянки загальною площею 600000 м2 (кадастровий номер 6810800000:15:004:0001) на земельні ділянки, в тому числі земельну ділянку з кадастровий номер 6810800000:15:004:0002, площею 1000 м2 (пункт 1 рішення) і вирішено здійснити державну реєстрацію права власності на земельні ділянки, зазначені в пункті 1 цього рішення за територіальною громадою міста Старокостянтинів в особі Старокостянтинівської міської ради (пункт 2 рішення).
29. Зареєстрована 05.03.2019 в Державному земельному кадастрі земельна ділянка з кадастровим номером 6810800000:004:0002 площею 0,1 га, розташована за адресою: Хмельницька область, Старокостянтинівський район, м. Старокостянтинів, вулиця Заїкіна, 95, категорії земель: землі житлової та громадської забудови, вид цільового призначення: 16.00, за територіальною громадою міста Старокостянтинів в особі Старокостянтинівської міської ради зареєстрована на праві власності 08.04.2019 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1807474368108), що підтверджується інформаційною довідкою з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру-заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 45677641 від 15.12.2025 та інформацією Державного земельного кадастру на право власності та речові права на земельну ділянку.
30. За висновком експерта від 24.04.2023 № 258/12-2022, складеного судовим експертом Українського незалежного інституту судових експертиз, земельна ділянка орієнтовною площею 60 га, яка розташована за адресою: Хмельницька область, Старокостянтинівський район, м. Старокостянтинів, вул. Заїкіна, 95, кадастровий номер 6810800000:15:004:0001, не накладається на землі Міністерства Оборони, зазначені в державному акті 1980 року № 041671. При цьому, узагальнюючи результати дослідження, експертом встановлено, що земельна ділянка орієнтованою площею 60 га, яка розташована за адресою: Хмельницька область, Старокостянтинівський район, м. Старокостянтинів, вул. Заїкіна, 95, кадастровий номер 6810800000:15:004:0001 накладається на землі Міністерства оборони України, зазначені в державному акті серія Б № 041646.
31. Водночас рішенням Господарського суду Хмельницької області від 11.05.2021 у справі № 924/30/20, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.05.2023, позов Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький задоволено. Визнано недійсним рішення Старокостянтинівської міської ради від 21.12.2018 № 17п.1/VІІ «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель» стосовно земельної ділянки розташованої по вул. Заїкіна, 95 площею 600000 м2. Визнано недійсним рішення Старокостянтинівської міської ради від 21.12.2018 № 18п.1/VІІ «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки», розташованої по вул. Заїкіна, 95 та визнано недійсним рішення Старокостянтинівської міської ради від 22.02.2019 № 15п.1/33/VІІ «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки», кадастровий номер земельної ділянки 6810800000:15:004:0001, яка розташована у м. Старокостянтинів, по вул. Заїкіна, 95.
32. У зазначеному рішенні суд, зокрема, виснував, що проведення інвентаризації, в тому числі спірної земельної ділянки з подальшою передачею її у комунальну власність, при наявній у відповідача інформації про належність цієї земельної ділянки до земель оборони, свідчить про протиправність рішення про таку інвентаризацію (без дозволу Міністерства оборони України та за відсутності дотримання встановленого законодавством порядку визначення характеру земельних ділянок). Спірні рішення про затвердження технічної документації з землеустрою щодо інвентаризації земель, про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки та про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, прийняті у зв`язку та на подальше виконання рішення Старокостянтинівської міської ради від 24.11.2017 № 30, яким територіальній громаді міста Старокостянтинів в особі Старокостянтинівської міської ради надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, в тому числі спірної ділянки, та про яке (рішення) суд касаційної інстанції у постанові від 11.09.2019 у справі № 924/174/18 дійшов висновку, що воно порушує права позивача на користування землею та спрямоване на подальше вилучення і передачу землі у власність іншим особам. Тож оспорюванні у справі № 924/30/20 рішення також є такими, що порушують права позивача і прийняті з тією ж метою - передача землі у власність іншим особам.
33. З огляду на вищевикладені обставини та ураховуючи, що земельна ділянка з кадастровим номером 6810800000:15:004:0002 площею 0,1 га зареєстрована у Державному земельному кадастрі, а право власності на неї зареєстровано за територіальною громадою міста Старокостянтинів в особі Старокостянтинівської міської ради в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький звернувся до суду із позовом про скасування таких реєстрацій із закриттям поземельної книги та відповідного розділу в реєстрі, що і розглядався господарськими судами в межах цієї судової справи.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
34. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
35. Дослідивши в межах вимог касаційної скарги відповідача наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга Старокостянтинівської міської ради не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
36. Згідно із пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
37. Аналіз змісту наведеної правової норми свідчить про те, що касаційний перегляд із визначеної у ній підстави може відбутися за наявності таких складових:
- суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду;
- спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
38. У постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема і вище вказаного пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
39. При цьому з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
40. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де є схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
41. Також слід виходити з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
42. Як вже зазначалось, у поданій у цій справі касаційній скарзі Старокостянтинівська міська рада посилається на численні висновки Верховного Суду, які стосуються застосування конкретних способів захисту цивільних прав, оцінки їх належності та ефективності, розмежування окремих із таких способів (у тому числі у контексті заявлення позовних вимог про скасування державної реєстрації земельної ділянки та речових прав на неї), зауважуючи при цьому, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.
43. Стосовно цих доводів скаржника Верховний Суд насамперед зазначає, що наведення у касаційній скарзі постанов Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, у яких містяться висновки про загальні правові підходи щодо критеріїв належності та ефективності способів захисту порушених прав та характерних ознак окремих із них (постанови від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17, від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18), саме по собі не свідчить про неврахування таких критеріїв судами попередніх інстанцій при вирішенні спору у цій справі, як і не підтверджує неправильного застосування чи порушення ними певних правових норм.
44. Заразом з урахуванням характеру спірних правовідносин, що склалися між сторонами справи № 924/1326/25, та встановлених судами попередніх інстанцій її фактичних обставин, Верховний Суд виходить з такого.
45. Із матеріалів цієї справи № 924/1326/25 вбачається, що державна реєстрація спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та державна реєстрація права комунальної власності на неї в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відбулися за наслідками ухвалення Старокостянтинівською міською радою рішень, які в подальшому в судовому порядку у справах № 924/30/20 та № 924/174/18 були визнані незаконними та скасовані, оскільки стосувалися розпорядження землями оборони за відсутності дозволу Міністерства оборони України та без дотримання встановленого законом порядку.
46. У справі ж, що переглядається, не дивлячись на ухвалені у справах № 924/30/20 та № 924/174/18 судові рішення, які набрали законної сили, земельна ділянка з кадастровим номером 6810800000:15:004:0002 площею 0,1 га є зареєстрованою у Державному земельному кадастрі, а право власності на неї зареєстровано за територіальною громадою міста Старокостянтинів в особі Старокостянтинівської міської ради в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
47. За встановлених місцевим та апеляційним господарськими судами обставин цієї справи (№ 924/1326/25) зазначене створює позивачу, як землекористувачу, перешкоди вільно використовувати відповідні належні йому на праві постійного користування землі, що належать до земель оборони, за їх цільовим призначенням. Водночас обставин фактичного вибуття спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6810800000:15:004:0002 площею 0,1 га з постійного користування Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницького судами попередніх інстанцій встановлено не було. Під час касаційного перегляду представником позивача у судовому засідання наведене (вибуття спірної земельної ділянки із володіння та користування) заперечувалось.
48. Звідси слідує, що після ухвалення судових рішень у справах № 924/30/20 та № 924/174/18, які набрали законної сили, та якими підтверджено порушення відповідачем охоронюваних законом права позивача, існування обставин державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6810800000:15:004:0002 площею 0,1 га у Державному земельному кадастрі та державної реєстрації права комунальної власності на неї в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно створює стан правової невизначеності щодо змісту прав учасників спірних правовідносин, який може бути усунуто у обраний Квартирно-експлуатаційним відділом міста Хмельницький спосіб, тобто шляхом скасування названих державних реєстрацій із закриттям поземельної книги щодо спірної земельної ділянки та відповідного розділу реєстру.
49. Тож, зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставин цієї справи та з огляду на вже вирішені спори між Квартирно-експлуатаційним відділом міста Хмельницького та Старокостянтинівською міською радою у справах № 924/30/20 та № 924/174/18, що має бути ураховано у даному випадку задля дотримання принципу res judicata, доводи відповідача про обрання у цьому разі позивачем неналежного та неефективного способу захисту порушених прав є помилковими.
50. Відповідно посилання скаржника на висновки суду касаційної інстанції, згідно з якими обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20) є безпідставними, позаяк такі обставини (тобто, обставини обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав) у даному випадку не підтвердилися.
51. До того ж, як неодноразово виснувала Велика Палата Верховного Суду, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 та від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16).
52. Посилаючись у тому числі на вказану правову позицію, Старокостянтинівська міська рада у касаційній скарзі наводить постанови Верховного Суду, у яких висновки щодо належних та ефективних способів захисту порушених прав, висловлено за інших порівняно із справою № 924/1326/25 фактичних обставин їх порушення (обставин того, у чому саме полягало відповідне порушення), наслідків, до яких ці порушення призвели, а в результаті і щодо інших способів їх усунення.
53. У постановах Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 915/86/23, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16- ц, від 23.01.2024 у справі № 907/452/20, від 05.09.2023 у справі № 910/2722/22, від 25.07.2023 у справі № 914/106/22, від 27.06.2023 у справі № 916/2851/17, від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18, від 05.10.2022 у справі № 910/8298/21, від 25.07.2023 у справі № 914/106/22, від 01.03.2023 у справі № 915/690/19, від 09.02.2023 у справі № 904/4140/21, від 21.03.2023 у справі № 925/1288/20, від 25.07.2023 у справі №917/1058/22, від 26.04.2023 у справі №727/2415/22, до яких звертається скаржник, не йшлося про державну реєстрацію земельної ділянки із земель оборони у Державному земельному кадастрі та державну реєстрація права комунальної власності на неї в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за обставин підтвердженої судовими рішеннями у інших судових справах незаконності розпорядження міською радою відповідною землею, що порушує права постійного землекористувача, та при відсутності заразом при цьому підстав вважати, що спірна земельна ділянка фактично вибула із його володіння та користування.
54. Посилатися ж на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення помилково.
55. Отже, відповідні аргументи Старокостянтинівської міської ради не можуть бути прийнятими, позаяк полягають у зверненні відповідача до висновків Верховного Суду, сформульованих у справах з неподібними до справи, що переглядається, правовідносинами, а тому з урахуванням наведеного у пунктах 38-40 цієї постанови не є належним обґрунтування передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження.
56. У цьому контексті також слід зауважити, що з огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин і надавати оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц, від 13.05.2026 у справі № 456/252/22).
57. З огляду на встановлені у справі № 924/1326/25 фактичні обставини щодо характеру спірних правовідносин її сторін (у тому числі обставин того, у чому саме на даний момент полягає порушення прав позивач з боку відповідача), а також зважаючи на викладене у судових рішеннях у справах № 924/30/20 та № 924/174/18, які набрали законної сили, Верховний Суд не вбачає підстав вважати, що неврахування судами попередніх інстанцій при розгляді цієї справи висновків із вищевказаних постанов суду касаційної інстанції, на які посилається скаржник (зокрема, щодо витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації речових прав на нього) свідчить про помилковість здійсненого ними правозастосування. Відповідач у касаційній скарзі належним чином цього не обґрунтовує, як і не наводить висновків Верховного Суду про інакше застосування правових норм саме у справах з подібними до справи № 924/1326/25 правовідносинами та встановленими обставинами.
58. Разом з тим, колегія суддів також зазначає, що здійснене судами попередніх інстанцій правозастосування концептуально узгоджується із викладеним, зокрема у постанові Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 916/1749/22 (підставою для скасування в Державному земельному кадастрі незаконної державної реєстрації земельної ділянки є судове рішення про скасування такої державної реєстрації), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 (вимоги, зокрема, про скасування державної реєстрації такого права за певних умов можна розглядати як вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, якщо саме, зокрема, ця реєстрація створюють відповідні перешкоди).
59. Окрім цього, на підставі частини четвертої статті 300 ГПК України Суд також враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 05.08.2026 у справі № 128/2924/22 (належним і ефективним способом захисту цивільних прав та інтересів є скасування державної реєстрації земельної ділянки, якщо таку реєстрацію проведено із порушенням), а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.07.2026 у справі № 915/268/24 (пункт 183).
60. Безвідносно до викладеного вище детального аналізу постанов, на які у цій частині посилається скаржник, Суд відхиляє ці посилання також з урахуванням ієрархії висновків Верховного Суду (див. постанови Верховного Суду, зокрема, від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, від 10.11.2021 у справі № 825/997/17, від 08.08.2023 у справі № 910/8115/19 (910/13492/21), від 04.10.2023 у справі № 906/1026/22) і враховує викладене у зазначеній у попередньому пункті цієї постанови судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду, а також у згадуваній у ній же постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2026 у справі № 456/252/22 (пункт 115).
61. Необґрунтованими є і доводи скаржника про відсутність у позивача будь-яких порушених прав та законних інтересів, що є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові незалежно від інших встановлених судами обставин (постанови Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20, 22.03.2023 у справі № 509/5080/18). Порушення відповідачем прав Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький підтверджено судовими рішенням, ухваленими у справах № 924/30/20 та № 924/174/18, у яких постійний землекористувач так само був позивачем. Висловлення іншого висновку щодо цього, у справі, що переглядається, мало б наслідком здійснення ревізії судових рішень у зазначених справах, що набрали законної сили, та свідчило б про недотримання принципу правової визначеності. Тому такі аргументи скаржника також не можуть бути прийнятими.
62. При цьому в ухвалених у зазначених справах судових рішеннях, які набрали законної сили, судами (зокрема, і Великою Палатою Верховного Суду) констатовано, що враховуючи правовий режим спірних земельних ділянок оборонного значення, оскаржувані рішення міської ради порушують охоронювані законом права позивача (Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницького) на користування ними та спрямовані на подальше вилучення і передачу у власність іншим особам.
63. Так у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 924/174/18, що ухвалена у саме цих правовідносинах, зазначено таке:
«Позивач не може бути позбавлений законного права користування земельною ділянкою на тій підставі, що земельна ділянка не використовується або використовується нераціонально з огляду на її правовий статус.
67. Враховуючи правовий режим спірних земельних ділянок оборонного значення, оскаржуване рішення порушує охоронювані законом права позивача на користування ними та спрямоване на подальше вилучення і передачу у власність іншим особам.
68. З урахуванням цього правильним є висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову».
64. Можливість захисту постійним землекористувачем своїх прав у судовому порядку у випадку незаконного розпорядження іншими суб`єктами землею, що перебуває у його користуванні, підтверджена і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 663/1738/16-ц.
65. Так, у зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду виснувала, що:
«Задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно керувався тим, що Університет (постійний користувач) не надавав своєї згоди на вилучення спірних земельних ділянок та припинення свого права постійного користування цими ділянками, а відтак підстави для примусового припинення права користування земельною ділянкою відсутні.
Суд правомірно вважав, що повноважень щодо вилучення земельної ділянки державної форми власності, яка перебуває у постійному користуванні Університету, Лазурненська рада не мала, а відтак оскаржувані рішення ради прийняті із перевищенням повноважень, визначених статтями 24, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування».
Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.
Установивши, що підставою для укладання оспорюваних договорів оренди є рішення Лазурненської ради, які прийняті всупереч вимогам чинного законодавства, суд першої інстанції обґрунтовано визнав недійсними ці договори, а також задовольнив позовні вимоги про витребування та повернення Університету спірних земельних ділянок».
66. У контексті спірних правовідносин, що склалися у цій справі, урахуванню підлягають і висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 28.09.2022 у справі № 442/3458/17, від 18.10.2023 у справі № 686/12750/22, від 12.03.2025 у справі № 278/1999/17 (Міністерство оборони України, в тому числі за допомогою квартирно-експлуатаційних відділів, здійснює управління земельними ділянками, що перебувають у державній власності та відносяться до земель оборони, тобто належать до його відомства, що в свою чергу означає, що відповідні квартирно-експлуатаційні відділи наділені владними повноваженнями щодо земель оборони в межах своєї компетенції та територіальної належності).
67. Судова практика з вирішення цього питання є сталою (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 29.12.2022 у справі № 463/1724/17, від 19.06.2023 у справі № 310/18/17, від 21.06.2023 у справі № 369/5244/20, від 06.09.2023 у справі № 686/1921/18).
68. Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 також залишила без змін судові рішення про задоволення позову, поданого, зокрема, в особі КЕВ м. Хмельницький, зазначивши, що враховуючи «встановлені судами факти належності земельної ділянки віднесених земель оборони державної власності, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним рішення міськради та визнання права постійного користування земельною ділянкою за КЕВ м. Хмельницький».
69. Право (постійного) користувача майна (КЕВ м. Хмельницький) на захист свого права від протиправних дій інших осіб (шляхом витребування майна) Верховний Суд підтвердив також у пункті 5.31 постанови від 15.07.2026 у справі № 924/953/24 (частина четверта статті 300 ГПК України), що окрім іншого ще й концептуально узгоджується з викладеним (в частині направлених на новий розгляд вимог, а саме вимог постійного користувача щодо захисту власне його права постійного користування, а не права державної власності) у постанові Верховного Суду від 20.12.2024 у справі № 910/21682/15 (910/17038/21).
70. З аналогічних мотивів підлягають відхиленню твердження відповідача про те, що дії стосовно спірної земельної ділянки Старокостянтинівською міською радою вчинялись у відповідності до норм Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності». Незаконність рішень відповідача щодо відповідних земель, які належать до земель оборони, так само вже встановлена судами при вирішенні спорів у справах № 924/30/20 та № 924/174/18 і це не може бути спростовано посиланням на висновки із постанов Верховного Суду від 03.12.2025 у справі № 924/345/25 та від 10.12.2025 у справі № 924/91/25 щодо застосування норм вищевказаного закону, які сформульовано у справах з неподібними до справи № 924/1326/25 правовідносинами.
71. Крім того, з огляду на викладене у пункті 58 цієї постанови, не можуть бути урахованими і доводи відповідача про пропуск позивачем позовної давності при зверненні до суду з позовом у цій справі. Подібні за змістом твердження Старокостянтинівської міської ради вже були досліджені, оцінені та вмотивовано відхилені місцевим та апеляційним господарськими судами. Помилковості висновків судів попередніх інстанцій у цьому контексті при застосування правових норм за встановлених обставин справи, що переглядається (зокрема того, у чому саме у даному випадку полягає вчинене з боку відповідача порушення прав позивача), Верховний Суд не вбачає. Натомість посилання скаржника на викладене у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2021 у справі № 603/602/24 та від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19 щодо зупинення та продовження позовної давності на строк дії карантину і воєнного стану мотивів, з яких виходили суди попередніх інстанцій, відхиляючи його клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності, жодним чином не спростовують. Безвідносно до викладеного такі посилання, з урахування положень Законів України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» та «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини», не підтверджують пропуску позивачем позовної давності (навпаки спростовуючи це), оскільки реєстрація спірної земельної ділянки відбулася 05.03.2019, а позовну заяву Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницького подав до Господарського суду Хмельницької області 31.12.2025.
72. Отже, всі вищенаведені доводи касаційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження за відсутності їх належного обґрунтування.
73. Водночас норми ГПК України покладають обов`язок з визначення та доведення підстав касаційного оскарження (у тому числі того, якого висновку Верховного Суду, висловленого щодо застосування правової норми, не було враховано при прийнятті оскаржуваного судового рішення), саме на скаржника, що з урахуванням положень статті 290 ГПК України зобов`язує останнього у скарзі повно викласти та детально описати невідповідність оскаржуваного судового рішення практиці Верховного Суду із застосування конкретної норми у справа у подібними правовідносинами.
74. Верховний Суд здійснює касаційний перегляд виключно в межах доводів та вимог касаційної скарги та не може доповнювати її, позаяк інакше це б було порушенням принципу диспозитивності та змагальності сторін у господарському судочинстві.
75. Всі інші наведенні у касаційній скарзі Старокостянтинівської міської ради доводи, твердження та заперечення не охоплюються передбаченими частиною другою статті 287 ГПК України підстава касаційного оскарження (зокрема, і підставою передбаченою пунктом 1 частини другої названої статті).
76. Неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення процесуальних норм такі аргументи скаржника не обґрунтовують, а фактично зводяться до наведення окремих правових норм, принципів господарського судочинства, стандартів доказування, звернення до принципу «jura novit curia» та практики Європейського суду з прав людини із трактуванням відповідачем викладеного на власну користь, без чіткого зазначення у чому саме полягало допущене місцевим чи апеляційним господарськими судами порушення.
77. Таким чином, доводи Старокостянтинівської міської ради належним чином не обґрунтовують передбачених частиною другою статті 287 ГПК України підстав касаційного оскарження, що виключає зміну чи скасування оскаржуваних судових рішень з наведених скаржником мотивів.
78. Натомість аргументи поданих позивачем, третьою особою та Прокурором відзивів на касаційну скаргу ураховуються Верховним Судом у тій мірі, що узгоджується із викладеним у цій постанові.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
79. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
80. Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення ? без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
81. У цій справі, звертаючись із касаційною скаргою, скаржник належним чином не обґрунтував передбачених частиною другою статті 287 ГПК України підстав касаційного оскарження, що виключає скасування постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.04.2026.
82. Отже, касаційна скарга Старокостянтинівської міської ради підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані відповідачем судові рішення слід залишити без змін.
Розподіл судових витрат
83. Оскільки Суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає судові рішення, що оскаржувалися, без змін, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Старокостянтинівської міської ради залишити без задоволення.
2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 і рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.04.2026 у справі № 924/1326/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил

Згадані норми: ЦК України, ст. 387; ЦК України, ст. 388; ГПК України, ст. 287; ГПК України, ст. 300; ГПК України, ст. 290; ГПК України, ст. 308; ГПК України, ст. 309; ГПК України, ст. 129; ГПК України, ст. 301; ГПК України, ст. 314; ГПК України, ст. 315; ГПК України, ст. 317; ЗК України, ст. 19; ЗК України, ст. 20; ЗК України, ст. 77; ЗК України, ст. 79; ЗК України, ст. 79-1; ЗК України, ст. 84; ЗК України, ст. 142; ЗК України, ст. 152; ЗК України, ст. 193
Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.