# ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 361/9239/24 Суд: Касаційний цивільний суд ВС Справа № 361/9239/24 Дата ухвалення: 2026-10-14 Вид судочинства: Цивільне Ідентифікатор ЄДРСР: 140829462 Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/140829462 Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/140829462 Наведено правову позицію з офіційної Бази правових позицій Верховного Суду. ## Правова позиція з офіційної бази ВС Щодо компетенції судів України у спорах про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, за участю іноземного відповідача Спір про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я, між позивачем, який проживає в Україні, та іноземним відповідачем може розглядатися судами України на підставі пункту 5 частини першої статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право». Позивач має право обрати суд за зареєстрованим місцем свого проживання чи перебування відповідно до частини третьої статті 28 ЦПК України. Наявність у спірних правовідносинах іноземного елемента сама собою не виключає компетенції судів України щодо розгляду спору Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/15677 ## Текст документа ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 жовтня 2026 року м. Київ справа № 361/9239/24 провадження № 61-9153св26 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого -Луспеника Д. Д.,суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,Коломієць Г. В., Черняк Ю. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Південно-Будайський клінічний центр Університетської навчальної лікарні Святого Імре (Угорщина), розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2025 року у складі судді Писанець Н. В. та постанову Київського апеляційного суду від 10 червня 2026 року у складі колегії суддів: Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Південно-Будайського клінічного центру Університетської навчальної лікарні Святого Імре, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, остаточно просив суд стягнути з відповідача 1 000 000,00 євро на відшкодування моральної шкоди. Позовну заяву обґрунтував тим, що у 2022 році у зв`язку з початком повномасштабної війни в Україні він та його сім`я виїхали до Угорщини. 09 лютого 2022 року перебуваючи у м. Будапешті йому стало зле і він був доставлений на лікування до Південно-Будайського клінічного центру Університетської навчальної лікарні Святого Імре з діагнозом «ішемічний інсульт». Вказував, що перебуваючи на лікуванні у відповідача з боку лікарів та інших працівників він зазнав жорсткого ставлення, що стало наслідком подальшого погіршення стану його здоров`я та моральних страждань. Наголошував, що на момент звернення із цим позовом є, внутрішньо переміщеною особою в межах України та має фактичне місце проживання - м. Бровари, Київська область. Вважав, що є підстави для відшкодування йому за рахунок відповідача моральної шкоди, розмір якої оцінив у 1 000 000,00 євро. Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 жовтня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаним позовом за правилами загального позовного провадження. Постановляючи вказану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що позовна заява ОСОБА_1 відповідає вимогам статей 19, 175 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), підстав повернення такої позовної заяви чи відмови у відкритті провадження не встановлено. Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2025 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Закриваючи провадження у цій справі, суд першої інстанції виходив із того, що спір за позовом ОСОБА_1 до Південно-Будайського клінічного центру Університетської навчальної лікарні Святого Імре про відшкодування моральної шкоди не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства в Україні, оскільки має вирішуватися судом за місцезнаходженням відповідача в Угорщині. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Київського апеляційного суду від 10 червня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2025 року - без змін. Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін, апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскільки події, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, мали місце на території Угорщини, Законом України «Про міжнародне приватне право» визначено, що за таких обставин спори про відшкодування шкоди розглядаються за місцем вчинення дії/події, то в силу вимог статті 22, пунктів 3, 7 частини першої статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», вказана вимога не може бути предметом розгляду в українському суді. Тож, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі. Доводи апеляційної скарги таких висновків суду першої інстанції не спростовують, а фактично зводяться до незгоди заявника з такими висновками. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи У липні 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 червня 2026 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Касаційна скарга, відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України, обґрунтована порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, зокрема тим, що суди безпідставно закрили провадження у цій справі та не врахували, що вона підсудна Броварському міськрайонному суду Київської області на підставі статті 28 ЦПК України, оскільки стосується питання відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням його здоров`я. Також касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій: - не звернули увагу на те, що згідно зі статтею 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» підсудність судам України визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження підстави для такої підсудності відпали або змінилися; - проігнорували, що провадження у справі було відкрито ще у 2024 році, у зв`язку з чим на стадії підготовчого провадження у суду не було підстав вирішувати питання підсудності справи; - не врахували, що закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України передбачає роз`яснення позивачеві до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи, однак суди повідомили лише про необхідність розгляду позову судом за місцезнаходженням відповідача в Угорщині; - не звернули увагу на те, що направлення позивача для вирішенням спору до суду за місцезнаходженням відповідача в Угорщині порушує його право на звернення за захистом своїх прав до українських судів та зумовлює необхідність додаткових витрат на пошук належного суду іноземної держави й представництво його інтересів; - безпідставно послалися на постанову Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі № 552/2490/23, оскільки у зазначеній справі йшлося про встановлення юридичного факту на території іноземної держави, тоді як ця справа стосується відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, для якої підсудність визначена частиною третьою статті 28 ЦПК України, тощо. Станом на момент розгляду справи Верховним Судом відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 від відповідача не надходив Рух справи в суді касаційної інстанції Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 08 липня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 червня 2026 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Луспеник Д. Д., Лідовець Р. А. Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 з підстав, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України; витребувано із Броварського міськрайонного суду Київської області матеріали справи № 361/9239/24; надано учасникам справи строк для подання відзиву. У серпня 2026 року матеріали справи № 361/9239/24 надійшли до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2026 року справу № 361/9239/24 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Позиція Верховного Суду Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню з огляду на таке. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. У міжнародному цивільному процесі під підсудністю цивільних справ за участю іноземних осіб (міжнародною підсудністю) розуміють компетенцію судових органів тієї чи іншої держави щодо розгляду та вирішення певних категорій цивільних справ з іноземним елементом і здійснення окремих процесуальних дій стосовно іноземного елемента. Тому спочатку необхідно вирішити питання про те, чи підлягає розгляду конкретна справа на території держави, до суду якої звернувся заявник, а вже потім має бути визначений конкретний суд, наділений повноваженнями вирішувати подібні цивільні справи. Згідно з частинами першою, третьою статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій. Розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. У випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом може бути визначено за угодою сторін. Аналіз положень статті 497 ЦПК України, статей 4-1, 75-77 Закону України «Про міжнародне приватне право» свідчить про те, що при визначенні підсудності цивільних справ за участі іноземного елемента можуть мати місце договірна, загальна, альтернативна та виключна підсудність. Альтернативна підсудність (або підсудність за вибором позивача) - це право особи самостійно обирати, до якого з кількох визначених законом судів звернутися з позовом. Частиною третьою статті 28 ЦПК України передбачено, що позови про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або за місцем заподіяння шкоди. Пунктом 5 частини першої статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що суди України можуть розглядати справи з іноземним елементом, зокрема, якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач має місцезнаходження в Україні. Отже, у разі пред`явлення фізичною особою, яка має місце проживання в Україні, до іноземного елементу позову про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, такий спір може розглядатися судами України, а позивач має право обрати суд для пред`явлення позову, зокрема, за зареєстрованим місцем свого проживання чи перебування. Матеріали справи, яка переглядається, свідчать про те, що з 24 липня 2023 року позивач ОСОБА_1 , як внутрішньо переміщена особа, взятий на облік та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 32). 11 вересня 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до Південно-Будайського клінічного центру Університетської навчальної лікарні Святого Імре (Угорщина), який надалі уточнив, та остаточно просив про відшкодування йому моральної шкоди, заподіяної ушкодженням його здоров`я (т. 1 а. с. 1-8; 46-53). Отже, звертаючись до суду із цим позовом, позивач реалізував передбачене частиною третьою статті 28 ЦПК України право на вибір суду за зареєстрованим місцем свого проживання, що відповідає положенням пункту 5 частини першої статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право». За таких обставин наявність у спірних правовідносинах іноземного елемента не виключає компетенції судів України щодо розгляду цього спору. Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, на наведене уваги не звернув, неправильно застосував норми Закону України «Про міжнародне приватне право» та дійшов помилкового висновку про те, що спір сторін не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства в Україні, а має вирішуватися судом в Угорщині. У свою чергу, апеляційний суд, у силу повноважень, визначених статтею 374 ЦПК України, вказаних помилок суду першої інстанції не усунув, не перевірив правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги позивача та залишив таке судове рішення без змін. Отже, відповідні доводи касаційної скарги та підстави касаційного перегляду знайшли своє часткове підтвердження. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має, зокрема, право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України). Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина третя статті 411 ЦПК України). Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій у цій справі норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваних судових рішень про закриття провадження у справі та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Під час продовження розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, дослідити усі наявні у справі докази, розглянути заявлені позивачем вимоги відповідно до норм чинного законодавства України та ухвалити законне і справедливе судове рішення. Щодо розподілу судових витрат Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі із розподілу судових витрат. Оскільки розгляд справи по суті не закінчено, то питання про розподіл судових витрат не вирішується. Керуючись статтями 400, 406, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 червня 2026 року скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. ГоловуючийД. Д. Луспеник Судді:І. Ю. Гулейков Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк Згадані норми: Конституція України, ст. 55; ЦПК України, ст. 255; ЦПК України, ст. 389; ЦПК України, ст. 28; ЦПК України, ст. 3; ЦПК України, ст. 400; ЦПК України, ст. 402; ЦПК України, ст. 19; ЦПК України, ст. 497; ЦПК України, ст. 374; ЦПК України, ст. 409; ЦПК України, ст. 411; ЦПК України, ст. 416; ЦПК України, ст. 406; Конвенція (ЄКПЛ), ст. 6 Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.