# ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 766/26351/21 Суд: Касаційний цивільний суд ВС Справа № 766/26351/21 Дата ухвалення: 2026-10-20 Вид судочинства: Цивільне Ідентифікатор ЄДРСР: 140829493 Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/140829493 Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/140829493 Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення. ## Текст документа ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2026 року м. Київ справа № 766/26351/21 провадження № 61-7986св26 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д., учасники справи: позивачка - ОСОБА_1 , відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсальна факторингова компанія», розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_3, на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 14 серпня 2024 року у складі судді Кузьміної О. І. та постанову Херсонського апеляційного суду від 13 травня 2026 року у складі колегії суддів: Приходько Л. А., Базіль Л. В., Бездрабко В. О., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У грудні 2021 ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна факторингова компанія» (далі - ТОВ «Універсальна факторингова компанія») про визнання договорів припиненими. ОСОБА_2 просила суд: - визнати кредитний договір від 03 серпня 2006 року № 08.3/63/06-НВ із додатками, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» (далі - ВАТ «Кредитпромбанк») та ОСОБА_2 припиненим; - визнати припиненою іпотеку за іпотечним договором від 03 серпня 2006 року №13/63/101/06-НВ із додатками, укладеним між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 , посвідченим приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Козоріз Р. В. зареєстровим № 2558; - визнати припиненою іпотеку за іпотечним договором від 03 серпня 2006 року №13/63/102/06-НВ, укладеним між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 , посвідченим приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Козоріз Р. В. за реєстровим № 3121; - визнати кредитний договір від 29 січня 2008 року № 2102/0108/98-019 із додатками, укладений між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 припиненим; - визнати припиненою іпотеку за іпотечним договором від 29 січня 2008 року ВКЕ № 164341 - ВКЕ № 164344 із додатками, укладеним між ВАТ «Сведбанк» та ФОП ОСОБА_2 , посвідченим приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Йосипенко В. В. за реєстровим № 354; - стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 14 серпня 2024 року позов ОСОБА_2 до ТОВ «Універсальна факторингова компанія» про визнання договорів припиненими залишено без розгляду. Ухвала мотивована тим, що позивач, яка належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи, повторно в підготовчі судові засідання до суду не з`явилася, чим зловживає своїми процесуальними правами та затягує розгляд справи. Заява про розгляд справи за її відсутності до суду не надходила та поважності причин неявки до суду не зазначено. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Херсонського апеляційного суду від 13 травня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_5. залишено без задоволення. Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 14 серпня 2024 року - без змін. Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду погодилась з висновками суду першої інстанції, оскільки позивачка, яка належним чином повідомлена про розгляд справи, повторно не з`явилася у підготовче судове засідання, що виключає необхідність з`ясування поважності неявки позивача. При цьому судом зазначено, що заява про розгляд справи за її відсутності до суду не надходила. Крім того, апеляційний суд вказав, що судом першої інстанції надано належну оцінку процесуальній поведінці позивачки, вжито усіх необхідних заходів для надання позивачці достатніх можливостей для викладення своєї позиції у судових засіданнях з метою дотримання принципу змагальності процесу та забезпечення права на публічне слухання справи у розумні строки, враховуючи процесуальні права інших учасників справи. Доводи апеляційної скарги про те, що доказів належного повідомлення позивачки про час та місце розгляду справи матеріали справи не містять, оскільки судові повістки повернулись до суду без вручення, а SMS-повідомлення вона не отримувала, суд апеляційної інстанції до уваги не приймав, виходячи з наступного. Матеріалів справи підтверджено, що позивачу судові повістки про час та місце розгляду справи надсилались на вказану нею в позовні заяві поштову адресу, однак судова кореспонденція поверталась до суду з поштовою відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», а тому виходячи з положень пункту 4 частини восьмої статті 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) вважаються врученими позивачу з моменту проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, оскільки позивач не повідомила суду іншої адреси. Посилання заявника на воєнний стан в Україні не є підставою для не розгляду справи, оскільки судова система України продовжує функціонувати, відправляючи правосуддя. Херсонський міський суд Херсонської області почав здійснювати правосуддя у місті Херсоні з 2023 року і позивач не була позбавлена можливості заявити клопотання про розгляд справи у режимі відеоконференції у порядку, визначеному статтею 212 ЦПК України, проте таким своїм процесуальним правом не скористалася. Твердження апелянта про відсутність в Єдиному державному реєстрі судових рішень будь-яких процесуальних документів не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Так, в реєстрі наявні всі процесуальні документи, які постановленні та внесені своєчасно до реєстру судом, зокрема ухвала суду від 08 травня 2024 року про прийняття справи до свого провадження, що надавало можливість позивачці дізнатися про факт призначення справи до розгляду. Доводи заявниці, що залишення позову ОСОБА_2 без розгляду є порушенням її права на справедливий суд та обмеження доступу до правосуддя є безпідставними, оскільки особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення його без розгляду, має право звернутися до суду повторно (частина друга статті 257 ЦПК України). З огляду на наведене відсутні підстави вважав, що права позивачки ОСОБА_2 на доступ до суду та справедливий судовий розгляд відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції є порушеними. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи У червні 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_3 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 14 серпня 2024 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 13 травня 2026 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Касаційна скарга обґрунтована тим, що: - судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, зокрема статей 128, 130, 131, 223, 257, 263, 367 ЦПК України щодо належного повідомлення про розгляд справи, що призвело до порушення права позивача на справедливий суд та доступ до правосуддя; - суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про належне її повідомлення про дату, час та місце судових засідань, наполягає на тому, що номер телефону позивача в позовній заяві вказаний помилково, їй не було відомо про дати судових засідань, з огляду на перебування її за кордоном, відсутність зв`язку із судом першої інстанції та представником, яка супроводжувала вказану справу, а про ухвалу суду першої інстанції дізналася лише 27 січня 2026 року; - судами попередніх інстанцій не було встановлено фактичне місце її перебування, засоби її зв`язку, зокрема, не було встановлено, чи належить їй номер телефону, зазначений в позовній заяві, не було вжито всіх необхідних заходів для її реального та належного повідомлення. Що саме по собі направлення кореспонденції за адресою, не може свідчити про належне повідомлення, тощо. У липні 2026 року ТОВ «Універсальна факторингова компанія», в інтересах якого діє представник Нікітіна Т. С., через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_3., в якому зазначило про необґрунтованість та безпідставність доводів касаційної скарги, а також про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, а касаційну скаргу залишити без задоволення. У липні 2026 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_3 , через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду відповідь на відзив ТОВ «Універсальна факторингова компанія», в інтересах якого діє представник Нікітіна Т. С. , в якому зазначила, що доводи відзиву є необґрунтованими, не спростовують аргументів касаційної скарги та не можуть бути покладені в основу рішення суду касаційної інстанції, тому просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. У липні 2026 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_3 , через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи, в якому просила долучити до матеріалів справи додаткові докази. У липні 2026 року ТОВ «Універсальна факторингова компанія», в інтересах якого діє представник Нікітіна Т. С., через підсистему «Електронний суд» подало до Верховного Суду додаткові пояснення, у яких просить відмовити ОСОБА_2 в задоволенні клопотання про приєднання доказів та відмовити ОСОБА_2 в задоволенні касаційної скарги. Рух справи у суді касаційної інстанції Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 червня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_3., на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 14 серпня 2024 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 13 травня 2026 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.; судді які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д. Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_3., на підставі частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано із Херсонського міського суду Херсонської області матеріали справи № 766/26351/21; надано іншим учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу. У липні 2026 року матеріали справи № 766/26351/21 надійшли до Верховного Суду. Позиція Верховного Суду Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. За змістом частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення. Фактичні обставини справи Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, у грудні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Універсальна факторингова компанія» про визнання договорів припиненими. У позовній заяві позивачем зазначено адресу: АДРЕСА_1 , засоби зв`язку - НОМЕР_1 (а. с.1-4). 23 грудня 2021 року ОСОБА_2 подана заява до суду про отримання судової повістки в електронній формі за допомогою SMS-повідомлення, про що свідчить її власноручний підпис (а. с. 57). Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 28 грудня 2021 року суддею Прохоренко В. В. відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 16 березня 2022 року о 11:00 год (а. с. 60). Судова повістка була направлена судом 29 грудня 2021 року на зазначену позивачем в позовній заяві адресу (а. с. 66). Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 травня 2024 року вказану справу було передано на розгляд судді Кузьміній О. І. (а. с. 79-80). Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 08 травня 2024 року суддею прийнято справу до свого провадження та призначено підготовче засідання на 11 червня 2024 року о 13:00 год в приміщенні Херсонського міського суду Херсонської області (а. с. 81). Судова повістка була направлена судом 29 грудня 2021 року на зазначену позивачем в позовній заяві адресу (а. с. 82). Зазначена судова повістка повернулася на адресу Херсонського міського суду Херсонської області з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 120-121). Судове засідання, призначене на 11 червня 2025 року, не відбулося у зв`язку з тим, що у суді відсутні вільні зали судового засідання, які облаштовані технічними засобами (а. с. 122). Судове засідання було відкладено на 16 липня 2024 року на 13:00 год. Про розгляд справи у зазначену дату судом 03 липня 2024 року направлено судову повістку на зазначену позивачем в позовній заяві адресу, а також шляхом надсилання на зазначений позивачкою у заяві номер телефону SMS-повідомлення, яке доставлено ОСОБА_2 03 липня 2024 року (а. с. 12, 127). Зазначена судова повістка, яка направлена ОСОБА_2 , повернулася на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.130-131). У судове засідання, призначене на 16 липня 2024 року, сторони не з`явились (а. с. 132), у зв`язку з чим судове засідання було відкладено на 14 серпня 2024 року на 14 год. 30 хв. Про розгляд справи у зазначену дату судом 16 липня 2024 року направлено судову повістку на зазначену позивачем в позовній заяві адресу, а також шляхом надсилання на зазначений позивачкою у заяві номер телефону SMS-повідомлення, яке доставлено ОСОБА_2 16 липня 2024 року (а. с. 133,136). Зазначена судова повістка, яка направлена ОСОБА_2 , повернулася на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 140-141). У судове засідання, призначене на 14 серпня 2024 року, позивачка повторно не з`явилась (а. с. 142). Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області позов ОСОБА_2 залишено без розгляду (а. с.147-148). Апеляційний суд вказав, що підтверджується матеріалами справи, що вказана цивільна справи перебуває в провадженні суду з грудня 2021 року. В матеріалах справи відсутні відомості щодо наявності у позивача представника, який представляв її інтереси в суді першої інстанції. Свої інтереси позивачка представляла самостійно. Два останні судові засідання у вказаній справі були призначені на 16 липня 2024 року та на 14 серпня 2024 року, у які позивачка, будучи належними чином повідомлена про розгляд справи, не з`явилася. Про судове засідання, призначене на 16 липня 2024 року та на 14 серпня 2024 року позивачка ОСОБА_2 була своєчасно повідомлена шляхом направлення SMS-повідомлення на номер телефону, який вона зазначала у своїй заяві про надання дозволу на направлення їй SMS-повідомлень. На адресу суду надходили звіти про успішне доставлення таких повідомлень на номер позивачки. Судові повістки про розгляд справи, направлені на адресу позивачки, що зазначені у її позові, поверталися на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» або «за закінченням терміну зберігання». Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та їх правове обґрунтування Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України). Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. У відповідності до статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами. У частинах третій-шостій статті 128 ЦПК України передбачено, що судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення. Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі (частина п`ята статті 130 ЦПК України). Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Згідно з частиною другою статті 198 ЦПК України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках: 1) визначених частиною другою статті 223 цього Кодексу; 2) залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача; 3) в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 197 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу; заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (постанови Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 643/856/15-ц, від 18 січня 2022 року у справі № 369/3184/19). Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Залишення позову без розгляду належить до дискреційних повноважень суду, застосування яких залежить від обставин кожної конкретної справи та поведінки учасників справи, з урахуванням вимог добросовісності та заборони зловживання процесуальними правами. Відповідно до правової позиції, викладеної, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13, від 10 січня 2024 року у справі № 456/1278/20 повторна неявка позивача є підставою для залишення позову без розгляду незалежно від причини такої неявки. Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка у підготовче засідання чи в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду. Водночас позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого поспіль підготовчого засідання чи судового засідання, в яке він не з`явився. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позов без розгляду, якщо нез`явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Тобто законодавець диференціює необхідність урахування судом поважності / неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, якою є неявка першою чи повторною. Така диференціація обумовлена як необхідністю забезпечити дотримання прав позивача на участь у засіданні у разі першої неявки за належного його повідомлення про час та місце засідання та поважності причин неявки, так і необхідністю введення певних обмежень з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, прав та інтересів іншої сторони, а тому саме позивач має продемонструвати свій процесуальний інтерес у як найшвидшому розгляді справи, а отже, зобов`язаний у розумні інтервали цікавитися провадженням у справі. Отже, під час вирішення питання про залишення позову без розгляду правове значення має виключно належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача. Верховний Суд у постановах від 11 січня 2023 року у справі № 500/3032/18 (провадження № 61-19742св21), від 12 січня 2023 року у справі № 205/3009/16 (провадження № 61-6033св22), від 14 лютого 2023 року у справі № 947/15909/21 (провадження № 61-10773св22), які є релевантними щодо частини третьої статті 257 ЦПК України у редакції Закону України від 29 червня 2023 року № 3200-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» (далі - Закон № 3200-IX), зазначив, що причини повторної неявки позивача в судове засідання правового значення не мають, а обов`язковими умовами для застосування передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України процесуальних наслідків повторної неявки позивача в засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи без його участі у судовому засіданні. Правом на залишення позову без розгляду суд наділений лише у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до частини другої статті 81 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридичні особи залежно від порядку їх створення поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Ця норма права містить вказівку на одну зі складових порядку створення юридичних осіб публічного права. У частині третій статті 81 ЦК України вказується, що в ЦК України встановлюється порядок створення виключно юридичних осіб приватного права, тоді, як порядок створення юридичних осіб публічного права встановлюється Конституцією України та законом. За частиною другою статті 169 ЦК України територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, спільні комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом. Однією з ознак юридичної особи публічного права є реалізація публічних інтересів держави чи територіальної громади. Головна відмінність між ними полягає в тому, що юридичні особи приватного права створюються на підставі установчих документів (статуту або засновницького договору, якщо інше не встановлено законом) рівноправними суб`єктами на договірних засадах, що й визначає приватноправовий характер їх взаємовідносин (див. пункти 88 - 93 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 липня 2024 року у справі № 573/1020/22). У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі. Аналогічну правову позицію виклав Верховний Суд у постановах від 13 березня 2019 року у справі № 524/4478/17, від 20 лютого 2019 року у справі № 826/16659/15. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 лютого 2024 року у справі № 990/150/23 зазначила, що, звертаючись до суду, позивач самостійно визначає в позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Своєю чергою, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. У постанові Верховного Суду від 01 листопада 2023 року у справі № 761/20381/21 (провадження № 61-4215св23) зазначено, що відповідно до пункту 2 Порядку надсилання учасникам судового процесу (кримінального провадження) текстів судових повісток у вигляді SMS-повідомлень, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 01 червня 2013 року № 73, текст судової повістки може бути надісланий судом учаснику судового процесу SMS-повідомленням лише після подання ним до суду відповідної заявки. Така заявка оформляється безпосередньо в суді або шляхом заповнення учасником форми, яка розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України. Отже, суд може повідомляти учасника справи про розгляд справи з використанням засобів мобільного зв`язку шляхом надіслання текстових (SMS) повідомлень, однак виключно за наявності відповідної письмової заяви такого учасника. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач, будучи належним чином повідомленою про день, час і місце розгляду справи, зокрема на вказаний нею власноруч номер телефону в заяві про направлення судової повістки шляхом надсилання SMS-повідомлення, повторно не з`явилася у судове засідання, а також, врахувавши, щопозивач не скористався правом подати заяву про розгляд справи за його відсутності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, про наявність підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, для залишення позову без розгляду. Посилання у касаційній скарзі на порушено судами норми процесуального права, зокрема статей 128, 130, 131, 223, 257, 263, 367 ЦПК України щодо належного повідомлення про розгляд справи, що призвело до порушення права позивача на справедливий суд та доступ до правосуддя, Верховний суд відхиляє з огляду на таке. В постанові Верховного Суду від 20 грудня 2023 року у справі № 725/7357/21 зазначено, що за змістом пункту 4 частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Тож, наведена норма права дає підстави вважати, що врученим судове рішення вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження. В постанові Верховного Суду від 29 січня 2025 року у справі № 752/5046/22 вказано, що: «Аргументи заявника про те, що суд не повідомив його про розгляд справи, є необґрунтованими, оскільки кореспонденція, а саме судова повістка-повідомлення про розгляд справи 15 лютого 2023 року о 15:30 год, яка була адресована ОСОБА_2, повернена до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». З огляду на те що кореспонденція, яка була адресована ОСОБА_2, повернена до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», то відповідно до пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України він є таким, що її отримав». Таким чином, твердження скаржника про неналежне повідомлення щодо місця та часу розгляду справи є безпідставними та не можуть бути враховані судом. Надіслані судові повістки були направлені за офіційно зазначеною адресою позивача, однак повернулися з відміткою про відсутність адресата. Крім того, позивач не вжив заходів для актуалізації своїх контактних даних або повідомлення суду про зміну місця проживання. Враховуючи викладене, суд вважає доводи скаржника необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу. Аргументи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про належне її повідомлення про дату, час та місце судових засідань, наполягає на тому, що номер телефону позивача в позовній заяві вказаний помилково, їй не було відомо про дати судових засідань, з огляду на перебування її за кордоном, відсутність зв`язку із судом першої інстанції та представником, яка супроводжувала вказану справу, а про ухвалу суду першої інстанції дізналася лише 27 січня 2026 року, Верховний суд відхиляє, з огляду на таке. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позов без розгляду, якщо нез`явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Тобто законодавець диференціює необхідність урахування судом поважності / неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, якою є неявка першою чи повторною. Така диференціація обумовлена як необхідністю забезпечити дотримання прав позивача на участь у засіданні у разі першої неявки за належного його повідомлення про час та місце засідання та поважності причин неявки, так і необхідністю введення певних обмежень з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, прав та інтересів іншої сторони, а тому саме позивач має продемонструвати свій процесуальний інтерес у як найшвидшому розгляді справи, а отже, зобов`язаний у розумні інтервали цікавитися провадженням у справі. Отже, під час вирішення питання про залишення позову без розгляду правове значення має виключно належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача. Верховний Суд у постановах від 11 січня 2023 року у справі № 500/3032/18 (провадження № 61-19742св21), від 12 січня 2023 року у справі № 205/3009/16 (провадження № 61-6033св22), від 14 лютого 2023 року у справі № 947/15909/21 (провадження № 61-10773св22), які є релевантними щодо частини третьої статті 257 ЦПК України у редакції Закону України від 29 червня 2023 року № 3200-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» (далі - Закон № 3200-IX), зазначив, що причини повторної неявки позивача в судове засідання правового значення не мають, а обов`язковими умовами для застосування передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України процесуальних наслідків повторної неявки позивача в засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи без його участі у судовому засіданні. Правом на залишення позову без розгляду суд наділений лише у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Аргументи касаційної скарги про те, що не було встановлено фактичне місце її перебування, засоби її зв`язку, зокрема, не було встановлено, чи належить їй номер телефону, зазначений в позовній заяві, не було вжито всіх необхідних заходів для її реального та належного повідомлення. Що саме по собі направлення кореспонденції за адресою, не може свідчити про належне повідомлення, Верховний Суд відхиляє з огляду на таке. Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого учасник справи самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. Правове значення у цьому випадку має тільки належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача. Аналогічні правові висновки неодноразово викладалися Верховним Судом, зокрема у змісті постанов від 30 вересня 2020 року у справі № 759/6512/17, провадження № 61-4437св20, від 07 грудня 2020 року у справі № 686/31597/19, провадження № 61-15254св20, від 20 січня 2021 року у справі № 450/1805/18, провадження № 61-2329св20, від 16 серпня 2022 року у справі № 128/2557/19, від 31 травня 2023 року у справі № 693/1116/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 686/15042/20, від 03 квітня 2025 року у справі № 203/4777/20. Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, який їх обґрунтовано спростували, та не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень. Водночас Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99). Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скаргапідлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України. Щодо клопотання про долучення доказів у справі У липні 2026 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_3., через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи, в якому просила долучити до матеріалів справи додаткові докази. Суд касаційної інстанції при розгляді касаційних скарг діє в порядку та межах, визначених ЦПК України. Згідно зі статтею 400 ЦПК України касаційний суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а отже, не може приймати нові докази. Відповідно до визначених процесуальним законом повноважень Верховний Суд здійснює перевірку рішень судів першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість вирішення питання про долучення доказів на стадії перегляду справи у суді касаційної інстанції. Ураховуючи викладене, вказане клопотання не підлягає задоволенню. Керуючись статтями 400, 401, 402, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ПОСТАНОВИВ: У задоволенні клопотання ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_3, про долучення доказів відмовити. Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_3, залишити без задоволення. Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 14 серпня 2024 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 13 травня 2026 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді:І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник Згадані норми: ЦК України, ст. 81; ЦК України, ст. 169; ЦПК України, ст. 128; ЦПК України, ст. 212; ЦПК України, ст. 257; ЦПК України, ст. 389; ЦПК України, ст. 3; ЦПК України, ст. 400; ЦПК України, ст. 401; ЦПК України, ст. 402; ЦПК України, ст. 2; ЦПК України, ст. 12; ЦПК України, ст. 13; ЦПК України, ст. 44; ЦПК України, ст. 130; ЦПК України, ст. 131; ЦПК України, ст. 223; ЦПК України, ст. 198; ЦПК України, ст. 255; ЦПК України, ст. 272; ЦПК України, ст. 416 Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.