# ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 947/1397/23

Суд: Касаційний цивільний суд ВС
Справа № 947/1397/23
Дата ухвалення: 2026-10-20
Вид судочинства: Цивільне
Ідентифікатор ЄДРСР: 140829494
Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/140829494
Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/140829494

Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення.

## Текст документа
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року
м. Київ

справа № 947/1397/23
провадження № 61-7614св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Держава Україна в особі Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, Держава Україна в особі Департаменту патрульної поліції

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 травня 2025 року у складі судді Домусчі Л. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 08 квітня 2026 року у складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., Сегеди С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Держави Україна в особі Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, Держави Україна в особі Департаменту патрульної поліції про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позовну заяву обґрунтував тим, що 13 червня 2021 року інспектором взводу 1 роти 8 батальйону 1 полку УПП в Одеській області Почтар Г. С. було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 142142, про те, що 13 червня 2021 року о 18 годині 30 хвилин в Одеській області, Лиманський район, траса Одеса-Мелітополь М14 21 км ОСОБА_1 керував транспортним засобом Merсedes S 450, д.н. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: сповільненість рухливості ходи, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає дійсності. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив вимоги пункт 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). У зв`язку із тим, що ОСОБА_1 є законослухняним громадянином, в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння не їздив та не їздить, та відносно нього мало місце провокація адміністративного правопорушення та фальсифікація поліцейськими матеріалів адміністративного провадження, позивач був вимушений звернутися до адвокатів за правовою допомогою для захисту його прав та законних інтересів.

Постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 05 листопада 2022 року по справі № 504/2271/21 (провадження № 3/504/1129/21), суддя Комінтернівського районного суду Одеської області Сафарова А. Ф., розглянувши матеріали, що надійшли з 1 взводу 8 роти 1 батальйону Полку управління патрульної поліції в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , постановила провадження у справі про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУПАП закрити на підставі пункту 1 частини першою статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до зазначеної постанови суду, судом було встановлено відсутність належних та допустимих доказів як того, що ОСОБА_1 13 червня 2021 року керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння чи знаходився під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, так і того, що у ОСОБА_1 були наявні ознаки алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або він відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння. Також судом було встановлено відсутність у ОСОБА_1 явних ознак сп`яніння, поведінка була адекватною ситуації, реакція нормальна та характерна тверезій людині, ОСОБА_1 на пропозиції поліцейських пройти огляд на стан сп`яніння відповідав ствердно, намагання ОСОБА_1 скористатися правовою допомогою адвоката поліцейські неправильно кваліфікували як ухилення від проходження такого огляду, а складання протоколу про адміністративне правопорушення, виходячи з обставин справи, було передчасним. При цьому, судом зроблені висновки про те, що поширення інформації, зафіксованої працівниками поліції, з категоричними висновками, зробленими до прийняття судом рішення по справі щодо визнання особи винною у вчиненому адміністративному правопорушенні, підриває авторитет та дискредитує органи Національної поліції України.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив про відшкодування майнової та моральної шкоди у загальному розмірі 1 636 000,00 грн, з яких:

- відшкодувати моральну шкоду у розмірі 1 000 000,00 грн;

- відшкодувати майнову шкоду у розмірі 336 000,00 грн;

- стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 300 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19 травня 2025 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у разі закриття справи про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачене статтями 122-4, 124, 130 КУпАП, через відсутність події і складу адміністративного правопорушення відшкодування шкоди особі, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, здійснюється на загальних підставах, передбачених статтею 1174 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а положення статті 1176 ЦК України та Закону № 266/94-ВР не є застосовними.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що оцінивши постанову Комінтернівського районного суду Одеської області від 05 листопада 2022 року по справі № 504/2271/21 на невідповідність протоколу у зв`язку з відсутністю двох свідків у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду, на істотні розбіжності у показаннях допитаних судом поліцейських з відеозаписами подій стосовно переліку ознак сп`яніння, оскільки такі вимоги скасовано Законом України від 16 лютого 2021 року № 1231-ІХ.

Позивач також не довів належними та допустимими доказами факт заподіяння позивачеві моральних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, обґрунтованість грошової сумі, яку він оцінює заподіяну йому шкоду та на яких міркуваннях він у цьому базується.

Вимога позивача про стягнення грошових коштів у зв`язку з наданням позивачу правничої допомоги у розмірі 300 000,00 грн є безпідставною, оскільки була йому надана у справі про адміністративне правопорушення, не може бути задоволена під час розгляду даної справи, оскільки такі витрати не пов`язані з наданням правничої допомоги саме у цій справі.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 08 квітня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 травня 2025 року скасовано в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Постановлено у цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди у розмірі 1 000,00 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 не був притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП, оскільки провадження у справі про адміністративне правопорушення було закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП (відсутності складу адміністративного правопорушення).

Водночас було встановлено протиправність дій посадових осіб, які склали протокол про адміністративне правопорушення, що може бути підставою для відшкодування моральної шкоди.

При визначенні грошової компенсації моральної шкоди, з урахуванням засад розумності та справедливості, характеру протиправності дій посадових осіб, глибини душевних страждань, а також фактичного не притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, апеляційний суд вказав достатнім та таким, що не призведе до надмірного збагачення розмір відшкодування моральної шкоди у суму 1 000,00 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 336 000,00 грн (гроші, які були отримані позивачем для сплати гонорару адвокату), то суд першої інстанції правильно не вказав підстав для стягнення з держави коштів у розмірі 336 000,00 грн. Апеляційний суд зазначив, що дійсно наявне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2022 року у справі № 522/23823/21, яким стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошові кошти за договором позики від 14 червня 2021 року у розмірі 636 000,00 грн, який складається з: суми позики у розмірі 300 000,00 грн, процентів за користування сумою позики у розмірі 186 000,00 грн, штрафу за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором позики у розмірі 150 000,00 грн. Однак позивачем не доведено, що вказані кошти він отримував на оплату правничої допомоги, про що позивач зазначає у позовній заяві.

Щодо стягнення грошових коштів у зв`язку з наданням позивачу правничої допомоги у розмірі 300 000,00 грн, то суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на таке. Вимогу про стягнення матеріальної шкоди позивач обґрунтовує тим, що він поніс збитки, в якості сплачених грошових коштів у розмірі 300 000,00 грн на правову допомогу адвоката, якого він найняв при розгляді судом справи про адміністративне правопорушення за протоколом від 13 червня 2021 року серії ААБ № 142142. Таким чином, під зазначеними збитками позивач розуміє витрати на оплату правової допомоги за договором про надання правничої (правової) допомоги від 14 червня 2021 року, укладеним між Адвокатським Об`єднанням «Баррістерс» та ОСОБА_1 (а.с. 93-94 т. 1).

Також до позову була долучена копія квитанції до прибуткового касового ордера від 14 червня 2021 року № 1 на суму 300 000,00 грн (підстава: договір про надання правничої (правової) допомоги від 14.06.2021 року) (а.с. 95 т. 1). Отже, плата за юридичні послуги належить до судових витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиція інших учасників справи

У червні 2026 року на поштову адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 травня 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 08 квітня 2026 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування апеляційним судом правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц, від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19, та постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, від 28 березня 2018 року у справі № 520/8073/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України).

Касаційна скарга обґрунтована тим, що:

- відмовляючи в задоволенні, позовних вимог в частині стягнення витрат на правову допомогу у сумі 300 000,00 грн, суди дійшли помилкового висновку, оскільки у відповідності з положеннями частини першої, пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням, або пошкодженням речі, також витрати, які особа, зробила або мусить зробити для відновлення, свого порушеного права (реальні збитки);

- факт заподіяння позивачеві моральних страждань та втрат немайнового характеру обставин такого заподіяння, в тому числі, підстав їх заподіяння та обґрунтованість грошової сумі, яку він заявив в рахунок відшкодування моральної шкоди, підтверджуються висновком експерта від 18 травня 2023 року № 183 Савостіна О. П. за результатами, проведення судово-психологічної експертизи Одеською філією судово- психіатричних експертиз ДУ «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків» Міністерства охорони здоров`я України;

- також зазначені обставини підтверджуються довідкою лікаря психіатра нарколога Націнця В. Й. від 14 червня 2021 року щодо діагностування у позивача важкого стресу, стресового розладу та розладу адаптації у зв`язку із подіями щодо зупинки його поліцейськими 13 червня 2021 року, складання відносно нього безпідставних матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності та поширення в мережі інтернет відомостей про вказаний випадок до розгляду справи в суді;

- апеляційним судом взагалі не надано правової оцінки висновку експерта Одеської філії судово-психіатричних експертиз «Інституту судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» Савостіна О. П. від 18 травня 2023 року № 183 й довідки лікаря психіатра-нарколога Націнця В. Й. від 14 червня 2021 року, та в своєму судовому рішенні суд взагалі не обґрунтував, у зв`язку із чим, він значно відступив від викладених у висновку експерта висновків щодо визначення орієнтовного розміру грошової компенсації за завдані позивачу страждання (моральну шкоду), у сумі 1 000 000,00 грн, та вважають за необхідне визначити позивачу розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 1 000,00 грн;

- судом апеляційної інстанції взагалі не було взято до уваги те, що позивач, зазнав чимало моральних страждань під час незаконного притягнення його до адміністративної відповідальності та не надано належної правової оцінки доводам позивача, підтвердженим належними доказами (висновок судового експерта) по справі щодо того, що в результаті зазначених неправомірних дій органів поліцейських ОСОБА_1 спричинено моральну шкоду, яка виразилась у душевних стражданнях, яких він зазнав внаслідок незаконного та невмотивованого притягнення його до адміністративної відповідальності та поширення відносно нього недостовірних даних в мережі інтернет та такі обставини негативно вплинули на звичайний життєвий ритм, що позначилося на загальному психологічному стані та призвело до душевних страждань, важкого стресу, в той час як сімейний бюджет довелося спрямувати на оплату правової допомоги адвокатів та повернення коштів, запозичених для оплати правової допомоги, при цьому експерт виснував, що довготривале провадження у справі про незаконне притягнення позивача до адміністративної відповідальності та поширення недостовірної інформації в мережі інтернет негативно вплинуло на звичайний уклад його життя, призвело до погіршення його ділової репутації в суспільстві, серед колег та знайомих, ускладнило можливість підтримувати нормальні життєві зв`язки, зокрема, спілкуватися з близькими та родичами, тобто, зумовило моральні страждання, і переживання;

- судами взагалі, не надано оцінки зазначеним доказам позивача, та, зокрема, суд апеляційної інстанції дійшов до помилкового висновку про необхідність визначення позивачу мінімального розміру моральної шкоди;

- суд апеляційної інстанції частково задовольняючи позовні вимоги позивача не вирішив питання про стягнення з відповідача витрат, пов`язаних із проведенням судової експертизи експерта Одеської філії судово-психіатричних експертиз «Інституту судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» Савостіна О. П. від 18 травня 2023 року № 183, а саме 29 048,80 грн, що були, сплачені відповідно до квитанції від 20 квітня 2023 року, тощо.

У червні 2026 року на виконання вимог ухвали від 12 червня 2026 року, заявник подав клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, у якому просить поновити строк на касаційне оскарження рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 травня 2025 року та постанови Одеського апеляційного суду від 08 квітня 2026 року, посилаючись на те, що повний текст постанови заявником отримано через підсистему «Електронний суд» 28 квітня 2026 року. На підтвердження зазначеного додає картку руху документа в підсистемі «Електронний суд».

У липні 2026 року Департамент патрульної поліції засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2., на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 травня 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 08 квітня 2026 року, в якому просить оскаржувані рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2., на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 травня 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 08 квітня 2026 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.; судді які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.

Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2., залишено без руху, для усунення недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2026 року клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено; поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 травня 2025 року та постанови Одеського апеляційного суду від 08 квітня 2026 року; відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою  ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 травня 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 08 квітня 2026 року, на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано із Приморського районного суду м. Одеси матеріали справи № 947/1397/23; надано іншим учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У липні 2026 року матеріали справи № 947/1397/23 надійшли до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За змістом частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Фактичні обставини справи

Суди попередніх інстанцій встановили та підтверджується матеріалами справи, що в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ № 142142, складеного інспектором взводу 1 роти 8 батальйону 1 полку УПП в Одеській області Почтар Г. С., вказано, що 13 червня 2021 року о 18 годині 30 хвилин в Одеській області, Лиманський район, траса Одеса-Мелітополь М14 21 км ОСОБА_1 керував транспортним засобом Merсedes S 450, д.н. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: сповільненість рухливості ходи, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає дійсності. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена частиною першою статті 130 КУпАП. (а. с. 11, т. 1).

Постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 05 листопада 2021 року у справі № 504/2271/21, за наслідками розгляду вказаного вище протоколу, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за частиною першою статті 130 КУпАП, закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. (а. с. 14-20).

При цьому в мотивувальній частині постанови суду зазначено:

«Суд надає критичну оцінку поширенню в мережі Інтернет відомостей про зупинення ІНФОРМАЦІЯ_2 поліцейськими автомобіля ОСОБА_1 , про наявність у нього стану наркотичного сп`яніння та про його відмову від проходження огляду на стан сп`яніння, зокрема публікацію на сторінці веб-ресурсу «Маю право» з назвою «Фото: ІНФОРМАЦІЯ_3 » за веб-адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 публікацію на сторінці веб-ресурсу «Юж-Ньюз» з назвою «Фото: ІНФОРМАЦІЯ_3 » за веб-адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, публікацію на сторінці веб-ресурсу «ІНФОРМАЦІЯ_7» з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за веб-адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 які не відповідають фактичним обставинам справи.»

Також встановлено, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси у справі від 19 вересня 2022 року № 522/23823/21 стягнуто з позивача на користь ОСОБА_3 грошові кошти за договором позики від 14 червня 2021 року у розмірі 636 000,00 грн, який складається з: суми позики у розмірі 300 000,00 грн, процентів за користування у розмірі 186 000,00 грн, штрафу за несвоєчасне виконання у розмірі 150 000,00 грн.

Апеляційним судом встановлено, що протиправність дій посадових осіб, які склали протокол про адміністративне правопорушення встановлена постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 05 листопада 2022 року.

Апеляційний суд зазначив, що дійсно наявне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2022 року у справі №522/23823/21, яким стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошові кошти за договором позики від 14 червня 2021 року у розмірі 636 000,00 грн, який складається з: суми позики у розмірі 300 000,00 грн, процентів за користування сумою позики у розмірі 186 000,00 грн, штрафу за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором позики у розмірі 150 000,00 грн.

Таким чином, під зазначеними збитками позивач розуміє витрати на оплату правової допомоги за договором про надання правничої (правової) допомоги від 14 червня 2021 року, укладеним між Адвокатським Об`єднанням «Баррістерс» та ОСОБА_1 (а. с. 93-94, т. 1).

Також до позову була долучена копія квитанції до прибуткового касового ордера від 14 червня 2021 року № 1 на суму 300 000,00 грн (підстава: договір про надання правничої (правової) допомоги від 14 червня 2021 року) (а. с. 95, т. 1).

Правове обґрунтування

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу із застосуванням, зокрема, такого способу захисту, як відшкодування моральної (немайнової) шкоди (частина перша статті 15, пункт 9 частини першої статті 16 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України).

За змістом частин першої та другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.

За положеннями статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її завдання - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року в справі № 216/3521/16-ц).

За загальним правилом, підставою виникнення зобов`язання з компенсації моральної шкоди є спричинення моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень, виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою (такі висновки, зокрема, викладено у постановах Верховного Суду від 20 вересня 2021 року в справі № 686/8422/20 та від 03 лютого 2022 року в справі № 686/13784/21).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20 вересня 2018 року в справі № 686/23731/15-ц, на яку, зокрема, посилається заявник в касаційній скарзі, вказала, що моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про Національну поліцію» у складі поліції функціонують: кримінальна поліція, патрульна поліція, органи досудового розслідування, поліція охорони, спеціальна поліція, поліція особливого призначення, інші підрозділи, діяльність яких спрямована на виконання завдань поліції або на забезпечення її функціонування, рішення про створення яких приймається керівником поліції за погодженням з Міністром внутрішніх справ.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 5 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» оперативно-розшукова діяльність здійснюється оперативними підрозділами Національної поліції - підрозділами кримінальної та спеціальної поліції.

Відповідно до розділу 2 Положення про патрульну службу МВС, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02 липня 2015 року № 796, основними завданнями патрульної служби є: забезпечення публічного порядку і громадської безпеки; забезпечення безпеки осіб, захисту їх прав, свобод та законних інтересів; створення стану захищеності життєво важливих інтересів суспільства, сконцентрованих у його матеріальних і духовних цінностях, нормальних умов життєдіяльності людини, діяльності підприємств, установ, організацій; запобігання кримінальним, адміністративним правопорушенням; попередження, виявлення та припинення кримінальних та адміністративних правопорушень, випадків насильства у сім`ї, а також виявлення причин і умов, що сприяють їх учиненню; взаємодія із суспільством: реалізація підходу «міліція та громада», що полягає у співпраці та взаємодії із населенням, громадськими організаціями, іншими підрозділами органів внутрішніх справ, органами публічної влади, з метою запобігання правопорушенням, забезпечення безпеки, зниження рівня злочинності, а також установлення довірливих відносин між міліцією та населенням; забезпечення безпеки дорожнього руху; організація контролю за додержанням законів, інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

З урахуванням наведених правових норм, поліцейський, який складає протокол про адміністративне правопорушення, не є суб`єктом, який здійснює оперативно-розшукову діяльність чи проводить досудове розслідування, тому до таких правовідносин не застосовуються приписи Закону № 266/94-ВР та статті 1176 ЦК України.

Крім того, у разі закриття справи про адміністративне правопорушення, через відсутність події і складу адміністративного правопорушення відшкодування шкоди особі, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, здійснюється на загальних підставах, передбачених статтею 1174 ЦК України, а положення статті 1176 ЦК України та Закону України № 266/94-ВР не є застосовними.

Схожих висновків дійшла і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 січня 2025 року у справі № 335/6977/22.

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Апеляційний суд, врахувавши, що протиправність дій посадових осіб, які склали протокол про адміністративне правопорушення, встановлена постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 05 листопада 2022 року, дослідивши надані докази та надавши їм відповідну правову оцінку, врахувавши характер протиправності дій посадових осіб, обґрунтовано вважав, що наявний причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та її результатом - моральною шкодою.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд правильно встановив обставини, що впливають на визначення розміру моральної шкоди, дослідив надані докази та надав їм відповідну правову оцінку з урахуванням засад розумності та справедливості, характеру протиправності дій посадових осіб, глибини душевних страждань, що виходячи із засад розумності та справедливості достатньою сумою для відшкодування моральної шкоди позивача оцінив у розмірі 1 000,00 грн.

Доводи касаційної скарги про те, що суди не надали належної оцінки доказам у справі - висновку судового експерта і довідці лікаря, Верховний Суд відхиляє з огляду на те, що апеляційний суд, з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди за протиправні дії є завищеними та необґрунтованими, у зв`язку з чим зробив обґрунтований висновок, що достатньою і справедливою сатисфакцією є відшкодування моральної шкоди саме у розмірі 1 000,00 грн.

Доводи касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки тому, що позивач, зазнав чимало моральних страждань під час незаконного притягнення його до адміністративної відповідальності та не надано належної правової оцінки доводам позивача, підтвердженим належними доказами (висновок судового експерта) по справі щодо того, що в результаті зазначених неправомірних дій органів поліцейських ОСОБА_1 спричинено моральну шкоду, яка виразилась у душевних стражданнях, яких він зазнав внаслідок незаконного та невмотивованого притягнення його до адміністративної відповідальності та поширення відносно нього недостовірних даних в мережі інтернет та такі обставини негативно вплинули на звичайний життєвий ритм, що позначилося на загальному психологічному стані та призвело до душевних страждань, важкого стресу, в той час як сімейний бюджет довелося спрямувати на оплату правової допомоги адвокатів та повернення коштів, запозичених для оплати правової допомоги, при цьому експерт виснував, тобто, зумовило моральні страждання, і переживання, Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина друга статті 23 ЦК України).

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Під час розгляду справ про відшкодування моральної шкоди суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та на яких міркуваннях він у цьому базується, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, потрібні для відновлення попереднього стану. Водночас суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Наявність заподіяння моральної шкоди повинен довести позивач.

Порушення прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей, зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (рішення від 20 жовтня 2011 року у справі «Rysovskyy v. Ukraine»).

Отже, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у виді погіршення здоров`я, можуть підтверджувати завдання моральної шкоди.

З огляду на загальні засади доказування у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і яким є розмір її відшкодування.

Вирішувати такі спори потрібно з урахуванням того, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (статті 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

У цій справі апеляційний суд, з урахуванням конкретних фактичних обставин справи, наявних у справі доказів і засад розумності, виваженості та справедливості, дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди запротиправності дій посадових осіб є завищеними та необґрунтованими, у зв`язку з чим достатньою і справедливою сатисфакцією є відшкодування моральної шкоди саме у розмірі 1 000,00 грн.

Доводи касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на правову допомогу у сумі 300 000,00 грн, суди дійшли помилкового висновку, Верховний суд відхиляє, з огляду на таке.

Суди попередніх інстанції правильно не вказали підстав для стягнення з держави цих коштів, оскільки дійсно наявне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2022 року у справі № 522/23823/21, яким стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошові кошти за договором позики від 14 червня 2021 року у розмірі 636 000,00 грн, який складається з: суми позики у розмірі 300 000,00 грн, процентів за користування сумою позики у розмірі 186 000,00 грн, штрафу за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором позики у розмірі 150 000,00 грн.

Однак позивачем не доведено, що вказані кошти він отримував на оплату правничої допомоги, про що позивач зазначив у позовній заяві. Щодо стягнення грошових коштів у зв`язку з наданням позивачу правничої допомоги у розмірі 300 000,00 грн, то суди обґрунтовано зазначили про відмову у задоволенні позовних, оскільки вимогу про стягнення майнової шкоди позивач обґрунтував тим, що він поніс збитки, в якості сплачених грошових коштів у розмірі 300 000,00 грн на правову допомогу адвоката, якого він найняв при розгляді судом справи про адміністративне правопорушення за протоколом від 13 червня 2021 року серії ААБ № 142142.

Таким чином, під зазначеними збитками позивач розуміє витрати на оплату правової допомоги за договором про надання правничої (правової) допомоги від 14 червня 2021 року, укладеним між Адвокатським Об`єднанням «Баррістерс» та ОСОБА_1 в іншій справі і позивачем не доведено, що вказані кошти він отримував на оплату правничої допомоги, про що позивач зазначає у позовній заяві.

Доводи касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки тому, що в рахунок відшкодування моральної шкоди, підтверджуються висновком експерта від 18 травня 2023 року № 183 Савостіна О. П. та довідкою лікаря психіатра нарколога Націнця В. Й. від 14 червня 2021 року, є необгрунтованими, оскільки Верховний Суд як суд касаційної інстанції в силу положень частини першої статті 400 ЦПК України позбавлений можливості встановлювати нові обставини справи та здійснювати переоцінку доказів, досліджених судами першої та апеляційної інстанцій.

Суди попередніх інстанцій дослідивши наявні у справі докази та надали їм належну правову оцінку. Натомість, суд касаційної інстанції в силу положень частини першої статті 400 ЦПК України позбавлений можливості здійснювати переоцінку доказів, досліджених судом апеляційної інстанції, та встановлювати нові обставини справи.

Аргументи касаційної скарги стосовно того, що апеляційний суд не врахував правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц, від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19, та постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, від 28 березня 2018 року у справі № 520/8073/16-ц, є необґрунтованими, оскільки оскаржуване судове рішення таким висновкам не суперечить, і встановлені судами у цих справах фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є іншими ніж у справі, яка переглядається. У цій справі суд апеляційної інстанцій виходив з конкретних обставин справи з урахуванням наданих сторонами доказів.

У постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (пункт 39) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то в такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень судів, та зводяться до переоцінки обставин справи і доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Якщо оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Ponomaryov v. Ukraine», заява № 3236/03; від 24 липня 2003 року у справі «Ryabykh v. Russian Federation», заява № 59498/00; від 21 вересня 2006 року у справі «Nelyubin v. Russia», заява № 14502/04).

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Оскаржуване судове рішення апеляційного суду відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Тож, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та апеляційного суду щодо відмови у задоволенні позову.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 травня 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 08 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков   Р. А. Лідовець   Д. Д. Луспеник

Згадані норми: Конституція України, ст. 3; Конституція України, ст. 19; ЦК України, ст. 1174; ЦК України, ст. 1176; ЦК України, ст. 22; ЦК України, ст. 16; ЦК України, ст. 23; ЦПК України, ст. 389; ЦПК України, ст. 3; ЦПК України, ст. 400; ЦПК України, ст. 401; ЦПК України, ст. 402; ЦПК України, ст. 4; ЦПК України, ст. 81; ЦПК України, ст. 76; ЦПК України, ст. 77; ЦПК України, ст. 79; ЦПК України, ст. 80; ЦПК України, ст. 82; ЦПК України, ст. 89; ЦПК України, ст. 409; ЦПК України, ст. 416; КУпАП, ст. 130; КУпАП, ст. 247; КУпАП, ст. 122-4; КУпАП, ст. 124
Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.