# ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 376/2674/25 Суд: Касаційний цивільний суд ВС Справа № 376/2674/25 Дата ухвалення: 2026-10-19 Вид судочинства: Цивільне Ідентифікатор ЄДРСР: 140829540 Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/140829540 Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/140829540 Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення. ## Текст документа ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 жовтня 2026 року м. Київ справа № 376/2674/25 провадження № 61-8419 св 26 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Сердюка В. В., учасники справи: заявник - ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Сквирський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 , розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Cквирського районного суду Київської області від 10 листопада 2025 року у складі судді Батовріної І. Г., присяжних: Колесник Н. В., Поспєлова Л. М., та постанову Київського апеляційного суду від 14 травня 2026 року у складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Ратнікової В. М., Ящук Т. І. ВСТАНОВИВ: 1. Описова частина Короткий зміст заяви У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Сквирський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про оголошення фізичної особи померлою. Заява обґрунтована тим, що 31 січня 2023 року її чоловік - ОСОБА_3 був мобілізований на службу ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді стрільця-санітара ІНФОРМАЦІЯ_9. ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання з відсічі та стримуванні збройної агресії російської федерації військовослужбовець ОСОБА_3 зник безвісті в районі населеного пункту Майорськ Донецької області. Вказані обставини підтверджуються матеріалами службового розслідування. За фактом зникнення безвісти ОСОБА_3 черговою частиною відділу поліції № 1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області на підставі її заяви були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023041370000621 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України. Пошукові заходи позитивного результату не дали. Оскільки обставини, за яких ОСОБА_3 пропав безвісти, точна дата та місце його смерті достовірно не відомі, суд на підставі частині третьої статті 46 ЦК України оголошує особу померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Встановлення факту смерті їй необхідне для оформлення документів для призначення і виплати одноразової грошової допомоги. Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд оголосити її чоловіка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Сквира Київської області, померлим; датою смерті вважати день набрання законної сили рішенням суду про оголошення його померлим, місце смерті - невідомо. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 20 жовтня 2025 року до участі у справі залучено заінтересовану особу ОСОБА_2 . Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 10 листопада 2025 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 14 травня 2026 року, заяву ОСОБА_1 задоволено. Оголошено померлим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця м. Сквира, Київської області. Днем смерті ОСОБА_3 визначено день набрання законної сили рішенням суду. Місцем смерті (загибелі) визначено населений пункт Майорськ Донецької області, Україна. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що заявницею надано належні та допустимі докази про зникнення ОСОБА_3 безвісти ІНФОРМАЦІЯ_2 за обставин, що загрожували йому смертю та дають обґрунтовані підстави припустити про ймовірну його загибель під час виконання обов`язків військової служби, пов`язаної із захистом Батьківщини, в районі населеного пункту Майорськ Донецької області, який згідно з Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 входить до тимчасово окупованих територій, у зв`язку з чим підстави для застосування обмеження, встановленого частиною другою статті 46 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо застосування такого строку, відсутні. Апеляційний суд зауважив, що визначення в рішенні суду дня смерті ОСОБА_3 день набрання законної сили рішенням суду відповідає положенням частини третьої статті 46 ЦК України. Короткий зміст вимог касаційної скарги 23 червня 2026 року через підсистему Електронний суд представник Міністерства оборони України - ОСОБА_8 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Cквирського районного суду Київської області від 10 листопада 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 травня 2026 року, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування положень частини третьої статті 46 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 липня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі № 376/2674/25, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції. 10 серпня 2026 року справа № 376/2674/25 надійшла до Верховного Суду. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга Міністерства оборони України мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано, що частина третя статті 46 ЦК України надає суду право, залежно від установлених обставин справи, визначити днем смерті фізичної день її вірогідної смерті. Якщо ж таке право судом не реалізовано, днем смерті особи вважається день набрання законної сили рішенням суду. У цій справі судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_3 зник безвісти в районі населеного пункту Майорськ Донецької області за обставин, пов`язаних із веденням бойових дій, що об`єктивно створювали реальну загрозу його життю. Водночас, визначаючи днем смерті ОСОБА_3 день набрання законної сили рішенням суду, суди не встановили, які обставини стали підставою для застосування саме такого способу визначення дня смерті, а не зазначення дня його вірогідної смерті. Посилається на відсутність сформованого правового висновку Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 46 ЦК України в аспекті визначення дня смерті фізичної особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували її життю або давали підстави припускати її загибель у зв`язку з воєнними (бойовими) діями. Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу 14 серпня 2026 року засобами електронної пошти представник ОСОБА_1 - адвокат Соболь Б. В. подав відзив на касаційну скаргу, який ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2026 року повернуто заявнику без розгляду на підставі частини четвертої статті 183 ЦПК України. Фактичні обставини справи, встановлені судами З 10 листопада 2022 року ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 , актовий запис № 142 (а. с. 10). Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31 січня 2023 року № 32 солдата ОСОБА_3 , призваного по мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_4 , призначеного наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (по особовому складу) від 21 грудня 2022 року № 326-РС на посаду старшого стрільця ІНФОРМАЦІЯ_10 військової частини НОМЕР_1 , за штатом воєнного часу, з 31 січня 2023 року визнано таким, що прибув до складу сил та засобів ОТУВ « ІНФОРМАЦІЯ_6 », що залучаються та беруть безпосередню участь в угрупуванні об`єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях (а. с. 24). Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02 травня 2023 року № 128 солдата ОСОБА_3 визнано таким, що прибув до складу сил та засобів оперативно-тактичного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_6 », що залучаються та беруть безпосередню участь в угрупуванні об`єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях (а. с. 25). 14 грудня 2023 року тимчасово виконуючим обов`язки начальника штабу - заступником командира батальйону ОСОБА_4 складено доповідь про факт зникнення безвісти військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_3 , у якій вказано, що ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 9 год. 33 хв. відбулося ураження fpv-дроном противника по ПВ «ІНФОРМАЦІЯ_11» РОП « ІНФОРМАЦІЯ_7 » військової частини НОМЕР_1 в районі АДРЕСА_1 , внаслідок якого зник візуальний контакт зі стрільцем - санітаром ІНФОРМАЦІЯ_9 військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_3 , який виконував бойові завдання згідно бойового розпорядження 46 осб № 295 від 09 грудня 2023 року та 24 омбр № 1749 від 28 листопада 2023 року. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 15 грудня 2023 року № 552А призначено службове розслідування щодо причин зникнення безвісти солдата ОСОБА_3 (а. с. 15). 23 грудня 2023 року складено акт службового розслідування № 7681/1, за змістом якого встановлено факт зникнення безвісти солдата ОСОБА_3 за таких обставин: близько 09 год. 33 хв. ІНФОРМАЦІЯ_2 відбулося ураження fpv-дроном противника по вогневій позиції «ІНФОРМАЦІЯ_11» ротного опорного пункту «ІНФОРМАЦІЯ_7» військової частини НОМЕР_1 в районі населеного пункту АДРЕСА_1 , внаслідок якого зник візуальний контакт (зник безвісти) зі стрільцем-санітаром ІНФОРМАЦІЯ_9 військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_3 . Військовослужбовець перебував в індивідуальних засобах захисту, протиправних дій з боку військовослужбовців не виявлено. ОСОБА_3 виконував бойові завдання згідно бойового розпоряджень військової частини НОМЕР_1 від 09 грудня 2023 року № 295 та військової частини НОМЕР_3 від 28 листопада 2023 року № 1749. Пошуки по позиції «ІНФОРМАЦІЯ_11» та інших позиціях результату не дали. В ході розслідування було взято пояснення в командира 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , старшого лейтенанта ОСОБА_5 , водія кулеметного взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_6 , які підтвердили вказані обставини (а. с. 17-21). 28 травня 2024 року тимчасово виконуючим обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_8 направлено повідомлення № 1015А про зникнення безвісти військовослужбовця - солдата ОСОБА_3 , стрільця-санітара ІНФОРМАЦІЯ_9 військової частини НОМЕР_1 під час захисту Батьківщини поблизу населеного пункту Майорськ Донецької області ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 14). 19 грудня 2023 рокуза заявою ОСОБА_1 за фактом зникнення безвісти її чоловіка - ОСОБА_3 у Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне продовження № 112023111260000378 за частиною першою статті 115 КК України (а. с. 12). 19 грудня 2023 року старший слідчий відділення ВП №1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області повідомив Мишко Н. С. про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023111260000378 (а. с. 13). 2. Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Касаційна скарга Міністерства оборони України задоволенню не підлягає. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують. Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України. Згідно зі статтями 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес. Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Згідно з пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою. Відповідно до частини першої статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку. Частиною першою статті 46 ЦК України встановлено, що фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Відповідно до частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Згідно з частиною третьою статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті. Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті. Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи. Смерть - це припинення життєдіяльності організму. Зі смертю припиняється цивільна правоздатність фізичної особи. Оголошення громадянина померлим має на меті усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 вирішувала виключну правову проблему щодо початку відліку строку, передбаченого частиною другою статті 46 ЦК України, для оголошення судом фізичної особи померлою. Велика Палата Верховного Суду наголосила, що в частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на всій території України. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія хоча і є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних дій. Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові також зазначила, що для з`ясування змісту припису речення другого частини другої статті 46 ЦК України з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців, використовує телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норми права. Телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норм права зосереджується на цілі та призначенні законодавчого припису, враховуючи права й законні інтереси суб`єктів і суспільні інтереси. Мета досліджуваної правової норми полягає у забезпеченні балансу між правовою визначеністю та захистом прав зниклої особи. З одного боку, закон хоче запобігти поспішному оголошенню особи померлою, оскільки це може спричинити значні правові наслідки, як-от відкриття спадщини. З іншого - потреба у відновленні правової визначеності стає особливо актуальною у випадках зникнення в умовах активних бойових дій, коли значно зростає ризик загибелі. Правова мета встановлення спеціальних строків полягає в тому, що визначені частиною другою статті 46 ЦК України два роки від дня закінчення воєнних дій, збройного конфлікту або шість місяців потрібні для розшуку особи та вжиття заходів для її повернення із зони воєнних дій, збройного конфлікту або з інших держав і територій. Дворічний або шестимісячний строки обумовлені тим, що в багатьох випадках під час воєнних дій, збройних конфліктів загибель або зникнення осіб відбувається в умовах невизначеності, на територіях, де тривають активні бойові дії, або в тимчасово окупованих регіонах, що ускладнює вирішення питання розшуку фізичної особи. І навіть за наявності цих строків очевидність щодо зникнення безвісти або загибелі особи може залишатися невідомою. Однак саме для розв`язання таких проблем і застосовуються юридичні фікції. Речення друге частини другої статті 46 ЦК України не конкретизує обставин, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з`являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи. Отже, визначені у статті 46 ЦК України строки спрямовані суто на те, щоб запобігти ситуації, в якій передчасно буде визнано померлою особу, яка зникла в умовах невизначеності на територіях, де тривають активні бойові дії. Крім того, Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що закон доповнив частину другу статті 46 ЦК України реченням другим задля врегулювання ситуацій, коли у суду є достатні істотні підстави вважати, що на основі доказів у конкретній справі фізична особа - з надзвичайно великою вірогідністю - є дійсно померлою (загиблою), і що впродовж двох років, зазначених у частині першій цієї статті, про особу не буде додаткових відомостей як про живу. Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові також зауважила, що конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (далі - Наказ № 309). У цьому Наказі № 309 зазначені (1) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (а) території можливих бойових дій; (б) території активних бойових дій; (в) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (2) тимчасово окуповані рф території України. До того ж цей Наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території. Отже, суди можуть використовувати дані, зокрема з Наказу № 309, для визначення часових характеристик ведення воєнних дій на конкретній території України. Таким чином, при вирішенні такої категорії справ у розпорядженні суду мають бути належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина. Відсутність безумовних доказів або наявність суперечностей у доказах, поданих заявником та/або заінтересованими особами на підтвердження відповідних обставин, унеможливлює оголошення особи померлою. Отже, предметом доказування у справі є безпосередньо обставини, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про загибель особи, яку заявник просить оголосити померлою (див. постанови Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі № 148/1207/22, від 04 червня 2025 року у справі № 591/11696/23, від 18 грудня 2025 року у справі № 357/16463/24, від 24 грудня 2025 року у справі № 205/16123/24). Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Ухвалюючи рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, правильно виходив із того, що її чоловік ОСОБА_3 зник безвісти ІНФОРМАЦІЯ_2 за обставин, що загрожували йому смертю та дають обґрунтовані підстави припустити про ймовірну його загибель під час безпосередньої участі в бойових діях та виконання бойового завдання, пов`язаного із захистом Батьківщини, в районі населеного пункту Майорськ Донецької області, який згідно з Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 з листопада 2022 року входить до тимчасово окупованих територій, у зв`язку з чим підстави для застосування обмеження, встановленого частиною другою статті 46 ЦК України щодо застосування такого строку, відсутні. Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що сукупність досліджених у розглядуваній справі доказів дає підстави для обґрунтованого припущення смерті ОСОБА_3 . Зокрема, у справі наявні матеріали службового розслідування військової частини та документи кримінального провадження щодо обставин ймовірної загибелі ОСОБА_3 . Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій неправильно визначили день смерті ОСОБА_3 - день набрання законної сили рішенням суду про оголошення його померлим, а не день його вірогідної смерті, колегія суддів відхиляє з огляду на таке. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та всупереч принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову. Звертаючись до суду із заявою у справі, що переглядається, ОСОБА_1 , посилаючись на положення частини третьої статті 46 ЦК України, просила оголосити померлим її чоловіка - ОСОБА_3 , визначити датою його смерті день набрання законної сили рішенням суду. Так, відповідно до частини третьої статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті. Верховний Суд наголошує, що визначення дати смерті особи, щодо якої судом ухвалюється рішення про оголошення її померлою, належить до дискреційних повноважень суду і у кожній справі суд повинен виходити з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності (статті 76-81, 89 ЦПК України). Отже, ухвалюючи рішення про оголошення ОСОБА_3 померлим та визначаючи днем його смерті день набрання законної сили рішенням суду, суди попередніх інстанцій діяли у відповідності до вимог процесуального закону, розглянули справу в межах заявлених вимог (згідно з частиною першою статті 13 ЦК України), на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи. Таким чином, доводи касаційної скарги у вищезгаданій частині не знайшли свого підтвердження при касаційному перегляді справи, оскільки зводяться до тлумачення заявником норм права на власний розсуд. При цьому заявник не зазначає про порушення будь-яких прав обраним позивачкою способом захисту своїх прав та інтересів. У справі, що розглядається, надано відповідь на всі істотні питання, що виникли під час кваліфікації спірних відносин. За наведених обставин колегія суддів не вбачає підстав для формування висновку Верховного Суду у цій справі на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України. Наявність у заявника іншої точки зору на встановлені судом обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості прийнятих судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18). Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявниці по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають під час кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованого і правильного висновку судів попередніх інстанцій. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. З урахуванням доводів касаційної скарги Міністерства оборони України, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій. Щодо розподілу судових витрат Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції. Оскільки в задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає. Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення. Рішення Cквирського районного суду Київської області від 10 листопада 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 травня 2026 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Сердюк Згадані норми: ЦК України, ст. 46; ЦК України, ст. 15; ЦК України, ст. 16; ЦК України, ст. 47; ЦК України, ст. 13; ЦПК України, ст. 389; ЦПК України, ст. 183; ЦПК України, ст. 3; ЦПК України, ст. 400; ЦПК України, ст. 4; ЦПК України, ст. 293; ЦПК України, ст. 306; ЦПК України, ст. 81; ЦПК України, ст. 76; ЦПК України, ст. 77; ЦПК України, ст. 79; ЦПК України, ст. 80; ЦПК України, ст. 89; ЦПК України, ст. 12; ЦПК України, ст. 13; ЦПК України, ст. 76-81; ЦПК України, ст. 78; ЦПК України, ст. 367; ЦПК України, ст. 401; ЦПК України, ст. 416; ЦПК України, ст. 409; КК України, ст. 115 Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.