# ПОСТАНОВА Касаційний кримінальний суд ВС у справі № 494/992/22 Суд: Касаційний кримінальний суд ВС Справа № 494/992/22 Дата ухвалення: 2026-10-21 Вид судочинства: Кримінальне Ідентифікатор ЄДРСР: 140829629 Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/140829629 Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/140829629 Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення. ## Текст документа ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 жовтня 2026 року м. Київ справа № 494/992/22 провадження № 51-3266км26 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисникаОСОБА_6 на вирок Березівського районного суду Одеської області від 10 березня 2026 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 29 червня 2026 року у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 Кримінального кодексу України (далі - КК). Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини Згідно з вироком Березівського районного суду Одеської області від 10 березня 2026 року ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 років. На підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим зараховано невідбуту частину покарання за вироком Березівського районного суду Одеської області від 30 вересня 2025 року (справа № 494/2164/25) та остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 років. За вироком суду ОСОБА_7 06 листопада 2021 року, близько 22:00 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керував технічно справним автомобілем марки «Opel» моделі «Vectra», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на якому здійснював рух по проїжджій частині автодороги сполученням Березівка - Ряснопіль від м. Березівка в напрямку с. Ряснопіль Березівського району Одеської області разом із пасажирами ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Рухаючись між населеними пунктами м. Березівка Одеської області та с. Семихатки Березівського району Одеської області, проїжджаючи біля опори ЛЕП № 56/1988, порушуючи пп. «б» п. 2.3, пп. «а» п. 2.9., п. 12.1, пп. «ґ» п. 12.6, пп. «б» п. 12.9 Правил дорожнього руху ОСОБА_7 , який був у стані алкогольного сп`яніння, чим позбавив себе можливості адекватно сприймати дорожню обстановку та контролювати рух керованого ним автомобіля, будучи неуважним, проявляючи злочинну самовпевненість, рухаючись у темний час доби, не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху транспортного засобу з урахуванням радіуса повороту, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не впорався з керуванням, виїхав за межі дороги, де допустив перекидання транспортного засобу. У результаті дорожньо-транспортної події пасажири автомобіля ОСОБА_9 та ОСОБА_8 отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості. Допущені ОСОБА_7 порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_7 мають прямий причинний зв`язок із виникненням дорожньо-транспортної події та настанням суспільно - небезпечних наслідків у вигляді спричинення потерпілим ОСОБА_9 та ОСОБА_8 тілесних ушкоджень. Одеський апеляційний суд ухвалою від 29 червня 2026 року вирок місцевого суду залишив без змін. Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу У касаційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу апеляційного суду або застосувати приписи ст. 69 КК, призначити інше більш м`яке покарання, не передбачене санкцією ч. 1 ст. 286-1 цього Кодексу, а саме у виді пробаційного нагляду (обмеження волі), без позбавлення права керувати транспортними засобами або зменшити розмір додаткового покарання до 3 років. На його думку, суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення, істотно порушили норми кримінального процесуального закону, неправильно застосували закон України про кримінальну відповідальність і призначили покарання підзахисному, яке не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого. За твердженням захисника, суди не дотрималися загальних засад призначення покарання і не врахували даних про особу ОСОБА_7 , обставин вчинення кримінального правопорушення, які впливають на його вид та розмір і дають можливість застосувати приписи ст. 69 КК. Зокрема, як акцентує захисник, суди попередніх інстанцій обґрунтовуючи призначене покарання, безпідставно послалися у вироку та ухвалі на те, що ОСОБА_7 є особою, раніше судимою, оскільки до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення він інших не вчиняв і не був засуджений. Так, обвинувальні вироки, на які посилається суд, ухвалені Березівським районним судом Одеської області 18 лютого 2025 року за ч. 2 ст.309 КК та 30 вересня 2025 року за ч. 2 ст. 125 КК, стосуються кримінальних правопорушень вчинених ОСОБА_7 після ДТП, за яке ОСОБА_7 засуджено в цьому кримінальному провадженні. Захисник переконаний, що апеляційний суд, залишаючи його апеляційну скаргу без задоволення, безпідставно погодився з призначеним місцевим судом покаранням, не навів достатніх аргументів прийняття такого рішення та належно не врахував щирого каяття ОСОБА_7 у вчиненому, сприяння розкриттю кримінального правопорушення, даних про особу засудженого, зокрема проходження ним служби у Збройних Силах України з 15 січня 2022 року по липень 2024 року, нагородження почесним нагрудним знаком «Золотий хрест» 13 вересня 2023 року, того що його дружина ОСОБА_11 , перебувала на 13-14 тижні вагітності станом на 11 березня 2026 року і народження другої дитини буде припадати на період відбування реального покарання, наявності двох позитивних характеристик з місця роботи та проживання, офіційного працевлаштування, працюючого на посаді тракториста, відсутності претензій до нього з боку потерпілих. На думку захисника, з урахуванням пом`якшуючих покарання обставин, встановлених даних про особу засудженого та відсутності в нього попередніх судимостей, що в сукупності істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого, є достатні підстави для переходу до іншого виду основного покарання відповідно до приписів ст. 69 КК. При цьому захисник посилається на практику Верховного Суду, а саме на постанову від 21 лютого 2024 року у справі № 642/1763/23 (провадження № 51-6974км23), у якій колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду, встановила, що сукупність пом`якшуючих обставин (визнання вини, щире каяття, наявність на утриманні малолітньої дитини, позитивна характеристика з місця роботи, позиція потерпілого), за відсутності обтяжуючих обставин, стала підставою для зміни вироку апеляційного суду та переходу згідно з ч. 1 ст. 69 КК, до іншого переходу до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 1 ст. 286-1 цього Кодексу, і призначила покарання у виді обмеження волі. Крім того, захисник вважає, що суд необґрунтовано призначив ОСОБА_7 додаткове покарання за ч. 1 ст. 286-1 КК у максимальних межах, при цьому не навів жодних мотивів такого рішення і не врахував, що підзахисний працює трактористом у СФГ « ОСОБА_12 » та є єдиним годувальником сім`ї, на його утриманні перебувають малолітня дитина і вагітна дружина. Позбавлення права керувати транспортними засобами на максимальний строк фактично позбавить засудженого професії та єдиного джерела доходу протягом п`яти років після відбуття основного покарання, що становить особистий надмірний тягар у розумінні практики Європейського суду з прав людини. Водночас захисник підкреслює, що суд першої інстанції, ухвалюючи вирок не мав можливості дослідити конкретні дані про особу засудженого, зокрема: довідки про проходження служби у Збройних Силах України та нагородження державною нагородою, характеристики з місця роботи і проживання, довідку про стан здоров`я дружини, оскільки вони були відсутні в матеріалах кримінального провадження внаслідок нероз`яснення засудженому права мати захисника, а тому вказані документи були подані до суду апеляційної інстанції. Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні Прокурор пропонувала залишити судові рішення стосовно ОСОБА_7 без зміни. Мотиви Суду Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла таких висновків. Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Відповідно до положень ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Як визначено ст. 370 КПК, судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог, установлених у ст. 94 цього Кодексу, де мають бути наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення. За правилами статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винуватого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. На реалізацію принципу, встановленого ч. 2 ст. 61 Конституції України, згідно з яким юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, спрямовані положення ст. 65 КК. Зазначений принцип, зокрема, конкретизовано в положеннях КК щодо системи покарань, звільнення від кримінальної відповідальності, звільнення від покарання та його відбування, у тому числі призначення більш суворого покарання. Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 та кваліфікація його дій у касаційній скарзі не оспорюються. Доводи захисника про безпідставнепосилання у вироку та ухвалі при призначенні покарання на те, що ОСОБА_7 є раніше судимою особою, знайшли своє підтвердження під час касаційного розгляду. Так, судимість є правовим станом особи, який виникає у зв`язку з її засудженням до кримінального покарання і за зазначених у законі умов зумовлює настання для неї певних негативних наслідків. Правильне застосування правових норм про судимість, її погашення чи зняття має важливе значення для вирішення кримінальних справ у разі вчинення особою нового злочину. З оскаржуваних судових рішень видно, що суди попередніх інстанцій, поряд іншими встановленими обставина, які мають правове значення під час визначення виду і розміру покарання ОСОБА_7 встановили, що він є раніше судимою особою, оскільки був засуджений за інші кримінальні правопорушення. Разом з тим, з матеріалів справи убачається, що ОСОБА_7 дійсно був засуджений вироками Березівського районного суду Одеської області від 18 лютого 2025 року та 30 вересня 2025 року, однак кримінальні правопорушення за цими вироками були вчиненні засудженим після ДТП, за яке його засуджено в цьому кримінальному провадженні. Отже, посилання у вироку місцевого суду та ухвалі апеляційного суду при призначенні покарання на те, що ОСОБА_7 раніше судимий, є необґрунтованим, оскільки з матеріалів кримінального провадження вбачається, що до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК, засуджений не вчиняв кримінально-караних дій, за які був би засуджений і вироки по яким набрали законної сили, а тому вказана обставина підлягає виключенню із мотивувальних частин оскаржуваних судових рішень. Доводи захисника щодо наявності підстав для застосування приписів ст. 69 КК і переходу до іншого більш м`якого виду основного покарання, є безпідставними. Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про те, що хоча ОСОБА_11 проходив службу в Збройних Силах України, має сім`ю, утримує малолітню дитину, позитивно характеризуються, відсутні претензії з боку потерпілих, з урахуванням обставин та наслідків вчиненого злочину, однак це не є вирішальним при призначені покарання із застосуванням приписів ст. 69 КК, яке не буде пов`язано з позбавленням волі, оскільки призначення винній особі більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, застосовується у виключних випадках. Підставами для застосування цієї норми закону є встановлення не лише наявності кількох пом`якшуючих обставин, а й того факту, що їх наявність істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а такі обставини у цьому конкретному випадку не встановлені. Разом з тим, Суд дійшов висновку про те, що призначене місцевим судом ОСОБА_7 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 5 років, що є максимально передбаченим санкцією ч. 1 ст. 286-1 КК, з урахуванням даних про особу засудженого, який раніше не судимий на час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, визнав свою винуватість, має на утриманні двох малолітніх дітей, працює на посаді тракториста, позитивно характеризуються, а також відсутність претензій з боку потерпілих, у цьому конкретному кримінальному провадженні є підставою для пом`якшення призначеного додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк до 3 років. Саме такий розмір додаткового покарання, на переконання колегії суддів, буде відповідати вимогам статей 50, 65 КК. Беззаперечних обставин, які дають можливість перейти до іншого виду основного покарання не передбаченого санкцією ч. 1 ст. 286-1 КК, на підставі ст. 69 КК, про що просить захисник у касаційній скарзі і які суди попередніх інстанцій необґрунтовано не взяли до уваги або не повною мірою врахували, касаційна скарга захисника не містить. Доводи захисника про те, що засуджений не мав можливості подати додаткові матеріали, які характеризують його особу внаслідок нероз`яснення такого права судом першої інстанції, а також права мати захисника не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду. З матеріалів кримінального провадження видно, що кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 протягом 3 років перебувало в провадженні місцевого суду, розгляд справи неодноразово відкладався та зупинявся, в свою чергу засудженому були роз`ясненні його права і обов`язки передбачені КПК, обставин або даних, які свідчать про обмеження засудженого у реалізації свого права надати додаткові характеризуючі його особу дані, прослуховуванням аудіозаписів перебігу судових засідань не встановлено. В суді апеляційної інстанції сторона захисту надала документи, які характеризують особу засудженого і суд в межах своїх повноважень дав їм оцінку. Враховуючи викладене, касаційна скарга захисника ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню, а вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду стосовно ОСОБА_7 - зміні шляхом пом`якшення призначеного додаткового покарання за ч. 1 ст. 286-1 КК. Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд ухвалив: Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково. Вирок Березівського районного суду Одеської області від 10 березня 2026 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 29 червня 2026 у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_7 змінити. Виключити з мотивувальних частин вказаних вище вироку районного суду та ухвали апеляційного судупосилання на наявність попередніх судимостей ОСОБА_7 на час вчинення кримінального правопорушення. Пом`якшити призначене ОСОБА_7 додаткове покарання за ч. 1 ст. 286-1 КК до 3 років позбавлення права керувати транспортними засобами. Вважати ОСОБА_7 засудженим на підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим з урахуванням вироку Березівського районного суду Одеської області від 30 вересня 2025 року до 1 року позбавлення волі із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. В іншій частині судові рішення залишити без зміни. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 Згадані норми: Конституція України, ст. 61; КК України, ст. 286-1; КК України, ст. 286; КК України, ст. 70; КК України, ст. 69; КК України, ст. 125; КК України, ст. 65; КПК України, ст. 433; КПК України, ст. 438; КПК України, ст. 370; КПК України, ст. 434; КПК України, ст. 436; КПК України, ст. 441; КПК України, ст. 442 Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.