# ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 910/4102/19

Суд: Касаційний господарський суд ВС
Справа № 910/4102/19
Дата ухвалення: 2026-10-15
Вид судочинства: Господарське
Ідентифікатор ЄДРСР: 140832125
Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/140832125
Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/140832125

Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення.

## Текст документа
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року
м. Київ

cправа № 910/4102/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2026 (судді: Буравльов С. І. - головуючий, Шапран В. В., Андрієнко В. В.) та ухвалу Господарського суду Господарського суду міста Києва від 04.06.2026 (суддя Щербаков С. О.) на дії державного виконавця
у справі за позовом Державного підприємства "Фінансування інфраструктурних проектів"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
1. Рух справи
1.1. У квітні 2019 року Державне підприємство "Фінансування інфраструктурних проектів" (далі - ДП "Фінансування інфраструктурних проектів") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця") про виконання зобов`язання за умовами мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2018 у справі № 910/12462/18, обґрунтовуючи позовні вимоги посиланням на неповне виконання відповідачем умов мирової угоди щодо повернення позивачу основної суми позики, що є порушенням її умов.
1.2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 задоволено спільну заяву ДП "Фінансування інфраструктурних проектів" та Акціонерного товариства "Українська залізниця" про затвердження мирової угоди у справі та затверджено мирову угоду, укладену між ДП "Фінансування інфраструктурних проектів" та АТ "Українська залізниця". Провадження у справі № 910/4102/19 закрито.
1.3. У травні 2026 року через систему "Електронний суд" АТ "Українська залізниця" подало до Господарського суду міста Києва скаргу на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ВДВС), в якій просило:
- визнати неправомірними дії заступника начальника ВДВС Заєць Т. І. стосовно прийняття до примусового виконання затверджену ухвалою Господарського суду міста Києва мирову угоду від 23.05.2019 у справі № 910/4102/19;
- скасувати постанову заступника начальника ВДВС Заєць Т. І. про відкриття виконавчого провадження № 80758778 від 15.04.2026.
- зобов`язати державного виконавця ВДВС повернути ухвалу Господарського суду міста Києва про затвердження мирової угоди від 23.05.2019 р. у справі № 910/4102/19 без прийняття до виконання відповідно до пункту 6 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".
Скаргу обґрунтовано тим, що відповідно до інформації, яка міститься в автоматизованій системі виконавчого провадження, виконавчий документ було пред`явлено до примусового виконання головою комісії з реорганізації ДП "Фінансування інфраструктурних проектів" Цикалевичем М. М., що підтверджується заявою про відкриття виконавчого провадження від 02.04.2026 № 63/04-26.
Поряд з цим, 23.04.2026 в системі "Електронний суд" сформована та подана на розгляд Господарського суду міста Києва заява Державного підприємства "Відновлення критичної інфраструктури" (далі - ДП "Відновлення критичної інфраструктури") про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником.
Заявник посилаючись на положення статей 104, 107 Цивільного кодексу України та накази Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України вказував на те, що ДП "Відновлення критичної інфраструктури" є універсальним правонаступником ДП "Фінансування інфраструктурних проектів" щодо всіх його прав та обов`язків, у тому числі права вимоги, що випливає з мирової угоди, затвердженою ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 у справі № 910/4102/19.
Водночас, диспозиція статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає початок примусового виконання рішення державним виконавцем або приватним виконавцем на підставі виконавчого документа, що пред`явлений до примусового виконання, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Заявник вказував на те, що за мировою угодою, права вимоги за якою передано ДП "Відновлення критичної інфраструктури" за передавальним актом відповідно до статей 104, 107 Цивільного кодексу України, не може пред`являтися до примусового виконання попереднім кредитором, а до такої заяви та виконавчого документа застосовуються вимоги пункту 6 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", наслідком чого є повернення виконавчого документа без прийняття до виконання.
1.4. ВДВС, заперечуючи проти скарги АТ "Українська залізниця", просив відмовити в її задоволенні через безпідставність, необґрунтованість та невідповідність доводів скаржника положенням чинного законодавства.
2. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2026, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2026, відмовлено АТ "Українська залізниця" у задоволенні скарги на дії заступника начальника ВДВС Заєць Т. І..
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що до винесення судом ухвали про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 910/4102/19 стягувачем за ухвалою суду від 23.05.2019 у справі № 910/4102/19 було ДП "Фінансування інфраструктурних проектів", а тому це підприємство правомірно звернулося до ВДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 у справі № 910/4102/19.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень
3.1. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, АТ "Українська залізниця" у касаційній скарзі просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.06.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2026 у справі скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення скарги на дії ВДВС повністю, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги неправильним застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Скаржник зазначає, що оскільки судами встановлено факт реорганізації ДП "Фінансування інфраструктурних проектів" та затвердження передавального акта наказом Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України від 20.11.2025 № Н-563, суди дійшли помилкового висновку, що до постановлення ухвали про заміну сторони стягувача за виконавчим документом № 80758778 стягувачем за ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 у справі № 910/4102/19 продовжувало залишатися ДП "Фінансування інфраструктурних проектів".
Посилаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах, наведених у касаційній скарзі, скаржник зазначив, що після переходу права вимоги до ДП "Відновлення критичної інфраструктури" дії Цикалевича М. М. щодо пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання не були пов`язані з процесом припинення ДП "Фінансування інфраструктурних проектів", а були спрямовані на реалізацію матеріального права, яке вже належало правонаступнику. Відтак, вирішальним для правильного вирішення спору було встановлення судами наявності у Цикалевича М. М. належних повноважень діяти саме від імені ДП "Відновлення критичної інфраструктури", чого судами зроблено не було.
Суди попередніх інстанцій не встановили належного суб`єкта права вимоги після затвердження передавального акта, дійшли хибних висновків щодо наявності повноважень особи ( Цикалевича М. М. ), яка ініціювала примусове виконання ухвали суду про затвердження мирової угоди від 23.05.2019 у справі № 910/4102/19.
3.2. ДП "Фінансування інфраструктурних проектів" подало відзив на касаційну скаргу, в якій заперечувало проти її задоволення.
4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
4.1. Переглянувши оскаржені у справі судове рішення, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.
4.2. Предметом касаційного перегляду є ухвала місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції, ухвалені за результатом розгляду скарги відповідача на дії ВДВС.
4.3. Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (частина 1 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статей 326, 327 цього Кодексу судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
4.4. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження", за змістом статті 1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом частини 1 статті 14 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець є одним з учасників виконавчого провадження.
Повноваження виконавця щодо вчинення виконавчих дій наведені в статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" через визначення переліку прав і обов`язків виконавця та у частині 1 передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання (підпункти 1, 3 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно зі статтею 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
4.5. Суди попередніх інстанцій установили, що 02.04.2026 до ВДВС надійшла заява ДП "Фінансування інфраструктурних проектів" № 63/04-26 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 № 910/4102/19, яка підписана головою комісії з реорганізації Цикалевичем М. М.
15.04.2026 заступником начальника ВДВС Заєць Т. І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 80758778 з примусового виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 у справі № 910/4102/19.
15.04.2026 заступником начальника ВДВС Заєць Т. І. винесено постанови у межах виконавчого провадження № 80758778 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору.
15.04.2026 заступником начальника ВДВС Заєць Т. І. винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій № 80758778 відповідна до якої на підставі пункту 10-3 розділу ХІІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 у справі № 910/4102/19 тимчасово, на період до припинення або скасування правового режиму воєнного стану в Україні.
4.6. Звертаючись до суду зі скаргою на дії ВДВС АТ "Українська залізниця" посилалася на те, що державний виконавець зобов`язаний був повернути виконавчий документ без прийняття до виконання, оскільки заява про примусове виконання була подана особою, яка не є уповноваженим представником правонаступника стягувача у виконавчому провадженні.
4.7. Водночас суди попередніх інстанцій установили, що згідно з наказом Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України від 05.05.2025 № Н-204 "Про реорганізацію Державного підприємства "Фінансування інфраструктурних проектів" реорганізовано ДП "Фінансування інфраструктурних проектів" шляхом його приєднання до Державного підприємства "Дирекція з будівництва міжнародного аеропорту "Одеса".
Відповідно до пункту 2 цього наказу Державне підприємство "Дирекція з будівництва міжнародного аеропорту "Одеса" є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов`язків, у тому числі залишку грошових коштів статутного капіталу, передбачених для здійснення заходів щодо забезпечення проєктування та будівництва аеродрому Міжнародного аеропорту "Дніпропетровськ", розміщених на рахунках, відкритих в органах казначейства ДП "Фінансування інфраструктурних проектів", що реорганізується.
Наказом Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України від 20.11.2025 № Н-563 затверджено передавальний акт комісії з реорганізації ДП "Фінансування інфраструктурних проектів" шляхом його приєднання до Державного підприємства "Дирекція з будівництва міжнародного аеропорту "Одеса".
З додатків № 24, № 26 до наявного в матеріалах справи передавального акта від 20.11.2025вбачається наявність прав вимоги до АТ "Українська залізниця".
У подальшому наказом Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України від 11.12.2025 № Н-611 "Про внесення змін до статуту Державного підприємства "Дирекція з будівництва міжнародного аеропорту "Одеса"", перейменовано Державне підприємство "Дирекція з будівництва міжнародного аеропорту "Одеса" на ДП "Відновлення критичної інфраструктури".
Внесено зміни до статуту Державного підприємства "Дирекція з будівництва міжнародного аеропорту "Одеса" та викладено його у новій редакції.
Судами встановлено, що ДП "Фінансування інфраструктурних проектів" було реорганізовано шляхом його приєднання до ДП "Відновлення критичної інфраструктури".
Отже, ДП "Відновлення критичної інфраструктури" є правонаступником ДП "Фінансування інфраструктурних проектів".
Суди попередніх інстанцій установили, що згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо ДП "Фінансування інфраструктурних проектів" Цикалевич М. М. є головою комісії з припинення ДП "Фінансування інфраструктурних проектів" і має повноваження вчиняти дії від імені підприємства та виступати його законним представником.
4.8. Отже, за висновками судів попередніх інстанцій, оскільки виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення, а стягувачем за ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 у справі № 910/4102/19 є ДП "Фінансування інфраструктурних проектів", тому державним виконавцем ВДВС Заєць Т. І. було правомірно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження у справі.
4.9. При цьому за змістом частини 5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
У частинах 1, 2 статті 334 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Суд апеляційної інстанції звернув увагу, що виходячи з приписів законодавства, саме суд наділений повноваженнями приймати рішення про заміну сторони у виконавчому провадженні і до винесення судом ухвали про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 910/4102/19, стягувачем за ухвалою суду від 23.05.2019 у справі № 910/4102/19 було ДП "Фінансування інфраструктурних проектів", яке правомірно звернулося до ВДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 у справі № 910/4102/19.
Права та обов`язки стягувача за ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.05.2019 у справі № 910/4102/19 переходять до ДП "Відновлення критичної інфраструктури" з моменту винесення судом ухвали про заміну сторони виконавчого провадження, а не з моменту затвердження передавального акта.
4.10. Ураховуючи приписи чинного законодавства та установивши обставини стосовно того, що державний виконавець діяв у межах повноважень, визначених Законом України "Про виконавче провадження" та правомірно прийняв до примусового виконання затверджену ухвалою Господарського суду міста Києва мирову угоду від 23.05.2019 у справі № 910/4102/19, оскільки заява про відкриття виконавчого провадження була подана уповноваженою особою та були відсутні правові підстави для повернення виконавчого документа, висновки судів про відсутність підстав для задоволення скарги АТ "Українська залізниця" є правильними.
4.11. На підставі викладеного Верховний Суд зазначає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про відсутність у цьому випадку підстав для задоволення скарги на дії державного виконавця, а зводять до незгоди із судовими рішеннями та спрямовані не невиконання судового рішення.
Посилання скаржника у касаційній скарзі на висновки Верховного Суду не беруться до уваги, оскільки висновки, які викладені у зазначених скаржником постановах та висновки судів попередніх інстанцій, наведені в оскаржуваних судових рішеннях, зроблені з урахуванням конкретних обставин справи та дослідження доказів в їх сукупності. Посилання скаржника на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
За результатами перегляду оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку Верховний Суд не встановив порушення ними норм процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.
5. Висновки Верховного Суду
5.1. За змістом статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
5.2. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
5.3. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України).
5.4. Таким чином, перевіривши оскаржувані судові рішення в межах вимог та доводів касаційної скарги, встановивши, що відповідні доводи не знайшли підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
6. Судові витрати
6.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2026 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.06.2026 у справі № 910/4102/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова
Судді Н. О. Багай
Ю. Я. Чумак

Згадані норми: Конституція України, ст. 129-1; Конституція України, ст. 19; ГПК України, ст. 334; ГПК України, ст. 236; ГПК України, ст. 308; ГПК України, ст. 309; ГПК України, ст. 129; ГПК України, ст. 300; ГПК України, ст. 301; ГПК України, ст. 314; ГПК України, ст. 315; ГПК України, ст. 317; Конвенція (ЄКПЛ), ст. 6; Закон «Про виконавче провадження», ст. 4; Закон «Про виконавче провадження», ст. 26; Закон «Про виконавче провадження», ст. 14; Закон «Про виконавче провадження», ст. 18; Закон «Про виконавче провадження», ст. 5; Закон «Про виконавче провадження», ст. 15
Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.