# ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 910/758/26

Суд: Касаційний господарський суд ВС
Справа № 910/758/26
Дата ухвалення: 2026-10-22
Вид судочинства: Господарське
Ідентифікатор ЄДРСР: 140832149
Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/140832149
Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/140832149

Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення.

## Текст документа
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/758/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючої), Власова Ю.Л., Колос І.Б.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрімз Кепітал"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.03.2026 (суддя Кирилюк Т.Ю.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2026 (головуючий суддя: Шаратов Ю.А.., судді: Бестаченко О.Л., Скрипки І.М.)
у справі № 910/758/26
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрімз Кепітал" (далі - ТОВ "Стрімз Кепітал"; позивач)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвест - ДК" (далі - ТОВ "Будінвест - ДК")
про стягнення 269 252 170,00 грн,

Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 20.10.2026 № 32.2-01/1977 у зв`язку з відпусткою судді Малашенкової Т.М. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 910/758/26, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакова І.В. (головуюча), Власов Ю.Л., Колос І.Б.

ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст обставин справи
ТОВ "Стрімз Кепітал" звернулося до суду з позовною заявою до ТОВ "Будінвест - ДК" про стягнення суми боргу за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 09.10.2020 №СК-2020-1фп.
У поданому разом з позовною заявою клопотанні ТОВ "Стрімз Кепітал" просило відстрочити сплату судового збору в розмірі 931 840,00 грн строком до ухвалення судового рішення у цій справі.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 16.02.2026 у цій справі відмовив у задоволенні клопотання ТОВ "Стрімз Кепітал" про відстрочення сплати судового збору, позовну заяву залишив без руху та встановив позивачу п`ятиденний строк на усунення недоліків позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку за подання до господарського суду цієї позовної заяви.
ТОВ "Стрімз Кепітал" 20.02.2026 подало до суду заяву про усунення недоліків, в якій навело мотиви до доводів стосовно наявності підстав для відстрочення сплати судового збору та просило суд першої інстанції задовольнити клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору з урахуванням наданих доказів та відкрити провадження у цій справі.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 02.03.2026 у цій справі повернув позовну заяву ТОВ "Стрімз Кепітал".
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 29.06.2026 у цій справі апеляційну скаргу залишив без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ТОВ "Стрімз Кепітал" посилаючися на ухвалення судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить їх скасувати, а матеріали справи №910/758/26 направити до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду та відкриття провадження у справі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі ТОВ "Стрімз Кепітал" (у новій редакції), з посиланням на абзац другий частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначає про неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, положень статті 129 Конституції України, статті 8 Закону України "Про судовий збір", статей 7, 174, 236 Господарського процесуального кодексу України, пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Позиція іншого учасника справи
ТОВ "Будінвест - ДК" у відзиві на касаційну скаргу зазначило про необґрунтованість доводів скаржника, просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Господарський суд міста Києва ухвалою від 16.02.2026 у цій справі в задоволенні клопотання ТОВ "Стрімз Кепітал" про відстрочення сплати судового збору відмовив, позовну заяву залишив без руху та встановив спосіб усунення недоліків шляхом подання належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку за подання до господарського суду цієї позовної заяви.
При цьому, суд першої інстанції, постановляючи вказану ухвалу, виходив, зокрема, з такого:
- позивач не довів суду наявність передбачених частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" підстав для відстрочення сплати судового збору;
- скрутне матеріальне становище ТОВ "Стрімз Кепітал" не є підставою для відстрочення сплати судового збору в розумінні статті 8 Закону України "Про судовий збір".
- з огляду на наведене, суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору.
Від ТОВ "Стрімз Кепітал" 20.02.2026 надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій заявник повторно просив про відстрочення сплати судового збору;
Господарський суд міста Києва ухвалою від 02.03.2026 у цій справі позовну заяву та додані до неї матеріали повернув позивачу.
Місцевий господарський суд в ухвалі про повернення позовної заяви вказав, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 в задоволенні клопотання ТОВ "Стрімз Кепітал" про відстрочення сплати судового збору відмовлено. В заяві про усунення недоліків позовної заяви, скаржник на підтвердження скрутного фінансового становища повторно посилався на відсутність доходів, рухомого та нерухомого майна, транспортних засобів, цінних паперів, корпоративних прав, а також, на арешт банківських рахунків, накладений ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 30.10.2024 року у справі №757/49663/24-кі та наявність дебіторської заборгованості.
Також судом першої інстанції зазначено, таке:
- всі докази, подані заявником на підтвердження клопотання про відстрочення сплати судового збору, були досліджені судом, проте вони не свідчать про наявність у позивача об`єктивно доведеного тяжкого майнового стану, який унеможливлює сплату судового збору у встановленому законом розмірі;
- виписка по рахунку позивача № НОМЕР_1 у Акціонерному Банку "Південний" за період 01.01.2025 по 12.12.2025 не може бути визнана належним та достатнім доказом фактичної неспроможності юридичної особи виконати обов`язок зі сплати судового збору, оскільки вона відображає лише стан одного окремого рахунку у конкретній банківській установі та за обмежений період часу;
- відомостей про наявність або відсутність у позивача інших банківських рахунків, у тому числі відкритих в інших фінансових установах, зазначений документ не містить;
- накладення Печерським районним судом міста Києва 30.10.2024 року у межах справи №757/49663/24-кі арешту на грошові кошти позивача, які знаходяться на одному визначеному ухвалою суду банківському рахунку, відкритому у Акціонерному Банку "Південний", не є належним та допустимим доказом арешту всіх можливих рахунків позивача;
- у зв`язку із наведеним суд позбавлений можливості зробити обґрунтований висновок про загальний фінансовий стан юридичної особи;
- подані позивачем докази у сукупності не виключають можливості наявності у позивача, як юридичної особи, інших джерел грошових коштів, за рахунок яких могла бути забезпечена сплата судового збору.
- щодо тверджень про наявність у позивача значної дебіторської заборгованості, на підтвердження чого долучено письмові вимоги до контрагентів, суд зазначає, що це може свідчити про існування реальних активів у формі грошових вимог, реалізація яких залежить від юридичної активності самого товариства та не позбавляє його права звернення із відповідними позовами до суду.
Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що подана позивачем заява не містить доказів виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 (позивачем не подано докази сплати судового збору у розмірі 931 840,00 грн.), а наведені у ній доводи спрямовані на оспорювання процесуального рішення суду, що не є належним способом усунення недоліків позовної заяви, а тому позовна заява ТОВ "Стрімз Кепітал" підлягає поверненню заявнику.
Не погодившися з прийнятою ухвалою, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вказану ухвалу суду, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду та відкриття провадження у справі;
ТОВ "Стрімз Кепітал" вказував на те, що суд першої інстанції допустив порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та позбавив позивача доступу до правосуддя. Також скаржником зазначено про те, що оскільки законодавством прямо передбачено право суду відстрочити сплату судового збору, ухвала суду першої інстанції є надмірним формалізмом, що унеможливлює доступ позивача до правосуддя та виконання договору Відповідачем щодо повернення заборгованості позивачу, оскільки інших можливостей повернути борг, крім звернення до суду у позивача немає.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи ухвалу суду першої інстанції, без змін зазначив про те, що:
- додані до апеляційної скарги документи не підтверджують наявність об`єктивних перешкод для сплати судового збору та не можуть вважатися належними доказами на підтвердження підстав для звільнення від його сплати;
- колегія суддів апеляційної інстанції погодилася з висновком суду першої інстанції, згідно із яким виписка по рахунку позивача № НОМЕР_1 у Акціонерному Банку "Південний" за період 01.01.2025 по 12.12.2025 не може бути визнана належним та достатнім доказом фактичної неспроможності юридичної особи виконати обов`язок зі сплати судового збору, оскільки вона відображає лише стан одного окремого рахунку у конкретній банківській установі та за обмежений період часу;
- відомостей про наявність або відсутність у позивача інших банківських рахунків, у тому числі відкритих в інших фінансових установах, зазначений документ не містить. А позивачем не надано доказів на підтвердження цих обставин;
- накладення Печерським районним судом міста Києва 30.10.2024 у межах справи №757/49663/24-кі арешту на грошові кошти позивача, які знаходяться на одному визначеному ухвалою суду банківському рахунку, відкритому у Акціонерному Банку "Південний", не є належним та допустимим доказом арешту всіх можливих рахунків позивача;
- доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат. Аналіз цих доказів надає можливість визначити максимальну кількість параметрів, що дозволяють отримати об`єктивно точну картину стану підприємства щодо його активу та пасиву, прибутку та збитку, розрахунку кредитором чи дебітором;
- для проведення якісного аналізу необхідна достовірна фінансова та податкова звітність компанії: Баланс (Звіт про фінансовий стан): відображає активи (що компанія має) та пасиви (за рахунок чого вони сформовані). Звіт про фінансові результати: показує доходи, витрати та підсумковий прибуток чи збиток за період. Звіт про рух грошових коштів: деталізує реальні потоки грошей (операційні, інвестиційні, фінансові);
- фінансовий стан підприємства на конкретну звітну дату характеризує ступінь його забезпеченості необхідними фінансовими ресурсами для здійснення господарської діяльності, раціональність їх розміщення та ефективність використання. Задовільний фінансовий стан підприємства впродовж тривалого часу (трьох-п`яти років) засвідчує про фінансову стабільність суб`єкта господарювання на ринку товарів і послуг;
- інформаційною базою для аналізу є фінансова звітність за період, що аналізується, зокрема, баланси і звіти про фінансові результати за базовий, минулий(лі) і звітний періоди;
- ТОВ "СТРІМЗ КЕПІТАЛ" не було надано суду першої інстанції жодної фінансової звітності товариства, на підставі якої можна було б дійти висновку про наявність підстав для відстрочення від сплати судового збору за подання позовної заяви.
Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 08.09.2026, зокрема, відкрив касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ТОВ "СТРІМЗ КЕПІТАЛ" на підставі абзацу другого частини другої статті 287 ГПК України, у порядку письмового провадження без повідомлення/виклику учасників справи.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Предметом касаційного оскарження є ухвала суду першої інстанції від 02.03.2026 про повернення позовної заяви та постанова суду апеляційної інстанції від 29.06.2026, якою ухвалу суду першої інстанції у справі №910/758/26 залишено без змін.
Узагальнені доводи касаційної скарги зводяться до формальної відмови судами попередніх інстанцій у прийнятті позовної заяви чим порушено приписи статті 6 Конвенції.
За змістом частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі -Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до практики ЄСПЛ положення пункту 1 статті про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (див. рішення ЄСПЛ від 28.10.1998 у справі "Ейрі проти Ірландії", серія А, №32).
Обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти (див. рішення ЄСПЛ від 28.11.2006 у справі "Апостол проти Грузії", заява №40765/02). При цьому, ЄСПЛ в якості "законної мети" визнає, зокрема, фінансування функціонування органів судової влади та дію в якості стримуючого фактору від легковажних позовів (див. рішення ЄСПЛ від 12.06.2007 у справі "Станков проти Болгарії", заява №68490/01).
Верховний Суд зазначає, що законодавче закріплення судових витрат, серед інших має на меті: по-перше, відшкодування державі витрат, понесених на утримання судової системи і забезпечення її діяльності (саме у цьому проявляється компенсаційна функція інституту судових витрат); по-друге: покладає певні витрати на тих, хто звертається до суду за захистом, що покликано дисциплінувати фізичних та юридичних осіб від подання до суду необґрунтованих заяв та клопотань, забезпечуючи таким чином також процесуальну економію.
Як визначено у рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява №24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57)).
ЄСПЛ в рішенні "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 у справі №28249/95 зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.
Під час перегляду судових рішень на підставі абзацу другого частини другої статті 287 ГПК України суд касаційної інстанції перевіряє оскаржувані судові рішення на те, чи правильно суди застосували норми матеріального права та чи не порушили суди норми процесуального права.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно з частиною третьою статті 24 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Пункт 1 статті 6 Конвенції визначає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Верховний Суд виходить з того, що правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено та врегульовано Законом.
Відповідно до статей 1, 2 Закону судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом, і включається до складу судових витрат. Платниками цього платежу є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, від 14.05.1981 №R(81)7: "У тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого Конституції України.
Відповідно до статті 8 Закону, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або
2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Пропорційність обмеження доступу до суду має оцінюватися індивідуально з урахуванням фактичної можливості сплатити судовий збір та наслідків відмови у такому доступі для права на судовий захист.
Велика Палата Верховного Суду, переглядаючи за виключними обставинами судові рішення, а саме встановлення ЄСПЛ, порушення Україною пункту 1 статті 6 Конвенції, ухвалила постанови від 21.01.2026 у справі №925/1293/19 та від 17.06.2026 у справі №917/1219/24.
У постанові від 21.01.2026 у справі №925/1293/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила таке:
" 70. У справі, що переглядається, національні суди відмовили ТОВ "Скайсіті-груп" у відстроченні або звільненні від сплати судового збору з мотивів, що стаття 8 Закону №3674-VI (у редакції, чинній на час подання позову) передбачає таку можливість виключно для фізичних осіб за наявності відповідних умов. Суд першої інстанції в ухвалі від 11.11.2019, а згодом суди апеляційної та касаційної інстанцій не надали оцінки поданим Товариством доказам його критичного майнового стану (фінансовий звіт за 2018 рік, виписка з банківського рахунку, документи про безрезультатні спроби стягнення заборгованості у 2015-2018 роках тощо), обмежившись формальним тлумаченням суб`єктного складу норми.
71. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що висновок судів про неможливість застосування статті 8 Закону №3674-VI до юридичних осіб без додаткового аналізу обставин конкретної справи - за висновками ЄСПЛ - не відповідає вимогам Конвенції, оскільки пропорційність обмеження доступу до суду має оцінюватися індивідуально з урахуванням фактичної можливості сплатити збір та наслідків відмови у такому доступі для права на судовий захист.
72. Велика Палата Верховного Суду дійшла переконання, що суди попередніх інстанцій не виконали обов`язку обґрунтувати своє рішення в частині пропорційності застосованого обмеження (частина п`ята статті 236 ГПК України), а тому оскаржувані судові рішення не є належно обґрунтованими в розумінні статті 6 Конвенції".
У постанові від 17.06.2026 у справі №917/1219/24 Велика Палата Верховного Суду зазначила таке:
" 8.17. Саме така ситуація мала місце у цій справі, оскільки Господарський суд Полтавської області ухвалою від 26.07.2024 залишив позовну заяву Товариства без руху, а ухвалою від 31.07.2024 - повернув позовну заяву без розгляду.
Разом із цим суди відмовили Товариству у відстроченні сплати судового збору, мотивуючи це тим, що пункти 1 та 2 частини першої статті 8 Закону № 3674-VI не поширюються на юридичних осіб незалежно від наявності майнового критерію, а норми пункту 3 частини першої цієї ж статті можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав чи відшкодування шкоди здоров`ю, про що у цій справі не йдеться.
Однак суд першої інстанції, а згодом суди апеляційної та касаційної інстанцій не надали оцінки доводам Товариства про відсутність у нього можливості сплатити судовий збір через скрутний майновий стан, що виник у зв`язку з істотним зменшенням господарської діяльності впродовж 2020-2023 років, а також відповідним доказам, які позивач додав до клопотання про відстрочення сплати судового збору (зокрема, даним фінансової звітності та випискам з банківського рахунку), обмежившись формальним тлумаченням положень статті 8 Закону № 3674-VI.
8.18. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що висновок судів про неможливість відстрочення юридичним особам сплати судового збору відповідно до статті 8 Закону № 3674-VI без аналізу обставин конкретної справи, за висновками ЄСПЛ, не відповідає вимогам Конвенції, оскільки пропорційність обмеження доступу до суду має оцінюватися індивідуально з урахуванням фактичної можливості юридичної особи сплатити судовий збір та наслідків відмови у такому доступі для її права на судовий захист.
Натомість суди попередніх інстанцій не виконали обов`язку обґрунтувати свої рішення в частині пропорційності застосованого обмеження (частина п`ята статті 236 ГПК України), а тому судові рішення, які Товариство просить переглянути за виключними обставинами, не є належно обґрунтованими в розумінні статті 6 Конвенції.
На переконання Великої Палати Верховного Суду, характер порушення, яке ЄСПЛ встановив у Рішенні (обмеження доступу до суду через непосильну ставку судового збору без оцінки майнового стану юридичної особи), суперечить Конвенції по суті, адже вказане обмеження підірвало саму суть права Товариства на доступ до суду. У цих висновках Велика Палата Верховного Суду звертається mutatis mutandis до власних висновків, викладених пунктах 70-73 постанови від 21.01.2026 у справі № 925/1293/19".
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у клопотанні про відстрочення сплати судового збору ТОВ "Стрімз Кепітал" посилався на відсутність доходів, рухомого та нерухомого майна, транспортних засобів, цінних паперів, корпоративних прав, а також, на арешт банківських рахунків, накладений ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 30.10.2024 року у справі №757/49663/24-кі та наявність дебіторської заборгованості.
Позивачем до клопотання про відстрочення сплати судового збору долучено докази наявності неплатоспроможності, а саме: додано докази відсутності доходів (виписка банку), дебіторської заборгованості (вимоги до боржників позивача про стягнення заборгованості), рухомого та нерухомого майна (додана довідка про відсутність нерухомого майна ТОВ "Стрімз Кепітал" та наявна в матеріалах справи ухвала Печерського районного суду міста Києва про арешт рахунків, а також відповідь Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві, яка підтверджує, що транспортні засоби за ТОВ "Стрімз Кепітал" не зареєстровані та не реєструвалися), цінних паперів (відповідь Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку), корпоративних прав, об`єктів інтелектуальної власності (інформація з офіційного сайту Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій") тощо;
За твердженнями позивача він подав місцевому господарському суду докази на підтвердження того, що розмір судового збору в сумі 931 840,00 грн перевищує в рази дохід позивача за 2024 -2025 роки, та інші докази на підтвердження факту свого незадовільного майнового стану.
Аналіз наведених положень статті 8 Закону України "Про судовий збір" дає підстави для висновку про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для (1) відстрочення (за умов, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір") або (2) розстрочення сплати судового збору, (3) зменшення його розміру чи (4) звільнення сторони від сплати такого.
Необхідно зазначити, що звільнення від сплати судового збору, відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру з підстав, передбачених ст. 8 Закону України "Про судовий збір", є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).
Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а повноваження суду на власний розсуд (за наявності передбачених законом умов) звільнити особу від сплати судового збору, відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір.
Тобто право звільнення від сплати судового збору (виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності) перебуває у межах дискреції суду (судового розсуду), а не є його обов`язком, що випливає з вимог ГПК України та Закону України "Про судовий збір".
Отже, суд може відстрочити, розстрочити або звільнити заявника від сплати судового збору з урахуванням вимог, передбачених законодавством, та з урахуванням майнового стану скаржника, який оцінюється судом на підставі наданих доказів.
Суд першої інстанції, якого підтримав суд апеляційної інстанції, зазначаючи про те, що всі докази, подані заявником на підтвердження клопотання про відстрочення сплати судового збору не свідчать про наявність у позивача об`єктивно доведеного тяжкого майнового стану, який унеможливлює сплату судового збору у встановленому законом розмірі. Водночас ТОВ "Стрімз Кепітал" не було надано суду першої інстанції жодної фінансової звітності товариства, на підставі якої можна було б дійти висновку про наявність підстав для відстрочення від сплати судового збору за подання позовної заяви. Суди дійшли висновку про недоведеність виключних обставин, які б унеможливлювали виконання ТОВ "Стрімз Кепітал" процесуального обов`язку зі сплати судового збору.
Водночас Верховний Суд зазначає, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
Суд в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.
Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що у справі, яка розглядається, судами попередніх інстанцій надано оцінку поданим сторонами доказам, якими вони обґрунтовують свої вимоги та/або заперечення і які мають значення для розгляду даного господарського спору, до переоцінки яких в силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки, встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.
Враховуючи підстави касаційного оскарження наведена міра обґрунтування цього судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Верховний Суд бере до уваги та вважає прийнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, з огляду на мотиви та міркування Верховного Суду, наведені у цій постанові.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що вони ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.
Судові витрати
Понесені Скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на нього, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрімз Кепітал" залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.03.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2026 у справі № 910/758/26 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Ю. Власов

Суддя І. Колос

Згадані норми: Конституція України, ст. 129; Конституція України, ст. 8; Конституція України, ст. 24; Конституція України, ст. 125; Закон «Про судовий збір», ст. 8; ГПК України, ст. 287; ГПК України, ст. 11; ГПК України, ст. 236; ГПК України, ст. 300; ГПК України, ст. 73-80; ГПК України, ст. 86; ГПК України, ст. 308; ГПК України, ст. 309; ГПК України, ст. 314; ГПК України, ст. 315; ГПК України, ст. 317; Конвенція (ЄКПЛ), ст. 6
Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.