# ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 520/7570/26

Суд: Касаційний адміністративний суд ВС
Справа № 520/7570/26
Дата ухвалення: 2026-10-21
Вид судочинства: Адміністративне
Ідентифікатор ЄДРСР: 140851642
Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/140851642
Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/140851642

Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення.

## Текст документа
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 520/7570/26
адміністративне провадження № К/990/37884/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 520/7570/26
за позовом ОСОБА_1 до Міжрегіонального центру гуманітарного розмінування та швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мосін Андрій Володимирович,
на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року (колегія суддів у складі: суддя-доповідач: Русанов В.Б., судді: Бегунц А.О., П`янова Я.В.)
УСТАНОВИВ:
Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міжрегіонального центру гуманітарного розмінування та швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - Центр, відповідач), в якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність Центру щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.05.2025 по 18.03.2026, у сумі 16 391,40 грн;
1.2. зобов`язати Центр нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.05.2025 по 18.03.2026 в сумі 16 391,40 грн.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .
3. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
4. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.07.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, оскільки вона не відповідала вимогам пункту 1 частини п`ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) через відсутність документа про сплату судового збору. Суд визначив, що за подання апеляційної скарги скаржнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1 597,44 грн, та надав десятиденний строк для усунення недоліків.
5. На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху 29.07.2026 від скаржника надійшла платіжна інструкція № 3ЕА9-7А08-С84Н-НК68 від 29.07.2026 про сплату судового збору в розмірі 1 597,44 грн.
5.1. Згідно із зазначеною платіжною інструкцією платником судового збору є ОСОБА_2 , а в призначенні платежу зазначено: « 101 2940507715, Судовий збір за позовом ОСОБА_1 , на рішення від 29.06.2026 по справі № 520/7570/26, ДААС».
6. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 11.08.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 у справі № 520/7570/26 повернуто скаржнику.
6.1. Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно з платіжною інструкцією № 3ЕА9-7А08-С84Н-НК68 від 29.07.2026 платником судового збору у цій справі є ОСОБА_2 , яка не є стороною у справі та щодо якої судове рішення не ухвалювалося. У зв`язку з цим апеляційний суд дійшов висновку, що зазначена платіжна інструкція не є належним документом про сплату судового збору апелянтом за подання апеляційної скарги.
6.2. Відтак суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що станом на момент постановлення ухвали скаржником не надано доказів усунення недоліків апеляційної скарги, визначених ухвалою від 28.07.2026, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає поверненню.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги, її рух в суді касаційної інстанції
7. Не погоджуючись з ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 11.08.2026, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мосін А.В., звернувся до Верховного Суду (далі - Суд) через підсистему «Електронний суд» із касаційною скаргою, у якій просить скасувати зазначену ухвалу та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
8. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі № 520/7570/26 є оскарження ухвали суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги, зазначеної у частині третій статті 328 КАС України, та покликання скаржника на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права.
8.1. На обґрунтування цієї підстави касатор наполягав на тому, що на виконання вимог ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 28.07.2026 про залишення апеляційної скарги без руху він у встановлений судом строк подав заяву про усунення недоліків, до якої долучив платіжну інструкцію від 29.07.2026 № 3ЕА9-7А08-С84Н-НК68 про сплату судового збору у визначеному судом розмірі 1597,44 грн. У призначенні платежу зазначено прізвище, ім`я та по батькові ОСОБА_1 , його реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер справи № 520/7570/26, дату оскаржуваного рішення та найменування суду апеляційної інстанції.
8.2. На переконання касатора, суд апеляційної інстанції помилково не визнав указану платіжну інструкцію належним доказом сплати судового збору лише з тих підстав, що платником у ній зазначена ОСОБА_2 , яка не є учасником справи, та не врахував усього змісту платіжного документа, зокрема його призначення, яке, з погляду скаржника, дає змогу однозначно ідентифікувати сплату судового збору саме за подання ним апеляційної скарги у справі № 520/7570/26.
8.3. Спираючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 30.09.2020 у справі № 9901/144/20, відповідно до яких сам по собі факт зазначення у платіжному документі платником іншої особи, а не учасника справи, не є достатньою підставою для невизнання такого документа доказом сплати судового збору без урахування його змісту та призначення платежу, а визначальним є факт надходження належної суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, касатор наполягав на тому, що суд апеляційної інстанції не встановив факту ненадходження сплаченої суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, хоча відповідно до статті 9 Закону України «Про судовий збір» саме суд перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
8.4. Крім того, скаржник підкреслив, що він має статус учасника бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_1 , копію якого подано до суду апеляційної інстанції разом із заявою про усунення недоліків). У зв`язку із цим касатор, покликаючись на пункт 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI), вважав, що мав окрему підставу для звільнення від сплати судового збору, яку суд апеляційної інстанції також не врахував.
9. Ухвалою Суду від 01.09.2026 касаційну скаргу позивача на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 11.08.2026 залишено без руху, а ухвалою від 17.09.2026 відкрито касаційне провадження за цією касаційною скаргою.
10. Копію ухвали про відкриття касаційного провадження надіслано на адресу ОСОБА_1 , вказану у касаційній скарзі, проте поштове відправлення (R067269907905) повернулося на адресу Суду з відміткою пошти «адресат відсутній». Водночас відповідно до пункту 4 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
11. Згідно з інформацією, наявною в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», електронний документ - касаційна скарга від 12.08.2026 доставлено в електронний кабінет відповідача 12.08.2026 о 13 год 04 хв, а ухвала про відкриття касаційного провадження від 17.09.2026 - цього ж дня доставлено в електронні кабінети адвоката Мосіна А.В. та Центру о 20 год 50 хв та 20 год 54 хв відповідно.
12. Правом подати відзив на касаційну скаргу відповідач не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій в касаційному порядку.
13. Ухвалою Суду від 13.10.2026 закінчено підготовчі дії в справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статей 340 та 345 КАС України.
Позиція Верховного Суду. Оцінка висновків суду, рішення якого є предметом перегляду, та аргументів учасників справи
14. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Суд виходить із такого.
15. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
16. Згідно з пунктом 6 частини третьої статті 2 КАС України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства.
17. Наведеним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
18. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3 пункту 3.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).
19. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Це право може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права в такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
20. Отже, принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження судового рішення гарантує конституційне право на звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути реалізовано, за винятком законодавчо встановленої заборони на таке оскарження.
21. Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
22. Повернення апеляційної скарги врегульовано статтею 298 КАС України, згідно з частиною другою якої до апеляційної скарги, оформленої з порушенням вимог, установлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 КАС України щодо залишення позовної заяви без руху та її повернення.
23. Згідно з частиною першою статті 169 КАС України, якщо суддя встановить, що позовну заяву подано без додержання вимог, установлених статтями 160, 161 цього Кодексу, він постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначає її недоліки, спосіб і строк їх усунення. Такий строк не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали.
24. Вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги встановлені статтею 296 КАС України.
25. Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
26. Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, установлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
27. На підставі приписів пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
28. За змістом наведених процесуальних норм, повернення апеляційної скарги з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про усунення недоліків, можливе лише в тому випадку, коли особа отримала відповідну ухвалу суду, але ухилилась від виконання вимог, указаних в ухвалі.
29. Залишаючи без руху та повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції дійшов висновку про несплату останнім судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2026, не прийнявши як доказ сплати судового збору платіжну інструкцію від 29.07.2026 № 3ЕА9-7А08-С84Н-НК68 на суму 1 597,44 грн, оскільки в реквізиті «Платник» указано ОСОБА_2, яка не є стороною у справі та щодо якої судове рішення не ухвалювалося.
30. Суд не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, адже згадана вище платіжна інструкція підтверджує сплату судового збору за подання апеляційної скарги у справі № 520/7570/26, оскільки в реквізиті «Призначення платежу», крім іншого, зазначено: « 101 2940507715, Судовий збір за позовом ОСОБА_1 , на рішення від 29.06.2026 по справі № 520/7570/26, ДААС».
31. Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, позаяк доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм під час вирішення питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
32. Як уже згадувалося вище, частина третя статті 161 КАС України вимагає долучення до апеляційної скарги документа про сплату судового збору, адже подання до суду такої скарги є об`єктом його справляння згідно із Законом № 3674-VI.
33. Суд уважає помилковим висновок Другого апеляційного адміністративного суду про неможливість прийняття як доказу сплати судового збору за подання апеляційної скарги платіжної інструкції від 29.07.2026 № 3ЕА9-7А08-С84Н-НК68 лише у зв`язку із зазначенням у ній платником іншої особи, а не ОСОБА_1 , без урахування всього змісту цього документа, зокрема, вказівки на призначення відповідного платежу (об`єкта справляння судового збору). Визначальним є факт надходження всієї належної до сплати суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
34. Схожих висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30.09.2020 у справі № 9901/144/20.
35. Судовий збір перераховується в безготівковій або готівковій формі, у тому числі з використанням електронного платіжного засобу або за допомогою платіжних пристроїв, у тому числі з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу (частина перша статті 6 Закону № 3674-VI).
36. Частинами першою, другою статті 9 Закону № 3674-VI передбачено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження в справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
37. У цьому контексті Суд звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 20.07.2023 у справі № 300/2856/22, про те, що обов`язок перевірити факт зарахування судового збору в конкретній справі покладається на суд. У цій постанові Верховний Суд указав, що оскільки законодавством не встановлено певного порядку проставлення на розрахункових документах на переказ коштів відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, то суди, виконуючи вимоги закону, повинні перевіряти таке зарахування, використовуючи способи, передбачені процесуальним законодавством, зокрема в разі необхідності отримувати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування цього фонду.
38. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 826/2429/18, від 20.02.2019 у справі № 823/1940/18, від 25.01.2021 у справі № 914/1131/20, від 26.01.2023 у справі № 300/2484/22, від 27.01.2023 у справі № 300/2202/22, від 29.01.2026 у справі № 460/15940/24.
39. Водночас варто зауважити, що встановлення факту зарахування або незарахування зазначених коштів давало б суду обґрунтовані підстави для висновку щодо сплати/несплати судового збору в належному розмірі.
40. З огляду на наведене Суд вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про несплату скаржником судового збору та, відповідно, не мав процесуальних підстав для повернення апеляційної скарги.
41. Відповідно до частин першої і четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
42. За наведеного правового регулювання Суд констатує, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, а тому вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу ОСОБА_1 та скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції та скерувати справу до Другого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мосін Андрій Володимирович, задовольнити.
2. Скасувати ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року, а справу № 520/7570/26 направити до Другого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена.

СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов

Згадані норми: Конституція України, ст. 129; Закон «Про судовий збір», ст. 6; Закон «Про судовий збір», ст. 9; КАС України, ст. 296; КАС України, ст. 328; КАС України, ст. 251; КАС України, ст. 338; КАС України, ст. 341; КАС України, ст. 2; КАС України, ст. 13; КАС України, ст. 293; КАС України, ст. 298; КАС України, ст. 169; КАС України, ст. 161; КАС України, ст. 353; КАС України, ст. 345; КАС України, ст. 349; КАС України, ст. 355; КАС України, ст. 356; КАС України, ст. 359; Закон «Про судовий збір», ст. 5
Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.