# ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 520/33584/25

Суд: Касаційний адміністративний суд ВС
Справа № 520/33584/25
Дата ухвалення: 2026-10-21
Вид судочинства: Адміністративне
Ідентифікатор ЄДРСР: 140853694
Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/140853694
Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/140853694

Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення.

## Текст документа
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року
м. Київ

справа № 520/33584/25
адміністративне провадження № К/990/33674/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів Загороднюка А. Г., Соколова В. М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Тимошенко Дмитро Володимирович, на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року, ухвалене суддею Ширант А. А., та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2026 року, ухвалену колегією суддів у складі Семененко М. О., Подобайло З. Г., Чалого І. С., у справі № 520/33584/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_1 ), військової частини НОМЕР_1 , третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), у якому просив:
- визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_5 , які полягають у взятті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на військовий облік як військовозобов`язаного у ІНФОРМАЦІЯ_7 протиправними;
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 про призов на військову службу під час мобілізації в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , до військової частини НОМЕР_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 по особовому складу про зарахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на всі види забезпечення військової частини НОМЕР_2 ;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про те, що 10 серпня 2025 року його було незаконно затримано працівниками ІНФОРМАЦІЯ_5 та доставлено до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_5 . Того ж дня, 10 серпня 2025 року, його було протиправно знято з військового обліку у ІНФОРМАЦІЯ_8 та взято на облік у ІНФОРМАЦІЯ_7 . Зауважував, що під час незаконного затримання та доставлення до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_5 , він при собі мав оригінали документів, які свідчать про відстрочку від призову на військову службу по мобілізації на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Водночас посадовими особами цього органу взагалі не здійснювалася перевірка підстав для надання йому відстрочки. Позивач також звертав увагу на те, що факт проходження ним процедури ВЛК менше ніж за добу свідчить про незаконність цієї процедури. За таких обставин, на думку позивача, існують обґрунтовані сумніви щодо реального, повного та належного проведення медичного огляду відповідно до вимог Положення № 402 та добросовісності дій уповноважених осіб ІНФОРМАЦІЯ_5 . При цьому, відповідач не довів фактичного виконання всіх обов`язкових етапів медичного огляду. Також позивач зауважував, що численні порушення під час процедури проходження військово-лікарської комісії (далі - ВЛК) та протиправна його мобілізація породжують неправомірні рішення військової частини НОМЕР_1 , пов`язані із проходженням ним військової служби. Позивач звертав увагу на те, що оскаржувані дії перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з подальшим його призовом та фактичним позбавленням права на відстрочку.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2026 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що згідно з електронним військово-обліковим документом у позивача була відстрочка лише до 07 серпня 2025 року, а відтак на момент здійснення його призову (10 серпня 2025 року) у ІНФОРМАЦІЯ_5 були відсутні належні правові підстави вважати, що останній має оформлену в установленому порядку відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
При цьому, суди попередніх інстанцій зауважили, що жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що станом на момент прийняття начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 оскаржуваного наказу позивачем було подано та зареєстровано заяву про надання відстрочки відповідно до пункту 58 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі - Порядок № 560), матеріали справи не містять. У справі відсутні: опис вхідного пакета документів, відомості про реєстрацію заяви, протокол комісії з питань надання відстрочок, рішення про надання позивачу відстрочки, а також дані про внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів чи відображення їх в електронному військово-обліковому документі позивача.
Посилання позивача на протиправність дій ІНФОРМАЦІЯ_5 , які полягали у взятті його на військовий облік як військовозобов`язаного (з огляду на перебування на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_8 ), суди попередніх інстанцій визнали безпідставними, оскільки призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період проводиться незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
Щодо позовних вимог до військової частини НОМЕР_1 , то суди попередніх інстанцій зазначили, що підставою для видання наказу про зарахування до списків особового складу військової частини є іменні списки команд, приписи та документи, що посвідчують особу військовослужбовця, а відповідне зарахування здійснюється військовою частиною не на власний розсуд, а на підставі документів, отриманих від ІНФОРМАЦІЯ_10. Отже, наказ командира військової частини НОМЕР_1 по особовому складу про зарахування позивача на всі види забезпечення військової частини НОМЕР_1 є похідним від рішення ІНФОРМАЦІЯ_10 про призов, та виданий у межах наданих законом повноважень.
Суди попередніх інстанцій під час розгляду справи установили:
ОСОБА_1 перебував на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_8 .
09 серпня 2025 року ОСОБА_1 був затриманий представниками (уповноваженими особами) ІНФОРМАЦІЯ_5 та доставлений до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_5 для уточнення та звірки облікових даних.
Під час уточнення даних з`ясувалось, що позивач не оформив належним чином відстрочку від призову на військову службу по мобілізації, на особливий період.
10 серпня 2025 року позивачем пройдено ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_9 , за наслідками якої останній визнаний придатним до військової служби, що підтверджується довідкою ВЛК від 10 серпня 2025 року №2025-0810-1210-3763-0.
Згідно з відомостями електронного військово-облікового документа позивача, останній мав відстрочку, передбачену пунктом 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», дійсну до 07 серпня 2025 року.
Підставою відстрочки є те, що позивач зайнятий постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю (батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду (короткий зміст підстав отримання відстрочки) на строк до 07 серпня 2025 року, що підтверджується довідкою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24 червня 2025 року №1540.
Відповідно до довідки ВЛК від 10 серпня 2025 року №2025-0810-1210-3763-0 позивачу проведено медичний огляд, за наслідками якого його визнано придатним до військової служби.
Згідно із наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 10 серпня 2025 року № 673 позивача призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_3 НЦ.
Позивач, вважаючи, що його протиправно мобілізовано та направлено для проходження військової служби, звернувся з цим позовом до суду.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Не погодившись з рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року та постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2026 року, позивач, в інтересах якого діє адвокат Тимошенко Д.В., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить зазначені рішення судів попередніх інстанцій скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Водночас якщо Верховний Суд дійде висновку, що встановлені судами фактичні обставини справи та наявні в матеріалах справи докази є достатніми для вирішення спору по суті, то скаржник просить ухвалити нове рішення про задоволення його позову.
Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій скаржник зазначає пункти 1, 3 та 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували положення статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Порядку № 560 без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 14 травня 2026 року у справі № 620/183/23, від 11 квітня 2024 року у справі № 520/7954/22 та від 21 травня 2026 року у справі № 140/8613/23.
Так, з посиланням на практику Верховного Суду скаржник звертає увагу на те, що:
- статус особи, яка вже раніше реалізувала право на відстрочку, не є тотожним статусу особи, яка його ще не реалізувала. Водночас суди попередніх інстанцій прирівняли раніше оформлену відстрочку до нереалізованого права;
- раніше здійснене повідомлення та оформлення відстрочки мають юридичне значення; формальна вимога повторного підтвердження не може ігнорувати вже реалізоване право. Водночас суди попередніх інстанцій вимагали повторної ініціації процедури, не застосувавши спеціальний механізм продовження;
- суди попередніх інстанцій не врахували, що у матеріалах справи немає рішення про скасування відстрочки, рішення про відмову в її проходженні або доказу перевірки збереження підстав.
Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень пункту 60 Порядку № 560 про продовження раніше оформленої відстрочки без повторного подання документів у разі продовження строку мобілізації.
При цьому, скаржник звертає увагу на те, що суди попередніх інстанцій застосували нечинну на дату призову редакцію пункту 60 Порядку № 560.
Так, скаржник зазначає, що спірні правовідносини виникли 10 серпня 2025 року. Однак суд першої інстанції прямо послався на редакцію Порядку № 560 від 04 березня 2025 року. Така редакція не була чинною на дату призову, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2025 року № 519, що набрала чинності 09 травня 2025 року, пункт 60 Порядку № 560 був істотно доповнений.
Згідно з новим абзацом пункту 60, відстрочка, яка вже була надана (оформлена) відповідно до пунктів 57-58-1 Порядку № 560, у разі продовження строку мобілізації продовжується районним (міським) ІНФОРМАЦІЯ_10 без повторного подання військовозобов`язаним документів, що підтверджують право на відстрочку, якщо законні підстави зберігаються, шляхом внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів нової дати закінчення її дії.
На думку скаржника, саме по собі завершення дати, зазначеної в електронному документі, не вирішувало питання про припинення права на відстрочку: суд мав установити, чи зберігалися законні підстави та чи виконав уповноважений ІНФОРМАЦІЯ_10 покладений на нього обов`язок щодо продовження відстрочки.
Також скаржник зауважує, що пункт 60 Порядку № 560 покладає обов`язок щодо продовження оформленої відстрочки та зміни дати у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів на ІНФОРМАЦІЯ_10. Тому відсутність оновленого запису може бути наслідком невиконання органом власного обов`язку, а не доказом припинення законної підстави.
Скаржник звертає увагу, що суди попередніх інстанцій не дослідили всі зібрані у справі докази й не встановили факти, необхідні для застосування пункту 60 Порядку № 560; переклали тягар доказування правомірності владних рішень на позивача.
Крім того, у поданій касаційній скарзі скаржник просить у разі необхідності відступу від висновків, викладених у зазначених ним постановах Верховного Суду, передати цю справу на розгляд відповідної судової палати Касаційного адміністративного суду; а у разі встановлення виключної правової проблеми - на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Відповідачі та третя особа не подали відзиви на касаційну скаргу, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції, та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє на даний час.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-ХІІ (далі - Закон № 3543-ХІІ) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до частини другої статті 4 Закону № 3543-XII загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Згідно із частиною п`ятою статті 4 Закону № 3543-XII вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.
За змістом статті 2 Закону № 3543-XII правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України «Про оборону України», цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.
Статтею 23 Закону № 3543-XII встановлено вичерпний перелік осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Згідно із пунктом 9 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю (батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду.
Відповідно до частини восьмої статті 23 Закону № 3543-XII перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється ІНФОРМАЦІЯ_10.
Частиною 9 статті 23 Закону № 3543-XII передбачено, що відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок визначено Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560.
Пунктом 3 Порядку № 560 передбачено, що призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період проводиться незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
Відповідно до пункту 25 Порядку № 560 громадяни чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника ІНФОРМАЦІЯ_10 або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Пунктом 81 Порядку № 560 передбачено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформляється наказом керівника районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_10, командира військової частини, керівника розвідувального органу або визначеного ним керівника відповідного підрозділу, Голови СБУ, його заступників чи керівника підрозділу, органу, закладу, установи СБУ.
Пунктом 58 Порядку №560 визначено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16 - 23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_10 або його відділу (військовозобов`язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Під час подання заяви військовозобов`язаний пред`являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації в день її подання.
Відповідно до пункту 60 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язаному продовжується автоматично, але не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку.
У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач мав відстрочку, передбачену пунктом 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», дійсну до 07 серпня 2025 року.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій зауважили, що станом на дату призову позивача (10 серпня 2025 року) інформація про відстрочку останнього була відсутня як у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, так і у військово-облікових документах останнього.
Вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації кореспондується з обов`язком військовозобов`язаного оформити (реалізувати) таке право через уповноважений орган, зокрема, районний ІНФОРМАЦІЯ_10. При цьому, отримати відстрочку від призову на підставі статті 23 Закону №3543-XII можна лише до моменту набуття статусу військовослужбовця. Після зарахування до особового складу військової частини подання заяви з відповідними документами про відстрочку, навіть якщо у особи є для цього підстави, втрачає свою мету.
Колегія суддів звертає увагу на те, що суди попередніх інстанцій не врахували положення пункту 60 Порядку № 560 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2025 року № 519 «Про внесення змін до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» пункт 60 Порядку № 560 було доповнено новим абзацом:
«Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, надана (оформлена) відповідно до пунктів 57-58-1 цього Порядку, у разі продовження строку проведення мобілізації продовжується районним (міським) ІНФОРМАЦІЯ_10 без повторного надання військовозобов`язаним документів, що підтверджують право на відстрочку, за наявності у нього законних підстав на відстрочку (відповідно до раніше поданих військовозобов`язаним документів для оформлення відстрочки) на строк, установлений Указом Президента України про продовження строку проведення мобілізації, але не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави для відстрочки».
Тобто, на дату призову позивача (10 серпня 2025 року) вже діяла нова редакція пункту 60 Порядку № 560, яка передбачала, що якщо відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період вже була оформлена і строк проведення мобілізації продовжено, то вона продовжується ІНФОРМАЦІЯ_10 без повторного надання військовозобов`язаним документів, що підтверджують право на відстрочку, за наявності у нього законних підстав на цю відстрочку.
Водночас при вирішенні цієї справи, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки характеру спірних правовідносин та не встановили всі фактичні обставини справи, з урахуванням внесених змін до зазначеного нормативно-правового акту.
Так, поза межами дослідження судів попередніх інстанцій залишилося те, чи виконали посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_10 обов`язок щодо процедури продовження відстрочки, а також чи зберігалися у позивача матеріально-правові підстави для відстрочки після 07 серпня 2025 року.
Крім того, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_10 про скасування раніше наданої позивачу відстрочки чи про відмову в її продовженні, а також докази припинення обставин, які були підставою для її надання.
Колегія суддів Верховного Суду зауважує, що повнота встановлення усіх обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, є обов`язковою складовою судового процесу, й має бути дотримана судами у будь-якому спорі.
Верховний Суд також наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає, насамперед, у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази. При цьому суд може вживати заходи щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (частина четверта статті 9 КАС України).
Згідно з частинами першою, другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Оскільки вказані вище обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), відсутня можливість перевірити Верховним Судом правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.
Ураховуючи наведене, судові рішення на підставі статті 353 КАС України підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, в ході проведення якого необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Також колегія суддів не вбачає передбачених процесуальним законом підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду чи на розгляд відповідної судової палати Касаційного адміністративного суду.
З огляду на результат касаційного розгляду, Суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Тимошенко Дмитро Володимирович, задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2026 року у справі № 520/33584/25 скасувати.
Указану справу направити на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін
Судді А. Г. Загороднюк
В. М. Соколов

Згадані норми: Конституція України, ст. 19; Конституція України, ст. 17; Конституція України, ст. 65; Закон № 3543-XII, ст. 4; Закон № 3543-XII, ст. 2; Закон № 3543-XII, ст. 23; КАС України, ст. 328; КАС України, ст. 338; КАС України, ст. 341; КАС України, ст. 9; КАС України, ст. 353; КАС України, ст. 345; КАС України, ст. 349; КАС України, ст. 355; КАС України, ст. 356; КАС України, ст. 359
Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.