# ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 520/25948/23

Суд: Касаційний адміністративний суд ВС
Справа № 520/25948/23
Дата ухвалення: 2026-10-22
Вид судочинства: Адміністративне
Ідентифікатор ЄДРСР: 140853938
Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/140853938
Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/140853938

Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення.

## Текст документа
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 520/25948/23
адміністративне провадження № К/990/10351/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А. Г.,
суддів: Єресько Л. О., Соколова В. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Коломойцев Микола Миколайович, на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року (суддя Ніколаєва О. В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року (головуюча судді: Русанова В. Б., Мельнікова Л. В., Бегунц А. О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
Зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДСНС у Харківській області), у якому просив визнати протиправною бездіяльність щодо непроведення остаточного розрахунку при звільненні, яка полягає в ненарахуванні та невиплаті грошового забезпечення з 01 січня 2020 року до дня звільнення з використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня відповідного календарного року, для визначення посадового окладу та окладу за званням, із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.
Позивач також просив зобов`язати відповідача провести перерахунок і виплату грошового забезпечення за періоди з 01 січня до 31 грудня 2020 року, з 01 січня до 31 грудня 2021 року та з 01 січня до 16 серпня 2022 року шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня відповідного року, на належні тарифні коефіцієнти, з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо додаткових видів грошового забезпечення позивач просив обчислити надбавку за особливості проходження служби в розмірі 50 відсотків суми перерахованих посадового окладу, окладу за спеціальним званням та надбавки за вислугу років, а премію - із застосуванням відсоткових розмірів, установлених йому відповідачем за відповідні місяці, до перерахованого посадового окладу.
Крім того, заявлено вимогу про нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 січня 2020 року до дня фактичної виплати перерахованих сум грошового забезпечення.
На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначав, що протягом 2020- 2022 років відповідач визначав оклади з використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року, унаслідок чого виплачував грошове забезпечення в меншому розмірі. За доводами позивача, заниження основних складових спричинило неправильне обчислення залежних від них надбавки та премії, а при звільненні належні суми йому не виплачено.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ГУ ДСНС у Харківській області щодо непроведення нарахування та виплати грошового забезпечення позивачу з 29 січня 2020 року з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня відповідного календарного року.
Зобов`язано відповідача провести перерахунок і виплату грошового забезпечення за періоди з 29 січня до 31 грудня 2020 року, з 01 січня до 31 грудня 2021 року та з 01 січня до 17 серпня 2022 року із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня відповідного року, з урахуванням раніше виплачених сум і відрахуванням обов`язкових платежів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що з 29 січня 2020 року, після набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18, відновлено дію пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 у первісній редакції. Тому обчислення окладів із застосуванням прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2018 року за наступні роки суд визнав неправомірним.
Вимогу про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд першої інстанції вважав передчасною, пославшись на необхідність попереднього визначення та виплати заборгованості з грошового забезпечення.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року апеляційні скарги обох сторін задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано в частині вирішення вимог про перерахунок і виплату грошового забезпечення за 2020 рік та за період з 01 січня до 17 серпня 2022 року.
У цій частині ухвалено нову постанову, якою вимоги за період з 19 липня до 17 серпня 2022 року залишено без розгляду. Визнано протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язано його перерахувати й виплатити грошове забезпечення за періоди з 01 січня до 31 грудня 2020 року і з 01 січня до 18 липня 2022 року з використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня відповідного року. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з наявністю підстав для перерахунку, однак визнав, що право на нього виникло з 01 січня 2020 року. Вимоги за період після 18 липня 2022 року залишив без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.
Відмову в застосуванні запропонованого позивачем способу обчислення надбавки та премії апеляційний суд підтримав із тих мотивів, що перерахунок грошового забезпечення ще не проведено, а правовідносини щодо умов його здійснення та виплати перерахованих сум у майбутньому не виникли. З огляду на це відповідні вимоги суд визнав передчасними.
Відмову у вимозі за статтею 117 Кодексу законів про працю України апеляційний суд залишив без змін, урахувавши також наведені ним відомості про поновлення позивача на службі.
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій у частині відмови в перерахунку надбавки за особливості проходження служби та премії із застосуванням установлених позивачу відсоткових розмірів до перерахованих окладів і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Підставою касаційного оскарження визначено пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року № 2747-IV (далі - КАС України). Скаржник указує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права під час вирішення похідних вимог про перерахунок додаткових складових грошового забезпечення та премії одночасно з перерахунком основних складових за пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704.
За доводами скарги, надбавка та премія є складовими грошового забезпечення за вже минулі періоди, а їх розміри залежать від окладів. Тому відновлення права на належні оклади має охоплювати й обчислені на їх основі виплати. Визнання цих вимог передчасними, на переконання скаржника, залишає частину порушеного права незахищеною та створює необхідність повторного звернення до суду.
Представник позивача стверджує, що надбавку за особливості проходження служби встановлено в розмірі 50 відсотків, а премії - у визначених для відповідних місяців відсотках посадового окладу. Посилається на наявність у справі розпорядчих документів відповідача, якими визначено ці виплати, та наголошує на необхідності збереження встановлених ними відсоткових значень при виправленні розрахункової бази.
Скаржник посилається на частину другу статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», підпункти 1, 2 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, вимоги ефективності судового захисту та частину сьому статті 246 КАС України.
Постанови Верховного Суду від 21 березня 2023 року у справі № 640/11699/21, від 26 вересня 2023 року у справі № 640/2534/21 та від 28 вересня 2023 року у справі № 640/36441/21 наведено у скарзі як приклади вирішення питання про передчасність похідних вимог. При цьому скаржник зауважує, що вони стосуються застосування статті 117 Кодексу законів про працю України, а тому не є висновками щодо тотожного питання матеріального права.
Допустимість касаційного перегляду справи, розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, представник позивача обґрунтовує її винятковим значенням для ОСОБА_1 відповідно до підпункту «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
Позиція інших учасників справи
ГУ ДСНС у Харківській області у відзиві просить залишити касаційну скаргу без задоволення, підтримуючи висновки судів про передчасність вимог щодо конкретного способу перерахунку надбавки та премії.
Відповідач зазначає, що служба цивільного захисту не є військовою службою, а тому до спірних правовідносин не підлягає безпосередньому застосуванню Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII. Належними джерелами регулювання вважає Кодекс цивільного захисту України, постанову Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 та Інструкцію, затверджену наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2018 року № 623.
Крім того, відповідач наводить заперечення щодо розрахункової величини окладів, дотримання строку звернення до суду та вимоги за статтею 117 Кодексу законів про працю України. Посилається на обмеженість бюджетних асигнувань і наводить довід про припинення виплати позивачу грошового забезпечення з 30 травня 2022 року.
Рух касаційної скарги
11 березня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Коломойцев М.М., подав касаційну скаргу на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року у справі № 520/25948/23.
Ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2025 року у справі № 520/25948/23 відкрито касаційне провадження з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, та витребувано справу із суду першої інстанції. Учасникам установлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2025 року у справі № 520/25948/23 виправлено описку у вступній та резолютивній частинах ухвали від 31 березня 2025 року щодо зазначення позивача та відповідача.
10 квітня 2025 року відповідач сформував у підсистемі «Електронний суд» відзив на касаційну скаргу.
Ухвалою від 21 жовтня 2026 року справу призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Суди встановили, що ОСОБА_1 проходив службу цивільного захисту в ГУ ДСНС у Харківській області. Суд першої інстанції визначив кінцевою датою періоду, за який вирішував питання про перерахунок грошового забезпечення, 17 серпня 2022 року.
У спірний період відповідач обчислював посадовий оклад та оклад за спеціальним званням із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2018 року.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок грошового забезпечення та залежних від нього виплат із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня відповідного календарного року.
Листом ГУ ДСНС у Харківській області від 12 липня 2023 року № 65020-4340/65190 позивачу повідомлено про відсутність підстав для такого перерахунку. Відповідач виходив із необхідності застосовувати прожитковий мінімум станом на 01 січня 2018 року.
Не погодившись із цим, ОСОБА_1 звернувся до суду. За результатами апеляційного перегляду за ним визнано право на перерахунок грошового забезпечення за період з 01 січня 2020 року до 18 липня 2022 року, у тому числі за весь 2021 рік, щодо якого рішення першої інстанції залишено без змін.
Джерела права й акти їх застосування
Частина друга статті 19 Конституції України зобов`язує органи державної влади та їх посадових осіб діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України. Стаття 43 Конституції України передбачає захист законом права на своєчасне одержання винагороди за працю.
За частиною першою статті 101 Кодексу цивільного захисту України від 02 жовтня 2012 року № 5403-VI служба цивільного захисту є державною службою особливого характеру. Стаття 125 цього Кодексу гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу. Частиною другою статті 125 у редакції, чинній у спірний період, визначено, що порядок та умови такого забезпечення встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704) до грошового забезпечення віднесено, поряд з окладами, щомісячні додаткові виплати, зокрема надбавки та премії.
Пункт 4 Постанови № 704 регулює визначення розмірів посадового окладу й окладу за військовим (спеціальним) званням із застосуванням установленої ним розрахункової величини та тарифних коефіцієнтів.
Підпунктами 1, 2 пункту 5 Постанови № 704 керівникам державних органів у межах асигнувань надано повноваження встановлювати надбавку за особливості проходження служби, база якої включає посадовий оклад, оклад за званням та надбавку за вислугу років, і здійснювати преміювання відповідно до особистого внеску в загальний результат служби.
Порядок виплат особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2018 року № 623, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16 серпня 2018 року за № 936/32388 (далі - Інструкція № 623), у редакції, чинній у спірний період.
Розділ IV Інструкції № 623 визначає надбавку за вислугу років у відсотках посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням. Пункти 1- 3 розділу V передбачають надбавку за особливості проходження служби до 50 відсотків суми посадового окладу, окладу за спеціальним званням та надбавки за вислугу років, можливість її збільшення до 100 відсотків за визначених умов і встановлення конкретного розміру наказом керівника. Пункти 1- 3, 8 розділу XVI регулюють преміювання, оформлення рішень про виплату, зменшення або позбавлення премії та визначення її розміру наказом.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги в межах, установлених статтею 341 КАС України, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення.
Касаційне провадження відкрито щодо застосування норм права при вирішенні вимог про перерахунок надбавки за особливості проходження служби та премії, обчислення яких позивач пов`язує зі зміною розміру основних складових грошового забезпечення.
Вимоги касаційної скарги не охоплюють перегляду залишення позову без розгляду за період з 19 липня до 17 серпня 2022 року та відмови у виплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Тому предметом оцінки в цьому касаційному перегляді є відмова в похідних виплатах за період з 01 січня 2020 року до 18 липня 2022 року, за який право на перерахунок грошового забезпечення визнано судами.
Наведені у відзиві заперечення проти самого права на перерахунок основних складових не є самостійною касаційною скаргою відповідача та не розширюють предмет перегляду. Для вирішення порушеного скаржником питання немає необхідності повторно визначати розрахункову величину окладів або змінювати періоди вже присудженого перерахунку.
Питання, яке належить вирішити, полягає в тому, чи можуть вимоги про належне обчислення вже встановлених особі додаткових виплат за минулий період бути відхилені як передчасні лише тому, що відповідач ще не здійснив перерахунку окладів на виконання судового рішення.
Суди попередніх інстанцій виходили з необхідності послідовного, окремого виникнення цих правовідносин: спочатку перерахунок основних складових, а після цього - вирішення питання про надбавку та премію. Такий підхід не враховує змісту заявленого позивачем порушення його прав.
Позивач просить визначити належний розмір грошового забезпечення за період служби, який минув до звернення до суду. Він не вимагає встановити надбавку чи премію за майбутні місяці або зобов`язати відповідача прийняти нове заохочувальне рішення. За змістом позову спір стосується правильності обчислення виплат, право на які, за твердженням позивача, вже виникло.
Коли додаткова виплата визначається у відсотках від окладу або сукупності складових грошового забезпечення, правильність її грошового розміру залежить від правильності відповідної бази. Установлення судом помилки в базі обчислення потребує перевірки її впливу на залежні виплати за той самий період.
Верховний Суд у постанові від 21 березня 2023 року у справі № 640/11699/21, а також у постанові від 26 вересня 2023 року у справі № 640/2534/21 визнав можливим одночасне вирішення вимог про належні при звільненні суми та похідне відшкодування за статтею 117 Кодексу законів про працю України.
Наведені справи мають інший предмет матеріально-правового регулювання і не встановлюють відсоткових розмірів надбавки чи премії для позивача. Проте відмінність правовідносин не виправдовує висновку, що похідна вимога в усіх випадках може бути розглянута лише після виконання рішення за основною вимогою. Питання її передчасності належить вирішувати за змістом права, яке захищається, та обставинами його порушення.
Довід відповідача про необхідність застосування спеціального регулювання служби цивільного захисту є обґрунтованим. Належність особи до рядового чи начальницького складу цієї служби сама собою не означає поширення на неї всіх положень Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII. Право позивача на спірні виплати підлягає оцінці за статтею 125 Кодексу цивільного захисту України, Постановою № 704 та Інструкцією № 623.
Водночас помилкове посилання учасника на окрему норму не звільняє суд від обов`язку застосувати законодавство, яке регулює встановлені правовідносини.
Постанова № 704 поширюється і на військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, а Інструкція № 623 безпосередньо визначає відповідні виплати для служби цивільного захисту. Отже, зауваження щодо Закону № 2011-XII не спростовує необхідності вирішити заявлені вимоги по суті.
З аналізу наведеного спеціального регулювання випливає необхідність розрізняти встановлення конкретного розміру надбавки або премії та обчислення суми виплати із застосуванням уже визначеного розміру до належної бази.
Під час установлення виплати керівник реалізує надані законом повноваження з урахуванням умов служби, результатів виконання обов`язків та інших передбачених законодавством обставин. Однак виконання чинного індивідуального акта має відповідати його змісту та нормативним правилам обчислення.
Колегія суддів зазначає, якщо особі за відповідний місяць установлено премію у відсотках посадового окладу, визначення належної суми потребує застосування цього відсотка до правильно обчисленого окладу. Так само визначення надбавки за особливості проходження служби потребує врахування належних розмірів усіх складових її бази, включаючи надбавку за вислугу років.
Така перевірка не означає встановлення судом нового заохочення замість уповноваженого керівника. Вона спрямована на з`ясування того, чи правильно обчислено виплату, рішення про яку вже було прийнято, та чи мав відповідач правові підстави застосувати інший розмір.
Водночас приписами Постанови № 704 не встановлено безумовного права кожної особи на надбавку саме в розмірі 50 відсотків або на премії в усіх відсоткових значеннях, названих скаржником.
Висновок щодо їх застосування у справі ОСОБА_1 потребує дослідження документів про встановлення цих виплат, періодів їх дії та можливих змін.
У постанові від 16 травня 2024 року у справі № 420/22855/21 Верховний Суд, застосовуючи Інструкцію № 623, урахував повноваження керівника щодо встановлення та зміни премії й необхідність оцінки спеціальних умов її виплати. Ця справа стосувалася перебування особи в розпорядженні, тому її висновки не визначають результату цього спору, однак підтверджують необхідність установлення правових і фактичних підстав конкретної виплати.
Отже, суд не може ані відхилити всі похідні вимоги лише через непроведення перерахунку окладів, ані задовольнити їх у заявлених розмірах виключно на підставі пояснень позивача. Він має з`ясувати, які виплати належали особі в кожному спірному періоді, від якої бази вони обчислювалися та чи вплинула встановлена помилка в окладах на їх розмір.
Посилання відповідача на бюджетні асигнування не замінює повноважень суду вирішити спір. Норми про межі фонду грошового забезпечення підлягають застосуванню з урахуванням того, які рішення про виплати вже прийняті та які зобов`язання з них виникли. Самого загального посилання на кошторис недостатньо для висновку про правомірність обчислення сум із заниженої бази.
Щодо частини сьомої статті 246 КАС України Верховний Суд зауважує, що відмова через передчасність вимоги сама собою не є умовним рішенням у розумінні цієї норми. Вона може бути правомірною, коли на час звернення до суду відповідне право особи ще не порушене.
Колегія судів доходить висновку, що в цій справі суди не встановили, чому вимога про перерахунок додаткових складових за минулий період не стосується вже наявного порушення, зумовленого застосуванням неправильної розрахункової бази.
Таким чином, обґрунтованим є довід скаржника про помилкове визнання похідних вимог передчасними. Порушення полягає в неправильному визначенні змісту спірного обов`язку та в залишенні без належного дослідження обставин, від яких залежить повнота його виконання, а не в самій лише згадці судами майбутнього перерахунку.
Установлене судами право особи рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту на перерахунок окладів за минулий період зумовлює необхідність одночасно перевірити заявлені вимоги щодо виплат, які за правилами спеціального регулювання та відповідними індивідуальними актами обчислюються від цих окладів.
Оцінюючи доводи скаржника та заперечення відповідача колегія суддів вважає за необхідне вказати, що відсутність виконаного перерахунку не є самостійною підставою для відмови в таких вимогах як передчасних.
Перевіряючи доводи касаційної скарги колегія суддів погоджується, що суди не встановили змісту індивідуальних актів про надбавку та премії позивача, їх реквізитів, строків дії, застосованих відсотків та обставин зміни чи припинення виплат. Не зіставили їх із відомостями про нарахування й виплату грошового забезпечення. У судових рішеннях відсутня оцінка доказів, яка давала б змогу визначити належні позивачу відсоткові значення та періоди їх застосування.
Наведені представником позивача відомості про розміри премій у різні місяці та про надбавку в розмірі 50 відсотків є доводами сторони, які підлягають перевірці.
Касаційний суд не вправі вважати ці обставини встановленими лише внаслідок їх зазначення в касаційній скарзі.
Так само довід відповідача про припинення виплат із 30 травня 2022 року не може бути прийнятий без установлення змісту відповідного рішення, його правової підстави та впливу саме на спірні додаткові виплати. При новому розгляді цей довід підлягає оцінці в межах переданої на розгляд частини спору, без повторного вирішення вже присудженого перерахунку основних складових.
Неповнота встановлених обставин є наслідком того, що суди визнали дослідження цих питань непотрібним через обраний ними підхід до передчасності вимог. Суд апеляційної інстанції зазначених недоліків не усунув, а підтримав висновок про необхідність окремого майбутнього спору.
За таких обставин Верховний Суд не має підстав ухвалити нове рішення про застосування конкретних відсоткових розмірів. Це вимагало б установлення обставин і перевірки доказів, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначені частиною другою статті 341 КАС України.
Висновок за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції вправі скасувати судові рішення повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
Пункт 1 частини другої статті 353 КАС України передбачає можливість направлення справи на новий розгляд у разі порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення істотних для правильного вирішення справи обставин унаслідок недослідження зібраних доказів, за наявності передбачених цим пунктом умов щодо обґрунтованості підстав касаційного оскарження.
У цій справі підтверджено обґрунтованість касаційної скарги щодо застосування норм, з приводу яких відкрито провадження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Помилкове тлумачення цих норм призвело до недослідження підстав і розмірів похідних виплат, на необхідності оцінки яких наполягав скаржник.
Оскільки порушення допущені судами обох інстанцій, відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа в цій частині підлягає направленню до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду суд має дослідити документи про встановлення надбавки та премій позивачу за період з 01 січня 2020 року до 18 липня 2022 року, установити їх дати й номери, зміст, періоди дії та можливі зміни. За необхідності належить витребувати відповідні докази у відповідача, зіставити їх із даними нарахувань і виплат та надати оцінку запереченням сторін.
Суду необхідно визначити, чи належали позивачу спірні надбавка та премії, якими були їх відсоткові розміри й база обчислення та який вплив на їх суму має перерахунок основних складових грошового забезпечення, право на який уже визнано.
Отже, касаційну скаргу належить задовольнити частково. Рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню в частині відмови в перерахунку та виплаті надбавки за особливості проходження служби й премії за період з 01 січня 2020 року до 18 липня 2022 року з направленням справи в цій частині на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.
Розподіл судових витрат
Оскільки справу в оскарженій частині направлено на новий розгляд, остаточного вирішення спору в цій частині не здійснено. Новий розподіл судових витрат за наслідками цього касаційного перегляду не проводиться.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Коломойцев Микола Миколайович, задовольнити частково.
2. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року у справі № 520/25948/23 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про перерахунок і виплату ОСОБА_1 надбавки за особливості проходження служби та премії за період з 01 січня 2020 року до 18 липня 2022 року із застосуванням установлених йому за відповідні періоди відсоткових розмірів до перерахованих складових грошового забезпечення.
3. Справу № 520/25948/23 у зазначеній частині направити на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач А. Г. Загороднюк
Судді Л. О. Єресько
В. М. Соколов

Згадані норми: Конституція України, ст. 19; Конституція України, ст. 43; КАС України, ст. 328; КАС України, ст. 246; КАС України, ст. 341; КАС України, ст. 349; КАС України, ст. 353; КАС України, ст. 345; КАС України, ст. 355; КАС України, ст. 356; КАС України, ст. 359; КЗпП України, ст. 117
Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.