# ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 753/6548/25

Суд: Касаційний цивільний суд ВС
Справа № 753/6548/25
Дата ухвалення: 2026-10-21
Вид судочинства: Цивільне
Ідентифікатор ЄДРСР: 140872049
Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/140872049
Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/140872049

Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення.

## Текст документа
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року
м. Київ

справа № 753/6548/25
провадження № 61-3433св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сердюка В. В.,

учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач -  ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Числовської Ірени Вітольдівни, на постанову Київського апеляційного суду від 04 березня 2026 рокуу складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Желепи О. В., Соколової В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення трьох процентів річних.
2. На обґрунтування позовних вимог зазначав, що постановою Верховного Суду від 19 липня 2023 року у справі № 458/413/18 із ОСОБА_2  було стягнуто на його користь 24 645,00 євро та 50 085,00 дол. США, а також судові витрати, що складаються із судового збору за подання позовної заяви у розмірі 8 810,00 грн, за подання апеляційної скарги у розмірі 8 810,00 грн та за подання касаційної скарги у розмірі 17 620,00 грн, а всього 39 645,00 грн.
3. Відтак вказував на наявність прострочених ОСОБА_2 перед ним зобов`язань, а саме: у євро - 24 645,00 євро, у дол. США - 50 085,00 дол. США, які виникли на підставі статті 1006 ЦК України та у гривнях у розмірі
39 645,00 грн (стягнутий судовим рішенням судовий збір), які виникли на підставі постанови Верховного Суду від 19 липня 2023 року.
4. Зазначав, що три проценти річних повинні нараховуватись окремо на кожний вид зобов`язання та виражатись і стягуватись у відповідній валюті, що відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).
5. На переконання позивача, оскільки у спірних правовідносинах існують прострочені грошові зобов`язання, ОСОБА_2 зобов`язаний сплатити на його користь три проценти річних:
у сумі 2 020,27 грн, що розрахована станом на 31 березня 2025 року із суми боргу 39 645,00 грн;
у сумі 12 949,43 євро, яка розрахована станом на 31 березня 2025 року із суми боргу 24 645,00 євро;
у сумі 26 471,98 дол. США, що розрахована станом на 31 березня 2025 року із суми боргу 50 085,00 дол. США.
6. Крім цього, позивач, із посиланням на частину 10 статті 265 ЦПК України, вважав, що має право на нарахування 3% річних із суми боргу 24 645,00 Євро,
50 085,00 дол. США, 39 645,00 грн у разі подальшого прострочення
ОСОБА_2 виконання грошового зобов`язання до моменту повного виконання постанови Верховного Суду від 19 липня 2023 року у справі №458/413/18.
7. З урахуванням вищезазначеного  ОСОБА_1  просив суд:
стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 3% річних в сумі 12 949,43 євро,
26 471,98 дол. США, 2 020,27 грн;
здійснювати нарахування та стягнення з ОСОБА_2 на його користь 3% річних від сум боргу 24 645,00 євро, 50 085,00 дол. США та 39 645,00 грн у разі прострочення ОСОБА_2 виконання грошового зобов`язання за постановою Верховного Суду від 19 липня 2023 року у справі № 458/413/18 за період 01 квітня 2025 року, до моменту повного виконання постанови;

Короткий зміст рішення суду першої інстанції
8. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 23 червня
2025 року у задоволенні позовуОСОБА_1  відмовлено.
9. Відмовляючи в задоволенні позову, районний суд мотивував своє рішення тим, що позивач заявив вимогу про стягнення 3% річних після набрання законної сили рішенням суду у справі № 458/413/18, а приватний виконавець продовжує вчиняти виконавчі дії.
10. Крім того, розрахунки заборгованості, додані до позовної заяви
від 01 квітня 2025 року, не враховують суми, сплачені відповідачем як боржником у виконавчому провадженні, а нарахування 3% річних виходить за межі вимог, заявлених у справі № 458/413/18.
11. З огляду на наведене суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі у зв`язку з пропуском позивачем позовної давності, встановленої статтею 257 ЦК України.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
12. Постановою Київського апеляційного суду від 04 березня 2026 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дуди Петра Володимировича, задоволено частково.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 червня 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення такого змісту.
Позов задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 три проценти річних, нарахованих за період з 02 квітня 2017 року по 31 березня 2025 року
у сумі 11 963,05 дол. США, 5 916,83 євро та 710,35 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору в суді першої інстанції,
5 898,50 грн.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору в суді апеляційної інстанції, 8 847,82 грн.
13. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення помилковістю висновку районного суду про пропуск позивачем строку позовної давності.
14. Апеляційний суд зазначив, що вимоги про стягнення основного боргу
у справі № 458/413/18 були пред`явлені в межах строку позовної давності, постанову Верховного Суду про стягнення основного боргу ухвалено 19 липня 2023 року, а з позовом про стягнення 3 % річних позивач звернувся у квітні
2025 року. З огляду на це апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати основний борг таким, щодо якого сплив строк позовної давності.
15. Також колегія суддів апеляційної інстанції визнала помилковим висновок суду першої інстанції про неврахування позивачем платежів, перерахованих приватним виконавцем у межах виконавчого провадження № 731152120, оскільки цей висновок спростовується змістом листа приватного виконавця
в сукупності з розрахунком, поданим позивачем. При цьому зазначені
в розрахунку періоди та суми виконання зобов`язання відповідають інформації про погашення заборгованості, наведеній у листі приватного виконавця.
16. Відтак апеляційний суд зауважив, що позов подано до суду 31 березня 2025 року та зареєстровано 03 квітня 2025 року, тобто в період, коли перебіг позовної давності було зупинено, що виключає можливість висновку про її сплив.
17. З урахуванням наведеного апеляційний суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 3% річних, нарахованих за період з 02 квітня 2017 року до дня звернення до суду, заявлено в межах позовної давності.
18. Разом із тим, як убачається з розрахунку, поданого позивачем, 3% річних нараховано на суми, отримані відповідачем у 2007-2008 роках, починаючи з квітня 2007 року, тобто за період, що передує початку перебігу позовної давності. З огляду на це апеляційний суд дійшов висновку, що відповідні вимоги не підлягали задоволенню.
19. Крім того, апеляційний суд зауважив, що предметом спору є виключно стягнення 3% річних від основної суми боргу, стягнутої судовим рішенням в іншій справі, тоді як стягнення основної суми боргу здійснюється на підставі окремого виконавчого документа.
20. Тому суд не вбачав підстав для застосування положень частини десятої статті 265 ЦПК України та, як наслідок, для задоволення вимоги про нарахування і стягнення з ОСОБА_2 на користь Аларії Джана Баттісти 3% річних від сум у разі прострочення виконання грошового зобов`язання за постановою Верховного Суду від 19 липня 2023 року у справі № 458/413/18 за період з 01 квітня 2025 року до моменту повного виконання постанови.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
21. У березні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Числовської І. В., на постанову Київського апеляційного суду від 04 березня 2026 року у вказаній справі.
22. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 20 березня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи та надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
23. У касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
24. Підставою касаційного оскарження вказує неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі № 902/417/18, від 24 квітня 2024 року в справі № 657/1024/16-ц, від 02 липня 2025 року в справі № 903/602/2024, від 22 січня 2025 року в справі № 602/140/23 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
25. На переконання заявника касаційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про звернення позивача до суду в межах строку позовної давності.
26. Відтак, як убачається з обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, станом на 02 квітня 2020 року строки позовної давності за зобов`язаннями, що виникли у відповідача перед позивачем у 2007-2008 роках, спливли. Тому сам по собі факт запровадження на території України карантинних обмежень не може бути підставою для поновлення зазначених строків, що, зокрема, узгоджується з практикою Верховного Суду.
27. Також, на переконання заявника, хоча прострочення виконання зобов`язання має триваючий характер, це не усуває підстав для застосування інституту позовної давності, оскільки судовий захист вимог про стягнення сум, передбачених статтею 625 ЦК України, може бути наданий лише в межах строку позовної давності, який не сплив на момент звернення до суду.
28.  Відтак, на думку заявника, Київський апеляційний суд в оскаржуваній постанові фактично відступив від наведених висновків Верховного Суду, оскільки послався на триваючий характер правопорушення та положення законодавства щодо продовження строків позовної давності на період дії карантину. У зв`язку з цим суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про можливість нарахування та стягнення 3% річних за період
з 02 квітня 2017 року.
29. Більше того, суд апеляційної інстанції не врахував, що станом на 02 квітня 2020 року, тобто на дату набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким передбачено продовження строків позовної давності на період дії карантину, за вимогами про стягнення 3 % річних за періоди прострочення, що передували 02 квітня 2017 року, строк позовної давності вже сплив.
30. Таким чином, на переконання заявника, положення пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо продовження строків позовної давності у зв`язку із запровадженням на території України карантину не могли бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки на момент набрання чинності зазначеним законом відповідні вимоги вже були задавненими.
31. Відтак, на думку заявника, суд апеляційної інстанції фактично поновив строки позовної давності за вимогами, щодо яких вони вже спливли, що суперечить практиці Верховного Суду в подібних правовідносинах.
32. Крім того, адвокат Числовська І. В. зауважує, що пред`явлення окремого позову про стягнення 3 % річних не може використовуватися як спосіб обходу правил про позовну давність, чого апеляційний суд не врахував під час вирішення спору.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
33. У квітні 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат
Дуда П. В., надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
34. У відзиві адвокат Дуда П. В. зазначає про безпідставність доводів касаційної скарги щодо пропуску строку позовної давності, оскільки постановою Верховного Суду від 19 липня 2023 року у справі № 458/413/18 остаточно встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення основного боргу у квітні 2018 року в межах строку позовної давності. На переконання представника, це свідчить про те, що основне зобов`язання підлягає судовому захисту та перебуває на стадії примусового виконання.
35. Таким чином, на переконання представника заявника, суд апеляційної інстанції правильно застосував до спірних правовідносин приписи цивільного законодавства щодо позовної давності та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
36. Суди попередніх інстанцій у змісті оскаржуваних судових рішень встановили, що уквітні 2018 року  ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до  ОСОБА_2  про стягнення коштів.
37. Постановою Верховного Суду від 19 липня 2023 року у справі № 458/413/18 (провадження № 61-9106св22) позов ОСОБА_1 до
ОСОБА_2 про стягнення коштів задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 24 645,00 євро та 50 085,00 дол. США, що станом на квітень 2018 року за офіційним курсом Національного банку України становить 2 089 767,67 грн.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються із судового збору за подання позовної заяви у розмірі
8 810,00 грн, за подання апеляційної скарги у розмірі 13 215,00 грн та за подання касаційної скарги у розмірі 17 620,00 грн, а всього 39 645,00 грн (а.с.11-18).
38. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Онишкевича Р. І. від 26 жовтня 2023 року було відкрито виконавче провадження №73152120 з виконання виконавчого листа № 458/413/18, виданого Турківським районним судом Львівської області 28 серпня 2023 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1
24 645,00 євро та 50 085,00 дол. США, що станом на квітень 2018 року за офіційним курсом Національного банку України становить 2 089 767,67 грн (а.с.63).
39. Зі змісту листа приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Баірової Н. М. №73152120 від 08 квітня 2025 року судами встановлено, що на виконанні у приватного виконавця перебуває виконавче провадження
№ 73152120 з примусового виконання виконавчого листа №458/413/18
від 28 серпня 2023 року, виданого Турківським районним судом Львівської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь Аларії Джана Баттісти
24 645,00 євро та 50 085,00 дол. США, що станом на квітень 2018 року за офіційним курсом Національного банку України становить 2 089 767,67 грн.
40. Також на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Баірової Н. М. перебувало виконавче провадження
№ 73152150 з виконання виконавчого листа № 458/413/18 від 28 серпня
2023 року, виданого Турківським районним судом Львівської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат, що складаються із судового збору за подання позовної заяви у розмірі
8 810,00 грн, за подання апеляційної скарги у розмірі 13 215,00 грн та за подання касаційної скарги у розмірі 17 620,00 грн, а всього 39 645,00 грн.
41. В межах виконання згаданих проваджень на рахунок з обліку депозитних сум надійшли наступні кошти: 214,35 грн надійшли 21 лютого 2024 року;
391,23 грн надійшли 21 лютого 2024 року; 10 000,00 грн надійшли 23 лютого
2024 року; 11 000,00 грн надійшли 04 березня 2024 року; 9 500,00 грн надійшли 11 березня 2024 року; 8 600,00 грн надійшли 18 березня 2024 року; 10 900,00 грн надійшли 25 березня 2024 року; 14 000,00 грн, надійшли 16 квітня 2024 року;
7 000,00 грн надійшли 25 квітня 2024 року; 8 000,00 грн надійшли 13 травня
2024 року; 18 000,00 грн надійшли 03 червня 2024 року.
42. За рахунок вищезгаданих коштів відшкодовано витрати виконавчого провадження та основну винагороду в межах виконавчого провадження
№ 73152150 в сумі 392,00 грн та 3 964,50 грн відповідно, а також погашено заборгованість в сумі 39 645,00 грн. Окрім того, за рахунок згаданих коштів
в межах виконавчого провадження № 73152120 відшкодовано витрати виконавчого провадження в сумі 392,00 грн, частково утримано основну винагороду в сумі 4 889,24 грн та перераховано в рахунок погашення боргу
48 892,49 грн (1 182,78 доларів США згідно курсу Національного баку України).
43. Надалі, в межах ВП № 73152120 кошти надходили та розподілялись наступним чином.
44. 20 липня 2024 року надійшло 15 000,00 грн, за рахунок яких утримано
1 363,63 грн основної винагороди та перераховано стягувачу 13 636,37 грн (329,88 дол. США згідно курсу НБУ);
45. 22 серпня 2024 року надійшло 15 000,00 грн, за рахунок яких утримано
1 363,63 грн основної винагороди та перераховано стягувачу 13 636,37 грн (330,79 дол. США згідно курсу НБУ);
46. 20 вересня 2024 року надійшло 12 500,00 грн, за рахунок яких утримано
1 136,36 грн основної винагороди та перераховано стягувачу 11 363,64 грн (274,83 дол. США згідно курсу НБУ);
47. 23 жовтня 2024 року надійшло 10 500,00 грн, за рахунок яких утримано 954,55 грн основної винагороди та перераховано стягувачу 9 545,46 грн
(231,57 дол. США згідно курсу НБУ);
48. 21 листопада 2024 року надійшло 11 000,00 грн, за рахунок яких утримано 1 000,00 грн основної винагороди та перераховано стягувачу 10 000,00 грн (242,40 дол. США згідно курсу НБУ);
49. 18 грудня 2024 року надійшло 6 000,00 грн, 16 січня 2025 року надійшли
5 000,00 грн, за рахунок яких утримано 1 000,00 грн основної винагороди та перераховано стягувачу 10 000,00 грн (238,24 дол. США згідно курсу НБУ);
50. 28 лютого 2025 року надійшло 8 000,00 грн, за рахунок яких утримано 727,27 грн основної винагороди та перераховано стягувачу 7 272,730 грн
(174,92 дол. США згідно курсу НБУ);
51. 27 березня 2025 року надійшло 8 000,00 грн, за рахунок яких утримано 727,27 грн основної винагороди та перераховано стягувачу 7 272,730 грн
(175,57 дол. США згідно курсу НБУ) (а.с. 61).
52. Зі змісту доданого до позову розрахунку заборгованості суди встановили, що сума 3 % річних, за розрахунками позивача, нарахованих на суму боргу
50 085,00 дол. США, становить 26 410,77 дол. США; на суму боргу 24 645,00 євро - 12 949,43 євро; на суму боргу 39 645,00 грн - 710,35 грн. (а.с. 67).
53. Зі змісту вищевказаних розрахунків суди встановили, що нарахування 3% річних на заборгованість у розмірі 6 000,00 дол. США здійснено позивачем
із 01 квітня 2007 року, на суму 3 000,00 дол. США - з 04 квітня 2007 року; на заборгованість 3 000,00 дол. США - з 04 квітня 2007 року; на суму
3 000,00 дол. США - з 07 квітня 2007 року; на суму 200,00 дол. США - з 14 квітня 2007 року; на суму 3 000,00 дол. США - з 09 травня 2007 року; на суму
6 000,00 дол. США - з 10 травня 2007 року; на суму 85,00 дол. США - з 29 липня 2007 року; 13 300,00 дол. США - з 15 грудня 2007 року; на суму 10 000,00 дол. США - з 21 грудня 2007 року; на суму 2 500,00 дол. США - з 01 лютого 2008 року. Розрахунок здійснено по 31 березня 2025 року.
54. Нарахування 3% річних на суму боргу у євро здійснено позивачем наступним чином: на суму 1 500,00 євро - з 19 травня 2007 року; на суму
2 300,00 євро - з 20 травня 2007 року; на суму 45,00 євро - з 29 липня 2007 року; на суму 3 000,00 євро - з 08 вересня 2007 року; на суму 4 900,00 євро -
з 20 вересня 2007 року; на суму 2 000,00 євро - з 10 листопада 2007 року; на суму 5 000,00 євро - з 17 листопада 2007 року; на суму 5 900,00 євро -
з 21 листопада 2007 року.
55. Нарахування 3% річних на суму 39 645,00 грн здійснено позивачем із
21 липня 2023 року.
Позиція Верховного Суду
56. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
57. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно
у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права
у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
58. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених
у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
59. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
60. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише
в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
61. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
62. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
63. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
64. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
65. Предметом спору у справі, яка переглядається в касаційному порядку,
є стягнення 3% річних від сум за зобов`язаннями, встановленими судовим рішенням в іншій справі, яке виконується в примусовому порядку.
66. Щодо можливості застосування у спірних правовідносинах приписів статті 625 ЦК України колегія суддів зауважує таке.
67. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку(стаття 509 ЦК України).
68. Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
69. Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
70. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
71. Як установлено судами та не оспорюється учасниками справи, між позивачем і відповідачем на підставі доручення виникли правовідносини,
у межах яких ОСОБА_2 протягом 2007-2008 років без відома позивача зняв із його поточних рахунків, відкритих в Акціонерному товаристві «ОТП Банк», грошові кошти в розмірі 24 645,00 євро та 50 085,00 дол. США та вищевказані грошові кошти позивачеві не передав. Зазначені кошти стягнуто
з ОСОБА_2 на підставі судового рішення у справі № 458/413/18.
72. Відтак, характеризуючи основне зобов`язання щодо повернення коштів колегія суддів зауважує таке.
73. Згідно з частиною першою статті 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.
74. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1006 ЦК України повірений зобов`язаний негайно передати довірителеві все одержане у зв`язку з виконанням доручення.
75. Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
76. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
77. Відповідно до змісту частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
78. За змістом статті 625 ЦК України нараховані на суму боргу інфляційні втрати та три проценти річних входять до складу грошового зобов`язання
і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
79. Як зауважено Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 06 березня 2019 року за наслідками касаційного перегляду справи № 757/44680/15-ц (провадження № 61-32171сво18), натуральним зобов`язанням (obligatio naturalis) є зобов`язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном. Конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов`язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку. Кредитор в натуральному зобов`язанні не має права нараховувати три проценти річних та інфляційні втрати, оскільки вимога в такому зобов`язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку.
80. Водночас комплексний аналіз змісту статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.
81. Вищезазначених висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у змісті постанови від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19).
82. У справі, яка є предметом касаційного перегляду, основну вимогу кредитора - ОСОБА_1 - захищено в судовому порядку, а саме постановою Верховного Суду від 19 липня 2023 року у справі № 458/413/18 (провадження № 61-9106св22), яка набрала законної сили та якою з відповідача стягнуто грошові кошти. Отже, відповідне зобов`язання не можна вважати натуральним, а кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України. Оскільки кредитор отримав судовий захист і підстав вважати, що у спірних правовідносинах існує натуральне зобов`язання немає, доводи касаційної скарги про безпідставність позову є необґрунтованими.
83. Підсумовуючи, стягнення заборгованості за договором у судовому рішенні підтверджує наявність між сторонами невиконаного зобов`язання та обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора в межах процедури виконання судового рішення (виконавчого провадження).
84. З огляду на те, що у цій справі спір виник саме у зв`язку з невиконанням відповідачем у добровільному порядку зобов`язання, визначеного судовим рішенням, позивач має право за частиною другою статті 625 ЦК України на нарахування процентів річних на таку заборгованість боржника за весь час прострочення виконання ним такого грошового зобов`язання.
85. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у змісті постанови
від 15 жовтня 2025 рокуу справі № 725/6048/24(провадження № 61-7454св25).
86. Водночас, у контексті дотримання позивачем строків позовної давності колегія суддів звертається до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у змісті постанови від 04 червня 2019 року у справі
№ 916/190/18, відповідно до якого чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
87. Як вказала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц, висновки якої були враховані судом апеляційної інстанції при апеляційному перегляді справи, невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
88. Главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.
89. За правилами статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк,
у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
90. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки
(стаття 257 ЦК України).
91. Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
92. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).
93. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною
у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
94. Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених у статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16-ц (провадження № 14-5цс23)).
95. Таким чином, з огляду на вищенаведені правові висновки, право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних, за загальним правилом, обмежується останніми трьома роками, які передували поданню позову.
96. При цьому колегія суддів зауважує, що під час розгляду справи в суді першої інстанції представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому порушив питання про застосування позовної давності до вимог про стягнення
3% річних, нарахованих за період до 01 квітня 2017 року.
97. За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.
98. Водночас, як неодноразово зауважувалось Верховним Судом, зокрема,
у змісті постанов від 23 липня 2025 року у справі № 761/7294/24(провадження № 61-4984св25), від 23 липня 2025 рокуу справі № 688/225/24(провадження
№ 61-9578св24), від 11 лютого 2026 рокуу справі № 751/9914/24(провадження № 61-14764св25), та було враховано апеляційним судом при апеляційному перегляді справи, законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 ЦК України.
99. Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.
100. Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня
2020 року на всій території України було встановлено карантин.
101. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX), розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.
102. Відтак, враховуючи дату звернення ОСОБА_1 до суду (березень 2025 року), початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX, на що обґрунтовано зауважила колегія суддів Київського апеляційного суду у змісті оскаржуваної у касаційному порядку постанови
від 04 березня 2026 року.
103. Аналогічні правові висновки висловила Велика Палата Верховного Суду
у змісті постанови від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).
104. Строк дії карантину, своєю чергою, неодноразово продовжувався,
а відмінений він був з 24:00 год 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
105. Отже, під час дії карантину позовна давність фактично була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.
106. Водночас, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
107. Законом України від 15 березня 2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.
108. У подальшому Законом України від 08 листопада 2023 року «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану
в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.
109. Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовну давність) було продовжено до 29 січня 2024 року, а з 30 січня 2024 року перебіг цього строку зупинився, і такий стан триває дотепер.
110. Підсумовуючи, Верховний Суд зазначає, що якщо станом на 02 квітня
2020 року позовна давність не спливла, то перебіг цього строку спочатку було продовжено до 30 червня 2023 року на період дії карантину, а надалі - до
29 січня 2024 року на період дії воєнного стану. З 30 січня 2024 року перебіг позовної давності зупинився на період дії воєнного стану.
111. Аналогічні висновки щодо продовження, а у подальшому зупинення строків позовної давності висловлено Великою Палатою Верховного Суду
у постанові від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24 (провадження
№ 12-19гс25).
112. З урахуванням вищевказаного колегія суддів вважає обґрунтованим висновок апеляційного суду про те, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом 31 березня 2025 року, тобто в період, коли перебіг позовної давності було зупинено, що виключає висновок про її сплив. Відтак вимоги позивача про стягнення 3% річних, нарахованих за період з 02 квітня 2017 року до дня звернення до суду, заявлено в межах позовної давності. Такий висновок апеляційного суду узгоджується зі сталою практикою Верховного Суду.
113. Таким чином, доводи касаційної скарги про звернення ОСОБА_1 до суду з пропуском строку позовної давності та, як наслідок, помилкове задоволення позовних вимог не знайшли підтвердження під час касаційного перегляду справи.
114. Більше того, колегія суддів зауважує, що апеляційний суд, урахувавши розмір заборгованості відповідача перед позивачем станом на 02 квітня
2017 року, а саме 50 085,00 дол. США та 24 645,00 євро, підтверджений постановою Верховного Суду від 19 липня 2023 року, стягнення на користь позивача за цією постановою 39 645,00 грн, на які в межах справи, що переглядається в касаційному порядку, також нараховуються 3 % річних із моменту набрання зазначеною постановою законної сили, а також часткове погашення відповідачем заборгованості в порядку примусового виконання, обґрунтовано здійснив розрахунок заборгованості за окремими періодами. Відповідач, своєю чергою, не спростував правильність здійсненого апеляційним судом розрахунку.
115. Підсумовуючи, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
116. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
117. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
118. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 402, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Числовської Ірени Вітольдівни, залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного суду від 04 березня 2026 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. Ю. Сакара
О. М. Осіян
В. В. Сердюк

Згадані норми: ЦК України, ст. 1006; ЦК України, ст. 257; ЦК України, ст. 625; ЦК України, ст. 509; ЦК України, ст. 526; ЦК України, ст. 598; ЦК України, ст. 599; ЦК України, ст. 1000; ЦК України, ст. 610; ЦК України, ст. 611; ЦК України, ст. 253; ЦК України, ст. 261; ЦК України, ст. 267; ЦК України, ст. 263; ЦК України, ст. 264; ЦПК України, ст. 265; ЦПК України, ст. 389; ЦПК України, ст. 3; ЦПК України, ст. 400; ЦПК України, ст. 263; ЦПК України, ст. 401; ЦПК України, ст. 411; ЦПК України, ст. 402; ЦПК України, ст. 416
Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.