# ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 521/1593/20

Суд: Касаційний цивільний суд ВС
Справа № 521/1593/20
Дата ухвалення: 2026-10-21
Вид судочинства: Цивільне
Ідентифікатор ЄДРСР: 140872069
Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/140872069
Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/140872069

Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення.

## Текст документа
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року
м. Київ

справа № 521/1593/20
провадження № 61-3306св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сердюка В. В. (суддя-доповідач),
суддів: Коломієць Г. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:
позивач -  ОСОБА_1 ,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Абріс-Н», Товариство
з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Гіперіон»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Абріс-Н» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Гіперіон», в інтересах яких діє адвокат Якових Євген Володимирович, на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04 липня 2022 року в складі судді Бобуйка І. А. та постанову Одеського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року в складі колегії суддів Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П.,

ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства
з обмеженою відповідальністю «Абріс-Н» (далі - ТОВ «Абріс-Н»), Товариства
з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Гіперіон» (далі -
ТОВ «БК «Гіперіон»), у якому просив:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу 04/100 частки будівель та споруд від 06 лютого 2019 року, який укладений між ТОВ «БК «Гіперіон» як продавцем та ТОВ «Абріс-Н» як покупцем, посвідчений 06 лютого 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус) Сазоновою О. М., зареєстрований в реєстрі за № 338, в частині, що стосується відомостей про відчуження ТОВ «БК «Гіперіон» на користь ТОВ «Абріс-Н» наступних об`єктів: ХІІ - виставочна колія (під`їзна колія № 1); XV - навантажувально-вивантажувальна колія; XVII - деповська колія; XVIII - вагова колія; XIX - ходова колія; XX - ходова колія; XXI - з`єднувальна колія; XXII - колія відстою вагонів; XXIV - вивантажувальна колія; XXV - навантажувально-з`єднувальна колія; XXIII - навантажувально- вивантажувальна колія; XXVI - рампа; № 2, 5, 7-16 - стрілочний перевід;
- скасувати запис про право власності, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 06 лютого 2019 року за № 30176777 та міститься в розділі, що відкритий на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним № 1302637251101, у частині відомостей, відповідно до яких ТОВ «Абріс-Н» значиться власником наступних об`єктів: XIII - виставочна колія (під`їзна колія № 1); XV - навантажувально-вивантажувальна колія; XVII - деповська колія; XVIII - вагова колія; XIX - ходова колія; XX - ходова колія; XXI - з`єднувальна колія; XXII - колія відстою вагонів; XXIV - вивантажувальна колія; XXV - навантажувально-з`єднувальна колія; XXIII - навантажувально-вивантажувальна колія; XXVI - рампа; № 2, 5, 7-16 - стрілочний перевід.

Позов мотивовано тим, що за відомостями з Державного реєстру речових прав
на нерухоме майно відкритий розділ на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним № 1302637251101, яким є нежитлові будівлі та споруди загальною площею 13 597,7 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до запису за № 30176777 ТОВ «Абріс-Н» є співвласником будівель і споруд та володіє часткою 04/100 у спільному майні, а до складу належної ТОВ «Абріс-Н» частки входять будівлі та споруди загальною площею 565,1 кв. м: літ. «Г1» - трансформаторна площею 32,6 кв. м; літ. «Р» - побутовий корпус ТЦ площею 532,5 кв. м.; БЗВ № 4, 5; IV - галерея інертних матеріалів; X - басейн; XIII - виставочна колія (під`їзна колія № 1); XV - навантажувально-вивантажувальна колія; XVII - деповська колія; XVIII - вагова колія; XIX - ходова колія; XX - ходова колія; XXI - з`єднувальна колія; XXII - колія відстою вагонів; XXIV - вивантажувальна колія; XXV навантажувально-з`єднувальна колія; XXIII - навантажувально-вивантажувальна колія; XXVI - рампа; № 2, 5, 7-16-стрілочний перевід.

ОСОБА_1 вважав, що запис про право власності за номером 30176777 у вказаному реєстрі порушує його майнові права та законні інтереси, оскільки містить відомості про належність ТОВ «Абріс-Н» майна, власником якого є позивач, у зв`язку з чим цей запис підлягає скасуванню в частині, що стосується належного йому майна.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Малиновський районний суд м. Одеси від 04 липня 2022 року рішенням, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року, позов ОСОБА_1 задовольнив частково.

Визнав недійсним договір купівлі-продажу 04/100 частки будівель та споруд
від 06 лютого 2019 року, який укладений між ТОВ «БК «Гіперіон» як продавцем, та ТОВ «Абріс-Н» як покупцем, що посвідчений 06 лютого 2019 року приватним нотаріусом Сазоновою О. М., зареєстрований в реєстрі за № 338, в частині, що стосується відомостей про відчуження ТОВ «БК «Гіперіон» на користь ТОВ «Абріс-Н» наступних об`єктів: ХІІ - виставочна колія (під`їзна колія № 1); XV - навантажувально-вивантажувальна колія; XVII - деповська колія; XVIII - вагова колія; XIX - ходова колія; XX - ходова колія; XXI - з`єднувальна колія; XXII - колія відстою вагонів; XXIV - вивантажувальна колія; XXV - навантажувально-з`єднувальна колія; XXIII - навантажувально- вивантажувальна колія; XXVI - рампа; № 2, 5, 7-16 - стрілочний перевід. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що
ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон» не набувало права власності на залізничну під`їзну колію (її складові), а отже не могло її (їх) відчужити, тому вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу 04/100 частки від 06 лютого 2009 року в частині, що стосується відомостей про відчуження майна (складових залізничної під`їзної колії), що належить позивачу, підлягає задоволенню. У частині відмови у задоволенні вимог позову про скасування запису про право власності суди керувалися тим, що такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачає.

Короткий зміст вимог і доводів касаційної скарги

04 березня 2024 року ТОВ «Абріс-Н», в інтересах якого діє адвокат Якових Є. В., засобами поштового зв`язку звернулися до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04 липня
2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 06 лютого
2024 року в цій справі, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах, зокрема:
- Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року № 903/879/18 в частині того,
що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суди повинні в мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування
й ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги суду. Апеляційний суд проігнорував обставини справи за наявності доказів невідповідності довжини залізничної колії, зазначеної у технічному паспорті від 29 грудня 2017 року, довжині колії, яка зазначена у спірному договорі купівлі-продажу від 23 квітня 2018 року, про реконструкцію частини колії, яка входить в довжину залізничної під`їзної колії, яку ОСОБА_1 придбав за договором купівлі-продажу від 23 квітня 2018 року, про відображення у технічному паспорті від 2008 року вантажного фронту, який фактично збудовано у 2017 році;
- Верховного Суду від 25 червня 2020 року у справі № 924/233/18 - щодо обов`язку доказування. Апеляційним судом не встановлені фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, про відображення у технічному паспорті від 2008 року вантажного фронту, який фактично збудовано у 2017 році, не надано належну оцінку експертному висновку від 09 січня 2023 року № 11/07/22;
- Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 761/29966/16-ц - щодо преюдиційних фактів, які не підлягають доказуванню. Суди не взяли до уваги встановлені обставини у справі № 521/2770/21 за позовом ТОВ «Абріс-Н» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних щодо предмету спору: ТОВ «Сіббудінвест», ТОВ «Ратек Турз», ТОВ «БК «Гіперіон»;
- Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року № 903/879/18 - щодо викладення обґрунтування і доведених фактичних обставин, якщо такі доводи або докази не взято до уваги судом

Зазначає, що залізнична колія є складовою частиною промислової бази, що підтверджується договором поділу майна від 17 липня 2017 року, на підставі якого право власності на промислову базу зареєстровано за ТОВ «БК «Гіперіон», та договором купівлі-продажу від 06 лютого 2019 року, за яким право власності зареєстровано за ТОВ «Абріс-Н». Водночас ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 23 квітня 2018 року придбав колію окремо від промислової бази, що свідчить про порушення частини четвертої статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та фактично унеможливлює державну реєстрацію права власності позивача на спірну колію.

Крім того, звертає увагу щодо неналежного способу захисту, обраного позивачем, що підтверджується висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду у справі № 338/180/17 від 05 червня 2018 року, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17, згідно з якими, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування такого нерухомого майна.

Аргументи інших учасників справи

ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2 у відзиві на касаційну скаргу вказує на обґрунтованість рішень судів, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Також просить закрити касаційне провадження в частині вимог ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон», оскільки ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон» рішення першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувало, а також з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 396 ЦПК України.

Провадження у суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 25 березня 2024 року у складі колегії суддів Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М. відкрив касаційне провадження у справі, витребував матеріали справи із суду першої інстанції та надав строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 березня 2026 року визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у такому складі: Сердюк В. В (суддя-доповідач), Осіян О. М., Сакара Н. Ю.

Верховний Суд ухвалою від 27 квітня 2026 року справу призначив до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Протоколом автоматизованого визначення складу колегії суддів від розподілу судової справи між суддями від 15 жовтня 2026 року визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у такому складі: головуючий - Сердюк В. В. (суддя-доповідач), судді, які входять до складу колегії: Коломієць Г. В., Осіян О. М., Сакара Н. Ю., Шипович В. В.

Фактичні обставини, встановлені судами

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відкритий розділ на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним № 1302637251101. Об`єктом нерухомого майна за вказаним реєстраційним номером є нежитлові будівлі та споруди загальною площею 13 597,7 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до запису про право власності за № 30176777, який міститься
у вказаному розділі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно,
ТОВ «Абріс-Н» значиться співвласником будівель та споруд та володіє часткою 04/100 у спільному майні, а до складу належної ТОВ «Абріс-Н» частки входять будівлі та споруди загальною площею 565, 1 кв. м: літ. «Г1» - трансформаторна площею 32,6 кв. м; літ. «Р» - побутовий корпус ТЦ площею 532,5 кв. м; БЗВ № 4, 5;
IV - галерея інертних матеріалів; X - басейн; XIII - виставочна колія (під`їзна колія №1); XV - навантажувально-вивантажувальна колія; XVII - деповська колія;
XVIII - вагова колія; XIX - ходова колія; XX - ходова колія; XXI - з`єднувальна колія; XXII - колія відстою вагонів; XXIV - вивантажувальна колія; XXV навантажувально-з`єднувальна колія; XXIII - навантажувально-вивантажувальна колія; XXVI - рампа; № 2, 5, 7-16 - стрілочний перевід. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься запис про право власності за номером 30176777, внесений до Реєстру на підставі договору купівлі-продажу 04/100 частки будівель та споруд
від 06 лютого 2019 року, який посвідчений приватним нотаріусом Сазоновою О. М., реєстровий № 338.

Відповідно до договору купівлі-продажу 04/100 частки будівель та споруд
від 06 лютого 2019 року продавцем за договором виступило ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон», а покупцем TOB «Абріс-H». Предметом цього договору є нерухоме майно у вигляді 04/100 (чотири сотих) частки будівель та споруд загальною площею 565, 1 кв. м: літ. «Г1» - трансформаторна площею 32,6 кв. м; літ. «Р» - побутовий корпус ТЦ площею 532,5 кв. м; БЗВ № 4, 5; IV - галерея інертних матеріалів; X - басейн; XIII - виставочна колія (під`їзна колія №1); XV - навантажувально-вивантажувальна колія; XVII - деповська колія; XVIII - вагова колія; XIX - ходова колія; XX - ходова колія; XXI - з`єднувальна колія; XXII - колія відстою вагонів; XXIV - вивантажувальна колія; XXV навантажувально-з`єднувальна колія; XXIII - навантажувально-вивантажувальна колія; XXVI - рампа; № 2, 5, 7-16 - стрілочний перевід, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Об`єкти XIII - виставочна колія (під`їзна колія №1); XV - навантажувально-вивантажувальна колія; XVII - деповська колія; XVIІІ - вагова колія; XIX - ходова колія; XX - ходова колія; XXI - з`єднувальна колія; XXII - колія відстою вагонів; XXIV - вивантажувальна колія; XXV - навантажувально-з`єднувальна колія; XXIII - навантажувально-вивантажувальна колія; XXVI - рампа; № 2, 5, 7-16 - стрілочний перевід, є складовими залізничної під`їзної колії, що примикає до станції Одеса-Застава-1 стрілочним переводом № 142.

Первісним власником вказаної залізничної колії було ДП «Одеський домобудівний комбінат», яке наказом Української державної будівельної корпорації «Укрбуд» № 442 від 15 листопада 1994 року перетворено у ВАТ «Одеський домобудівний комбінат» (далі - Одеський «ДБК). Постановою Господарського суду Одеської області від 24 травня 2016 року у справі № 5017/2749/2012 ВАТ «Одеський ДБК» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

12 грудня 2017 року ухвалою Господарського суду Одеської області у справі
№ 5017/2749/2012 про банкрутство ВАТ «Одеський ДБК» включено до складу ліквідаційної маси банкрута нерухоме майно (споруду) - залізничну під`їзну колію при станції Одеса-Застава-1, яка примикає до неї стрілочним переводом № 142.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11 червня
2018 року у справі № 5017/2749/2012 відмовлено в задоволенні апеляційної скарги
ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон», а постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18 лютого 2019 року відмовлено
в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Абріс-Н». Цими ж постановами залишено без змін ухвалу Господарського суду Одеської області від 12 грудня 2017 року у справі № 5017/2749/2012, якою погоджено питання включення ліквідатором до складу ліквідаційної маси банкрута ВАТ «Одеський ДБК» залізничної під`їзної колії, яка примикає до станції Одеса-Застава-1 стрілочним переводом № 142.

Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2018 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон», а ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2019 року відмовлено
у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «Абріс-Н».

У справі № 5017/2749/2012 про банкрутство ВАТ «Одеський ДБК» судом встановлено, що залізнична під`їзна колія, яка примикає стрілочним переводом № 142 до станції Одеса-Застава-1, з власності ВАТ «Одеський ДБК» не вибувала, тому ТОВ «Абріс-Н» та ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон» права власності на вказану колію не набули.

Ліквідатор ВАТ «Одеський ДБК» Колмикова Т. О. з метою встановлення обставин щодо залізничної під`їзної колії, яка примикає стрілочним переводом № 142 до станції Одеса-Застава-1, зверталась із запитами до Регіональної Філії «Одеська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця».

У відповідь на запит від Одеської залізниці отримано лист від 17 жовтня
2017 року за вих. № НЗ 1-01/534, з якого вбачається, що у 2013 році до
ВСП «Одеська дирекція залізничний перевезень» Одеської залізниці звернулося ТОВ «Абріс-Н» про укладення договору на експлуатацію під`їзної колії, яка примикає стрілочним переводом № 142 до станції Одеса-Застава-1. На підтвердження права власності на залізничну під`їзну колію ТОВ «Абріс-Н» надало договір про реальний розподіл промислової бази від 12 лютого 2008 року, реєстровий № 336, за яким 37/100 частин промислової бази, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, буд. 31, належить ТОВ «Абріс-Н» на підставі договору купівлі-продажу від 14 грудня 2007 року № 14682.

Листом від 08 листопада 2017 року за вих. № НЗ-1-1/618 на адресу ліквідатора
ВАТ «Одеський ДБК» Одеською залізницею надано:
засвідчену копію довідки ВАТ «Одеський ДБК» «Про залізничну гілку» без номеру та без дати, відповідно до якої під`їзна залізнична колія за адресою; м. Одеса, вул. Промислова, 31, яка примикає до станції Одеса-Застава-1, станом
на 01 жовтня 2010 року на балансі підприємства не знаходиться у зв`язку
з відчуженням будівель та споруд на вказаній території на користь третіх осіб;
засвідчену копію листа-звернення ТОВ «Абріс- Н» № 17 від 22 жовтня 2013 року на ім`я начальника Одеської дирекції залізничних перевезень, відповідно
до якого ТОВ «Абріс-Н» просило організувати обстеження під`їзної колії
на території Одеського домобудівельного комбінату по вул. Промислова, 31
у м. Одесі для можливості укладення договору на експлуатацію під`їзної колії, яка примикає до станції Одеса-Застава-1;
засвідчену копію листа ТОВ «Абріс-Н» без дати та без номеру «Про балансову приналежність», згідно з яким залізнична під`їзна колія, яка примикає стрілочним переводом № 142 до станції Одеса-Застава-1, станом на 01 квітня 2014 року знаходиться на балансі ТОВ «Абріс-Н».

На підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 14 грудня
2007 року ТОВ «Абріс-Н» придбало у ВАТ «Одеський ДБК» 37/100 частин промислової бази по вул. Промислова, 31 у м. Одесі. Надалі між ТОВ «Абріс-Н» та ВАТ «Одеський ДБК» укладено нотаріально посвідчений договір про реальний поділ промислової бази від 12 лютого 2008 року.

У вказаних договорах сторони визначили перелік об`єктів нерухомості, які увійшли до складу 37/100 частин промислової бази та які за домовленістю сторін внаслідок поділу спільного майна залишаються у власності ТОВ «Абріс-Н» (пункт 1.2. договору купівлі-продажу від 14 грудня 2007 року, пункт 1 договору про реальній поділ 12 лютого 2008 року). Водночас залізнична під`їзна колія (її складові) не була предметом зазначених договорів, що встановлено під час розгляду справи № 5017/2749/2012.

В 2008 році на ім`я ВАТ «Одеський ДБК» виготовлений технічний паспорт на спірну колію станом на 25 березня 2008 року, а 01 липня 2008 року Одеською дирекцією залізничних перевезень Одеської залізниці затверджена Інструкція про порядок обслуговування і організації руху на залізничній під`їзній колії ВАТ «Одеський ДБК».

01 червня 2008 року між Одеською дирекцією залізничних перевезень Одеської залізниці та ВАТ «Одеський ДБК» як власником під`їзної колії укладений договір № 1/29 на експлуатацію залізничної під`їзної колії, яка примикає стрілочним переводом до станції Одеса - Застава-1.

У свою чергу з листа-відповіді Одеської залізниці вбачається, що ТОВ «Абріс-Н» як на правоустановчий документ на залізничну під`їзну колію посилалося на договір про реальний поділ промислової бази від 12 лютого 2008 року, за яким 37/100 частин вказаної належить ТОВ «Абріс-Н» на підставі договору купівлі-продажу від 14 грудня 2007 року.

09 лютого 2018 року відбувся повторний аукціон з продажу майна банкрута
ВАТ «Одеський ДБК» спірної залізничної під`їзної колії, переможцем якого став ОСОБА_1 , як учасник, який запропонував найбільшу ціну за виставлене до продажу на аукціоні майно.

13 лютого 2018 року на підставі здійснення повного розрахунку за придбане на аукціоні майно та на виконання положень статті 75 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», чинної на момент виникнення вказаних правовідносин, між ліквідатором ВАТ «Одеський ДБК» Колмиковою Т. О. та ОСОБА_1 підписаний акт передання права власності на нерухоме майно - залізничну під`їзну колію при станції Одеса - Застава-1, яка примикає до неї стрілочним переводом № 142.
23 квітня 2018 року договір купівлі-продажу залізничної під`їзної колії, укладений за результатами аукціону між ВАТ «Одеський ДБК» та ОСОБА_1 , посвідчений нотаріально.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 01 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 21 лютого
2023 року, у справі № 521/2770/21 позов ТОВ «Абріс-Н» задоволено. Витребувано у ОСОБА_1 на користь ТОВ «Абріс-Н» наступне нерухоме майно: літ. «ІІ» - фундамент під бетонозмішувальним вузлом, літ. «ІІІ» - місце під зберігання інертних матеріалів, літ. «ІV» - місце під зберігання хімічних добавок, літ. «V» - місце для стоянки авто бетонозмішувачів, літ. «VІ» - місце для замивання авто бетонозмішувачів, літ. «VІІ» - вимощення, спеціальне покриття вздовж зовнішнього боку стін будинку для захисту фундаментів від атмосферних опадів, літ. «1» - приймальний пристрій інертних матеріалів, літ. «2» - підземна галерея, літ. «3» - зовнішній похилий конвеєр, літ. «4» - пристрій для розподілення, завантаження інертних матеріалів, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; запис про право власності ОСОБА_1 № 25357758 та № 25357190; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1460502451101.

Спірна залізнична колія не була предметом позову у справі № 521/2770/21.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та врахувавши позиції усіх учасників справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов таких висновків.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним критеріям оскаржувані судові рішення не відповідають з огляду на таке.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

За змістом частин першої та третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу,
в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, провадження № 12-187гс18; від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду
від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, провадження № 12-158гс18).

Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц, провадження № 14-112цс19, пункт 14).

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України). Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема
із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає
із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України).

Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (постанова Верховного Суд від 24 серпня 2026 року у справі № 466/9987/23, провадження № 61-6454св25).

За правилом частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

З аналізу змісту наведеного правила випливає, що право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло
з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як правова підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові
від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17 (провадження № 12-104гс19) власник із дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Метою позову про витребування майна (незалежно від того, на підставі приписів яких статей ЦК України цю вимогу заявив позивач) є забезпечення введення власника - позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.

Так, у випадку нерухомого майна таке введення полягає у внесенні запису (відомостей) про державну реєстрацію за позивачем права власності на відповідне майно (аналогічні за своїм змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, пункт 146; від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц; від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16, пункт 37).

Колегія суддів Верховного Суду у контексті встановлених у цій справі обставин вважає за необхідне зазначити таке.

Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17).

У справі, яка переглядається, позивач, звертаючись із позовом про визнання договору купівлі-продажу недійсним та вказуючи, що спірне майно вибуло з володіння позивача, а право власності на це майно було зареєстроване за ТОВ «Абріс-Н» на підставі відплатного договору купівлі-продажу, укладеного із ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон», яке набуло право власності на спірне майно за договором про поділ нерухомого майна, обрав неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки заявлений у справі позов про визнання договору купівлі-продажу недійсними, з огляду на встановлені у цій справі обставини, не призведе до ефективного відновлення права позивача на спірне нерухоме майно.

Ефективним способом захисту прав позивачів за встановлених у цій справі обставин є звернення до суду із позовом про витребування спірного майна у останнього набувача з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 509/4089/21 (провадження № 61-9193св25).

За наведених обставин рішення Малиновського районного суду м. Одеси
від 04 липня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову
у задоволенні позовних вимог.

При цьому колегія суддів не бере до уваги доводи касаційної скарги про те, що суди не надали оцінки встановленим обставинам у справі № 521/2770/21, судові рішення в якій залишені без змін постановою Верховного Суду від 19 вересня 2023 року (провадження № 61-2589св23), за позовом ТОВ «Абріс-Н» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних щодо предмету спору: ТОВ «Сіббудінвест», ТОВ «Ратек Турз», ТОВ «БК «Гіперіон».

У наведеній заявником справі предметом спору не було спірне нерухоме майно, яке є предметом позову у цій справі - залізнична під`їзна колія при станції Одеса-Застава-1, яка примикає до неї стрілочним переводом № 142, у зв`язку із чим судові рішення, ухвалені у справі № 521/2770/21, не мають преюдиційного значення для розгляду справи, яка переглядається.

Щодо клопотань ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Кравченко І. В., у відзиві на касаційну скаргу просив закрити касаційне провадження в частині вимог ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон», оскільки ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон» рішення першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувало.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 травня 2024 року у справі
№ 227/2301/21 (провадження № 14-37цс24) зазначила, що відповідно до положень статті 389 ЦПК України в касаційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення першої інстанції (крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті) або судові рішення в частині, які були предметом апеляційного перегляду, незалежно від того, за скаргою якого учасника судового провадження вони переглядалися. Якщо судове рішення першої інстанції або рішення в якійсь частині не переглядалися апеляційним судом, приписи пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України виключають можливість касаційного оскарження такого рішення або його відповідної частини.

За наведених обставин клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє
Кравченко І. В., про закриття касаційного провадження за касаційною ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон» задоволенню не підлягає.

Також ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Кравченко І. В., у відзиві на касаційну скаргу просив закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Абріс-Н» та ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон», в інтересах яких діє адвокат Якових Є. В.на підставі пункту 5 частини 1 статті 396 ЦПК України.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Колегія суддів вважає, що підстави для закриття касаційного провадження, передбачені статтею 396 ЦПК України, відсутні, оскільки касаційна скарга подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України та містила підстави касаційного оскарження, які підтвердилися за результатами розгляду касаційного розгляду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої, четвертої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог про визнання недійсним договір купівлі-продажу 04/100 частки будівель та споруд від 06 лютого 2019 року підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог у частині визнання недійсним договору купівлі-продажу, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг на підставі пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України підлягають відшкодуванню за рахунок ОСОБА_1 .

Колегія суддів звертає увагу, що ТОВ «Будівельна компанія «Гіперіон» з апеляційною скаргою не зверталася, судовий збір за подання касаційної скарги не сплачувало, а тому судові витрати за подання апеляційної та касаційної скарг підлягають розподілу на користь ТОВ «Абріс-Н».

За подання апеляційної скарги ТОВ «Абріс-Н» судовий збір сплачено у розмірі 1 261,20 грн (840,80 грн * 150%). За подання касаційної скарги ТОВ «Абріс-Н» судовий збір сплачено у розмірі 1 681,60 грн (840,80 грн * 200%). З урахуванням результату касаційного розгляду справи із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Абрис-Н» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 942,80 грн.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотань ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Кравченко Ігор Валентинович, про закриття касаційного провадження відмовити.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Абріс-Н» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Гіперіон», в інтересах яких діє адвокат Якових Євген Володимирович задовольнити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04 липня 2022 року
та постанову Одеського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу 04/100 частки будівель та споруд від 06 лютого 2019 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Гіперіон» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Абріс-Н», - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову в означеній частині відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальності ««Абріс-Н» судовий збір у розмірі 2 942,80 (дві тисячі дев`ятсот сорок дві) гривні 80 копійок, сплачений за подання апеляційної та касаційної скарг.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. В. Сердюк СуддіГ. В. Коломієць О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович

Згадані норми: ЦК України, ст. 15; ЦК України, ст. 16; ЦК України, ст. 316; ЦК України, ст. 317; ЦК України, ст. 319; ЦК України, ст. 321; ЦК України, ст. 328; ЦК України, ст. 387; ЦК України, ст. 391; ЦК України, ст. 388; ЦПК України, ст. 389; ЦПК України, ст. 396; ЦПК України, ст. 400; ЦПК України, ст. 263; ЦПК України, ст. 4; ЦПК України, ст. 13; ЦПК України, ст. 392; ЦПК України, ст. 412; ЦПК України, ст. 416; ЦПК України, ст. 141; ЦПК України, ст. 409
Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.