# ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 273/1958/23

Суд: Касаційний цивільний суд ВС
Справа № 273/1958/23
Дата ухвалення: 2026-10-22
Вид судочинства: Цивільне
Ідентифікатор ЄДРСР: 140872132
Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/140872132
Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/140872132

Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення.

## Текст документа
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року
м. Київ

справа № 273/1958/23
провадження № 61-9174св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сердюка В. В.,

учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Дубрівська сільська рада Баранівського району Житомирської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 13 січня 2026 року у складі судді Бєлкіної Д. С. та постанову Житомирського апеляційного суду від 14 травня 2026 року у складі колегії суддів: Шалоти К. В., Коломієць О. С., Талько О. Б.,
Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Дубрівської сільської ради Баранівського району Житомирської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
2. Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 (баба по матері позивача), а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_7 (мати позивача), після смерті якої спадщину прийняв ОСОБА_5 (батько позивача).
3. Зазначав, що у лютому 2021 року позивач звернувся до державного нотаріуса щодо оформлення спадкових прав його батька ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_7 (дружини ОСОБА_5 ) та ОСОБА_6 (тещі ОСОБА_5 ) та з`ясував про існування заповіту ОСОБА_6 , яка все належне їй майно заповіла дочці ОСОБА_7 , яка спадщину після ОСОБА_6 не приймала, на день її смерті зареєстрована з нею не була, хоча вони проживали в одному будинку.
4. Вказував, що рішенням Баранівського районного суду Житомирської області від 25 листопада 2022 року у справі № 273/2290/21 встановлено юридичний факт того, що ОСОБА_6 є бабою позивача по матері, а також факт належності ОСОБА_6 сертифіката на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_6 від 30 березня 1998 року розміром 2,9 умовних кадастрових гектарів, розташованої в селі Дубрівка Баранівського району Житомирської області.
5. Позивач вважав, що його мати ОСОБА_7 прийняла спадщину після смерті її матері ОСОБА_6 , однак нещодавно з`ясувалося, що це не так, а тому вважаючи, що строк прийняття спадщини пропустив з поважних причин, що не залежали від нього, користується спадковим майном, володіє правовстановлюючими документами на нього, а жоден із потенційних спадкоємців баби не заперечує щодо оформлення ним спадкових прав, просив суд визначити додатковий строк для подання до нотаріуса заяви про прийняття спадщини за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
6. Рішенням Баранівського районного суду Житомирської області від 13 січня 2026 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 14 травня 2026 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
7. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачем не доведено поважність причин пропуску строку для подачі заяви про прийняття спадщини, які б перешкоджали йому протягом 17 років вирішити питання спадкування.
8. Також суди зазначили, що необізнаність позивача про те, чи прийняла його мати спадщину після смерті його баби, яку вказував позивач як причину пропуску строку для прийняття спадщини, не може вважатися поважною та об`єктивною, а наявність обставин, які б позбавляли позивача можливості звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, не встановлено.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
9. У липні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
10. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 10 вересня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
11. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та задовольнити позовні вимоги.
12. Підставою касаційного оскарження заявниця зазначає:
застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 330/761/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
суд не дослідив зібрані в справі докази; апеляційний суд необґрунтовано відмовив в задоволенні клопотання про витребування доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
13. Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано, що його поведінка щодо прийняття спадщини залежала від дій спадкоємця за заповітом та спадкоємців за законом попередніх черг.
14. Суди не надали належну правову оцінку довідці від 21 жовтня 2004 року, відповідно до якої спадкоємець за заповітом (мати позивача) на день смерті спадкодавця - баби позивача, постійно проживала та вела спільне господарство, в світлі нормативно-правових актів, що діяли як на час відкриття спадщини і тривалості строку прийняття спадщини, так і на час пред`явлення позову.
15. Зазначає, що відповідно до норм Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яка діяла протягом часу відкриття спадщини, доказом постійного проживання разом з спадкодавцем серед іншого могла бути довідка органу місцевого самоврядування про проживання спадкоємця безпосередньо перед смертю спадкодавця разом з останнім.
16. Не враховано, що лише після повторного отримання позивачем довідки у 2021 році під час нотаріального оформлення спадкових прав його батька, який єдиний прийняв спадщину після смерті дружини (матері позивача та дочки баби), йому стало відомо, що баба та мати, на день смерті баби, не були зареєстровані за однією адресою, що стало причиною відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, яка відкрилася після смерті баби.
17. Суди дійшли хибного висновку про тривалий строк пасивної поведінки спадкоємців баби, матері (спадкоємця баби за заповітом), батька (потенційного спадкоємця баби за правилом спадкової трансмісії), оскільки їх поведінка відповідає загальним засадам як галузі цивільного права в цілому та інституту цивільного права - спадкове право.
Відзиву на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
18. У 1939 році у « ОСОБА_8 » та « ОСОБА_9 [ім`я неможливо встановити] ОСОБА_10 » народилась донька « ОСОБА_11 », що стверджується копією посвідки про народження № НОМЕР_1 .
19. 09 лютого 1966 року ОСОБА_11 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб і після реєстрації шлюбу дружині ОСОБА_9 присвоєно прізвище ОСОБА_12 , що стверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 9 лютого 1966 року.
20.  ІНФОРМАЦІЯ_3 у ОСОБА_5 та ОСОБА_7 народився ОСОБА_1 , що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 22 червня 1969 року.
21. 24 жовтня 1995 року ОСОБА_6 склала заповіт, підписаний на її особисте прохання ОСОБА_13 у зв`язку з неписемністю заповідача, посвідчений секретарем виконкому Дубрівської сільської ради народних депутатів Баранівського району, яким заповіла жилий будинок та все належне їй майно ОСОБА_7 .
22.  ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_14 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 01 березня 2004 року.
23. Відповідно до довідки виконкому Дубрівської сільської ради Баранівського району Житомирської області від 18 лютого 2021 року ОСОБА_15 та ОСОБА_6 , 1909 року народження, є однією і тою самою особою.
24. Згідно із копією довідки виконкому Дубрівської сільської ради Баранівського району Житомирської області від 21 жовтня 2004 року ОСОБА_7 на день смерті матері ОСОБА_15 проживала разом з нею і вела спільне господарство.
25.  ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_7 , що підтверджується копією повторного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 10 серпня 2012 року.
26. Листом Баранівської державної нотаріальної контори Житомирської області № 149/01-16 від 23 липня 2021 року на запит ОСОБА_1 роз`яснено, що ним пропущено 6-ти місячний строк для подачі заяви про прийняття спадщини з дня смерті ОСОБА_6 .
27. Відповідно до листа Баранівської державної нотаріальної контори Житомирської області №503/01-16 від 25 червня 2024 року спадкові справи до майна померлої ОСОБА_6 та померлої ОСОБА_7 не заводились.
28. 25 листопада 2022 року Баранівський районний суд Житомирської області рішенням у справі № 273/2290/21 встановив факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є бабою по матері ОСОБА_1 . Встановив, що сертифікат на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_6 від 30 березня 1998 року розміром 2,90 га, виданий на ім`я ОСОБА_16 , дійсно належить ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
29. Голова Дубрівської сільської ради Яківчук П., ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 подали до суду першої інстанції заяви про визнання позовних вимог.
Позиція Верховного Суду
30. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
31. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
32. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
33. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
34. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
35. Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
36. Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
37. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
38. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК).
39. За правилами статті 1223 ЦК право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
40. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (частина 1 статті 1258, стаття 1261 ЦК).
41. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК).
42. Згідно з частинами першою, третьою статті 1268 ЦК спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
43. Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
44. Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК).
45. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
46. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними (постанова Верховного Суду від 20 березня 2024 року в справі № 545/1231/23).
47. Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
48. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 31 січня 2020 року в справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року в справі № 626/274/22, від 10 липня 2024 року в справі № 522/13476/23, від 03 серпня 2026 року в справі № 751/9954/24.
49. Вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються індивідуально в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи (постанова Верховного Суду від 07 грудня 2023 року в справі № 548/2415/21).
50. Головною ознакою поважних причин є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини (постанова Верховного Суду від 31 липня 2024 року в справі № 706/275/22).
51. За конкретних фактичних обставин кожної справи суд має оцінювати тривалість пропуску строку для прийняття спадщини, що має важливе правове значення (постанова Верховного Суду від 03 квітня 2024 року в справі № 639/8197/21).
52. Зокрема, не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини: незнання про смерть спадкодавця; юридична необізнаність спадкоємця про порядок прийняття спадщини, похилий вік; непрацездатність; встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, установлення факту проживання однією сім`єю); невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину; відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини; несприятливі погодні умови; перебування в депресії у зв`язку зі смертю спадкодавця, оскільки глибокі душевні страждання через смерть близької чи знайомої людини відчуває переважна більшість людей.
53. Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
54. Безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23).
55. Після закінчення строку, передбаченого ЦК для подання заяви про прийняття спадщини, право спадкоємця на прийняття/відмову від прийняття спадщини є реалізованим, а його результат не підлягає зміні у зв`язку з обставинами, які залежали від самого спадкоємця, до яких, зокрема, входить пасивна поведінка спадкоємця, який усвідомлює чи повинен усвідомлювати наявність у нього права на спадкування (постанови Верховного Суду від 26 березня 2025 року у справі №522/18483/21, від 27 квітня 2026 року у справі № 761/12038/21).
56. Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
57. Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
58. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
59. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
60. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
61. Судами встановлено, що ОСОБА_1 у строк, визначений статтею 1270 ЦК України, із заявою про прийняття спадщини після баби ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не звертався; спадкова справа після смерті ОСОБА_6 не заводилася.
62. Верховний Суд керується тим, що суди попередніх інстанцій дали належну правову оцінку наявним у справі доказам та взаємовідносинам сторін, за сукупності яких обґрунтовано виснували про відсутність підстав для визначення ОСОБА_1 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті баби.
63. Суди правомірно виснували, що позивачем не доведено поважність причин пропуску строку для подачі заяви про прийняття спадщини, які б перешкоджали йому протягом 17 років вирішити питання спадкування.
64. Крім того, необізнаність позивача про те, чи прийняла його мати спадщину після смерті його баби, яку вказував позивач як причину пропуску строку для прийняття спадщини, не може вважатися поважною та об`єктивною, а наявність обставин, які б позбавляли позивача можливості звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, судами не встановлено.
65. Посилання заявника на те, що судами не враховано, що його поведінка щодо прийняття спадщини залежала від дій спадкоємця за заповітом та спадкоємців за законом попередніх черг, відхиляються колегією суддів, оскільки позивач принаймні до звернення у 2021 році до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин з померлою ОСОБА_6 та факту належності їй правовстановлюючих документів, питанням наявності у нього права на спадкування після смерті ОСОБА_6 не цікавився, жодних активних дій щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 протягом значного періоду часу (більше 17 років) не вживав, хоча у зв`язку зі своєю спорідненістю зі спадкодавцем не міг не усвідомлювати наслідків своєї пасивної поведінки у разі наявність в нього права на спадкування за законом.
66. Доводи про те, що лише після повторного отримання довідки у 2021 році під час нотаріального оформлення спадкових прав його батька йому стало відомо, що баба та мати, на день смерті баби, не були зареєстровані за однією адресою, що стало причиною відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, яка відкрилася після смерті баби, є безпідставними, оскільки відмовою слугувало пропущення шестимісячного строку для прийняття спадщини.
67. За встановлених у цій справі обставин суди правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та правильно виснували про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
68. Інші доводи касаційної скарги ідентичні доводам, наведених у судах попередніх інстанцій, на які судами надано змістовні та обґрунтовані відповіді.
69. У касаційній скарзі заявник просить переоцінити обставини справи й докази, проте Верховний Суд як суд оцінки права, а не з`ясування факту позбавлений можливості самостійно встановлювати обставини справи, не встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, а також досліджувати докази справи, змінюючи їх оцінку відповідно до статті 400 ЦПК України.
70. Таким чином, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
71. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
72. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 13 січня 2026 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 14 травня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. Ю. Сакара

О. М. Осіян

В. В. Сердюк

Згадані норми: ЦК України, ст. 15; ЦК України, ст. 1217; ЦК України, ст. 1218; ЦК України, ст. 1223; ЦК України, ст. 1261; ЦК України, ст. 1268; ЦК України, ст. 1270; ЦК України, ст. 1272; ЦПК України, ст. 389; ЦПК України, ст. 3; ЦПК України, ст. 263; ЦПК України, ст. 400; ЦПК України, ст. 81; ЦПК України, ст. 76; ЦПК України, ст. 77; ЦПК України, ст. 80; ЦПК України, ст. 401; ЦПК України, ст. 416
Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.