# ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 824/18/26 Суд: Касаційний цивільний суд ВС Справа № 824/18/26 Дата ухвалення: 2026-10-22 Вид судочинства: Цивільне Ідентифікатор ЄДРСР: 140912156 Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/140912156 Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/140912156 Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення. ## Текст документа ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 жовтня 2026 року м. Київ справа № 824/18/26 провадження № 61-7543ав26 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М. за участю: секретаря судового засідання -Крічфалуши С. С., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 21 травня 2026 року в справі за заявою Кредитної спілки «ЗАРАЗ» про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації виробничих підприємств «Бона Деа» від 26 березня 2026 року всправі № 1203-26/01 за позовом Кредитної спілки «ЗАРАЗ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та штрафу за неналежне виконання договору іпотеки, об`єднаній із заявою ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації виробничих підприємств «Бона Деа» від 26 березня 2026 року всправі № 1203-26/01, та ВСТАНОВИВ: Короткий зміст заявлених вимог У квітні 2026 року Кредитна спілка «ЗАРАЗ» (далі - КС «ЗАРАЗ») звернулася до суду з заявою, в якій просила видати виконавчі документи на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації виробничих підприємств «Бона Деа» від 26 березня 2026 року в справі № 1203-26/01 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 23 січня 2019 року № КВ-00017/01-19/2105 в розмірі 213 107,98 грн; понесені витрати на правову допомогу в розмірі 43 235,00 грн. 08 квітня 2026 року Остапко М. І., як представник ОСОБА_1 , звернувся до суду з заявою, в якій просив скасувати рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації виробничих підприємств «Бона Деа» від 26 березня 2026 року в справі № 1203-26/01. 30 квітня 2026 року ухвалою Київського апеляційного суду справу № 824/18/26 за заявою КС «ЗАРАЗ» про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації виробничих підприємств «Бона Деа» від 26 березня 2026 року в справі № 1203-26/01 об`єднано в одне провадження зі справою № 824/32/26 за заявою ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації виробничих підприємств «Бона Деа» від 26 березня 2026 року в справі № 1203-26/01. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції і мотиви її прийняття 21 травня 2026 року ухвалоюКиївського апеляційного суду заяву ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації виробничих підприємств «Бона Деа» від 26 березня 2026 року в справі №1203-26/01 залишенобез розгляду. Апеляційний суд керувався тим, що заява про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації виробничих підприємств «Бона Деа» від 26 березня 2026 року в справі № 1203-26/01 підписана та подана через систему «Електронний суд» адвокатом Остапком М. І. як представником ОСОБА_1 .На підтвердження повноважень діяти від імені ОСОБА_1 адвокатом Остапком М. І. надано до заяви копії: свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та ордеру серії СА № 1155508 від 25 березня 2026 року, з якого вбачається, що Остапко М. І. уповноважений представляти інтереси ОСОБА_1 лише в Голосіївському районному суді м. Києва та в Апеляційному суді м. Києва.Отже, Остапко М. І. не надав відповідних документів на підтвердження його повноважень подавати на підписувати заяву від імені ОСОБА_1 до Київського апеляційного суду, а тому згідно з пунктом 1 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) заява ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації виробничих підприємств «Бона Деа» від 26 березня 2026 року в справі № 1203-26/01 підлягає залишенню без розгляду. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала 03 червня 2026 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду апеляційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 21 травня 2026 року, в якій просить ухвалу скасувати, справу - повернути до розгляду до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга мотивована тим, що з адвокатом Остапком М. І. вона уклала договір про надання правничої допомоги в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій. Ордер містить описку. Технічні описки у документах, якими підтверджуються повноваження представника (довіреності, ордері), не є підставою для визнання їх недійсними або повернення заяви без розгляду. Помилковим є ототожнення вимог до змісту ордера адвоката, де дійсно повинен зазначатись відповідний орган (суд), у якому здійснюється представництво інтересів клієнта, проте у довіреності на представництво інтересів у судах є достатнім окрім зазначення повноваження представника, вказівка на представництво в усіх судових органах (судах) України без конкретизації назв судів. Позиція позивача У відзиві на апеляційну скаргу представник КС «ЗАРАЗ»- адвокат Огородник К. Я. зазначає, що свідоцтво Остапка М. І. про зайняття адвокатською діяльністю було зупинене з 01 січня 2026 року до 03 березня 2026 року, а договір про надання правничої допомоги між адвокатом Остапком М. І. та ОСОБА_1 укладений 21 лютого 2026 року в період зупинення дії свідоцтва Остапка М. І. про зайняття адвокатською діяльністю, тобто є нікчемним. Адвокат видав ордер на підставі нікчемного договору, що є підставою притягнення до дисциплінарної відповідальності та постановлення окремої ухвали Верховного Суду щодо цього. У ордері серії СА № 1155508 від 25 березня 2026 року зазначено, що Остапко М. І. уповноважений представляти інтереси ОСОБА_1 лише в Голосіївському районному суді м. Києва та в Апеляційному суді м. Києва. Повноважень Остапка М. І. діяти від імені ОСОБА_1 в Київському апеляційному суді ордер не містить. Обсяг повноважень адвоката не є технічною опискою. Провадження у суді апеляційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2026 року відкрито апеляційне провадження в цій справі. 04 серпня 2026 року ухвалою Верховного Суду закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 17 вересня 2026 року о 10 год. 00 хв. Наступне судове засідання було призначено на 22 жовтня 2026 року о 10 год. 00 хв. 24 вересня 2026 року через систему «Електронний суд» представник КС «ЗАРАЗ» -Абрамський М. В. просив розглядати справу за відсутності представника КС«ЗАРАЗ». Судова повістка-повідомлення на адресу ОСОБА_1 повернулася до Верховного Суду з відміткою «адресат відсутній». Днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (частина восьма статті 128 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Позиція суду апеляційної інстанції, застосовані норми права та мотиви, якими керується суд під час прийняття постанови Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виснувала таке. У частині другій статті 24, частині другій статті 351 ЦПК України встановлено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції. Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За частинами першою, третьою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Частиною першою статті 58 ЦПК України визначено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Згідно з частиною першою статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Частиною четвертою статті 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI). Відповідно до частин першої, другої статті 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері. Пунктом 5 частини четвертої статті 455 ЦПК України визначено, що до заяви про скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження особи на подання заяви. Згідно з частиною 5 частини четвертої статті 455 ЦПК України до заяви про скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу, поданої без додержання вимог, визначених у цій статті, а також поданої особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу. У разі, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано, така заява повертається позивачеві (пункт 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України). Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо: позов подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності; позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи. Передбачений пунктом 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України процесуальний наслідок суд застосовує до відкриття провадження у справі. Якщо про вказані обставини стало відомо після відкриття провадження у справі, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо його подала особа, яка не має цивільної процесуальної дієздатності; якщо від імені заінтересованої особи його подала особа, яка не має повноважень на ведення справи (пункти 1 і 2 частини першої статті 257 ЦПК України). Залишаючи без розгляду заяву про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації виробничих підприємств «Бона Деа» від 26 березня 2026 року в справі № 1203-26/01, підписану та подану через систему «Електронний суд» адвокатом Остапком М. І. як представником ОСОБА_1 , Київський апеляційний суд керувався тим, що на підставі ордера серії СА № 1155508 від 25 березня 2026 року Остапко М. І. уповноважений представляти інтереси ОСОБА_1 лише в Голосіївському районному суді м. Києвата в Апеляційному суді м. Києва.Повноважень Остапка М. І. діяти від імені ОСОБА_1 в Київському апеляційномусуді ордер не містить. Отже, Остапко М. І. не надав відповідних документів на підтвердження його повноважень подавати на підписувати заяву від імені ОСОБА_1 до Київського апеляційного суду. Верховний Суд не погоджується з наведеними висновками, з огляду на таке. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 20 Закону № 5076-VI під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами. Згідно з частинами першою - третьою статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Ордером є письмовий документ, що у випадках, установлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням і повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера. Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом. Згідно з пунктами 5, 11, 12.4 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 листопада 2020 року № 118 (далі - Положення), ордер, встановленої форми, є обов`язковим для прийняття усіма органами, установами, організаціями на підтвердження правомочності адвоката на вчинення дій, передбачених статтею 20 Закону № 5076-VI. Ордер, встановленої цим Положенням форми, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Ордер, зокрема, містить наступні реквізити: назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI. Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу, так і назва групи органів визначених пунктом 2 частини першої статті 20 Закону № 5076-VI (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо). Верховний Суд неодноразово вирішував питання прийнятності ордеру як документа, що підтверджує повноваження адвоката. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року в справі № 9901/847/18 зазначено, що в ордері на надання правової допомоги має бути зазначено не абстрактний орган державної влади, а конкретна назва такого органу, зокрема суду. Під час розгляду зазначеної справи Велика Палата Верховного Суду застосовувала Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затверджене рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року № 36, а в спірних правовідносинах процесуальний документ подано адвокатом у квітні 2026 року, коли діяла нова редакція Положення, тому вказана постанова нерелевантна до спірних правовідносин. У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2021 року в справі № 826/17175/18 зазначено, що зазначення в ордері, що правова допомога надається «в судових органах» є достатнім для висновку про наявність у адвоката повноважень діяти від імені сторони у справі; вимога судів зазначати в ордері найменування конкретного суду є надмірно формалізованою і створює невиправдані перешкоди для звернення до суду. Подібна за змістом правова позиція послідовно викладалася Верховним Судом у постановах від 09 жовтня 2020 року в справі № 460/1726/19, від 22 квітня 2021 року в справі № 280/2788/20, від 08 лютого 2023 року в справі № 640/30856/21, від 17 серпня 2023 року в справі № 600/4282/22-а, від 15 травня 2024 року в справі № 520/14924/23, від 09 січня 2025 року в справі № 742/6063/23 та інших. Варто зауважити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний же формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя. Згідно з практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист. ЄСПЛ зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, пункти 50-51 та 69, та «Walchli v. France», № 35787/03, пункт 29). Повертаючись до обставин цієї справи, суд зазначає, що з матеріалів справи убачається, що ордер, доданий до заяви про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації виробничих підприємств «Бона Деа» від 26 березня 2026 року в справі № 1203-26/01 на підтвердження повноважень адвоката Остапка М. І. діяти від імені ОСОБА_1 , містить формулювання про те, що він виданий на представництво інтересів у Голосіївському районному суді м. Києва та в Апеляційному суді м. Києва (т. 1, а. с. 28). 29 грудня 2017 року Указом Президента України № 452/2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах», зокрема, ліквідовано Апеляційний суд м. Києва й Апеляційний суд Київської області та, відповідно, утворено Київський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Київську область і м. Київ з місцезнаходженням у м. Києві. Занадто вузьке тлумачення вимоги до ордеру адвоката щодо «назви органу» породжує надмірний формалізм та негативно впливає на реалізацію заявницею своїх прав на скасування рішення третейського суду, адже вказівка у наданому ордері на те, що адвокат діє в інтересах клієнтки, зокрема, в «Апеляційному суді м. Києва», дає змогу встановити територіальне розташування суду як місце здійснення діяльності адвоката, і юрисдикцію - цивільна, і інстанцію суду - апеляційний суд як суд першої інстанції у спірній категорії справ, яким є лише Київський апеляційний суд. З урахуванням викладеного, колегія суддів висновує, що в суду першої інстанції не було підстав уважати, що заяву про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації виробничих підприємств «Бона Деа» від 26 березня 2026 року в справі № 1203-26/01 подано особою, яка не має права її підписувати. Стосовно доводів відзиву КС «ЗАРАЗ» про нікчемність договору про надання правничої допомоги між адвокатом Остапком М. І. та ОСОБА_1 від 21 лютого 2026 року через його укладення в період зупинення дії свідоцтва Остапка М. І. про зайняття адвокатською діяльністю, необхідно зазначити таке. Свідоцтво Остапка М. І. про зайняття адвокатською діяльністю було зупинене з 01 січня 2026 року до 03 березня 2026 року, а договір про надання правничої допомоги між адвокатом Остапком М. І. та ОСОБА_1 укладений 21 лютого 2026 року. Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги (частина перша статті 26 Закону № 5076-VI). Відповідно до частини третьої статті 27 Закону № 5076-VI до договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Ні ЦК України, ні Закон № 5076-VI не визначають, що наслідком укладення договору про надання правничої допомоги в період зупинення дії права на заняття адвокатською діяльністю є його нікчемність, а тому діє презумпція дійсності договору про надання правничої допомоги між адвокатом Остапком М. І. та ОСОБА_1 від 21 лютого 2026 року (стаття 204 ЦК України). За змістом статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; 4) надання правничої допомоги свідку у кримінальному провадженні; 5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; 7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; 8) надання правничої допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; 9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом. Відповідно до частини п`ятої статті 31 Закону № 5076-VI протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Тобто особа в період зупинення свідоцтва не має права здійснювати саме адвокатську діяльність, види якої визначені статтею 19 Закону № 5076-VI. Однак така заборона не поширюється на укладення самого договору про надання правничої допомоги, лише на фактичну реалізацію його положень. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 20 січня 2025 року в справі № 761/5870/24 (провадження № 61-5803сво24) вказав, що ордер по суті є заявою самого адвоката про наявність у нього повноважень на представництво інтересів іншої особи на підставі укладеного з нею договору про надання правничої допомоги. Відсутність у частині четвертій статті 62 ЦПК України вказівки на договір про надання правничої допомоги зовсім не виключає права адвоката підтвердити такі повноваження безпосередньо договором про надання правничої допомоги, який згідно з частиною першою і змістом частини третьої статті 26 Закону № 5076-VI у системному зв`язку одночасно і є тим документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. За відсутності відомостей, що свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю визнане у передбаченому законом порядку недійсним або є скасованим, припинення (зупинення) права на заняття адвокатською діяльністю, у суду немає підстав ставити під сумнів статус представника учасника справи як адвоката. Повноваження адвоката Остапка М. І. як представника ОСОБА_1 підтверджені ордером серії СА № 1155508, виданим 25 березня 2026 року, коли право Остапка М. І. на заняття адвокатською діяльністю вже було відновлене, тому вказана особа мала повноваження на ведення справи від імені ОСОБА_1 . Суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 262 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу (частина перша статті 385 ЦПК України). Відповідно до частин першої, десятої статті 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2018 року в справі № 761 /32388/13-ц (провадження № 61-3251св18) зазначено, що під час вирішення питання про постановлення окремої ухвали суд має керуватися тим, що мають бути виявлені порушення закону. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є дискреційними повноваженнями суду і є його правом, а не обов`язком. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 лютого 2019 року в справі № 800/500/16 (провадження № 11-115бзаі18) зазначено, що окрема ухвала суду є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду. Постановлення такої ухвали є правом, а не обов`язком суду. У суду є право, коли він встановив порушення закону, постановити окрему ухвалу. Інститут окремої ухвали направлений на реагування суду у тих випадках, коли порушення закону настільки очевидне, зухвале та систематичне, що не дозволяє суду бути інертним до таких порушень і спонукає до ефективних дій, втіленням яких має бути окрема ухвала (див. пункт 24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2023 року в справі № 990/131/22 (провадження № 11-137заі23)). У межах обставин цієї справи Верховний Суд не встановив таких порушень закону, які б зумовлювали постановлення окремої ухвали щодо адвоката Остапка М. І., з огляду на відсутність інформації про безпосереднє здійснення ним адвокатської діяльності в інтересах ОСОБА_1 в період зупинення свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (з 01 січня 2026 року до 03 березня 2026 року). Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно з частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. На підставі наведених норм Верховний Суд як суд апеляційної інстанції зробив висновок про задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали апеляційного суду та повернення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись статтями 262, 374, 379, 381-385, 454-455 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду УХВАЛИВ: Відмовити в задоволенні клопотання представника Кредитної спілки «ЗАРАЗ»- адвокат Огородника Костянтина Ярославовича про постановлення окремої ухвали. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Київського апеляційного суду від 21 травня 2026 року скасувати, справу передати до апеляційного суду як суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: О. М. Ситнік В. М. Ігнатенко І. М. Фаловська Згадані норми: Закон № 5076-VI, ст. 20; Закон № 5076-VI, ст. 26; Закон № 5076-VI, ст. 19; Закон № 5076-VI, ст. 27; Закон № 5076-VI, ст. 31; ЦК України, ст. 215; ЦК України, ст. 204; ЦПК України, ст. 257; ЦПК України, ст. 128; ЦПК України, ст. 372; ЦПК України, ст. 351; ЦПК України, ст. 367; ЦПК України, ст. 368; ЦПК України, ст. 58; ЦПК України, ст. 60; ЦПК України, ст. 62; ЦПК України, ст. 64; ЦПК України, ст. 455; ЦПК України, ст. 185; ЦПК України, ст. 385; ЦПК України, ст. 262; ЦПК України, ст. 374; ЦПК України, ст. 379; ЦПК України, ст. 381-385; ЦПК України, ст. 454 Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.