# ПОСТАНОВА Велика Палата Верховного Суду у справі № 990/327/25

Суд: Велика Палата Верховного Суду
Справа № 990/327/25
Дата ухвалення: 2026-09-17
Вид судочинства: Велика Палата ВС
Ідентифікатор ЄДРСР: 140912245
Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/140912245
Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/140912245

Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення.

## Текст документа
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 990/327/25
провадження № 11-121заі26
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого Погрібного С. О.,
судді-доповідача Кривенди О. В.,
суддів Банаська О. О., Білоконь О. В., Булейко О. Л., Гімона М. М., Губської О. А., Ємця А. А., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Мазура М. В., Мартинюк Н. М., Пількова К. М., Ступак О. В., Тітова М. Ю., Ткача І. В., Уркевича В. Ю.,
за участю:
секретаря судового засідання Зейфман І. М.,
позивача ОСОБА_1 ,
представниці позивача - адвокатки Огнев`юк Т. В.,
представниці Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Предоляк Н. Ю.,
розглянула у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 , який діє через адвокатку Огнев`юк Тетяну Василівну, до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 лютого 2026 року у справі № 990/327/25 (судді Бучик А. Ю., Коваленко Н. В., Рибачук А. І., Тацій Л. В., Шарапа В. М.),
УСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимогта їх обґрунтування
1. У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовною заявою до ВККС з такими позовними вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення Першої палати ВККС від 15 травня 2025 року № 28/ас-25 про дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), в частині висновків про його невідповідність показникам «Законність джерел походження прав на об`єкти цивільних прав» та «Чесність»;
- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС у пленарному складі від 09 червня 2025 року № 83/ас-25 про визнання ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді;
- зобов`язати Комісію поновити участь ОСОБА_1 у конкурсі на посаду судді апеляційного адміністративного суду в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), та повторно розглянути питання про підтвердження здатності ОСОБА_1 здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді, з урахуванням висновків суду.
2. На обґрунтування позовних вимог зазначив про необґрунтованість, свавільність та протиправність оскаржуваних рішень в частині висновків про його ( ОСОБА_1 ) невідповідність показникам «Законність джерел походження прав на об`єкти цивільних прав» та «Чесність» критерію доброчесності та професійної етики.
3. Посилався на те, що Комісія у складі Першої палати, а також у пленарному складі, самостійно, з власної ініціативи вирішила надати оцінку тому, що у 2021 році він набув право власності на земельну ділянку площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Полтавської області, оскільки цей факт не отримав жодних зауважень з боку Громадської ради доброчесності (далі - ГРД) і не відображений у її висновку.
4. Не погоджувався з висновками Комісії щодо законності джерел походження прав на об`єкти цивільних прав, вважав їх свавільними, необґрунтованими та явно надуманими. Вказував, що його дії стосовно набуття права власності на земельну ділянку не порушують жодного з пунктів показника «Законність джерел походження прав на об`єкти цивільних прав», а обставини отримання ним земельної ділянки не є такими, що могли б викликати обґрунтований сумнів у його доброчесності.
5. Позивач також висловлював незгоду з оцінкою Комісією укладеного ним правочину купівлі-продажу автомобіля та зазначав, що його пояснення не були суперечливими, як указала Комісія, оскільки він проявив достатню уважність щодо розкриття даних під час участі у конкурсі, а його позиція, викладена у поясненні, була чіткою, логічною та послідовною.
6. Вважав, що ВККС безпідставно зменшила йому бали за критеріями професійної етики та доброчесності на 15 балів за показником «чесність», оскільки в укладенні й виконанні ним вказаного правочину відсутні будь-які відступи від вказаної етичної моделі поведінки.
7.  ОСОБА_1 вказував на те, що в обох оскаржуваних рішеннях Комісія негативно оцінила декларування ним коштів у сумі 350 000 грн як доходу від продажу автомобіля «Toyota Rav 4» його тестю. На його думку, в цьому випадку ВККС вийшла за межі повноважень, оскільки повноваження щодо встановлення недостовірності відомостей у декларуванні закріплені Законом України «Про запобігання корупції» за Національним агентством запобігання корупції.
8. Твердив, що кошти в сумі 350 000 грн були передані йому батьком після смерті його матері - попереднього власника автомобіля з поясненням про те, що це гроші, які раніше тесть передав матері за автомобіль.
9. Наголошував, що предметом дослідження на пленарному засіданні ВККС мали бути саме факти і твердження, викладені ГРД у відповідному висновку. Проте під час його співбесіди Комісія у пленарному складі дала оцінку обставинам, про які не йшлося у висновку ГРД.
10. Позивач вважав, що оскаржувані рішення безпосередньо зачіпають його право на повагу до приватного життя, гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в аспекті доступу до обраної професії, професійного розвитку в її межах, кар`єрного зростання та можливості встановлювати і розвивати стосунки професійного характеру.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
11. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 24 лютого 2026 року у задоволенні позову відмовив.
12. Що стосується набуття позивачем права власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства суд виходив із того, що Комісія надала свою оцінку на підставі повно з`ясованих обставин, зроблені нею висновки є логічними, послідовними і передбачуваними. При цьому Комісія не залишила наведені кандидатом аргументи без відповіді та врахувала їх, зазначивши, що дії кандидата, незважаючи на їх формальну відповідність законодавству, не відповідають принципам доброчесності та професійної етики. Зокрема, Комісія вказала, що кандидат скористався правом на безоплатну приватизацію земель сільськогосподарського призначення не з метою ведення особистого селянського господарства, як це передбачено законом, а з метою досягнення особистої економічної вигоди шляхом подальшого використання таких земель для цілей, не пов`язаних із веденням сільського господарства. На думку Комісії, поведінка кандидата демонструє не лише формальне, а й фактичне ігнорування суті та цінностей правових норм, що підриває довіру до правових механізмів та суперечить очікуванням суспільства.
13. Суд першої інстанції зазначив, що в нього немає підстав вважати висновки відповідача щодо зазначених обставин довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів.
14. Щодо питання відчуження позивачем рухомого майна суд першої інстанції зазначив таке.
15. Матеріалами справи встановлено, що на момент укладення правочину щодо відчуження автомобіля «Toyota Rav 4» 2010 року випуску у 2021 році жодного реального продажу не відбулося, кандидат формалізував перехід майна, який мав місце задовго до цього. Такі дії кандидата є порушенням принципів прозорості, добросовісності та чесності, які мають бути дотримані особою, яка претендує на посаду судді, та підлягають оцінці за критерієм доброчесності та професійної етики.
16. Позивач, не заперечуючи фактів, що лягли в основу рішень ВККС, не погодився з оцінкою його дій, яку надала Комісія в оскаржуваних рішеннях, вважає таке трактування укладеного ним правочину свавільним і таким, що прямо суперечить закону.
17. Водночас суд першої інстанції надав оцінку аргументам позивача, врахував те, що як на момент проведення співбесіди, так і на час розгляду справи у ВККС не було інформації про визнання цього договору купівлі-продажу нікчемним, недійсним або удаваним.
18. Надані позивачем пояснення не спростовують ключової обставини, покладеної в основу висновку ВККС в цій частині, сумнів у дійсності (реальності) правочину є цілком очевидним для стороннього спостерігача, навіть з урахуванням наведених позивачем обставин та пояснень. Наведені позивачем мотиви вказують на намагання виправдати ситуацію, що склалася, проте жодним чином не доводять свавільності висновків відповідача. Зокрема, Комісія, досліджуючи під час співбесіди вказані обставини, ставила позивачеві питання, на які отримувала відповіді, яким надана оцінка з урахуванням внутрішнього переконання кожного члена Комісії як у складі Першої палати, так і у пленарному складі.
19. Щодо ще однієї обставини, на підставі якої Комісія констатувала обґрунтований сумнів щодо відповідності кандидата показнику «чесність», яка стосується подання позивачем недостовірних відомостей у декларації за 2021 рік, а саме декларування грошових коштів у сумі 350 000 гривень, які ним фактично не були отримані, суд першої інстанції погодився із висновком Комісії, яка зауважила, що кандидатом надані суперечливі пояснення стосовно декларування грошових коштів у розмірі 350 000 гривень, що свідчить про відсутність чіткої та послідовної позиції та, на думку Комісії, вказує на недотримання принципу чесності й порушує вимоги щодо правильності та повноти заповнення декларації. Встановлені обставини демонструють неналежне розуміння кандидатом правових норм антикорупційного законодавства і відсутність належного рівня відповідальності за точність поданої інформації.
20. Отже, викладені в оскаржуваних рішеннях ВККС висновки щодо обставин у справі не є довільними чи нераціональними, підтверджені доказами і не є помилковими щодо фактів. Досліджуючи ці обставини у сукупності, Комісія у складі Першої палати дійшла висновку про зняття з позивача балів за критеріями доброчесності та професійної етики, а Комісія у пленарному складі, ретельно дослідивши обставини щодо безоплатного отримання позивачем та його дружиною земель сільськогосподарського призначення без наміру їх використання, щодо укладення удаваного правочину у формі договору купівлі-продажу автомобіля та щодо подання позивачем недостовірних відомостей у декларації за 2021 рік, дійшла правильного висновку про наявність обґрунтованого сумніву у відповідності позивача критеріям доброчесності та професійної етики і, як наслідок, констатувала, що він не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді. Такий висновок не видається свавільним чи необґрунтованим і не виходить за межі виключної дискреції Комісії оцінювати кандидатів на посаду судді.
21. Суд першої інстанції також зазначив, що доводи позивача про те, що Комісія у пленарному складі під час співбесіди з ним вийшла за межі своїх повноважень, оскільки предметом дослідження були не лише факти і твердження, викладені у відповідному висновку ГРД, не заслуговують на увагу з огляду на те, що відповідно до норм Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 (далі - Положення № 20/зп-25) та Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням ВККС від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (далі - Регламент), у засіданні Комісії у пленарному складі з підстави, визначеної абзацом 2 частини першої статті 88 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), розгляду підлягають рішення Комісії, ухвалені у складі Палати про оцінювання судді (кандидата на посаду судді) на відповідність критеріям, визначеним законом, висновок ГРД, пояснення судді (кандидата на посаду судді).
Короткий зміст та обґрунтування апеляційної скарги
22.  ОСОБА_1 не погодився з ухваленим судом першої інстанції рішенням та звернувся до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.
23. Апелянт посилається на те, що оскаржуване судове рішення є незаконним та необґрунтованим, прийнятим внаслідок: неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи; неправильного застосування норм матеріального права, незастосування закону, який підлягав застосуванню, та застосування закону, який не підлягає застосуванню; неврахування висновків Великої Палати, викладених у постановах у справах із подібними правовідносинами.
24. На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішенням Першої палати ВККС йому було зменшено бали за критеріями професійної етики та доброчесності на 15 балів за показником «законність джерел походження прав на об`єкти цивільних прав» у зв`язку з тим, що він набув у власність земельну ділянку площею 2,0 га із цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства». При цьому в обох оскаржуваних рішеннях ВККС (і Першої палати, і у пленарному складі) прямо констатовано, що дії кандидата формально не порушують вимоги встановлені законом.
25. На думку позивача, такий висновок є ключовим. Проте ВККС дійшла висновку про його ( ОСОБА_1 ) невідповідність показнику «Законність джерел походження прав на об`єкти цивільних прав».
26. Суд першої інстанції помилково погодився із цим висновком Комісії, оскільки такий висновок ігнорує пряму і непереборну внутрішню суперечність, яка міститься в самому рішенні Комісії: законна поведінка не може бути кваліфікована як порушення показника законності.
27. Позивач стверджує, що жодна з умов, встановлених пунктом 21 Єдиних показників для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затверджених рішенням Вищої ради правосуддя від 17 грудня 2024 року № 3659/0/15-24 (далі - Єдині показники), не є порушеною у його випадку. Адже він набув права власності на земельну ділянку в межах законної процедури безоплатної приватизації, на підставі рішення Чутівської селищної ради, у межах загальновстановленої процедури малої приватизації, не використавши жодних привілеїв свого суддівського статусу. Правочин оформлено відкрито, право зареєстровано належним чином.
28. Мовить про те, що він відповідає всім позитивним умовам показника. Жодного із семи підпунктів пункту 21 Єдиних показників Комісія не вказала як порушеного і не могла вказати, оскільки жодний із них не порушений.
29. Особливу увагу апелянт звертає на те, що єдиною підставою для негативної оцінки стала озвучена ним відповідь на питання Комісії про його наміри майбутнього використання земельної ділянки. Проте суб`єктивні наміри майбутнього використання власного майна не є юридичним фактом і можуть змінюватись в будь-який момент.
30. Твердить, що він, маючи за мету максимально щиро та прозоро продемонструвати, що йому нічого приховувати ні від Комісії, ні від суспільства, розповів ВККС про свої міркування, сприймаючи як аксіому те, що будь-які плани, пов`язані з можливою діяльністю на цій землі, можуть бути реалізовані після завершення суддівської кар`єри.
31. Однак ні Комісією, ні судом першої інстанції не було оцінено, що ані питання Комісії, ані відповіді позивача не конкретизували, чи висловив кандидат свої міркування щодо використання приватизованої землі в майбутньому - під час суддівської кар`єри чи по її завершенню. Вважає, що контекст відповіді має значення.
32. Наголошує, що він безпосередньо відповідав на запитання членів Комісії відкрито, чесно і деталізовано. Саме ця відкритість і стала підставою для негативної оцінки. Такий підхід ВККС суперечить самій сутності показника «чесність» та підриває будь-який стимул кандидатів для відкритого діалогу з Комісією під час відкритої співбесіди.
33. Звертає увагу на неоднаковість підходу Комісії до оцінки відповідей на одні й ті ж питання у випадку різних кандидатів.
34. Так, у відповіді на відзив від 19 серпня 2025 року, як зазначає позивач, він звертав увагу суду на те, що в іншому випадку при співбесіді з іншим кандидатом на посаду судді в межах цього ж конкурсу Комісія з`ясувала абсолютно ідентичні обставини, проте не вчинила щодо цього кандидата жодних висновків про недоброчесність.
35. Вказана неоднаковість підходу свідчить, на думку позивача, про упередженість Комісії. Однак цей аргумент залишився поза увагою суду першої інстанції.
36. Посилається на те, що у чинному законодавстві не існує жодної заборони набувати земельні ділянки сільськогосподарського призначення шляхом безоплатної приватизації із подальшим наміром зміни цільового призначення у встановленому законом порядку. Жодної такої «прогалини» у законі немає, натомість є законно врегульована і широко застосовувана в Україні процедура.
37. Вказує, що явно неправдивим є твердження Комісії, викладене у пленарному рішенні, - «під час співбесіди у пленарному складі кандидат надав інші пояснення, які відрізняються від тих, які були надані ним під час співбесіди у складі Палати…». Ці твердження не відповідають дійсності, оскільки під час співбесіди у пленарному складі Комісії він (позивач) надав пояснення ширші за змістом через те, що Комісія поставила більшу кількість запитань, але зміст цих пояснень не змінений та є правдивим.
38. Щодо оцінки Комісією правочину купівлі-продажу автомобіля та декларування коштів ОСОБА_1 зазначає, що він не заперечує, що: автомобіль «Toyota Rav 4» 2010 року випуску належав його матері; приблизно у 2015-2016 роках його теща і тесть виявили бажання придбати цей автомобіль, домовленість про продаж відбулася, тесть сплатив кошти у сумі 350 000 гривень матері, проте автомобіль фізично не був переоформлений в органах МВС; у 2020 році мати померла і він (позивач) отримав автомобіль у спадщину на підставі свідоцтва про право на спадщину від 20 листопада 2020 року та зареєстрував право власності на нього в регіональному сервісному центрі МВС; після цього уклав договір купівлі-продажу з тестем, завершивши тим самим юридичне оформлення правочину, ідея якого виникла ще за кілька років до того; кошти у сумі 350 000 гривень, сплачені тестем матері раніше, після її смерті були передані йому його батьком у рамках розподілу спадкового майна; позивач задекларував ці кошти як дохід від купівлі-продажу автомобіля.
39. Предмет спору, таким чином, стосується виключно правової кваліфікації цього правочину, а не фактичних обставин його вчинення. Враховуючи вимоги статті 204 Цивільного кодексу України, конституюючим принципом цивільного права є презумпція правомірності правочину.
40. Хоча суд першої інстанції у рішенні констатував, що «як на момент проведення співбесіди, так і на час розгляду справи у ВККС не було інформації про визнання цього договору купівлі-продажу нікчемним, недійсним або удаваним», проте зазначив, що «сумнів у дійсності (реальності) правочину є цілком очевидним для стороннього спостерігача», підмінивши правовий критерій суб`єктивним.
41. Договір купівлі-продажу не вимагає ні одночасності передачі майна і грошей, ні того, щоб оплата відбулася безпосередньо від покупця до продавця в момент підписання договору. Закон не встановлює таких вимог, і суд першої інстанції не спростував цього аргументу позивача.
42. Посилаючись на правову позицію Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 30 жовтня 2019 року у справі 683/2694/16-ц, відповідно до якої моментом переходу права власності на транспортний засіб вважався момент державної реєстрації правочину, позивач зазначає, що до моменту смерті матері у 2020 році такої реєстрації не відбулося, тому він мав достатні підстави вважати початковий правочин незавершеним і юридично підлягаючим оформленню. Лише у 2023 році (після вчинення правочину) Велика Палата у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 911/1278/20 (провадження № 12-33гс22) змінила цю правову позицію, встановивши, що право власності переходить з моменту фізичної передачі транспортного засобу.
43. Оскільки одночасне декларування коштів (350 000 гривень) як спадщини і як доходу за продаж автомобіля було б неправильним та призвело б до подвоєння суми задекларованих коштів, він ( ОСОБА_1 ) вважав правильним задекларувати цю суму саме як дохід від продажу автомобіля, а не спадщини.
44. Наголошує на тому, що суд першої інстанції мав застосувати висновки Великої Палати, викладені у постанові від 12 лютого 2026 року у справі № 990/301/25, згідно з якими Комісія в межах перевірки критерію доброчесності має право аналізувати обставини, пов`язані з майновими операціями, з метою оцінки прозорості та обґрунтованості фінансових дій кандидата, проте ВККС, висловлюючи сумніви в аспекті наведених обставин, має належним чином мотивувати своє рішення. Ці сумніви не можуть бути простою підозрою чи відчуттям членів Комісії, а повинні базуватись на реальних фактах або обставинах, виключність повноважень Комісії не звільняє її від обов`язку належним чином мотивувати рішення.
45. Також позивач у скарзі зазначає про суперечність рішення Першої палати ВККС щодо показника «Чесність», а саме: Комісія визнала відсутність умислу, окремо з власної ініціативи наголосила на «поведінці кандидата під час співбесіди, яка свідчить про готовність до відкритого діалогу та дотримання принципів прозорості», а отже, визнала, що позивач діяв добросовісно і відповідно до свого розуміння ситуації.
46. Мовить про те, що особа, яка відкрито, без будь-якого приховування, повідомляє про складну ситуацію, готова до відкритого діалогу та демонструє прозорість - демонструє саме чесність у тому розумінні, яке закладено в показнику, Знижувати бали за цей показник за умови відсутності умислу і наявності відкритої поведінки означає карати людину за сумлінність, а не за нечесність.
47. Суд першої інстанції цей аргумент оцінив формально, обмежившись констатацією у пункті 134 оскаржуваного судового рішення, яка не відповідає специфіці конкретної ситуації позивача.
48. Крім того, у засіданні Першої палати ВККС від 15 травня 2025 року брали участь 5 членів Комісії, які одноголосно зменшили бали за двома показниками
(15+30 балів), проте підтвердили його (позивача) відповідність критерію доброчесності та професійної етики в цілому (255 із 300 балів, що перевищує мінімальний поріг 75 %), і саме тому справу передано на пленарний розгляд.
49. 09 червня 2025 року на пленарному засіданні ВККС ці самі 5 членів Комісії проголосували проти підтвердження здатності позивача здійснювати правосуддя. Позивач вважає, що це свідчить про непослідовну правову поведінку ВККС.
50. Велика Палата у постанові від 14 листопада 2024 року у справі № 990/71/24 встановила, що правова (справедлива) процедура (fair procedure) є складовою принципів законності та верховенства права і передбачає обов`язкову передбачуваність, послідовність і обґрунтованість ухвалення рішень органами публічної влади. Ті самі 5 членів Комісії, ті самі факти, ті самі пояснення і протилежний результат голосування без будь-якого нового обґрунтування, на думку позивача, є прямим порушенням принципу fair procedure.
51. Звертає увагу на те, що ВККС розглянула питання, які не були предметом висновку ГРД, внаслідок чого вийшла за межі своїх повноважень.
52. Так, у висновку від 05 травня 2025 року ГРД взагалі не вказувала на факти приватизації позивачем земельної ділянки, хоча документи про це наявні у електронному досьє судді і про це ГРД було відомо.
53. ГРД згадувала у висновку про автомобіль «Toyota Rav 4», але мала претензії з приводу незазначення у декларації за відповідний період його вартості в момент набуття права, й це було пояснено. Крім того, ГРД ставила під сумнів мету продажу цього автомобіля тестю позивача, але тільки з тієї точки зору, що в тестя вже були наявні права на два автомобіля, й ставила під сумнів достатність у нього коштів для придбання автомобіля. ГРД жодним чином у висновку не ставила питання про удаваність правочину чи достовірність декларування доходу від його продажу.
54. Тому, приймаючи рішення у пленарному складі з питань, що не були предметом висновку ГРД, Комісія вийшла за межі своїх повноважень, наявних при розгляді питання «подолання» висновку ГРД.
55. Позивач зазначає, що, оскільки рішення Першої палати ВККС не було йому направлено і про складання повного тексу не повідомлено, він був позбавлений можливості належним чином ознайомитися із цим рішенням і підготуватися до захисту своїх прав для надання обґрунтованих заперечень до пленарного засідання у письмовій формі. Адже він самостійно на офіційному сайті Комісії безпосередньо перед пленарним засіданням 09 червня 2025 року ознайомився з ним, тобто за кілька годин до засідання.
56. Після проведення пленарного засідання первісна версія рішення Першої палати ВККС зникла з вебсайту та була замінена на версію «зі змінами». Будь-яка зміна вже ухваленого та оголошеного рішення поза встановленою публічною процедурою є грубим порушенням принципу правової визначеності та прозорості публічного врядування.
57. Цим, як зазначає скаржник, ВККС порушила його права на справедливу процедуру.
58. Йдеться у скарзі й про те, що суд першої інстанції не врахував правові висновки Великої Палати.
59. Посилається ОСОБА_1 і на те, що він є суддею з 17-річним стажем, без жодного дисциплінарного стягнення, успішно пройшов перший етап конкурсу, набрав 670,87 бала на другому етапі та підтвердив відповідність особистій, соціальній компетентності й загальному критерію доброчесності. Водночас наслідком оскаржуваних рішень є його повне усунення від участі у конкурсі, руйнування кар`єрних перспектив і суспільна фіксація висновку про недоброчесність на підставі дій, які самою ж Комісією кваліфіковані як «формально відповідні законодавству». Цей баланс є, на його думку, очевидно непропорційним.
Позиція відповідача щодо апеляційної скарги
60. ВККС подала до Великої Палати відзив на апеляційну скаргу, в якому висловила прохання залишити скаргу без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 лютого 2026 року - без змін.
61. Зазначила про те, що конкурсна процедура та процедура кваліфікаційного оцінювання стосовно позивача проведені в порядку та відповідно до вимог чинного законодавства України, дії Комісії повністю регламентовані нормами Закону № 1402-VIII та нормативними актами, прийнятими Комісією на основі положень цього Закону.
62. Зокрема, вказує на те, що наведені позивачем аргументи для скасування спірних рішень фактично свідчать про наміри переглянути мотиви його ухвалення та надати іншу оцінку встановленим у ньому обставинам. Проте перегляд мотивів оскаржуваного рішення і їх виклад інакшим змістом, аніж оцінено та зазначено в оскаржуваних рішеннях, свідчило б про втручання суду у здійснення Комісією дискреційних повноважень під час проведення конкурсних процедур.
63. Помилковими, на думку відповідача, є твердження позивача про вихід Комісії за межі повноважень при проведенні співбесіди у пленарному складі у зв`язку з тим, що предметом дослідження були не тільки факти і твердження, викладені ГРД у відповідному висновку, оскільки Комісія, незалежно від наявності висновку ГРД, під час проведення кваліфікаційного оцінювання, на етапі дослідження досьє та проведення співбесіди, окрім іншого, зобов`язана встановити відповідність кандидата на посаду судді критеріям професійної етики та доброчесності.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції
64. Рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах.
65. До ВККС у встановлений строк із заявою про участь у Конкурсі звернувся ОСОБА_1 як особа, що відповідає вимогам, визначеним пунктом 3 частини першої статті 28 Закону № 1402-VIII, тобто має стаж роботи на посаді судді не менше 5 років.
66. Указом Президента України від 22 червня 2009 року № 465/2009 ОСОБА_1. призначено на посаду судді Полтавського окружного адміністративного суду строком на п`ять років. Указом Президента України від 03 квітня 2017 року № 95/2017 позивача призначено на посаду судді цього суду безстроково.
67. Рішенням Комісії від 04 березня 2024 року № 105/ас-24 позивача допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в Конкурсі.
68. Рішенням Комісії від 19 червня 2024 року № 184/зп-24 призначено кваліфікаційне оцінювання в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах 173 кандидатів, у тому числі ОСОБА_1 .
69. Рішенням Комісії від 12 березня 2025 року № 49/зп-25 затверджено загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних адміністративних судів у межах Конкурсу.
70. За результатами першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних адміністративних судів у межах Конкурсу позивач отримав 334,2 бала.
71. Рішенням Комісії від 12 березня 2025 року № 49/зп-25 до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» допущено 67 кандидатів на посади суддів апеляційних адміністративних судів, які успішно склали кваліфікаційний іспит, зокрема і ОСОБА_1 .
72. Цим же рішенням установлено, що другий етап кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних адміністративних судів у межах Конкурсу проводиться Комісією у складі Першої палати.
73. 11 квітня 2025 року Комісія звернулась до кандидатів на посаду судді апеляційного адміністративного суду з пропозицією надати для долучення до досьє та оцінювання під час співбесіди пояснення та докази (за наявності), які, на думку кандидата, підтверджують його відповідність критеріям особистої та соціальної компетентності.
74. 24 квітня 2025 року до ВККС надійшли пояснення позивача на виконання вказаного листа Комісії. Позивач надав інформацію, яка, на його думку, підтверджує відповідність показникам критерію особистої компетентності: «Рішучість та відповідальність», «Безперервний розвиток» та показникам критерію соціальної компетентності: «Ефективна комунікація», «Ефективна взаємодія», «Стійкість мотивації», «Емоційна стійкість».
75. 05 травня 2025 року до Комісії надійшов висновок ГРД про невідповідність кандидата на посаду судді ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики.
76. ГРД указала, що ОСОБА_1 не надав достовірної та відомої йому інформації в деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, про яку має бути обізнаний.
77. Так, у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за 2020 рік ОСОБА_1 вказав автомобіль «Toyota Rav 4» 2010 року випуску, який він набув у власність 30 листопада 2020 року. Водночас кандидат не задекларував вартості автомобіля (зазначив «не відомо»), хоча вона мала бути йому достеменно відомою в разі придбання такого авто. Кандидат також не подав повідомлення про суттєві зміни (хоч цей видаток точно мав би перевищувати 50 прожиткових мінімумів).
78. У декларації за 2021 рік кандидат вказав дохід від відчуження рухомого майна в розмірі 350 000 гривень. ГРД припустила, що вказані кошти отримано від продажу автомобіля «Toyota Rav 4» 2010 року випуску, інформацію про який не відображено в цій декларації. Джерелом доходу зазначено тестя кандидата - ОСОБА_2 .
79. Водночас ГРД піддала сумніву дійсну мету цього правочину, мотивуючи це тим, що тесть кандидата мав у власності два автомобілі. Він є пенсіонером та приватним підприємцем. Як фізична особа - підприємець ОСОБА_2 подав податкову декларацію за 2019 рік, зазначивши суму доходу - 970 230 гривень, у декларації за 2020 рік - 870 113 гривень.
80. Вартість об`єктів цивільних прав, набутих суддею та членами його сім`ї, не відповідає розміру їхніх доходів, отриманих із законних джерел у періоди, що передують набуттю відповідних об`єктів цивільних прав.
81. Так, ОСОБА_1 на праві безоплатного користування користується автомобілем свого тестя - «Mitsubishi Outlander» 2018 року випуску (дата набуття права - 26 вересня 2018 року, вартість - 837 000 гривень). Сума доходу тестя у 2018 році становила 113 040 гривень. ГРД ставить під сумнів фінансову спроможність тестя кандидата придбати вказаний автомобіль.
82. У декларації за 2016 рік кандидат задекларував кошти, які йому позичила мати дружини - ОСОБА_3 , у розмірі 280 000 гривень. Ці кошти пояснюють наявність у кандидата можливості сплатити видатки за договорами позики та лізингу. Разом з тим, згідно із досьє судді, його теща на той момент була приватним підприємцем, основний вид діяльності - діяльність ресторанів та надання послуг мобільного харчування. ГРД потребує додаткової інформації про вид підприємницької діяльності тещі кандидата та рівень її доходів.
83. Батько кандидата - ОСОБА_4 у 2021 році став власником елітного автомобіля «VOLVO ХС90» 2020 року випуску. Вартість такого автомобіля, за даними спеціалізованих сайтів продажу транспортних засобів, від 30 000 доларів США до 61 000 доларів США. Батько кандидата є адвокатом. Відомості про доходи адвоката за 2021 рік відсутні, однак доходи батька за попередні та наступні роки не є значними.
84. Батько кандидата - ОСОБА_4 став власником земельних ділянок значної площі. Вказані земельні ділянки отримано ОСОБА_4 відповідно до рішень суду, з яких убачається, що вони передані йому внаслідок погашення заборгованості або позики у великих розмірах.
85. У висновку ГРД також містилась інформація, яка сама по собі не стала підставою для висновку, але потребувала пояснень судді.
86. У декларації за 2018 рік кандидат у розділі 11 «Доходи, в тому числі подарунки» вказав дохід дружини в розмірі 260 000 гривень за відчуження рухомого майна (крім цінних паперів та корпоративних прав). Водночас у деклараціях за 2017-2018 роки кандидат в розділах 5 та 6 щодо цінного рухомого майна не вказав жодного об`єкта, який міг бути відчуженим.
87. У декларації за 2022 рік кандидат вказав видаток на купівлю-продаж (міну) транспортного засобу вартістю 178 500 гривень. Однак у деклараціях за 2022-2023 роки цей транспортний засіб у розділах 5 та 6 щодо цінного рухомого майна не вказав.
88. 09 травня 2025 року Комісія запропонувала позивачу надати інформацію стосовно питань, які виникли під час дослідження досьє та відомостей з державних реєстрів та надіслала електронну копію висновку ГРД про невідповідність кандидата ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики для ознайомлення і надання пояснень та копій підтверджувальних документів (за наявності).
89. 14 травня 2025 року на адресу Комісії надійшли пояснення позивача щодо обставин, викладених у висновку ГРД та копії підтверджувальних документів, а також пояснення на запит Комісії.
90. 15 травня 2025 року Комісія у складі Першої палати провела співбесіду з позивачем, під час якої обговорено результати дослідження досьє і відповідність кандидата показникам критеріїв доброчесності та професійної етики.
91. Рішенням Комісії у складі Першої палати від 15 травня 2025 року № 28/ас-25 визначено, що за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 набрав 670,87 бала.
92. Вказаним рішенням відповідно до частини першої статті 88 Закону № 1402-VIII у зв`язку з наявністю висновку ГРД питання про підтвердження здатності позивача здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді винесено на розгляд ВККС у пленарному складі.
93. Так, у вказаному рішенні Комісія, за результатами співбесіди з позивачем, дослідження матеріалів досьє, усних та письмових пояснень кандидата, загальновідомої та загальнодоступної інформації щодо кандидата, а також інших обставин, документів та матеріалів, оцінила особисту компетентність позивача в 41,67 бала із 50 можливих, що є вищим за 75 % (37,5 бала) від максимально можливого бала, та виснувала, що ОСОБА_1 відповідає критерію особистої компетентності.
94. Соціальну компетентність позивача члени ВККС оцінили за відповідними показниками в 40 балів із 50 можливих, що є вищим за 75 % (37,5 бала) від максимально можливого бала, а тому Комісія дійшла висновку, що кандидат відповідає вказаному критерію.
95. Оцінюючи відповідність кандидата ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, Комісія з`ясувала, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна кандидат ОСОБА_1 та його дружина 09 листопада 2021 року набули право власності на земельні ділянки площею по 2 га, розташовані в Полтавській області (для ведення особистого селянського господарства).
96. Під час співбесіди кандидат пояснив, що вказані земельні ділянки він з дружиною отримав на прохання його батька. З метою реалізації права на безоплатну приватизацію земельної ділянки вони звернулися до Чутівської селищної ради, у результаті чого отримали право власності в межах процедури малої приватизації. Також зазначив, що сільським господарством на цій земельній ділянці ніколи не займався, такого наміру ніколи не мав.
97. Комісія зауважила, що дії позивача формально не порушують вимог, установлених законом щодо обов`язкового використання приватизованої землі, однак з погляду показників доброчесності та професійної етики, такі дії є проявом недобросовісної поведінки та нераціонального розпорядження державним ресурсом, оскільки з пояснень кандидата Комісія виснувала, що позивач скористався правом на безоплатну приватизацію земельних ділянок не з метою фактичного користування ними, а з метою формального набуття права власності без подальшого використання земель за цільовим призначенням.
98. За таких обставин Комісія одноголосно дійшла висновку про невідповідність кандидата показнику законності джерел походження прав на об`єкти цивільних прав та вирішила зменшити бали кандидата за критеріями професійної етики та доброчесності на 15 балів за вказаним показником.
99. Крім того, дослідивши висновок ГРД, письмові пояснення та пояснення, надані під час співбесіди, Комісія зазначила таке.
100. У декларації за 2020 рік кандидат декларував право власності на автомобіль «Toyota Rav 4» 2010 року випуску, а у декларації за 2021 рік останній не декларував право власності на цей автомобіль, однак декларував дохід від відчуження рухомого майна в розмірі 350 000 гривень (джерело доходу - ОСОБА_2 ).
101. Під час співбесіди позивач додатково зазначив, що автомобіль «Toyota Rav 4» 2010 року випуску набутий ним у спадщину у 2020 році після смерті матері. На підставі свідоцтва про право на спадщину 20 листопада 2020 року він був ним зареєстрований на праві власності у відповідному Регіональному сервісному центрі. Приблизно у 2016-2017 роках його мати передала вказаний автомобіль родині ОСОБА_3 без перереєстрації та отримала за нього кошти в розмірі 350 000 гривень. Після смерті матері у 2020 році та прийняття ним спадщини було прийнято рішення переоформити автомобіль на члена родини ОСОБА_3 , адже автомобіль і так перебував у їхній власності. Переоформлення можна було вчинити в єдиний спосіб - зареєструвати право власності за ним як спадкоємцем, а потім шляхом укладення цивільного правочину - на тестя чи тещу. Так і було вчинено, що він відобразив у своїй декларації. Кошти в розмірі 350 000 гривень він не отримував, ці кошти за автомобіль тесть сплатив його матері раніше.
102. Комісія встановила, що на момент укладення правочину щодо відчуження автомобіля «Toyota Rav 4» 2010 року випуску у 2021 році жодного реального продажу не відбулося, кандидат формалізував перехід майна, який мав місце задовго до цього. Комісія вважала, що кандидатом було укладено удаваний правочин у формі договору купівлі-продажу автомобіля, хоча реально між сторонами було укладено договір дарування.
103. У зв`язку з наведеним Комісія одноголосно вирішила зменшити бали кандидата за критеріями професійної етики та доброчесності на 15 балів за показником «Чесність».
104. Також Комісія дійшла висновку, що ОСОБА_1 зазначив недостовірні відомості у декларації за 2021 рік, оскільки у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації за 2021 рік позивач задекларував кошти у розмірі 350 000 гривень, однак під час співбесіди останній пояснив, що вказаний дохід він не отримував, а задекларував його, оскільки вважав, що його сім`я фактично отримала ці гроші. Пояснив, що, можливо, допустив некоректності під час декларування.
105. Комісія вважала, що наведені факти не можуть вважатися достатніми для того, аби вважати кандидата таким, що не відповідає критерію доброчесності, з огляду на відсутність умислу в поданні недостовірних відомостей та поведінку кандидата під час співбесіди, яка свідчить про готовність до відкритого діалогу та дотримання принципів прозорості. Однак, з огляду на викладене, Комісія у складі Першої палати одноголосно вирішила зменшити бали кандидата за критеріями професійної етики та доброчесності на 15 балів за показником «чесність».
106. Отже, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також за результатами голосувань під час закритого обговорення за відповідними показниками сумарний бал, отриманий ним за цим критерієм, становив 255 балів із 300 можливих, що є вищим за 75 % (225 балів) від максимально можливого бала, а тому Комісія дійшла висновку, що кандидат ( ОСОБА_1 ) відповідає критеріям професійної етики та доброчесності.
107. За результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 набрав 670,87 бала.
108. З огляду на наявність висновку ГРД про невідповідність кандидата ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики питання про підтвердження здатності ОСОБА_1 здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді внесено на розгляд ВККС у пленарному складі.
109. 09 червня 2025 року Комісія у пленарному складі рішенням № 83/ас-25 визнала ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді.
110. У вказаному рішенні Комісія у пленарному складі зазначила, зокрема, що кандидат скористався правом на безоплатну приватизацію земель сільськогосподарського призначення не з метою ведення особистого селянського господарства, як це передбачено законом, а з метою досягнення особистої економічної вигоди шляхом подальшого використання таких земель для цілей, не пов`язаних із веденням сільського господарства. Такий підхід, на думку Комісії, свідчить про свідоме використання прогалин у правовому регулюванні та обходження встановлених процедур, передбачених для отримання земельних ділянок під промислову діяльність. Таким чином, поведінка кандидата демонструє не лише формальне, а й фактичне ігнорування суті та цінностей правових норм, що підриває довіру до правових механізмів та суперечить очікуванням суспільства.
111. Також Комісія у пленарному складі погодилась із висновками Комісії у складі Першої палати, що на момент укладення правочину щодо відчуження автомобіля «Toyota Rav 4» 2010 року випуску у 2021 році жодного реального продажу не відбулося, кандидат формалізував перехід майна, який відбувся задовго до цього. Такі дії кандидата є порушенням принципів прозорості, добросовісності та чесності, які мають бути дотримані особою, яка претендує на посаду судді та підлягає оцінці за критерієм доброчесності та професійної етики.
112. Комісія у пленарному складі зауважила, що кандидат надав суперечливі пояснення стосовно декларування грошових коштів у розмірі 350 000 гривень, що свідчить про відсутність чіткої та послідовної позиції та, на думку Комісії, вказує на недотримання принципу чесності й порушує вимоги щодо правильності та повноти заповнення декларації. Встановлені обставини демонструють неналежне розуміння кандидатом правових норм антикорупційного законодавства і відсутність належного рівня відповідальності за точність поданої інформації.
113. Оцінивши усі зазначені обставини, суперечливі пояснення кандидата, Комісія у пленарному складі дійшла висновку про наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата показникам «чесність» та «законність джерел походження прав на об`єкти цивільних прав» критерію доброчесності та професійної етики.
114. Стосовно інших обставин, зазначених у висновку ГРД, Комісія у пленарному складі в цій частині підтримала рішення Комісії у складі Першої палати.
115. «За» визнання ОСОБА_1 таким, що підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді, проголосувало два члени Комісії, а «проти» - вісім членів Комісії.
116. Позивач, не погоджуючись з рішеннями ВККС від 15 травня 2025 року № 28/ас-25 та від 09 червня 2025 року № 83/ас-25, звернувся до суду із цим позовом.
Рух апеляційної скарги
117. Велика Палата ухвалою від 02 квітня 2026 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 лютого 2026 року, а ухвалою від 27 липня 2026 року призначила справу до апеляційного розгляду в судовому засіданні на 17 вересня 2026 року.
Позиція Великої Палати
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
118. Заслухавши суддю-доповідача, аргументи сторін, дослідивши матеріали справи та наведені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, Велика Палата дійшла таких висновків.
Норми права, які регулюють спірні правовідносини, та висновки щодо їх застосування
119. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
120. За змістом частини першої статті 28 Закону № 1402-VIII суддею апеляційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді, а також відповідає одній із таких вимог: 1) має стаж роботи на посаді судді не менше п`яти років; 2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років; 3) має досвід професійної діяльності адвоката, в тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення щонайменше сім років; 4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1-3 цієї частини, щонайменше сім років.
121. Частиною першою статті 92 Закону № 1402-VIII визначено, що ВККС є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.
122.  Статтею 79-2 Закону № 1402-VIII установлено, що ВККС проводить конкурс на зайняття вакантних посад, зокрема, суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду чи суддів Верховного Суду - на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 цього Закону.
123. Відповідно до частини другої статті 79-3 Закону № 1402-VIII у конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду), частиною першою чи другою статті 33 (для вищого спеціалізованого суду) цього Закону.
124. Згідно із частиною четвертою статті 79-3 Закону № 1402-VIII ВККС:
1) на підставі поданих документів встановлює відповідність особи вимогам до кандидата на посаду судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду та формує його досьє. Відповідність особи критеріям компетентності, доброчесності та професійної етики встановлюється Комісією під час проведення її кваліфікаційного оцінювання як кандидата на посаду судді;
2) проводить кваліфікаційне оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду;
3) проводить спеціальну перевірку стосовно кандидатів на посаду судді, допущених до етапу дослідження досьє та проведення співбесіди кваліфікаційного оцінювання, відповідно до статті 75 цього Закону. Результати спеціальної перевірки враховуються при ухваленні рішення Комісії за результатами кваліфікаційного оцінювання;
4) за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду ухвалює рішення про підтвердження або непідтвердження здатності таких кандидатів здійснювати правосуддя у відповідному суді та визначає рейтинг для участі у конкурсі кандидатів, які підтвердили здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, визначає переможця конкурсу на зайняття вакантної посади судді у відповідному суді та ухвалює рішення про рекомендацію або про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді.
125. Законом України від 09 грудня 2023 року № 3511-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри» (далі - Закон № 3511?IX), який набрав чинності 30 грудня 2023 року, внесено зміни до Закону № 1402-VIII, зокрема викладено в новій редакції розділ IV «Порядок зайняття посади судді» та доповнено пунктами 57-61 розділ XII «Прикінцеві та перехідні положення».
126. За змістом пункту 57, який згідно із Законом України від 20 листопада 2024 року № 4072-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо особливостей складання кваліфікаційного іспиту» (далі - Закон № 4072-IX) змінений на пункт 57-1, ВККС завершує конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошений рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, за правилами, які діють після набрання чинності Законом № 3511-IX.
127. ВККС проводить кваліфікаційний іспит в межах конкурсу, передбаченого цим пунктом, за правилами, які діють після набрання чинності Законом № 4072-IX.
128. Статтею 88 Закону № 1402-VIII встановлено, що ВККС ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
129. Суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС України.
130. Частиною третьою цієї статті передбачено, що рішення ВККС, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;
2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання;
3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;
4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.
131. Отже, за Законом № 1402-VІІІ призначення на посаду судді, зокрема вакантну посаду судді апеляційного суду, здійснюється за конкурсом, який уповноважена проводити ВККС. Конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду Комісія проводить на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання. Одним з етапів кваліфікаційного оцінювання є дослідження досьє та проведення співбесіди. Саме на етапі співбесіди Комісія перевіряє відповідність судді (кандидата на посаду судді) вимогам до посади судді за критеріями компетентності (професійної, особистої, соціальної), доброчесності та професійної етики згідно з визначеними показниками. При цьому у Положенні № 20/зп-25 Комісія роз`яснила як зміст критеріїв, так і їх складові, передбачивши низку показників. Останні також розтлумачені з точки зору конкретних якостей, які оцінюються в межах кожного з них.
132. У межах процедури кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду судді, з урахуванням мети і завдань його проведення, обов`язком (повноваженням) ВККС є з`ясування й оцінка усіх аспектів життя і діяльності такого кандидата не лише професійного характеру, але й морально-етичного.
133. За своєю правовою природою діяльність Комісії полягає в обов`язку держави перед суспільством сформувати такий суддівський корпус, представники якого за їхніми якостями не викликали б недовіри у громадян України. Зважаючи, що надані суддям повноваження тісно пов`язані з такими цінностями правосуддя, як незалежність, неупередженість, чесність, честь, гідність, професіоналізм, й зазначені цінності є передумовами довіри суспільства до здійснення правосуддя, ВККС зобов`язана перевірити компетентність, професійну етику та доброчесність судді.
134. Комісія з огляду на свій правовий статус повинна визначити, чи відповідає поведінка судді / кандидата на посаду судді основоположним принципам її регламентації, високі стандарти якої визначено, зокрема, у Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року (схвалені резолюцією Економічної та соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23), а також у Кодексі суддівської етики.
135. Основоположні принципи впроваджені у національну систему правил і норм, що формують моральний аспект поведінки суддів, та викладені, зокрема, у Кодексі суддівської етики, затвердженому у новій редакції рішенням ХХ (чергового) з`їзду суддів України від 18 вересня 2024 року.
136. Відповідно до цього Кодексу суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.
137. За загальними правилами Кодексу суддівської етики судді зобов`язані демонструвати і пропагувати високі стандарти поведінки, у зв`язку із чим беруть на себе більш істотні обмеження, пов`язані з дотриманням етичних норм як у поведінці під час здійснення правосуддя, так і в позасудовій поведінці.
138. Згідно з положеннями Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів на 316-й нараді заступників міністрів від 11 березня 1980 року, як дискреційне повноваження слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
139. В аспекті наведеного треба вкотре зазначити, що повноваження Комісії стосовно кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді є дискреційними та виключною компетенцією її як уповноваженого органу, постійно діючого у вітчизняній системі судоустрою. При цьому оцінювання відбувається з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями, до яких належать компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо), професійна етика, доброчесність. Рішення приймається за внутрішнім переконанням членів Комісії.
140. Жоден інший суб`єкт чи орган, зокрема й суд, не може здійснювати втручання у здійснення суб`єктом владних повноважень своєї компетенції, зокрема компетенції Комісії щодо оцінювання кандидатів на посаду судді в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів.
141. Такий підхід неодноразово висловлювався Великою Палатою (постанови від 07 квітня 2021 року у справі № 9901/87/19, від 14 листопада 2024 року у справах № 990/139/24, № 990/71/24) і є застосовним до спірних правовідносин.
142. Водночас варто також врахувати висновки Великої Палати щодо меж дискреції ВККС у конкурсних процедурах (постанови від 20 березня 2025 року у справі № 990/85/24, від 28 листопада 2024 року у справі № 990/92/24). Такі висновки хоча і сформульовані у правовідносинах, пов`язаних із конкурсною процедурою добору кандидатів на посаду судді місцевого суду, однак безпосередній підхід є застосовним і до конкурсних процедур на зайняття вакантних посад суддів, зокрема, апеляційних судів.
143. Межі дискреції ВККС у конкурсній процедурі на зайняття вакантних посад суддів, у тому числі в апеляційних судах, зокрема і прийняття рішення за результатами проведення співбесіди з кандидатами, не можуть бути неосяжними та повинні підлягати зовнішньому публічному контролю. Процес розгляду Комісією питання про підтвердження або непідтвердження здатності таких кандидатів здійснювати правосуддя у відповідному суді, як і прийняте за результатом цього процесу рішення, мають бути зрозумілим як суддям (кандидатам на посаду судді), щодо яких їх ухвалено, так і незалежному сторонньому спостерігачу.
144. Обсяг і ступінь мотивації рішення залежить від конкретних обставин, які були предметом розгляду, але у будь-якому випадку має показувати, приміром, що доводи / пояснення судді (кандидата на посаду судді) взято до уваги і, що важливо, давати розуміння, чому і чим керувалася ВККС, коли оцінювала відповідність цього судді (кандидата на посаду судді) критеріям компетентності, доброчесності чи професійної етики.
145. Отже, одним із завдань адміністративного судочинства є перевірка реалізації суб`єктами владних повноважень їхніх дискреційних повноважень, зокрема, за критеріями обґрунтованості, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Визначальним критерієм правомірності рішення ВККС про непідтвердження здатності кандидатів здійснювати правосуддя у відповідному апеляційному суді в аспекті їх відповідності критеріям компетентності, доброчесності та професійної етики є встановлення Комісією обставин, які мають істотний вплив на прийняття рішення, та мотивів, з яких ВККС дійшла відповідних висновків.
146. ВККС відповідно до свого статусу, повноважень, встановленого законом порядку, мети і завдань, які перед нею стоять, вільна у виборі підстав і, керуючись власною оцінкою цих підстав, вправі визнати кандидата таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді.
147. Проте нормативне визначення підстав оскарження рішення ВККС щодо кандидата на посаду судді у зв`язку з тим, що рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків, означає, що підстави для визнання кандидата таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді за критеріями компетентності (професійної, особистої, соціальної тощо), професійної етики, доброчесності, мають існувати та не повинні бути формальними, номінальними чи декларативними.
148. Суд повинен забезпечити, щоб реалізація Комісією дискреційних повноважень під час проведення кваліфікаційного оцінювання не була свавільною.
149. У цій справі позивач оскаржує рішення ВККС, прийняті щодо нього за результатами співбесіди у межах конкурсу на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеного рішенням ВККС від 14 вересня 2023 року
№ 94/зп-23 (зі змінами та доповненнями), якими:
- визначено, що за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання він набрав 670,87 бала і питання про підтвердження здатності здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді внесено на розгляд ВККС у пленарному складі (рішення Першої палати ВККС № 28/ас-25 від 15 травня 2025 року);
- визнано його таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді (рішення ВККС у пленарному складі
№ 83/ас-25 від 09 червня 2025 року).
150. Так, відповідно до частини другої статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.
151. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон № 1402-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
152. Згідно із частиною першою статті 92 Закону № 1402-VIII ВККС є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.
153. За приписами частини першої статті 93 Закону № 1402-VIII ВККС проводить добір кандидатів для призначення на посаду судді, у тому числі організовує проведення щодо них спеціальної перевірки відповідно до закону та приймає кваліфікаційний іспит, проводить кваліфікаційне оцінювання, затверджує форму і зміст заяви про участь у доборі кандидатів на посаду судді, анкети кандидата на посаду судді, порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, порядок формування і ведення суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді), програму та порядок проходження початкової підготовки судді тощо.
154. За частиною першою статті 79 Закону № 1402-VIII (у редакції, чинній до 30 грудня 2023 року) конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу.
155. Відповідно до частин третьої - п`ятої статті 79 Закону № 1402-VIII для проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді ВККС ухвалює рішення про його оголошення, розміщує відповідну інформацію на своєму офіційному вебсайті і вебпорталі судової влади та публікує її у визначених нею друкованих засобах масової інформації не пізніше як за місяць до дня проведення конкурсу. Загальний порядок подання заяви для участі у конкурсі та умови його проведення визначаються ВККС. Інформація про подання заяви для участі у конкурсі на заміщення конкретної вакантної посади судді оприлюднюється на офіційному вебсайті ВККС.
156. Статтею 79 Закону № 1402-VIII установлено, що конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується ВККС, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
157. Загальний порядок подання заяви та документів для участі в конкурсі, порядок проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді місцевого, апеляційного, вищого спеціалізованого судів або судді Верховного Суду та внесення за результатами конкурсу до Вищої ради правосуддя рекомендації про призначення кандидата на посаду судді визначено в Положенні про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженому рішенням Комісії від 02 листопада 2016 року № 141/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 29 лютого 2024 року № 72/зп-24; далі - Положення № 141/зп-16).
158. Принципами проведення конкурсу є справедливість, законність, публічність, прозорість, відкритість і рівність умов для його учасників, об`єктивність, неупередженість та повага до прав людини (пункт 1.3 Положення № 141/зп-16).
159. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 79-2 Закону № 1402-VIII ВККС проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду чи суддів Верховного Суду - на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 цього Закону. Аналогічні приписи передбачені пунктом 1.5 Положення № 141/зп-16.
160. За змістом Положення № 141/зп-16 співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження досьє та складається з таких етапів: оголошення доповіді за результатами дослідження досьє; надання судді (кандидату на посаду судді) можливості доповнити, уточнити чи спростувати оголошену в доповіді інформацію; послідовне обговорення з суддею (кандидатом на посаду судді) показників, оцінювання яких потребує уточнення, з метою прийняття остаточного рішення щодо підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Обговорення відбувається шляхом опитування судді (кандидата на посаду судді) доповідачем і членами Комісії та надання суддею (кандидатом на посаду судді) відповідей і пояснень. Під час співбесіди обов`язковому обговоренню з суддею (кандидатом) підлягають дані щодо його відповідності критеріям професійної етики та доброчесності.
161. Суддя (кандидат на посаду судді) до проведення співбесіди має право: знайомитися з матеріалами досьє не пізніше ніж за десять робочих днів до проведення співбесіди, крім випадку проведення кваліфікаційного оцінювання за рішенням Комісії у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення; надавати документи (завірені копії документів) чи іншу інформацію, яка дорівнює, спростовує чи уточнює дані, що містяться у досьє; надати свої пояснення, зокрема у письмовому вигляді. Письмові пояснення надаються суддею (кандидатом на посаду судді) не пізніше п`яти робочих днів з дня ознайомлення з матеріалами досьє. Усні пояснення надаються суддею під час проведення співбесіди.
162. Суддя (кандидат на посаду судді), який проходить кваліфікаційне оцінювання, під час співбесіди має право надавати пояснення з питань, пов`язаних з проходженням іспиту, та щодо інформації і документів, що містяться у його досьє, надавати коментарі, документи та інформацію за розділами досьє. Члени Комісії мають право ставити судді (кандидату на посаду судді) запитання щодо оголошених під час доповіді показників, самостійно знайомитися з досьє, ставити запитання доповідачу, порушувати перед Комісією питання, які виникли під час ознайомлення з досьє.
163. Подібний за своїм змістом порядок проведення співбесіди в подальшому і був закріплений у новій редакції цього Положення.
164. Згідно із частиною другою статті 79-3 Закону № 1402-VIII у конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду), частиною першою чи другою статті 33 (для вищого спеціалізованого суду) цього Закону.
165. Отже, необхідною умовою зайняття посади судді апеляційного суду є проходження кваліфікаційного оцінювання з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.
166. Завдання, підстави, порядок проведення та етапи кваліфікаційного оцінювання визначено в главі 1 «Кваліфікаційне оцінювання суддів» розділу V «Кваліфікаційний рівень судді» Закону № 1402-VIII.
167. Статтею 83 Закону № 1402-VIII передбачено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, спеціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККС.
168. Відповідно до частини першої статті 85 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення кваліфікаційного іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди.
169. Частинами першою, другою, п`ятою статті 83 Закону № 1402-VIII встановлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.
170. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.
171. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККС.
172. Відповідно до частини дев`ятої статті 69 Закону № 1402-VIII кандидат на посаду судді відповідає критерію доброчесності, якщо відсутні обґрунтовані сумніви у його незалежності, чесності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, у дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті, а також щодо законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу.
173. Положення цієї норми не визначають критеріїв, які б надавали можливість чітко кваліфікувати невідповідність кандидата критерію доброчесності. Це означає, що, з одного боку, Комісія наділена досить широкою свободою розсуду під час оцінки кандидата на посаду судді критеріям доброчесності, з іншого - нормативна невизначеність (неврегульованість) цього питання, тобто відсутність чітких, зрозумілих для кожного учасника орієнтирів, покладає на Комісію обов`язок належно мотивувати її висновки, якщо вона вважатиме, що допущене кандидатом порушення є істотним і породжує обґрунтований сумнів у його доброчесності, а отже, свідчить про невідповідність вимогам до кандидата на посаду судді.
174. Визначені законом етапи конкурсу та призначення на посаду судді покликані встановити відповідність кандидата передбаченим Конституцією України та Законом № 1402-VIII вимогам, зокрема, критеріям компетентності (професійна, особиста, соціальна тощо), доброчесності та професійної етики, Комісія має перевірити наявність інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з призначенням кандидата на посаду судді. Ці заходи об`єднані метою забезпечити авторитет та довіру до судової влади, які формуються залежно від персонального складу осіб, що призначаються на посади суддів.
175. Суд першої інстанції слушно послався на практику Великої Палати, яка, зокрема у своїх постановах від 10 листопада 2022 року у справі № 9901/355/21, від 30 травня 2024 року у справі № 990/3/24, неодноразово зазначала, що критерій доброчесності є надзвичайно важливим з огляду на те, яку роль відіграє судова влада у становленні правової держави. Саме доброчесність є ключовою категорією у формуванні морально-етичного образу суддів, запорукою формування довіри народу до суддів та судової влади в цілому.
176. Доброчесність - це необхідна морально-етична складова діяльності судді, яка, серед іншого, визначає межу і спосіб його поведінки, що базується на принципах об`єктивного ставлення до сторін у справах та чесності у способі власного життя, виконанні своїх обов`язків та здійсненні правосуддя.
177. Вимоги до професійної етики судді визначені Кодексом суддівської етики, затвердженим ХІ черговим з`їздом суддів України 22 лютого 2013 року, та Бангалорськими принципами поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схваленими Резолюцією Економічної та соціальної ради ООН 27 липня 2006 року № 1006/23.
178. З огляду на вимогу доброчесності від особи, яка реалізує право на заняття посади судді, очікується уважність стосовно розкриття даних під час участі у відповідному конкурсі, а також чітка, логічна та послідовна позиція.
179. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Комісією (частина п`ята статті 83 Закону № 1402-VIII).
180. Відповідно до частини другої статті 85 Закону № 1402-VIII кваліфікаційний іспит для цілей кваліфікаційного оцінювання є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться в порядку, передбаченому статтею 74 цього Закону, з урахуванням особливостей, встановлених цією главою.
181. Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичного завдання. Анонімне тестування проводиться щодо когнітивних здібностей, історії української державності, загальних знань у сфері права та спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності. Практичне завдання проводиться щодо спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності.
182. Рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 затверджено Положення № 20/зп-25.
183. Пунктами 1.3-1.4 Положення № 20/зп-25 передбачено, що завданням кваліфікаційного оцінювання є встановлення відповідності кандидата на посаду судді вимогам до посади судді за критеріями компетентності (професійна, особиста, соціальна), доброчесності та професійної етики згідно з визначеними показниками, а основними принципами кваліфікаційного оцінювання є автономність, запобігання конфлікту інтересів, об`єктивність, неупередженість, прозорість, публічність, рівність умов для кандидатів на посаду судді.
184. Частинами першою - третьою статті 79-5 Закону № 1402-VIII встановлено, що після визначення переможця конкурсу Комісія на своєму засіданні проводить з ним співбесіду.
185. За результатами співбесіди Комісія ухвалює: (1) рішення про рекомендацію або про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді; (2) рішення про рекомендацію про переведення судді (якщо переможцем конкурсу на посаду судді місцевого суду став суддя).
186. Комісія ухвалює вмотивоване рішення про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді у разі наявності обґрунтованого сумніву щодо його відповідності критеріям доброчесності чи професійної етики. У такому разі переможцем конкурсу визначається наступний у рейтингу кандидат.
187. Відповідно до частини першої статті 88 Закону № 1402-VІІІ ВККС ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
188. Якщо ГРД у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, ВККС може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев`ятьма голосами.
189. Частиною другою цієї статті передбачено, що суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
190. Рішення Комісії, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: (1) склад членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити; (2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання; (3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання; (4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків (частина третя статті 88 Закону № 402-VІІІ).
191. Як установив суд першої інстанції і видно з матеріалів справи, позивач успішно пройшов перший етап конкурсу «Складання кваліфікаційного іспиту» та підтвердив відповідність критерію «професійна компетентність», набравши загалом 334,2 бала.
192. На етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» за результатами дослідження особистої і соціальної компетентності, а також критерію доброчесності і професійної етики позивач отримав такі бали:
- за критерієм особиста компетентність: рішучість та відповідальність - 21,67, безперервний розвиток - 20, що сумарно становить 41,67 із 50 можливих, що є вищим за 75 % (37,5 бала) від максимально можливого бала, тому Комісія дійшла висновку, що позивач відповідає критерію особистої компетентності;
- за критерієм соціальна компетентність: ефективна комунікація - 7, ефективна взаємодія - 10, стійкість мотивації - 11, емоційна стійкість - 12, що сумарно становить 40 із 50 можливих, що є вищим за 75 % (37,5 бала) від максимально можливого бала, тому Комісія дійшла висновку, що позивач відповідає критерію соціальної компетентності;
- за критерієм професійна етика та доброчесність, до яких входять: незалежність, чесність, неупередженість, сумлінність, непідкупність, дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті, - 255 балів із 300 можливих, що є вищим за 75 % (225 балів) максимально можливого бала, тому Комісія дійшла висновку, що позивач відповідає критерію професійної етики та доброчесності.
193. За результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 набрав 670,87 бала.
194. З огляду на наявність висновку ГРД про невідповідність кандидата ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, питання про підтвердження здатності позивача здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді внесено на розгляд ВККС у пленарному складі.
195. Комісією у пленарному складі проведено співбесіду з позивачем 09 червня 2025 року, в результаті якої ОСОБА_1 визнано таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді.
196. Отже, спірними у цій справі є дії Комісії та її висновки, сформульовані на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» за результатами оцінки критерію доброчесності та професійної етики.
197. Суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу, що у межах процедури проведення конкурсу та призначення на посаду судді, з урахуванням мети і завдань його проведення, обов`язком (повноваженням) Комісії є з`ясування й оцінка усіх аспектів життя і діяльності такого кандидата не лише професійного характеру, але й морально-етичного.
198. Комісія, з огляду на свій правовий статус, повинна визначити, чи відповідає поведінка кандидата на посаду судді основоположним принципам її регламентації, високі стандарти якої визначено, зокрема, у Бангалорських принципах поведінки суддів, а також у Кодексі суддівської етики.
199. Оцінювання кандидатів Комісією відбувається з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за встановленими законом критеріями, до яких належать компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо), професійна етика, доброчесність. Рішення приймається за внутрішнім переконанням членів Комісії.
200. Оскільки члени Комісії, приймаючи одне з передбачених законом рішень за результатом проведеного оцінювання кандидатів на посаду судді, керуються своїм внутрішнім переконанням, на Комісію покладається обов`язок наведення відповідних мотивів та їх обґрунтувань стосовно своєї позиції, особливо коли виникають підстави вважати, що такий кандидат не підтвердив здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді.
201. Рішення ВККС, ухвалене за результатами кваліфікаційного оцінювання, має містити обґрунтований висновок про те, за якими саме критеріями (компетентності, професійної етики або доброчесності) та на підставі яких доведених фактів, показників особа не відповідає вимогам для надання їй рекомендацій для призначення суддею.
202. Згідно із частиною сьомою статті 75 Закону № 1402-VIII якщо ВККС отримала інформацію, що може свідчити про невідповідність кандидата на посаду судді вимогам, встановленим цим Законом, колегія Комісії проводить перевірку зазначеної інформації та розглядає її на засіданні із запрошенням такого кандидата. Кандидат має право ознайомитися з цією інформацією, надавати пояснення, докази на її спростування.
203. У разі встановлення за результатами перевірки, що така інформація є обґрунтованою, колегія ВККС ухвалює вмотивоване рішення про невідповідність кандидата на посаду судді встановленим цим Законом вимогам та припинення його подальшої участі у доборі на посаду судді.
204. Відповідно до частини першої статті 87 Закону № 1402-VIII ГРД утворюється з метою сприяння ВККС у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання.
Щодо встановлення відповідності позивача критеріям професійної етики та доброчесності слід зазначити таке
205. Доброчесність та професійна етика - це взаємопов`язаний комплекс морально-етичних якостей кандидата на посаду судді, що підтверджує його незалежність, чесність та відкритість як у службовій діяльності, так і поза її межами. Він охоплює принципи неупередженості, непідкупності, відповідального ставлення до етичних норм та бездоганної поведінки у професійній діяльності та особистому житті. Цей комплекс також включає законність джерел походження майна кандидата на посаду судді, відповідність рівня його життя та життя членів його сім`ї задекларованим доходам, а також узгодженість способу життя кандидата із його попереднім правовим статусом.
206. Доброчесність і професійна етика є фундаментальними критеріями, які забезпечують суспільну довіру до судової влади та гарантують дотримання принципів верховенства права.
207. Функціонування судової влади, до складу суддівського корпусу якої входитимуть судді, які не відповідають критеріям доброчесності та професійної етики, є таким, що не відповідає очікуванням суспільства та фактично ставить під загрозу інтереси національної безпеки, громадського порядку та захист прав і свобод людей.
208. Відповідно до пунктів 2.13-2.17 Положення № 20/зп-25 відповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики оцінюється (встановлюється) за такими показниками: незалежність, чесність, неупередженість, сумлінність, непідкупність та дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті.
209. Для оцінки відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики Комісією враховуються Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затверджені Вищою радою правосуддя.
210. Показники, визначені пунктами 2.4, 2.8, 2.13 цього Положення, оцінюються за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє (досьє кандидата на посаду судді), та співбесіди.
211. Для встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання за визначеними цим Положенням показниками також може бути досліджено загальновідому і загальнодоступну інформацію.
212. У разі, якщо інформація (відомості, дані) стосовно судді (кандидата на посаду судді) стала відома під час проведення співбесіди, така інформація (відомості, дані), якщо це можливо, невідкладно долучається членом Комісії - доповідачем до суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді) та досліджується для встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання.
213. Вага критерію доброчесності та професійної етики становить 300 балів (пункт 5.8. Положення № 20/зп-25).
214. Згідно з пунктами 5.9-5.13 Положення № 20/зп-25 Комісія керується презумпцією, відповідно до якої суддя (кандидат на посаду судді) відповідає критеріям доброчесності та професійної етики. Ця презумпція є спростовною, а рівень такої відповідності підлягає з`ясуванню під час кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді).
215. Суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики у разі встановлення невідповідності або наявності обґрунтованого сумніву в його відповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 цього Положення. Такий суддя (кандидат на посаду судді) припиняє участь у кваліфікаційному оцінюванні та визнається таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.
216. Під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання враховуються обставини, що вказують на істотність порушення правил та/або норм, зокрема: тяжкість діяння та його наслідки, суб`єктивна сторона поведінки, історичний контекст події, систематичність, давність порушення тощо.
217. Кількість балів за результатами оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики може бути знижена на 15 балів за кожне виявлене порушення (одне суттєве або декілька менш суттєвих) правил та/або норм.
218. Суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, якщо остаточна кількість набраних ним балів є меншою 225.
219. Істотність порушень встановлюється Комісією при закритому обговоренні і визначається шляхом голосування. Кожне зниження балів повинно бути мотивовано в рішенні Комісії.
220. 17 грудня 2024 року Вища рада правосуддя рішенням № 3659/0/15-24 затвердила Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) з метою визначення критеріїв доброчесності та професійної етики, однакових принципів їх застосування всіма суб`єктами оцінювання.
221. Відповідно до пункту 14 Єдиних показників для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) оцінка доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) полягає в оцінюванні відповідності судді (кандидата на посаду судді) таким показникам: незалежність; неупередженість; дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті; чесність; сумлінність; непідкупність; законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу.
222. Пунктом 18 Єдиних показників для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) визначено, що чесність - це правдивість, принциповість, щирість судді (кандидата на посаду судді) у професійній діяльності та особистому житті.
223. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику чесності, якщо, зокрема, але не виключно:
1) завжди, а не лише під час виконання своїх посадових обов`язків, поводився відповідно до свого статусу, проявляв гідність і добропорядність, діяв згідно з вимогами законодавства, правилами професійної етики, вимогами академічної доброчесності, іншими етичними нормами щодо чесності;
2) надав достовірну та відому йому інформацію в деклараціях доброчесності судді (декларації доброчесності кандидата на посаду судді), деклараціях родинних зв`язків судді (декларації родинних зв`язків кандидата на посаду судді), деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, про яку має бути обізнаний;
3) надав правдиві усні та/або письмові відомості під час участі в доборі, конкурсі, кваліфікаційному оцінюванні, дисциплінарному провадженні, інших юридичних процедурах, у яких такий суддя (кандидат на посаду судді) брав та/або бере участь; не приховував таких відомостей за наявності підстав вважати, що вони були йому відомі, крім випадків, коли законодавство дозволяє відмовлятись від надання інформації;
4) під час досягнення професійних цілей та успіхів дотримувався етичних принципів щодо себе чи членів своєї сім`ї;
5) під час набуття права на об`єкти цивільних прав, отримання інших благ, переваг, пільг чи статусу, виконання обов`язків, вирішення спорів не допускав поведінки, яка на думку звичайної розсудливої людини може завдати шкоди авторитету правосуддя чи знизити рівень суспільної довіри до суду;
6) в особистому та професійному житті поводився так, щоб його поведінка на думку звичайної розсудливої людини була прикладом неухильного додержання принципу верховенства права, вимог законодавства та присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки;
7) докладає зусиль для того, щоб члени його сім`ї діяли відповідно до законодавства та утримувалися від поведінки, яка на думку звичайної розсудливої людини може завдати шкоди авторитету правосуддя чи знизити рівень суспільної довіри до суду.
224. Згідно з пунктом 21 Єдиних показників для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику законність джерел походження прав на об`єкти цивільних прав, якщо джерела походження прав на об`єкти цивільних прав судді (кандидата на посаду судді) та членів його сім`ї не викликають обґрунтованого сумніву в їх законності.
225. Законність джерел походження прав на об`єкти цивільних прав не викликає обґрунтованого сумніву, якщо, зокрема, але не виключно:
1) дії судді (кандидата на посаду судді), спрямовані на набуття прав на об`єкти цивільних прав, не суперечать вимогам законодавства, правилам професійної етики та є добросовісними;
2) вартість об`єктів цивільних прав, набутих суддею (кандидатом на посаду судді) та/або членами його сім`ї, відповідає розміру їхніх доходів, отриманих із законних джерел у періоди, що передують набуттю відповідних об`єктів цивільних прав;
3) набуте суддею (кандидатом на посаду судді) та членами його сім`ї право власності / користування на об`єкт цивільних прав безоплатно або від пов`язаної із суддею (кандидатом на посаду судді) та членами його сім`ї особи було набуте попереднім власником / власником із законних джерел за ринковою вартістю;
4) право на об`єкт цивільних прав оформлено без ознак приховування особи судді (кандидата на посаду судді) як власника або користувача;
5) право на об`єкт цивільних прав за оплатним договором набуте суддею (кандидатом на посаду судді) або членами його сім`ї за ціною, що істотно не відрізняється від ринкової вартості;
6) підстави та порядок набуття суддею (кандидатом на посаду судді) та членами його сім`ї права на об`єкт цивільних прав не мають очевидних ознак невідповідності вимогам законодавства, про які суддя (кандидат на посаду судді) та члени його сім`ї не могли не знати;
7) під час набуття або відчуження прав на об`єкт цивільних прав суддею (кандидатом на посаду судді) та членами його сім`ї дотримано вимоги антикорупційного законодавства, законодавства про оцінку та оціночну діяльність, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, податкового законодавства, нормативних актів Національного банку України, інших нормативно-правових актів.
226. Як установив суд першої інстанції, Комісія у складі Першої палати з пояснень кандидата виснувала, що позивач та його дружина 09 листопада 2021 року набули права власності на земельні ділянки площею по 2 га для ведення особистого селянського господарства, проте ОСОБА_1 скористався правом на безоплатну приватизацію земельних ділянок не з метою фактичного користування ними, а з метою формального набуття права власності без подальшого використання земель за цільовим призначенням, що, на думку Комісії, є проявом недобросовісного використання наданого законом права. А тому Комісія визнала, що вказані обставини є суттєвими порушеннями показника законності джерел походження прав на об`єкти цивільних прав та зменшила бали за критерієм професійної етики та доброчесності на 15 балів.
227. Комісія у пленарному складі щодо вказаних обставин дійшла висновку, що дії кандидата, незважаючи на їх формальну відповідність законодавству, не відповідають принципам доброчесності та професійної етики. Зокрема, встановила, що кандидат скористався правом на безоплатну приватизацію земель сільськогосподарського призначення не з метою ведення особистого селянського господарства, як це передбачено законом, а з метою досягнення особистої економічної вигоди шляхом подальшого використання таких земель для цілей, не пов`язаних із веденням сільського господарства. Такий підхід, як зазначила Комісія, свідчить про свідоме використання прогалин у правовому регулюванні та обхід встановлених процедур, передбачених для отримання земельних ділянок під промислову діяльність. Отже, Комісія дійшла висновку, що поведінка кандидата демонструє не лише формальне, а й фактичне ігнорування суті та цінностей правових норм, що підриває довіру до правових механізмів та суперечить очікуванням суспільства.
228. У позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що надавав пояснення Комісії з цього приводу і вважає, що його дії стосовно набуття права власності на земельну ділянку не порушують жодного з пунктів показника законність джерел походження прав на об`єкти цивільних прав, а обставини отримання ним земельної ділянки та висловлений намір у майбутньому використати її, змінивши цільове призначення, не є такими, що могли б викликати обґрунтований сумнів у його доброчесності. Позивач вважає, що ВККС, формулюючи свій висновок, послуговувалась суб`єктивними судженнями, які не підкріплені ні доказово, ні нормативно.
229. Велика Палата погоджується з судом першої інстанції, який відхилив наведені позивачем доводи, оскільки він (позивач) не спростував факту безоплатного отримання земель сільськогосподарського призначення без наміру їх використання, а для передачі батькові для використання на користь сімейного бізнесу.
230. У контексті таких доводів слід зазначити, що Комісія надала свою оцінку на підставі повно з`ясованих обставин, зроблені нею висновки є логічними, послідовними і передбачуваними. При цьому Комісія не залишила наведені кандидатом аргументи без відповіді та врахувала їх, зазначивши, що дії кандидата, незважаючи на їх формальну відповідність законодавству, не відповідають принципам доброчесності та професійної етики. Зокрема, Комісія вказала, що кандидат скористався правом на безоплатну приватизацію земель сільськогосподарського призначення не з метою ведення особистого селянського господарства, як це передбачено законом, а з метою досягнення особистої економічної вигоди шляхом подальшого використання таких земель для цілей, не пов`язаних із веденням сільського господарства. Такий підхід свідчить про свідоме використання прогалин у правовому регулюванні та обходження встановлених процедур, передбачених для отримання земельних ділянок під промислову діяльність. Таким чином, поведінка кандидата демонструє не лише формальне, а й фактичне ігнорування суті та цінностей правових норм, що підриває довіру до правових механізмів та суперечить очікуванням суспільства.
231. Отже, немає підстав вважати висновки відповідача щодо зазначених обставин довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів.
232. Інша обставина, на яку звернула увагу Комісія, вирішуючи питання про підтвердження або непідтвердження здатності кандидата здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді за критеріями професійної етики та доброчесності, стосувалася питання відчуження позивачем рухомого майна.
233. Як з`ясувала Комісія у складі Першої палати, у декларації за 2020 рік кандидат декларує право власності на автомобіль «Toyota Rav 4» 2010 року випуску, а у декларації за 2021 рік останній не декларує право власності на цей автомобіль, однак декларує дохід від відчуження рухомого майна в розмірі 350 000 гривень (джерело доходу - ОСОБА_2 ).
234. Комісія встановила, що на момент укладення правочину щодо відчуження автомобіля «Toyota Rav 4» 2010 року випуску у 2021 році жодного реального продажу не відбулося, кандидат формалізував перехід майна, який мав місце задовго до цього. Комісія вважала, що кандидатом було укладено удаваний правочин у формі договору купівлі-продажу автомобіля, хоча реально між сторонами було укладено договір дарування.
235.  У зв`язку із цим Комісія у складі Першої палати вирішила визнати, що вказані обставини є суттєвими порушеннями показника «чесність», та зменшила бали за критерієм професійної етики та доброчесності на 15 балів.
236. Під час співбесіди у пленарному складі позивач пояснив, що у власності його матері перебував автомобіль «Toyota Rav 4». Приблизно у 2015-2016 році його теща і тесть виявили бажання купити цей автомобіль. Автомобіль їм продали, але не переоформили. Кошти за цей автомобіль тесть віддав його мамі. Завершено оформлення цього правочину не було. У 2020 році його мати померла і цей автомобіль він отримав у спадщину. Після отримання автомобіля у спадщину він вважав за необхідне завершити оформлення правочину. Він не бачив, яким чином декларувати і провести цей правочин офіційно інакше, як купівля-продаж, тому у декларації зазначив відомості про купівлю-продаж автомобіля.
237. Комісія у пленарному складі погодилась з висновками Комісії у складі Першої палати, що на момент укладення правочину щодо відчуження автомобіля «Toyota Rav 4» 2010 року випуску у 2021 році жодного реального продажу не відбулося, кандидат формалізував перехід майна, який мав місце задовго до цього. Такі дії кандидата є порушенням принципів прозорості, добросовісності та чесності, які мають бути дотримані особою, яка претендує на посаду судді та підлягає оцінці за критерієм доброчесності та професійної етики.
238. У позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що, дійсно, вказаний автомобіль належав його матері, був проданий його тестю, мати отримала за нього гроші, але він не був переоформлений в органах МВС України. Він зареєстрував право власності на цей автомобіль за собою після смерті матері на підставі свідоцтва про право на спадщину, а в подальшому уклав договір купівлі-продажу цього автомобіля зі своїм тестем, який віддав кошти за нього декількома роками раніше його матері та в подальшому ці кошти передав йому його батько після смерті матері, а не тесть, від якого він гроші безпосередньо не отримував. Позивач задекларував отримання відповідної грошової суми не як спадщину, а як дохід від купівлі-продажу автомобіля.
239. Позивач, не заперечуючи фактів, що лягли в основу рішень ВККС, не погоджується з оцінкою його дій, яку надала Комісія в оскаржуваних рішеннях, та вважає трактування Комісією укладеного ним правочину свавільним і таким, що прямо суперечить закону.
240. При цьому суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що як на момент проведення співбесіди, так і на час розгляду справи у ВККС не було інформації про визнання цього договору купівлі-продажу нікчемним, недійсним або удаваним.
241. Водночас надані позивачем пояснення не спростовують ключової обставини, покладеної в основу висновку ВККС в цій частині, сумнів у дійсності (реальності) правочину є цілком очевидним для стороннього спостерігача, навіть з урахуванням наведених позивачем обставин та пояснень. Наведені позивачем мотиви вказують на намагання виправдати ситуацію, що склалася, проте жодним чином не доводять свавільності висновків відповідача. Зокрема, Комісія, досліджуючи під час співбесіди вказані обставини, ставила позивачеві питання, на які отримувала відповіді, яким надана оцінка з урахуванням внутрішнього переконання кожного члена Комісії як у складі Першої палати, та і у пленарному складі.
242. Ще одна обставина, на підставі якої Комісія констатувала обґрунтований сумнів щодо відповідності кандидата показнику чесність, стосувалася подання позивачем недостовірних відомостей у декларації за 2021 рік, а саме декларування грошових коштів у розмірі 350 000 гривень, які ним фактично не були отримані.
243. Під час співбесіди кандидат пояснив, що вказаного доходу він не отримував. Задекларував його, оскільки вважав, що його сім`я фактично отримала ці гроші. Пояснив, що, можливо, допустив некоректність під час декларування.
244. З огляду на викладене Комісія у складі Першої палати одноголосно вирішила зменшити бали кандидата за критеріями професійної етики та доброчесності на 15 балів за показником чесність.
245. Під час співбесіди у пленарному складі кандидат пояснив, що після того, як померла його мати, він домовився з батьком і братом щодо розподілу спадкового майна. Ним у спадщину було отримано будинок, автомобіль «Toyota Rav 4» та кошти в розмірі 350 000 гривень, які йому залишив батько у його будинку, який він успадкував. Пояснив, що не отримував ці кошти безпосередньо при укладенні договору купівлі-продажу. Ці кошти були передані його матері раніше. Вказував, що це одночасно і дохід, який був отриманий його матір`ю, і кошти, які до нього потрапили як спадщина.
246. Аналізуючи вказані обставини, Комісія у пленарному складі зауважила, що кандидатом надані суперечливі пояснення стосовно декларування грошових коштів у розмірі 350 000 гривень, що свідчить про відсутність чіткої та послідовної позиції та, на думку Комісії, вказує на недотримання принципу чесності та порушує вимоги щодо правильності та повноти заповнення декларації. Встановлені обставини демонструють неналежне розуміння кандидатом правових норм антикорупційного законодавства і відсутність належного рівня відповідальності за точність поданої інформації.
247. У позовній заяві позивач зазначив, що кошти в сумі 350 000 грн були передані йому батьком після смерті його матері - попереднього власника автомобіля, з поясненням про те, що це гроші, які раніше тесть передав матері за автомобіль. Відповідно ці кошти можливо було трактувати з точки зору декларування подвійно: і як спадщину, і одночасно як дохід від продажу автомобіля. Він задекларував вчинений правочин відчуження автомобіля, а кошти, отримані від батька після смерті матері, як дохід від продажу автомобіля. Тому вважає оскаржувані рішення невмотивованими, необґрунтованими та протиправними.
248. Надаючи оцінку доводам позивача, суд першої інстанції доречно акцентував увагу на правовій позиції Великої Палати, викладеній у постанові від 24 червня 2020 року у справі № 9901/764/18 (пункт 76), у якій зазначено, що з огляду на вимогу доброчесності від особи, яка реалізує право на зайняття посади судді, очікується уважність стосовно розкриття даних під час участі у відповідному конкурсі, а також чітка, логічна та послідовна позиція.
249. З огляду на вказане викладені в позовній заяві ОСОБА_1 аргументи, наявні у справі докази засвідчують, що позивач не заперечує обставин, оцінка яких Комісією лягла в основу спірного рішення, але висловлює незгоду із самою оцінкою цих обставин ВККС, вважаючи, що наведені Комісією мотиви не можуть слугувати підставою для висновку про наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критерію доброчесності.
250. Як уже неодноразово зазначалося, доброчесність судді є наріжним каменем довіри до суду. Вона передбачає не лише чесність у прийнятті рішень, але й прозорість у фінансових питаннях, відсутність сумнівів щодо походження майна та статків, що є проявом «найвищого ступеня довіри» для суддів, особливо тих, хто претендує на посаду в апеляційному суді. Не викликає сумніву, що звичайна розсудлива людина не буде мати довіри до судової влади, якщо серед її представників будуть особи, які не дотримуються вимог законодавства щодо декларування власних доходів та наявного майна, не можуть підтвердити законність джерел походження коштів.
251. Велика Палата погоджується із висновком суду першої інстанції, що викладені в оскаржуваних рішеннях ВККС висновки щодо обставин у справі не є довільними чи нераціональними, підтверджені доказами і не є помилковими щодо фактів. Досліджуючи ці обставини у сукупності, Комісія у складі Першої палати дійшла висновку про зняття з позивача балів за критеріями «доброчесність» та «професійна етика», а Комісія у пленарному складі, ретельно дослідивши обставини щодо безоплатного отримання позивачем та його дружиною земель сільськогосподарського призначення без наміру їх використання, щодо укладення удаваного правочину у формі договору купівлі-продажу автомобіля та щодо подання позивачем недостовірних відомостей у декларації за 2021 рік, дійшла висновку про наявність обґрунтованого сумніву у відповідності позивача критеріям доброчесності та професійної етики і, як наслідок, констатувала, що він не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді. Такий висновок не видається свавільним чи необґрунтованим і не виходить за межі виключної дискреції Комісії оцінювати кандидатів на посаду судді.
252. Доводи позивача про те, що Комісія у пленарному складі під час співбесіди з ним вийшла за межі своїх повноважень, оскільки предметом дослідження були не лише факти і твердження, викладені у відповідному висновку ГРД, суд першої інстанції обґрунтовано визнав такими, що не заслуговують на увагу з огляду на те, що відповідно до норм Положення № 20/зп-25 та Регламенту у засіданні Комісії у пленарному складі з підстави, визначеної абзацом другим частини першої статті 88 Закону № 1402-VIII, розгляду підлягають рішення Комісії, ухвалені у складі Палати про оцінювання судді (кандидата на посаду судді) на відповідність критеріям, визначеним законом, висновок ГРД, пояснення судді (кандидата на посаду судді).
253. Мотиви позивача щодо упередженості ВККС та необ`єктивного розгляду, неврахування аргументів та наданих доказів ґрунтуються на самій лише незгоді з наданою відповідачем оцінкою.
254. Щодо посилання позивача на те, що Комісія не врахувала всі його аргументи та надані докази, суд першої інстанції правильно зазначив, що відсутність у оскаржуваних рішеннях Комісії покликання на певні обставини не свідчить про те, що вказані обставини не були враховані під час ухвалення рішень.
255. Зміст спірного рішення засвідчує також, що під час проведення співбесіди з позивачем йому були забезпечені усі передбачені законом процедурні права та гарантії і перешкод у їх реалізації Комісія не створювала.
256. Водночас позивач з покликанням на об`єктивні обставини та докази, які б їх підтверджували, не зміг надати достатньо аргументованих пояснень, які б спростовували встановлені Комісією факти, покладені в основу оскаржуваних рішень. Норми, якими Комісія керувалась під час його прийняття, були чіткими і зрозумілими, прогнозованими у застосуванні та відповідали критерію якості закону, не надавали їй необмежених повноважень, чітко окреслювали межі наданої Комісії дискреції, за які відповідач не вийшов.
257. Частиною другою статті 2 КАС України визначено перелік критеріїв, на відповідність яким суд повинен перевірити рішення (дії, бездіяльність) суб`єкта владних повноважень у справах про їх оскарження.
258. Відповідно до вимог Закону № 1402-VIII суд першої інстанції з`ясував, що: обставини, які б свідчили про неповноважний склад колегії ВККС, яка ухвалила спірне рішення, відсутні; спірне рішення підписали усі члени колегії ВККС, які брали участь в його ухваленні; під час ухвалення рішення позивач був присутній; в оскаржуваному рішенні наведено посилання на визначені законом підстави його ухвалення та мотиви, з яких Комісія дійшла висновків про наявність підстав для зниження позивачу балів за вказаними критеріями.
259. Враховуючи наведене, рішення Першої палати ВККС від 15 травня 2025 року № 28/ас-25 та рішення ВККС у пленарному складі від 09 червня 2025 року № 83/ас-25 прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, підстави для визнання протиправними і скасування вказаних рішень відсутні.
260. Посилання позивача в апеляційній скарзі на статті 204, 655, 717 Цивільного кодексу України є нерелевантними для правовідносин у цій справі та не стосуються оцінки доброчесності у процедурі кваліфікаційного оцінювання.
261. Правові позиції, викладені у постановах Великої Палати від 12 лютого 2026 року у справі № 990/301/25, від 21 липня 2025 року у справі № 990/171/24, від 20 березня 2025 року у справі № 990/85/24 та від 28 листопада 2024 року у справі № 990/92/24, від 11 грудня 2025 року у справі № 990/163/24, від 14 листопада 2024 року у справі № 990/71/24, від 20 березня 2025 року у справі № 990/134/24, від 12 лютого 2026 року у справі № 990/301/25, на які посилається позивач в апеляційній скарзі, прийняті за обставин, відмінних від встановлених у цій справі, і не є такими, що суперечать правовій позиції, висловленій у розглядуваній справі.
262. Реагуючи на доводи позивача про застосування ВККС до нього дискримінаційного підходу відносно іншого кандидата, Велика Палата зазначає таке.
263. Гарантована статтею 21 Конституції України рівність усіх у правах і свободах означає необхідність забезпечення рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод.
264. Статтею 14 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою.
265. Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 1 Закону України від 06 вересня 2012 року № 5207-VI «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» дискримінація - це ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
266. Непряма дискримінація - це ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
267.  У рішенні від 7 листопада 2013 року у справі «Пічкур проти України» ЄСПЛ констатував, що дискримінація означає поводження з особами в різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях. Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об`єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну мету або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю.
268. Подібний підхід до оцінки правових обмежень застосовує й Конституційний Суд України, висновуючи, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими. У протилежному випадку встановлення обмежень означало б дискримінацію (абзац сьомий пункту 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 7 липня 2004 року № 14?рп/2004).
269. У Рекомендаціях Комітету міністрів Ради Європи № R(80)2 зазначено, що, приймаючи конкретне рішення, адміністративний орган влади має, зокрема, дотримуватися принципу рівності перед законом, не допускати несправедливої дискримінації.
270. Факт дискримінації може бути встановлений, якщо: 1) державний захід, дія чи бездіяльність, які оскаржуються, підпадають під чинність (захист, регулювання, дію) іншого положення закону, яким встановлені певні права та свободи; 2) є відмінність у поводженні проти інших осіб, котрі знаходяться в аналогічній або схожій ситуації (становищі, стані). При цьому поводження з особою, яка заявляє про дискримінаційне ставлення до неї, є істотно (разюче) відмінним і менш справедливим, ніж з іншими особами; підставами для розрізнення є особиста характеристика або статус заявника; інші особи, з якими така особа себе порівнює, знаходяться в аналогічній ситуації, а різниця у ставленні до особи не мотивована притаманною їй певною персональною ознакою.
271. Такий висновок Велика Палата зробила, зокрема в постановах від 15 червня 2023 року у справі № 800/582/16 (800/515/15), від 29 січня 2026 року у справі № 990/135/24.
272. За доводами позивача, він вбачає дискримінацію в різній оцінці Першою палатою ВККС подібних обставин щодо нього та іншого кандидата.
273. Водночас позивач не вказує та, відповідно, не обґрунтовує наявності в нього певної ознаки (через що саме), яка б могла вплинути на відмінний порівняно з іншими кандидатами підхід ВККС при оцінці його відповідності критерію доброчесності.
274. Оцінювання кандидата за критеріями доброчесності й професійної етики є персональним, комплексним і враховує усі обставини в сукупності, а не порівняно з іншими кандидатами.
275. З огляду на зазначене Велика Палата відхиляє довід ОСОБА_1 про порушення рівності під час оцінювання Першою палатою ВККС кандидатів та фактів.
276. Інші міркування і твердження позивача, викладені в апеляційній скарзі (більшість з яких є аналогічними зазначеним у позовній заяві, які суд першої інстанції ретельно перевірив і надав обґрунтовану відповідь), не спростовують правильності правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених в оскаржуваному рішенні, а спрямовані на переоцінку фактичних обставин і не містять аргументів, які б свідчили про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
277.  Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
278. На підставі частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
279. Оскільки Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду розглянув справу з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у рішенні висновків, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 266, 308, 310, 315, 316, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 лютого 2026 року у справі № 990/327/25залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий  С. О. Погрібний
Суддя-доповідач О. В. Кривенда
Судді:  О. О. Банасько С. І. Кравченко
О. В. Білоконь М. В. Мазур
О. Л. Булейко Н. М. Мартинюк
М. М. Гімон К. М. Пільков
О. А. Губська О. В. Ступак
А. А. Ємець М. Ю. Тітов
Л. Ю. Кишакевич І. В. Ткач
В. В. Король В. Ю. Уркевич

Згадані норми: Конституція України, ст. 128; Конституція України, ст. 21; Закон «Про судоустрій і статус суддів», ст. 28; Закон «Про судоустрій і статус суддів», ст. 88; Закон «Про судоустрій і статус суддів», ст. 92; Закон «Про судоустрій і статус суддів», ст. 79-2; Закон «Про судоустрій і статус суддів», ст. 79-3; Закон «Про судоустрій і статус суддів», ст. 93; Закон «Про судоустрій і статус суддів», ст. 79; Закон «Про судоустрій і статус суддів», ст. 83; Закон «Про судоустрій і статус суддів», ст. 85; Закон «Про судоустрій і статус суддів», ст. 69; Закон «Про судоустрій і статус суддів», ст. 79-5; Закон № 402-VIII, ст. 88; Закон «Про судоустрій і статус суддів», ст. 75; Закон «Про судоустрій і статус суддів», ст. 87; ЦК України, ст. 204; ЦК України, ст. 655; ЦК України, ст. 717; КАС України, ст. 2; КАС України, ст. 315; КАС України, ст. 316; КАС України, ст. 266; КАС України, ст. 308; КАС України, ст. 310; КАС України, ст. 322; КАС України, ст. 325; Конвенція (ЄКПЛ), ст. 8
Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.