# ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 922/399/26

Суд: Касаційний господарський суд ВС
Справа № 922/399/26
Дата ухвалення: 2026-10-07
Вид судочинства: Господарське
Ідентифікатор ЄДРСР: 140915001
Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/140915001
Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/140915001

Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення.

## Текст документа
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року
м. Київ

cправа № 922/399/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Міщенка І. С.,
секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,
за участю представників:
Північного міжрегіонального управління
ДПС по роботі з великими платниками податків - не з`явився,
Комунального підприємства «Харківводоканал» - Почуєва В. А.,
Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.08.2026 (у складі колегії суддів: Плахов О. В. (головуючий), Жельне С. Ч., Тихий П. В.)
та рішення Господарського суду Харківської області від 15.06.2026 (суддя Чистякова І. О.)
у справі № 922/399/26
за позовом Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
до Комунального підприємства «Харківводоканал»,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Комунального підприємства «Харківські теплові мережі»,
про зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2026 року Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з ВПП) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства «Харківводоканал» (далі - КП «Харківводоканал») про зобов`язання ліквідаційної комісії КП «Харківводоканал» визнати поточні кредиторські вимоги Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з ВПП до КП «Харківводоканал» на загальну суму 21 373 722,85 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що до позивача надійшла інформація про внесення до Єдиного державного реєстру рішення про припинення КП «Харківводоканал» в результаті реорганізації шляхом приєднання. У зв`язку з наявністю у відповідача податкового боргу позивачем були заявлені до відповідача відповідні кредиторські вимоги, у задоволенні яких головою ліквідаційної комісії КП «Харківводоканал» було відмовлено, що стало підставою для звернення позивач до суду з відповідним позовом (справа № 922/4237/25). Разом з цим, у зв`язку із збільшенням податкового боргу відповідача позивачем 16.12.2025 було направлено голові комісії заяву про визнання поточних кредиторських вимог на суму 26 787 865,75 грн, які протягом періоду з 16.12.2025 по 06.02.2026 були зменшені через погашення платником (відповідачем) заборгованості перед державним бюджетом за кредитами, залученими державою у сумі 5 414 142,90 грн.
З огляду на те, що відповіді за результатами розгляду зазначеної заяви відповідачем надано не було, позивач посилаючись на частину 3 статті 112 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухиленні від їх розгляду кредитор має право звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії, зазначає про наявність підстав для зобов`язання ліквідаційної комісії КП «Харківводоканал» визнати поточні кредиторські вимоги позивача до КП «Харківводоканал» на загальну суму 21 373 722,85 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.03.2026 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» (далі - КП «Харківські теплові мережі»).
Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.06.2026, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.08.2026, відмовлено в задоволенні позову повністю.
Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, у серпні 2026 року Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з ВПП подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.08.2026 та рішення Господарського суду Харківської області від 15.06.2026 скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.09.2026 відкрито касаційне провадження у справі № 922/399/26 за касаційною скаргою Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з ВПП на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.08.2026 та рішення Господарського суду Харківської області від 15.06.2026 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 07.10.2026.
КП «Харківводоканал» у відзиві на касаційну скаргу посилається на необґрунтованість доводів, наведених у касаційній скарзі, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з ВПП, КП «Харківські теплові мережі» у судове засідання своїх представників не направили.
Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.
Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.
Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.
Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення зазначеним учасникам справи ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, та те, що зазначені учасники справи не зверталися до суду з будь-якими заявами щодо розгляду справи, явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представників Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з ВПП, КП «Харківські теплові мережі».
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника КП «Харківводоканал», дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Судами попередніх інстанцій установлено, що на обліку в Північному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з ВПП перебуває Комунальне підприємство «Харківводоканал» ( код ЄДПОУ 03361715).
КП «Харківводоканал» має свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи від 18.05.1995, номер запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 14801200000010649.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань КП «Харківводоканал» знаходиться за адресою: вул. Конторська, 90, м. Харків.
Рішенням Харківської міської ради від 30.04.2025 №813/25 «Про реорганізацію комунальних підприємств та зміну назви» відповідно до статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 81, 82, 104-108 Цивільного кодексу України, статей 24, 55, 78 Господарського кодексу України, Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», з метою раціонального використання майна комунальної власності Харківської міської територіальної громади, керуючись 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішено реорганізувати КП «Харківводоканал» шляхом приєднання до КП «Харківські теплові мережі» (пункт 1); вважати КП «Харківські теплові мережі» правонаступником усього майна, прав та обов`язків КП «Харківводоканал» (пункт 2); змінити назву КП «Харківські теплові мережі» на КП «Харківські технологічні мережі» після завершення процедури реорганізації (пункт 3); зобов`язано виконавчі органи Харківської міської ради, КП «Харківські теплові мережі» та КП «Харківводоканал» здійснити відповідні заходи, передбачені чинним законодавством України, необхідні для здійснення реорганізації КП «Харківводоканал» (пункт 4); контроль за виконанням рішення покладено на постійну комісію Харківської міської ради з питань житлово - комунального господарства, благоустрою та інженерної інфраструктури міста (пункт 5).
До Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з ВПП надійшла інформація з ЄДР стосовно внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи КП «Харківводоканал» в результаті її реорганізації шляхом приєднання, а саме: номер запису в ЄДР: 1004801270056010649; Голова комісії з припинення - Ленчик М. М. (далі - Голова комісії), ІНН 3105720332 з 09.07.2025; місцезнаходження ліквідаційної комісії: вул. Руставелі, 46/48, кв. 33, м. Харків, Харківська область; встановлено термін, до якого кредитори мають подати свої вимоги - 03.09.2025.
02.09.2025 Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з ВПП особисто вручені голові комісії з припинення КП «Харківводоканал» кредиторські вимоги до КП «Харківводоканал» в сумі 967 159 615,77 грн, за результатами розгляду яких головою комісії відмовлено у задоволенні таких кредиторських вимог (лист від 01.10.2025 № 05-05/10252 (вх. № 2508/6 від 06.10.2025)).
20.11.2025 до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з ВПП надійшла інформація з ЄДР про зміну складу комісії з припинення КП «Харківводоканал», а саме, головою комісії з припинення призначено Тараканова О. Ю.
У зв`язку із відмовою у задоволенні кредиторських вимог, Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з ВПП у листопаді 2025 року звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до КП «Харківводоканал» про визнання неправомірними дії щодо відмови голови комісії з припинення КП «Харківводоканал» прийняти вимоги до боржника на загальну суму 944 535 540,88 грн, зобов`язати ліквідаційну комісію КП «Харківводоканал» визнати кредиторські вимоги Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з ВПП до КП «Харківводоканал» на загальну суму 944 535 540,88 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.12.2025 прийнято позовну заяву Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/4237/25.
В подальшому, у зв`язку із збільшенням податкового боргу відповідача, Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з ВПП 16.12.2025 направлено лист (трек-номер 6101200156237) голові комісії з припинення КП «Харківводоканал» з додатковими поточними кредиторськими вимогами на загальну суму 26 787 865,75 грн, які з:
- податкового боргу з ПДВ (ККДБ 14010100) на загальну суму 5 661 627,48 грн, в т.ч. пеня нарахована відповідно статті 129 Податкового кодексу України на несвоєчасно сплачену суму податкових зобов`язань по ПДВ, в сумі 3 468 594,48 грн за період з 05.04.2019 по 16.12.2025;
- податковий борг з екологічного податку від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об`єкти (ККДБ 19010200) в сумі 15 712 095,37 грн, в т.ч. пеня 75 497,9 грн;
- заборгованість перед державним бюджетом за кредитами, залученими державою, в сумі 5 414 142,90 грн.
У зв`язку із погашенням відповідачем заборгованості перед державним бюджетом за кредитами, залученими державою, в сумі 5 414 142,90 грн у період з 16.12.2025 по 06.02.2026, відбулось зменшення суми кредиторських вимог.
Відповіді за результатами розгляду зазначеної заяви відповідачем надано не було.
Зазначені обставини стали підставою для звернення Північного міжрегіонального управлінням ДПС по роботі з ВПП до суду з відповідними позовними вимогами.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що рішенням уповноваженого органу місцевого самоврядування (Харківською міською радою) вирішено реорганізувати КП «Харківводоканал» шляхом його приєднання до КП «Харківські теплові мережі», така форма реорганізації відповідно до статей 104, 107 Цивільного кодексу України зумовлює перехід всього майна, прав та обов`язків юридичної особи, що приєднується, до правонаступника. Отже, ураховуючи те, що у спірних правовідносинах має місце не ліквідація, а саме реорганізація КП «Харківводоканал» шляхом його приєднання до іншої юридичної особи, що виключає наявність підстав для застосування механізму, передбаченого частиною 3 статті 112 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку про обрання позивачем не передбаченого законом та неефективного способу захисту, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
У поданій касаційній скарзі на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з ВПП послалось на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини 2 статті 107 Цивільного кодексу України у взаємозв`язку з нормами Податкового кодексу України в частині обов`язку комісії з реорганізації (шляхом приєднання) приймати, розглядати та включати до передавального акта вимоги контролюючого органу щодо узгодженого та неузгодженого (оспорюваного) податкового боргу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд, розглянувши касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з ВПП, виходить із такого.
Відповідно до частини 1 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.
Статтею 105 Цивільного кодексу України передбачено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов`язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію (частина 1).
Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється (частина 3).
До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється (частина 4).
За приписами статті 106 Цивільного кодексу України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.
Згідно з частинами 2 та 3 статті 107 Цивільного кодексу України після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами комісія з припинення складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи стосовно всіх її кредиторів і боржників, включаючи зобов`язання, що оспорюються сторонами. Передавальний акт затверджується органом, який прийняв рішення про припинення юридичної особи.
Як встановлено судами попередніх інстанцій у справі № 922/399/26, що розглядається, позовні вимоги Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з ВПП обґрунтовані відмовою комісії з припинення юридичної особи у задоволенні кредиторських вимог позивача з посиланням на частину 3 статті 112 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 3 статті 112 Цивільного кодексу України, у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.
Обґрунтовуючи свій висновок про відсутність підстав для застосування у спірних правовідносин частини 3 статті 112 Цивільного кодексу України, суди попередніх інстанцій виходили із того, що положення цієї статті регулюють правовідносини, пов`язані з повною ліквідацією юридичної особи - боржника як суб`єкта права без будь-якого правонаступництва, і функціонально спрямовані на захист кредиторів в ситуації припинення боржника без правонаступництва.
Зі змісту статті 112 Цивільного кодексу України вбачається, що вона визначає черговість задоволення вимог кредиторів, правові наслідки пропущення ними строків звернення до ліквідаційної комісії, порядок здійснення розрахунків, а також правовий режим майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.
Законодавчою метою норми частини 3 статті 112 Цивільного кодексу України є забезпечення судового захисту кредитора у разі відмови ліквідаційної комісії, коли юридична особа припиняється без правонаступника. За своєю правовою природою ця норма є такою, що спрямована на забезпечення балансу інтересів кредитора і ліквідованої юридичної особи у ситуації, коли така юридична особа припиняється без правонаступництва, а отже, кредитор втрачає боржника як суб`єкта цивільних прав та обов`язків.
Саме в цій ситуації законодавець покладає на ліквідаційну комісію функцію формування ліквідаційної маси, надає кредитору право звернутися до суду у разі відмови ліквідаційної комісії та пов`язує можливість задоволення вимог винятково з майном, що залишилося після ліквідації юридичної особи.
Натомість, з огляду на наведені вище положення, законодавець визначив дві форми припинення юридичної особи - реорганізацію та ліквідацію, а також розмежував їхні правові наслідки. На відміну від ліквідації, припинення юридичної особи внаслідок реорганізації передбачає перехід усього майна, прав та обов`язків до її правонаступників (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14.08.2025 у справі №914/2961/22).
Як установлено судами попередніх інстанцій у справі, що розглядається, рішенням Харківської міської ради від 30.04.2025 № 813/25 «Про реорганізацію комунальних підприємств та зміну назви» вирішено реорганізувати КП «Харківводоканал» шляхом приєднання до КП «Харківські теплові мережі»; визначено, що КП «Харківські теплові мережі» є правонаступником усього майна, прав та обов`язків КП «Харківводоканал».
Зазначене рішення прийнято уповноваженим органом місцевого самоврядування в межах його компетенції та є юридичною підставою для здійснення реорганізації у формі приєднання.
Відповідно до статей 104, 107 Цивільного кодексу України така форма реорганізації зумовлює перехід усього майна, прав та обов`язків юридичної особи, що приєднується, до правонаступника.
Оскільки зазначеним рішенням Харківської міської ради не передбачено розподілу прав та обов`язків між кількома суб`єктами, приєднання має наслідком універсальний перехід усього комплексу прав та обов`язків до юридичної особи, до якої здійснено приєднання.
Тобто законодавець пов`язує реорганізацію юридичної особи шляхом приєднання з переходом до правонаступника всіх прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється, на підставі передавального акта, який фіксує факт такого переходу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17 виснувала, що лише при припиненні суб`єкта господарювання шляхом поділу в розподільчому балансі визначається правонаступництво між кількома особами. Натомість при злитті, приєднанні чи перетворенні правонаступником є одна особа, а тому будь-який розподіл прав та обов`язків виключається. Відсутність у передавальному акті згадки про конкретне майно або зобов`язання не означає, що вони не перейшли до правонаступника.
Також, у постанові Верховного Суду від 11.02.2026 у справі № 761/40822/21 наголошено, що правонаступництво юридичної особи за своєю природою є універсальним та передбачає одночасний перехід до правонаступника всіх прав і обов`язків юридичної особи, що припиняється, незалежно від їх виявлення на момент правонаступництва. Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган спрямовує волю на передачу не окремих прав чи обов`язків, а всієї їх сукупності. Тобто, у разі універсального правонаступництва до правонаступника чи правонаступників переходить усе майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать (незалежно від їх виявлення на момент правонаступництва), на підставі передавального акта.
Крім того, за висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 09.03.2026 у справі № 520/35281/24, волевиявлення уповноваженого органу, спрямоване на реорганізацію шляхом приєднання, має наслідком передачу не окремих прав чи обов`язків, а всієї їх сукупності як єдиного майнового комплексу. За своєю правовою природою такий перехід є універсальним правонаступництвом, що означає повний та безумовний перехід до правонаступника всіх без винятку прав і обов`язків юридичної особи, яка припиняється.
Таким чином, при приєднанні всі права та обов`язки боржника автоматично переходять до правонаступника, а тому потреба в механізмі, передбаченому статтею 112 Цивільного кодексу України, об`єктивно відсутня.
З огляду на викладене, ураховуючи те, що у межах спірних правовідносин має місце не ліквідація КП «Харківводоканал», а його реорганізація шляхом приєднання до КП «Харківські теплові мережі», що виключає наявність будь-яких передумов для застосування механізму, передбаченого частиною третьою статті 112 Цивільного кодексу України, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем обрано непередбачений законом та неефективний спосіб захисту.
Оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту є самостійною підставою для відмови у позові, суди попередніх інстанціях правомірно виснували про відмову у задоволення заявлених позивачем позовних вимог.
Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 02.09.2026 у справі № 922/4237/25.
За таких обставин відсутні підстави для скасування законних та обґрунтованих рішень судів попередніх інстанцій.
Доводи скаржника про те, що невчинення комісією з реорганізації дій щодо чіткої фіксації податкових зобов`язань у передавальному акті має наслідком позбавлення державних органів можливості ефективно адмініструвати та стягувати кошти після завершення приєднання, суд касаційної інстанції вважає безпідставними з огляду на наступне.
Як вже зазначалось вище, зі змісту частини першої статті 104 та статті 107 ЦК України у їх системному зв`язку з наведеними вище правовими позиціями Верховного Суду випливає, що при реорганізації юридичної особи шляхом приєднання, до правонаступника переходить увесь комплекс прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється, без будь-яких винятків чи обмежень. Такий перехід охоплює всі активи і пасиви, включаючи наявні, спірні та невиконані зобов`язання.
Волевиявлення уповноваженого органу, спрямоване на реорганізацію шляхом приєднання, має наслідком передачу не окремих прав чи обов`язків, а всієї їх сукупності як єдиного майнового комплексу. За своєю правовою природою такий перехід є універсальним правонаступництвом, що означає повний та безумовний перехід до правонаступника всіх без винятку прав і обов`язків юридичної особи, яка припиняється.
Отже, при реорганізації шляхом приєднання немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків. Внаслідок приєднання правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при такому виді реорганізації неможливий (аналогічний висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.09.2020 у справі № 296/443/16-ц).
З огляду на викладене, підстави для формування Верховним Судом зазначеного скаржником у касаційній скарзі висновку відсутні.
Отже, підстава касаційного оскарження судових рішень, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження під час касаційного провадження.
Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанції, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з ВПП, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - без змін.
Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.08.2026 та рішення Господарського суду Харківської області від 15.06.2026 у справі № 922/399/26 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. С. Берднік
Судді: В. А. Зуєв
І. С. Міщенко

Згадані норми: ЦК України, ст. 112; ЦК України, ст. 107; ЦК України, ст. 104; ЦК України, ст. 105; ЦК України, ст. 106; ГПК України, ст. 287; ГПК України, ст. 301; ГПК України, ст. 202; ГПК України, ст. 300; ГПК України, ст. 308; ГПК України, ст. 309; ГПК України, ст. 129; ГПК України, ст. 314; ГПК України, ст. 315; ГПК України, ст. 317; ПК України, ст. 129
Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.