# ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 212/7542/20

Суд: Касаційний цивільний суд ВС
Справа № 212/7542/20
Дата ухвалення: 2026-10-07
Вид судочинства: Цивільне
Ідентифікатор ЄДРСР: 140951333
Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/140951333
Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/140951333

Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення.

## Текст документа
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 212/7542/20
провадження № 61-7903св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі - Верховний Суд): головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. (суддя-доповідач),
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого рогу Дніпропетровської області від 05 квітня 2024 року у складі судді Власенко М. Д. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Бондар Я. М., Корчистої О. І.
у цивільній справі
за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» (далі - позивач, банк)
до
відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (далі - відповідачі)
про стягнення заборгованості,
ухвалив постанову про таке:
I. Вступ
1. У жовтні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості.
2. Суд першої інстанції позов задовольнив частково.
3. Апеляційний суд рішення суду першої інстанції в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 скасував, в цій частині ухвалив нове рішення про стягнення цих коштів солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
4. Відповідач ОСОБА_1 оскаржив рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в касаційному порядку. Підставою касаційного оскарження вказав те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду, перелік яких навів у касаційній скарзі.
5. Оскаржувані судові рішення переглядаються в межах, передбачених статтею 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), у зв`язку із чим Верховний Суд вирішує питання права, а не факту.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду оскаржується лише в частині вимог про стягнення основної суми заборгованості в сумі 14 354,66 дол. США. В частині стягнення комісії в сумі 7 575,68 дол. США судові рішення не оскаржуються, тому в касаційному порядку не переглядаються.
ІІ. Короткий зміст позовних вимог
6. Позов обґрунтований так:
- 25 травня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» (далі - ПАТ «Сведбанк») та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами, а 15 червня 2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та Акціонерним товариством «Альфа Банк» (далі - «Альфа Банк») укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором;
- за вказаними договорами відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 0309/1107/71-439 від 12 листопада 2007 року, укладеного між АТ «ТАС-Комерцбанк», правонаступник якого ВАТ «Сведбанк» (ПАТ «Сведбанк»), та ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк»;
- відповідно до договору банк зобов`язується надати ОСОБА_1 кошти у сумі 23 000 дол. США, який зобов`язується повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором;
- банк свої зобов`язання виконав у повному обсязі, надавши ОСОБА_1 23 000 дол. США, проте відповідач неналежно виконує взяті на себе зобов`язання, чим істотно порушує умови договору, у результаті чого, станом на 29 вересня 2020 року має заборгованість: за кредитом - 14 354,66 дол. США, за комісією - 7 575,68 дол. США;
- на забезпечення виконання зобов`язань між АТ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ВАТ «Сведбанк» (ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 0309/1107/71-439-Р-1;
- на забезпечення виконання зобов`язань між АТ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ВАТ «Сведбанк» (ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 0309/1107/71-439-Р-2;
- згідно з цими договорами поруки відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як поручителі поручаються за виконання відповідачем ОСОБА_1 обов`язків, що виникли на підставі основного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому, а також відповідають як солідарні боржники перед банком.
7. Тому позивач просив стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 21 930,34 дол. США, з яких: 14 354,66 дол. США - за кредитом, 7 575,68 дол. США - за комісією.
ІII. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
8. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого рогу Дніпропетровської області від 05 квітня 2024 рокупозов задоволено частково.
Стягнено солідарно з відповідачів на користь банку заборгованість за кредитним договором № 0309/1107/71-439 від 12 листопада 2007 року у розмірі 14 354,66 дол. США.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
9. Суд першої інстанції, задовольнивши позов частково, виходив з такого:
- умови кредитного договору позичальником    ОСОБА_1 належним чином не виконані, в передбачені договором строки кредит не погашений;
- відповідачі доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості та належного виконання умов кредитного договору не надали;
- виходячи із меж заявлених позовних вимог, які самостійно визначені позивачем, суд дійшов висновку, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі
14 354,66 дол. США, оскільки суд позбавлений права вийти за межі заявленої суми вимог в цій частині;
- відмовивши у стягненні заборгованості з комісії в розмірі
7 575,68 дол. США, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності нарахування заборгованості з комісії саме у вказаному розмірі.
10. Суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви представника позивача про поновлення строку позовної давності та визнання поважними причин його пропуску, у зв'язку з чим відхилив заяву відповідача ОСОБА_1 про застосування наслідків пропуску позовної давності.
IV. Короткий зміст постанови апеляційного суду
11. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення суду першої інстанції в частині солідарного стягнення з відповідачів на користь банку заборгованості за кредитним договором
у розмірі 14 354,66 дол. США скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення.
Стягнено солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитним договором № 0309/1107/71-439 від 12 листопада 2007 року у розмірі 14 354,66 дол. США.
Стягнено солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 14 354,66 дол. США.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
12. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про стягнення основної суми заборгованості за кредитом у розмірі
14 354,66 дол. США, оскільки ОСОБА_1 неналежним чином виконував свої зобов`язання за кредитним договором.
13. Разом з тим, апеляційний суд, ухваливши в частині солідарного стягнення заборгованості нове рішення, виходив з того, що два поручителі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не є солідарними боржниками між собою, оскільки з кожним поручителем позивач уклав окремий договір поруки, а тому поручителі не є солідарними боржниками між собою, кожен з них несе солідарну відповідальність тільки з позичальником
ОСОБА_1 .
V. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
14. У касаційній скарзі  ОСОБА_1  просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
15. Касаційна скарга обґрунтована таким:
- позивачем не доведено заявлені позовні вимоги, оскільки не додано до позовної заяви первинні бухгалтерські документи, якими можуть бути виписки за рахунками;
- наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитом є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідачів;
- суди не врахували, що строк виконання зобов'язань кредиторомбуло змінено ще у2016 році, коли банк звернувсяіз вимогою про погашення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі, чим змінив строк виконання зобов`язання, тому позовнівимоги заявлено поза межамипозовної давності;
- суди не звернули увагу, щона час звернення з позовом до суду порука була припинена;
- апеляційний суд, ухвалившинове рішення щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості з поручителів окремо, вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивачне заявляв позовних вимог щодо кожного з поручителів окремо;
- апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15, від 15 червня 2020 року у справі № 138/240/16.
VI. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
16. 22 жовтня 2025 року позивач подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін, навівши такі мотиви:
- висновки судів є обґрунтованими, оскільки  ОСОБА_1 неналежним чином виконував свої зобов`язання за кредитним договором, розрахунок банку щодо розміру заборгованості відповідачами не спростовано;
- судидійшлиправильного висновку про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду.
VII. Рух справи
17. У червні 2025 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу.
18. Ухвалою від 03 липня2025 року касаційну скаргу залишено без руху.
19. Ухвалою від 29 вересня 2025 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі.
20. Ухвалою від 14 жовтня 2025 року відмовлено ОСОБА_1
у задоволенні клопотання про зупинення виконання рішення суду.
21. Матеріали справи надійшли до Верховного Суду 07 листопада
2025 року.
22. Ухвалою від 26 серпня 2026 року справу призначено до судового розгляду.
VIII. Встановлені судами обставини
23. 12 листопада 2007 року між АТ «ТАС-Комерцбанк» та
ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 0309/1107/71-439, відповідно до умов якого банк зобов`язується надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 23 000 дол. США на строк з 12 листопада 2007 року до 11 листопада 2037 року включно, на умовах, передбачених у цьому договорі, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов`язання у повному обсязі у терміни, передбачені цим договором.
24. 12 листопада 2007 року між АТ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ВАТ «Сведбанк» (ПАТ «Сведбанк»), та  ОСОБА_2 ,  ОСОБА_1 укладено договір поруки № 0309/1107/71-439-P-1, за умовами якого  ОСОБА_2 зобов`язується перед банком відповідати за виконання зобов`язань щодо повернення коштів, наданих банком ОСОБА_1 у вигляді кредиту згідно з кредитним договором
у сумі 23 000 дол. США строком до 12 листопада 2037 року з процентною ставкою 12,5 % річних за їх використання.
25. 12 листопада 2007 року між АТ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ВАТ «Сведбанк» (ПАТ «Сведбанк»), та  ОСОБА_3 ,  ОСОБА_1 укладено договір поруки № 0309/1107/71-439-P-2, за умовами якого ОСОБА_3 зобов`язується перед банком відповідати за виконання зобов`язань щодо повернення коштів, наданих банком  ОСОБА_1 у вигляді кредиту згідно з кредитним договором у сумі
23 000 дол.США строком до 12 листопада 2037 року з процентною ставкою 12,5 % річних за їх використання.
26. 25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк»укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за умовами якого ПАТ «Сведбанк»хочепродати (відступити) права вимоги, а ПАТ «Дельта Банк»хочекупити (прийняти) права вимоги за винагороду та на умовах, що визначені у цьому договорі.
27. Відповідно до Актаприймання-передачі прав вимоги до договору купівлі-продажу прав вимоги від 25 травня 2012 року за яким ПАТ «Сведбанк»передав, а ПАТ «Дельта Банк» прийняв права вимоги, які перелічені у додатку до цього акта, що посвідчує факт здійснення відступлення. Також сторони посвідчують, що ПАТ «Сведбанк» передав, а ПАТ «Дельта Банк»прийняв електронні носії інформації з погодженими між сторонами даними щодо прав вимоги.
28. 15 червня 2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк» укладеного договір купівлі-продажу прав вимоги за умовами якого ПАТ «Альфа-Банк» за яким ПАТ «Дельта Банк» продає (відступає), а ПАТ «Альфа-Банк» купує (приймає) права вимоги за винагороду та на умовах, що визначені у цьому договорі.
29. Згідно з Актомприймання-передачі прав вимоги до договору купівлі-продажу прав вимоги від 15 червня 2012 року за яким ПАТ «Дельта Банк» передав, а ПАТ «Альфа-Банк» прийняв наступні права вимоги, що посвідчує факт здійснення відступлення.
30. Відповідно до витягу з Додатку № 1 до договору купівлі-продажу прав вимоги від 15 червня 2012 року ПАТ «Альфа-Банк» набуло право вимоги за кредитним договором, за яким позичальником є ОСОБА_1 .
31. 14 грудня 2012 року між ПАТ «Альфа-Банк» та  ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін і доповнень № 1 до кредитного договору, за яким сторонами внесено доповнення до кредитного договору, а саме доповнено пункт 5.1 розділ 5 кредитного договору підпунктом 5.1.12 та викладено його у такій редакції: позичальник зобов`язується надати банку оригінали документів, що підтверджують право власності та здійснення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомості, протягом двох днів з моменту отримання від банку вимоги про їх надання.
32. 12 листопада 2016 року направлено на адресу  ОСОБА_1 вимогу про досудове врегулювання спору, у якій банк просив у строк до тридцяти днів з дати отримання цієї вимоги, але не пізніше тридцяти семи днів з моменту відправлення цієї вимоги достроково повернути кредит, сплатити нараховані проценти за користування кредитом і нараховані штрафні нарахування.
33. Згідно з витягом з державного реєстру банків, АТ «Альфа-Банк» змінило найменування на АТ «Сенс Банк».
34.   ОСОБА_1 здійснювалось регулярне погашення кредитної заборгованості після отримання кредитних коштів, у період з 12 листопада 2007 року до 01 серпня 2016 року.
ІХ. Позиція Верховного Суду
35. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (див. пункт 5), Верховний Суд зазначає таке.
Характер правовідносин
36. Між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини (див. пункт 23).
37. Позивач, звертаючись до суду, обґрунтовував свої вимоги наявністю заборгованості за кредитним договором, виконання умов якого забезпечено договорами поруки, укладеними між банком,  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також між банком,  ОСОБА_1 та
ОСОБА_3 (див. пункт 24-25).
38. Цей суд наголошує, що необхідність виконання належним чином взятих на себе зобов`язань, обов`язковість договору і наслідки невиконання зобов`язання передбачені статтями 525, 526, 530, 610, 611 ЦК.
39. Відповідно до статті 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
40. Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
41. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
42. Згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами
(з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
43. ВеликаПалатаВерховного Суду звертала увагу на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання(див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12).
44. Також Велика Палата Верховного Суду виснувала, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі
№ 310/11534/13-ц).
45. Суд першої інстанції, встановивши, що позичальник належним чином не виконував свої зобов`язання за кредитним договором перед новим кредитором, розмір заборгованості за кредитним договором визначений відповідно до умов кредитного договору та відповідно позичальником не спростовано, дійшов висновку про стягнення заборгованості за тілом кредиту в межахзаявлених позовних вимог з урахуванням регулярного погашення відповідачем  ОСОБА_4 з 12листопада 2007 року до 01серпня
2016 рокув сумі 14 354,66 дол. США.
Відмовивши у стягненні заборгованості з комісії в розмірі
7 575,68 дол. США, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності нарахування заборгованості з комісії саме у вказаному розмірі. Суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви представника позивача про поновлення позовної давності та визнання поважними причин її пропуску, у зв'язку з чим відхилив заяву відповідача       ОСОБА_1 про застосування наслідків пропуску позовної давності.
46. При цьому апеляційний суд, погодившись з висновком суду першої інстанції про стягнення основної суми заборгованості за тілом кредиту
у розмірі 14 354,66 дол. США, в частині солідарного стягнення заборгованості ухвалив нове рішення, вказавши, що між банком та відповідачами укладено окремі договори поруки, якими не передбачено солідарної відповідальності поручителів між собою, тому судом першої інстанції безпідставно покладено солідарний обов`язок з погашення заборгованості за кредитним договором на позичальника та обох поручителів разом.
47. Отже, установивши, що ОСОБА_1   зобов`язання за кредитним договором не виконав, заборгованість не сплатив, суди дійшли висновку про обґрунтованість вимог банку про стягнення основної суми заборгованості.
48. Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновками судів.
Щодо стягнення заборгованості з позичальника ОСОБА_1 .
49. В такій ситуації Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідач ОСОБА_1 подав заяву про застосування позовної давності
(т. 1 а. с. 68), мотивуючи її тим, що банк, пред`явивши до нього вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату відсотків, змінив строк виконання основного зобов`язання, у зв`язку з чим звернувся до суду з пропуском позовної давності.
50. Суди встановили, що ОСОБА_1  належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконував у зв`язку з чим утворилась заборгованість, зокрема, за тілом кредиту в сумі 14 354,66 дол. США.
51.  ОСОБА_1  заборгованість за кредитним договором не спростував, належних та допустимих доказів про погашення заборгованості не надав.
52. Відповідно до пункту 3.1 кредитного договору позичальник зобов`язується здійснювати погашення заборгованості за кредитом шляхом внесення коштів на позичковий рахунок щомісяця через касу банку згідно з додатком № 1, що є невід?ємною частиною цього договору, якщо інше не передбачено цим договором.
53. Згідно з пунктом 3.9 кредитного договору при порушенні умов, передбачених пунктом 3.1 цього договору та/або у випадках передбачених законодавством України (в тому числі у випадках, передбачених Законом України «Про іпотеку») передбачено право дострокової вимоги виконання зобов?язань, забезпечених іпотекою, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та сплати процентів, а позичальник зобов`язаний виконати зазначені зобов`язання в порядку, передбаченому цим пунктом цього договору. Вимога про дострокове повернення кредиту та сплату процентів за користування ним направляється позичальникові у порядку, передбаченому пунктом 3.10. цього договору.
54. Відповідно до пункту 3.10 кредитного договору, у випадках порушення умов пункту 3.8 та/або пункту 3.9 та/або пункту 6.1.2 цього договору та/або умов іпотечних договорів, передбачених пунктом 2.1 цього договору, вимога про виконання порушеного зобов`язання направляється банком позичальнику у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом тридцяти календарних днів з моменту її надіслання банком за адресою позичальника, зазначеною в реквізитах договору.
55. Згідно з пунктом 3.11 кредитного договору, за перевірку документів згідно цього договору позичальник сплачує банку в день фактичної видачі кредиту комісію у розмірі 1,00 % від розміру кредиту без ПДВ шляхом сплати суми комісії на рахунок № НОМЕР_1 через касу Банку або безготівковим шляхом в національній валюті по офіційному курсу НБУ на день такої сплати.
56. Отже, сторони в кредитному договорі узгодили можливість дострокового повернення кредиту, в тому числі за ініціативою банку
(див. пункт 53).
57. Згідно з матеріалами справи банк 12 листопада 2016 року направив на адресу ОСОБА_1 вимогу про досудове врегулювання спору, у якій просив у строк до тридцяти днів з дати отримання цієї вимоги, але не пізніше тридцяти семи днів з моменту відправлення цієї вимоги достроково повернути кредит, сплатити нараховані проценти за користування кредитом і нараховані штрафні нарахування.
58. Отже, пред`явивши вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату відсотків за користування ним, банк відповідно до частини другої статті 1050 ЦК та умов кредитного договору змінив строк виконання основного зобов`язання.
59. Відповідно до статті 256 ЦК позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
60. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК).
61. Згідно з частиною п`ятою статті 261 ЦК за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
62. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.
63. Відповідно до статті 264 ЦК перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
64. Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо є докази, що підтверджують факт такого переривання.
65. Верховний Суд дійшов висновку, що відповідно до статті 264 ЦК переривання позовної давності можливе виключно в межах самої позовної давності (див. постанову Верховного Суду від 01 червня 2022 року у справі
№ 686/23170/19).
66. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК).
67. Отже, пред`явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом змінює строк виконання зобов`язання та зумовлює перебіг позовної давності.
68. Банк змінив строк виконання основного зобов`язання з 11 листопада 2037 року на 20 грудня 2016 року (30 днів з моменту відправлення вимоги), перебіг трирічної позовної давності розпочався 20 грудня 2016 року та закінчився 20 грудня 2019 року.
69. Разом з тим, банк 01 лютого 2017 року звернувся до суду з позовом
у справі № 212/620/17-ц про стягнення заборгованості за кредитним договором з позичальника ОСОБА_1  та поручителя
ОСОБА_3 , який далі було залишено без розгляду ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 березня 2017 року. Остаточне рішення у процедурі оскарження вказаної ухвали прийнято судом апеляційної інстанції 18 серпня 2020 року, який ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 березня 2017 року залишив без змін, та вже 15 жовтня
2020 року позивач АТ «Сенс Банк» звернувся до суду з даним позовом.
70. Цей суд звертає увагу на те, що пред`явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду за вирішенням спору між сторонами. Саме з цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі і переривається перебіг позовної давності.
71. За змістом статті 264 ЦК переривання позовної давності передбачає наявність двох строків - до переривання та після нього. Новий строк починає перебіг безпосередньо з того моменту, коли перервався первісний.
72. Однією з підстав переривання позовної давності є пред`явлення особою позову до одного із боржників.
73. Верховний Суд висновував, що позовна давність переривається пред`явленням особою позову, а не постановленням судом судового рішення (див., наприклад, постанови Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 357/9126/17-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 148/1923/16-ц).
74. Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19зробила висновок, що пред`явлення позову, який залишено без розгляду, не може перервати перебіг позовної давності.
75. Заміна сторін у зобов`язанні відповідно до статті 262 ЦК не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності, тобто після укладення первісним і новим кредиторами договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами для нового кредитора строки звернення до суду підлягають обчисленню так само, як і для первісного кредитора (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року
у справі № 523/10225/15-ц).
76. З урахуванням того, що банк, направивши вимогу про дострокове повернення кредиту, змінив строк виконання основного зобов`язання
з 11 листопада 2037 року на 20 грудня 2016 року, а звернення до суду
01 лютого 2017 року у справі № 212/620/17-ц з позовом, який залишено без розгляду, не перериває позовної давності, тому позивач звернувся у цій справі з пропуском позовної давності.
77. Висновки судів про обґрунтованість заяви представника позивача про поновлення строку позовної давності та визнання поважними причин його пропуску, є помилковими, оскільки були зроблені з неправильним застосуванням наведених норм матеріального права
78. За таких обставин колегія суддів погоджується із доводами касаційної скарги про те, що суди при вирішенні спору не врахували, що строк виконання зобов'язань кредитором було змінено ще у 2016 році, коли банк звернувся із вимогою про погашення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі, чим змінив строк виконання зобов`язання, тому позовні вимоги заявлено поза межами позовної давності, і вважає, що у позові необхідно відмовити з підстав пропуску банком позовної давності, про застосування якої заявив відповідач ОСОБА_1 .
79. Тому оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові в частині стягнення з  ОСОБА_1 основної заборгованості за кредитним договором з мотивів, викладених у цій постанові.
Щодо зобов`язань  ОСОБА_2 , ОСОБА_3  за договорами поруки
80. Відповідно до частин першої, другої статті 553, частини першої статті 554 ЦК за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
81. Верховний Суд наголошує, що норми права, які регулюють інститут поруки, не передбачають солідарної відповідальності поручителів між собою за різними договорами поруки, якщо цими договорами не передбачено іншого (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 202/781/14-ц).
82. Згідно з частиною четвертою статті 559 ЦК, в редакції, чинній на час укладення договорівпоруки, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
83. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у
справі № 638/13683/15-ц зазначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. […] Строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК у вказаній редакції, є преклюзивним, тобто його закінчення
є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові у позові. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Тому, враховуючи припинення права кредитора вимагати у поручителя виконання забезпеченого порукою зобов`язання зі впливом визначеного договором або законом строку, застосоване у другому реченні частини четвертої
статті 559 ЦК у зазначеній редакції словосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Вказане не позбавляє кредитора можливості пред`явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду лише протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11 (пункт 62),
від 19 червня 2019 року у справі № 523/8249/14-ц (пункт 76), від 03 липня
2019 року у справі № 1519/2-3165/11 (пункт 59), а також постанову Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15). […] За умови пред`явлення банком до позичальника та поручителя вимоги про дострокове повернення коштів за кредитним договором змінюється строк виконання основного зобов`язання, і порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить вимоги до поручителя протягом шести місяців від зміненої дати виконання основного зобов`язання (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11 (пункт 80); постанови Верховного Суду України від 22 червня 2016 року у справі
№ 6-368цс16, від 14 червня 2017 року у справі № 644/6558/15-ц).
84. ВерховнийСуд такожвисновував, що з огляду на зміст другого речення частини четвертої статті 559 ЦК можна зробити висновок, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами). У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку. Отже, в разі реалізації кредитором свого права вимоги на дострокове повернення кредиту відповідно до частини другої статті 1050 ЦК строк звернення кредитора до суду з вимогами до поручителя необхідно обраховувати з моменту настання строку дострокового повернення кредиту. (див. постанову Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 487/4327/16-ц).
85. Строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може (див. постанову Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14).
86. У разі зміни кредитором на підставі частини другої статті 1050 ЦК строку виконання основного зобов`язання передбачений частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячний строк підлягає обчисленню від цієї дати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 604/156/14-ц).
87. Суд першої інстанції, задовольняючи позов частково, виходив з того, що позичальник належним чином не виконував свої зобов`язання за кредитним договором перед новим кредитором, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка має бути повернута солідарно з відповідачами.
88. Апеляційний суд, скасувавши рішення суду першої інстанції в частині солідарного стягнення з відповідачів заборгованості та ухваливши в цій частині нове рішення, виходив з того, що між банком та відповідачами укладено окремі договори поруки, якими не передбачено солідарної відповідальності поручителів між собою, тому судом першої інстанції безпідставно покладено солідарний обов`язок з погашення заборгованості за кредитним договором на позичальника та обох поручителів разом.
89. Верховний Суд в такій ситуації враховує, що упункті 10 договорів поруки зазначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до настання першої з таких подій: виконання в повному обсязі зобов`язань позичальником за кредитним договором або поручителем - за цим договором;
90. Судами було встановлено, що кінцевий строк повернення кредиту сторони визначили до 11 листопада 2037 року, при цьому у зв`язку
з неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань банк направив ОСОБА_1 вимогу про повернення кредиту 12 листопада 2016 року,
в якій вимагав погасити достроково заборгованість за кредитним договором у строк до тридцяти днів з дати отримання цієї вимоги, але не пізніше тридцяти семи днів з моменту відправлення цієї вимоги, а з позовом у цій справі звернувся у вересні 2020 року, тобто поза межами строку, встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК.
91. Отже, суди дійшли помилкового висновку про стягнення з поручителей заборгованості, не звернули увагу, що на час звернення позивача до суду з цим позовом та розгляду справи в суді порука ОСОБА_2 , ОСОБА_3  за договорами поруки припинилася відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК, тому немає підстав про стягнення з них заборгованості за тілом кредиту.
92. За таких обставин судові рішення в частині стягнення кредитної заборгованості з  ОСОБА_2 , ОСОБА_3  слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні вимог до них.
93. У зв`язку з викладеним знайшли своє підтвердження доводи касаційної скарги про те, що суди при вирішенні спору не звернули увагу, що на час звернення з позовом до суду порука була припинена.
Х. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
94. Верховний Суд погоджується із доводами касаційної скарги, які дають підстави для висновку, що судові рішення в оскарженій частині про стягнення основної заборгованості в сумі 14 354,66 дол. США ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права.
95. Судові рішення в оскарженій частині про стягнення основної заборгованості в сумі 14 354,66 дол. США підлягають скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в позові, що відповідатиме статтям 409, 412 ЦПК.
ХІ. Розподіл судових витрат
96. За змістом частини тринадцятої статті 141 ЦПК, якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
97. З урахуванням скасування Верховним Судом судових рішень в оскарженій частині про стягнення основної заборгованості з ухваленням нового рішення про відмову в позові в цій частині, судові витрати, у виді судового збору сплаченого     ОСОБА_5  за подання апеляційної скарги в розмірі 3 046,80 грн та касаційної скарги в розмірі 12 187,11 грн, підлягають стягненню на його користь з АТ«Сенс Банк».
Із цих підстав,
керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 415, 416, 419 ЦПК, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу  ОСОБА_1  задовольнити частково.
2. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого рогу Дніпропетровської області від 05 квітня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року в оскарженій частині про стягнення основної заборгованості в сумі 14 354,66 дол. США скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
3. У задоволенні позову Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення основної заборгованості в сумі 14 354,66 дол. США відмовити.
4. Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь  ОСОБА_1  15233,91 грн судового збору.
5. З моменту ухвалення постанови судом касаційної інстанціїрішення Жовтневого районного суду м. Кривого рогу Дніпропетровської області
від 05 квітня 2024 року та постанова Дніпровського апеляційного суду
від 29 квітня 2025 року в оскарженій частині про стягнення основної заборгованості в сумі 14 354,66 дол. США втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: В. І. Крат Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко

Згадані норми: ЦК України, ст. 525; ЦК України, ст. 526; ЦК України, ст. 530; ЦК України, ст. 610; ЦК України, ст. 611; ЦК України, ст. 1054; ЦК України, ст. 1049; ЦК України, ст. 1048; ЦК України, ст. 1050; ЦК України, ст. 625; ЦК України, ст. 256; ЦК України, ст. 257; ЦК України, ст. 261; ЦК України, ст. 264; ЦК України, ст. 267; ЦК України, ст. 262; ЦК України, ст. 554; ЦК України, ст. 559; ЦПК України, ст. 400; ЦПК України, ст. 141; ЦПК України, ст. 402; ЦПК України, ст. 409; ЦПК України, ст. 412; ЦПК України, ст. 415; ЦПК України, ст. 416; ЦПК України, ст. 419
Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.