# ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 484/6655/25

Суд: Касаційний цивільний суд ВС
Справа № 484/6655/25
Дата ухвалення: 2026-10-15
Вид судочинства: Цивільне
Ідентифікатор ЄДРСР: 140951490
Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/140951490
Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/140951490

Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення.

## Текст документа
Постанова
Іменем України

15 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 484/6655/25
провадження № 61-11010св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.
розглянув на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна
за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 червня 2026 року, постановлену суддею Шикерею І. А., та постанову Миколаївського апеляційного суду від 14 липня 2026 року, ухвалену колегією суддів у складі Тищук Н. О., Коломієць В. В., Серебрякової Т. В.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просила стягнути з відповідача на свою користь 688 000,00 грн компенсації вартості транспортного засобу, який є спільним майном подружжя.
2. Позов мотивувала тим, що з 25 жовтня 2023 року сторони перебувають у шлюбі, проте їх подружнє життя не склалося, тому в провадженні Київського районного суду міста Одеси перебуває справа про розірвання шлюбу між ними. Під час шлюбу вони придбали автомобіль BMW 540І, 2018 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , який зареєстрували на відповідача. Оціночна вартість цього автомобіля становить 1 376 000,00 грн, половину від якої слід їй компенсувати.
Зміст ухвали місцевого суду
3. Ухвалою від 11 червня 2026 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області залишив позов без розгляду на підставі частини п`ятої статті 223, пункту 3 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
4. Місцевий суд керувався тим, що належним чином повідомлена позивачка повторно не з`явилася в судове засідання та не повідомила про причини неявки.
Зазначив, що після закриття підготовчого засідання 10 березня 2026 року суд призначив справу до судового розгляду в судовому засіданні на 10 квітня 2026 року, яке не відбулося через відсутність в суді електроенергії.
У зв`язку із цим суд призначив наступне судове засідання на 18 травня 2026 року, про що повідомив учасників справи. Проте сторони не з`явилися у це судове засідання.
У цей же день представниця позивачки подала до суду заяву про відкладення розгляду справи та витребування доказів, однак не просила розглянути справу та заявлене нею клопотання за її відсутності.
Через неявку учасників справи суд відклав розгляд справи на 11 червня 2026 року, проте і на це судове засідання належним чином повідомлені учасники справи не з`явилися і не повідомили суд про причини своєї неявки.
З огляду на наведені обставини суд дійшов висновку про втрату позивачкою інтересу до справи та необхідність залишення її позову без розгляду.
Зміст постанови апеляційного суду
5. Постановою від 14 липня 2026 року Миколаївський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 червня 2026 року - без змін.
6. Апеляційний суд констатував правильність застосування місцевим судом в оскарженій ухвалі норм процесуального права.
Зауважив, що представниця позивачки, подаючи до суду клопотання про витребування доказів та відкладення розгляду справи, повинна була усвідомлювати, що суд може відмовити у його задоволенні та перейти до розгляду справи по суті.
Проте в судове засідання ні позивачка, ні її представниця не з`явилися, не повідомили про причини своєї неявки та не заявили клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції чи про розгляд справи за їх відсутності.
Наголосив, що для вирішення питання про можливість залишення позовної заяви без розгляду правове значення має лише належне повідомлення учасника справи про час, дату та місце розгляду справи, повторність його неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. 17 серпня 2026 року ОСОБА_3 через свою представницю - адвоката Личко В. С. з використанням функціоналу підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 червня 2026 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 14 липня 2026 року, яку мотивувала порушенням судами норм процесуального права.
Просила скасувати оскаржені судові рішення і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відомості про рух справи в суді касаційної інстанції та межі розгляду справи судом
8. Ухвалою від 07 вересня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали з місцевого суду.
В ухвалі зазначив, що підставою касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права (абзац шостий частини другої статті 389 ЦПК України).
9. 30 вересня 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
10. Заявниця зазначила, що суди дійшли помилкового висновку про втрату нею інтересу до справи. Вона неодноразово заявляла клопотання про витребування повної інформації щодо відчуження спірного автомобіля. Задовольняючи одне з таких клопотань, суд цією ж ухвалою закрив підготовче провадження і призначив справу до розгляду по суті. Проте територіальний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ не в повному обсязі виконав ухвалу суду і не подав усіх витребуваних судом доказів.
Зазначила, що у зв`язку із цим її представниця 09 квітня 2026 року направила до місцевого суду клопотання, у якому просила: постановити ухвалу про тимчасове вилучення державним виконавцем у територіальному сервісному центрі усіх наявних документів, на підставі яких здійснювалася перереєстрація спірного автомобіля; доручити місцевому відділу державної виконавчої служби здійснити тимчасове вилучення цих документів; відкласти судове засідання, призначене на 10 квітня 2026 року. 15 травня 2026 року її представниця знову подала до суду клопотання про витребування доказів і також просила відкласти судове засідання, призначене на 18 травня 2026 року.
Зауважила, що замість застосування заходів процесуального примусу через неподання витребуваних доказів, суд помилково перейшов від стадії підготовчого провадження до розгляду справи по суті.
Вважає, що фактично розгляд справи перебуває на стадії підготовчого провадження до того моменту, доки уповноважена особа належним чином не виконає ухвалу суду, яка має силу виконавчого документа.
Ствердила, що дія пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України (щодо залишення позову без розгляду) не поширюється на випадок неявки позивача у підготовче засідання, що узгоджується з актуальною практикою Верховного Суду.
Зазначила, що неявка її представниці 11 червня 2026 року фактично є її першою неявкою в судове засідання й не перешкоджала розгляду заявленого нею клопотання.
Позиція інших учасників справи щодо доводів касаційної скарги
11. Відповідач, належним чином повідомлений про касаційний перегляд справи, не скористався своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Межі розгляду справи касаційним судом
12. Суд касаційної інстанції розглядає скаргу за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 ЦПК України (частина перша статті 402 цього Кодексу).
13. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
14. Критерії оцінки правомірності оскарженого судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до якої судове рішення повинне ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
15. Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами в оскаржених судових рішеннях норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Оцінка аргументів, наведених у касаційній скарзі
16. Відповідно до частини п`ятої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.
17. За пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.
18. Оцінюючи висновки судів про повторну неявку позивачки у судове засідання, Верховний Суд врахував такі обставини.
Ухвалою від 10 грудня 2025 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання на 10 год 30 хв 09 січня 2026 року, належним чином повідомивши про це учасників справи.
У зв`язку з неявкою учасників справи суд відклав підготовче засідання на 10 год 09 лютого 2026 року та належним чином повідомив про це учасників справи.
08 лютого представниця позивачки подала до місцевого суду клопотання, у якому просила провести підготовче засідання, призначене на 09 лютого 2026 року, без її участі та розглянути на ньому її клопотання про витребування доказів.
У підготовче засідання 09 лютого 2026 року учасники справи не з`явилися.
Ухвалою від 09 лютого 2026 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області зобов`язав територіальний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ 5142 у строк до 01 березня 2026 року надати повну інформацію щодо реєстрації, перереєстрації, ціни відчуження спірного автомобіля, а також витребував копії договорів, на підставі яких здійснювалося його відчуження.
Підготовче засідання відклав на 9 год 30 хв 10 березня 2026 року, про що належним чином повідомив учасників справи.
Викликав позивачку, її представницю та відповідача на засідання суду.
У підготовче засідання 10 березня 2026 року учасники справи не з`явилися.
Ухвалою від 10 березня 2026 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області задовольнив клопотання позивачки та зобов`язав територіальний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ 5141 у строк до 09 квітня 2026 року надати повну інформацію щодо реєстрації, перереєстрації, ціни відчуження спірного транспортного засобу, а також витребував копії договорів, на підставі яких здійснювалося його відчуження.
Закрив підготовче засідання та призначив справу до судового розгляду на 10 год 10 квітня 2026 року, про що належним чином повідомив учасників справи.
09 квітня 2026 року представниця позивачки посилаючись на невиконання територіальним сервісним центром Міністерства внутрішніх справ 5141 ухвали суду, подала до суду клопотання про тимчасове вилучення витребуваних документів державним виконавцем, та просила відкласти судове засідання у зв`язку з неможливістю розгляду справи без витребуваних доказів.
У зв`язку з відсутністю в суді електропостачання 10 квітня 2026 року розгляд справи не відбувся, суд призначив наступне судове засідання на 11 год 30 хв 18 травня 2026 року, про що належним чином повідомив учасників справи.
16 травня 2026 року представниця позивачки подала до суду клопотання, у якому просила витребувати у територіального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ 5141 повну інформацію щодо реєстрації, перереєстрації, ціни відчуження спірного автомобіля, зокрема копії договорів купівлі-продажу та комісії, на підставі яких ОСОБА_4 здійснив відчуження спірного транспортного засобу на користь ОСОБА_5 . У разі ненадання цих доказів просила постановити ухвалу про тимчасове вилучення державним виконавцем у зазначеного територіального сервісного центру усіх наявних документів, на підставі яких здійснювалася перереєстрація спірного автомобіля, та доручити місцевому відділу державної виконавчої служби провести тимчасове вилучення цих документів. Також просила відкласти судове засідання, призначене на 18 травня 2026 року до виконання ухвали суду про витребування доказів.
У зв`язку з неявкою учасників справи суд відклав судове засідання, призначене на 18 травня 2026 року, на 11 год 11 червня 2026 року, про що належним чином повідомив учасників справи.
25 травня 2026 року представниця позивачки подала до місцевого суду клопотання про долучення до справи витягів з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ щодо спірного транспортного засобу.
Згідно з довідкою, складеною секретарем судового засідання Туркаловою І. В., остання здійснила телефонні дзвінки на номер мобільного представниці позивачки - адвоката Личко В. С. для з`ясування явки в судове засідання, призначене на 11 год 11 червня 2026 року, однак ОСОБА_6 не відповіла на телефонний виклик [а. с. 135].
У судове засідання, призначене на 11 год 11 червня 2026 року, належним чином повідомлені учасники справи не з`явилися [а. с. 136].
Ухвалою від 11 червня 2026 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області залишив позов без розгляду у зв`язку з повторною неявкою належним чином повідомленої позивачки в судове засідання.
19. За змістом частини п`ятої статті 223 ЦПК України та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд наділений правом на залишення позову без розгляду у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення перешкоджає розгляду справи (вирішенню спору).
20. Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує її обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу; заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
Правове значення в такому разі має належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача (див. постанови Верховного Суду від 13 січня 2026 року у справі № 755/18208/19, від 24 лютого 2026 року у справі № 754/6043/22, від 03 березня 2026 року у справі № 758/13899/19, від 25 травня 2026 року у справі № 519/340/25).
21. Положення частини п`ятої статті 223 та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України дисциплінують позивача як ініціатора судового розгляду, стимулюють його належно користуватися своїми процесуальними правами, щоб не допустити затягування розгляду справи.
Суд зобов`язаний припиняти недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки до суду належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору, зокрема забезпечує захист інтересів відповідача, який змушений витрачати час, кошти на свою чи представника явку в судові засідання (див. постанову Верховного Суду від 07 липня 2023 року у справі № 522/2301/19).
22. Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.
23. Отже, однією з підстав для залишення позовної заяви без розгляду є неявка у судове засідання належно повідомленого позивача двічі поспіль, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду. Водночас позивач має бути належно в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з`явився.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі № 761/8849/19, від 29 липня 2021 року у справі № 359/7882/19, від 31 серпня 2021 року у справі № 570/5535/15, від 22 вересня 2021 року у справі № 465/205/17, від 17 вересня 2025 року у справі № 764/6846/24, від 10 червня 2026 року у справі № 758/5240/24.
24. У справі, що переглядається належним чином повідомлені [а. с. 110, 114, 123]позивачка та її представниця двічі поспіль 18 травня та 11 червня 2026 року не з`явилися в судове засідання місцевого суду, не повідомили про причини своєї неявки та не надіслали заяв про розгляд справи за їх відсутності.
25. У касаційній скарзі заявниця не заперечила цих обставин, вважає, що місцевий суд не виконав свого обов`язку щодо застосування до територіального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ заходів процесуального примусу у зв`язку з неповним виконанням ухвали суду про витребування доказів, а справа фактично перебуває на стадії підготовчого провадження.
26. Верховний Суд вважає такі доводи заявниці безпідставними, оскільки її незгода з процесуальним рішенням місцевого суду про закриття підготовчого засідання (яке, до того ж, не є предметом касаційного перегляду) не звільняє її від обов`язку з`являтися в судове засідання за викликом суду.
27. Місцевий суд неодноразово відкладав підготовчі та судові засідання і викликав учасників справи, за можливості розглядав заявлені позивачкою клопотання і призначив справу до судового розгляду, закривши підготовче засідання, яке представниця позивачки просила провести без її участі.
28. Міркування заявниці про те, що суд міг здійснити розгляд справи та заявлених нею клопотань за її відсутності, є виключно її суб`єктивною оцінкою, яка не позбавляє суд дискреції у вирішенні цього питання.
29. Доводи заявниці про те, що неявка в судове засідання 11 червня 2026 року була фактично першою її неявкою, не заслуговують на увагу, оскільки наявні у справі докази підтверджують двічі поспіль 18 травня та 11 червня 2026 року її неявку в судове засідання.
30. Посилання на висновки Верховного Суду щодо наслідків неявки в підготовче засідання також є безпідставними, оскільки: 1) позивачка і її представниця не з`явилися саме в судове засідання; 2) ці висновки стосуються застосування норм пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України в попередній редакції (до внесення змін Законом України від 29 червня 2023 року № 3200-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами»), який, на відміну від його нової редакції, не передбачав наслідків неявки в підготовче засідання.
31. З огляду на зазначене доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судами в оскаржених судових рішеннях норм процесуального права.
32. Тому в задоволенні касаційної скарги ОСОБА_3 належить відмовити.
ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
Щодо суті касаційної скарги
33. За частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
34. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
35. З огляду на наведені вище мотиви цієї постанови, Верховний Суд вважає за неодмінне касаційну скаргу  ОСОБА_3 залишити без задоволення, а оскаржені нею судові рішення - без змін.
Щодо судових витрат
36. Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
37. Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, наразі немає.
Керуючись статтями 400, 401, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу  ОСОБА_3 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 червня 2026 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 14 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:С. Ю. МартєвС. О. КарпенкоІ. М. Фаловська

Згадані норми: ЦПК України, ст. 257; ЦПК України, ст. 389; ЦПК України, ст. 400; ЦПК України, ст. 263; ЦПК України, ст. 223; ЦПК України, ст. 401; ЦПК України, ст. 410; ЦПК України, ст. 416; ЦПК України, ст. 419
Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.