# ПОСТАНОВА Касаційний кримінальний суд ВС у справі № 359/3506/19 Суд: Касаційний кримінальний суд ВС Справа № 359/3506/19 Дата ухвалення: 2026-10-20 Вид судочинства: Кримінальне Ідентифікатор ЄДРСР: 140951668 Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/140951668 Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/140951668 Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення. ## Текст документа ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2026 року м. Київ справа № 359/3506/19 провадження № 51-376км25 Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , представника потерпілого ОСОБА_10 , розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора та представника потерпілого ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_10 на вирок Київського апеляційного суду від 16 лютого 2026 року, захисника ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_12 , захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_13 , захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_14 , третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, - ОСОБА_15 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 04 червня 2024 року та вирок Київського апеляційного суду від 16 лютого 2026 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017110140000687, за обвинуваченням ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця м. Кременчука Полтавської області, який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , раніше судимого: 04 листопада 2010 року вироком Солом`янського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком 3 роки; 15 липня 2013 року вироком Московського районного суду м. Харкова за ч. 5 ст. 185, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього майна, звільненого 02 грудня 2014 року ухвалою Апеляційного суду Харківської області на підставі п. 2 Закону України «Про амністію 2014 року» від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, а покарання у виді конфіскації майна визначено виконувати самостійно (відомості про виконання вироку у частині конфіскації майна відсутні), у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 28 і п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 262, , ч. 2 ст. 209 КК України, ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянина України, уродженця м. Києва, який зареєстрований та проживає в цьому ж місті ( АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 відповідно), раніше не судимого, у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 28 і п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 262 КК України, ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , громадянина України, уродженця м. Сєвєродонецька Луганської області, там же зареєстрованого ( АДРЕСА_4 ), жителя АДРЕСА_5 , раніше не судимого, у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 28 і п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 289, ст. 290, ч. 3 ст. 262 КК України, Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини За вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 04 червня 2024 року засуджено: ОСОБА_13 : - за ст. 257 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю; - за ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 12 років 6 місяців з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю; - за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 років; - за ч. 3 ст. 262 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 років, з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю; - за ч. 3 ст. 28 і ч. 2 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 років; - за ч. 1 ст. 209 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських повноважень, на 1 рік з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_13 покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років 6 місяців, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських повноважень строком на 1 (один) рік, з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю. Цим же вироком виправдано ОСОБА_13 за епізодами, передбаченими ст. 209 КК України (придбання ОСОБА_16 двох об`єктів нерухомості). Запобіжний захід ОСОБА_13 у виді тримання під вартою залишено без зміни до набрання вироком законної сили. Строк відбуття покарання ОСОБА_13 постановлено рахувати з 11 липня 2018 року. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_13 в строк відбування покарання термін його попереднього ув`язнення, а саме з 11 липня 2018 року до набрання цим вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі; ОСОБА_12 : - за ст. 257 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю; - за ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 12 років 6 місяців, з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю; - за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки; - за ч. 3 ст. 262 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю; - за ч. 3 ст. 28 і ч. 2 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_12 покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років 6 місяців з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю. Строк відбуття покарання ОСОБА_12 постановлено рахувати з 11 липня 2018 року. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_12 в строк відбування покарання термін його попереднього ув`язнення, а саме з 11 липня 2018 року до набрання цим вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі; ОСОБА_14 : - за ст. 257 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю; - за ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 12 років 6 місяців, з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю; - за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки; - за ч. 3 ст. 262 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю; - за ч. 2 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 років, з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю; - за ч.3 ст. 28 і ч. 2 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 років; - за ст. 290 КК України у виді обмеження волі на строк 3 років. На підставі ч. 5 ст. 74 ст. 49 КК України, звільнено ОСОБА_14 від покарання у виді обмеження волі, призначеного за вчинення кримінального проступку, передбаченого ст. 290 КК України. Відповідно до 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_14 покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років 6 місяців, з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю. Строк відбуття покарання ОСОБА_14 постановлено рахувати з 11 квітня 2018 року. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_14 в строк відбування покарання термін його попереднього ув`язнення, а саме з 11 квітня 2018 року до набрання цим вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. Позов адвоката ОСОБА_17 в інтересах потерпілого ОСОБА_11 до ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково: стягнуто з них в солідарному порядку на користь ОСОБА_11 11 250 280 грн майнової шкоди і 800 000 грн моральної шкоди. Позов адвоката ОСОБА_18 в інтересах потерпілої ОСОБА_19 до ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково: стягнуто з них у солідарному порядку на користь ОСОБА_19 770 174 грн майнової шкоди і 300 000 грн моральної шкоди. Позов адвоката ОСОБА_18 в інтересах потерпілого ОСОБА_20 до ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 про відшкодування моральної шкоди задоволено частково: стягнуто з них в солідарному порядку на користь ОСОБА_20 30 000 грн моральної шкоди. Позов адвоката ОСОБА_21 в інтересах потерпілої ОСОБА_22 до ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено: стягнуто з них в солідарному порядку на користь ОСОБА_22 2 728 000 грн майнової шкоди і 150 000 грн моральної шкоди. Вирішено питання щодо речових доказів та стягнення процесуальних витрат. Згідно з вироком суду, у травні 2017 року ОСОБА_13 спільно і за взаємною згодою з ОСОБА_12 , ОСОБА_14 та особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, організував та очолив організоване озброєне об`єднання, визначивши необхідну для досягнення загальної злочинної мети кількість учасників групи, а також злочинну спеціалізацію групи, при цьому керуючись бажанням спільного здійснення тяжких та особливо тяжких злочинів на території Київської області, корисливою метою яких було протиправне особисте збагачення шляхом вчинення розбійних нападів на помешкання громадян, що відбувалися систематично, сплановано і під керівництвом ОСОБА_13 . Стійкість організованої озброєної групи - банди ОСОБА_13 забезпечував за рахунок її стабільного складу, централізованого підпорядкування учасників, єдиних для всіх правил поведінки, планування злочинної діяльності та чіткого розподілу ролей. Відповідно до розробленого плану злочинних дій, завданнями і метою існування озброєної організованої групи - банди було вчинення збройних нападів на помешкання громадян, поєднаних із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу та з погрозою застосування такого насильства, спрямованих на заволодіння майном у особливо великих розмірах. Об`єднання, яке створив ОСОБА_13 з метою вчинення розбійних нападів, було стійким, що знайшло своє вираження у згуртованості та стабільності. Так, між учасниками організованої озброєної групи - банди були постійні внутрішні зв`язки. Між керівником групи та її учасниками існував високий рівень узгодженості дій, взаємодовіра, єдині правила поведінки, до яких слід віднести спеціальні домовленості щодо ведення розмов між собою із застосуванням умовних слів і словосполучень, використання окремих засобів зв`язку між собою, єдину систему вчинення кримінальних правопорушень з чітким розподілом ролей кожного з учасників групи тощо. Характерним було визначення способів конспірації та прикриття злочинної діяльності від викриття правоохоронними органами. Зокрема, організовувалося спостереження за об`єктами нападів напередодні вчинення правопорушень, в день їх вчинення та безпосередньо під час вчинення нападу, в тому числі і з використанням спеціальних засобів. З метою забезпечення конспірації та протидії викриття злочинної діяльності групи, використовувалися рукавички, маски - балаклави, камуфляжний одяг, для забезпечення зв`язку між учасниками групи під час вчинення кримінальних правопорушень застосовувалися радіостанції. Заздалегідь підшукувалися засоби злому дверей та вікон (ломи, викрутки, цвяходери); мобільність групи забезпечувалася шляхом використання автомобілів, які перебували у користуванні учасників групи, а саме: автомобіля «Toyota Venza» сірого кольору, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , який перебував у користуванні ОСОБА_13 , автомобіля «Toyota RАV4» з номерними знаками НОМЕР_2 , який перебував у користуванні ОСОБА_14 . Крім того, для прикриття своєї незаконної діяльності учасники групи іноді використовувались реєстраційні знаки від інших автомобілів. Організована ОСОБА_13 озброєна злочинна група - банда, завдяки розробленим її учасниками заходам, убезпечувала себе від викриття і діяла з травня 2017 року до квітня 2018 року на території Київської області та припинила своє функціонування у зв`язку з її знешкодженням правоохоронними органами. Отже, ОСОБА_13 , будучи організатором і керівником озброєної злочинної групи - банди, здійснював безпосереднє керівництво діями учасників організованої ним групи й уточнював обов`язки кожного під час вчинення злочинів для досягнення загальної злочинної мети, особисто брав участь у підборі учасників групи, розробляв плани вчинення злочинів, у тому числі вживаючи заходів до невикриття злочинної діяльності групи правоохоронними органами, розподіляв ролі між учасниками групи, підшукував знаряддя вчинення злочинів, організовував та особисто брав участь у пошуку об`єктів злочинних посягань, здійснював розвідувальні заходи (збір інформації про місця розташування вказаних об`єктів, пошук шляхів підходу та відходу з місця вчинення кримінального правопорушення), підшукував засоби, пристосовані для вчинення кримінальних правопорушень, засоби зв`язування, спеціальні засоби спостереження, пристрої формування радіоелектронної завади для захисту від витоку інформації по радіоканалу, автотранспорт, який перебував у його користуванні, безпосередньо вчинював збройні напади на окремих осіб, поєднані із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, та з погрозою застосування такого насильства, визначав необхідну кількість учасників групи, які будуть здійснювати той чи інший напад, зберігав засоби, пристосовані та підшукані для вчинення кримінальних правопорушень, майно, здобуте злочинним шляхом, до моменту його збуту, підшукував місця збуту викрадених речей, керував діями учасників групи під час вчинення кримінальних правопорушень, а також розподіляв кошти та майно, здобуте злочинним шляхом, між учасниками групи. ОСОБА_12 , будучи активним учасником організованої ОСОБА_13 озброєної злочинної групи - банди, згідно з розподіленими функціями здійснював пошук об`єктів злочинних посягань, спільно з іншими учасниками групи здійснював розвідувальні заходи (збір інформації про місця розташування вказаних об`єктів, спостереження за ними, з метою збору повної інформації про ці об`єкти, встановлював шляхи підходу до місця вчинення кримінальних правопорушень та шляхи безпечного відходу після вчинення нападів), безпосередньо брав участь у вчиненні кримінальних правопорушень, а саме проникав до житла окремих осіб та вчинював на них напади, поєднані із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, і з погрозою застосування такого насильства, спрямовані на заволодіння майном у особливо великих розмірах, зберігав засоби, пристосовані та підшукані для вчинення кримінальних правопорушень, і майно, здобуте злочинним шляхом, до моменту його збуту, підшукував місця збуту викрадених речей, отримував належну йому частину матеріальних цінностей, здобутих злочинним шляхом. ОСОБА_14 , будучи активним учасником організованої ОСОБА_13 озброєної злочинної групи - банди, згідно з розподіленими функціями спільно з іншими учасниками групи здійснював розвідувальні заходи (збір інформації про місця розташування об`єктів нападу, підшукував шляхи підходу та відходу з місця вчинення кримінального правопорушення), забезпечував учасників групи автотранспортом, який перебував у його користуванні, під час підготовки до вчинення кримінальних правопорушень та під час їх вчинення виконував функції водія для забезпечення швидкого відходу з місця вчинення злочину, у ході вчинення кримінальних правопорушень спостерігав за навколишньою обстановкою, щоб у разі появи сторонніх осіб відразу попередити про це інших учасників групи, отримував належну йому частину матеріальних цінностей, здобутих злочинним шляхом. Особа, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, будучи активним учасником організованої ОСОБА_13 озброєної злочинної групи - банди, згідно з розподіленими функціями здійснювала пошук об`єктів злочинних посягань, спільно з іншими учасниками групи здійснювала розвідувальні заходи (збір інформації про місця розташування вказаних об`єктів, шляхи підходу та відходу з місця вчинення кримінального правопорушення), безпосередньо проникала до житла окремих осіб, де вчинювала на них напади, поєднані із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, та з погрозою застосування такого насильства, заволодівала грошовими коштами та іншими цінностями, отримувала належну їй частину матеріальних цінностей, здобутих злочинним шляхом. З метою підготовки до вчинення нападів на окремих громадян і забезпечення учасників групи вогнепальною зброєю, ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 та особа, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, діючи у складі організованої озброєної групи - банди, відповідно до заздалегідь розробленого плану та виконуючи розподілені ОСОБА_13 ролі, за не встановлених досудовим розслідуванням обставин придбали та зберігали при собі та за місцем свого проживання, без передбаченого законом дозволу, пістолет ПМР із маркуванням ПМ 9 мм 1960, виготовлений шляхом внесення конструктивних змін саморобним способом в самозарядний пістолет ПМР (номера видалені) промислового виробництва, та боєприпаси до нього калібру 9х18 мм, самозарядний пістолет з написом на руків`ї «PAT.DENT» та «FAB DEFENSE», виготовлений саморобним способом, і боєприпаси до нього калібру 9х18 мм, наступальну осколкову гранату РГД-5 з маркуванням «? - 202-85-Т» та запалом типу УЗРГМ-2 з маркуванням «88 УЗРГМ-2 583», наступальну осколкову гранату РГД-5 з маркуванням «? - 153-85-Т» та запалом типу УЗРГМ-2 з маркуванням «? - 125-85 УЗРГМ -2 583», пістолет моделі «K22F X-TRIM Mk» № НОМЕР_15, який належить до короткоствольної нарізної вогнепальної зброї, виготовлений шляхом переробки саморобним способом пістолету «K22F X-TRIM Mk» НОМЕР_20 калібру 6 мм Flobert виробництва фірми «GRAND POWER» під унітарний патрон кільцевого запалення калібру 5,6 мм, шляхом заварювання трьох газовідвідних отворів ствола пістолета, пістолет марки «Форт-14» серії НОМЕР_3 , калібру 9 мм в якому конструкція ствола забезпечує можливість кріплення дульних пристроїв типу ПБС (глушник) та боєприпаси до нього в кількості 9 штук калібру 9х18 мм. Так, відповідно до розробленого плану та розподілених ролей, ОСОБА_13 , діючи умисно, в складі організованої озброєної групи - банди, спільно та за взаємною згодою з ОСОБА_12 , ОСОБА_14 та особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, без передбаченого законом дозволу, зберігав при собі: предмет із маркуванням ПМ 9 мм 1960, зовні схожий на пістолет Макарова, який відповідно до висновку експерта є короткоствольною нарізною вогнепальною зброєю, виготовленою шляхом внесення конструктивних змін саморобним способом в самозарядний пістолет «ПМР» (номера видалені) промислового виробництва, в магазині предмета із маркуванням «ПМ 9 мм 1960» було згідно з висновками експерта, шість патронів - боєприпасів до нарізної вогнепальної зброї, які є пістолетними патронами калібру 9х18; 2 патрони - є пістолетними калібру 9х18, що виготовлені саморобним способом. Разом з тим, ОСОБА_12 , діючи умисно, в складі організованої озброєної групи - банди, відповідно до розробленого плану та розподілених ОСОБА_13 ролей, спільно за взаємною згодою з ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, без передбаченого законом дозволу зберігав при собі: предмет, зовні схожий на вогнепальну зброю, з написом на руків`ї « PAT.DENT » та «FAB DEFENSE», який, за висновком експерта, є самозарядним пістолетом калібру 9х18 мм, виготовлений саморобним способом, в магазині предмета із маркуванням на руків`ї «PAT.DENT» та «FAB DEFENSE» було вісім предметів, схожих на бойові патрони, які відповідно до висновку експерта належать до боєприпасів до нарізної вогнепальної зброї, є пістолетними патронами калібру 9х18 мм, що споряджені оболонковими кулями зі сталевим осердям ПСТ. Патрони призначені для стрільби зі зброї відповідного типу та калібру (а саме модельного ряду пістолетів та пістолетів-кулеметів калібру 9х18 мм). Також, ОСОБА_14 , діючи умисно, в складі організованої озброєної групи - банди, відповідно до розробленого плану та розподілених ОСОБА_13 ролей, спільно та за взаємною згодою з ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, за місцем свого проживання, а саме в будинку, розташованому на земельних ділянках з кадастровими номерами 3222789200:02:001:0030 та 3222789200:02:001:0031 на АДРЕСА_5 , без передбаченого законом дозволу, зберігав: предмет, зовні схожий на вогнепальну зброю з маркуванням K22F X-TRIM Mk № НОМЕР_15, який, відповідно до висновку судової балістичної експертизи, належить до короткоствольної нарізної вогнепальної зброї, предмет, зовні схожий на вогнепальну зброю, із маркуванням Форт 14 ТП НОМЕР_21, який, за висновком судової балістичної експертизи, належить до короткоствольної нарізної вогнепальної зброї, є самозарядним пістолетом Форт 14 ТП № НОМЕР_16 калібру 9 мм, придатний до стрільби, дев`ять предметів схожих на набої, які, відповідно до висновку судової балістичної експертизи, належать до боєприпасів нарізної вогнепальної зброї калібру 9х18 мм зразка 1951 року з кулею «ПСТ», придатні до стрільби, предмет, схожий на корпус гранати РГД-5, з маркуванням «? - 153-85-Т», що, відповідно до висновку експерта, є корпусом наступальної осколкової ручної гранати РГД-5 та предмет схожий на запал типу УЗРГМ-2 з маркуванням «? - 125-85 УЗРГМ -2 583», який відповідно до висновку експерта, є уніфікованим запалом дистанційної дії УЗРГМ-2 та належить до боєприпасів та вибухових речовин. Крім того, особа, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, діючи умисно, в складі організованої озброєної групи - банди, відповідно до розробленого плану та розподілених ОСОБА_13 ролей, спільно та за взаємною згодою з ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та ОСОБА_14 за місцем свого проживання, а саме в будинку, розташованому на земельних ділянках з кадастровими номерами 3222789200:02:001:0030 та 3222789200:02:001:0031 на АДРЕСА_5 , без передбаченого законом дозволу, зберігала предмет, схожий на корпус гранати РГД-5 з маркуванням «? - 202-85-Т», який, відповідно до висновку експерта, є корпусом наступальної осколкової ручної гранати РГД-5 та предмет схожий на запал типу УЗРГМ-2 з маркуванням 88 УЗРГМ-2 583, який за висновком експерта, є уніфікованим запалом дистанційної дії УЗРГМ-2 та належить до боєприпасів та вибухових речовин. При конструктивному поєднанні уніфікованого запалу дистанційної дії УЗРГМ-2 із корпусом наступальної осколкової ручної гранати РГД-5, що передбачено їх конструктивними особливостями, зазначені предмети складатимуть наступальну осколкову ручну гранату РГД-5, яка належить до боєприпасів та вибухових пристроїв. 1. Так, у травні 2017 року (точну дату досудовим розслідуванням не встановлена) ОСОБА_13 , діючи у складі організованої ним озброєної групи - банди, спільно та за взаємною згодою з ОСОБА_12 , ОСОБА_14 та особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, відповідно до заздалегідь розробленого плану та виконуючи розподілені між собою ролі, з метою підготовки до вчинення розбійного нападу на домоволодіння ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , розташованого на АДРЕСА_6 , а саме проведення розвідувальних заходів зі збору інформації щодо вказаного домоволодіння, його місця розташування, схеми будівель, складу родини тощо, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, шляхом візуального спостереження отримали інформацію про зазначене домоволодіння. Після цього ОСОБА_13 довів до відома ОСОБА_12 , ОСОБА_14 та особи, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, отриману інформацію та план вчинення розбійного нападу, визначивши при цьому час вчинення нападу та конкретних виконавців себе, ОСОБА_12 та особу, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, а ОСОБА_14 доручив функцію забезпечення та прикриття своєї злочинної діяльності. Наділі 11 травня 2017 року приблизно о 01:10, ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та особа, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, будучи озброєними вогнепальною зброєю, а саме пістолетом ПМР із маркуванням ПМ 9 мм 1960, з 8 набоями до нього та самозарядним пістолетом із маркуванням «PAT.DENT», «FAB DEFENSE» та 8 набоями до нього, одягнувши з метою конспірації рукавички, маски, балаклави, камуфляжний одяг чорного кольору, маючи при собі засоби зв`язку - радіостанції, спеціальні засоби для заподіяння тілесних ушкоджень - гумові кийки, будучи ознайомленими зі схемою розташування відеокамер системи спостереження, які встановлені на сусідніх домоволодіннях, прибули на АДРЕСА_6 , на не встановленому в ході досудового розслідування автомобілі. Потім вони піднялися на другий поверх будинку, шляхом віджиму металопластикового вікна проникли всередину будинку, в якому на той час перебували ОСОБА_23 , ОСОБА_24 та їхній малолітній син ОСОБА_25 , 2007 року народження, і застосували до них насильство, небезпечне для життя та здоров`я, а саме, заподіявши удари руками, ногами та гумовим кийком по різних частинах тіла кожному, спричинили тілесні ушкодження: ОСОБА_26 тяжке тілесне ушкодження; ОСОБА_23 і ОСОБА_27 - середньої тяжкості, та погрожували застосувати предмет, схожий на пістолет з глушником, який потерпілі сприймали як вогнепальну зброю, чим унеможливили дії останніх щодо чинення опору. Перебуваючи всередині будинку, ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та особа, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, у кімнатах цього житлового будинку заволоділи майном, грошовими коштами у сумі 8000 грн. Після цього вказане майно ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та особа, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, помістили до не встановленого в ході досудового розслідування автомобіля, на якому з місця вчинення кримінального правопорушення зникли. Викрадені речі, цінності та грошові кошти ОСОБА_13 розподілив між учасниками організованої озброєної групи - банди, а ті ними розпорядились на власний розсуд, чим завдали ОСОБА_23 , ОСОБА_26 матеріальної шкоди на загальну суму 8000 грн. 2. Продовжуючи свою злочинну діяльність, у жовтні 2017 року (точну дату досудовим розслідуванням не встановлена) ОСОБА_13 , діючи у складі організованої ним озброєної групи - банди, спільно та за взаємною згодою з ОСОБА_12 , ОСОБА_14 та особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, відповідно до заздалегідь розробленого плану та виконуючи розподілені між собою ролі, з метою підготовки до вчинення розбійного нападу на домоволодіння ОСОБА_19 , розташованого на АДРЕСА_7 , а саме проведення розвідувальних заходів зі збору інформації щодо вказаного домоволодіння, його місця розташування, схеми будівель, складу родини тощо, за не встановлених досудовим розслідуванням обставинах, шляхом візуального спостереження отримали інформацію про зазначене домоволодіння. Надалі, 13 жовтня 2017 року приблизно о 20:55 ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , будучи озброєними вогнепальною зброєю, а саме пістолетом ПМР із маркуванням «ПМ 9 мм 1960», з 8 набоями до нього та самозарядним пістолетом із маркуванням «PAT.DENT», «FAB DEFENSE» та 8 набоями до нього, одягнувши з метою конспірації рукавички, маски балаклави, камуфляжний одяг чорного кольору та маючи при собі засоби зв`язку - радіостанції, засоби зв`язування (пластикові хомути, ізолюючу стрічку, клейку стрічку (скотч), будучи ознайомленими зі схемою розташування відеокамер системи спостереження, які встановлені на території домоволодіння на АДРЕСА_7 , підійшли до дверей будинку домоволодіння та відкрили їх і проникли всередину будинку. У той час там перебувала ОСОБА_19 , до якої вони застосували насильство, небезпечне для життя та здоров`я, а саме заподіяли удари руками по голові чим спричинили останній тілесні ушкодження у вигляді синців та саден, та погрожували застосувати предмет, схожий на пістолет, який ОСОБА_19 сприймала як вогнепальну зброю, чим унеможливили її дії щодо чинення опору. Перебуваючи в будинку, маючи на меті вчинення фізичного та психічного впливу на потерпілу, подолання її опору та усунення перешкод у доведенні злочинного умислу до кінця, ОСОБА_13 та ОСОБА_12 за допомогою пластикових хомутів зв`язали потерпілій верхні та нижні кінцівки, після чого у кімнатах житлового будинку, заволоділи майном: ключами від автомобіля марки «Lexus» моделі «RX 350», д. н. з. НОМЕР_4 , грошовими коштами в сумі 15 000 дол США, що відповідно курсу валют НБУ станом на 13 жовтня 2017 року становить 26,63 грн за 1 долар на суму 399 450 грн, грошовими коштами в сумі 4000 євро, що відповідно до курсу валют НБУ станом на 13 жовтня 2017 становила 31,57 грн за 1 євро на суму 126 280 грн, грошовими коштами в сумі 20 000 грн золотим годинником марки «Jaeger LeCoultre», годинником марки «Tissot», годинниками марки «Zeppelin», годинником марки «Balmain», пристроєм для відстрілу гумових куль «Форт -17Р» № НОМЕР_5 , та діамантом, золотою каблучкою, оздобленою каміннями сапфіру та діаманту, золотою сережкою, заподіявши матеріальну шкоду, яка станом на момент вчинення кримінального правопорушення більше ніж в 600 разів перевищувала неоподатковуваний мінімум доходів громадян та відповідно до примітки 4 до ст. 185 КК України є особливо великим розміром. Після цього, вказане майно ОСОБА_13 та ОСОБА_12 помістили до автомобіля «Toyota Venza», р. н. з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_13 , на якому з місця вчинення кримінального правопорушення зникли. Викрадені речі, цінності та грошові кошти ОСОБА_13 розподілив між учасниками організованої озброєної групи - банди, а ті розпорядилися ними на власний розсуд, чим завдали ОСОБА_19 матеріальної шкоди на загальну суму 545 730 грн. 3. Продовжуючи свою злочинну діяльність, у жовтні 2017 року (точну дату досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_13 , діючи у складі організованої ним озброєної групи - банди, спільно та за взаємною згодою з ОСОБА_12 , ОСОБА_14 та особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, відповідно до заздалегідь розробленого плану та виконуючи розподілені між собою ролі, з метою підготовки до вчинення розбійного нападу на домоволодіння ОСОБА_28 , розташованого на АДРЕСА_8 , а саме проведення розвідувальних заходів зі збору інформації щодо вказаного домоволодіння, його місця розташування, схеми будівель, складу родини тощо, за не встановлених досудовим розслідуванням обставин, шляхом візуального спостереження, отримали інформацію про зазначене домоволодіння. Згодом 26 жовтня 2017 року приблизно о 20:05, ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , будучи озброєними вогнепальною зброєю, а саме пістолетом ПМР із маркуванням ПМ 9 мм 1960, з вісьма набоями до нього та самозарядним пістолетом із маркуванням «PAT.DENT», «FAB DEFENSE» та вісьма набоями до нього, одягнувши з метою конспірації рукавички, маски, балаклави, та маючи при собі засоби зв`язку - радіостанції, засоби зв`язування (пластикові хомути, ізолюючу стрічку, клейку стрічку (скотч), на не встановленому досудовим розслідуванням автомобілі на АДРЕСА_8 прибули, проникли всередину будинку, де на той час знаходилися ОСОБА_28 з малолітнім сином ОСОБА_29 2016 року народження, і почали їй погрожувати застосуванням предмета, схожого на пістолет, чим унеможливили дії потерпілої щодо чинення опору, оскільки в обстановці, яка склалася вона сприймала зазначений предмет як вогнепальну зброю. Перебуваючи в будинку, маючи на меті вчинення фізичного та психічного впливу на потерпілу, подолання та усунення перешкод у доведенні злочинного умислу до кінця, ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , за допомогою пластикових хомутів, зв`язали потерпілу ОСОБА_28 , після чого у кімнатах вказаного житлового будинку заволоділи майном, яке належить потерпілій, а саме: чотирма золотими каблучками, золотим ланцюжком, грошовими коштами в сумі 28 300 доларів США, що відповідно до курсу валют НБУ станом на 26 жовтня 2017 року становила 26,77 грн за 1 долар на суму 757 591 грн, грошовими коштами в сумі 4000 грн, ноутбуком марки «Sony» моделі «VAIO Pro P1321Z9RB» серійний номер SVP1321Z9RB.RU3 вартістю 17 599 грн, годинником марки «Tissot», грошовими коштами в сумі 2525 євро, що відповідно курсу валют НБУ станом на 26 жовтня 2017 року становила 31, 54 грн за 1 євро на суму 79 638,50 грн, банківською карткою з маркуванням на її поверхні «ОСОБА_28» на ім`я ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , заподіявши матеріальну шкоду, яка станом на момент вчинення кримінального правопорушення більше ніж у 600 разів перевищувала неоподатковуваний мінімум доходів громадян та відповідно до примітки до 4 ст. 185 КК України є особливо великим розміром. Після цього, вказане майно ОСОБА_13 та ОСОБА_12 помістили до не встановленого досудовим розслідуванням автомобіля, на якому з місця вчинення кримінального правопорушення зникли. Викраденими речами, цінностями та грошовими коштами, які ОСОБА_13 розподілив між учасниками організованої озброєної групи - банди, останні розпорядились на власний розсуд, чим завдали ОСОБА_28 матеріальної шкоди на загальну суму 858 828,50 грн. 4. Продовжуючи свою злочинну діяльність, у грудні 2017 року (точну дату досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_13 , діючи у складі організованої ним озброєної групи - банди, спільно та за взаємною згодою з ОСОБА_12 , ОСОБА_14 та особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, з метою незаконного особистого збагачення, шляхом вчинення збройного нападу на помешкання окремих осіб, поєднаного з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, спрямованого на заволодіння майном в особливо великих розмірах, відповідно до заздалегідь розробленого плану та виконуючи розподілені між собою ролі, отримали інформацію про домоволодіння ОСОБА_30 , розташоване на АДРЕСА_9 . Так, 13 грудня 2017 року приблизно о 16:40 ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_12 , будучи озброєними вогнепальною зброєю, а саме пістолетом ПМР із маркуванням ПМ 9 мм 1960, із вісьма набоями до нього, самозарядним пістолетом із маркуванням «PAT.DENT», «FAB DEFENSE» та вісьма набоями до нього, вибуховим пристроєм - наступальною осколковою ручною гранатою РГД-5, одягнувши з метою конспірації рукавички, маски-балаклави, камуфляжний одяг чорного кольору та маючи при собі засоби зв`язку - радіостанції, засоби зв`язування (пластикові хомути, ізолюючу стрічку, клейку стрічку (скотч), будучи ознайомленими зі схемою розташування відеокамер системи спостереження, встановлених на території домоволодіння, прибули за вказаною вище адресою на не встановленому досудовим розслідуванням автомобілі, шляхом віджиму металопластикового вікна проникли до будинку, в якому на той час перебувала ОСОБА_31 , 2004 року народження і застосували до неї насильство, небезпечне для життя та здоров`я, а саме заподіяли удари руками та ногами по голові та тілу, спричинили тілесні ушкодження у вигляді синців та саден та погрожували застосуванням предмета, схожого на пістолет, чим унеможливили дії потерпілої щодо вчинення опору, так як в обстановці, яка склалась ОСОБА_31 сприймала зазначений предмет, як вогнепальну зброю. Надалі за допомогою пластикових хомутів зв`язали їй верхні та нижні кінцівки, а ротову порожнину заклеїли липкою стрічкою, після чого заволоділи майном, належним ОСОБА_32 , а саме: 16 колекційними мисливськими ножами, пістолетом марки «КЛОН» з маркуванням НОМЕР_23 до патронів системи «Флобер», набоями 12 калібру з пластиковими гільзами червоного, білого та чорного кольору та набоями калібру 22 LR (малокаліберні) в загальній кількості близько 2500 штук, грошовими коштами в сумі 50 000 доларів США, що відповідно курсу валют НБУ станом на 13 грудня 2017 року становило 27,17 грн за 1 долар на суму 1 358 500 грн, нарізним карабіном марки «POF-USA» серії НОМЕР_6 , калібру 7,62 мм (дозвіл № НОМЕР_7 , серія НОМЕР_22, дійсний до 19 грудня 2019 року, виданий ГУНП в м. Києві), нарізним карабіном марки «BROWNINGSA» серія НОМЕР_6 калібру 7,62 мм, (дозвіл № НОМЕР_7 , серія НОМЕР_8 , дійсний до 19 грудня 2019 року, виданий ГУНП в м. Києві ), заподіявши матеріальну шкоду, яка станом на момент вчинення кримінального правопорушення більше ніж в 600 разів перевищувала неоподатковуваний мінімум доходів громадян та відповідно до примітки 4 до ст. 185 КК України є особливо великим розміром. Після цього, вказане майно ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_12 помістили до невстановленого досудовим розслідуванням автомобіля, на якому з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, а викрадені речі, цінності та грошові кошти ОСОБА_13 розподілив між учасниками організованої озброєної групи - банди, якими вони розпорядились на власний розсуд, чим завдали ОСОБА_32 матеріальної шкоди на загальну суму 1 358 500 грн. 5. Далі, продовжуючи свою злочинну діяльність, у лютому 2018 року (точну дату досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_13 , діючи у складі організованої ним озброєної групи - банди, спільно і за взаємною згодою з ОСОБА_12 , ОСОБА_14 та особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, отримали інформацію про домоволодіння ОСОБА_33 , розташоване на АДРЕСА_10 . Так, 08 лютого 2018 року приблизно о 19:20, ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , діючи узгоджено з іншими учасниками організованої групи, будучи озброєними вогнепальною зброєю, а саме пістолетом ПМР із маркуванням ПМ 9 мм 1960, з вісьма набоями до нього та самозарядним пістолетом із маркуванням «PAT.DENT», «FAB DEFENSE» та вісьма набоями до нього, одягнувши з метою конспірації рукавички, маски - балаклави, камуфляжний одяг чорного кольору та маючи при собі засоби зв`язку - радіостанції, засоби зв`язування (пластикові хомути, ізолюючу стрічку, клейку стрічку (скотч), будучи ознайомленими зі схемою розташування відеокамер системи спостереження у зазначеному вище домоволодінні прибули за вказаною адресою на автомобілі «Toyota Venza», сірого кольору, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 та шляхом розбиття скла дверей проникли всередину будинку, в якому на той час перебували ОСОБА_34 та її малолітній онук ОСОБА_35 , 2014 року народження. При цьому, ОСОБА_13 та ОСОБА_12 почали погрожувати ОСОБА_36 із застосуванням предмета, схожого на пістолет з глушником, чим унеможливили дії останньої щодо чинення опору, оскільки в обстановці, яка склалася потерпіла сприймала зазначений предмет, як вогнепальну зброю. Перебуваючи в будинку, маючи на меті вчинення фізичного та психічного впливу на потерпілу, подолання її опору та усунення перешкод у доведенні злочинного умислу до кінця, ОСОБА_13 та ОСОБА_12 за допомогою пластикових хомутів зв`язали верхні та нижні кінцівки потерпілої ОСОБА_37 , після чого заволоділи майном родини, а саме: годинником марки «Rolex Cosmograph Daytona», серійний номер А6К59046, вартістю 13 500 євро, що відповідно до курсу валют НБУ станом на 08 лютого 2018 року становило 33,46 грн за 1 євро на суму 451 710 грн, годинником марки «Van der bovide», вартістю 1000 доларів США, що відповідно курсу валют НБУ станом на 08 лютого 2018 року ( 27, 11 грн за 1 долар) становило 27 110 грн, годинником марки «Hublot» вартістю 5000 доларів США, що згідно з курсом валют НБУ станом на 08 лютого 2018 року становило 135 550 грн, годинником марки «Jean Beauvede» вартістю 1000 доларів США, що відповідно до курсу валют НБУ станом на 08 лютого 2018 року становило 27 110 грн, годинник марки «Baume & Mercier», золотою монетою НБУ номіналом 2 гривні «Телець» вагою 1,24 грам, 999.9 проби, що відповідно до курсу дорогоцінних металів НБУ станом на 08 лютого 2018 року становило 1267, 16 грн за 1 грам на суму 1 571,28, ювелірним комплектом у вигляді двох золотих сережок та золотої каблучки торгівельної марки «Dune» вартістю 2500 євро, що відповідно курсу валют НБУ станом на 08 лютого 2018 року становило 83 650 грн, ювелірним комплектом у вигляді двох золотих сережок та золотої каблучки з діамантом торговельної марки «Shopard» вартістю 500 доларів США, що відповідно курсу валют НБУ станом на 08 лютого 2018 року становить суму 13 555 грн, ювелірним комплектом у вигляді двох золотих сережок та золотої каблучки з каменем «Онікс», торговельної марки «Bulgari» вартістю 500 доларів США, що відповідно курсу валют НБУ станом на 08 лютого 2018 року становило на суму 13 555 грн, срібною ложкою у вигляді зайця, банківською карткою з маркуванням на її поверхні «Viktoriya Selnitsyna» на ім`я ОСОБА_38 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , спричинивши матеріальну шкоду, яка станом на момент вчинення кримінального правопорушення більше ніж в 600 разів перевищувала неоподатковуваний мінімум доходів громадян та відповідно до примітки 4 до ст. 185 КК України є особливо великим розміром. Після цього вказане майно ОСОБА_13 та ОСОБА_12 помістили до автомобіля «Toyota Venza», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_13 , на якому з місця вчинення кримінального правопорушення зникли. Викрадені речі, цінності та грошові кошти ОСОБА_13 розподілив між учасниками організованої озброєної групи - банди, які ними розпорядилися на власний розсуд, чим завдали ОСОБА_39 матеріальної шкоди на загальну суму 753 811 гривень. 6. Далі, продовжуючи свою злочинну діяльність, у лютому 2018 року (точну дату досудовим розслідуванням не встановлена) ОСОБА_13 , діючи у складі організованої ним озброєної групи - банди, спільно та за взаємною згодою з ОСОБА_12 , ОСОБА_14 та особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, отримали інформацію про домоволодіння ОСОБА_22 , розташоване на АДРЕСА_11 . 26 лютого 2018 року близько 19:45 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , будучи озброєними вогнепальною зброєю, а саме пістолетом ПМР із маркуванням ПМ 9 мм 1960, із вісьма набоями до нього та самозарядним пістолетом із маркуванням «PAT.DENT», «FAB DEFENSE» та вісьма набоями до нього, одягнувши з метою конспірації рукавички, маски-балаклави, камуфляжний одяг чорного кольору та маючи при собі засоби зв`язку - радіостанції, засоби зв`язування (пластикові хомути, ізолюючу стрічку, клейку стрічку (скотч), на не встановленому досудовим розслідуванням автомобілі, прибули до вказаного будинку, шляхом вільного доступу через відчинені двері проникли в середину, де на той час перебувала ОСОБА_22 , застосували до неї насильство, небезпечне для життя та здоров`я, а саме заподіяли удари руками та ногами по голові, спричинивши останній тілесні ушкодження у вигляді синців та саден, та погрожували застосуванням предмета, схожого на пістолет, чим унеможливили дії потерпілої щодо чинення опору, так як в обстановці, яка склалася, ОСОБА_22 сприймала зазначений предмет як вогнепальну зброю. Перебуваючи в будинку, маючи на меті вчинення фізичного та психічного впливу на потерпілу, подолання її опору та усунення перешкод у доведенні злочинного умислу до кінця, ОСОБА_13 та ОСОБА_12 за допомогою пластикових хомутів зв`язали верхні та нижні кінцівки потерпілій ОСОБА_22 , після чого заволоділи її майном, а саме: монетою з металу жовтого кольору в рамці, медальйоном з металу жовтого кольору із маркуванням на його поверхні « ОСОБА_40 30 лет 1961-1991», флешнакопичувачем, грошовими коштами в сумі 90 000 дол США, що відповідно курсу валют НБУ станом на 26 лютого 2018 року (26,98 грн за 1 долар) становило суму 2 698 000 грн, грошовими коштами в сумі 30 000 грн, заподіявши матеріальну шкоду, яка станом на момент вчинення кримінального правопорушення більше ніж у 600 разів перевищувала неоподатковуваний мінімум доходів громадян та відповідно до примітки 4 до ст. 185 КК України є особливо великим розміром. Після цього вказане майно ОСОБА_13 та ОСОБА_12 помістили до невстановленого автомобіля, на якому з місця вчинення кримінального правопорушення зникли. Викрадені речі, цінності та грошові кошти ОСОБА_13 розподілив між учасниками організованої озброєної групи - банди, які розпорядилися ними на власний розсуд, чим завдали ОСОБА_22 матеріальної шкоди на загальну суму 2 728 000 грн. 7. Далі, продовжуючи свою злочинну діяльність, у березні 2018 року (точну дату досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_13 , діючи у складі організованої ним озброєної групи - банди, спільно та за взаємною згодою з ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, та не встановленою досудовим слідством особою, отримали інформацію про домоволодіння ОСОБА_11 , розташоване на АДРЕСА_5 . 23 березня 2018 року приблизно о 22:10, ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 та особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, діючи узгоджено, будучи озброєними вогнепальною зброєю, а саме пістолетом «ПМР» із маркуванням ПМ 9 мм 1960, зі вісьма набоями до нього, самозарядним пістолетом із маркуванням PAT.DENT, FAB DEFENSE та вісьма набоями до нього та вибуховими пристроями - двома наступальними осколковими ручними гранатами РГД-5, одягнувши з метою конспірації рукавички, маски-балаклави, камуфляжний одяг чорного кольору та маючи при собі засоби зв`язку - радіостанції, засоби зв`язування (пластикові хомути, ізолюючу стрічку, клейку стрічку (скотч), будучи ознайомленими зі схемою розташування відеокамер системи спостереження, які встановлено неподалік місця нападу, на автомобілі марки «Toyota RАV4», з номерними знаками НОМЕР_2 , що зареєстровані за іншим транспортним засобом прибули за вказаною вище адресою, шляхом віджиму метало-пластикового вікна, проникли всередину будинку, де на той час перебували ОСОБА_11 та ОСОБА_41 , які почали їх погрожувати із застосуванням предмета, схожого на пістолет, чим унеможливили дії останніх щодо чинення опору, в обстановці, яка склалася, потерпілі сприймали зазначений предмет, як вогнепальну зброю. Так, ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 та особа, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, спільно і за взаємною згодою, застосували до ОСОБА_11 та ОСОБА_42 насильство, небезпечне для життя та здоров`я, а саме знерухомили останніх, застосовуючи до них засоби зв`язування, чим унеможливили їхні дії, спрямовані на чинення опору, та заподіяли кожному з них тілесні ушкодження завдавши по різних частинах тіла удари руками та ногами, а також до тіла ОСОБА_11 прикладали увімкнену праску, заподіявши: ОСОБА_11 легкі тілесні ушкодження та легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я; ОСОБА_43 були завдані чисельні удари ногами і руками в область розташування життєво-важливих органів: по голові, тулубу та кінцівках у результаті отримання яких вона померла, які, відповідно до висновку судово-медичного експерта, мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя, та перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку із настанням смерті. Перебуваючи в будинку, маючи на меті вчинення фізичного та психічного впливу на потерпілих, подолання їх опору та усунення перешкод у доведенні злочинного умислу до кінця, ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 та особа, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, заволоділи майном ОСОБА_42 та ОСОБА_11 , а саме: банківською карткою з маркуванням на її поверхні «ОСОБА_89» на ім`я ОСОБА_44 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , золотою каблучкою торгової марки «Shop for» вартістю 5500 доларів США, що відповідно до курсу валют НБУ станом на 23 березня 2018 року (26,26 грн за 1 долар) становило суму 144 375 грн, золотим кольє із чорних перлин вартістю 500 доларів США, що відповідно курсу валют НБУ станом на 23 березня 2018 становило суму 13 125 грн, двома срібними сережками оздобленими чорними перлинами кожна вартістю 200 доларів США, що відповідно курсу валют НБУ станом на 23 березня 2018 року становило суму 5 250, срібною каблучкою оздобленою чорною перлиною вартістю 200 доларів США, що відповідно курсу валют НБУ станом на 23 березня 2018 року становило суму 5250 грн, срібною каблучкою, оздобленою білою перлиною вартістю 200 доларів США, що відповідно курсу валют НБУ станом на 23 березня 2018 року становила суму 5250 грн, ювелірним комплектом у вигляді золотого ланцюжка з підвіскою у вигляді рожевої морської перлини та двох золотих сережок, оздоблених рожевою морською перлиною кожна загальною вартістю 3000 доларів США, що відповідно курсу валют НБУ станом на 23 березня 2018 року становило суму 78 750 грн, золотою підвіскою вартістю 1000 доларів США, що відповідно курсу валют НБУ станом на 23 березня 2018 року становило суму 26 250 грн, грошовими коштами в сумі 417 000 дол США, що відповідно курсу валют НБУ станом на 23 березня 2018 року становить суму 10 946 250 грн, грошовими коштами в сумі 5000 євро, що відповідно курсу валют НБУ станом на 23 березня 2018 року становило суму 161 650 грн, грошовими коштами в сумі 100 фунтів стерлінгів, що відповідно курсу валют НБУ станом на 23 березня 2018 року становило суму 3 708 грн, модемом мобільного інтернет зв`язку оператора «МТС» 3G, червоного кольору, серійний номер 111168 вартістю 400 грн, наручним годинником марки «Hublot» вартістю 2500 грн., настільним годинником золотистого кольору вартістю 1500 гр., страховим полісом страхової компанії « УСГ » на автомобіль марки «Range Rover», д.н.з. НОМЕР_9 , на ім`я ОСОБА_45 , мисливським ножем, на поверхні якого мається гравіювання «JS» вартістю 1500 грн, зв`язкою ключів від цього домоволодіння, пультом дистанційного керування від в`їзних воріт вказаного домоволодіння, воріт двох гаражів та шлагбаума, срібною каблучкою з каменем чорного кольору, двома срібними сережками з комнями чорного кольору, статуеткою у вигляді годинника золотистого кольору, статуеткою у вигляді індійського слона золотистого кольору, ножем кустарного виробництва з рукояткою у вигляді кістки, трьома флешнакопичувачами, документами щодо продажу квартири АДРЕСА_12 на ім`я ОСОБА_46 , спричинивши матеріальну шкоду, яка станом на момент вчинення кримінального правопорушення більше ніж в 600 разів перевищувала неоподатковуваний мінімум доходів громадян та відповідно до примітки 4 до ст. 185 КК України є особливо великим розміром. Після цього вказане майно ОСОБА_13 ОСОБА_12 , ОСОБА_14 та особа, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, помістили до автомобіля «Toyota RАV4», д. н. з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_14 , на якому з місця вчинення кримінального правопорушення зникли. Викрадені речі, цінності та грошові кошти ОСОБА_13 розподілив між учасниками організованої озброєної групи - банди, які розпорядилися ними на власний розсуд, чим ОСОБА_43 та ОСОБА_11 завдали матеріальної шкоди на загальну суму 11 395 758 грн. Крім того, в не встановлений досудовим слідством час у не встановленому досудовим слідством місці ОСОБА_13 , діючи умисно та незаконно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, не маючи передбаченого законом дозволу, за не встановлених досудовим слідством обставин, придбав шляхом привласнення предмет схожий на пістолет Макарова із маркуванням ПМ 9 мм 1960 та вісім предметів схожих на набої, які почав зберігати при собі. 11 липня 2018 року приблизно о 23:00, на автодорозі «Київ-Харків» в напрямку м. Києва, на 76-му кілометрі, навпроти стаціонарного посту патрульної поліції, під час затримання в порядку ст. 208 КПК України та особистого обшуку у ОСОБА_13 було виявлено та потім вилучено предмет схожий на пістолет Макарова з маркуванням «ПМ 9 мм 1960» виготовленою шляхом внесення конструктивних змін саморобним способом в самозарядний пістолет ПМР»(номера видалені) промислового виробництва, вісім предметів, схожих на набої, серед яких шість патронів належать до боєприпасів до нарізної вогнепальної зброї, які є пістолетними патронами калібру 9х18, що споряджені оболонками кулями зі стальним осердям, придатні для стрільби, два патрони є пістолетними патронами калібру 9х18, що виготовлені саморобним способом, шляхом спорядження капсульованих гільз метальним зарядом та стріляними кулями зі стальним осердям (гільзи, кулі та метальний заряд виготовлені промисловим способом), які призначені для стрільби зі зброї відповідного виду, системи, моделі калібру 9х18, придатні для стрільби. Крім того, ОСОБА_13 , будучи особою яка вчинила предикатні злочини, тобто злочини, в результаті вчинення яких виникли доходи, здобуті злочинним шляхом, маючи умисел на їх легалізацію, тобто приховування та маскування незаконного походження коштів, в не встановлений досудовим слідством час запропонував своєму знайомому ОСОБА_47 придбати на своє ім`я автомобіль марки «Toyota Venza», який в свою чергу не усвідомлював, що кошти, за які планувалося придбати зазначений автомобіль одержані ОСОБА_13 злочинним шляхом. На вказану пропозицію ОСОБА_48 дав згоду та в не встановлений досудовим слідством час, отримав від ОСОБА_13 кошти, здобуті злочинним шляхом, у сумі 49 000 грн, для придбання заздалегідь підшуканого ОСОБА_13 автомобіля марки «Toyota Venza». 18 травня 2018 року ОСОБА_48 , маючи при собі грошові кошти в сумі 49 000 грн, які передав йому ОСОБА_13 , за вказівкою останнього, прибув до ТОВ « СА ДРАЙВ », де уклав від свого імені договір купівлі-продажу транспортного засобу № 7296/18/003430 на автомобіль марки «Toyota Venza», номер кузову НОМЕР_10 , з представником ТОВ « СА ДРАЙВ » ОСОБА_49 та передав останньому грошові кошти в сумі 49 000 грн, тим самим виконав умови зазначеного договору. Після виконання цих дій ОСОБА_48 передав ОСОБА_13 автомобіль марки «Toyota VENZA», номер кузова НОМЕР_10 , д.н.з. НОМЕР_1 , яким останній почав користуватися у власних цілях. Злочинними діями ОСОБА_13 , шляхом передачі ОСОБА_47 грошових коштів за які останній придбав автомобіль марки «Toyota Venza», було легалізовано грошові кошти, здобуті злочинним шляхом в сумі 49 000 грн, тобто надано їм правомірного вигляду у формі приховування та маскування незаконного походження коштів. Крім того, у не встановлений досудовим слідством час та місці, у ОСОБА_14 та невстановленої досудовим слідством особи повторно виник злочинний умисел на незаконне заволодіння автомобілем марки «Lexus» моделі «RX 350», державний номерний знак НОМЕР_11 , який належить ОСОБА_50 . Реалізуючи цей умисел, діючи умисно, повторно та з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_14 та не встановлена досудовим слідством особа, 14 березня 2018 року на невстановленому автомобілі прослідкували рух автомобіля марки «Lexus» моделі RX 350, державний номерний знак НОМЕР_11 , з АДРЕСА_13 , який був зупинений на узбіччі автомобільної дороги. Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_14 та не встановлена досудовим слідством особа, дочекавшись моменту закриття автомобіля та залишення його потерпілою, за допомогою сканера для сканування ключа зчитали охоронну сигналізацію та відчинили електронний замок даного автомобіля. Після цього, не встановлена досудовим слідством особа, сіла за кермо автомобілю та запустивши двигун за допомогою спеціального пристрою, покинула місце вчинення злочину, доставивши автомобіль до місця проживання ОСОБА_14 на АДРЕСА_5 , земельна ділянка з кадастровими номерами 3222789200:02:001:0030 та 3222789200:02:001:0031. 11 квітня 2018 року під час обшуку вказаного домоволодіння працівники поліції, виявили та вилучено зазначений вище автомобіль. Крім того з`ясовано, що в не встановлений досудовим слідством час, в невстановленому досудовим слідством місці ОСОБА_14 придбав у не встановленої досудовим слідством особи автомобіль марки «Toyota RАV4» чорного кольору, без державних номерних знаків та без документів, які його супроводжують, з метою використання транспортного засобу у власних цілях. Після цього в не встановлений досудовим слідством час, у не встановленому досудовим слідством місці ОСОБА_14 на автомобілі марки «Toyota RАV4» чорного кольору, який був без документів, що його супроводжують, знищив первинний ідентифікаційний номер кузова, замінив номерну панель з ідентифікаційним номером кузова на панель з номером кузова НОМЕР_12 , номер двигуна зазначеного автомобіля змінив на номер НОМЕР_13 та в подальшому використовував даний транспортний засіб з номерними знаками НОМЕР_14 у власних цілях. 11 квітня 2018 року під час обшуку домоволодіння, розташованого на АДРЕСА_5 , працівники поліції виявили та вилучили автомобіль. Крім того, в не встановлений досудовим слідством час, в невстановленому досудовим слідством місці ОСОБА_14 , діючи умисно та незаконно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, не маючи передбаченого законом дозволу, за невстановлених досудовим слідством обставин придбав шляхом привласнення предмет, схожий на корпус гранати РГД-5 з маркуванням «? - 153-85-Т» та предмет, схожий на запал типу УЗРГМ-2 з маркуванням «? - 125-85 УЗРГМ -2 583», які, зберігаючи при собі, переніс за місцем свого проживання на АДРЕСА_5 11 квітня 2018 року під час обшуку зазначеного домоволодіння працівники поліції виявили та вилучили предмет, схожий на корпус гранати РГД-5 з маркуванням «? - 153-85-Т» та предмет схожий на запал типу УЗРГМ-2 з маркуванням «? - 125-85 УЗРГМ -2 583», який відповідно до висновку експерта, є уніфікованим запалом дистанційної дії УЗРГМ-2, що належить до боєприпасів та вибухових речовин. При конструктивному поєднанні уніфікованого запалу дистанційної дії УЗРГМ-2 із корпусом наступальної осколкової ручної гранати РГД-5, що передбачено їх конструктивними особливостями, зазначені предмети складатимуть наступальну осколкову ручну гранату РГД-5, яка належить до боєприпасів та вибухових пристроїв. Крім того, в не встановлений досудовим слідством час, у невстановленому досудовим слідством місці та обставин ОСОБА_14 придбав шляхом привласнення предмет, схожий на пістолет з маркуванням K22F X-TRIM Mk № НОМЕР_15 , який зберігаючи при собі, переніс за місцем свого проживання . 11 квітня 2018 року під час обшуку домоволодіння працівники поліції виявли та вилучили предмет цей предмет, який, відповідно до висновку судової балістичної експертизи належить до короткоствольної нарізної вогнепальної зброї, виготовлений шляхом переробки саморобним способом пістолета K22F X-TRIM Mk № НОМЕР_15 калібру 6 мм Flobert виробництва фірми «GRAND POWER», під унітарний патрон кільцевого запалення калібру 5,6 мм шляхом заварювання трьох газовідвідних отворів ствола пістолета та придатний до проведення пострілів. Крім того, у не встановлений досудовим слідством час у не встановленому досудовим слідством місці ОСОБА_14 придбав шляхом привласнення предмет схожий на пістолет з маркуванням «Форт 14 ТП», № НОМЕР_16 , який, зберігаючи при собі, переніс за місцем свого проживання. 11 квітня 2018 року під час обшуку домоволодіння працівники поліції виявли та вилучили згаданий вище предмет, який належить до короткоствольної нарізної вогнепальної зброї, є самозарядним пістолетом Форт 14 ТП № НОМЕР_16 , калібру 9 мм, в якому конструкція ствола забезпечує можливість кріплення дульних пристроїв типу ПБС (глушник), та придатний до стрільби. Крім того, в не встановлений досудовим слідством час, в не встановленому досудовим слідством місці ОСОБА_14 придбав шляхом привласнення дев`ять предметів схожих на набої, які, зберігаючи при собі, переніс за місцем свого проживання 11 квітня 2018 року під час обшуку домоволодіння працівники поліції виявили та вилучили дев`ять предметів схожих на набої, які відносяться до боєприпасів нарізної вогнепальної зброї, калібру 9х18 мм зразка 1951 року з кулею «ПСТ», придатні до стрільби. Крім того, в не встановлений досудовим слідством час в не встановленому досудовим слідством місці ОСОБА_12 , діючи умисно та незаконно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, не маючи передбаченого законом дозволу, за не встановлених досудовим слідством обставин придбав шляхом привласнення предмет, схожий на пістолет з написом на руків`ї «PAT.DENT» та «FAB DEFENSE» та вісім предметів, схожих на набої, які почав при собі зберігати. 11 липня 2018 року, приблизно о 23:20, на автодорозі «Київ-Харків» в напрямку м. Києва, на 76-му кілометрі, навпроти стаціонарного посту патрульної поліції, під час затримання в порядку ст. 208 КПК України та особистого обшуку, у ОСОБА_12 було виявлено та в подальшому вилучено предмет схожий на пістолет з написом на руків`ї « PAT.DENT » та «FAB DEFENSE» який відповідно до висновку експерта являється самозарядним пістолетом калібру 9х18 мм, виготовлений саморобним способом шляхом та вісім предметів схожих на набої, які належать до боєприпасів до нарізної вогнепальної зброї, є пістолетними патронами калібру 9х18 мм і придатні для стрільби. Вироком Київського апеляційного суду від 16 лютого 2026 року вирок районного суду щодо ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та ОСОБА_14 скасовано в частині засудження за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 121 КК України та призначено покарання за даною нормою статті. Ухвалено в цій частині новий вирок, яким: ОСОБА_13 визнано винуватим за ч. 3 ст. 28, п. 6 ч. 2 ст. 115 та призначено йому покарання: - за ч. 3 ст. 28, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю; - за ст. 257 КК України у виді позбавлення волі на строк 14 років з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю; - -за ч. 4 ст.187 КК України у виді позбавлення волі на строк 14 років 6 місяців з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю; - за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років; - за ч. 3 ст. 262 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 років, з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю; - за ч. 1 ст. 209 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських повноважень, на строк 1 рік з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_13 покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років, з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських повноважень на строк 1 рік. ОСОБА_12 визнано винуватим за ч. 3 ст. 28, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України та призначено йому покарання: - за ч. 3 ст. 28, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю; - за ст. 257 КК України у виді позбавлення волі на строк 14 років з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю; - за ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 14 років 6 місяців, з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю; - за ч.1 ст.263 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років; - за ч. 3 ст. 262 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю; На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_12 покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю. ОСОБА_14 визнано винуватим за ч. 3 ст. 28, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України та призначено йому покарання: - за ч. 3 ст. 28, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі строком на 15 років з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю; - за ст. 257 КК України у виді позбавлення волі строком на 14 років з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю; - за ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі строком на 14 років 6 місяців, з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю; - за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі строком на 7 років; - за ч. 3 ст. 262 КК України у виді позбавлення волі строком на 10 років з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю; - за ч. 2 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі строком на 6 років, з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю; - за ст. 290 КК України у виді обмеження волі строком на 3 роки. На підставі ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК України звільнено ОСОБА_14 від покарання у виді обмеження волі, призначеного за вчинення кримінального проступку, передбаченого ст. 290 КК України. Згідно з ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_14 покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю. У решті вирок залишено без змін. Як встановив апеляційний суд, 23 березня 2018 року приблизно о 22:10 год ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 та особа, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, перебуваючи на першому поверсі будинку АДРЕСА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, в складі організованої групи, під час застосування засобів зв`язування, усвідомлюючи кожен суспільно небезпечний характер своїх дій, спільно заподіяли численні удари руками та ногами в ділянки розташування життєво важливих органів - по голові ОСОБА_43 , тулубу та кінцівках і таким чином умисно, з корисливих мотивів, позбавили її життя. Такі дії засуджених апеляційний суд кваліфікував за ч. 3 ст. 28, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України як умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині з корисливих мотивів, вчинене організованою групою. Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали Прокурор у касаційній скарзі просить скасувати вирок апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особам засуджених. На обґрунтування своїх тверджень прокурор посилається на те, що суд апеляційної інстанції не приділив належної уваги його доводам щодо необхідності кваліфікації дій ОСОБА_13 за ч. 2 ст. 209 КК України (за фактами придбання ОСОБА_13 двох об`єктів нерухомості). Вважає, що апеляційний суд, призначаючи покарання за ч. 3 ст. 28, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк 15 років, не повною мірою врахував роль кожного з засуджених у вчиненні кримінальних правопорушень і їх особи, кількість епізодів злочинних посягань, у тому числі щодо малолітньої особи та в присутності дитини. Крім того, цей суд недостатньо зважив на кількість, локалізацію і інтенсивність спричинених тілесних ушкоджень загиблій ОСОБА_43 , характер застосованих предметів, безпорадний стан потерпілої. Призначаючи покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років, апеляційний суд не врахував думки потерпілого ОСОБА_11 стосовно необхідності призначення засудженим покарання за убивство потерпілої ОСОБА_42 у виді довічного позбавлення волі. Звертає також увагу, що потерпілим у провадженні не відшкодовані суми завданої вчиненими кримінальними правопорушеннями матеріальної та моральної шкоди. Тому вважає, що призначене засудженим покарання за своїм розміром є явно несправедливим через м`якість і для їх виправлення і попередження нових злочинів застосування до них позбавлення волі на певний строк буде недостатнім. У касаційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_11 - адвокат ОСОБА_10 також ставить питання про скасування вироку апеляційного суду у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особам засуджених через м`якість. Як і прокурор вважає, що призначене засудженим покарання за умисне вбивство ОСОБА_42 за своїм розміром є явно несправедливим через м`якість і для їх виправлення і попередження нових злочинів застосування до них позбавлення волі на певний строк буде недостатнім. На підтвердження своєї позиції посилається на неналежне врахування апеляційним судом даних про особи засуджених, їх негативні характеристики, ролі кожного із засуджених у вчиненому, загальну кількість епізодів злочинної діяльності. На думку скаржника, апеляційним суд не взяв до уваги чисельності тілесних ушкоджень, спричинених особі похилого віку ОСОБА_43 ногами, руками та руків`ям пістолета у життєво важливі органи, проігнорував думку потерпілого щодо необхідності призначення покарання засудженим за цей особливо тяжкий злочину у виді довічного позбавлення волі. У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_14 просить скасувати вироки районного та апеляційних судів в частині визнання ОСОБА_14 винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 262, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 28 і п. 6 ч. 2 ст. 115, ст. 290 КК України, та закрити кримінальне провадження стосовно нього у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді й вичерпанням можливостей їх отримати. Стверджує, що висновки судів про винуватість ОСОБА_14 ґрунтуються виключно на результатах проведеного 11 квітня 2018 року обшуку його домоволодіння на АДРЕСА_5 та похідних доказах. Вважає, що обшук проведений з істотним порушенням прав ОСОБА_14 та членів його родини, під час слідчої дії допущено суттєві порушення вимог процесуального законодавства, що вказують на недостовірність отриманих відомостей. Зокрема, обшук проведений до постановлення ухвали слідчого судді як невідкладний. Надалі ухвалою слідчого судді від 13 квітня 2018 у справі № 359/2778/18 надано дозвіл на його проведення. При цьому, всупереч вимогам ч. 3 ст. 110 КПК України, рішення на проведення невідкладного обшуку процесуально не оформлено постановою. Крім того, ані у клопотанні слідчого про надання дозволу на проведення обшуку від 12 квітня 2018 року, погодженому прокурором, ані в ухвалі слідчого судді від 13 квітня 2018 року відсутні мотивування та обґрунтування даної слідчої процесуальної дії. Також захисник зауважує, що відповідно до матеріалів справи на обґрунтування клопотання слідчий надав суду протокол допиту та рапорт оперативного працівника ОСОБА_51 від 05 квітня 2018 року. З цих документів вбачається, що оперативний працівник станом на 05 квітня 2018 року дійшов висновку з аналізу оперативної інформації про причетність ОСОБА_14 до розбійного нападу на ОСОБА_52 . В рапорті ОСОБА_53 пропонував отримати ухвалу слідчого судді на проведення у ОСОБА_14 обшуку. Тому захисник вважає, що стороні обвинувачення за 6 днів до проведення обшуку було достеменно відомо про необхідність проведення обшуку, втім, він проведений без ухвали слідчого судді. Отже, з урахуванням наведених мотивувань вважає, що відомості та докази, отримані під час обшуку, є недопустимим доказом, оскільки отримані всупереч процесуальному порядку, визначеному КПК України, з порушенням конституційних та конвенційних прав ОСОБА_14 та членів його родини, а висновки суду першої інстанції про їх допустимість суперечать матеріалам справи. Крім цього, захисник звертає увагу, що обшук автомобіля «Toyota RAV-4», який був основним об`єктом для проведення обшуку, був розпочатий о 13 годині, тобто через 7 годин від початку обшуку о 6 годині ранку. Зауважує, що, як переконалися суди, досліджуючи відеозапис обшуку вказаного автомобіля, виявлено яскраві з відблиском сліди крові в автомобілі. Обвинувачення доводить, що ця кров належить потерпілій ОСОБА_54 . На переконання захисника, очевидно, що майже за 20 днів після смерті ОСОБА_42 , кров людини не може зберегтися в такому стані та мати яскраво-бурий колір. При цьому, сумнівним є перенесення слідів крові взуттям (відповідно до виявлених слідів в автомобілі), оскільки протоколом огляду із застосуванням службової собаки зафіксовано, що від місця домоволодіння Черепах до автомобіля виявлені сліди, у тому числі на мокрому сніговому покриві ґрунту та на льоду водойми, а відстань виявлених слідів складає 1,3 км. Крім того, зазначає, що заслуговують на увагу речі, виявлені під час обшуку, зокрема страховка на прізвище потерпілого Черепахи та модем для мобільного інтернету «МТС» червоного кольору, автомобільні номери, які були на автомобілі, який нібито був за часом у районі місця скоєння злочину. Згідно з обвинуваченням, особи, які скоїли злочин стосовно ОСОБА_42 , ретельно готувалися до нього. Зберігання вказаних вище малоцінних речей, які однозначно ідентифікують та вказують на причетність до злочину, очевидно є нелогічним, суперечить поведінці правопорушника в ході підготовки до злочину та після нього. Захисник звертає увагу, що про зникнення саме цих речей потерпілий згадав лише 28 березня 2018 року і саме ці речі були відшукані під час обшуку, який проведений з істотним порушенням вимог процесу. Також, всупереч вимогам ч. 1 ст. 107 КПК України, під час обшуку не забезпечено безперервності відеозапису, наявний відеозапис фіксує дії лише з 11:45, тобто майже через 6 годин після початку обшуку. Початок обшуку взагалі не зафіксований технічними засобами. Зауважує, що ОСОБА_55 , дружина ОСОБА_14 , подала під час складання протоколу обшуку заперечення, які є складовою цього протоколу, про те, що напочатку протягом 4 годин обшук проводився на другому поверсі будинку, а коли вийшли на двір та до гаража на першому поверсі, вона виявила, що незнайомі особи риються в машині, в приміщеннях гаражу на першому поверсі порушено порядок, тому вважає, що виявлені незнайомі їй речі та зброю - підкинули. Ці обставини підтвердила під час судового розгляду, будучи допитаною як свідок. Тому, захисник вважає, що всі похідні докази, отримані за результатами проведеного 11 квітня 2018 року обшуку у домоволодінні ОСОБА_14 , слід визнати недопустимими. Разом з тим, як він зазначає, суди не надали оцінки тому, що в домоволодінні ОСОБА_14 проживав, у тому числі на момент проведення 11 квітня 2018 року обшуку, ОСОБА_56 - особа, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, та можливості зберігання вилучених речей саме цією особою. З огляду на це вважає, що оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам ст. 370 КПК України, а вирок апеляційного суду і приписам ст. 420 цього Кодексу. У касаційній скарзі захисник ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_12 просить скасувати вироки районного та апеляційного судів в частині обвинувачення ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 262, ч. 3 ст. 28 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України і закрити кримінальне провадження відповідно до положень п.3 ч. 1 ст. 284 КПК України. Свої вимоги мотивує тим, що суди істотно порушили норми кримінального процесуального закону, зокрема зазначає, що: 1) суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення ст. 290 КПК України. Так, засудженому ОСОБА_12 та його захисникам не були відкриті всі матеріали кримінального провадження: захисники не були ознайомлені з речовими доказами, засуджений ОСОБА_12 був не в повному обсязі ознайомлений з письмовими матеріалами кримінального провадження, також йому не були відкриті відеозаписи з місця проведення слідчих дій. Так само його не було ознайомлено з речовими доказами. Водночас суд апеляційної інстанції проігнорував доводи сторони захисту про порушення вимог ст. 290 КПК України; 2) судом першої інстанції, на що судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки, всупереч вимог ст. 23 КПК України порушено принцип безпосередності. При цьому стверджує, що районний суд безпідставно не дослідив у судовому засіданні речові докази, не зваживши на клопотання сторони захисту; 3) суди першої і апеляційної інстанцій не надали належної оцінки доводам захисту щодо незаконного затримання ОСОБА_12 та допущених порушень під час обшуку автомобіля. Водночас зазначає, що обшук автомобіля «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_17 , проведений з грубим порушенням норм КПК України, тому стверджує, що вилучені під час нього речові докази не можуть бути допустимими. Звертає увагу, що в протоколі затримання особи від 11 липня 2018 року за підозрою в скоєнні злочину не зазначено, за підозрою в якому саме злочині ОСОБА_12 затримано. Крім цього, відсутній протокол особистого обшуку особи, а лише в протоколі затримання зазначено речі, вилучені у ОСОБА_12 під час затримання. Також суди першої та апеляційної інстанції не надали оцінки підставам зупинення автомобіля «Toyota Camry», а в матеріалах справи відсутні будь-які дані, на яких підставах працівники поліції затримали ОСОБА_12 та потім здійснили евакуацію автомобіля; 4) суди проігноровали порушення норм КПК України під час проведення обшуків на АДРЕСА_2 та АДРЕСА_14 , оскільки вилучені в ході слідчих дій речові докази не були предметом дослідження суду, не надавались під час виконання вимог ст. 290 КПК України сторони захисту та обвинуваченим; 5) суд першої інстанції порушив норми процесуального законодавства під час визнання допустимими протоколів пред`явлення особи до впізнання;. Так, у вироку цей суд визнав неналежними, але допустимими доказами дані, що містяться у протоколах пред`явлення особи для впізнання потерпілими родини ОСОБА_57 від 28 лютого 2019 року, потерпілою ОСОБА_19 від 13 серпня 2018 року, потерпілою ОСОБА_22 від 18 вересня 2018 року, потерпілою ОСОБА_58 від 13 серпня 2023 року, оскільки до цих протоколів не долучено додатків з переліком осіб, які упізнаються. Водночас захисник вважає, що, крім зазначених недоліків вони мають інші порушення, що прямо вказує на їх недопустимість, зокрема впізнання осіб проводилося за фотознімками, тоді як слідство, мало можливість провести впізнання осіб безпосередньо заїх участю, а також під час цих слідчих дій були відсутні були захисники. Крім того, захисник зазначає, що заявляла клопотання про визнання недопустимим доказом протоколів пред`явлення осіб для пізнання за фотознімками потерпілих ОСОБА_26 , ОСОБА_59 ОСОБА_22 , ОСОБА_11 , однак суд не навів мотивів та не відкинув викладених доводів щодо підстав визнання даних доказів недопустимими; 6) не погоджується з рішенням апеляційного суду в частині перекваліфікації дій засуджених з ч. 2 ст. 121 на п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України. Звертає увагу, що суди, задовольняючи цивільні позови потерпілих, не звернули уваги на той факт, що цивільні позивачі не надали суду належних та допустимих доказів на підтвердження дійсного розміру заявленої ними шкоди, як матеріальної, так і моральної. У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_13 також просить скасувати вироки судів попередніх інстанцій в частині визнання винним ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч .4 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 262, ч. 3 ст. 28 і ч. 2 ст. 121, ч.1 ст. 209 КК України та закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України. Стверджує, що вирок районного суду є незаконним та необґрунтованим, ухваленим із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки ґрунтується на недостовірних та недопустимих доказах, ухвалений із порушенням безпосередності дослідження доказів, презумпції невинуватості. Водночас вирок апеляційного суду, вважає таким, що ухвалений із неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність. При цьому посилається, що під час розгляду справи у суді першої інстанції не було безпосередньо досліджено речові докази у кримінальному провадженні у зв`язку з відмовою сторони обвинувачення надати речові докази для дослідження. Також наполягає на недопустимості всіх протоколів, пов`язаних із речовими доказами, які не були безпосередньо досліджені у суді, та зазначає, що: - під час зазначених слідчих дій щодо впізнання предметів з різними потерпілими в різний час брали участь одні й ті самі поняті; - слідчі дії щодо впізнання речей проведені одним і тим самим слідчим в один і той же час, але у різних місцях; - у деяких протоколах не зазначено ознак предметів, наданих для впізнання, які вирізняють їх серед інших предметів, а наведено лише загальні фрази про ознаки таких речей; - до жодного з протоколів пред`явлення речей для впізнання, всупереч статтям 104, 105 КПК України, не додано фототаблиці, хоча у протоколах зазначається про фотофіксацію з додаванням фототаблиці; - потерпіла ОСОБА_60 взагалі не впізнала монети жовтого кольору з зображенням знака зодіаку, яку в неї викрали, вказавши на монету, номер якої у протоколі не збігається з тією монетою, яку вилучили під час обшуку , а потерпілий ОСОБА_61 під час допиту у суді повідомив, що не пам`ятає, що зображено на монеті, а також що монета була сріблястого (білого) кольору; - протоколи пред`явлення речей для впізнання від 13 липня 2018 року складені слідчим, який проводив пред`явлення речей для впізнання ( ОСОБА_62 ), котрий відповідно до постанови про внесення змін до групи слідчих у кримінальному провадженні від 11 липня 2012 року був виключений із групи слідчих, а тому слідча дія проведена не уповноваженою на те особою, що є істотним порушенням вимог процесуального закону; - висновок судової молекулярно-генетичної експертизи від 02 серпня 2017 року N 19/10-1/337-СЕ/17, відповідно до якої були досліджені три недопалки сигарет, на яких були виявлені сліди ДНК, які висновком судової молекулярно-генетичної експертизи від 04 березня 2019 року N 10-442 збіглись із ДНК ОСОБА_13 , є недопустимим, оскільки в матеріалах справи об`єкти дослідження відсутні. Дані об`єкти начебто були вилучені слідчим СВ Васильківського ВП ОСОБА_63 під час огляду ділянки неподалік домоволодіння на АДРЕСА_6 , про що складено протокол огляду місця події від 11 травня 2017 року. При цьому слідчого ОСОБА_64 серед групи слідчих у даному кримінальному провадженні немає, фото вилучених недопалків до даної слідчої дії відсутні, хоча у протоколі зазначено, що проводилось фотографування. В той же час, проводився інший огляд місця події слідчим ОСОБА_65 , який у групі слідчих є, відповідно до витягу з ЄРДР по даному провадженню, і який також виявив недопалок сигарети «Кент» поруч із будинком потерпілих, проте зафіксував це у фото таблиці, доданій до протоколу огляду. Сторона захисту наголошує, що протокол огляду місця події, складений слідчим ОСОБА_63 , пришитий до основного огляду місця події, в ході якого вилучено три недопалки сигарет, штучно створений для фальсифікації доказів. Неправильне застосування судом апеляційної інстанції закону України про кримінальну відповідальність вбачає в перекваліфікації дій засуджених з ч. 2 ст. 121 на п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, оскільки у нападників на час завдання тілесних ушкоджень не було бажання (умислу) спричинити смерть потерпілій. Стосовно цивільних позовів, захисник зазначає про те, що цивільні позивачі у кримінальному провадженні не надали до матеріалів жодного доказу, який би підтверджував завдання ОСОБА_13 майнової шкоди у тих розмірах, про які зазначено у позовних заявах. Більш того, стороною захисту було надано відповідь Державної податкової служби України на виконання ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів, відповідно до якої потерпілий ОСОБА_11 у період з 1998 року задекларував доходи, розмір яких явно не збігається із заявленим ним у позовній заяві розміром шкоди. У касаційній скарзітретя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт - ОСОБА_15 просить змінити вироки суду першої і апеляційної інстанцій в частині вирішення питання щодо повернення йому належного на праві власності майна - автомобіля «Toyota Camry», номер кузова НОМЕР_18 , 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_17 , та скасувати арешт, накладений на цей автомобіль. Обґрунтовуючи свої вимоги ОСОБА_15 зазначає, що суди не вирішили питання щодо цього автомобіля, власником якого, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_19 , він є Так, в судовому засіданні від 18 грудня 2023 року, а інтересах ОСОБА_15 , як третьої особи в даному кримінальному провадженні, було заявлено клопотання про скасування арешту автомобіля. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 18 грудня 2024 року було відмовлено у задоволенні даного клопотання про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 14 січня 2019 року. Згодом, у зв`язку з тим, що даний автомобіль, відповідно до норм КПК України ОСОБА_15 не повернуто та на нього своєчасно не накладено арешту, ОСОБА_15 через свого адвоката звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва зі скаргою на бездіяльність уповноваженої особи СУ ГУ НП в Київській області щодо неповернення тимчасово вилученого майна у КП № 12017100400002803. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 26 вересня 2018 року задоволено скаргу адвоката, який діяв в інтересах ОСОБА_15 , та постановлено повернути йому тимчасово вилучене в ході затримання підозрюваного ОСОБА_12 майно, а саме автомобіль. Ухвала виконана не була. Наділі, йому стало відомо, що на належний йому на праві власності автомобіль накладено арешт на підставі ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 14 січня 2019 року, про що його ніхто не повідомляв, та не ставив до відома про прийняте судом рішення. Звертає увагу на те, що з мотивувальної частини вказаної ухвали вбачається, що підставою для арешту став не той факт, що начебто автомобіль є речовим доказом у справі, а той факт, що слідчий суддя, наклав арешт на майно, яке є власністю ОСОБА_15 , з метою погашення в майбутньому завданої потерпілим шкоди. Крім того, як акцентує скаржник, в ухвалі безпідставно зазначено, що належний ОСОБА_15 на праві власності автомобіль начебто придбаний за кошти, здобуті в результаті вчинення розбійних нападів, в той час, він як власник автомобіля, не є жодним учасником даного кримінального провадження, а відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, ОСОБА_15 є єдиним власником автомобіля. Таким чином, на переконання ОСОБА_15 , оскільки він не має жодного стосунку до тих злочинів, які інкримінуються ОСОБА_12 , і до нього не заявлено жодних позовних вимог щодо відшкодування шкоди, то відповідно і стягнення за рахунок його майна є незаконним та неможливим. Водночас ОСОБА_15 вказував, що Дніпровський районний суд м. Києва , постановляючи вирок, мав би вирішити питання і щодо арешту йому автомобіля. Невирішення даного питання вважає грубим порушенням норм КПК та його конституційних прав, як власника майна. Позиції інших учасників судового провадження У судовому засіданні захисники підтримали свої касаційній скарни та касаційну скаргу третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт та заперечували проти задоволення касаційних скарг прокурора і представника потерпілого, прокурори і представник потерпілого виступили у підтримку поданих ними скарг та заперечували проти задоволення скарг захисників та третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт . Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарги захисників, прокурора та представника потерпілого не підлягають задоволенню, а скарга третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Мотиви суду Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Як визначено ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого. Тобто касаційний суд не перевіряє судові рішення у частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на які є посилання в касаційних скаргах засуджених та їх захисників, оскільки такі обставини, що були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій, перегляду відповідно до вимог ст. 438 КПК України у касаційному порядку не підлягають. Під час розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції. Матеріали кримінального провадження свідчать про те, що суди першої і апеляційної інстанцій ретельно перевіряли доводи сторони захисту, аналогічні тим, що викладені у касаційних скаргах. Зазначені в судових рішеннях мотиви про визнання цих доводів безпідставними колегія суддів вважає обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам. Як убачається з вироку, висновки суду про винуватість ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та ОСОБА_14 у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень за викладених у вироку обставин ґрунтуються на доказах, досліджених та належно оцінених в судовому засіданні. Так, в основу обвинувального вироку було покладено низку доказів, зокрема пояснення потерпілих ОСОБА_24 ОСОБА_23 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_30 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_11 , свідків ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , дані протоколів огляду місяця події від 11, 22 травня, 13, 14, 26 жовтня, 13 грудня 2017 року, 09, 26 лютого, 14, 24, 27 березня, 13 квітня, 11 липня 2018 року, дані протоколів пред`явлення речей для впізнання, даними протоколів обшуку від 25 березня, 11 квітня, 12, 16, 26 липня 2018 року, даними протоколів огляду речей, протоколів пред`явлення особи для впізнання, висновки проведених у справі судових експертиз та інші письмові докази. 1. Щодо доводів касаційних скарг сторони захисту про недопустимість доказів Стосовно посилань захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_14 про недопустимість як доказу протоколу обшуку від 11 квітня 2018 року Як зазначено в ч. 1 ст. 234 КПК, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб. При цьому перевірка наявності фактичних підстав для проведення обшуку передбачає з`ясування декількох обов`язкових складових, визначених законодавцем у ч. 5 ст. 234 КПК. Зокрема, відповідно до вказаної норми слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про обшук, якщо прокурор, слідчий не доведе наявності достатніх підстав вважати, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення; 2) відшукувані речі і документи мають значення для досудового розслідування; 3) відомості, які містяться у відшукуваних речах і документах, можуть бути доказами під час судового розгляду; 4) відшукувані речі, документи або особи знаходяться у зазначеному в клопотанні житлі чи іншому володінні особи; 5) за встановлених обставин обшук є найбільш доцільним та ефективним способом відшукання та вилучення речей і документів, які мають значення для досудового розслідування, і встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб, а також заходом, пропорційним втручанню в особисте і сімейне життя особи. Крім того, ст. 233 КПК України встановлено, що ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді. Винятком з цього правила є невідкладні випадки, пов`язані з врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому разі прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами ст. 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Під невідкладними випадками необхідно розуміти лише такі зазначені в цій нормі виключні обставини, які існували на момент проникнення до житла чи іншого володіння особи та через терміновість унеможливлювали отримання в порядку, передбаченому КПК, відповідного дозволу слідчого судді. З матеріалів справи вбачається, що 11квітня 2018 року у домоволодінні на АДРЕСА_5 і, у присутності двох понятих, за участю ОСОБА_14 , з відеофіксацією на відеокамеру, проведено невідкладний обшук, за результатом якого працівники поліції виявили сліди та вилучено сліди, речі та документи. Після здійснення 11 квітня 2018 року обшуку домоволодіння, слідчий звернувся з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді, оскільки в ході обшуку житлових та нежитлових будинків, прибудинкових споруд та розташованих на них транспортних засобів було виявлено речі, що мають значення в кримінальному провадженні. Ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2018 року задоволено клопотання т. в. о. заступника начальника першого відділення слідчого відділу Бориспільського ВП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_76 та надано дозвіл на проведення обшуку 11квітня 2018 року за адресою: АДРЕСА_5 , земельна ділянка з кадастровим номером № 3222789200:02:001:0030, власником якої є ОСОБА_77 , та земельна ділянка з кадастровим номером № 3222789200:02:001:0031, власником якої є Land Lord King , включаючи будинок та прибудинкові споруди, розташовані на вказаних ділянках, та вилучення відповідних речей, слідів і документів. За змістом ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку вбачається, що для досягнення визначеної ч. 3 ст.233 КПК України мети виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення правопорушення та з метою збереження та долучення до матеріалів кримінального провадження речових доказів, була необхідність у проведенні обшуку земельних ділянок з кадастровими номерами 3222789200:02:001:0030 та 3222789200:02:001:0031, що розташовані за адресою: АДРЕСА_5 із розміщеними на них житловими та нежитловими будинками, прибудинковими спорудами, а також розташованих на них транспортних засобів. У зв`язку з цим слідчий звернувся з відповідним клопотанням після того, як в ході обшуку житлових та нежитлових будинків, прибудинкових споруд та розташованих на них транспортних засобів було виявлено речі, що мають значення в кримінальному провадженні. Таким чином, рішення слідчого про невідкладний обшук домоволодіння за вказаною адресою було предметом оцінки слідчого судді в порядку судового контролю, який встановив наявність достатніх підстав для його проведення, про що зазначив в ухвалі. Крім того, таке рішення було також предметом оцінки судів попередніх інстанції під час судових розглядів кримінального провадження, за результатом чого суди не встановили підстав ставити під сумнів законність проведення обшуку до постановлення ухвали слідчого судді. Верховний Суд погоджується з такими рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій. Суд вважає, що в цій справі, на момент проведення обшуку домоволодіння існували такі обставини, які унеможливлювали отримання слідчим попередньо в порядку, передбаченому КПК України, відповідного дозволу слідчого судді до проведення слідчої дії, з урахуванням у тому числі отриманих органом досудового розслідування даних про можливу причетність осіб до вчинення високоорганізованих тяжких злочинів, оскільки будь-яке зволікання із проведенням обшуку могло призвести до втрати майна та слідів, що мали значення для кримінального провадження. Таким чином, є безпідставними доводи захисника, що обґрунтуванням невідкладності обшуку від 11 квітня 2018 року не відповідає положенням статей 233, 234 КПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 107 КПК України виконання ухвали слідчого судді, суду про проведення обшуку в обов`язковому порядку фіксується за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів. Частина 10 ст. 236 КПК України також вказує, що обшук житла чи іншого володіння особи на підставі ухвали слідчого судді в обов`язковому порядку фіксується за допомогою аудіо- та відеозапису. Відповідно до ч. 2 ст. 104 КПК України запис, здійснений за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів під час проведення слідчим, прокурором обшуку, є невід`ємним додатком до протоколу. Дії та обставини проведення обшуку, не зафіксовані у записі, не можуть бути внесені до протоколу обшуку та використані як доказ у кримінальному провадженні. Наслідки незастосування технічних засобів під час проведення обшуку визначені в ч. 6 ст. 107 КПК України, відповідно до якої незастосування технічних засобів фіксування кримінального провадження у випадках, якщо воно є обов`язковим, тягне за собою недійсність відповідної процесуальної дії та отриманих внаслідок її вчинення результатів, за винятком випадків, якщо сторони не заперечують проти визнання такої дії та результатів її здійснення чинними. Колегія суддів підтримує висновки апеляційного суду за наслідками аналізу вказаних норм закону, що у наведених нормах КПК України, які регламентують порядок проведення відеофіксації обшуку, не зазначено, що така фіксація повинна бути безперервною, а лише вказано, що дії та обставини проведення обшуку, не зафіксовані у записі, не можуть бути внесені до протоколу обшуку та використані як доказ у кримінальному провадженні. Натомість розрив у часі між окремими частинами не визнається порушенням будь-яких нормативних документів. Той факт, що під час обшуку здійснювалися технічні перерви, не суперечить положенням КПК України, а отже не вказує на недопустимість чи недостовірність протоколу обшуку та відеозапису до нього. Вказана позиція знайшла своє відображення і в практиці Верховного Суду, зокрема у постановіколегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 26 липня 2022 року у справі № 727/7987/20 (провадження № 51-3891км21). За матеріалами провадження слідує, що під час проведення 11 квітня 2018 року обшуку у домоволодінні ОСОБА_14 , здійснювалась його технічна фіксація, до цього протоколу долучено флеш носій з відео. Крім того, під час розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції, цим судом був у повному обсязі досліджений протокол обшуку, переглянута більша частина відеозапису, який можливо було відтворити, зокрема: огляд гаражного приміщення, подвір`я, автомобілів, огляд усіх вилучених речей, складання протоколу слідчої дії, оголошення його змісту, підписання його учасниками. Також у судовому засіданні свідок ОСОБА_78 підтвердив, що відеозапис вівся з самого початку, був присутній ще один понятий. Викликаний стороною обвинувачення у судове засідання спеціаліст повідомив, що на наданому накопичувачі інформації міститься запис, однак, саме з технічних причин він не може бути відтворений на наявних у суді технічних засобах. Отже, в противагу твердженням сторони захисту, під час обшуку на виконання вимог ч. 10 ст. 236 та частин 1 і 6 ст. 107 КПК України здійснювався відеозапис слідчої дії, що підтверджено матеріалами провадження. Таким чином, колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними у вироках судів попередніх інстанцій, про необґрунтованість доводів сторони захисту щодо недопустимості як доказу протоколу огляду місця події. Щодо твердження сторони захисту про недопустимість даних протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками потерпілим ОСОБА_26 , ОСОБА_23 , ОСОБА_19 , ОСОБА_22 , ОСОБА_79 . Вказані твердження були предметом ретельної перевірки судів попередніх інстанцій. Зокрема, суд першої інстанції визнав неналежними, але допустимими доказами дані, що містяться у вказаних протоколах пред`явлення особи до впізнання, оскільки до протоколів не долучено додатків з переліком осіб, які упізнаються. При цьому суд першої інстанції у вироку зазначив, що потерпілі у судовому засіданні повідомили, що під час досудового розслідування впізнали за пред`явленими фотографіями злочинців, зазначивши особливі прикмети, за якими вони їх впізнали, які саме злочинні дії вчинили щодо них. Тому цей доказ суд першої інстанції оцінив у комплексі з іншими доказами. Сторона захисту не погодилася з такими висновками суду наполягала на визнанні вказаних доказів недопустимими. З огляду на законодавче визначення, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів (ст. 85 КПК України), а допустимим є той доказ, який отриманий у порядку, встановленому КПК України (ч. 1 ст. 86 КПК України). Водночас апеляційний суд, спростовуючи довід про визнання цих доказів недопустимими, погодившись з висновками суду першої інстанції, слушно зазначив, що слідчий з дотриманням вимог ст. 228 КПК України з`ясував у потерпілих перед пред`явленням осіб для впізнання за фотознімками, чи можуть вони впізнати особу, опитав про її зовнішній вигляд і прикмети, а також про обставини, за яких вони бачили цю особу. Для впізнання було надано фотознімки із зображенням на них осіб чоловічої статі без різких відмінностей між собою. Оцінивши вказані обставини, цей суд констатував, що відсутність окремого додатка із списком осіб, які упізнаються, не впливає на допустимість цих доказів, оскільки всі необхідні дані для проведення впізнання, а саме: обставини його проведення, порядок пред`явлення осіб, показання потерпілих про впізнання осіб та їх пояснення, повністю зафіксовані у тексті протоколів. Тому апеляційний суд відхилив твердження сторони захисту про недопустимість як доказів фактичних даних із протоколів впізнання за фотознімками. Стосовно доводів захисників про визнання недопустимим доказом висновки молекулярно-генетичної експертизи від 02 серпня 2017 року № 19/10-1/337-СЕ/17, відповідно до якої на трьох досліджених недопалках сигарет виявлено сліди ДНК, що за висновком судової молекулярно-генетичної експертизи від 04 березня 2019 року № 10-442 збіглись із ДНК ОСОБА_13 , оскільки в матеріалах справи об`єкти дослідження відсутні На противагу твердженням сторони захисту, зазначені доводи не були залишенні без належної уваги судів попередніх інстанцій, які встановили, що висновки експерта не викликає переконливих сумнівів у його достовірності, його зміст містить належні складові і відповіді на всі поставлені питання, отже, висновок, є належним доказом та його обґрунтовано покладено в основу вироку. При цьому доводи сторони захисту були визнані такими, що зводяться до припущень і формального тлумачення окремих процесуальних моментів, які не свідчать про істотне порушення вимог КПК України та не тягнуть недопустимості зазначеного доказу. Водночас апеляційний суд на спростування вказаного доводу доречно зазначив, що відсутність у матеріалах справи самих об`єктів дослідження не є безумовною підставою для визнання висновку експерта недопустимим. Відповідно до положень КПК України предметом оцінки суду є не фізична наявність об`єктів після проведення експертизи, а законність способу їх отримання, належна фіксація та дотримання процесуального порядку направлення на експертизу. Матеріалами провадження підтверджено, що об`єкти були вилучені, описані в протоколі огляду місця події від 11 травня 2017 року та передані на експертне дослідження у встановленому законом порядку, що і стало підставою для проведення молекулярно-генетичної експертизи та складання відповідного висновку. Відсутність фотознімків вилучених недопалків, за наявності письмового протоколу огляду місця події, не є істотним порушенням вимог КПК України. Фотографування є допоміжним способом фіксації, тоді як основним процесуальним документом є саме протокол огляду. Закон не встановлює обов`язковості долучення фототаблиць як умови допустимості результатів огляду, якщо відомості про вилучені об`єкти належним чином зафіксовані у протоколі. Крім того сторона захисту заявляє про недопустимість доказів, зібраних слідчим ОСОБА_63 , який не був включений до групи слідчих. Верховний Суд зазначає, що для з`ясування законності слідчих дій і допустимості отриманих завдяки ним доказів важливим є наявність у відповідної службової особи процесуальних повноважень. Подібно до того, як факт і обставини затримання особи можуть встановлюватися судами на підставі усієї сукупності доказів, наданих сторонами, включаючи, але не обмежуючись відповідним протоколом, так і наявність або відсутність у слідчого повноважень на вчинення невідкладних дій у конкретній ситуації має оцінюватися виходячи з дійсних обставин справи, встановлених на підставі сукупності відомостей. З матеріалів справи випливає, що слідчим Васильківського ВП ОСОБА_80 після повідомлення про вчинений злочин здійснив виїзд у складі оперативної слідчої групи та проведено огляд ділянки неподалік домоволодіння на АДРЕСА_6 , тобто слідчий діяв на виконання своїх законних службових обов`язків з відома та за дорученням керівництва, а отже слідчий, який у складі слідчо-оперативної групи виїжджав для огляду місця події, не обов`язково має бути включений до складу постійної групи слідчих. Що стосується доводів захисника, що слідчий ОСОБА_62 був виключений із групи слідчих, то вони не мають свого підґрунтя, оскільки матеріали провадження не містять відповідної постанови про виключення слідчого із групи слідчих. Отже, підстав вважати висновок молекулярно-генетичної експертизи від 02 серпня 2017 року №19/10-1/337-СЕ/17 від недопустимим доказом у колегії суддів немає. Стосовно доводів захисника ОСОБА_9 про незаконне затримання ОСОБА_12 та порушення вимог кримінального процесуального закону під час обшуку автомобіля «Toyota Camry», які зумовлюють недопустимість цих доказів і похідних від них матеріалів Відповідно до ст. 209 КПК України, особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою. У матеріалах провадження наявний рапорт старшого оперуповноваженого УКР ГУНП у Київській області від 11 липня 2018 року про те, що в ході відпрацювання на 78 км автодороги «Київ-Харків» навпроти спеціального посту патрульної поліції ГУНП в Київській області в напрямку м. Києва було виявлено ОСОБА_12 у якого при собі знаходився предмет схожий на пістолет з набоями до нього . З протоколу затримання особи від 11 липня 2018 року, складеного в порядку ст. 208 КПК України, вбачається, що ОСОБА_12 було затримано з підстави, визначеної у п. 1 ч. 1 ст. 208 КПК України, тобто у поліцейських були достатні підстави для його затримання. Згідно з ч. 3 ст. 208 КПК України уповноважена службова особа, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених ч. 7 ст. 223 і ст. 236 цього Кодексу. Результати особистого обшуку зазначаються у протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину (ч. 5 ст. 208 КПК України). Як неодноразово звертав увагу Верховний Суд у своїх рішеннях, особистий обшук особи під час затримання є складовою частиною затримання особи в порядку, передбаченому ст. 208 КПК України (постанови від 15 червня 2021 року у справі № 204/6541/16-к, від 13 грудня 2021 року у справі № 754/2818/20, від 12 червня 2024 року у справі № 757/26627/22). За змістом частини 7 статті 223 КПК України обшук особи здійснюються з обов`язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії. Відповідно до протоколу затримання підозрюваного ОСОБА_12 у присутності понятих проведено його особистий обшук, у ході якого у нього було виявлено й вилучено речі, вказані у протоколі. Водночас зміст протоколу затримання свідчить, що ОСОБА_12 було роз`яснено права підозрюваного, передбачені ч. 3 ст. 42 КПК України, про що свідчить підпис ОСОБА_12 , який не заявляв про наявність будь-яких доповнень чи зауважень з приводу проведеного обшуку та виявлених речей, а також щодо їх пакування, про необхідність додаткового роз`яснення змісту прав, що дає підстави для висновку про належне, повне і зрозуміле роз`яснення прав підозрюваного. Таким чином, протокол затримання особи від 11 липня 2018 року складений відповідно до вимог статей 104, 208-211 КПК України та містить усі необхідні реквізити, зокрема дані про учасників слідчої дії, підставу і час затримання. При перевірці тверджень захисника засудженого ОСОБА_12 про порушення норм КПК при обшуку автомобіля «Toyota Camry», судами попередніх інстанцій істотних порушень, які б стали підставою для визнання цього доказу недопустимими встановлено не було. На спростування вказаного доводу суди послалися на те, що ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 липня 2018 року було задоволено клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУ НП в Київській області ОСОБА_81 та надано дозвіл на обшук автомобіля «Toyota Camry» державний номерний знак НОМЕР_17 . Зі змісту вказаної ухвали слідує, що слідчий суддя зазначив, що на час розгляду клопотання вже були затримані ОСОБА_14 та ОСОБА_56 , їм було повідомлено про підозру; потерпілий ОСОБА_11 по фотографіями впізнав ОСОБА_13 та ОСОБА_12 ; ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_56 , ОСОБА_14 протягом тривалого часу майже щодня телефонували один одному, а 23 березня 2018 року приблизно о 20:00, тобто за декілька годин до вчинення нападу на потерпілих Черепах, перебували в зоні дії однієї базової станції мобільного оператора, вимкнули свої мобільні телефони та ввімкнули їх лише 24 березня 2018 року. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів, що в органу досудового розслідування була необхідність у проведенні обшуку автомобіля марки «Toyota Camry», сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_17 , яким фактично користувалися ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , з метою відшукання знарядь кримінального правопорушення (масок - балаклав, рукавиць, ліхтарів, пристроїв для відмикання приміщень, вогнепальної зброї, боєприпасів до вогнепальної зброї, пластикових джгутів, камуфляжного одягу, взуття, мобільних терміналів, радіостанцій), майна, здобутого в результаті його вчинення, яке ОСОБА_13 та ОСОБА_12 могли там зберігати. Були визнані непереконливими твердження захисника про те, що фактично автомобіль був зупинений без виявлення порушень правил дорожнього руху, оскільки з вищезазначеного протоколу вбачається, що підставою затримання підозрюваного ОСОБА_12 було те, що цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення. Отже, доводи сторони захисту з цього приводу є неспроможними. Стосовно доводів захисника ОСОБА_9 про порушення норм КПК України в ході обшуків 12 липня 2018 року на АДРЕСА_14 та 26 липня 2018 року на АДРЕСА_2 На обґрунтування своїх доводів захисник стверджує, що вказані докази є недопустимими з тих підстав, що вилучені під час обшуку речові докази не були предметом дослідження суду першої інстанції, крім цього не надавалися під час виконання вимог ст. 290 КПК України стороні захисту та обвинуваченим. За перевіркою вказаних доводів суди першої та апеляційної інстанції визнали їх неспроможними та такими, що спростовуються матеріалами провадження. Так, як встановили суди, обшуки 12 та 26 липня 2018 року проведені з дотриманням вимог КПК України, на підставі ухвал слідчих суддів, у присутності понятих та з обов`язковою відеофіксацією, а всі виявлені та вилучені предмети детально зафіксовані у відповідних протоколах обшуку та на мікроносіях, які є їх невід`ємними додатками. Самі ж протоколи обшуків містять відомості про місце, час, хід та результати проведених слідчих дій, перелік виявлених та вилучених предметів, а також підписи учасників слідчої дії, що свідчить про дотримання вимог ст. 104, 234, 236 КПК України. Даних про внесення зауважень або заперечень учасниками обшуків до протоколів цих слідчих дій матеріали провадження не містять. Тому суди слушно виснували про відсутність під час проведення обшуків істотних порушень прав і свобод осіб, у яких вони проводилися. Сама собою відсутність відеофіксації безпосереднього процесу опису та опломбування вилучених під час обшуку речей не свідчить про недопустимість відповідних протоколів обшуку як доказів, оскільки такі обставини належним чином відображені у письмових протоколах, які відповідають вимогам кримінального процесуального закону. Є непереконливими і доводи сторони захисту про недопустимість протоколів обшуку з мотивів ненадання вилучених речей під час виконання вимог ст. 290 КПК України. Зокрема, матеріали кримінального провадження підтверджують відкриття стороні захисту доступу до протоколів обшуків та додатків до них, у тому числі носіїв відеофіксації, а відсутність окремих речових доказів у залі судового засідання під час судового розгляду не впливає на допустимість зазначених процесуальних документів як джерел доказів. Не є безумовною підставою для визнання таких доказів недопустимими той факт, що певні речові докази не були безпосередньо пред`явлені стороні захисту на стадії виконання вимог ст. 290 КПК України, за відсутності даних про обмеження права на захист або неможливість ознайомлення з матеріалами кримінального провадження. Таким чином, протоколи обшуків від 12 липня 2018 року та 26 липня 2018 року разом з додатками до них є належними та допустимими доказами у кримінальному провадженні, а підстави для визнання їх недопустимими відсутні. Були предметом перевірки суду апеляційної інстанції доводи захисника ОСОБА_9 про те, що огляд речових доказів в судовому засіданні відбувався формально та проводився з порушенням всіх принципів такої процесуальної дії. Вказані доводи були визнані безпідставними, оскільки захисник не навела конкретних обставин, які б свідчили про порушення вимог кримінального процесуального закону, а також не зазначила, яким саме чином такі твердження вплинули або могли вплинути на допустимість відповідних речових доказів чи на законність ухваленого судового рішення. Крім того, як суд доречно зазначив, що сам по собі факт того, що прокурор під час огляду речових доказів не надав розширених пояснень щодо кожного з них, не свідчить про порушення принципів безпосередності та змагальності судового розгляду, оскільки огляд здійснювався судом, а сторони кримінального провадження мали можливість ставити запитання, висловлювати зауваження та заявляти клопотання щодо дослідження відповідних доказів. Визнані неспроможними і твердження захисника про відсутність протоколу огляду щодо кожного речового доказу, оскільки кримінальне процесуальне законодавство не встановлює обов`язку складання окремого протоколу огляду на кожен предмет, який у подальшому визнається речовим доказом. Водночас, за матеріалами провадження, походження, вилучення та процесуальний статус відповідних предметів підтверджуються іншими належними та допустимими доказами, які були досліджені судом першої інстанції та належним чином оцінені відповідно до ст. 94 КПК України. Таким чином, доводи захисника про визнання протоколів обшуків від 12 липня 2018 року та 26 липня 2018 року недопустимими доказами не знайшли підтвердження під час перевірки судами, а отже є безпідставними. Також колегія суддів зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. За змістом ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Частиною 2 цієї статті передбачено, що суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: 1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; 2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; 3) порушення права особи на захист; 4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; 5) порушення права на перехресний допит. Суд наголошує, що не у всіх випадках порушення навіть фундаментальних прав і свобод особи під час кримінального провадження має прямий вплив на дотримання гарантій справедливого судового розгляду, зокрема й на допустимість доказів. Для вирішення питання, чи може порушення певних основоположних прав і свобод особи стати підставою для визнання доказів недопустимими, необхідно взяти до уваги не лише сам факт такого порушення, але й встановити його вплив на процес і характер отримання доказів. У цьому кримінальному провадженні Судом не встановлено таких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи істотного порушення прав та свобод людини під час проведення слідчих чи інших процесуальних дій, які були б безумовними підставами для визнання отриманих доказів недопустимими. 2. Стосовно доводів захисника ОСОБА_9 про порушення судами вимог ч. 12 ст. 290 КПК України Згідно до ч. 3 ст. 290 КПК України прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до приміщення або місця, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем держави, і прокурор має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді. Тобто на орган досудового розслідування покладено обов`язок надати сторонам майбутнього судового розгляду безперешкодно реалізувати їх право ознайомитися з речовими доказами. Крім того, у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24 жовтня 2022 року (справа № 216/4805/20, провадження № 51-4684кмо21) зазначено, що ознайомлення з матеріалами досудового розслідування є правом сторони захисту, яке вона використовує на власний розсуд, тому нереалізація зазначеного права за умови належного виконання стороною обвинувачення приписів ст. 290 КПК України в частині надання доступу до матеріалів досудового розслідування, не є підставою для визнання доказів недопустимими. Якщо сторона підтверджує, що ознайомилася з матеріалами, відкритими іншою стороною, або що вона відмовляється від ознайомлення з такими матеріалами, цього достатньо, щоб приписи частин 1-3 та ч. 6 ст. 290 КПК були виконані. Сторона, яка відкрила матеріали, не має повноважень контролювати, в якому обсязі і як детально інша сторона ознайомилася з такими матеріалами. Так, захисник у касаційній скарзі стверджує, що на стадії закінчення досудового розслідування та відкриття матеріалів в порядку ст. 290 КПК України, матеріали досудового розслідування не були відкриті обвинуваченим в повному обсязі.Вказані доводи є необґрунтованими та були предметом перегляду судів попередніх інстанцій й спростовані матеріалами провадження, відповідно яких стороні захисту були відкриті всі матеріали досудового розслідування, вручався реєстр цих матеріалів, в якому, зокрема, було зазначено про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів. Зокрема, 15 березня 2019 року підозрюваним та їх захисникам було повідомлено про завершення досудового розслідування та надано доступ до всіх матеріалів досудового розслідування, у тому числі до відеозаписів та речових доказів. Водночас ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 02 квітня 2019 року було задоволено клопотання слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_81 , погоджене з начальником відділу прокуратури Київської області ОСОБА_82 , та встановлено факт того, що підозрювані та їх адвокати зволікають в ознайомленні з матеріалами кримінального провадження, при тому, хоча орган досудового розслідування надав їм достатньо часу для ознайомлення. За таких обставин слідчий суддя встановив ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та їх захисникам ОСОБА_9 , ОСОБА_83 , ОСОБА_7 , ОСОБА_84 , ОСОБА_85 , ОСОБА_8 строк на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до 18 години 08 квітня 2019 року, після спливу якого сторона захисту вважала такою, що реалізувала своє право на доступ до матеріалів. Отже, як слушно зазначив апеляційний суд, не підтверджені посилання сторони захисту на порушення принципу рівності сторін, упередженість суду першої інстанції та незаконну відмову у відкритті та дослідженні всіх речових доказів. Сам факт встановлення слідчим суддею процесуального строку для завершення ознайомлення з матеріалами не свідчить про обмеження прав сторони захисту, а є передбаченим законом механізмом запобігання зловживанню процесуальними правами. Посилання захисника на рідкісні та нетривалі візити слідчого до СІЗО самі собою не є безумовним порушенням вимог ст. 290 КПК України, оскільки закон зобов`язує сторону обвинувачення надати доступ до матеріалів, але не визначає мінімальної кількості та тривалості часу відвідувань ізолятора слідчим. 3. Щодо кваліфікації апеляційним судом дій засуджених за епізодом з потерпілою ОСОБА_86 за ч. 3 ст. 28, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України За цим епізодом дії засуджених орган досудового розслідування кваліфікував за ч. 3 ст. 28, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України. Водночас суд першої інстанції встановив, що 23 березня 2018 року приблизно о 22:10 ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 та особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, перебуваючи на першому поверсі будинку АДРЕСА_15 , діючи умисно, з корисливих мотивів, в складі організованої групи, під час застосування засобів зв`язування, усвідомлюючи кожен суспільно-небезпечний характер своїх дій, умисно нанесли удари по голові, тулубу та кінцівках потерпілій ОСОБА_54 . Відповідно до висновку судово-медичного експерта від 08 травня 2018 року № 110/т смерть потерпілої настала від закритої черепно- мозкової травми у вигляді забійної рани волосистої частини голови в лівій тім`яній ділянці, синця лівої вушної раковини, значних розмірів синця на обличчі, травматичного вивиху передніх зубів на верхній та нижній шелепах, крововиливів в слизові оболонки нижньої та верхньої губи з розривами слизової оболонки верхньої губи, крововиливів в м`які покриви голови зі сторони їх внутрішньої поверхні, лінійного перелому кісток склепіння та основи черепа, крововиливів під оболонки та шлуночки головного мозку з розвитком набряк-набухання тканини головного мозку. Виявлені тілесні ушкодження є прижиттєвими та утворились приблизно за 5-8 годин до настання смерті. Виявлена закрита черепно-мозкова травма утворилась від дії тупих предметів приблизно 5-8 годин до настання смерті. Вона утворилась від не менш ніж 4 травматичних дій (ударів) в ділянку обличчя га однієї травматичної дії у волосисту частину голови. Комплекс ушкоджень описаний в у висновку, що сформував закриту черепно-мозкову травму має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя та перебуває в прямому (причинно-наслідковому) зв`язку із настанням смерті. Після спричинення ОСОБА_43 та ОСОБА_11 тілесних ушкоджень, ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 та особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, забрали чуже майно, помістили до автомобіля «Toyota RАV 4», і зникли з місця вчинення кримінального правопорушення, завдавшипотерпілим матеріальної шкоди на загальну суму 11 395 758 грн. Вказані дії засуджених суд першої інстанції кваліфікував за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 121 КК України, зазначивши, що позбавлення життя потерпілої ОСОБА_42 не охоплювалось умислом обвинувачених. Натомість апеляційний суд на підтримку доводів апеляційних скарг прокурора та потерпілого ОСОБА_11 в цій частині не погодився з правовою кваліфікацією діянь ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 121 КК України, оскільки, на його думку, умисел засуджених був спрямований саме на протиправне заподіяння смерті потерпілій. Колегія суддів поділяє такі висновки апеляційного суду та зазначає таке. Так, за своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України. Склад злочину - це сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак, що дозволяють кваліфікувати суспільно-небезпечне діяння як конкретний злочин. Стаття 115 КК України передбачає відповідальність за умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. В свою чергу ч. 2 ст. 121 КК України передбачає відповідальність за умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого. Так, умисне вбивство слід відрізняти від умисного тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого. Визначальним при цьому є спрямованість умислу винного, його суб`єктивне ставлення до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого ставлення винного до таких наслідків характеризується необережністю. Питання про наявність умислу необхідно вирішувати з огляду на сукупність всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, потрібно враховувати кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події, а також спосіб вчинення злочину, засоби та знаряддя злочину. Слід мати на увазі, що спосіб відображає насамперед причинний зв`язок між діяннями і наслідками. Певна залежність між способом і метою вчинення тих чи інших діянь виявляється в тому, що спосіб і засоби вчинення злочинів обираються особою відповідно до поставленої цілі. Ціль є передумовою усвідомлення особою результатів і наслідків своїх діянь, що проявляє свою конкретизацію в способі вчинення діянь. Суд апеляційної інстанції під час оцінки діянь засуджених (з`ясування змісту і спрямованості умислу) правильно врахував, що вони, діючи за попередньою змовою групою осіб, завдавали особі похилого віку численних ударів ногами у тактичному взутті та руків`ям пістолета в ділянки життєво важливих органів, зокрема по голові, обличчю; характер застосованих предметів, інтенсивність та локалізація ударів свідчать про їх підвищену небезпечність для життя. При цьому,потерпіла ОСОБА_41 не чинила жодного спротиву, перебувала у безпорадному стані та фактично не подавала ознак життя, що було очевидним для засуджених. Доречно апеляційний суд зазначив, що,згідно з висновком комісійної судово-медичної експертизи від 26 грудня 2018 року № 148/К, збереження життя потерпілої ОСОБА_42 , за умови надання їй працівниками медичної установи своєчасної медичної допомоги, було малоймовірним. Отже, засуджені, завдаючи особі похилого віку ударів ногами у тактичному взутті та руків`ям пістолета у ділянки життєво важливих органів, могли усвідомлювати реальну небезпеку своїх дій для життя потерпілої, та допускали можливість настання смерті та байдуже ставилися до такого наслідку, тобто діяли з непрямим умислом. Крім того, слід зазначити, що учинене з корисливих мотивів умисне вбивство, відповідальність за яке передбачено п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, кваліфікується у разі, коли винний, позбавляючи життя потерпілого, бажав одержати у зв`язку з цим матеріальні блага для себе або інших осіб (заволодіти грошима, коштовностями, цінними паперами, майном тощо), одержати чи зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат чи обов`язків (одержати спадщину, позбавитися боргу, звільнитися від платежу тощо) або досягти іншої матеріальної вигоди. Встановлені судами фактичні обставини переконливо свідчать про те, що ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 ,маючи на меті заволодіти майном сім`ї Черепах, прийшли до них, керувалися корисливим мотивом під час нападу на них, в ході якого в них виник умисел на вбивство ОСОБА_87 . Таким чином, Верховний Суд погоджується, що, урахувавши усі встановлені обставини провадження, апеляційний суд обґрунтовано встановив, що засуджені мали умисел саме на заподіяння смерті потерпілій, а тому їх дії в цій частині за ч. 3 ст. 28, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України кваліфіковано правильно. 4. Щодо доводів прокурора про незаконність вироку в частині визнання ОСОБА_13 невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 209 КК України, за епізодами придбання ним двох об`єктів нерухомості Суд першої інстанції, виправдовуючи ОСОБА_13 за епізодами придбання ним двох об`єктів нерухомості вказав у вироку, що під час судового розгляду прокурором не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження цього обвинувачення, а тому дійшов висновку про виправдання ОСОБА_13 за епізодами пред`явленого йому обвинувачення за ч. 2 ст. 209 КК України . Разом з тим, враховуючи те, що суд визнав доведеним винуватість ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 209 КК України, по епізоду щодо автомобіля марки «TOYOTA» моделі «VENZA», номер кузову НОМЕР_10 , д.н.з. НОМЕР_1 , то дії ОСОБА_13 були перекваліфіковані за цим епізодом з ч.2 ст. 209 КК України на ч.1 ст. 209 КК України, оскільки він вчинив умисні дії, спрямовані на приховування та маскування незаконного походження коштів, володіння ними, прав на такі кошти, джерела їх походження, зміну їх форми (перетворення), одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів. Апеляційний суд, після перевірки доводів апеляційної скарги прокурора в цій частині, визнав висновки суду першої інстанції такими, що відповідають фактичним обставинам і матеріалам кримінального провадження ґрунтуються на досліджених у суді першої інстанції доказах. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що сторона обвинувачення, всупереч приписам ст. 92 КПК України, не надала належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_13 дій, спрямованих на легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, шляхом організації придбання на ім`я своєї сестри двох об`єктів нерухомості за кошти злочинного походження, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов слушного висновку про необхідність його виправдання за вказаними епізодами пред`явленого обвинувачення. Як доречно було зазначено судом апеляційної інстанції, посилання прокурора на відсутність офіційного місця роботи у ОСОБА_13 та його сестри у 2017-2018 роках саме собою не є доказом набуття майна злочинним шляхом. Разом з тим показання свідків, на які посилається сторона обвинувачення, мають оцінний характер, ґрунтуються на припущеннях та не підтверджуються жодними об`єктивними доказами. При цьому посилання на нібито приховування готівкових коштів у матері не доводять факту легалізації майна, оскільки не встановлюють ані його злочинного походження, ані вчинення обвинуваченим активних дій, спрямованих на надання майну правомірного вигляду. Отже, наведені стороною обвинувачення обставини у сукупності не відповідають критеріям належності, допустимості й достатності доказів, визначених статтями 84, 86 КПК України. Враховуючи це висновок суду першої інстанції, з якими погодився і апеляційний суд, про недоведеність обвинувачення та виправдання ОСОБА_13 за епізодами пред`явленого йому обвинувачення за ч. 2 ст. 209 КК України, є законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам кримінального провадження. У підсумку колегія суддів уважає, що суди, оцінивши всі докази у справі, які є взаємоузгодженими, належними та допустимими і в сукупності доповнюють один одного, дійшли обґрунтованого висновку про винуватістьОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень. Частина 2 ст. 17 КПК України передбачає, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом. На переконання колегії суддів, у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 цей стандарт доведення винуватості цілком дотримано. Адже за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, досліджених в суді, можливо дійти висновку про те, що встановлена під час судового розгляду сукупність обставин виключає будь-яке інше розумне пояснення події, що була предметом судового розгляду, крім того, що кримінальне правопорушення вчинене й обвинувачений є винним у його вчиненні. Зазначене у вироку формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, відповідає диспозиціям норм кримінального закону, якою встановлено кримінальну відповідальність за вчинені засудженими діяння, котрі суд правильно кваліфікував ОСОБА_13 за ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 262, ч. 3 ст. 28 і п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 209 КК України, ОСОБА_12 за ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 262, ч. 3 ст. 28 і п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України та ОСОБА_14 за ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 289, ст. 290, ч. 3 ст. 262, ч. 3 ст. 28 і п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України З огляду на наведене суд у кримінальному провадженні дослідив та з`ясував усі обставини, передбачені у ст. 91 КПК України, і дійшов обґрунтованого висновку, що зібрані докази в їх сукупності та взаємозв`язку безсумнівно доводять вчинення засудженими інкримінованих їм кримінальних правопорушень. Переконливих і достатніх доводів, які б ставили під сумнів додержання судом приписів статей 84, 91, 94 КПК України і правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність під час кваліфікації діяння, у касаційних скаргах не наведено та перевіркою матеріалів провадження не встановлено. Отже, мотиви незгоди захисників з оцінкою доказів і судовими рішеннями не спростовують правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не містять переконливих доводів, які би дозволили Верховному Суду дійти висновку, що рішення були постановлені з істотними порушеннями норм права, які можуть поставити під сумнів їх законність. 5. Щодо вирішення цивільних позовів потерпілих Доводи захисників про необґрунтоване задоволення цивільних позовів в частині стягнення матеріальної шкоди та про відсутність доказів для підтвердження визначених сум є неспроможними з огляду на таке. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Частиною 5 ст. 128 КПК України передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. За змістом ч. 1 ст. 129 КПК України суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав та розміру цивільного позову задовольняє його повністю або частково чи відмовляє в ньому. Загальними вимогами цивільного процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, а також оцінки всіх доказів, які суд брав до уваги в ході вирішення позову. Водночас суд зобов`язаний усебічно, повно й об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати характер і розмір витрат, зумовлених злочином, установити злочинний зв`язок між діянням і шкодою, що настала, і дати у вироку належну оцінку таким обставинам. Згідно із ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України). Положеннями ч. 1 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Частиною 3 ст. 23 ЦК України встановлено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. У ході касаційного розгляду колегія суддів з`ясувала, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги потерпілих в частині відшкодування їм майнової шкоди та відшкодування повністю потерпілій ОСОБА_20 і частково іншим потерпілим моральної шкоди, зазначені приписи закону виконав у повному обсязі, оскільки ретельно дослідив обставини справи, обґрунтовано встановив суму відшкодування матеріальної шкоди стосовно кожного потерпілого. Крім того, позови потерпілих відповідають загальним положенням цивільного та кримінального процесуального права, у них викладено основну суть і вимоги, зрозумілі для всіх. Під час визначення розміру сум майнової шкоди суд керувався статтями 22, 1166 ЦК України. Доказів, які б спростовували висновки судів в частині вирішення питання про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної потерпілим, захисники в ході розгляду справи не надали. Отже, колегія суддів Верховного Суду погоджується з таким вирішенням районним судом цивільних позовів. Решта доводів у касаційних скаргах захисників також не спростовує висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо кваліфікації дій засуджених й обґрунтованості їх винуватості та фактично зводиться до переоцінки доказів і встановлених у справі обставин, що на підставі ст. 433 КПК України не може бути предметом оцінки суду касаційної інстанції. 6. Стосовно призначеного засудженим покарання Прокурор і потерпілий в касаційних скаргах наводять доводи про невідповідність призначеного засудженим покарання за ч. 3 ст. 28, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України та відповідно остаточного покарання за сукупністю злочинів через м`якість. Суть цих доводів полягає в тому, що суд, визначаючи засудженим вид і розмір покарання, не врахував у повному обсязі тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, вчинення їх організованою групою, способів їх вчинення, тяжкості заподіяних наслідків у вигляді смерті потерпілої, кількості епізодів злочинної діяльності, даних про осіб засуджених та позиції потерпілого, у зв`язку із чим призначив покарання, яке є несправедливим через м`якість. Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Згідно зі ст. 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК. Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтуватиметься на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприятиме досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства. Згідно зі ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або суворість. Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію між визначеним судом хоча й у межах відповідної санкції статті видом та розміром покарання й тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначено, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги під час призначення покарання. Відповідно до положень статей 370, 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосування більш суворого покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався, про що свідчить наведене нижче. Під час розгляду кримінального провадження апеляційний суд, розглядаючи скарги прокурора та потерпілого ОСОБА_11 та обґрунтовуючи свій висновок про призначення засудженим покарання за ч. 3 ст. 28, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, врахував характер та ступінь тяжкості вчинених ними кримінальних правопорушень, спосіб їх учинення, наслідки, ролі кожного із засуджених, а також дані про їхні особи, наявність чи відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання. Так, щодо ОСОБА_88 суд апеляційної інстанції зважив наступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, підвищений ступінь суспільної небезпеки, особу ОСОБА_13 , який працював, не значиться під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом, не перебуває на обліку у лікаря-психіатра, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, не відшкодував потерпілим, завданої вчиненими кримінальними правопорушеннями, матеріальної та моральної шкоди. Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, колегія суддів не встановила. Обставинами, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, суд визнав те, що кримінальні порушення вчинено щодо особи похилого віку, щодо малолітньої особи та в присутності дитини. При призначенні покарання ОСОБА_12 , суд апеляційної інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, підвищений ступінь суспільної небезпеки, особу ОСОБА_12 , який працював, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, має на утриманні двох дітей, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, не відшкодував потерпілим завданої вчиненими кримінальними правопорушеннями матеріальної та моральної шкоди. Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, апеляційний суд не встановив. Обставинами, що обтяжують покарання, суд визнав те, що кримінальні порушення вчинені щодо особи похилого віку, щодо малолітньої особи та в присутності дитини. Під час призначенні покарання ОСОБА_14 суд взяв до увагиступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, підвищений ступінь суспільної небезпеки, особу ОСОБА_14 , який працював, на обліку у лікарів психіатрата нарколога не перебуває, одружений, має на утриманні трьох дітей, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, не відшкодовані потерпілим завданої вчиненими кримінальними правопорушеннями матеріальної та моральної шкоди. Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, колегія суддів не встановила. Обставинами, обтяжують покарання, суд визнав те, що кримінальні порушення вчинені щодо особи похилого віку, щодо малолітньої особи та в присутності дитини. За результатами такої індивідуалізації суд дійшов висновку, що виправлення кожного із засуджених неможливе без ізоляції від суспільства, а покарання у виді позбавлення волі на певний строк у максимальному розмірі, визначеному санкцією найтяжчого злочину, є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження вчинення нових злочинів. При цьому апеляційний суд не знайшов підстав для призначення засудженим виняткової міри покарання у виді довічного позбавлення волі. Не вбачає таких підстав і Верховний Суд, при цьому формуючи такий висновок бере до уваги і значний термін перебування засуджених під вартою. Отже, Верховний Суд вважає, що такий підхід узгоджується з положеннями статей 50, 65, 66, 67, 70 КК України. Не є визначальними доводи прокурора та потерпілого про те, що суди не взяли до уваги позиції потерпілих щодо призначення довічного позбавлення волі. Думка потерпілого може враховуватися судом у ході призначення покарання, однак не є вирішальною і має оцінюватися разом з іншими обставинами кримінального провадження. Такий підхід послідовно відображений і в практиці Верховного Суду. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд апеляційної інстанції належним чином індивідуалізував покарання кожному із засуджених. Доводи прокурора і потерпілого по суті зводяться до незгоди з обраним судами видом та розміром покарання і не містять переконливого обґрунтування того, що призначене покарання є явно несправедливим через м`якість у розумінні ст. 414 КПК України. Таким чином, Верховний Суд вважає, що призначене засудженим покарання відповідає принципам законності, індивідуалізації та справедливості, а тому немає підстав для визнання його явно несправедливим через м`якість або призначеним у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, то касаційні скарги мають бути залишені без задоволення, а судові рішення - без зміни. 7. Стосовно доводів особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт. У касаційній скарзі ОСОБА_15 якособа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, наголошує на тому, що суди не вирішили питання стосовно автомобіля «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_17 , власником якого, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_19 , є він. За матеріалами провадження, 14 січня 2019 року слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва задовольнив клопотання слідчого про накладення арешту на майно та в межах провадження № 12017110040002803 від 14 жовтня 2017 року за попередньою правовою кваліфікацією за ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 28 п. 6 ч. 2 ст.115 КК України наклав арешт на майно, у тому числі на автомобіль «Toyota Camry», у вигляді заборони розпоряджатися, користуватися та відчужувати дане майно. У судовому засіданні від 18 грудня 2023 року адвокат в інтересах ОСОБА_15 , як третьої особи в даному кримінальному провадженні заявив клопотання про скасування арешту вищевказаного автомобіля. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 18 грудня 2024 року було відмовлено у задоволенні даного клопотання про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 14 січня 2019 року. Та зазначено, що питання речових доказів буде вирішуватись судом відповідно до вимог ст. 100 КПК України. Однак вироком цього районного суду від 04 червня 2024 року питання про зняття арешту з автомобіля «Toyota Camry»не було вирішено належним чином, а в резолютивній частині вироку лише зазначено, що долю речових доказів у цьому кримінально провадженні, визначених у постановах про визнання і долучення до кримінального провадження речового доказу, крім інших і в постанові від 12 липня 2018 року, буде вирішено під час розгляду кримінального провадження щодо виділених в окреме провадження осіб. Апеляційний суд в свою чергу продублював таке рішення суду першої інстанції і відмовив ОСОБА_15 у задоволенні його апеляційної скарги. З такою позицією судів Верховний Суд не може погодитися з таких підстав. Як видно з матеріалів провадження, вироками судів автомобіль «Toyota Camry», як здобутий злочинним шляхом або таким, що підлягає конфіскації, не визначався. Згідно вимог ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Тобто, за змістом вказаних положень закону арешт може бути накладено слідчим суддею на майно, яке є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Так, згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів;2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. Також, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України (збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Слід звернути увагу, що у вироках судів попередніх інстанцій відсутні посилання на те, що належний ОСОБА_15 транспортний засіб використовувався під час вчинення інкримінованих ОСОБА_12 кримінальних правопорушень, тобто визнавався знаряддям злочину. Як визначено ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово та послідовно зазначав, що «перша і найважливіша вимога ст. 1 Протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання державного органу у мирне володіння майном має бути правомірним: друге речення абзацу першого дозволяє позбавляти майна лише «за умов, визначених законом», а другий абзац визнає, що держави мають право контролювати процес користування майном шляхом застосування «законів». Верховенство права (правовладдя) одна із засад демократичного суспільства, притаманна всім статтям Конвенції. Отже питання про те, чи було досягнуто справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та потребою захисту фундаментальних прав особи набуває значення лише після того, як буде встановлено, що втручання, про яке йдеться, відповідало вимозі правомірності і не було свавільним [рішення у справі Iatridis v. Greece від 25 березня 1999 року (заява № 31107/96), § 58; рішення у справі Frizen v. Russia від 24 березня 2005 року (заява № 58254/00), § 33]. За приписами ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не слідує із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (ч. 2). Враховуючи, що автомобіль «Toyota Camry» належний на праві власності ОСОБА_15 , як здобутий злочинним шляхом чи знаряддям злочину не визнавався, сам ОСОБА_15 не має жодного стосунку до інкримінованих засудженим злочинів і до нього не було заявлено жодних позовних вимог щодо відшкодування шкоди, то колегія суддів вважає, що слід скасувати арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 14 січня 2019 року у справі № 759/590/19 в частині, що стосується цього автомобіля. Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд ухвалив: Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 04 червня 2024 року та вирок Київського апеляційного суду від 16 лютого 2026 року щодо ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 залишити без зміни, а касаційні скарги прокурора, представника потерпілого ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_10 , захисника ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_12 , захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_13 , захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_14 - без задоволення. Касаційну скаргу третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт - ОСОБА_15 задовольнити частково. Скасувати арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 14 січня 2019 рокуу справі № 759/590/19 в частині, що стосується автомобілю «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_17 , номер кузова НОМЕР_18 , 2008 року випуску,власником якого є ОСОБА_15 . Постанова остаточна й оскарженню не підлягає. Судді ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 Згадані норми: ЦК України, ст. 22; ЦК України, ст. 1166; ЦК України, ст. 23; ЦК України, ст. 328; КК України, ст. 296; КК України, ст. 75; КК України, ст. 71; КК України, ст. 209; КК України, ст. 262; КК України, ст. 257; КК України, ст. 187; КК України, ст. 263; КК України, ст. 121; КК України, ст. 70; КК України, ст. 72; КК України, ст. 289; КК України, ст. 290; КК України, ст. 49; КК України, ст. 185; КК України, ст. 115; КК України, ст. 50; КК України, ст. 65; КК України, ст. 67; КПК України, ст. 208; КПК України, ст. 110; КПК України, ст. 107; КПК України, ст. 370; КПК України, ст. 284; КПК України, ст. 290; КПК України, ст. 23; КПК України, ст. 433; КПК України, ст. 438; КПК України, ст. 234; КПК України, ст. 233; КПК України, ст. 236; КПК України, ст. 104; КПК України, ст. 85; КПК України, ст. 86; КПК України, ст. 228; КПК України, ст. 209; КПК України, ст. 223; КПК України, ст. 42; КПК України, ст. 94; КПК України, ст. 87; КПК України, ст. 92; КПК України, ст. 84; КПК України, ст. 17; КПК України, ст. 91; КПК України, ст. 127; КПК України, ст. 128; КПК України, ст. 129; КПК України, ст. 414; КПК України, ст. 100; КПК України, ст. 98; КПК України, ст. 170; КПК України, ст. 434; КПК України, ст. 436 Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.