# ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 560/5564/25

Суд: Касаційний адміністративний суд ВС
Справа № 560/5564/25
Дата ухвалення: 2026-10-27
Вид судочинства: Адміністративне
Ідентифікатор ЄДРСР: 140977480
Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/140977480
Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/140977480

Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення.

## Текст документа
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ

27 жовтня 2026 року
справа № 560/5564/25
адміністративне провадження № К/990/41625/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючої - Ханової Р. Ф. (судді-доповідача),
суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області
на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року (суддя - Матущак В. В.)
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2026 року (судді: Матохнюк Д. Б., Граб Л. С., Сторчак В. Ю.),
у справі № 560/5564/25
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Хмельницькій області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Рух справи

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , платник податків, позивачка у справі) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 березня 2025 року №0059480705, яким за порушення пунктів 2, 11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР) до позивачки застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 745997,00 грн.

16 вересня 2025 року Хмельницький окружний адміністративний суд прийняв рішення про задоволення адміністративного позову. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 27 липня 2026 року залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із недоведеності контролюючим органом порушення позивачкою пункту 2 статті 3 Закону №265/95-ВР, за яке застосовано штрафні санкції податковим повідомленням-рішенням від 19 березня 2025 року №0059480705.

Суди зазначили, що відповідно до пункту 2 розділу II Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року №13, цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку відображається у фіскальному чеку у випадках, передбачених законодавством. З огляду на абзаци четвертий, шостий частини четвертої статті 11 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР алкогольні напої з марками попереднього зразка можуть перебувати в обігу до повної реалізації в межах строку придатності. Відсутність у таких марок штрихового коду унеможливлює відображення його цифрового значення у чеку, а тому продаж цих напоїв без зазначеного реквізиту не є порушенням.

Визнавши можливість використання відомостей СОД РРО під час фактичної перевірки, суд першої інстанції водночас зауважив, що акт перевірки не містить відомостей про зразок акцизних марок на реалізованих напоях. Відповідач також не надав доказів перевірки первинних документів щодо придбання алкоголю з марками нового або попереднього зразка. За таких обставин суди визнали застосування штрафних санкцій необґрунтованим. Суд першої інстанції врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16 травня 2024 року у справі № 520/4564/23 та від 09 вересня 2024 року у справі № 280/6832/23.

08 вересня 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення судів попередніх інстанцій. Ухвалою від 15 вересня 2026 року касаційну скаргу залишено без руху. Після усунення її недоліків ухвалою від 06 жовтня 2026 року Верховний Суд поновив скаржнику строк на касаційне оскарження, відкрив касаційне провадження та витребував справу.

15 жовтня 2026 року позивачка подала відзив на касаційну скаргу податкового органу.

22 жовтня 2026 року справа № 560/5564/25 надійшла до Верховного Суду.

Обставини справи

Суди попередніх інстанцій установили, що на підставі наказу №761-П від 13 лютого 2025 року «Про проведення фактичної перевірки» та направлень на перевірку від 13 лютого 2025 року №1067 та №1068 Головне управління ДПС у Хмельницькій області провело фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 з 19 лютого 2025 року до 24 лютого 2025 року.

За висновками контролюючого органу, ФОП ОСОБА_1 у період з 01 жовтня 2022 року до 24 лютого 2025 року здійснювала реалізацію алкогольних напоїв із видачею розрахункових документів без реквізитів марки акцизного податку. До розрахунку штрафних санкцій включено операцію за чеком №12199 від 01 жовтня 2022 року на суму 125,00 грн та наступні операції за відомостями СОД РРО на загальну суму 497 248,00 грн. Сума застосованих штрафних санкцій становила 745 997,00 грн.

Контролюючий орган кваліфікував зазначене як порушення пунктів 2, 11 статті 3 Закону №265/95-ВР та вимог Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року №13 (далі - Положення №13).

За результатами проведеної фактичної перевірки податковий орган склав акт фактичної перевірки від 24 лютого 2025 року №3622/22-01-07-05/ НОМЕР_1 (далі - акт перевірки).

Від підписання та отримання другого примірника акта фактичної перевірки суб`єкт господарювання відмовився, внаслідок чого складено акт №126/22-01-07-05/ НОМЕР_1 від 24 лютого 2025 року.

Перед початком перевірки 19 лютого 2025 року о 14:39:26 проведено контрольну розрахункову операцію з придбання горілки «Фінляндія грейпфрут» об`ємом 0,5 л за ціною 320,00 грн, що підтверджується фіскальним чеком №0000015132 та відомостями СОД РРО. За висновком контролюючого органу, у виданому розрахунковому документі були відсутні реквізити марки акцизного податку.

За цим епізодом складено протокол про адміністративне правопорушення від 19 лютого 2025 року №361/10/22-01-07-05 за частиною першою статті 155-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім того, 19 лютого 2025 року о 15:36:28 придбано коньяк «Легенда Вірменії 5 років» об`ємом 0,5 л за ціною 320,00 грн, що підтверджується фіскальним чеком №0000015133 та відомостями СОД РРО. За висновком контролюючого органу, у цьому розрахунковому документі також були відсутні реквізити марки акцизного податку.

За наслідками проведеної перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0059480705 від 19 березня 2025 року, яким за порушення пунктів 2, 11 статті 3 Закону № №265/95-ВР до позивачки застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 745 997,00 грн.

Доводи касаційної скарги та відзиву на неї

Головне управління ДПС у Хмельницькій області, посилаючись на пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

На обґрунтування підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 11 статті 3 Закону №265/95-ВР у спірних правовідносинах. Стверджує, що з 01 січня 2022 року ця норма зобов`язує зазначати у розрахунковому документі цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку, а для марок попереднього зразка - їх серію та номер шляхом ручного введення. На його думку, суди безпідставно обмежилися застосуванням пункту 2 статті 3 цього Закону та Положення №13, не врахувавши вимог пункту 11 статті 3 Закону №265/95-ВР.

Посилаючись на пункт 4 частини четвертої статті 328 у взаємозв`язку з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України, скаржник вказує на порушення статей 90, 242 КАС України через недослідження доказів. Зокрема, суди не оцінили фото- та відеоматеріали продажу коньяку Легенда Вірменії 5 років за чеком №0000015133 від 19 лютого 2025 року, які, за твердженням відповідача, підтверджують наявність марки нового зразка, а також касову стрічку щодо можливості друку реквізитів акцизної марки. Наголошує, що надані позивачкою видаткові накладні підтверджують придбання товару, проте не зразок його акцизного маркування.

Крім того, скаржник посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 у взаємозв`язку з пунктом 2 частини другої статті 353 КАС України. Вважає, що розгляд справи у спрощеному позовному провадженні суперечить пункту 4 частини четвертої статті 257 КАС України, оскільки сума оскаржуваних штрафних санкцій - 745 997 грн - перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Зазначає, що відмова у розгляді справи за правилами загального позовного провадження та розгляд апеляційної скарги без участі його представника перешкодили повному з`ясуванню обставин і дослідженню доказів.

Позивачка у відзиві просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Зазначає, що контролюючий орган не довів реалізації алкогольних напоїв із марками акцизного податку, реквізити яких підлягали відображенню у фіскальних чеках. Наголошує, що відомості СОД РРО та матеріали окремої контрольної закупівлі не підтверджують порушень за всіма операціями, включеними до розрахунку штрафу. Посилається на висновки Верховного Суду щодо реалізації напоїв із марками попереднього зразка.

Заперечуючи проти направлення справи на новий розгляд, позивачка зазначає, що податковий орган мав можливість подавати докази та пояснення і скористався нею. На її переконання, скаржник не обґрунтував, як саме розгляд справи у спрощеному позовному провадженні унеможливив установлення істотних обставин. Наголошує, що незгода з оцінкою доказів та сам факт порушення правил визначення виду провадження не є достатніми підставами для скасування судових рішень.

На підтвердження цих заперечень позивачка посилається на постанови Верховного Суду від 02 липня 2024 року у справі № 600/2824/23-а та від 28 жовтня 2025 року у справі № 200/673/25.

Висновки Верховного Суду за результатами касаційного розгляду

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2026 року касаційне провадження у цій справі відкрито для перевірки доводів скаржника про порушення судами норм процесуального права на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Посилання на пункт 3 частини четвертої цієї статті Суд не прийняв, зазначивши про наявність висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 23 квітня 2026 року у справі № 520/2504/23.

Одним із доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, є розгляд судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження справи, яка, на переконання скаржника, підлягала розгляду виключно за правилами загального позовного провадження. Перевірка цього доводу передує оцінці правильності вирішення спору по суті.

За частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Отже, правомірність обрання судом першої інстанції порядку розгляду цієї справи належить оцінювати за процесуальним законом, чинним на час вчинення відповідної процесуальної дії у 2025 році.

Відповідно до частин першої - третьої статті 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

19 липня 2024 року набрав чинності Закон України від 19 червня 2024 року №3831-IX Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах, яким, зокрема, змінено положення статей 12 та 257 КАС України.

Згідно з пунктом 4 частини четвертої статті 12 КАС України у редакції зазначеного Закону виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас пунктом 4 частини четвертої статті 257 КАС України у редакції Закону №3831-IX передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За пунктом 24 частини першої статті 4 КАС України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - це розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України від 19 листопада 2024 року №4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028 грн. Отже, у 2025 році вісімдесят таких розмірів становили 242 240 грн, а сто - 302 800 грн.

Предметом спору у справі є правомірність податкового повідомлення-рішення від 19 березня 2025 року №0059480705, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції в сумі 745 997 грн. Позивачка оскаржила це рішення в повному обсязі. Таким чином, сума грошових коштів, щодо яких виник спір, перевищує обидві встановлені наведеними нормами межі.

За цих обставин справа підлягала розгляду виключно за правилами загального позовного провадження. Визначення судом складності спору та доцільності його швидкого вирішення не надавало можливості відступити від установлених законом обмежень щодо застосування спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 10 квітня 2025 року Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. У заяві від 25 квітня 2025 року відповідач просив розглянути справу за правилами загального позовного провадження, посилаючись, зокрема, на предмет спору, розмір застосованих санкцій та необхідність повного і всебічного встановлення обставин. У разі відмови у переході до загального позовного провадження відповідач просив провести розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвалою від 05 травня 2025 року суд відмовив у переході до загального позовного провадження. Мотивуючи це рішення, суд зазначив про необґрунтованість необхідності такого переходу та можливість сторін подавати докази і письмові пояснення у спрощеному провадженні. Водночас суд не надав оцінки законодавчим обмеженням щодо застосування спрощеного позовного провадження до спору з відповідним суб`єктним складом та розміром оскаржуваних санкцій.

Отже, суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження всупереч імперативним приписам пункту 4 частини четвертої статті 12 та пункту 4 частини четвертої статті 257 КАС України. Суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення цього суду без змін, зазначеного порушення не врахував.

Посилання апеляційного суду на належність справи до справ незначної складності не спростовує обов`язковості її розгляду за правилами загального позовного провадження, прямо встановленої наведеними нормами для цієї категорії спорів.

Водночас установлення порушення правил визначення виду позовного провадження саме по собі не є достатнім для скасування судових рішень. Як обґрунтовано зазначає позивачка у відзиві, застосування пункту 2 частини другої статті 353 КАС України передбачає перевірку того, чи унеможливило таке порушення встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Такий підхід викладено й у наведених позивачкою постановах Верховного Суду від 02 липня 2024 року у справі № 600/2824/23-а та від 28 жовтня 2025 року у справі № 200/673/25.

Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За статтею 90 КАС України суд оцінює докази на підставі їх безпосереднього, всебічного, повного та об`єктивного дослідження. Жодні докази не мають наперед встановленої сили. Оцінці підлягають належність, допустимість і достовірність кожного доказу, достатність та взаємний зв`язок доказів у сукупності; суд має мотивувати їх врахування або відхилення.

Суди попередніх інстанцій навели обставини обох контрольних розрахункових операцій та визнали можливість використання відомостей СОД РРО під час фактичної перевірки. Тому доводи позивачки про відображення цих обставин у судових рішеннях відповідають їх змісту. Водночас наведення відомостей про придбання товару та видачу фіскального чека не замінює оцінки доказів щодо зразка акцизної марки на відповідному товарі.

У додаткових поясненнях від 25 травня 2025 року відповідач подав відеозаписи проведення фактичної перевірки та фотоматеріали, посилаючись на них як на підтвердження наявності марки акцизного податку нового зразка на пляшці коньяку, придбаній за фіскальним чеком №0000015133 від 19 лютого 2025 року. Відповідач указав конкретний фрагмент відеозапису, навів реквізити марки, які, за його твердженням, зафіксовані на фотознімках, і просив прийняти та врахувати ці докази.

Проте суди попередніх інстанцій, дійшовши висновку про недоведеність порушення, не навели мотивів урахування або відхилення зазначених матеріалів щодо цієї розрахункової операції. Посилання на відсутність відомостей про зразок акцизних марок в акті перевірки не замінює оцінки інших поданих відповідачем доказів, спрямованих на підтвердження саме цієї обставини. Перевірка їхнього зв`язку з конкретною операцією має значення для висновку про правомірність застосованих санкцій.

При цьому обставини окремої контрольної закупівлі не можуть автоматично поширюватися на всі операції, включені до розрахунку штрафних санкцій. Оцінці підлягають зв`язок відповідних доказів із конкретною операцією та її значення для правомірності застосованих санкцій.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Застосування пункту 2 частини другої статті 353 КАС України, на відміну від пункту 1 цієї частини, не залежить від визнання обґрунтованими підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України. Водночас це не усуває необхідності встановити передбачений частиною другою статті 353 цього Кодексу вплив процесуального порушення на з`ясування істотних обставин справи.

Суд ураховує довід позивачки про те, що відповідач скористався можливістю подати докази та письмові пояснення. Отже, підставою оцінки процесуальних порушень у цій справі не може бути твердження про позбавлення відповідача можливості подати відповідні матеріали. Водночас реалізація стороною цього права не замінює виконання судом обов`язку дослідити подані докази та мотивувати їх урахування або відхилення. У цій справі загальний висновок про недоведеність порушення не супроводжувався оцінкою конкретних матеріалів щодо зразка марки на товарі, придбаному під час окремої контрольної операції.

У постанові від 16 квітня 2026 року у справі № 520/13986/25 Верховний Суд застосував пункт 2 частини другої статті 353 КАС України, установивши порушення правил позовного провадження та неповноту дослідження обставин, істотних для вирішення спору. Водночас посилання на цю постанову не усуває необхідності перевірити наявність передбачених зазначеною нормою умов у справі, що переглядається.

Частиною другою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Отже, усунути зазначені недоліки під час касаційного перегляду неможливо.

За пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки порушення допущено судом першої інстанції, а суд апеляційної інстанції залишив ухвалене з таким порушенням рішення без змін, справа підлягає направленню на новий розгляд до Хмельницького окружного адміністративного суду. Вимога скаржника про направлення справи до суду апеляційної інстанції не відповідає визначеному частиною четвертою статті 353 КАС України порядку усунення такого порушення.

Під час нового розгляду суду першої інстанції належить розглянути справу за правилами загального позовного провадження, з`ясувати обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дослідити докази з дотриманням установленого процесуальним законом порядку, надати оцінку істотним доводам учасників справи та ухвалити законне й обґрунтоване рішення. Висновки цієї постанови не визначають наперед достовірність доказів, наявність порушень з боку позивачки чи правомірність застосованих до неї санкцій, що узгоджується з частиною шостою статті 353 КАС України.

З огляду на викладене касаційна скарга Головного управління ДПС у Хмельницькій області підлягає частковому задоволенню, рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2026 року - скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

У зв`язку з направленням справи на новий розгляд розподіл судових витрат за результатами касаційного перегляду не здійснюється.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області задовольнити частково.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2026 року скасувати, а справу № 560/5564/25 направити на новий розгляд до Хмельницького окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча Р. Ф. Ханова

Судді: Л. І. Бившева

В. В. Хохуляк

Згадані норми: КАС України, ст. 328; КАС України, ст. 353; КАС України, ст. 257; КАС України, ст. 341; КАС України, ст. 3; КАС України, ст. 12; КАС України, ст. 4; КАС України, ст. 242; КАС України, ст. 90; КАС України, ст. 349; КАС України, ст. 345; КАС України, ст. 355; КАС України, ст. 356; КАС України, ст. 359; КУпАП, ст. 155-1
Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.