# ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 560/17507/25

Суд: Касаційний адміністративний суд ВС
Справа № 560/17507/25
Дата ухвалення: 2026-10-27
Вид судочинства: Адміністративне
Ідентифікатор ЄДРСР: 140977513
Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/140977513
Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/140977513

Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення.

## Текст документа
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року
м. Київ

справа №560/17507/25
адміністративне провадження № К/990/35491/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Юрченко В.П.,
суддів: Олендера І.Я., Гончарової І.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу №560/17507/25
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтотрейд Поділля"про забезпечення позову, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Хмельницькій області на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.10.2025 (суддя Гнап Д.Д.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2026 (головуючий суддя Кузьмишин В.М., судді: Сапальова Т.В., Сушко О.О.),
В С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтотрейд Поділля» (далі також - заявник, Товариство) до подання позову звернулося до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просило:
- зупинити дію наказу Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 15.05.2025 №2127-П про проведення документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтотрейд Поділля» (Ідентифікаційний код: 39236843);
- зупинити дію наказу Головного управління ДПС у Хмельницькій області №3937-П від 03.10.2025, яким продовжено строк проведення документальної планової виїзної перевірки товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтотрейд Поділля» (Ідентифікаційний код 39236843);
- заборонити Головному управлінню ДПС у Хмельницькій області проведення документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтотрейд Поділля» (Ідентифікаційний код: 39236843) на підставі наказів Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 15.05.2025 за №2127-П та від 03.10.2025 за №3937-П до закінчення судового розгляду справи по суті;
- заборонити Головному управлінню ДПС у Хмельницькій області оформлювати результати документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтотрейд Поділля» (Ідентифікаційний код 39236843) до закінчення судового розгляду справи по суті.
В обґрунтування заяви ТОВ «Нафтотрейд Поділля» зазначає, що оскільки предметом майбутньої позовної заяви буде саме визнання протиправною бездіяльності Головного управління ДПС у Хмельницької області та зобов`язання вчинити дії, а саме винесення наказу про зупинення документальної планової виїзної перевірки та, враховуючи, що така перевірка продовжена, існує ризик неможливості виконання рішення суду. Посилається на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до проведення контролюючим органом незаконної документальної планової виїзної перевірки та прийняття за результатами її проведення незаконних рішень, зокрема, податкових повідомлень-рішень про застосування фінансових (штрафних) санкцій, що в свою чергу, може ускладнити та/чи унеможливити поновлення порушених прав та законних інтересів позивача від безпідставного та необґрунтованого здійснення щодо нього заходів податкового контролю і для відновлення таких прав необхідно буде докласти значних зусиль. При цьому, вжиття судом заходів забезпечення позову жодним чином не вплине на можливість реалізації податковим органом його контролюючих функцій після розгляду справи по суті, оскільки зупинення проведення перевірки передбачено імперативною нормою Податкового кодексу України (далі також - ПК України), проте в порушення цієї норми Головне управління ДПС в Хмельницькій області вчиняє протиправну бездіяльністю.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.10.2025, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2026, заяву задоволено частково; вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії наказів Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 15.05.2025 №2127-П "Про проведення документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтотрейд Поділля"" та від 03.10.2025 №3937-П "Про продовження строку проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтотрейд Поділля"" - до набрання законної сили рішенням суду. У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.
Забезпечуючи позов частково, суд першої інстанції, позицію якого підтримав і апеляційний суд, прийшов до висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до проведення контролюючим органом незаконної документальної планової виїзної перевірки та прийняття за результатами її проведення незаконних рішень, зокрема, податкових повідомлень-рішень про застосування фінансових (штрафних) санкцій, що, в свою чергу, може ускладнити та/чи унеможливити поновлення порушених прав та законних інтересів позивача від безпідставного та необґрунтованого здійснення щодо нього заходів податкового контролю і для відновлення таких прав необхідно буде докласти значних зусиль.
Суд апеляційної інстанції додатково зазначив, що якщо до вирішення цього спору перевірку буде завершено і на її підставі прийнято податкові повідомлення-рішення, предмет спору про бездіяльність фактично вичерпає практичний сенс.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями в частині задоволення заяви про забезпечення позову, ГУ ДПС у Хмельницькій області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить їх скасувати в оскаржуваній частині та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Касаційна скарга вмотивована тим, що позивачем не надано, а судами не наведено конкретних доказів на підтвердження того, що проведення перевірки спричинить незворотні наслідки або унеможливить виконання майбутнього судового рішення.
Так, суди погодилися з необхідністю забезпечення позову, виходячи з того, що позивач подав повідомлення про знищення первинних документів унаслідок бойових дій, а відповідач, не зважаючи на подання такого повідомлення, не зупинив перевірку. При цьому, суди фактично визнали очевидною протиправність бездіяльності лише на підставі тверджень позивача, не перевіривши обґрунтованість і повноту повідомлення. Сам лише факт подання повідомлення про знищення первинних документів не свідчить про автоматичну бездіяльність відповідача.
Поза увагою судів залишилось те, що забезпечення позову застосовується для запобігання реальної, доведеної загрози неможливості ефективного судового захисту, а не для гарантування бажаного для позивача результату ще до вирішення спору по суті.
Також суди не встановили чи існує реальна загроза неможливості виконання майбутнього рішення, які права позивача не можуть бути поновлення після розгляду справи, які незворотні наслідки настануть після проведення перевірки, чому захист прав буде неможливим чи надмірно ускладненим.
Верховний Суд ухвалою від 30.07.2026 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Хмельницькій області на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.10.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2026 у цій справі.
Товариство правом подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористалося, що не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів попередніх інстанцій.
Верховний Суд, переглянувши ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, виходить з наступного.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають, з огляду на наступне.
Частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України).
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України).
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.
Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Висновки судів попередніх інстанцій про існування визначених у статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України обставин для вжиття заходів забезпечення позову у даному випадку є помилковими з огляду на наступне.
Судами встановлено, що наказом Головного управління ДПС у Хмельницької області від 15.05.2025 за №2127-П наказано провести документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтотрейд Поділля» з 27.05.2025 тривалістю 10 робочих днів за період з 01.07.2018 по 31.03.2025 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, та за період з 03.06.2014 по 31.03.2025 з метою правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
В подальшому наказом Головного управління ДПС у Хмельницькій області №2520-п від 06.06.2025 перенесено строк проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Нафтотрейд Поділля», що проводиться на підставі наказу Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 15.05.2025 №2127-п, з 06 червня 2025 року до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах строків, визначених підпунктом 44.5 статті 44 Податкового кодексу України, але не більше ніж 120 днів.
ТОВ «Нафтотрейд Поділля» розпочало дії спрямовані на відновлення знищених документів, що підтверджується надісланими запитами до контрагентів. Однак, через обставини, що не залежать від ТОВ «Нафтотрейд Поділля», а саме не надання контрагентами копій таких документів, тощо, знищенні (втрачені) документи неможливо відновити в повному обсязі. Оскільки документи бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, за період з 01.01.2018 по 31.01.2022 були знищенні внаслідок бойових дій спричинених Російською Федерацією та неможливістю їх відновленню, Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтотрейд Поділля» користуючись електронним кабінетом платника податків направило до Головного управління ДПС у Хмельницькій області повідомлення від 03.09.2025 про знищення (втрату) первинних документів в порядку пп. 69.28. п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України.
Наказом Головного управління ДПС у Хмельницькій області №3937-П від 03.10.2025 продовжено строк проведення документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтотрейд Поділля» на 5 робочих днів з 07.10.2025.
Як уже було зазначено вище, задовольняючи заяву Товариства про забезпечення позову, суд першої інстанції, позицію якого підтримав й апеляційний суд, виходив із ймовірності ускладнення та/чи унеможливлення поновлення порушених прав та законних інтересів позивача від безпідставного та необґрунтованого здійснення щодо нього заходів податкового контролю і для відновлення таких прав необхідно буде докласти значних зусиль.
Однак, такий висновок суди зробили без встановлення конкретних обставин, які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення для поновлення порушених прав позивача в разі невжиття заходів забезпечення позову. Фактично, суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, обґрунтував наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову настанням для позивача негативних наслідків в разі проведення перевірки на підставі наказу про проведення перевірки та наказу про продовження строку проведення перевірки, тоді як норма статті 150 КАС пов`язує підстави забезпечення позову не з негативними наслідками, які настали або можливо настануть для позивача, який оскаржує рішення, дії (бездіяльність) суб`єкта владних повноважень, а з реальною можливістю виникнення таких обставин, які унеможливлять ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Колегія суддів зауважує, що безумовно, рішення, дії та/чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень справляють певний вплив на правовий статус особи, щодо прав, свобод та/чи законних інтересів якої прийнято рішення, вчинена (невчинена) дія. Рішення, дії (бездіяльність) суб`єкта владних повноважень можуть мати наслідки, які особа оцінює щодо себе негативно. Разом з тим, позивач не навів будь-яких прийнятних та переконливих обґрунтувань, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та/або витрат, що виключає можливість застосування заходів забезпечення позову в межах спірних правовідносин.
Проведення податкової перевірки є прямим обов`язком податкового органу, за результатами якої можуть бути встановлені порушення податкового законодавства, або ні. Сам по собі факт проведення перевірки не спричиняє для платника податків будь-яких наслідків.
Колегія суддів не заперечує того, що забезпечення позову шляхом зупинення дії наказів про проведення перевірки та про продовження строку проведення перевірки може убезпечити Товариство від понесення ним майнових витрат (у разі необхідності оскарження податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами перевірки), проте варто врахувати, що такі обставини в будь-якому випадку не визначені нормами статті 150 КАС України як безумовні підстави для забезпечення позову, а отже, не вказують і не можуть вказувати на очевидну протиправність адміністративного акта, який у спірних відносинах виданий у формі наказу.
Окрім того, колегія суддів наголошує, що оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Такий підхід підтверджується послідовною практикою Верховного Суду, зокрема, але не виключно, постановами від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, від 14.01.2021 у справі № 804/388/16, від 03.06.2021 у справі № 822/1660/18, від 08.12.2021 у справі №826/16212/18, від 25.01.2022 у справі №520/845/2020 та від 25.11.2022 у справі №640/5640/19.
Колегія суддів вважає, що застосувавши обраний захід забезпечення позову, суди передчасно надали оцінку правомірності продовження строку проведення документальної планової виїзної перевірки та визначили правові наслідки незастосування контролюючим органом положень підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, тобто обставинам, які становлять предмет розгляду справи по суті.
За таких обставин забезпечення позову виходить за межі його процесуального призначення як тимчасового засобу захисту та призводить до передчасного вирішення спірних правовідносин без повного й всебічного дослідження обставин справи, перевірки доводів сторін і надання їх належної правової оцінки під час розгляду позовних вимог по суті.
Отже, суди, застосувавши захід забезпечення позову, фактично вирішили позовні вимоги в частині правових наслідків оскаржуваної бездіяльності контролюючого органу, що не відповідає призначенню інституту забезпечення позову та нівелює розмежування між тимчасовим судовим захистом та вирішенням спору по суті.
Як зазначалося вище, заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог. Водночас, колегія суддів звертає увагу, що правомірність наказів про проведення документальної планової виїзної перевірки та про продовження строку проведення документальної планової виїзної перевірки не є предметом розгляду у цій справі.
Окрім того, суди попередніх інстанцій взагалі не визначились з предметними вимогами цієї заяви про забезпечення позову, оскільки, як зазначив заявник, він мав намір звернутись з позовними вимогами «про визнання протиправної бездіяльності», але фактично вважає протиправними конкретні рішення, дію яких просив зупинити. Це має важливе значення, оскільки в такому випадку встановлені різні строки звернення до суду.
Враховуючи приписи статей 150, 151 КАС України та вищевикладені висновки суду касаційної інстанції щодо їх застосування, колегія суддів, у контексті зазначених заявником доводів та встановлених судами попередніх інстанцій обставин цієї справи, вважає за необхідне зазначити, що у справі, яка розглядається, заявником не доведено, а судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено і не підтверджено у передбаченому процесуальним законом порядку, наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за заявою Товариства.
За правилами пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Частинами першою та другою статті 351 КАС України встановлено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судові рішення в частині задоволення заяви про забезпечення позову ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій з порушенням норм процесуального права, а тому вони підлягають скасуванню у зазначеній частині із прийняттям у справі нової постанови про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 150, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області задовольнити.
Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2026 року у справі №560/17507/25 - скасувати в частині задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтотрейд Поділля» про забезпечення позову та ухвалити в цій нову постанову, якою у задоволенні заяви відмовити.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко
І.Я.Олендер
І.А. Гончарова ,
Судді Верховного Суду

Згадані норми: КАС України, ст. 242; КАС України, ст. 150; КАС України, ст. 151; КАС України, ст. 154; КАС України, ст. 349; КАС України, ст. 351; КАС України, ст. 341; КАС України, ст. 345; КАС України, ст. 355; КАС України, ст. 356; КАС України, ст. 359; ПК України, ст. 44
Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.