# ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 460/13193/24

Суд: Касаційний адміністративний суд ВС
Справа № 460/13193/24
Дата ухвалення: 2026-10-27
Вид судочинства: Адміністративне
Ідентифікатор ЄДРСР: 140977515
Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/140977515
Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/140977515

Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення.

## Текст документа
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року
м. Київ

справа №460/13193/24
адміністративне провадження № К/990/36184/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року (головуючий суддя Онишкевич Т.В., судді: Гудим Л.Я., Качмар В.Я.) у справі №460/13193/24 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - відповідач, ГУ ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем проведено фактичну перевірку на акцизному складі позивача та встановлено порушення порядку зберігання та реалізації пального. Позивач вказує, що зазначених порушень не вчиняв, оскільки на момент проведення фактичної перевірки відповідне обладнання було встановлено та зареєстровано. Крім того, відповідач порушив порядок проведення перевірки, не зазначивши в наказі конкретні підстави її проведення.
За наслідками проведеної перевірки, контролюючим органом було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, з яким позивач не погоджується, вважає його таким, що ухвалене з порушенням чинного законодавства.
Зазначає, що ним надані до перевірки усі необхідні документи на підтвердження правомірності здійснення діяльності, а також Форми ведення обліку товарних запасів та журналів обліку надходження нафтопродуктів на АЗС (13-НП), що спростовує висновки контролюючого органу про порушення позивачем порядку ведення обліку товарних запасів та відсутності документів.
Рішенням від 10 липня 2025 року Рівненський окружний адміністративний суд у задоволенні позовних вимог відмовив.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що контролюючим органом не було допущено порушення процедури призначення та початку проведення фактичної перевірки.
Також суд першої інстанції констатував, що позивачем не було спростовано встановлені контролюючим органом порушення положень пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, які зобов`язують платника податків при проведенні фактичної перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). Наведені положення податкового законодавства, на переконання суду, прямо вказують на часові межі виникнення у платника податків обов`язку з надання документів, котрі підтверджують облік та походження товарів, пов`язуючи такий з моментом початку перевірки та впродовж терміну її проведення.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 23 квітня 2026 року апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 15 липня 2024 року №1027017000705-22 скасував. Ухвалив нове судове рішення в цій частині про задоволення позовних вимог. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Задовольняючи частково позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що підставою для застосування до позивача штрафної санкції, передбаченої статтею 20 Закону №265/95-ВР, є одночасне встановлення факту необлікованого товару та його реалізації без проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій.
Водночас суд апеляційної інстанції зазначив, що на час проведення контролюючим органом фактичної перевірки акцизний склад ФОП ОСОБА_1 не працював та реалізація паливно-мастильних матеріалів не здійснювалась, що підтверджується X-звітом, який наявний в матеріалах справи. Окрім того, рівнеміри-лічильники DELPHI 485/Eхd, номери №046196, №046197, №046198 не були підключеними (мережеві шнури від`єднані) та не виконували свої функції, що не заперечується відповідачем.
Не погоджуючись з судовим рішенням суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати, оскільки апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Підставою касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції скаржником зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідач вважає, що суд апеляційної інстанції застосував норми пункту 12 статті 3, статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 10 березня 2026 року у справі №300/2052/25.
Аргументовано касаційну скаргу тим, що суд апеляційної інстанції припустився помилкового висновку, що «застосування такої санкції (п.12 ст.3 Закону №265/95-ВР) можливе до суб`єкта господарської діяльності, який не облікував товар та реалізував його, не провівши розрахунки через реєстратор розрахункових операцій», не взявши до уваги, що не надання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), є самостійним правопорушенням, яке не залежить від факту реалізації пального. Також контролюючий орган вказав, що обставини справи свідчать та не заперечується позивачем, що згідно з Х-звітом №0485 від 22 травня 2024 року, станом на 15 год 13 хв на акцизному складі (уніфікований №1015110) є залишки пального на суму 785 099,00 грн.
В письмовому відзиві на вказану касаційну скаргу позивач просить її залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін.
Ухвалою від 24 серпня 2026 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року з метою перевірки доводів Головного управління ДПС у Рівненській області.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких мотивів.
Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій установили такі обставини справи.
На підставі приписів пунктів 80.2.2 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80, статті 20, підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК, статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртовмісних дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон №481/95-ВР), листа ДПС України від 07 травня 2024 року №13272/7/99-00-09-03-01-07 наказом ГУ ДПС від 22 травня 2024 року №1303-п «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 » було вирішено провести у період з 22 травня 2024 року терміном на 10 діб фактичну перевірку з метою перевірки дотримання вимог законодавства в сфері обігу підакцизних товарів діяльності ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
У період з 22 травня 2024 року по 31 травня 2024 року було проведено фактичну перевірку на акцизному складі ФОП ОСОБА_1 , за наслідками якої складено акт від 03 червня 2024 року №8330/ж5/17-00-07-01-12/ НОМЕР_1 .
Перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 підпунктів 230.1.2, 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 ПК; наказу Міністерства фінансів України від 03 вересня 2021 року №496 «Про затвердження Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку», який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 02 листопада 2021 року за № 1411/37033 (далі - Порядок №496); пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР.
На підставі висновків вказаного акта перевірки від 03 червня 2024 року №8830/ж5/17-00-07-01-12/ НОМЕР_1 ГУ ДПС 15 липня 2024 року були прийняті податкові повідомлення-рішення:
№010293090116, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 90000,00 грн;
№1027017000705-22, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 785 099,00 грн.
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Виходячи з підстав касаційного оскарження, з огляду на які було відкрито касаційне провадження, колегія суддів переглядає судові рішення в частині правильності висновків судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 липня 2024 року №1027017000705-22. Рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 липня 2024 року №010293090116 колегією суддів не переглядаються.
Колегія суддів установила, що предметом перевірки у цій справі є правильність застосування судами попередніх інстанцій пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Суд апеляційної інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, дійшов висновку, що штрафна санкція, передбачена статтею 20 Закону №265/95-ВР може бути застосована до суб`єкта господарської діяльності, який не облікував товар та реалізував його, не провівши розрахунки через реєстратор розрахункових операцій.
Перевіряючи правильність висновку суду апеляційної інстанції щодо вчинення позивачем цього правопорушення, колегія суддів враховує таке.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Дія цього закону поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Розділ ІІ Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» врегульовує питання порядку проведення розрахунків суб`єктами господарювання. У статті 3, яка міститься у зазначеному розділі, перелічено низку обов`язків, які висуваються законодавцем до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
До 01 січня 2022 року пункт 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачав, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).
Законом №1914-IX, який набрав чинності 01 січня 2022 року, пункт 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» викладено в наступній редакції: «Суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті)».
Таким чином, пункт 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зобов`язує суб`єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в абзаці 3 цієї норми осіб)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). При цьому до 01 січня 2022 року суб`єкт господарювання зобов`язаний був надати такі документи під час проведення перевірки, а після цієї дати такий обов`язок має бути виконаним саме на початок її проведення.
Разом з тим, відповідальність за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» унормована приписами розділу V цього Закону.
Стаття 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами, внесеними Законом №1914-IX) передбачає, що до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
До 01 січня 2022 року зазначена норма передбачала, що фінансова санкція має застосовуватись у подвійному розмірі вартості товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Законом №1914-IX у статті 20 слово "подвійної" було виключено.
Тобто диспозиція норми статті 20 Закону №265/95-ВР передбачає, що до суб`єкта господарювання застосовується відповідна фінансова санкція за ненадання документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті) та/або здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 липня 2025 року у справі №380/6314/24, але не виключно.
Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб підприємців, у тому числі платників єдиного податку затверджений наказом Міністерства фінансів України № 496 від 03 вересня 2021 року.
Зазначений Порядок визначає правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку, які відповідно до Закону зобов`язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такого ФОП.
Розділом II Порядку № 496 встановлено порядок ведення обліку товарних запасів. Зокрема, облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід`ємною частиною такого обліку.
ФОП, який здійснює діяльність у декількох місцях продажу (господарських об`єктах), веде облік товарних запасів також за кожним окремим місцем продажу (господарським об`єктом) на підставі первинних документів, які підтверджують отримання товарів такою ФОП або окремим місцем продажу (господарським об`єктом), та/або первинних документів на внутрішнє переміщення товарів між ФОП та його окремими місцями продажу (господарськими об`єктами). Первинні документи на внутрішнє переміщення товарів є невід`ємною частиною такого обліку.
Первинні документи, на підставі яких внесені записи до Форми обліку, є обов`язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.
Форма обліку ведеться за вибором ФОП у паперовій або в електронній формі.
Форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред`явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби).
Такі документи надаються особисто ФОП або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такої ФОП.
Форма обліку в електронній формі на вимогу посадових осіб контролюючого органу має бути візуалізована у форматі, який дозволяє такій особі здійснити його перегляд та/або копіювання.
Так, наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 вересня 2008 року за №805/15496, затверджено Інструкцію (далі Інструкція №281/171/578/155) про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів. Вимоги цієї Інструкції є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.
Підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 Інструкції № 281/171/578/155 встановлено, що облік нафти і нафтопродуктів на нафто- та газопереробних заводах, підприємствах із забезпечення нафтопродуктами, підприємствах нафтопровідного і нафтопродуктопровідного транспорту, наливних пунктах ведеться в одиницях маси, а на АЗС - одиницях об`єму. Для визначення маси та об`єму нафти і нафтопродуктів можуть використовуватися об`ємно-масовий статичний, об`ємно-масовий динамічний, прямий масовий (статичне зважування та зважування під час руху) і об`ємний методи вимірювань відповідно до вимог ГОСТ 26976.
Відповідно до вимог п.10.3.1 пункту 10.3 розділу 10 Інструкції від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 розрахунки під час відпуску нафтопродукту власникам автотранспорту за готівку здійснюються на АЗС з використанням РРО, які відповідають технічним вимогам до їх застосування та внесені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій згідно з Положенням про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року № 1315.
Згідно з пунктом 14.3 Інструкції № 281/171/578/155 облік нафти і нафтопродуктів у фізичних величинах (за об`ємом, масою) ведеться безпосередньо матеріально відповідальними особами, а бухгалтерська служба підприємства здійснює їх кількісно-грошовий облік. Вимірювання рівня нафтопродуктів у резервуарах на АЗС має здійснюватися методами та з дотриманням всіх передбачених вимог щодо здійснення таких замірів, що визначені Інструкцією № 281/171/578/155, яка є спеціальним нормативним актом, що встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів та є обов`язковою для всіх суб`єктів господарювання, що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.
У відповідності до п.14.7 вказаної Інструкції №281/171/578/155, для оперативного контролювання за наявністю нафти і нафтопродуктів у резервуарах, з яких здійснювався відпуск нафтопродуктів, матеріально відповідальні особи повинні здійснювати вимірювання кількості нафтопродуктів щодоби, у інших резервуарах - за встановленим на підприємстві порядком. Якщо в результаті перевірки між обліковим залишком і фактичним залишком нафти і нафтопродуктів виявлені розбіжності, які перевищують норми природних втрат ( v0040400-86) та границі відносної похибки вимірювання, матеріально відповідальна особа повинна письмово повідомити про це керівника підприємства для прийняття рішення з визначення причин розбіжності. У разі потреби керівник підприємства своїм розпорядженням призначає вибіркову інвентаризацію.
Отже суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов`язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку.
Після оприбуткування нафтопродуктів, дані лічильника сумарного обліку паливно-роздавальних колонок, система керування паливно-роздавальними колонками та реєстратори розрахункових операцій діють як одне ціле та не повинні мати розбіжностей даних більш ніж на 0,1 %. Як наслідок, дані про оприбутковане за даними бухгалтерського обліку пальне повинні відповідати даним реєстратора розрахункових операцій, який є носієм доказової інформації про обіг пального на АЗС.
Способом перевірки наявності неоприбуткованих нафтопродуктів є співставлення даних обліку звітів АЗС за формою № 16-НП, № 17-НП та даних РРО з фактичними вимірюваннями залишків пального в резервуарах, тобто визначення різниці між кількістю нафтопродуктів, які надійшли на АЗС та кількістю реалізованих нафтопродуктів.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2025 року у справі №580/4269/24.
Вимірювання рівня нафтопродуктів у резервуарах на АЗС має здійснюватись методами та з дотриманням всіх передбачених вимог щодо здійснення таких замірів, що визначені Інструкцією від 20 травня 2008 року №281/171/578/155, яка є спеціальним нормативним актом, що встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів та є обов`язковою для всіх суб`єктів господарювання, що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.
Апеляційний суд зауважив, що на час проведення контролюючим органом фактичної перевірки акцизний склад ФОП ОСОБА_1 №1015110 за адресою: АДРЕСА_2 не працював та реалізація паливно-мастильних матеріалів не здійснювалась, що підтверджується Х-звітом, який наявний в матеріалах справи. Окрім цього, суд апеляційної інстанції відзначив, що рівнеміри-лічильники DELPHI 485/Exd, номери №046196, №046197, №046198 не були підключеними (мережеві шнури від`єднані) та не виконували свої функції, що не заперечується відповідачем.
При наданні оцінки доводам контролюючого органу щодо ненадання позивачем у ході перевірки журналу №13-НП, як доказу оприбуткування підприємцем нафтопродуктів, апеляційний суд звернув увагу, що відповідно до підпункту 10.2.10 пункту 10.2 Інструкції № 281/171/578/155 на підставі товарно-транспортних накладних та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою №13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою №17-НП.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у відповідності до Інструкції № 281/171/578/155 та Порядку №496 у ФОП ОСОБА_1 вівся облік товарів, що надходили від постачальників, на підставі первинних документів (товарно-транспортних накладних, видаткових накладних), які зберігаються як прихідні документи. Також апеляційний суд відзначив, що на час фактичної перевірки за місцем реалізації були наявні копії товарно-транспортних накладних, видаткові накладні та договори від постачальників, змінний звіт АЗС за формою №17-НП, які надавались посадовим особам, що проводили перевірку.
Суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини. Суд визнає безпідставними посилання податкового органу на висновки Верховного Суду, які, на думку скаржника, не враховані судами при вирішенні цієї справи, оскільки рішення в зазначених справах ухвалені за інших фактичних обставин, з урахуванням певного об`єму доказів, їх достатності, належності і допустимості.
Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що застосування санкції, передбаченої статтею 20 Закону №265/95-ВР передбачає встановлення сукупності обставин, а саме факту необлікування паливно-мастильних матеріалів та їх реалізації через реєстратор розрахункових операцій. Оскільки на момент проведення перевірки акцизний склад не функціонував, а реалізація пального не здійснювалась, відсутні підстави вважати доведеним факт реалізації необлікованого товару без проведення розрахункових операцій. За таких обставин застосування до позивача фінансової санкції, передбаченої ст. 20 Закону №265/95-ВР є безпідставним.
В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не дають підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції. За таких обставин, з урахуванням наведеного у сукупності Суд не знайшов передбачених КАС України підстав для задоволення касаційної скарги.
Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення.
Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року у справі №460/13193/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.А. Гончарова І.Я.Олендер

Згадані норми: КАС України, ст. 328; КАС України, ст. 341; КАС України, ст. 350; КАС України, ст. 345; КАС України, ст. 349; КАС України, ст. 355; КАС України, ст. 356; КАС України, ст. 359; ПК України, ст. 75; ПК України, ст. 230
Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.