# ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 759/9726/24 Суд: Касаційний цивільний суд ВС Справа № 759/9726/24 Дата ухвалення: 2026-10-14 Вид судочинства: Цивільне Ідентифікатор ЄДРСР: 140994196 Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/140994196 Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/140994196 Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення. ## Текст документа ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 жовтня 2026 року м. Київ справа № 759/9726/24 провадження № 61-4849св26 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: судді-доповідача - Калараша А. А., суддів: Литвиненко І. В., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Пророка В. В., учасники справи: боржник - ОСОБА_1 , стягувач - ОСОБА_2 , суб`єкт оскарження - головний державний виконавець Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савченко А. Г., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 31 липня 2025 року, постановлену під головуванням судді Петренко Н. О., та постанову Київського апеляційного суду від 04 березня 2026 року, ухвалену у складі колегії суддів Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеус А. М., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог 1. У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Святошинський ВДВС, відділ ДВС) Савченка А. Г. 2. Мотивував тим, що судовим наказом Святошинського районного суду міста Києва від 15 травня 2024 року у справі № 759/9726/24 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на сина та доньку. Виконавче провадження з примусового виконання № НОМЕР_2 відкрито 16 квітня 2025 року. ОСОБА_1 стверджував, що до відкриття виконавчого провадження самостійно сплачував аліменти на загальну суму 20 270 грн та 520 євро. Зазначену обставину повідомив Святошинському ВДВС, про що подавав відповідні клопотання з додаванням відповідних виписок та квитанцій. Державний виконавець, як вважає ОСОБА_1 , протиправно не врахував здійснені боржником платежі під час розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, посилаючись на відсутність у платежах відомостей як про отримувача платежів, так і про призначення платежів. ОСОБА_1 наполягав на тому, що обов`язковими для встановлення природи платежів, визнання їх аліментними є відсутність інших грошових зобов`язань зі стягувачем та їх періодичність. 3. В зв`язку з цим просив суд: - визнати неправомірними дії головного державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савченка А. Г., що пов`язані з неправильним розрахунком заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № НОМЕР_2; - зобов`язати головного державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савченка А. Г. провести перерахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 з врахуванням квитанцій про сплату ОСОБА_1 на рахунки ОСОБА_2 та ОСОБА_4 аліментів на суму 520 євро та 20 270 грн у період з травня 2024 року до червня 2025 року. Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх ухвалення 4. Святошинський районний суд міста Києва ухвалою від 31 липня 2025 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 04 березня 2026 року, відмовив у задоволенні скарги. 5. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився Київський апеляційний суд, керувався тим, що державний виконавець діяв у межах визначених законодавством повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства, враховуючи наявні у виконавчому провадженні документи. Натомість боржник не надав достатніх та беззаперечних доказів, які б спростовували законність дій державного виконавця під час визначення розміру заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № НОМЕР_2. Крім того, суди керувалися тим, що платежі боржник здійснював у період перебування у шлюбі зі стягувачем, що нівелює можливість автоматично вважати ці платежі аліментними, а не грошовими переказами на утримання дружини. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала 6. 10 квітня 2026 року представник ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , за допомогою підсистеми «Електронний суд» надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 31 липня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 березня 2026 року та ухвалити нове судове рішення, яким скаргу задовольнити. 7. Мотивує тим, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норму процесуального права, не врахувавши, що стягувач у судовому засіданні визнав факт отримання коштів, перерахованих ОСОБА_1 згідно з квитанціями, долученими до матеріалів справи, у зв`язку з чим суди помилково вважали, що незазначення у графі «Призначення платежу» призначення перерахованих грошових коштів як аліментів унеможливило врахування державним виконавцем коштів за поданими боржником квитанціями як сплачених в рахунок виконання аліментних зобов`язань. Також наголошує на тому, що з ОСОБА_2 проживають окремо з 2022 року, дитина проживає разом з матір`ю в іншій країні, інших зобов`язань, крім аліментних, між ними немає, а отримані кошти ОСОБА_2 не повертала, а розпорядилася ними на власний розсуд (абзац другий частини другої статті 389 ЦПК України). 8. Також наполягає, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 01 серпня 2019 року у справі № 642/6906/16, від 18 листопада 2020 року у справі № 648/1102/19, від 26 травня 2021 року у справі № 569/11466/20, від 25 січня 2023 року у справі № 707/999/21. Доводи інших учасників справи 9. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 зазначила, що касаційна скарга є необґрунтованою та безпідставною. Наполягає на правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій про те, що за наданими боржником квитанціями неможливо встановити як отримувача коштів, так і їх призначення. Крім того, зауважує, що заявник, виконавши свій обов`язок з утримання дружини під час перебування з нею у шлюбі намагається надати іншого правового значення сплаченим грошовим коштам. Провадження у суді касаційної інстанції 10. Ухвалою від 04 травня 2026 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції. 11. Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права (абзац другий частини другої статті 389 ЦПК України). Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи 12. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 15 травня 2024 року Святошинським районним судом м. Києва у справі № 759/9726/24 було видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на сина ОСОБА_4 та доньку ОСОБА_5 у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно (т. 1 а. с. 18). 13. Копію судового наказу ОСОБА_1 отримав особисто 24 травня 2024 року, що підтверджується розпискою у справі (т. 1 а. с. 20). 14. Постановою головного державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Личика Ю. М. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання судового наказу № 759/9726/24, виданого 28 травня 2024 року (т. 1 а. с. 48). На час подання ОСОБА_1 скарги виконавче провадження не закінчено. 15. Головним державним виконавцем Святошинського ВДВС Савченком А. Г. 14 липня 2025 року було здійснено розрахунок заборгованості по аліментах у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, згідно з яким на липень 2025 року заборгованість зі сплати аліментів на підставі судового наказу № 759/9726/24, виданого 28 травня 2024 року становила 101 228,09 грн (т. 1 а. с. 80). 16. На підтвердження часткового виконання аліментного зобов`язання ОСОБА_1 подав державному виконавцю копії квитанцій про перерахування коштів з призначенням платежу «Переказ особистих коштів», а саме від 18 травня 2024 року на суму 500 грн на картку отримувача НОМЕР_3, від 02 червня 2024 року на суму 1 300 грн на картку отримувача № НОМЕР_4, від 11 червня 2024 року на суму 500 грн на картку отримувача № НОМЕР_3, від 13 червня 2024 року на суму 400 грн на картку одержувача № НОМЕР_1 , від 22 червня 2024 року на суму 50 євро на картку отримувача № НОМЕР_1, від 28 червня 2024 року на суму 400 грн на картку отримувача № НОМЕР_5, від 01 липня 2024 року на суму 800 грн на картку отримувача № НОМЕР_3, від 15 липня 2024 року на суму 500 грн на картку отримувача № НОМЕР_5, від 22 липня 2024 року на суму 500 грн на картку отримувача № НОМЕР_5, від 08 серпня 2024 року на суму 200 грн на картку отримувача № НОМЕР_5, від 09 серпня 2024 року на суму 300 грн на картку отримувача № НОМЕР_5, від 18 серпня 2024 року на суму 1 000 грн на картку отримувача № НОМЕР_5, від 06 вересня 2024 року на суму 40 євро на картку отримувача № НОМЕР_1, від 05 жовтня 2024 року на суму 700 грн на картку отримувача № НОМЕР_3, від 19 жовтня 2024 року на суму 500 грн на картку отримувача № НОМЕР_3, від 28 жовтня 2024 року на суму 500 грн на картку отримувача № НОМЕР_3, від 03 листопада 2024 року на суму № НОМЕР_3, від 11 листопада 2024 року на суму 500 грн на картку отримувача № НОМЕР_3, від 17 листопада 2024 року на суму 560 грн на картку отримувача № НОМЕР_5, від 05 грудня 2024 року на суму 1 000 грн на картку отримувача № НОМЕР_3, від 05 грудня 2024 року на суму 30 євро на картку отримувача № НОМЕР_6, від 23 грудня 2024 року на суму 500 грн на картку отримувача № НОМЕР_3, від 29 грудня 2024 року на суму 500 грн на картку отримувача № НОМЕР_3, від 11 січня 2025 року на суму 1 500 грн на картку отримувача № НОМЕР_3, від 22 січня 2025 року на суму 2 500 грн на картку отримувача № НОМЕР_5, від 05 лютого 2022 року на суму 900 грн на картку отримувача № НОМЕР_3, від 22 лютого 2025 року на суму 500 грн на картку отримувача № НОМЕР_3, від 07 березня 2025 року на суму 500 грн на картку отримувача № НОМЕР_3, від 15 березня 2025 року на суму 500 грн на картку отримувача № НОМЕР_3, від 05 квітня 2025 року на суму 500 грн на картку отримувача № НОМЕР_3, від 06 травня 2025 року на суму 750 грн на картку отримувача № НОМЕР_3, від 19 червня 2025 року на суму 600 грн на картку отримувача № НОМЕР_3 (т. 1 а. с. 62-78). 17. Скаржник наполягає, що державний виконавець не врахував платежі, здійснені ним до відкриття виконавчого провадження, але після видачі судового наказу. Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, якими керується суд при ухваленні постанови 18. Відмовляючи у задоволенні скарги на дії державної виконавчої служби, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що у державного виконавця під час здійснення розрахунку заборгованості не було достатніх підстав вважати, що сплачені боржником кошти спрямовувалися на виконання зобов`язання зі сплати аліментів з огляду на відсутність відповідної відмітки у графі «призначення платежу» та відсутність отримувача платежів. 19. З таким висновком колегія суддів не погоджується, керуючись такими міркуваннями. 20. Правове питання, порушене у касаційній скарзі, стосується правомірності дій державного виконавця, які полягали у неприйнятті платіжних документів, поданих боржником разом з заявою про перерахунок заборгованості зі сплати аліментів. 21. Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. 22. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України). 23. Згідно зі статтею 71 Закону «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. Спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. 24. Пунктом 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, визначено, що: виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника; розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: - звіту про здійснені відрахування та виплати; - квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; - заяв та (або) розписок стягувача; - інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; - інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів; у разі якщо боржник не працює і сплачує аліменти самостійно стягувачу, квитанції (або їх копії) про перерахування аліментів надаються виконавцю не пізніше наступного робочого дня після сплати та долучаються до матеріалів виконавчого провадження. 25. У частині третій статті 195 СК України зазначено, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом. 26. Відповідно, законодавець визначив обов`язок виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами та водночас імперативно передбачив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) виконавцем розміром заборгованості за аліментами, спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. 27. У постанові від 10 серпня 2023 року в справі № 206/2658/22 Верховний Суд зазначив: «ОСОБА_1 на обґрунтування доводів скарги на дії державного виконавця посилався на безпідставне неврахування виконавцем квитанцій про перерахунок коштів на утримання дитини, сплачених на банківську картку стягувача ОСОБА_2 та на банківську картку доньки ОСОБА_3 . Заявник звертав увагу суду на те, що грошові перекази здійснені без позначки «аліменти», проте з метою виконання обов`язку з утримання дитини. Суди першої та апеляційної інстанцій, з`ясувавши обставини справи та оцінивши докази, подані учасниками справи, зробили обґрунтовані висновки про те, що оскільки ОСОБА_1 до 07 червня 2022 року, тобто до отримання постанови про відкриття виконавчого провадження у справі, не був ознайомлений із рішенням суду від 11 червня 2014 року про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки, тому він у здійснених грошових переказах не зазначав відомості про таке призначення платежу як «аліменти», проте не зазначення таких даних у квитанціях не спростовує того, що перерахунок коштів на користь стягувача боржник здійснював саме з метою надання утримання дитини». 28. Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. 29. За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. 30. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. 31. Належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частини перша, третя статті 77, частина друга статті 78 ЦПК України). 32. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). 33. Системний аналіз наведених процесуальних норм дозволяє дійти висновку, що кожна сторона зобов`язана вжити заходів та надати докази на підтвердження тієї обставини, на яку вона посилається як на підставу для задоволення вимоги чи навпаки на заперечення існування такі обставини, а суд, виходячи з наданих сторонами доказів, здійснює їх оцінку. 34. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. 35. Так суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що судовий наказ № 759/9726/24 виданий 15 травня 2024 року. Виконавче провадження з примусового виконання відкрито 16 квітня 2025 року. Згідно з поданими боржником квитанціями грошові кошти ОСОБА_1 почав перераховувати з 18 травня 2024 року. 36. Копію судового наказу № 759/9726/24 ОСОБА_1 отримав 24 травня 2024 року відповідно до власноручної розписки у матеріалах справи (т. 1 а. с. 20). Отже, з зазначеного моменту боржник був обізнаний про обов`язок зі сплати аліментів. 37. Проти визнання здійснених платежів аліментними заперечувала ОСОБА_2 , зауважуючи, що платежі носили форму забезпечення утримання дітей та дружини і частково подарункову форму. При цьому, ОСОБА_2 не заперечувала факт отримання зазначених коштів та не доводила факт повернення боржнику отриманих від нього коштів. 38. У постанові Верховного Суду від 01 серпня 2019 року у справі № 642/6906/16 предметом аналізу стала та обставина, що боржник стверджував, що грошові кошти сплачував як добровільну виплату аліментів. Будь-яких доказів на підтвердження наявності інших зобов`язань боржника перед стягувачем до суду не надано, як і не надано доказів на підтвердження відмови стягувача від отримання банківських переказів від боржника. Суд врахував, що при грошових переказах через термінал самообслуговування банку у платника не було технічної можливості самостійно зазначати призначення платежу, всі платежі позначалися як «поповнення банківської картки в терміналі самообслуговування». 39. У постановах від 18 листопада 2020 року у справі № 648/1102/19 та від 26 травня 2021 року у справі № 569/11466/20 Верховний Суд зробив висновки, що виконавець повинен враховувати кошти, сплачені боржником на користь стягувача, оскільки чинне законодавство не передбачає права та обов`язку у виконавця вимагати від боржника надання квитанцій із зазначенням призначення грошових переказів на ім`я стягувача й не враховувати безпосередньо копії наданих квитанцій. 40. У постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 707/999/21 враховано те, що немає відомостей про існування у боржника перед стягувачем будь-яких інших зобов`язань, які є відмінними від зобов`язань зі сплати аліментів. Сплата боржником на користь стягувача грошових коштів у спірний період здійснювалася зі сталою періодичністю. Також Верховний Суд врахував суперечливу процесуальну позицію стягувача щодо спірних коштів, яка у скарзі на дії державного виконавця посилалася на те, що не отримувала зазначених коштів, в апеляційній скарзі на ухвалу суду першої інстанції стверджувала, що кошти, які перераховував їй боржник, є платою за користування майном (побутовою технікою, меблями тощо), а у відзиві на касаційну скаргу звертала увагу, що із виписки за картковим рахунком неможливо встановити особу, яка перерахувала їй ці кошти. 41. У постанові Верховного Суду від 17 травня 2023 року у справі № 199/2951/21 встановлено, що між стягувачем та боржником немає інших грошових зобов`язань, окрім аліментних. Стягувач не заперечувала отримання від боржника тих грошових переказів, де вона була зазначена отримувачем, а матеріали справи не містять відомостей щодо відмови стягувача від отримання грошових переказів, здійснених боржником. Наведене свідчить про часткове добровільне виконання боржником свого обов`язку зі сплати аліментів. Враховуючи, що боржник надав копії квитанцій про здійснення платежів на користь стягувача, у державного виконавця не було підстав не враховувати надані боржником квитанції під час визначення заборгованості зі сплати аліментів. У зазначеній постанові Верховний Суд зазначив: 42. Як на підставу вимог скарги, ОСОБА_1 посилався на те, що перераховував кошти на суму 20 270 грн як на користь його дружини ОСОБА_2 , так і на користь його сина ОСОБА_4 . При цьому, у суді першої інстанції ОСОБА_1 заявляв клопотання про витребування доказів, а саме про осіб - власників карткових рахунків, на які ним здійснювалися грошові перекази. 43. Суди встановили, що у графі «призначення платежу» відсутня відмітка, що здійснені боржником перекази здійснювалися в рахунок виконання аліментного зобов`язання. 44. При цьому, суди дійшли помилкового висновку про безумовну необхідність наявності у графі «призначення платежу» відмітки, що платіж здійснюється на виконання аліментних зобов`язань. Суди помилково не взяли до уваги те, що платежі здійснювалися протягом періоду стягнення аліментів, тобто після 15 травня 2024 року та після отримання боржником судового наказу про стягнення аліментів. 45. При цьому, суди не з`ясували осіб отримувачів платежів, оскільки квитанції містять лише номер банківських карток, на які здійснювалися грошові перекази, незважаючи на те, що в контексті принципу змагальності цивільного судочинства та в межах повноважень суду боржником заявлене клопотання про витребування доказів не було вирішене судом першої інстанції. 46. Колегія суддів зауважує, що суди помилково вважали належним підтвердженням платежів в рахунок виконання аліментних зобов`язань винятково зазначення такого у призначенні платежу, оскільки у кожній справі судам належить надавати оцінку кожним доказу та обставині як окремо, так і в сукупності для належного з`ясування, чи є вчинені боржником платежі аліментами. У цій справі суди не взяли до уваги поведінку стягувача, яка не заперечувала проти отримання коштів, не довела, що повернула отримані від боржника кошти, натомість наполягала на тому, що призначенням отриманих нею коштів є утримання чоловіком дружини та дитини як членів сім`ї. 47. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясували обставини, які мають значення для вирішення справи, внаслідок чого дійшли передчасного висновку про відмову у задоволенні скарги. 48. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. 49. Враховуючи наведене, а також повноваження суду касаційної інстанції, які унеможливлюють встановлення обставин та надання оцінки доказам у справі, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. 50. Під час нового розгляду справи судам необхідно надати повну та всебічну оцінку поданим боржником квитанціям, встановити отримувачів коштів, з`ясувати, чи отримувачі коштів та особи, на користь яких стягнуті аліменти, є одними і тими ж особами. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 51. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу. 52. Враховуючи те, що суди першої та апеляційної інстанцій неповно встановили обставини справи, не дослідили належним чином докази у справі, то касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржувані судові рішення - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,. ПОСТАНОВИВ : Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , задовольнити частково. Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 31 липня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 березня 2026 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач А. А. Калараш Судді: І. В. Литвиненко С. Ю. Мартєв Є. В. Петров В. В. Пророк Згадані норми: ЦПК України, ст. 389; ЦПК України, ст. 447; ЦПК України, ст. 18; ЦПК України, ст. 12; ЦПК України, ст. 81; ЦПК України, ст. 76; ЦПК України, ст. 78; ЦПК України, ст. 89; ЦПК України, ст. 411; ЦПК України, ст. 400; ЦПК України, ст. 409; ЦПК України, ст. 416; СК України, ст. 195; Закон «Про виконавче провадження», ст. 71 Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.