# ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 686/26375/25 Суд: Касаційний цивільний суд ВС Справа № 686/26375/25 Дата ухвалення: 2026-10-21 Вид судочинства: Цивільне Ідентифікатор ЄДРСР: 140994224 Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/140994224 Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/140994224 Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення. ## Текст документа ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 жовтня 2026 року м. Київ справа № 686/26375/25 провадження № 61-1445св26 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: судді-доповідача - Ситнік О. М. суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Фаловської І. М. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 листопада 2025 року в складі судді Стефанишина С. Л. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 січня 2026 року в складі колегії суддів Спірідонової Т. В., Гринчука Р. С., Костенка А. М. у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди та ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з держави Україна на його користь 30 000 000,00 грн моральної шкоди, завданої йому порушенням його права на судовий захист внаслідок тривалого невиконання рішення суду в справі № 686/17187/24. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що постанова Хмельницького апеляційного суду в справі № 686/17187/24 мала бути виконана 03 грудня 2024 року, проте з вини відповідача до цього часу залишається невиконаною, чим йому завдано моральної шкоди. Зазначав, що завдана моральна шкода полягає у порушенні його права на судовий захист. Невиконання судового рішення до цього часу є триваючим правопорушенням поки судове рішення не буде виконане в порядку, передбаченому законом. Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, тому позивач прагне грошової компенсації за порушене право на судовий захист у конкретний вимір часу. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій 19 листопада 2025 року рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області відмовлено в задоволенні позову. 22 січня 2026 року постановою Хмельницького апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 листопада 2025 року залишено без змін. Судові рішення мотивовані тим, що визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності, на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).Позивачем не надано доказів на підтвердження обставин щодо заподіяння йому моральної шкоди у зв`язку із невиконанням судового рішення в справі № 686/17187/24.Крім того, відповідачем вчинялися дії в межах повноважень для належного виконання судового рішення, що підтверджується листами до Міністерства фінансів України для виділення додаткових асигнувань для виконання рішення у справі № 686/17187/24, що свідчить про відсутність бездіяльності відповідача. Подання ж відповідачем Міністерству фінансів України пропозицій свідчить про використання наданих йому повноважень задля виконання судового рішення. Сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб`єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб`єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи. Короткий зміст вимог касаційної скарги 31 січня 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 листопада 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 січня 2026 року, в якій просить їх скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що встановлений частиною четвертою статті 3 Закону України від 05 червня 2012 року№ 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон № 4901-VI) строк перерахування коштів стягувачу є імперативним, а його недодержання є порушенням гарантій держави щодо виконання судових рішень. Зі змісту пункту 49 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок № 845), вбачається, що в разі необхідності у додаткових коштах понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Державна казначейська служба України подає до Міністерства фінансів України пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України протягом 10 днів з дня надходження відповідних виконавчих документів для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету. Приписи цього пункту вимагають направлення до Міністерства фінансів України пропозицій щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України після надходження кожного виконавчого документа від кожного стягувача, а тому належним доказом виконання зазначених приписів може бути лише відповідне звернення до Міністерства фінансів України, направлене із дотримання строку, встановленого Порядком № 845. Аналогічний висновок щодо тлумачення частини четвертої статті 3 Закону № 4901-VI,абзацу другого пункту 48 Порядку № 845 викладений у постановах Верховного Суду від 21 вересня 2018 року всправі №826/7371/15, від 04 вересня 2020 року всправі №640/5757/19, від 29 квітня 2021 року всправі №826/13511/17. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року в справі № 750/1591/18-ц сформулювала висновок про те, що право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презюмується. Можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено тією чи іншою нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи. Законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Правові висновки щодо застосування норм матеріального права зроблено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року в справі № 216/3521/16-ц, від 03 липня 2019 року всправі № 750/1591/18-ц, у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року всправі № 279/1834/22. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди(постанова Верховного Суду від 21 квітня 2021 року в справі № 648/2035/17). Позиція інших учасників справи У відзиві на касаційну скаргу Головне управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області зазначає, що виконавчий лист у справі № 686/17187/24 виконується Державною казначейською службою України за рахунок бюджетної програми КПКВК 3504040 «Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою» (надалі - Бюджетна програма за КПКВК 3504040) за третьою чергою погашення заборгованості. Відповідно до пункту 48 Порядку виконання рішень, безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету. На дату подання відзиву виконавчий лист не виконано у зв`язку з недостатнім обсягом фінансування. Встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» обсяг коштів не дозволяє Державній казначейській службі України здійснити у поточному році погашення заборгованості за рахунок бюджетної програми КПКВК 3504040 «Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою» за всіма рішеннями судів, гарантованих державою. Строки погашення заборгованості за такими рішеннями залежать від суми коштів, встановленої у законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб`єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб`єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи. Головним управлінням Державної казначейської служби України в Хмельницькій області вжито всіх передбачених законодавством заходів, спрямованих на виконання рішення суду в справі № 686/17187/24, що свідчить про відсутність бездіяльності відповідача. Позивач не довів обґрунтованість моральної шкоди, оскільки вербальні покликання на те, що протиправна «бездіяльність» відповідача викликала у нього негативні зміни в житті,не підтверджуються жодним доказом. Фактичні обставини справи, встановлені судами Постановою Хмельницького апеляційного суду від 03 грудня 2024 року змінено рішення Хмельницького міськрайонного суду від 19 вересня 2024 року в справі № 686/17187/24, зменшивши розмір стягнутих з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 інфляційних втрат до 250,24 грн. 12 лютого 2025 року Головне управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області отримало заяву ОСОБА_1 про виконання виконавчого листа, виданого Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області 11 лютого 2025 року в справі № 686/17187/24 щодо стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 інфляційних втрат у розмірі 250,24 грн. Виконавчий лист у справі № 686/17187/24 з 18 лютого 2025 року перебуває на виконанні у Державній казначейській службі України. Відповідно до листів Міністерства фінансів України від 04 березня 2025 року, від 01 квітня 2025 року, від 30 квітня 2025 року, від 29 травня 2025 року, від 25 червня 2025 року, від 22 липня 2025 року, від 20 серпня 2025 року за результатом розгляду листів Державної казначейської служби України щодо збільшення бюджетних призначень на 2025 рік та збільшення бюджетних призначень за КПКВК 3504040, повідомлено, що бюджетні призначення на 2025 рік розподілено повністю, тому виділити додаткові асигнування для казначейства немає можливості. Позиція Верховного Суду Касаційне провадження в справі відкрито з підстави, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, відзиву та виснував, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню із закриттям провадження в справі з таких підстав. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами (пункт 3 частини першої статті 255 ЦПК України). Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 червня 2019 року в справі № 320/9224/17 зазначала, що згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Тобто, згідно з вказаним пунктом підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі. У постанові від 20 червня 2018 року в справі № 761/7978/15-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України). За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір (у цій постанові ЦПК України у редакції до грудня 2017 року). У постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 917/1739/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року в справі № 924/1473/15). Отже, суд закриває провадження у справі, якщо в позовах, які розглядалися судами, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень у вересні 2025 року в справі № 686/25049/25 ОСОБА_1 звернувся з позовом до держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням судового рішення у справі № 686/17187/24. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 жовтня 2025 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 08 грудня 2025 року та постановою Верховного Суду від 02 липня 2026 року, у задоволенні позову відмовлено. Судові рішення набрали законної сили, а спір щодо наявності підстав для відшкодування моральної шкоди у зв`язку з невиконанням зазначеного судового рішення отримав остаточне вирішення. У цій справі № 686/26375/25 позивач повторно звернувся до суду з вимогою про стягнення з держави Україна 30 000 000,00 грн моральної шкоди, пов`язаної з порушенням його права на судовий захист унаслідок тривалого невиконання того самого судового рішення у справі № 686/17187/24. Отже, в обох справах відповідачем є держава Україна, представлена органами Державної казначейської служби України, а позивачем - ОСОБА_1 . Зміна органу, через який держава бере участь у справі, з Державної казначейської служби України на її Головне управління в Хмельницькій області не змінює суб`єктного складу спірних матеріальних правовідносин, оскільки в обох випадках вимоги пред`явлено до однієї й тієї самої держави як суб`єкта відповідальності. Предметом обох позовів є вимога про відшкодування моральної шкоди, а фактичною підставою її виникнення позивач визначає тривале невиконання судового рішення в справі № 686/17187/24 та пов`язане із цим порушення його права на судовий захист. Отже, заявлена в цій справі вимога ґрунтується на тих самих фактичних обставинах, які вже були предметом дослідження та правової оцінки судів у справі № 686/25049/25. Зазначення в новому позові більшої суми відшкодування, а також інше формулювання характеру порушеного права не свідчать про виникнення нового спору, якщо позивач пов`язує вимогу з тим самим фактом невиконання судового рішення та не визначає нового періоду, інших обставин чи самостійних епізодів заподіяння моральної шкоди, які не охоплювалися предметом попереднього судового розгляду. Із матеріалів справи вбачається, що позивач не конкретизував період, за який просить відшкодувати моральну шкоду, та не розмежував обставин, які могли б свідчити про виникнення нових самостійних підстав для такої вимоги після вирішення справи № 686/25049/25. Навпаки, зі змісту заявлених вимог убачається, що компенсація в цій справі також вимагається за весь період невиконання судового рішення у справі № 686/17187/24, тобто за обставини, які вже становили фактичну основу попереднього позову. За таких обставин повторне звернення до суду з вимогою про компенсацію моральної шкоди, що ґрунтується на тому самому порушенні та охоплює той самий період, фактично спрямоване на повторний розгляд спору, щодо якого вже ухвалено остаточне судове рішення. Отже, оскільки спір між тими самими сторонами щодо відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням судового рішення всправі № 686/17187/24 за той самий період, уже був предметом судового розгляду та вирішений судовими рішеннями, що набрали законної сили, колегія суддів доходить висновку про наявність передбачених пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України підстав для закриття провадження в цій справі. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до пункту 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині. У частині першій статті 414 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. З наведених у мотивувальній частині цієї постанови підстав, Верховний Суд вважає, що судові рішенняв справі підлягають скасуванню, а провадження в справі - закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України. Керуючись статтями 400, 409, 414, 416, 423, 425 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргуОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 листопада 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 січня 2026 року скасувати. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди закрити. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: О. М. Ситнік В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв І. М. Фаловська Згадані норми: Закон № 4901-VI, ст. 3; ЦПК України, ст. 389; ЦПК України, ст. 400; ЦПК України, ст. 255; ЦПК України, ст. 205; ЦПК України, ст. 223; ЦПК України, ст. 409; ЦПК України, ст. 414; ЦПК України, ст. 416; ЦПК України, ст. 423; ЦПК України, ст. 425 Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.