# ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 569/12798/15-ц Суд: Касаційний цивільний суд ВС Справа № 569/12798/15-ц Дата ухвалення: 2026-10-14 Вид судочинства: Цивільне Ідентифікатор ЄДРСР: 140994234 Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/140994234 Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/140994234 Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення. ## Текст документа ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 жовтня 2026 року м. Київ Справа № 569/12798/15-ц Провадження № 61-12146св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: судді-доповідача - Ситнік О. М., суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Фаловської І. М., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 28 серпня 2025 рокув складі колегії суддів Гордійчук С. О., Боймиструка С. В., Шимківа С. С. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовної заяви У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство (далі - ПAT) «Дельта банк» звернулося до суду з позовом, у якому зазначило, що 07 вересня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком (далі - АКІБ) «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 11211525000, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 46 000,00 дол. США. З метою забезпечення виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором 07 вересня 2007 року укладено іпотечний договір № 631222, за його умовами якого ОСОБА_1 передав в іпотеку банку нерухоме майно - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . 08 грудня 2011 року між первинним кредитором та ПAT «Дельта банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами, зокрема, за кредитним договором від 07 вересня 2007 року № 11211525000. Оскільки позичальник неналежно виконував свої зобов`язання за кредитним договором станом на 31 липня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 1 307 969,70 грн, з яких: за кредитом - 764 743,47 грн, за відсотками - 543 226,23 грн, у рахунок погашення якої позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього. Короткий зміст заочного рішення суду першої інстанції 03 березня 2016 року заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області позов задоволено. У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 07 вересня 2007 року № 11211525000 в розмірі 60 521,16 дол. США, що еквівалентно 1 307 969,70 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 764 743,47 грн; заборгованвсть за відсотками - 543 226,23 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 47,2 кв. м, житловою площею 26,7 кв. м, яка належала ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 07 вересня 2007 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Олинець А. М. за реєстровим № 4529 (зареєстровано в Державному реєстрі правочинів 07 вересня 2007 року за № 4569901). Визнано за ПAT «Дельта банк» право власності на нерухоме майно, а саме двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 47,2 кв. м, житловою площею 26,7 кв. м, яка належала ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 07 вересня 2007 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Олинець А. М. за реєстровим № 4529 (зареєстровано в Державному реєстрі правочинів 07 вересня 2007 року за № 4569901). Вирішено питання про розподіл судових витрат. Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції 28 серпня 2025 року ухвалою Рівненського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 березня 2016 року повернуто особі, яка її подала. Апеляційний суд керувався тим, що після ухвалення заочного рішення відповідач не звертався до суду із заявою про перегляд заочного рішення, а одразу подав апеляційну скаргу, порушивши встановлений законодавством порядок оскарження заочного рішення. Короткий зміст вимог касаційної скарги 26 вересня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 28 серпня 2025 року, в якій просить її скасувати та передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права. Апеляційний суд залишив поза увагою те, що ОСОБА_1 звертався до суду з заявою про перегляд заочного рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 березня 2016 року, яка є у справі, та в результаті розгляду якої судом постановлено ухвалу від 29 квітня 2025 року. Отже, суд порушив статті 287, 357 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України, безпідставно повернувши апеляційну скаргу, що суперечить установленому процесуальним законом порядку апеляційного перегляду заочного рішення, оскільки встановлені судом апеляційної інстанції обставини щодо підстав для повернення апеляційної скарги суперечать матеріалам справи та закону, позбавляють заявника гарантованого права на апеляційний перегляд та є проявом надмірного формалізму. Доводи інших учасників справи Відзиву на касаційну скаргу не надходило. Позиція Верховного Суду Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України). Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) таке конституційне право має забезпечуватися справедливими судовими процедурами, оскільки кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації. Згідно з пунктом 13 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації. Заочним розглядом справи є специфічна процедура розгляду цивільної справи та її вирішення за відсутності відповідача. Відповідно до частини першої статті 224 ЦПК України (у редакції, яка діяла на час ухвалення заочного рішення) у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Верховний Суд у постановах від 22 липня 2026 року в справі № 537/985/17, від 17 червня 2026 року в справі № 663/2036/16 вказав, що суть та мета заочного розгляду справи, які полягають у своєчасному та ефективному вирішенні спору, не відрізняються від тих же складових загального позовного провадження. Наведене пояснюється тим, що питання проведення заочного розгляду справи виникає вже на стадії судового розгляду під час судового засідання у справах позовного провадження. Тобто за наявності передбачених законом умов фактично відбувається перехід із загального позовного провадження до заочного розгляду справи. У доктрині цивільного процесуального права вважається, що, з одного боку, заочне провадження є додатковою гарантією для позивача від зловживання відповідачем процесуальними правами, усунення причин затягування процесу та дотримання судами строків розгляду справи. З іншого боку, частиною першою статті 228 ЦПК України (у редакції, яка діяла на час ухвалення заочного рішення) відповідачу гарантується право на перегляд заочного рішення за його письмовою заявою за «спрощеною процедурою», тобто тим самим судом. Згідно з частиною першою статті 232 ЦПК України (у редакції, яка діяла на час ухвалення заочного рішення) передбачено, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Аналогічні вимоги містить частина перша статті 288 ЦПК України у чинній редакції. Отже, ЦПК України встановлює можливість перегляду ухваленого судом першої інстанції заочного рішення цим же судом без необхідності звернення до апеляційного суду за умови, що причини, які зумовили неприйняття відповідачем участі у розгляді справи, визнані судом поважними, а докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Натомість право на подання апеляційної скарги на заочне рішення суду відповідач набуває лише після залишення його заяви про перегляд заочного рішення без задоволення (частина четверта статті 231 ЦПК України, у редакції, яка діяла на час ухвалення заочного рішення). Європейський суд з прав людини закріпив, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення від 06 грудня 2007 року в справі «Воловик проти України», заява № 15123/03). Такі вимоги можуть установлюватися до категорії прийнятності апеляційної скарги як в аспекті змісту і форми апеляційної скарги чи строків її подачі, так і через призму дотримання відповідачем процедури перегляду заочного рішення, яку законодавець визначив як передумову перегляду справи апеляційним судом за апеляційною скаргою відповідача. Отже, право відповідача на доступ до суду апеляційної інстанції при заочному розгляді справи місцевим судом не є абсолютним та забезпечується за умови дотримання ним порядку попереднього звернення до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення, зокрема з урахуванням визначених процесуальним законом строків. Водночас, повертаючи апеляційну скаргу відповідача на заочне рішення, апеляційний суд залишив поза увагою ту обставину, що відповідачем був дотриманий порядок оскарження заочного рішення, передбачений статтею 284 ЦПК України. Із матеріалів справи вбачається, 16 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області із заявою про перегляд заочного рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 березня 2016 року (т. 1, а. с. 1-5). 18 квітня 2025 року ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення прийнято до розгляду; призначено судове засіданні із розгляду заяви про перегляд заочного рішення на 29 квітня 2025 року о 12 год (т. 1, а. с. 29). 29 квітня 2025 року заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення розглянута судом першої інстанції, який, виснувавши, що відповідач належним чином, у встановленому ЦПК України порядку був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, заява про перегляд заочного рішення не містить посилання на нові докази, які мають істотне значення для справи, залишив заяву про перегляд заочного рішення без задоволення. У вказаній ухвалі, окрім іншого, суд першої інстанції роз`яснив заявнику, що він може оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України, зазначивши, що в такому разі строк на апеляційне оскарження заочного рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення (частина четверта статті 287 ЦПК України). Отже, звернувшись до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення, яка розглянута судом, відповідач набув право на звернення до суду апеляційної інстанції щодо оскарження такого рішення в загальному порядку. Апеляційний суд не врахував зазначеного та повернув апеляційну скаргу без належних правових підстав, що не відповідає принципу верховенства права, а також - порушив право заявника на апеляційне оскарження судового рішення як складової частини права на справедливий суд, передбачене статтею 6 Конвенції. За таких обставин, апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права та зробив помилковий висновок про повернення апеляційної скарги. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України). Оскільки апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали про повернення апеляційної скарги, то ухвала Рівненського апеляційного суду від 28 серпня 2025 року підлягає скасуванню. Верховний Суд додатково враховує, що після постановлення апеляційним судом ухвали про повернення апеляційної скарги, яка є предметом касаційного перегляду, заявник повторно звернувся до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою на заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 березня 2016 року, яку постановою Рівненського апеляційного суду від 27 січня 2026 року залишено без задоволення, а заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 березня 2016 року - без змін. За таких обставин, оскаржувана ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню без направлення справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції з метою вирішення питання про відкриття провадження за першою апеляційною скаргою. Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Рівненського апеляційного суду від 28 серпня 2025 року скасувати. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О. М. СитнікСудді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв І. М. Фаловська Згадані норми: Конституція України, ст. 129; ЦПК України, ст. 287; ЦПК України, ст. 357; ЦПК України, ст. 389; ЦПК України, ст. 400; ЦПК України, ст. 402; ЦПК України, ст. 284; ЦПК України, ст. 411; ЦПК України, ст. 409; ЦПК України, ст. 416; Конвенція (ЄКПЛ), ст. 6 Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.