# ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 308/13291/15-ц

Суд: Касаційний цивільний суд ВС
Справа № 308/13291/15-ц
Дата ухвалення: 2026-10-27
Вид судочинства: Цивільне
Ідентифікатор ЄДРСР: 140994256
Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/140994256
Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/140994256

Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення.

## Текст документа
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 308/13291/15-ц
провадження № 61-13592св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу  ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 01 жовтня 2025 року у складі колегії суддів: Мацунича М. В., Собослоя Г. Г., Кожух О. А. у справі за поданням головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у м. Ужгород Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Секерні Є. М., боржник - ОСОБА_2 , стягувач - Приватне акціонерне товариство «Кредобанк», заінтересована особа - ОСОБА_3 , про визначення спільної частки у спільній сумісній власності,
ВСТАНОВИВ
Короткий зміст вимог
1. У серні 2024 року головний державний виконавець Відділу ДВС у м. Ужгород ЗМУЮ Секерні Є. М. подав до суду подання про визначення спільної частки у спільній сумісній власності в якому просив визначити частку боржника  ОСОБА_1 у будинку АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області ухвалою від 22 серпня 2024 року під головуванням судді Шепетко І. О. подання повернув заявнику без розгляду.
3. Закарпатський апеляційний суд ухвалою від 01 жовтня 2025 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 серпня 2024 року відмовив.
4. Апеляційний суд вважав неспроможними арґументи заявника про те, що оскаржену ухвалу в суді першої інстанції вона не отримувала, у підсистемі «Електронний суд» така відсутня. Про наявність та зміст ухвали стало відомо під час ознайомлення адвоката Бомбушкара С. П. з матеріалами справи та 22 серпня
2025 року представник відповідача отримав її в канцелярії суду першої інстанції.
5. Суд апеляційної інстанції також виснував, що посилання заявниці на те, що суд першої інстанції не надсилав їй оскаржувану ухвалу та що вона дізналася про її існування під час ознайомлення її представника адвоката Бомбушкара С. П. з матеріалами справи не заслуговує на увагу, оскільки протягом року з моменту її ухвалення саме неналежна поведінка та необачність ОСОБА_1 призвела до пропущення нею строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції. Вона була залучена до розгляду справи, однак не проявляла належної старанності для вжиття всіх необхідних заходів, щоб бути в курсі подій у провадженні.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
6. У поданій у жовтні 2025 року до Верховного Суду касаційній скарзі
представник ОСОБА_1 адвокат Бомбушкар С. П. просив ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 01 жовтня 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 серпня 2024 року про повернення без розгляду подання головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби у м. Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Секерні Є. М. про визначення частки у спільній сумісній власності скасувати.
7. Справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
8. Представник заявниці зазначає, що копії відповідних документів (подання ДВС та ухвали суду) стороні відповідача ніколи не надсилались. У електронному кабінеті суду як ухвала суду, так і матеріали подання у цій справі відсутні по даний час. Про наявність та зміст вищезазначеної ухвали та подання ДВС про визначення частки у спільній сумісній власності - стороні відповідача у даній справі не було і не могло бути відомо.
9. Копії подання державного виконавця сторонам судом першої інстанції надіслані не були, а тому за відсутності такої інформації у сторони відповідача були відсутні підстави проявляти зацікавленість у додатковому ознайомленні з матеріалами справи.
10. Ухвала Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області
від 22 серпня 2024 року про повернення без розгляду подання головного державного виконавця постановлялась судом без участі сторін. Відповідно, стороні відповідача така не оголошувалась і не надсилалась засобами поштового зв`язку. Апеляційна скарга державного виконавця на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду
від 22 серпня 2024 року про повернення без розгляду подання стороні відповідача також не надсилалась. Копії ухвал апеляційної інстанції, про залишення апеляційної скарги держаного виконавця без руху та про повернення такої у зв`язку із несплатою судового збору стороні відповідача не надсилалось.
11. Зауважує, що про факт звернення державного виконавця до суду із поданням представнику відповідача стало відомо під час ознайомлення із матеріалами справи на стадії перебування на розгляді заяви відповідача про перегляд заочного рішення у справі, після чого було подано відповідну заяву про ознайомлення.
12. Копію ухвали місцевого суду від 22 серпня 2024 року представник заявника отримав 22 серпня 2025 року.
13. Представник заявниці зауважує, що оскільки датою отримання ним копії оскаржуваної ухвали суду від 22 серпня 2024 року є 22 серпня 2025 року, а 15-й день її апеляційного оскарження (06 вересня 2025 року) припав на вихідний день (суботу), - подання даної апеляційної скарги в перший, наступний за ним робочий день
(08 вересня 2025 року) - не вважається пропуском строку.
14. Зауважує, що вищенаведені обставини були суттєвою перешкодою для апеляційного оскарження ухвали суду від 22 серпня 2024 року про повернення подання ДВС без розгляду і є поважними підставами для поновлення строку її апеляційного оскарження.
15. Також апеляційний суд не врахував висновків щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду від 29 січня 2025 року у справі
№ 752/23008/23, від 16 січня 2018 року без зазначення номера справи, від 18 січня 2023 року у справі № 160/621/21, від 19 червня 2020 року у справі № 280/4682/19,
від 18 червня 2020 року у справі № 400/524/19, від 17 червня 2020 року у справі
№ 280/4951/19, від 05 квітня 2023 року у справі № 380/6898/21, а також у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 05 жовтня 2016 року у справі № 6-1724цс16, постановах Верховного Суду України від 23 лютого 2016 року у справі № 826/104/15, від 30 вересня 2015 року у справі № 21-2231а15.
Відзив на касаційну скаргу інші учасники справи не подали
Рух справи в суді касаційної інстанції
16. Верховний Суд ухвалою від 08 грудня 2025 року відкрив провадження у цій справі та витребував справу із Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.
17. Справа № 308/13291/15-ц надійшла до Верховного Суду 11 серпня 2026 року.
Позиція Верховного Суду
18. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
19. Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
20. Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
21. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
22. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
23. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
24. У частині першій статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
25. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
26. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
27. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).
28. При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і ґрунтуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
29. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) керується тим, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» (Case of de Geouffre de la Pradelle v. France)).
30. Зокрема, ЄСПЛ вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу «res judicata», тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення ЄСПЛ від 03 грудня 2003 року у справі «Рябих проти росії»).
31. Питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (mutatis mutandis, пункт 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», рішення ЄСПЛ від 14 жовтня 2003 року у справі «Трух проти України»).
32. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип «res judicata» (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»).
33. Крім того, у рішеннях від 25 липня 2002 року у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України» та від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» ЄСПЛ встановив, що існує установча судова практика щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає, серед іншого, і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
34. У статті 17 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
35. Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
36. Зазначена норма визначає осіб, які наділені правом на апеляційне оскарження судового рішення, що поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, але судовим рішенням вирішено питання про їх права, інтереси та (або) обов`язки.
37. Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої, частиною третьою статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
38. Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
39. У пункті 4 частини першої статті 358 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
40. Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (частина перша статті 126 ЦПК України).
41. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій.
42. При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду.
43. Інститут процесуальних строків сприяє досягненню юридичної визначеності, а також стимулює учасників справи та інших заінтересованих осіб добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними, а після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
44. Право на апеляційне оскарження судового рішення напряму залежить від обізнаності про наявність судового спору та своєчасності отримання судового рішення суду першої інстанції.
45. Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
46. Поважними причинами пропуску процесуального строку вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред`явлення заяви стає неможливим або утрудненим, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання апеляційної скарги.
47. Суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.
48. Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку вирішує суд, у якому належало вчинити процесуальну дію або до якого потрібно було подати документ чи доказ.
49. Зазначені висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 204/2113/14-ц та від 25 листопада 2020 року у справі
№ 2-9436/2007.
50. Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.
51. У постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 62/112 та від 16 січня 2020 року у справі № 925/1600/16 сформульовано правовий висновок про те, що при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статті 356 ЦПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.
52. Частина друга статті 358 ЦПК України не встановлює безумовного обов`язку суду поновити строк на апеляційне оскарження та прийняти до розгляду апеляційну скаргу у будь-якому разі подання її особою, яка не була залучена до участі у справі. Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строком оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку і у разі, коли відповідну апеляційну чи касаційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі. Разом з цим, неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку.
53. Системний аналіз вказаних процесуальних норм свідчить, що подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки, захищає її саме від передбаченої частиною другою статті 358 ЦПК України безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження (якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов`язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченого іншими вищенаведеними нормами ЦПК України.
54. Зі змісту ухвали місцевого суду відомо, що Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області ухвалою від 22 серпня 2024 року подання головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у м. Ужгород Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Секерні Є. М., боржник -
ОСОБА_2 , стягувач - Приватне акціонерне товариство «Кредобанк», заінтересована особа - ОСОБА_3 , про визначення спільної частки у спільній сумісній власності повернув заявнику без розгляду.
55. Зі змісту оскарженої в апеляційному порядку ухвали відомо, що підставою повернення подання державного виконавця було недотримання ним вимог процесуального закону, відповідно до якого, на думку місцевого суду, у випадку звернення державного виконавця/приватного виконавця з поданням про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами заявником мають бути долучені до подання докази його надіслання стягувачу, боржнику та заінтересованій особі у справі, проте державний виконавець таких дій не вчинив.
56. Таким чином, оскільки за наслідками постановлення місцевим судом ухвали про повернення подання державного виконавця без розгляду, питання про права та обов`язки  ОСОБА_1 вирішені не були, виняток, передбачений пунктом 1 частини другої статті 358 ЦПК України (подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки) не підтвердився.
57. Довід касаційної скарги представника заявниці про те, що копії відповідних документів (подання ДВС та ухвали суду) стороні відповідача ніколи не надсилались, у електронному кабінеті суду як ухвала суду, так і матеріали подання у цій справі відсутні по даний час, а про наявність та зміст вищезазначеної ухвали та подання ДВС про визначення частки у спільній сумісній власності - стороні відповідача у даній справі не було і не могло бути відомо колегія суддів вважає неспроможним з огляду на таке.
58. З матеріалів справи відомо, що 12 квітня 2024 року    ОСОБА_1 звернулась до місцевого суду з заявою про перегляд заочного рішення від 09 червня 2016 року (а. с. 77-83 том 1).
59. 29 квітня 2024 року представник заявниці  ОСОБА_1 адвокат Бомбушкар С. П. звернувся із заявою про ознайомлення із матеріалами справи до якої долучив ордер (а. с. 88, 89 том 1).
60. 20 серпня 2024 року до суду першої інстанції (під час перебування у місцевому суді на розгляді заяви  ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення) надійшло подання державного виконавця про визначення частки у спільній сумісній власності, а 22 серпня 2024 року місцевий суд постановив ухвалу за наслідками такого звернення.
61. Колегія суддів зазначає, що вирішення питання перегляду заочного рішення у місцевому суді тривало від 12 квітня 2024 року по 06 серпня 2025 року (у задоволенні заяви суд відмовив).
62. Починаючи з 03 жовтня 2024 року по 06 серпня 2025 року представник    ОСОБА_1 адвокат Бомбушкар С. П. декілька разів звертався до місцевого суду з клопотаннями про відкладення розгляду заяви, які серед іншого мотивував тривалістю переговорного процесу між сторонами з приводу врегулювання заборгованості, перебуванням його на лікуванні (а. с. 168, 172, 189, 193, 195, 200, 203 том 1).
63. Матеріалами справи підтверджено, що заочне рішення перебувало на виконанні у відділі ДВС, розгляд подання державного виконавця місцевим судом, а також перегляд його в апеляційному порядку, за наслідками якого суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу державного виконавця 26 вересня 2024 року залишив без руху, а 11 листопада 2024 року повернув апелянту, тривав протягом часу розгляду заяви про перегляд заочного рішення у суді першої інстанції.
64. Крім того з підсистеми «Електронний суд» відомо, що ухвала Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 серпня 2024 року була доставлена до електронного суду 24 серпня 2024 року, а надання загального доступу було забезпечене 26 серпня 2024 року, проте звернення із апеляційною скаргою мало місце 08 вересня 2025 року, тобто більш ніж через рік з дня складення повного тексту судового рішення.
65. Отже цій справі матеріалами спростовуються твердження    ОСОБА_1 про те, що про існування оскаржуваного рішення вона дізналася лише 22 серпня
2025 року.
66. Верховний Суд наголошує, що з моменту відкриття загального доступу до судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 26 серпня
2024 року,    ОСОБА_1 або її представник адвокат Бомбушкар С. П. мали реальну та об`єктивну можливість безперешкодно ознайомитися з його повним змістом.
67. Посилання заявниці на те, що її представник ознайомився з матеріалами справи та отримав безпосередньо у суді копію оскарженої в апеляційному порядку ухвали лише 22 серпня 2025 року, не може вважатися поважною причиною для пропуску строку.
68. Викладеним спростовується арґумент касаційної скарги про те, що про факт звернення державного виконавця до суду із поданням представнику відповідача стало відомо під час ознайомлення із матеріалами справи на стадії перебування на розгляді заяви відповідача про перегляд заочного рішення у справі, після чого було подано відповідну заяву про ознайомлення, у зв`язку із чим у   ОСОБА_1 виникло право на оскарження ухвали місцевого суду за сплином річного строку.
69. Колегія суддів зазначає, що сторони судового процесу та зацікавлені особи зобов`язані діяти добросовісно та в розумні інтервали часу вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм провадження.
70.    ОСОБА_1 є відповідачем у справі за позовом кредитної установи (банку ПАТ «Кредобанк») з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором від 30 березня 2007 року.
71. Крім того  ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадження, яке було відкрите на підставі виконавчого листа, виданого на виконання заочного рішення суду від 09 червня 2016 року, а виходячи із змісту клопотань її представника адвоката Бомбушкаря С. П. у цей період часу проводились дії з приводу врегулювання заборгованості.
72. За таких обставин, апеляційний суд правильно вважав, що поновлення строку за відсутності об`єктивних перешкод порушило б принцип остаточності судового рішення (res judicata) та правової визначеності.
73. Довід касаційної скарги, який стосується неврахування апеляційним судом правових позицій як Верховного Суду так і Верховного Суду України, колегія суддів відхиляє, оскільки висновки апеляційного суду, під час постановлення оскарженої ухвали, висновкам, викладеним у наведених представником заявника постановах не суперечать.
74. Інші наведені в касаційній скарзі доводи щодо порушення апеляційним судом норм процесуального права не знайшли підтвердження.
75. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала апеляційного суду прийнята з додержанням норм процесуального права, зокрема і статті 358 ЦПК України, попри аргументи касаційної скарги про її порушення.
76. Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (Рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» («Alimentaria Sanders S.A. v. Spain»), § 35).
77. Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить частині першій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
78. Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне здійснення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97 проти України», § 47).
79. Аналогічний за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).
80. Норми, які визначають процес подання скарги, служать меті належного здійснення правосуддя. Сторони, яких це стосується, повинні обґрунтовано очікувати, що ці правила будуть застосовуватися.
81. Отже, відмовляючи заявниці у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд саму сутність права доступу до суду не порушив, а відповідні обмеження мали легітимну мету та були пропорційними між використаними засобами і досягнутими цілями.
82. Колегія суддів враховує, що не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Висновок за результатами розгляду касаційної скарги
83. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
84. З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржену ухвалу без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Щодо судових витрат
85. Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.
86. Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, немає.
Керуючись статтями 401, 406, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу  ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 01 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. ЛитвиненкоА. І. ГрушицькийЄ. В. Петров

Згадані норми: Конституція України, ст. 8; Конституція України, ст. 129; ЦПК України, ст. 389; ЦПК України, ст. 400; ЦПК України, ст. 402; ЦПК України, ст. 17; ЦПК України, ст. 352; ЦПК України, ст. 354; ЦПК України, ст. 358; ЦПК України, ст. 126; ЦПК України, ст. 356; ЦПК України, ст. 401; ЦПК України, ст. 416; ЦПК України, ст. 141; ЦПК України, ст. 406; ЦПК України, ст. 409; Конвенція (ЄКПЛ), ст. 6; Закон «Про судоустрій і статус суддів», ст. 2
Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.