# ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 759/8551/22

Суд: Касаційний цивільний суд ВС
Справа № 759/8551/22
Дата ухвалення: 2026-10-27
Вид судочинства: Цивільне
Ідентифікатор ЄДРСР: 140994358
Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/140994358
Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/140994358

Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення.

## Текст документа
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року
м. Київ

справа № 759/8551/22
провадження № 61-3540св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - Комунальне підприємство з питань будівництва житлових будівель «Житлоінвестбуд-УКБ»,
розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник - адвокат Шурло Роман Павлович, на постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2024 року у складі колегії суддів: Ящук Т. І., Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства з питань будівництва житлових будівель «Житлоінвестбуд-УКБ» (далі - КП «Житлоінвестбуд-УКБ») про визнання майнових прав.
Свої вимоги мотивував тим, що 08 листопада 2005 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київвисотбуд» (далі - ТОВ «Київвисотбуд», Товариство) був укладений договір дарування майнових прав, згідно з яким Товариство подарувало йому майнові права на квартиру    АДРЕСА_1 , загальною площею 109,91 кв.м, загальною вартістю 230 811,00 грн, та він набув всіх прав щодо здійснення дольової участі у будівництві зазначеної квартири.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29 лютого 2008 року відкрито провадження у справі № Б13/058-08/3 про банкрутствоТОВ «Київвисотбуд», введено в указаному Товаристві процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядника майном.
Рішенням Київської міської ради від 26 квітня 2012 року № 542/7879 КП «Житлоінвестбуд-УКБ» була передана земельна ділянка для завершення будівництва багатоповерхових житлових будинків по    АДРЕСА_2 та вказаному підприємству доручено вирішити з ТОВ «Київвисотбуд» та інвесторами майново-правові питання.
Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 12 вересня 2012 року № 1604 доручено КП «Житлоінвестбуд-УКБ» провести фінансово-технічну експертизу фактично виконаних будівельно-монтажних робіт незавершених будівництвом житлових будинків по    АДРЕСА_2 та прийняти їх від ТОВ «Київвисотбуд» (арбітражного керуючого) по акту приймання-передачі.
Ухвалою Господарського суду Київської області у справі № Б13/058-08/3 про банкрутство від 31 січня 2018 року ТОВ «Київвисотбуд» ліквідовано.
Позивач стверджує, що у вересні 2021 року він звернувся до КП «Житлоінвестбуд-УКБ» із заявою про укладання договору на завершення будівництва квартири    АДРЕСА_1 .
Листом від 20 вересня 2021 року № 114/8-695/2 відповідач відмовив в укладанні договору на завершення будівництва вищевказаної квартири через відсутність у позивача необхідних документів.
Крім того, у грудні 2021 року він (позивач) дізнався від КП «Житлоінвестбуд- УКБ», що цим Товариством вже укладено 448 договорів на завершення будівництва з іншими попередніми інвесторами, ступінь готовності секції А в об`єкті незавершеного будівництва складає 85 % та орієнтовний термін введення її в експлуатацію - 3-й квартал 2022 року. Крім того, йому стало відомо, що рішенням Господарського суду м. Києва від 02 квітня 2015 року у справі №910/1305/15-г за КП «Житлоінвестбуд-УКБ» визнано право власності на об`єкт незавершеного будівництва - багатоповерховий житловий будинок по АДРЕСА_2 .
ОСОБА_2 вважає, що з моменту укладення ним з ТОВ «Київвисотбуд» договору дарування майнові права на квартиру    АДРЕСА_1 належать йому.
Оскільки за КП «Житлоінвестбуд-УКБ» було визнано право на об`єкт незавершеного будівництва, як нового замовника будівництва, тому відповідач набув перед позивачем статусу боржника щодо майнових прав на спірну квартиру.
Пославшись на те, що у 2018 році КП «Житлоінвестбуд-УКБ» проведено коригування проекту «Будівництво багатоквартирних житлових будинків на    АДРЕСА_2 », у зв`язку із чим нумерація квартир, вказаних у договорах, укладених до 2018 року, змінилася, уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд визнати за ним майнові права на трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 .
У березні 2023 року до суду від КП «Житлоінвестбуд-УКБ» надійшов зустрічний позов до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування.
Зустрічний позов мотивовано тим, що 18 листопада 2005 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Київвисотбуд» укладено договір дарування майнових прав на квартиру  АДРЕСА_1 , що стало підставою для його звернення до КП «Житлоінвестбуд-УКБ» з первісним позовом про визнання майнових прав на трикімнатну квартиру.
Проте укладення зазначеного договору не узгоджується з нормами чинного на той час законодавства та фактичними обставинами справи.
Так, договір дарування було укладено 18 листопада 2005 року у рахунок погашення заборгованості ТОВ «Київвисотбуд» перед ОСОБА_2 , вказані особи перебували у трудових відносинах, що знайшло своє підтвердження у листі Пенсійного фонду України від 11 січня 2023 року № 2800-050202-7/1469.
Викладене, на думку позивача за зустрічним позовом, свідчить про удаваність договору дарування.
Крім цього, договір дарування було укладено без нотаріального посвідчення, що свідчить про його недійсність.
Вже 29 лютого 2008 року (через 2 роки після укладення оскаржуваного договору) ухвалою Господарського суду м. Києва у справі № Б13/058/08 порушено справу про банкрутство ТОВ «Київвисотбуд», що свідчить про укладання договору дарування не в інтересах дарувальника, учасників ТОВ «Київвисотбуд» та інвесторів.
Крім того, статутом ТОВ «Київвисотбуд» не передбачено здійснення благодійної діяльності, а оскаржуваний договір дарування підлягав затвердженню загальними зборами учасників Товариства.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 31 березня 2023 року прийнято зустрічну позовну заяву до розгляду та об`єднано в одне провадження з первісним позовом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 24 листопада 2023 року позов   ОСОБА_2 задоволено.
Визнано за ОСОБА_2 майнові права на трикімнатну квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 110,27 кв.м.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Зустрічний позов КП «Житлоінвестбуд-УКБ» залишено без задоволення.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення первісного позову та відмови у задоволенні зустрічного позову.
Зокрема, суд першої інстанції послався на те, що оскільки квартира в житловому будинку    АДРЕСА_2 , яка є об`єктом дарування за договором дарування від 08листопада 2005 року, стає окремим майном після завершення будівництва, то до завершення будівництва об`єкту нерухомого майна, в якому знаходиться квартира, та прийняття його до експлуатації  ОСОБА_2 належить майнове право на неї.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції дійшов до висновку, що КП «Житлоінвестбуд-УКБ» як позивачем за зустрічним позовом не доведено, які саме його права та законні інтереси порушені укладенням договору дарування між ТОВ «Київвисотбуд» та ОСОБА_2 .
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, КП «Житлоінвестбуд-УКБ» подало апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 04 грудня 2024 року апеляційну скаргу КП «Житлоінвестбуд-УКБ» задоволено частково.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 листопада 2023 року скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до КП «Житлоінвестбуд-УКБ» про визнання майнових прав та щодо розподілу судових витрат та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 до КП «Житлоінвестбуд-УКБ» про визнання майнових прав залишено без задоволення.
В іншій частині рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 листопада 2023 року залишено без змін.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що після банкрутства ТОВ «Київвисотбуд» необхідною умовою набуття майнових прав на квартиру у незавершеному будівництвом будинку по   АДРЕСА_2 було укладення з КП «Житлоінвестбуд-УКБ»(який згідно рішення суду набув всі майнові права на вказаний об`єкт незавершеного будівництва) договору про участь у завершенні будівництва житлових будинків, оскільки фінансування завершення будівництва вказаного об`єкту здійснювалося за рахунок залучених коштів та доплат попередніми інвесторами, з якими укладено відповідні угоди.
Водночас ОСОБА_2 звернувся до відповідача лише 20 липня 2021 року із заявою, в якій пропонував виділити йому однокімнатну квартиру, без доплати.
Таким чином, між позивачем та КП «Житлоінвестбуд-УКБ» не було укладено договору на завершення будівництва житлового будинку, ОСОБА_2 не було здійснено відповідної доплати, виходячи із вартості об`єкта інвестування (трикімнатної квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 110,27 м.кв).
При таких обставинах, відмовившись здійснювати необхідну доплату для завершення будівництва об`єкта інвестування, позивач не здійснив оплату вартості об`єкта будівництва, тобто не вчинив дій, спрямованих на виникнення правових передумов, необхідних і достатніх для набуття/відновлення майнових прав на цей об`єкт.
Посилання позивача на те, що рішенням суду у справі № 910/1305/15-г визнано за відповідачем право власності на спірний об`єкт незавершеного будівництва, тому відповідач набув перед позивачем статус боржника щодо майнових прав на спірну квартиру, апеляційний суд вважав необґрунтованими, оскільки КП «Житлоінвестбуд-УКБ» не є правонаступником ТОВ «Київвисотбуд», яке ліквідоване як банкрут. При таких обставинах у КП «Житлоінвестбуд - УКБ» не виникли обов`язки перед позивачем за укладеним ним договором дарування майнових прав.
Також, колегія суддів апеляційного суду врахувала, що в межах справи № 1/12-08 про банкрутство ТОВ «Київвисотбуд», у зв`язку з невиконанням забудовником зобов`язань з передачі у власність інвесторам проінвестованих ними об`єктів нерухомості, частина фізичних осіб, зокрема позивач у цій справі ОСОБА_2 , звернулась з грошовими вимогами до забудовника в процесі банкрутства. Зокрема, 07 травня 2008 року до господарського суду надійшла заява ОСОБА_2 на суму 1 080 000,00 грн, проте Господарський суд Київської області у пункті 4 резолютивної частини своєї ухвали від 15 вересня 2008 року у справі № Б13/058-08 визнав зазначену вимогу погашеною, оскільки вона заявлена після закінчення строку, встановленого Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Отже, зобов`язання ТОВ «Київвисотбуд» щодо передачі позивачу завершеної будівництвом квартири за договором дарування майнових прав припинилося.
Таким чином, звернувшись з грошовими вимогами у справі про банкрутство, позивач обрав способом захисту своїх прав саме припинення правовідносин з будівництва і повернення грошових коштів за квартиру. Проте, вимагаючи повернення коштів, позивач не може одночасно вимагати отримання квартири.
В частині відмови у задоволенні зустрічного позову суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
18 березня 2025 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник -  адвокат Шурло Р. П., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2024 року, у якій просить скасувати вказане судове рішення і залишити в силі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 листопада 2023 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова ухвалена апеляційним судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
10 квітня 2025 року КП «Житлоінвестбуд-УКБ» подало до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку відзив на касаційну скаргу, в якому просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2025 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

17 квітня 2025 року матеріали цивільної справи надійшли на адресу Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Встановлено, що 08 листопада 2005 року між ТОВ «Київвисотбуд» та   ОСОБА_2 у простій письмовій формі укладено договір дарування майнових прав, за яким Товариство подарувало, а   ОСОБА_2 прийняв у власність майнові права на загальну житлову площу у розмірі 109,91 кв.м у квартирі          АДРЕСА_1 , який буде збудовано і передано в експлуатацію у другому кварталі 2006 року. Дар сторони оцінили в сумі 230 811,00 грн з ПДВ.

Згідно відповіді ТОВ «Київвисотбуд» від 24 травня 2007 року будівельна готовність житлових будинків по  АДРЕСА_2 , у відсотковому виразі складала: житловий будинок А - 80 %, Б - 63 %, В - 44 %, зовнішні інженерні межі, споруди та благоустрій - 14 %.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29 лютого 2008 року у справі №Б13/058-08 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «Київвисотбуд».

В ухвалі Господарського суду Київської області від 15 вересня 2008 року у справі № Б13/058-08 про банкрутство ТОВ «Київвисотбуд» зазначено, що до суду надійшли заяви з кредиторськими вимогами, зокрема 07 травня 2008 року- заява ОСОБА_2 на суму 1 080 000,00 грн, проте суд визнав зазначену вимогу погашеною, оскільки така вимога заявлена після закінчення строку, встановленого Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» для її подання.

Також встановлено, що рішенням Київської міської ради від 26 квітня 2012 року № 542/7879 при вирішенні питання щодо відновлення будівництва житлових будинків на АДРЕСА_2 Комунальному підприємству «Житлоінвестбуд-УКБ» передана земельна ділянка для завершення будівництва багатоповерхових житлових будинків за вказаною адресою. Підпунктом 2.5 пункту 2 цього рішення доручено КП «Житлоінвестбуд-УКБ» вирішити з ТОВ «Київвисотбуд» та з попередніми інвесторами майново-правові питання, включаючи порядок та умови завершення будівництва зазначених житлових будинків в установленому порядку.

Виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), з метою завершення будівництва житлових будинків, врегулювання майнових питань інвесторів будівництва та зменшення соціальної напруги, 12 вересня 2012 року видано розпорядження № 1604, пунктом 1 якого визначено Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) та КП «Житлоінвестбуд-УКБ» вжити заходів для завершення будівництва житлових будинків по АДРЕСА_2 .

Згідно пункту 2 цього розпорядження КП «Житлоінвестбуд-УКБ» доручено у встановленому порядку:

забезпечити проведення фінансово-технічної експертизи фактично виконаних будівельно-монтажних робіт будівництва житлових будинків та інженерних мереж, зазначених у пункті 1 цього розпорядження (підпункт 2.1.);

визначити розмір коштів, необхідних для завершення будівництва житлових будинків та інженерних мереж, зазначених у пункті 1 цього розпорядження (підпункт 2.2.);

прийняти від попереднього замовника (арбітражного керуючого) по акту приймання незавершені будівництвом житлові будинки, зазначені у пункті 1 цього розпорядження (підпункт 2.3.);

у разі необхідності забезпечити перезатвердження (коригування) проектно-кошторисної документації, визначити генеральні проектні та підрядні організації завершення будівництва житлових будинків, зазначених у пункті 1 цього розпорядження, у встановленому законодавством порядку (підпункт 2.4.);

забезпечити розроблення та затвердження проектно-кошторисної документації на завершення будівництва інженерних мереж, визначити генеральні проектні та підрядні організації по будівництву комунальних інженерних мереж у встановленому законодавством порядку (підпункт 2.5.);

вирішити в установленому порядку майнові питання інвесторів (фізичних та юридичних осіб), з якими укладені договори на участь у фінансуванні будівництва житлових будинків, зазначених у пункті 1 цього розпорядження, а також майново-правові питання з попереднім замовником та генпідрядником будівництва (підпункт 2.6.);

укласти з інвесторами, зазначеними у підпункті 2.6 цього пункту, договори про участь у завершенні будівництва житлових будинків (підпункт 2.7.);

використати вільні житлові та нежитлові приміщення у житлових будинках, зазначених у пункті 1 цього розпорядження, для продажу за ринковими цінами та використати отримані кошти на завершення будівництва цих будинків (підпункт 2.8.).

16 жовтня 2014 року в Центрі культури «Святошин» в м.Києві відбулися загальні збори інвесторів будівництва житлових будинків по АДРЕСА_2 , які були скликані на виконання протоколу спільної наради щодо вирішення питань відновлення зазначеного будівництва, що відбулась 01 жовтня 2014 року в Адміністрації Президента України. На зборах присутні інвестори житлового будівництва за вказаною адресою - 366 особи, зокрема ОСОБА_2 .

За підсумками голосування загальних зборів інвесторів будівництва житлових будинків за адресою: АДРЕСА_2 від 16 жовтня 2014 року загальні збори, за участю ОСОБА_2 , вирішили, зокрема, погодитися на відступлення права вимоги, інших прав, що виникають за договорами інвестування житлових та нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_2 , від інвесторів до КП «Житлоінвестбуд-УКБ» («За» -366, «Проти» -0); погодитися розглянути питання доплати за вартість квадратного метру передбачених договорами об`єктів нерухомості, після погодження та затвердження проектно-кошторисної документації на завершення будівництва («За» -366, «Проти» -0).

ОСОБА_2 договір на завершення будівництва об`єкту та договорів відступлення права вимоги не уклав.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 02 квітня 2015 року, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22 серпня 2018 року та постановою Верховного Суду від 24 жовтня 2028 року, у справі № 910/1305/15-г, визнано за КП «Житлоінвестбуд-УКБ» право власності на об`єкт незавершеного будівництва, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28 січня 2016 року право власності на об`єкт незавершеного будівництва, що розташований за адресою:    АДРЕСА_2 , зареєстровано за КП «Житлоінвестбуд-УКБ». Підстава реєстрації- рішення Господарського суду м. Києва від 02 квітня 2015 року у справі № 910/1305/15-г.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31 січня 2018 року у справі № Б13/058-08/3 ліквідовано юридичну особу - ТОВ «Київвисотбуд». Провадження у справі № Б13/058-08/3 про банкрутство ТОВ «Київвисотбуд» закрито.

Правонаступники у ТОВ «Київвисотбуд» відсутні.

20 вересня 2021 року ОСОБА_2 направив на адресу КП «Житлоінвестбуд-УКБ» заяву про вирішення питання про виділення йому квартири        АДРЕСА_1 , яка була подарована йому ТОВ «Київвисотбуд», з пропозицією оцінити 3-х кімнатну квартиру і виділити йому 1-но кімнатну без доплати.

Листом від 20 вересня 2021 року № 114/8-695/2 КП «Житлоінвестбуд-УКБ» повідомило ОСОБА_2 , що фінансування завершення будівництва вказаного об`єкту здійснюється за рахунок залучених коштів та доплати попередніми інвесторами, використання бюджетних коштів на завершення будівництва не передбачено.

23 листопада 2021 року адвокат Шурло Р. П. в інтересах ОСОБА_2 направив на адресу КП «Житлоінвестбуд-УКБ» адвокатський запит щодо готовності об`єкту незавершеного будівництва, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , в тому числі квартири № 11 .

КП «Житлоінвестбуд-УКБ» листом від 10 грудня 2021 року № 114/4186/2 повідомило адвокату Шурло Р. П., що вказане підприємство здійснює будівельні роботи по завершенню будівництва об`єктів. Укладено 448 договорів на завершення будівництва з попередніми інвесторами та здійснюється реалізація вільних квартир, ступінь готовності житлового будинку «А» по АДРЕСА_2 становить 85 %, орієнтовний термін введення в експлуатацію - ІІІ квартал 2022 року.

КП «Житлоінвестбуд-УКБ» листом від 11 січня 2022 року № 114/12/2 повідомило адвокату Шурло Р. П., що вказане підприємство не є правонаступником попереднього замовника будівництва вказаного об`єкту - ТОВ «Київвисотбуд». 28 січня 2016 року КП «Житлоінвестбуд-УКБ» зареєструвало право власності на вищезазначений об`єкт у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 13037741. Ступінь готовності житлового будинку «А» по АДРЕСА_2 становить 86%, орієнтовний термін введення в експлуатацію ІІІ квартал 2022 року.

Станом на день звернення ОСОБА_2 до суду з цим позовом житловий будинок «А» по    АДРЕСА_2 не зданий в експлуатацію.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга не містить доводів в частині вирішення позовних вимог по зустрічному позову, а тому, в силу положень статті 400 ЦПК України, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції в цій частині не є предметом касаційного перегляду.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 923/466/17 (провадження № 12-89гс19)).
Способами захисту суб`єктивних прав є закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від
22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5), від 11 вересня
2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 90), від 15 вересня 2020 року
у справі № 469/1044/17 (пункт 68)).
Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14) та від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (пункт 40)).
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог (частина перша статті 13 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня
2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року
у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі
№ 569/17272/15, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14 (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55) та інші).
Отже, спосіб захисту повинен відповідати змісту порушеного права та природі спірних правовідносин.
Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (стаття 509 ЦК України).

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також визначено необхідність виконання зобов`язання належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Згідно зі статтею 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Відповідно до статті 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Згідно зі статтею 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об`єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Відповідно до частини першої статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно зі статтею 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Отже, ЦК України визначення майнового права не містить, оскільки у статті 190 ЦК України є вказівка лише на те, що майнові права є неспоживчою річчю і визнаються речовими правами. Разом з тим не викликає сумніву, що майнові права є об`єктом цивільних правовідносин(див. постанову Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року у справі № 751/110/24(провадження № 61-8664св24)).

Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (абзац третій частини другої статті 3 Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність»).

Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном» (пункт 98 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо прийнятності заяви у справі «Броньовські проти Польщі», заява № 31443/96; пункт 22 рішення ЄСПЛ від 10 березня 2011 року у справі «Сук проти України», заява № 10972/05; пункт 74 рішення ЄСПЛ від 02 березня 2005 року у справі «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини», заяви № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути, у тому числі, «легітимні очікування» та «майнові права» (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року у справі «Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії», заява N 12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, № 10741/84).

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення від 01 червня 2006 року у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) ЄСПЛ вказав, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована ЄСПЛ і в справі «Стреч проти Сполучного Королівства», заява № 44277/98.

В іншій справі «Н.К.М. проти Угорщини» (NKM v. Hungary, скарга № 66529/11) у рішенні від 14 травня 2013 року ЄСПЛ зазначив, що «правомірні очікування» підлягають захисту як власне майно і майнові права.

Верховний Суд України у постанові від 30 січня 2013 року у справі № 6-168цс12 визначив майнове право як «право очікування», яке є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав.

Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.

З огляду на вказане громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

У разі невиконання належним чином забудовником взятих на себе зобов`язань, а також відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків учасником будівництва, ефективним способом захисту порушених прав є визнання майнових прав на об`єкт інвестування.

Відповідні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/20612/15-ц (провадження № 14-39цс19), від 27 лютого 2019 року у справі № 761/32696/13ц (провадження № 14-606цс18), Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 638/12414/17 (провадження № 61-21546св19), від 26 червня 2024 року у справі № 278/1898/23 (провадження № 61-18399св23), від 19 лютого 2025 року у справі № 755/8571/19 (провадження № 61-15398св23).

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_2 просив визнати за ним майнові права на трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 .

Встановлено, що 08 листопада 2005 року між ТОВ «Київвисотбуд» та   ОСОБА_2 укладено договір дарування майнових прав, за яким Товариство подарувало, а   ОСОБА_2 прийняв у власність майнові права на загальну житлову площу у розмірі 109,91 кв.м у квартирі            АДРЕСА_1 , який буде збудовано і передано в експлуатацію у другому кварталі 2006 року. Дар сторони оцінили в сумі 230 811,00 грн з ПДВ.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29 лютого 2008 року у справі №Б13/058-08 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «Київвисотбуд».

Відповідно, будівництво житлових будинків, розташованих по     АДРЕСА_2 , було припинено.

В ухвалі Господарського суду Київської області від 15 вересня 2008 року у справі № Б13/058-08 про банкрутство ТОВ «Київвисотбуд» зазначено, що у межах розгляду вказаної справи до господарського суду надійшли заяви з кредиторськими вимогами, зокрема 07 травня 2008 року - заява ОСОБА_2 на суму 1 080 000,00 грн, проте суд визнав зазначену вимогу погашеною, оскільки така вимога заявлена після закінчення строку, встановленого Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» для її подання.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31 січня 2018 року у справі № Б13/058-08/3 ліквідовано юридичну особу - ТОВ «Київвисотбуд». Провадження у справі № Б13/058-08/3 про банкрутство ТОВ «Київвисотбуд» закрито.

Правонаступники у ТОВ «Київвисотбуд» відсутні.

Рішенням Київської міської ради від 26 квітня 2012 року № 542/7879 при вирішенні питання щодо відновлення будівництва житлових будинків на АДРЕСА_2 КП «Житлоінвестбуд-УКБ» передана земельна ділянка для завершення будівництва багатоповерхових житлових будинків за вказаною адресою. Підпунктом 2.5 пункту 2 цього рішення органом місцевого самоврядування доручено КП «Житлоінвестбуд-УКБ» вирішити з ТОВ «Київвисотбуд» та з попередніми інвесторами майново-правові питання, включаючи порядок та умови завершення будівництва зазначених житлових будинків в установленому порядку.

Виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), з метою завершення будівництва житлових будинків, врегулювання майнових питань інвесторів будівництва та зменшення соціальної напруги, видано розпорядження від 12 вересня 2012 року № 1604, пунктом 1 якого визначено Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) та КП «Житлоінвестбуд-УКБ» вжити заходів для завершення будівництва житлових будинків по АДРЕСА_2 .

Згідно пункту 2 цього розпорядження КП «Житлоінвестбуд-УКБ» доручено у встановленому порядку, зокрема, укласти з попередніми інвесторами договори про участь у завершенні будівництва житлових будинків (підпункт 2.7.).

Таким чином, фактично було визначено, що фінансування завершення будівництва житлових будинків по АДРЕСА_2 повинно було здійснюватися за рахунок залучених коштів та доплати попередніми інвесторами, використання бюджетних коштів на завершення будівництва не передбачено.

16 жовтня 2014 року в Центрі культури «Святошин» в м.Києві відбулися загальні збори інвесторів будівництва житлових будинків по АДРЕСА_2 , які були скликані на виконання протоколу спільної наради щодо вирішення питань відновлення зазначеного будівництва, що відбулась 01 жовтня 2014 року в Адміністрації Президента України. На зборах присутні інвестори житлового будівництва за вказаною адресою - 366 особи, у тому числі ОСОБА_2 .

За підсумками голосування загальних зборів інвесторів будівництва житлових будинків за адресою: АДРЕСА_2 від 16 жовтня 2014 року загальні збори, за участю ОСОБА_2 , вирішили, зокрема, погодитися на відступлення права вимоги, інших прав, що виникають за договорами інвестування житлових та нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_2 , від інвесторів до КП «Житлоінвестбуд-УКБ» («За» -366, «Проти» -0); погодитися розглянути питання доплати за вартість квадратного метру передбачених договорами об`єктів нерухомості, після погодження та затвердження проектно-кошторисної документації на завершення будівництва («За» -366, «Проти» -0).

ОСОБА_2 з КП «Житлоінвестбуд-УКБ» договір на завершення будівництва об`єкту та договорів відступлення права вимоги не укладав, фінансування завершення будівництва житлового будинку, розташованого по       АДРЕСА_2 , не здійснював.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 02 квітня 2015 року, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22 серпня 2018 року та постановою Верховного Суду від 24 жовтня 2028 року, у справі № 910/1305/15-г, визнано за КП «Житлоінвестбуд-УКБ» право власності на об`єкт незавершеного будівництва, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28 січня 2016 року право власності на об`єкт незавершеного будівництва, що розташований за адресою:    АДРЕСА_2 , зареєстровано за КП «Житлоінвестбуд-УКБ». Підстава реєстрації- рішення Господарського суду м. Києва від 02 квітня 2015 року у справі № 910/1305/15-г.

КП «Житлоінвестбуд-УКБ» не є та не було кредитором ТОВ «Київвисотбуд».

У відповідності до частини другої статті 5 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестори - суб`єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об`єкти інвестування.

Отже саме інвестор є особою, яка первісно набуває майнові права наоб`єкт, що споруджений за його кошти.

До близьких за змістом висновків дійшла Велика Палата у постанові від 14 вересня 2021 року у справі№ 359/5719/17 (провадження № 14-8цс21).

Встановивши, що необхідною умовою набуття / відновлення майнових прав інвесторів на приміщення у незавершеному будівництвом будинку по АДРЕСА_2 було укладення з КП «Житлоінвестбуд-УКБ» договору про участь у завершенні будівництва житлових будинків та участь у фінансуванні завершення будівництва вказаного об`єкту, чого позивачем здійснено не було, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні первісного позову.

Посилання позивача на те, що рішенням суду у справі № 910/1305/15-г визнано за відповідачем право власності на спірний об`єкт незавершеного будівництва, тому відповідач набув перед позивачем статус боржника щодо майнових прав на спірну квартиру, апеляційний суд обґрунтовано вважав необґрунтованими, оскільки КП «Житлоінвестбуд-УКБ» не є правонаступником ліквідованого ТОВ «Київвисотбуд», а тому не несе відповідальності за ризики невиконання останнім своїх зобов`язань за укладеними договорами з інвесторами.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених постановах Верховного Суду, є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині - без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_2 , в інтересах якого діє його представник - адвокат Шурло Роман Павлович, залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2024 року в частині вирішення позову  ОСОБА_2  до Комунального підприємства з питань будівництва житлових будівель «Житлоінвестбуд-УКБ» про визнання майнових прав залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

В. М. Коротун

Згадані норми: ЦК України, ст. 509; ЦК України, ст. 525; ЦК України, ст. 526; ЦК України, ст. 527; ЦК України, ст. 530; ЦК України, ст. 610; ЦК України, ст. 629; ЦК України, ст. 717; ЦК України, ст. 177; ЦК України, ст. 179; ЦК України, ст. 181; ЦК України, ст. 182; ЦК України, ст. 190; ЦПК України, ст. 389; ЦПК України, ст. 3; ЦПК України, ст. 400; ЦПК України, ст. 2; ЦПК України, ст. 263; ЦПК України, ст. 4; ЦПК України, ст. 13; ЦПК України, ст. 401; ЦПК України, ст. 416
Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.