# ПОСТАНОВА Касаційний кримінальний суд ВС у справі № 206/4803/21 Суд: Касаційний кримінальний суд ВС Справа № 206/4803/21 Дата ухвалення: 2026-10-13 Вид судочинства: Кримінальне Ідентифікатор ЄДРСР: 140994375 Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/140994375 Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/140994375 Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення. ## Текст документа ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 жовтня 2026 року м. Київ справа № 206/4803/21 провадження № 51-1604км26 Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженої ОСОБА_7 на вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2025 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 березня 2026 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 420210420100000105, за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, зареєстрованої та жительки АДРЕСА_1 , раніше не судимої, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, частинами 1, 2 ст. 200 КК України. Вступ Вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2025 року ОСОБА_7 визнано винною та засуджено до покарання: - за ч. 1 ст. 200 КК України у виді штрафу у розмірі 4000 неоподатковуваних мінімумів громадян, що становить 6800 грн; - за ч. 2 ст. 200 КК України у виді штрафу у розмірі 6000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 102000 грн; - за ч. 5 ст. 191 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з управлінськими та організаційно-розпорядчими функціями, на строк 2 роки з конфіскацією майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з управлінськими та організаційно-розпорядчими функціями, на строк 2 роки та з конфіскацією майна. Вирішено питання стосовно речових доказів. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 березня 2026 року вирок районного суду в частині засудження ОСОБА_7 за частинами 1, 2 ст. 200 КК України скасовано, а кримінальне провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України в цій частині закрито. Відповідно до положень ст. 49 КК України ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 200 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Виключено з мотивувальної та резолютивної частин вироку висновки суду про призначення ОСОБА_7 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 1 ст. 70 КК України. Постановлено вважати ОСОБА_7 засудженою за ч. 5 ст. 191 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з управлінськими та організаційно-розпорядчими функціями, на строк 2 роки та з конфіскацією майна. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини За вироком суду, ОСОБА_7 , обіймаючи посаду державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - Самарський відділ ДВС у м. Дніпрі) та будучи особою, відповідальною за ведення обліку депозитних сум та обліку авансових внесків відділу, маючи доступ до інформації про наявність на рахунках Самарського відділу ДВС у м. Дніпрі коштів, у період з 11 листопада 2019 року по 18 травня 2021 року. На підставі підроблених платіжних доручень, поданих та надісланих ОСОБА_7 ,Державна казначейська служба в Індустріальному районі м. Дніпра з рахунків Самарського відділу ДВС у місті Дніпрі № НОМЕР_11; НОМЕР_9; НОМЕР_12; НОМЕР_13 здійснила перерахування грошових коштів на банківські рахунки НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 , які відкрито в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_7 та банківські рахунки її чоловіка ОСОБА_8 № НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , відкриті в АТ КБ «ПриватБанк», на загальну суму 673 831,85 грн, а також здійснила перерахування грошових коштів на банківський рахунок № НОМЕР_5 , відкритий в АТ «Універсал Банк» на ім`я ОСОБА_7 , на загальну суму 1 068 260,92 грн. Отже, ОСОБА_7 , будучи службовою особою, заволоділа грошовими коштами на суму 1 742 092,77 грн та надалі розпорядилася ними на власний розсуд. Внаслідок вказаних умисних злочинних дій ОСОБА_7 Південно-Східному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Дніпро) спричинено матеріальні збитки на загальну суму 1 742 092,77 грг, що відповідно до примітки до ст. 185 КК України в 600 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину та відповідає особливо великому розміру. Дії ОСОБА_7 у цій частині кваліфіковані у вироку за ч. 5 ст. 191 КК України за ознаками заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого в особливо великих розмірах. Також вона ж у невстановлений досудовим розслідуванням час (але не пізніше 11 листопада 2019 року), діючи умисно, з метою заволодіння чужим майном, шляхом зловживання службовим становищем, порушуючи вимоги ч. 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» та, будучи достовірно обізнаною про те, що її чоловік ОСОБА_8 не є стягувачем у виконавчому провадженні, склала платіжне доручення, у яке до розділу «Призначення платежу» внесла завідомо недостовірні відомості, вказавши у призначенні платежу не рахунок стягувача, а банківський рахунок № НОМЕР_4 , відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_8 , тим самим підробила документ на переказ грошових коштів. Далі, ОСОБА_7 , доводячи свій злочинний умисел, спрямований на використання підробленого документу на переказ до кінця, 11 листопада 2019 року, знаходячись у приміщенні управління Державної казначейської служби, надала підроблене платіжне доручення службовій особі управління Державної казначейської служби в Індустріальному районі м. Дніпра з метою перерахування грошових коштів в сумі 10298,58 грн з рахунку Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) № НОМЕР_11 на банківський рахунок № НОМЕР_4 , відкритий на ім`я ОСОБА_9 , тим самим використала підроблений документ на переказ грошових коштів. Дії ОСОБА_7 у цій частині кваліфіковані у вироку за ч. 1 ст. 200 КК України за ознаками підробки документів на переказ. Крім того, ОСОБА_7 18 листопада 2019 року (більш точний час в ході досудового розслідування встановити не виявилося можливим), перебуваючи в приміщенні службового кабінету Самарського відділу ДВС у місті Дніпрі, діючи умисно, повторно, з метою заволодіння чужим майном, шляхом зловживання службовим становищем, порушуючи вимоги ч. 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» та будучи достовірно обізнаною про те, що її чоловік ОСОБА_8 не є стягувачем у виконавчому провадженні, склала платіжне доручення, яке відповідно до примітки 1 до ст. 200 КК України є документом на переказ грошових коштів, в яке до розділу «Призначення платежу» внесла завідомо недостовірні відомості, вказавши у призначенні платежу не рахунок стягувача, а банківський рахунок № НОМЕР_4 , відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_8 , тим самим повторно підробила документ на переказ грошових коштів. Далі ОСОБА_7 , доводячи свій злочинний умисел, спрямований на використання підробленого документа на переказ, до кінця, 18 листопада 2019 року в приміщенні управління Державної казначейської служби в Індустріальному районі м. Дніпра, надала підроблене платіжне доручення службовій особі цього управління з метою перерахування грошових коштів на суму 782 грн з рахунку Самарського відділу ДВС у м. Дніпрі № НОМЕР_11 на банківський рахунок № НОМЕР_4 , відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_8 , тим самим використала підроблений документ на переказ грошових коштів. Згодом у період з 21 листопада 2019 року до 18 травня 2021 року вчинила ще 92 епізоди аналогічних діянь, фактичні обставини яких встановлені судом. Дії ОСОБА_7 у цій частині кваліфіковані у вироку за ч. 2 ст. 200 КК України за ознаками підробки документів на переказ, вчиненої повторно. Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала скаргу У касаційній скарзі захисник просить скасувати оскаржувані судові рішення у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, в частині засудження ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 191 КК України і призначити в цій частині новий розгляд у суді першої інстанції. Захисник, не оспорюючи факту заволодіння ОСОБА_7 чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, не погоджується з кваліфікацією її дій за ч. 5 ст. 191 КК України та вважає, що Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції не було власником грошових коштів, якими незаконно заволоділа засуджена, а отже, це управління безпідставно визнано у справі потерпілою стороною, що призвело до неправильної кваліфікації дій підзахисної. Позиції інших учасників судового провадження У судовому засіданні захисник підтримав касаційну скаргу, а прокурор заперечував проти її задоволення. Межі розгляду матеріалів кримінального провадження в касаційному суді Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. За правилами ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Як передбачено частинами 1, 2 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При цьому колегія суддів виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій; неповнота судового розгляду й невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є предметом перегляду в касаційному суді. Разом з тим суд касаційної інстанції здійснює перевірку того, чи додержалися суди попередніх інстанцій процесуальної вимоги про доведення винуватості поза розумним сумнівом. Мотиви Суду Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно з положеннями ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. За правилами ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Положення ст. 94 КПК України передбачають, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили. За змістом ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню в тому числі подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, указаних вимог закону під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_7 дотримано в повному обсязі. Своє рішення про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, районний суд, з яким погодився і апеляційний суд, обґрунтував, зокрема, поясненнями свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 наявними в матеріалах провадження виписками з рахунків Самарського відділу ДВС у м. Дніпрі; випискою з особового рахунку з 01 січня 2018 року по 25 серпня 2021 року № НОМЕР_14, НОМЕР_15 ОСОБА_15 ; копіями платіжних доручень про перерахування грошових коштів з рахунків № НОМЕР_6 та НОМЕР_7 на банківський рахунок № НОМЕР_5 ; випискою по рахунках Самарського відділу ДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області; випискою по карткових рахунків ОСОБА_7 та ОСОБА_9 ; копіями платіжних доручень про перерахування грошових коштів з рахунків № НОМЕР_6 та НОМЕР_7 на банківські рахунки НОМЕР_3 , НОМЕР_2 та НОМЕР_8 ; копіями розпоряджень про перерахування коштів, якими підтверджується факт здійснення вказаних вище транзакцій та зміст платіжних документів, що були підставою для їх здійснення, й іншими письмовими доказами. В основу обвинувального вироку було покладено висновки експертиз, зокрема: - судово-економічної експертизи від 21 січня 2022 року № 3-22, яким підтверджується перерахування грошових коштів з рахунків Самарського відділу ДВС у м. Дніпрі № НОМЕР_11; НОМЕР_9 ; НОМЕР_6 ; НОМЕР_7 на банківські рахунки №№: НОМЕР_4 ; НОМЕР_3 , відкриті в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_8 , за період з 11 листопада 2019 року по 18 травня 2021 року на загальну суму 509 039,04 грн, що становить 227 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Також цим же висновком підтверджується перерахування грошових коштів з рахунків Самарського відділу ДВС у м. Дніпрі № НОМЕР_6 ; НОМЕР_7 на банківські рахунки № НОМЕР_1 ; НОМЕР_10 , відкриті в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_16 , за період з 17 січня 2020 року по 09 лютого 2021 року на загальну суму 164792,81 грн, що становить 73 прожиткових мінімуми для працездатних осіб; - судово-економічної експертизи від 24 вересня 2021 року № 27-21, згідно висновком якої з рахунків Самарського відділу ДВС у м. Дніпрі № НОМЕР_6 та НОМЕР_7 на банківський рахунок № НОМЕР_5 , який відкритий в АТ «Універсал Банк» на ім`я державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) ОСОБА_16 (код НОМЕР_16) у період з 28 січня 2020 року по 18 травня 2021 року перераховано грошові кошти на загальну суму 1 068 260,92 грн, що становить 479 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Суд першої інстанції, оцінивши всі докази з урахуванням вимог ст. 94 КПК України з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй злочину. Окремо слід відзначити, що сторона захисту протягом судового розгляду у судах попередніх інстанції не оспорювала фактів здійснення ОСОБА_7 транзакцій, змісту платіжних доручень, що були підставою для них, а також того, що внаслідок їх виконання грошові кошти, які перебували на рахунках Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), систематично перераховувалися на банківські рахунки ОСОБА_7 та її чоловіка ОСОБА_8 . Натомість позиція засудженої та її захисника зводилась до оспорювання оцінки цих відомостей судами попередніх інстанцій та була обґрунтовано й мотивовано відхилена судами. Водночас позиція захисту у суді касаційної інстанції зводиться до того, що на їх переконання, Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції не було власником грошових коштів, якими незаконно заволоділа засуджена, а отже це управління безпідставно визнано у справі потерпілою стороною, що зумовило неправильну кваліфікацію дій обвинуваченої. Доводи сторони захисту про неправильну кваліфікацію судами діяння засудженої ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 191 КК України. Зазначені доводи, на думку колегії суддів, не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах кримінального й кримінального процесуального законів. Частиною 5 ст. 191 КК України передбачено кримінальну відповідальність за привласнення, розтрату або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем в особливо великих розмірах або організованою групою. Це злочин з матеріальним складом, а тому визначальним для кваліфікації дій за цією частиною статті є спричинення майнової шкоди. Суб`єктивна сторона характеризується прямим умислом. Обов`язковими суб`єктивними ознаками заволодіння майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем є корисливий мотив - спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна, та корислива мета - збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, в долі яких зацікавлений винуватий. При цьому згідно з усталеною практикою Верховного Суду визначальною ознакою, яка виокремлює (відмежовує) заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем від інших форм посягання на чужу власність, є те, що безоплатне обернення чужого майна на користь винної особи чи на користь іншої особи (осіб) відбувається через умисне протиправне використання можливостей службового становища. Злочинне використання службового становища може виявлятися у формі рішень, вказівок чи іншої спонукальної (зобов`язальної тощо) інформації. Так, як встановили суди, усі інкриміновані епізоди злочинної діяльності ОСОБА_7 вчинила з використанням свого службового становища як державного виконавця Самарського відділу ДВС у м. Дніпрі, вона також була призначена відповідальною за підготовку розрахункових документів про перерахування коштів з рахунку відділів на підставі розпоряджень державних виконавців, а також відповідальною за підготовку звітності щодо коштів на рахунках органу державної виконавчої служби, їй надано право другого підпису на розрахункових рахунках відділу державної виконавчої служби і доручено здійснювати підготовку розрахункових документів про перерахування коштів, ведення необхідних нарядів банківських документів та розпоряджень державних виконавців, підготовку звітності щодо коштів на рахунках державної виконавчої служби. Отже, засуджена, маючи на підставі своїх службових повноважень доступ до інформації про наявність на рахунках Самарського відділу ДВС у м. Дніпрі № НОМЕР_6 та UA А918201720355139360000700594 коштів та мала можливість ними розпорядитися на свою користь. Про наявність умислу на незаконне заволодіння грошовими коштами в її діях свідчить сам факт перерахування грошових коштів з депозитного рахунку Самарського відділу ДВС у м. Дніпрі на власний банківський рахунок, а також на банківський рахунок свого чоловіка. Доводи сторони захисту про те, що Південно-Східному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Дніпро) не спричинено будь-яких збитків інкримінованими ОСОБА_7 діяннями та управління не може бути потерпілим у цьому кримінальному провадженні, оскільки кошти списано з рахунків стягувачів у відповідних виконавчих провадженнях, були предметом перевірки судів попередніх інстанцій і цілком обґрунтовано визнані неспроможними. Як встановили суди, грошові кошти, якими заволоділа ОСОБА_7 , перебували на депозитному рахунку саме Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) та у володінні цього управління. Слід зазначити, що гроші, які потрапили на депозитний рахунок, перебувають під повним контролем та відповідальністю органу юстиції, який зобов`язаний забезпечити їх збереження та цільове перерахування. ОСОБА_7 , будучи державним виконавцем, зловживаючи службовим становищем, заволоділа грошовими коштами саме з рахунку державної установи, до якого мала службовий доступ. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що той факт, що надалі кошти мали бути перераховані на користь відповідних стягувачів, не спростовує належності цих коштів на час заволодіння ними Південно-Східному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Дніпро), а також не впливає у будь-який спосіб на правильність кваліфікації дій ОСОБА_7 та доведеність її винуватості. Отже, саме Південно-Східному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Дніпро) діями державного виконавця ОСОБА_7 заподіяно матеріальну шкоду на загальну суму 1 742 092,77 грн, що відповідно до примітки до ст. 185 КК України в 600 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину та відповідає особливо великому розміру. За таких обставин колегія суддів відзначає, що у кримінальному провадженні суд дослідив і з`ясував усі обставини, передбачені у ст. 91 КПК України, та дійшов обґрунтованого висновку, що зібрані докази в їх сукупності та взаємозв`язку безсумнівно доводять вчинення засудженою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Переконливих та достатніх доводів, які би ставили під сумнів додержання судом приписів статей 84, 91, 94 КПК України та правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність під час кваліфікації діянь, у касаційній скарзі не наведено та перевіркою матеріалів провадження не встановлено. Дії засудженої ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 191 КК України суд кваліфікував правильно. Суд апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду належним чином перевірив доводи апеляційної скарги захисника в цій частині, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, з яких визнав їх необґрунтованими. З урахуванням викладеного касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 слід залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни. Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд ухвалив: Вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2025 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 березня 2026 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженої ОСОБА_7 - без задоволення. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 Згадані норми: КК України, ст. 200; КК України, ст. 191; КК України, ст. 70; КК України, ст. 49; КК України, ст. 185; КПК України, ст. 284; КПК України, ст. 433; КПК України, ст. 438; КПК України, ст. 370; КПК України, ст. 94; КПК України, ст. 84; КПК України, ст. 91; КПК України, ст. 434; КПК України, ст. 436; Закон «Про виконавче провадження», ст. 47 Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.