# ПОСТАНОВА Касаційний кримінальний суд ВС у справі № 462/2786/25

Суд: Касаційний кримінальний суд ВС
Справа № 462/2786/25
Дата ухвалення: 2026-10-22
Вид судочинства: Кримінальне
Ідентифікатор ЄДРСР: 140994437
Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/140994437
Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/140994437

Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення.

## Текст документа
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 462/2786/25
провадження № 51-2825км26
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
у режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Залізничного районного суду м. Львова від 23 січня 2026 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 08 квітня 2026 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025142390000031 від 26 січня 2025 року, стосовно
ОСОБА_6 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 296 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Залізничного районного суду м. Львова від 23 січня 2026 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 296 КК, та призначено йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 роки, з покладенням обов`язків, передбачених частиною 2 статті 59-1 КК.
Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 моральну шкоду у розмірі 160000 грн.
Вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_6 25 січня 2025 року приблизно о 12 год 30 хв, діючи з мотивів явної неповаги до суспільства із хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок та виражаючи явну неповагу до існуючих правил та норм поведінки в суспільстві, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинив хуліганські дії по відношенню до ОСОБА_8 . Так, ОСОБА_6 , розуміючи, що перебуває в громадському місці, а саме на проїжджій частині дороги на вул. Коротка, 5 у м. Львові, використовуючи малозначний привід, а саме невдоволення манерою їзди автомобіля «Lexus» моделі «RX», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_8 , проявив агресію, яка супроводжувалась нецензурною лексикою та демонстрацією непристойних жестів, після чого вийшов з автомобіля марки «Peugeot», моделі «301», д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував та перебіг з лівої смуги на праву смугу проїжджої частини, де здійснював рух автомобіль марки «Lexus» моделі «RX», д.н.з. НОМЕР_1 , в якому знаходився ОСОБА_8 та безпричинно, із хуліганських спонукань, демонструючи свою зверхність та нехтуючи вимогами закону та правилами поведінки, наніс п`ять ударів правою рукою по склу водійських дверцят вказаного автомобіля. Після цього, ОСОБА_6 , продовжуючи свої хуліганські дії, умисно діючи з особливою зухвалістю, прагнучи самоствердитися за рахунок приниження іншої особи, завдав ОСОБА_8 один удар кулаком правої руки в ділянку потилиці, позаду лівого вуха, спричинивши йому фізичний біль і моральні страждання. Демонструючи зверхність, вседозволеність та явну неповагу до суспільних норм, ОСОБА_9 не реагував на прохання потерпілого припинити свої протиправні дії, висловлювався нецензурною лексикою, не реагував на звукові сигнали інших учасників дорожнього руху. Внаслідок його протиправних дій було штучно заблоковано рух транспортних засобів на вул. Короткій, що спричинило незручності іншим учасникам дорожнього руху та порушило нормальне функціонування громадського життя.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 08 квітня 2026 року вирок Залізничного районного суду м. Львова від 23 січня 2026 року залишено без змін.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок Залізничного районного суду м. Львова від 23 січня 2026 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 08 квітня 2026 року і закрити кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6 за відсутністю у його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 296 КК, на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Зокрема, указує, що поведінка ОСОБА_6 не була зумовлена хуліганським мотивом, тобто бажанням протиставити себе суспільству і продемонструвати зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Конфлікт мав у своїй основі конкретні особисті неприязні відносини, які раптово виникли між його сторонами внаслідок непорозуміння на дорозі під час руху транспортних засобів, і подальші дії зумовлювались саме особистим мотивом.
Вважає, що сам собою факт вчинення певних дій у громадському місці в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганство.
Зазначає, що ОСОБА_6 не завдавав потерпілому тілесних ушкоджень чи побоїв.
Суд помилково не надав перевагу показанням свідка ОСОБА_10 , який був незалежним спостерігачем (очевидцем події) незнайомим з жодною із сторін, та не підтвердив факт нанесення будь-яких ударів.
Сварка тривала менше хвилин та не спричинила зупинки руху транспорту, тому такі дії не містили грубого порушення громадського порядку.
Вважає розмір моральної шкоди істотно завищеним, безпідставним та нічим не обґрунтованим, таким, що не відповідає принципам розумності, справедливості та співмірності.
У запереченнях на касаційну скаргу захисника потерпілий ОСОБА_8 зазначає про законність, обґрунтованість та вмотивованість судових рішень. Вважає, що дії ОСОБА_6 правильно кваліфіковані за частиною 1 статті 296 КК.
Крім того, повідомляє, що потерпілим повністю відшкодована моральна шкода.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_6 та його захисник у судовому засіданні просили задовольнити касаційну скаргу з підстав, зазначених у ній.
Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні просив залишити без задоволення касаційну скаргу, а оскаржувані судові рішення - без зміни.
У запереченнях на касаційну скаргу потерпілий ОСОБА_8 просив проводити касаційний розгляд без його участі.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, думку учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі статтею 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до приписів статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Статтею 370 КПК передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з частиною 1 статті 2 КК підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Статтею 368 КПК передбачено, що суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити, зокрема, питання чи містить діяння, у якому обвинувачується особа, склад кримінального правопорушення та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.
За наслідками судового розгляду суд першої інстанції дійшов переконання, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю (хуліганство), доведена повністю, а його дії правильно кваліфіковані за частиною 1 статті 296 КК.
Так, свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_6 та правильність кваліфікації його дій за частиною 1 статті 296 КК, суд першої інстанції зробив на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності, з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, зокрема, показаннях потерпілого ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_10 ; даних протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками та фототаблицею від 28 січня 2025 року за участі потерпілого ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_12 , даних протоколів проведення слідчого експерименту з фототаблицею експерименту від 21 лютого 2025 року за участі потерпілого ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , даних протоколу огляду предмета від 20 лютого 2025 року; даних висновку експерта № 1005-Е від 17 березня 2025 року.
Суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду погодився з висновками суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення та вірної кваліфікації його дій за частиною 1 статті 296 КК.
За результатами перевірки судових рішень не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 296 КК, а тому доводи касаційної скарги захисника щодо неправильної кваліфікації дій засудженого є безпідставними.
Колегія суддів зауважує, що обставини, на які посилається сторона захисту у касаційній скарзі як на підставу для скасування судових рішень, були предметом розгляду як суду першої інстанції, так і апеляційного суду.
Для оцінки дій обвинувачуваної особи за статті 296 КК обов`язковими є поєднання ознак об`єктивної сторони у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, і суб`єктивної сторони, яка характеризується умисною формою вини з мотивів явної неповаги до суспільства.
Основними і обов`язковими показниками грубого порушення громадського порядку є особлива зухвалість та винятковий цинізм. Особлива зухвалість виражається у нахабному поводженні, буйстві, поєднаному з насильством, що спричинило тілесне ушкодження чи знущання над потерпілим, знищенні чи пошкодженні майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення діяльності установи, організації чи підприємства. Тоді як винятковий цинізм проявляється у демонстративній зневазі до усталених норм моральності та порядку, груба непристойність, знущання над безпорадними чи немічними особами тощо.
За відсутності мотиву у виді явної неповаги до суспільства (прагнення протиставити себе суспільству), коли застосування насильства зумовлене неприязними відносинами з потерпілим та прагненням заподіяти конкретній особі шкоди з особистих спонукань, факт вчинення таких дій у громадському місці у присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації дій обвинуваченої особи як хуліганство.
Проте за встановлених судами фактичних обставин справи, дії ОСОБА_6 мали активний характер, обстановка й обставини події, динаміка їх розвитку й об`єктивні ознаки поведінки ОСОБА_6 свідчили про те, що він, перебуваючи в громадському місці - проїжджа частина дороги на вул. Короткій, 5 у м. Львові, під малозначним приводом (невдоволення манерою їзди водієм автомобіля Лексус), не будучи раніше знайомим з потерпілим ОСОБА_8 , не перебуваючи з ним у особистих неприязних стосунках, з використанням нецензурної лексики, демонструючи непристойні жести та зверхність, нехтуючи вимогами закону та правилами поведінки, проявляючи явну неповагу до суспільних норм безпричинно наніс п`ять ударів по склу автомобіля і один удар в потилицю, із хуліганських спонукань, прагнучи самоствердитися за рахунок приниження іншої особи, спричинивши потерпілому ОСОБА_8 біль і моральні страждання, не реагував на прохання припинити свої протиправні дії, а також на звукові сигнали інших учасників дорожнього руху та звернення пішоходів, внаслідок чого було штучно заблоковано рух транспортних засобів, чим створено незручність іншим учасникам та порушено нормальне функціонування громадського життя. Таке посягання було триваючим, здійснене в людному місці, з ініціативи ОСОБА_6 , супроводжувалося нецензурною лайкою та нанесенням удару потерпілому. Такі його дії привернули увагу оточуючих та полягали у вчиненні грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що дії ОСОБА_6 супроводжувалися агресивною поведінкою, нанесенням ударів по автомобілю потерпілого, а після відкриття вікна - спрямуванням дій безпосередньо на потерпілого. ОСОБА_6 мав можливість утриматися від вчинення протиправних дій, однак продовжив їх, що свідчить про реалізацію суб`єктивної та об`єктивної сторони хуліганства. Його дії супроводжувалися нецензурною лексикою, непристойними жестами, привертали увагу оточуючих та були спрямовані на демонстрацію зневаги до суспільства і самоствердження за рахунок приниження потерпілого.
Колегія суддів погоджується з позицією суду апеляційної інстанції щодо нерелевантності посилання сторони захисту на рішення Касаційного кримінального суду від 21 січня 2021 року у справі № 727/1209/19, оскільки обставини справ відрізняються, зокрема тим, що у наведеній справі конфлікт був зумовлений конкретною ситуацією та взаємними діями сторін, тоді як у цьому випадку дії ОСОБА_6 виникли з малозначного приводу та були ініційовані ним самим.
Крім того, не є релевантним посилання сторони захисту на рішення Верховного Суду по справі №755/4443/19 від 16 січня 2025 року, по справі 631/2135/16-к від 16 березня 2021 року та на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 288/1158/16-к від 03 липня 2019 року, оскільки за встановлених у цих справах обставинах, посягання були направлені не на громадський порядок чи моральність, а саме на здоров`я потерпілих.
Також судами спростовано доводи сторони захисту про наявність особистих неприязних відносин між обвинуваченим та потерпілим, оскільки останні не були знайомі між собою до події, що свідчить про відсутність особистого мотиву та підтверджує наявність мотиву явної неповаги до суспільства.
Крім того, суди не погодились зі стороною захисту щодо недоведеності грубого порушення громадського порядку, оскільки з показань свідків убачається, що під час конфлікту інші водії сигналили, пішоходи звертали увагу на подію, транспортні засоби не могли здійснювати рух, що підтверджує порушення нормального функціонування дорожнього руху та громадського порядку. Зокрема, свідки повідомляли про неможливість руху транспортних засобів під час інциденту, а також про реакцію оточуючих на дії ОСОБА_6 .
Не були прийняті і доводи сторони захисту щодо нетривалості конфлікту, адже хуліганство є закінченим з моменту вчинення дій, які грубо порушують громадський порядок.
Оцінюючи показання свідка ОСОБА_10 суд першої інстанції виходив з того, що вони частково не узгоджуються з матеріалами справи і з показаннями свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , потерпілого ОСОБА_8 .
Так, суд зазначив, що свідок ствердив, що була тягучка, конфлікт мав місце в громадському місці - проїжджій частині дороги на вул. Короткій, 5 у м. Львові. Свідок не вказував, щоб з боку обвинуваченого були будь-які удари по склу автомобіля та в сторону потерпілого. Однак, на переконання суду першої інстанції, такі показання ґрунтуються лише на припущеннях свідка і не можуть братися до уваги, оскільки свідок пояснив, що події відбувалися на певній відстані, обвинуваченого бачив зі спини і трохи обличчя, тобто боком, а також підтвердив, що не слідкував виключно за подією від початку до кінця, оскільки мав свої справи і слідкував за сигналом світлофора.
Колегія суддів не може погодитися з твердження сторони захисту про те, що суд не надав оцінки показанням свідка ОСОБА_10 .
Стосовно доводів касаційної скарги щодо задоволеного судом розміру моральної шкоди, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до статті 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно з частиною 1 статті 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.
Моральна шкода, крім іншого, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я, в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (частина 2 статті 23 ЦК).
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Абзац 2 частини 3 статті 23 ЦК, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення», саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).
Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд повинен навести в рішенні відповідні мотиви з урахуванням вимог розумності і справедливості.
Цих вимог у частині стягнення з ОСОБА_6 на користь потерпілого грошей у рахунок відшкодування моральної шкоди суди в повній мірі дотримались.
Колегія суддів зазначає, що не має підстав вважати, що розмір моральної шкоди у розмірі 160000 грн істотно завищений, безпідставний та нічим не обґрунтований, та такий, що не відповідає принципам розумності, справедливості та співмірності.
Крім того, як повідомив потерпілий у запереченнях на касаційну скаргу сторони захисту, у травні 2026 року засуджений повність виплатив йому визначену судом моральну шкоду.
Вирок суду першої інстанції відповідає вимогам статей 370, 374 КПК, ухвала апеляційного суду - статті 419 КПК.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б підставами для скасування судових рішень, не встановлено, а тому касаційна скарга захисника ОСОБА_7 задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
у х в а л и в:
Вирок Залізничного районного суду м. Львова від 23 січня 2026 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 08 квітня 2026 року стосовно ОСОБА_6  залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Згадані норми: ЦК України, ст. 1167; ЦК України, ст. 23; КК України, ст. 296; КК України, ст. 59-1; КК України, ст. 2; КПК України, ст. 284; КПК України, ст. 433; КПК України, ст. 438; КПК України, ст. 370; КПК України, ст. 368; КПК України, ст. 128; КПК України, ст. 419; КПК України, ст. 434; КПК України, ст. 436; КПК України, ст. 441; КПК України, ст. 442
Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.