# ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 600/561/26-а Суд: Касаційний адміністративний суд ВС Справа № 600/561/26-а Дата ухвалення: 2026-10-28 Вид судочинства: Адміністративне Ідентифікатор ЄДРСР: 141008833 Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/141008833 Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/141008833 Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення. ## Текст документа ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 28 жовтня 2026 року справа № 600/561/26-а адміністративне провадження № К/990/43482/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючої судді Ханової Р. Ф. (судді-доповідача), суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В., розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства «ФІШКА НОВ» на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року (суддя - Маренич І. В.), та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2026 року (судді: Смілянець Е. С., Драчук Т. О., Полотнянко Ю. П.), у справі № 600/561/26-а за позовом Приватного підприємства «ФІШКА НОВ» до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, УСТАНОВИВ: Рух справи Приватне підприємство «ФІШКА НОВ» (далі - ПП «ФІШКА НОВ», Підприємство, платник податків, позивач, скаржник) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області (далі - податковий орган, відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00000/35100/Ж10/24-13-07-07-08 від 14 жовтня 2025 року, яким Підприємству зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 9 019 165 грн. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2026 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено. 22 вересня 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Приватного підприємства «ФІШКА НОВ» на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2026 року у справі № 600/561/26-а, провадження за якою відкрито ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2026 року, справу витребувано з суду попередньої інстанції. 26 жовтня 2026 року справа № 600/561/26-а надійшла до Верховного Суду. 27 жовтня 2026 року податковий орган подав відзив на касаційну скаргу позивача. Обставини справи Суди попередніх інстанцій установили, що Підприємство зареєстроване як юридична особа 14 квітня 2020 року та взяте на облік як платник податків. Згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, позивач здійснює наступні види діяльності: основний: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; додаткові: 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; 43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику; 42.13 Будівництво мостів і тунелів; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 01.24 Вирощування зерняткових і кісточкових фруктів; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 69.10 Діяльність у сфері права; 66.22 Діяльність страхових агентів і брокерів; 23.61 Виготовлення виробів із бетону для будівництва; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 01.25. Вирощування ягід, горіхів та інших фруктів; 52.10. Складське господарство; 77.32 Надання в оренду будівельних машин і устаткування; 42.99 Будівництво інших споруд, н.в.і.у.; 52.24 Транспортне оброблення вантажів; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту; 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів. Головне управління ДПС у Чернівецькій області відповідно до підпункту 19-1.1.6 пункту 19-1.1 статті 19-1, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) провело документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «ФІШКА НОВ» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2025 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 19 серпня 2025 року № 9250843271 з урахуванням уточнюючого розрахунку від 02 вересня 2025 року № 9264735553 від`ємного значення з податку на додану вартість (далі - ПДВ), у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету в сумі 189 814 грн, з періоду його виникнення. За результатами перевірки складено акт від 25 вересня 2025 року № 37659/Ж5/24-13-07-07-08/43594007 про результати документальної позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства «ФІШКА НОВ» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2025 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету (далі - акт перевірки). Перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2025 року у Декларації від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, з моменту його виникнення, встановлено порушення Підприємством пункту 44.1 статті 44, пункту 187.1 статті 187, пункту 200.1 статті 200, підпункту "в" пункту 200.4 статті 200, підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192, пункту 193.1 статті 193, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, підпункту 192.1.2 пункту 192.1 статті 192, пункту 89 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21, внаслідок чого ним завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду по рядку 21 Декларації за липень 2025 року «Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» на суму 9 019 165 грн. На підставі акта перевірки керівник податкового органу 14 жовтня 2025 року прийняв податкове повідомлення-рішення форми "В4" № 00000/35100/Ж10/24-13-07-07-08 щодо зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 9 019 165 грн. Узагальнені висновки судів попередніх інстанцій Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із доведеності контролюючим органом завищення позивачем від`ємного значення ПДВ за липень 2025 року та правомірності його зменшення на 9 019 165 грн. Щодо операцій із ТОВ «Техметпромбуд» та ТОВ «Компанія Глобус» суди дійшли висновку, що отримання вживаних матеріалів для залізничної колії саме від цих постачальників не підтверджено, а податковий кредит у сумі 4 576 129 грн сформовано безпідставно. Врахували відсутність документів про якість і походження товарів, непідтвердження їх придбання за ланцюгами постачання, циклічність операцій, зміну одиниць виміру, ризиковість окремих учасників ланцюгів, недостатність трудових ресурсів та відсутність придбання послуг навантаження і розвантаження. Первинні документи визнали формально складеними, а доводи про використання матеріалів у змонтованій колії - такими, що не підтверджують отримання товару від зазначених контрагентів. Суди підтримали висновки щодо повторного включення сум податкового кредиту, врахування незареєстрованої на час подання звітності податкової накладної, невідображення зменшувального коригування кредиту за операцією з ТОВ «Парк Плюс» та безпідставного зменшення зобов`язань за червень 2025 року за розрахунком коригування щодо ТОВ «СТЕЛС ОЙЛ ГРУП», зареєстрованим 16 липня 2025 року. Суд першої інстанції також зазначив, що позивач підтвердив заниження зобов`язань на 11 400 грн і завищення кредиту на 405 875 грн. Щодо додатка 2 суди визнали безпідставним відображення сум без урахування здійснених коригувань та з невідповідністю податкових номерів і періодів даним відповідних декларацій та додатків 1. Зазначили, що неправильне заповнення граф 4 і 5 таблиці 1 свідчить про формування документально не підтверджених показників, а уточнюючих розрахунків для виправлення цих помилок підприємство не подало. Посилання на декларації інших періодів не спростовують завищення за липень 2025 року. Апеляційний суд визнав інші доводи скарги такими, що зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції. Доводи касаційної скарги та відзиву на неї Підприємство в касаційній скарзі просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю. Підставами касаційного оскарження визначає пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). На обґрунтування підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає про застосування пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України та статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» без урахування висновків Верховного Суду. Посилається на постанови від 24 січня 2018 року у справі № 2а-19379/11/2670, від 28 жовтня 2019 року у справі № 280/5058/18, від 26 лютого 2020 року у справі № 826/1308/18, від 06 травня 2020 року у справі № 640/4687/19, від 16 квітня 2019 року у справі № 804/6909/17 та постанову Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 щодо оцінки реальності господарських операцій, первинних документів і відомостей про контрагентів. Стверджує, що суди надали визначальне значення інформації про походження товару, ресурси та ризиковість учасників попередніх ланок постачання, зміну одиниць виміру й відсутність документів про якість уживаних матеріалів. Натомість належно не оцінили документи безпосередніх операцій із ТОВ «Техметпромбуд» і ТОВ «Компанія Глобус», за якими сформовано податковий кредит у сумі 4 576 129 грн. На думку скаржника, недоліки діяльності інших осіб не можуть автоматично зумовлювати негативні наслідки для позивача, недобросовісності якого та узгодженості його дій із такими особами не доведено. Посилається на договори, видаткові та товарно-транспортні накладні, зокрема 15 комплектів документів щодо поставок ТОВ «Техметпромбуд» у травні-червні 2023 року, а також на акти списання матеріалів і технічний паспорт збудованої колії. Зазначає, що відомості про перевізників, транспортні засоби, водіїв і прийняття вантажу не спростовані, а податкова не перевіряла їх шляхом запитів до перевізників та зустрічних звірок. Наголошує на фактичному використанні матеріалів у змонтованій колії та відсутності мотивів відхилення відповідних доказів. Щодо складу спірного від`ємного значення скаржник стверджує, що суди не розмежували належним чином різні за правовою природою епізоди та не перевірили впливу кожного з них на кінцевий показник. Зокрема, вказує на подвійне виключення 170 636,80 грн за операціями з ТОВ «Техметпромбуд» і 265 650 грн за операціями з ТОВ «ТД «Машсервіс». Помилки в періодах, податковому номері контрагента та розподілі коригувань у додатку Д2 пояснює переходом на нову форму звітності за наказом Міністерства фінансів України від 09 серпня 2024 року № 400. Стверджує, що відповідні операції та суми підтверджуються документами й іншими складовими звітності, а формальна невідповідність реквізитів не доводить завищення загального залишку. Окремо виділяє епізод на 78 933 грн, пов`язаний із періодом відображення показника. Щодо імпортного ПДВ у сумі 279 144 грн посилається на фактичну сплату податку під час митного оформлення частин до бункерних ваг та необхідність дослідження митної декларації і платіжних документів. За операцією з ТОВ «СТЕЛС ОЙЛ ГРУП» заперечує висновок про несвоєчасну реєстрацію розрахунку коригування на 100 833,33 грн: вважає, що відповідно до пункту 89 підрозділу 2 розділу XX ПК України розрахунок від 18 червня 2025 року, зареєстрований 16 липня 2025 року, зареєстровано до граничного строку - 18 липня 2025 року. Підставу за пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник пов`язує з порушенням статей 72, 73, 76, 90 цього Кодексу, недослідженням доказів та ненаданням відповіді на істотні доводи апеляційної скарги, що унеможливило встановлення обставин, необхідних для правильного вирішення справи. Посилаючись на пункт 152 постанови Верховного Суду від 04 липня 2024 року у справі № 380/12023/22, наголошує на обов`язку конкретного аналізу документів і наведення мотивів їх прийняття або відхилення. Вважає, що ці недоліки у сукупності з неврахуванням наведених висновків Верховного Суду зумовлюють скасування судових рішень. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін. Зазначає, що висновки перевірки ґрунтуються на аналізі податкової звітності та документів позивача, а висновок про непідтвердження господарських операцій - на сукупності обставин щодо походження товару, можливості його постачання, перевезення та навантаження, змісту первинних документів і відомостей кримінального провадження. Щодо від`ємного значення відповідач наголошує на невідповідності відомостей додатка Д2 даним декларацій, додатків Д1 та розрахунків коригування, неправильному зазначенні періодів виникнення сум та контрагентів. Посилається на обов`язок виправлення помилок шляхом подання уточнюючих розрахунків і місячний звітний період. Заперечує повторне зменшення сум 170 636,80 грн і 265650 грн, обґрунтовуючи це відмінністю періодів та показників звітності, щодо яких установлено порушення. Відповідач також підтримує висновки щодо збільшення від`ємного значення за уточненням декларації за червень 2024 року на 78 933 грн та несвоєчасної реєстрації розрахунку коригування за операцією з ТОВ «СТЕЛС ОЙЛ ГРУП». Посилається на визнання позивачем заниження податкових зобов`язань на 11 400 грн і завищення податкового кредиту на 405 875 грн, а також зазначає, що порушення на суму 86 грн позивач не оскаржував. Висновки Верховного Суду за результатами касаційного розгляду Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на таке. За приписами частин першої, другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник заперечує висновки судів щодо непідтвердження фактичного здійснення операцій із ТОВ «Техметпромбуд» і ТОВ «Компанія Глобус», посилається на неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України. Окремо стверджує про неналежну перевірку впливу розбіжностей у податковій звітності на розмір від`ємного значення, повторне виключення окремих сум та невирішення відповідних доводів апеляційної скарги. Предметом перевірки є податкове повідомлення-рішення від 14 жовтня 2025 року, яким Підприємству зменшено від`ємне значення податку на додану вартість за липень 2025 року на 9 019 165 грн. Визначені цим рішенням наслідки стосуються суми, яка переноситься до податкового кредиту наступного звітного періоду. Заявлене бюджетне відшкодування в розмірі 189 814 грн до спірного зменшення не включено. Із наведених судами попередніх інстанцій обставин та розрахунку до акта перевірки вбачається, що спірна сума складається із заниження податкових зобов`язань на 11 400 грн та 100 833 грн, завищення податкового кредиту на 5 060 937 грн, невідображення його зменшення на 86 грн та завищення від`ємного значення за даними додатка Д2 на 3 845 909 грн. До 5 060 937 грн включено 4 576 129 грн за операціями, реальність яких заперечує відповідач, 405 875 грн за порушеннями, визнаними позивачем, і 78 933 грн за уточненням декларації за червень 2024 року. Отже, перевірка правомірності оскаржуваного рішення передбачає розмежування підстав виключення відповідних сум. Водночас установлення їх впливу на залишок за липень 2025 року потребує врахування взаємозв`язку показників декларацій, уточнюючих розрахунків та додатків до них. Відповідно до частини першої та абзаців першого, другого частини другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Частинами першою-четвертою статті 90 цього Кодексу передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Згідно з частинами першою-третьою, п`ятою статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Судові рішення у цій справі містять опис окремих епізодів, реквізити податкової звітності та мотиви погодження з висновками контролюючого органу. Тому саме по собі твердження скаржника про відсутність розмежування складових спірної суми не відповідає змісту цих рішень. Разом із тим наявність такого опису не усуває обов`язку перевірити, чи достатні встановлені обставини для застосування відповідних норм та чи вирішено істотні заперечення позивача. Щодо податкового кредиту за операціями з ТОВ «Техметпромбуд» і ТОВ «Компанія Глобус» До цих правовідносин застосовуються наведені нижче положення ПК України в редакціях, чинних на час спірних операцій 2023 - 2024 років. Відповідно до абзаців першого, другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Згідно з частиною першою статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Абзацом першим та підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг. Відповідно до абзаців першого-третього пункту 198.2 статті 198 цього Кодексу датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника; дата отримання платником податку товарів/послуг. Згідно з абзацами першим, другим пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Абзацами першим-третім пункту 198.6 статті 198 цього Кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Застосування цих норм передбачає перевірку фактичного придбання товарів та відповідності поданих документів змісту операцій. Формальне складення документів не створює податкових наслідків за відсутності самої операції. Водночас висновок про відсутність операції має ґрунтуватися на оцінці доказів її здійснення, а не лише на відомостях про діяльність інших осіб у ланцюгу постачання. Перевіряючи доводи касаційної скарги щодо операцій ПП «ФІШКА НОВ» із ТОВ «Техметпромбуд» та ТОВ «Компанія Глобус», Верховний Суд виходить із необхідності з`ясування того, чи містять оскаржувані рішення належне обґрунтування висновку про відсутність поставок саме від зазначених постачальників. Предметом касаційної перевірки в цій частині є дотримання судами вимог щодо дослідження доказів та мотивування їх відхилення, а не встановлення судом касаційної інстанції факту придбання товарів. Як убачається зі змісту судових рішень, суди навели відомості про подані підприємством договори, видаткові та товарно-транспортні накладні. Водночас, погоджуючись із висновками контролюючого органу про нереальність операцій, основну увагу зосередили на походженні товарів за даними Єдиного реєстру податкових накладних, взаємовідносинах попередніх постачальників, їхніх видах діяльності, чисельності працівників та належності окремих суб`єктів до категорії ризикових платників. Так, щодо ТОВ «Компанія Глобус» суди відтворили аналіз придбання накладок Р-65 у ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Світоч», ТОВ «Заліздорпостачання», ТОВ «Техметпромбуд» та ТОВ «Промкріплення», а також подальших ланок постачання за участю ТОВ «Перфектус Ком», ТОВ «Альфа Профі» і ТОВ «Тріаглав СТ». Послалися на відсутність у реєстрі відомостей про придбання відповідної номенклатури окремими учасниками цих ланцюгів. Щодо болтів стикових наведено придбання у ТОВ «Промкріплення», а щодо залізобетонних шпал - відсутність відомостей про їх придбання безпосередньо ТОВ «Компанія Глобус». Стосовно ТОВ «Техметпромбуд» аналіз охоплював придбання стрілочних переводів, накладок, рейок та інших матеріалів у ТОВ «Промкріплення», ТОВ «Хатвей», ТОВ «Заліздорпостачання», ТОВ «ТПГП», ТОВ «Компанія Глобус» і ТОВ «ВБК+», а також операції їхніх постачальників. Суди врахували відсутність за даними реєстру придбання окремих товарних позицій, зокрема болтів і перевідних механізмів, та зіставили придбання 330 шпал із документуванням постачання позивачеві 2 307 шпал. Крім того, у рішеннях наведено висновки про взаємне придбання та реалізацію товарів одними й тими самими учасниками ланцюгів, зміну одиниць виміру зі штук на тонни й кілограми, ризиковість окремих підприємств та перебування їхніх керівників на посадах у значній кількості інших юридичних осіб. Ці відомості суди визнали такими, що підтверджують штучне формування обсягів товару та надання податкової вигоди, зокрема позивачеві. Наведені обставини підлягали перевірці поряд з іншими доказами у справі. Однак висновок про непідтверджене походження товару в попередніх ланках не звільняв суди від дослідження обставин його передачі безпосередньо ПП «ФІШКА НОВ». Суди мали пояснити, як установлені ними розбіжності пов`язані з конкретними поставками позивачеві та які відомості поданих ним документів вони спростовують. Зокрема, щодо ТОВ «Компанія Глобус» суди навели умови договору від 30 січня 2023 року № КГ-30-01-23, видаткову накладну від 23 вересня 2024 року № РН-0000260 та товарно-транспортну накладну від цієї ж дати № 0000000091. У рішеннях зазначені перевізник ТОВ «ГалЄвроТранс», автомобіль і причіп, водій, пункти навантаження в місті Києві та розвантаження в селищі Глибока, маса вантажу і посилання на супровідну видаткову накладну. Проте наведення цих відомостей не супроводжене оцінкою їх узгодженості та достовірності. Не пояснено, які саме дані про відправлення, перевезення або прийняття цієї партії товару спростовані та якими доказами. Щодо ТОВ «Техметпромбуд» суди навели договори купівлі-продажу від 04 травня 2023 року № 04/05-23, від 31 липня 2023 року № 31/07-23 та від 09 листопада 2023 року № 09/11-23, зазначили надання видаткових і товарно-транспортних накладних. При цьому обмежилися посиланням на зведені дані про перевезення в додатку № 3 до акта перевірки. Самостійного аналізу відомостей відповідних документів та причин їх відхилення судові рішення не містять. У касаційній скарзі підприємство конкретизує, що на підтвердження поставок у травні-червні 2023 року посилалося на 15 комплектів видаткових і товарно-транспортних накладних. За його доводами, ці документи містять дані про вантажовідправника, вантажоодержувача, транспортні засоби, водіїв та прийняття вантажу; перевезення здійснювали, зокрема, ТОВ «Старт Авто», ТОВ «Екоклас», ТОВ «Рембудтранс» і фізичні особи - підприємці. Скаржник також заперечує проведення перевірки цих відомостей шляхом отримання інформації від перевізників та здійснення зустрічних звірок. Верховний Суд не визнає наведені скаржником відомості встановленими обставинами та не робить висновку про належність усіх зазначених документів. Проте зміст оскаржуваних рішень не дає змоги з`ясувати, які з цих доказів суди дослідили, які відомості зіставили з доводами відповідача та чому визнали їх недостатніми для підтвердження поставок. Загальне твердження про формальний характер документального оформлення не замінює мотивів відхилення конкретного доказу або групи взаємопов`язаних доказів. У постанові від 24 вересня 2021 року у справі № 320/5555/20 Верховний Суд, оцінюючи використання узагальненої податкової інформації щодо контрагентів, звернув увагу на необхідність її документальної перевірки через зустрічні звірки. У тій справі відсутність доказів перевірок або звірок розглядалася поряд із наданими платником документами, зміст яких підтверджував виконання договорів. Отже, наведений висновок стосується достатності доказової основи тверджень контролюючого органу про порушення контрагентами, а не встановлення реальності операції за самим лише фактом відсутності звірки. У цій справі суди не з`ясували, чи перевірялися покладені в основу висновків відповідача відомості про попередні ланки постачання шляхом дослідження первинних документів відповідних осіб, проведення зустрічних звірок або інших заходів податкового контролю та які результати такої перевірки підтверджують неможливість спірних поставок. Не наведено й оцінки доводів про неперевіреність відомостей щодо перевізників. За відсутності відповідних установлених обставин Верховний Суд не констатує, що такі заходи не проводилися, однак у судових рішеннях не розкрито, чи ґрунтується висновок про відсутність товару на перевірених документальних даних або лише на зіставленні відомостей інформаційних баз. Саме по собі непроведення окремого контрольного заходу не визначає результату спору. Істотним є те, чи перевірено обставини, якими відповідач спростовує документи платника, та чи достатні відповідні докази для висновку про відсутність поставки. Ні аналіз реєстру без оцінки документів безпосередньої операції, ні сам факт наявності в покупця накладних не можуть підміняти такої перевірки. У постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що виконання операцій можливе із залученням чужих ресурсів. Посилання на нестачу персоналу й матеріального забезпечення потребує обґрунтування потреб конкретної діяльності та оцінки доказів її здійснення. Відомості інформаційних систем щодо ресурсів контрагентів самі по собі не підтверджують неможливості поставки. Цей підхід належало застосувати й під час оцінки обставин перевезення та навантаження спірних матеріалів. Суди зазначили, що середньооблікова кількість працівників ТОВ «Техметпромбуд» становила п`ять осіб у 2023 році та чотири особи у 2024 році, а ТОВ «Компанія Глобус» - відповідно три та шість осіб. Послалися також на значну масу вантажів і відсутність придбання послуг із навантаження та розвантаження. Однак не встановили, які саме ресурси були необхідні для виконання конкретних поставок, хто за умовами їх організації мав здійснювати відповідні роботи та чи враховано участь зазначених у транспортних документах інших осіб. Перехід від відомостей про чисельність штатних працівників до висновку про фізичну неможливість операцій належно не обґрунтовано. В оскаржуваних судових рішеннях не пояснено, на підставі яких перевірених обставин суди дійшли висновку про відсутність товарів у пунктах навантаження. Якщо підставою цього висновку є лише непідтверджене за даними реєстру походження товару, такий висновок потребував зіставлення з відомостями про фактичне прийняття вантажу перевізниками, його доставку й одержання позивачем. Розбіжність між придбанням 330 шпал і документуванням постачання позивачеві 2 307 шпал також потребувала окремої перевірки. Судам належало з`ясувати повноту даних, використаних для цього зіставлення, відповідність періодів і номенклатури та зв`язок установленої різниці з конкретними видатковими і транспортними документами. Верховний Суд не відхиляє цієї розбіжності та не припускає наявності інших джерел придбання товарів. Проте наведення кількісної різниці без її перевірки за документами спірних поставок не є достатнім мотивуванням висновку про недостовірність усіх документів за взаємовідносинами з постачальником. Так само зміна одиниць виміру товарів у різних ланках постачання могла бути врахована лише після з`ясування того, чи призвела вона до несумісності кількісних показників конкретних операцій. У рішеннях не визначено, яке саме зіставлення обсягів у відповідних документах підтверджує штучне збільшення кількості товару, поставку якого оформлено на адресу позивача. Висновок про маніпулювання обсягами наведено без розкриття такого зв`язку. Окремо підлягали оцінці посилання на ризиковість учасників ланцюгів, невідповідність їхніх основних видів діяльності номенклатурі товару та перебування керівників на посадах у багатьох підприємствах. Суди не пояснили, як ці відомості спростовують передачу визначених у документах партій товару ПП «ФІШКА НОВ», а також на підставі яких обставин висновок про діяльність інших осіб із надання податкової вигоди поширено на спірні операції позивача. Висновків про його обізнаність із відповідними діями чи узгодженість поведінки з такими особами не наведено. Оцінюючи відсутність документів про якість, належало врахувати висновок Верховного Суду в постанові від 16 квітня 2019 року у справі № 804/6909/17: такі документи не становлять підстави бухгалтерського та податкового обліку, а їх ненадання не доводить безтоварності поставки саме по собі. У цій справі суди навели умову договорів із ТОВ «Техметпромбуд» про надання сертифікатів на новий товар, проте не оцінили її з огляду на постачання матеріалів, що були у використанні. Щодо ТОВ «Компанія Глобус» не пояснили, чому ненадання документів про якість перешкоджає оцінці відомостей видаткової та транспортної накладних про передачу конкретного вантажу. Висновок про неможливість установити походження товару не замінює дослідження доказів його одержання. Довід про використання придбаних матеріалів у будівництві колії суди розглянули, однак відхилили його повторним посиланням на непідтверджене походження товарів у ланцюгах та недостатність ресурсів постачальників. Зміст документів, на які підприємство посилалося на підтвердження використання, із документами придбання та перевезення не зіставили. Зокрема, скаржник покликається на акти списання 404,795 тонни рейок Р-65, 1 440 шпал КБ-65 та 3 054 шпал СБ3-0-3, технічний паспорт колії і відповідність придбаних матеріалів її параметрам. Ці показники є доводами скарги, достовірність та зв`язок яких зі спірними поставками Верховний Суд не встановлює. Водночас суди мали перевірити, чи стосуються наведені документи саме матеріалів, одержання яких заперечує відповідач, як співвідносяться їхні найменування й обсяги, та навести мотиви врахування або відхилення таких доказів. Наявність збудованої колії або використання матеріалів саме по собі не доводить придбання всіх цих матеріалів у зазначених постачальників. Проте це не усуває необхідності оцінити відповідні документи разом із доказами поставки. Без такого дослідження висновок про суто документальне оформлення операцій не враховує всіх обставин, на які посилається Підприємство. Апеляційний суд наведених недоліків не усунув. Погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, він повторив аналіз попередніх ланок постачання та висновки про ресурсну недостатність, однак не навів самостійних мотивів відхилення доводів щодо документів перевезення, одержання й використання матеріалів. Отже, йдеться не про відсутність у рішеннях будь-якої згадки про докази позивача, а про відсутність належної оцінки їхнього змісту та взаємного зв`язку з обставинами, на яких ґрунтуються заперечення відповідача. Доводи відповідача щодо відсутності повних адрес навантаження у товарно-транспортних накладних підлягають оцінці у взаємозв`язку з іншими відомостями про перевезення та документами щодо спірних поставок. Необхідно з`ясувати, чи унеможливлюють ці недоліки ідентифікацію господарських операцій, а також чи узгоджуються відомості про перевезення з обсягом та рухом придбаного товару. Посилання на матеріали кримінального провадження також потребує оцінки їх змісту та зв`язку з операціями, за якими позивач сформував спірний податковий кредит. Сам факт здійснення досудового розслідування не є достатнім для висновку про відсутність відповідних поставок. Наведені недоліки є істотними, оскільки стосуються обставин, від яких залежить висновок про право підприємства на податковий кредит за операціями з двома безпосередніми постачальниками. Усунути їх шляхом надання Верховним Судом власної оцінки накладним, актам списання чи технічній документації неможливо в межах касаційного перегляду. Тому висновок про правомірність зменшення від`ємного значення на 4 576 129 грн за цим епізодом є передчасним, а справа у відповідній частині підлягає направленню на новий розгляд. Під час такого розгляду необхідно дослідити докази безпосередніх поставок у сукупності з перевіреними даними про їх походження, перевезення та використання, не визначаючи наперед ні реальності операцій, ні недостовірності поданих підприємством документів. Щодо визначення та перенесення від`ємного значення (3 845 909 грн) До спірного залишку за липень 2025 року застосовуються положення статті 200 ПК України у редакції, чинній у цьому періоді. Відповідно до пункту 200.1 статті 200 цього Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Пунктом 200.4 статті 200 ПК України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Згідно з абзацом четвертим пункту 198.2 статті 198 ПК України в редакції, чинній у липні 2024 року для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Абзацом першим пункту 201.12 статті 201 цього Кодексу встановлено, що у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку. Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за № 159/28289 (далі - Порядок № 21). Абзацами першим-третім підпункту 5 пункту 4 розділу V Порядку № 21 передбачено: у рядку 16 відображається від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду. У рядок 16.1 переноситься значення рядка 21 декларації за попередній звітний (податковий) період. У рядку 16.2 вказуються суми збільшення/зменшення залишку від`ємного значення за результатами уточнюючих розрахунків, поданих протягом звітного (податкового) періоду. Відповідно до пункту 5 розділу VI Порядку № 21 у редакції, чинній на час подання уточнюючих розрахунків у 2024 році, у разі виправлення значення рядка 21 декларації, яке у майбутніх звітних періодах не вплинуло на значення рядка 18 чи рядка 20.2, уточнюючий розрахунок подається за один звітний період, в якому вносяться відповідні зміни. Такий уточнюючий розрахунок може бути поданий у спосіб, визначений в абзаці п`ятому пункту 50.1 статті 50 розділу II Кодексу. Значення графи 6 рядка 21 уточнюючого розрахунку (як збільшення, так і зменшення) враховується у рядку 16.2 декларації за звітний період, у якому подано такий уточнюючий розрахунок. Пунктом 6 цього розділу встановлено, що у разі виправлення значення рядка 21 декларації, яке у майбутніх періодах впливатиме на значення рядка 18 чи рядка 20.2, уточнюючий розрахунок подається за кожний звітний період, у якому значення рядка 21 декларації впливало на значення рядка 18 чи рядка 20.2. Починаючи зі звітності за жовтень 2024 року застосовувалася форма додатка Д2 зі змінами, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 09 серпня 2024 року № 400. Нова форма передбачала деталізацію від`ємного значення за періодами його виникнення, постачальниками та періодами складання документів. Обов`язок належного заповнення додатка Д2 не є предметом заперечень. Проте наслідки неправильного зазначення періоду чи іншого реквізиту необхідно відмежовувати від наслідків включення непідтвердженої або повторно використаної суми податку. Для зменшення залишку на всю суму відповідного рядка має бути встановлений зв`язок виявленого порушення з розміром завищення показника, визначеного статтею 200 ПК України. У постанові від 04 липня 2024 року у справі № 380/12023/22 Верховний Суд наголосив на обов`язковості аналізу первинних та інших документів у спорах щодо бухгалтерського й податкового обліку та відображення такого аналізу в судових рішеннях. Загальне посилання на матеріали справи без визначення конкретного документа, який підтверджує відповідний довід, не є належним обґрунтуванням. Суд має навести мотиви прийняття або відхилення доказів і надати оцінку доводам сторін у межах предмета спору. Позивач у касаційній скарзі прямо порушує питання про повторне виключення 170 636,80 грн за операціями з ТОВ «Техметпромбуд» та 265 650 грн за операціями з ТОВ «ТД «Машсервіс». Заперечує й висновок про те, що недоліки розшифрування за іншими постачальниками зумовили завищення загального залишку. Тому перевірка мотивів судів щодо цих питань охоплюється межами касаційного перегляду. Стосовно 170 636,80 грн суди попередніх інстанцій встановили зазначення в Д2 періоду виникнення від`ємного значення у травні 2023 року та періоду складання документів у червні 2023 року. Послалися на відсутність відповідних документів, складених у червні 2023 року, у додатку Д1 до декларації за травень 2023 року. Водночас не з`ясували співвідношення цієї суми з кредитом, виключеним за операціями з ТОВ «Техметпромбуд» з мотивів їх нереальності. Для вирішення доводу про повторне виключення недостатньо повторити окрему підставу зняття за Д2, необхідно зіставити склад відповідних сум. Щодо суми 265 650 грн за операціями з ТОВ «Торговий дім «Машсервіс» суди попередніх інстанцій встановили, що податкову накладну від 30 жовтня 2024 року № 14, зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних за номером 9347461233, позивач включив до податкового кредиту за жовтень 2024 року та повторно врахував у листопаді цього ж року. Відповідне завищення податкового кредиту підприємство визнало. Доводів, які спростовували б установлене судами повторне включення зазначеної накладної, касаційна скарга не містить. Водночас суди окремо погодилися зі зменшенням від`ємного значення на 265 650 грн за даними рядка 308 таблиці 1 додатка Д2 до декларації за липень 2025 року з урахуванням уточнюючого розрахунку. У цьому рядку періодом виникнення від`ємного значення зазначено жовтень 2024 року, а періодом складання податкової накладної - листопад 2024 року. Підставою для висновку про безпідставність відображення цієї суми суди визнали відсутність у додатку Д1 за жовтень 2024 року відповідної податкової накладної, періодом складання якої в додатку Д2 зазначено листопад 2024 року. Заперечуючи правомірність такого зменшення, скаржник стверджує, що сума 265 650 грн уже врахована контролюючим органом при визначенні завищення податкового кредиту, а її додаткове виключення за даними Д2 призвело до повторного зменшення від`ємного значення. Наведений у скарзі опис первісної підстави виключення цієї суми як пов`язаної з нереальністю операцій не відповідає встановленим судами обставинам. Однак така неточність не усуває необхідності перевірити довід про повторність її врахування в загальному розрахунку. Для вирішення цього питання належало зіставити суму, відображену в рядку 308 додатка Д2, із сумою податку за накладною від 30 жовтня 2024 року № 14 та з`ясувати, яку саме частину перенесеного залишку розшифровано в цьому рядку. Зокрема, суди мали встановити, чи усувається відповідне завищення вже здійсненим зменшенням кредиту за листопад 2024 року та яке самостійне завищення від`ємного значення є підставою для додаткового виключення 265 650 грн за епізодом Д2. Сам по собі збіг сум не доводить їх повторного виключення. Проте за наявності відповідного доводу позивача встановлення невідповідності періодів у Д2 було недостатнім для підтвердження правильності загального розміру зменшення. Суди не пояснили, чи стосуються обидва епізоди одного завищення, чи кожен із них має окремий вплив на спірний залишок. Визнання підприємством повторного включення накладної не означає визнання правомірним додаткового зменшення тієї самої суми за іншою підставою. Отже, висновок про правомірність додаткового зменшення від`ємного значення на 265 650 грн за даними додатка Д2 є передчасним. Перевірка його обґрунтованості потребує дослідження складу відповідних сум та їх урахування в розрахунку до податкового повідомлення-рішення, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції та зумовлює необхідність нового розгляду справи в цій частині. Відповідач заперечує повторне врахування спірних сум, посилаючись на відмінність звітних періодів та показників, щодо яких установлено порушення. Водночас така відмінність сама по собі не дає відповіді на довід про повторне виключення суми, перенесеної до наступних звітних періодів. Цей довід потребує перевірки шляхом зіставлення складових розрахунку зменшення від`ємного значення та впливу виправлення первісного завищення податкового кредиту на його подальший залишок. Щодо коригувань за операціями з АТ «Карлівський машинобудівний завод» суди попередніх інстанцій встановили, що в декларації за травень 2024 року підприємство зменшило податковий кредит за операціями з АТ «Карлівський машинобудівний завод» на 158 333,34 грн щодо накладних жовтня 2023 року та на 1 351 500,01 грн щодо накладних грудня 2023 року. Коригування відображені в таблиці 2.2 додатка Д1 та в рядку 14 декларації. Їх загальна сума становить 1 509 833,35 грн, у декларації - 1 509 833 грн з округленням. Водночас у рядках 58 та 101 додатка Д2 за липень 2025 року залишилися первісні суми за жовтень і грудень 2023 року - відповідно 1 208 761,81 грн та 1 407 523,77 грн. Саме збереження цих сум без зменшення на відповідні коригування суди визнали підставою для погодження з додатковим зменшенням від`ємного значення на 1 509 833,35 грн. Проте суди не з`ясували, як уже відображені у декларації за травень 2024 року коригування враховані при формуванні загального залишку від`ємного значення та його розподілі в додатку Д2 за липень 2025 року. Зокрема, поза оцінкою залишилося співвідношення сум за жовтень і грудень 2023 року в рядках 58 та 101 зі складовою залишку, віднесеною в додатку Д2 до травня 2024 року, за тим самим постачальником у рядку 193. Для перевірки доводу про технічну помилку в розподілі коригувань належало дослідити формування складової залишку, віднесеної в додатку Д2 до травня 2024 року, з урахуванням поточного кредиту, його уточнення та відображених зменшень. Без такого дослідження неможливо перевірити, чи незмінність рядків 58 та 101 означає завищення загального залишку або відображає помилковий розподіл уже врахованого коригування між періодами. Без такого зіставлення збереження первісних сум у рядках 58 та 101 не дає достатніх підстав для висновку про завищення загального залишку на всю суму коригувань. Якщо їх уже враховано шляхом зменшення складової залишку, віднесеної в додатку Д2 до травня 2024 року, виправлення розподілу між періодами не потребує повторного зменшення загального підсумку. Суди мали перевірити цей довід за даними декларацій та додатків і пояснити, чи стосується виявлена помилка лише розшифрування, чи вона справді збільшила спірне від`ємне значення за липень 2025 року. Отже, довід скаржника про технічну помилку в розподілі розрахунків коригування потребував відповіді щодо її впливу на кінцеву суму. Посилання лише на незмінність двох рядків Д2 недостатньо для висновку, що загальне від`ємне значення завищено саме на 1 509 833,35 грн. Верховний Суд не встановлює правильності розподілу залишку та не визнає доведеним повторне врахування коригувань. Однак відсутність зазначеної перевірки зумовлює передчасність висновків судів щодо цього епізоду та необхідність нового розгляду справи у відповідній частині. Суди попередніх інстанцій також встановили, що Підприємство відобразило в жовтні 2024 року зменшення податкового кредиту за податковими накладними, складеними у вересні 2024 року ТОВ «Мережа магазинів «Дніпро-М» на 1 815 грн, за розрахунком коригування від 17 жовтня 2024 року № 11792. Водночас у рядку 297 додатка Д2 за липень 2025 року залишилася первісна сума 20 555 грн, віднесена до вересня 2024 року. Саме її збереження без відповідного зменшення суди визнали підставою для погодження з висновком про завищення від`ємного значення на 1815 грн. Проте суди не простежили, як установлене ними зменшення податкового кредиту враховане в загальному результаті декларації за жовтень 2024 року та під час подальшого перенесення від`ємного значення. Належало зіставити відомості про коригування в додатку Д1 із показниками основної декларації та розподілом залишку в додатку Д2 за липень 2025 року. Зокрема, перевірки потребувало співвідношення складових залишку за цим самим постачальником, віднесених у додатку Д2 до вересня 2024 року в рядку 297 та до жовтня 2024 року в рядку 304. Суди мали з`ясувати, чи враховано спірне коригування при визначенні складової залишку, віднесеної до жовтня 2024 року, та чи призвело збереження первісної суми, віднесеної до вересня 2024 року, до самостійного завищення загального залишку. Наведення лише незмінного показника рядка 297 не дає відповіді на ці питання. Отже, збереження повної суми, віднесеної до вересня 2024 року в рядку 297, необхідно було оцінити разом із результатом коригування за жовтень 2024 року та його відображенням у рядку 304. Якщо спірне коригування вже враховане через зменшення складової залишку, віднесеної до жовтня 2024 року, виправлення розподілу між періодами не потребує повторного зменшення загального залишку. Без перевірки цієї обставини висновок про додаткове завищення на 1 815 грн є передчасним. Верховний Суд не встановлює правильності такого розподілу, однак зазначений недолік мотивування потребує усунення під час нового розгляду справи у відповідній частині. Щодо від`ємного значення за імпортною операцією у сумі 279 144 грн Погоджуючись із висновком контролюючого органу про безпідставне включення 279 144 грн до від`ємного значення за липень 2025 року, суди попередніх інстанцій виходили з відсутності показників у рядках 11.1, 11.2 та 11.3 декларації за вересень 2024 року. Водночас такого зіставлення недостатньо для з`ясування походження суми, відображеної в рядку 303 таблиці 1 додатка Д2, та перевірки правомірності її врахування у складі від`ємного значення. Поза оцінкою судів залишився взаємозв`язок показників уточнюючого розрахунку за липень 2024 року, поданого у вересні 2024 року, та декларації за вересень 2024 року. Зокрема, суди не дослідили відображене в уточнюючому розрахунку збільшення податкового кредиту за рядком 11.1 та від`ємного значення за рядком 21 на 279 144 грн у зіставленні з показником рядка 16.2 декларації за вересень 2024 року в такій самій сумі. Не надано оцінки й зазначенню в таблиці до цієї декларації уточнюючого розрахунку від 18 вересня 2024 року № 9273818551 як підстави відповідного коригування. Отже, суди не з`ясували, чи пов`язане відображення спірної суми у податковій звітності за вересень 2024 року з уточненням показників липня 2024 року та яким чином результати такого уточнення враховані під час формування залишку від`ємного значення за липень 2025 року. Без перевірки цих обставин сама лише відсутність суми у рядках декларації за вересень 2024 року, призначених для відображення імпортних операцій, не є достатньою підставою для висновку про безпідставність її включення до такого залишку. Скаржник також посилається на фактичну сплату ПДВ під час митного оформлення частин до бункерних ваг та наголошує на необхідності дослідження митної декларації і документів про сплату митних платежів. Однак мотивування оскаржуваних рішень не містить оцінки документального підтвердження відповідної імпортної операції та сплати податку у взаємозв`язку з наведеними показниками податкової звітності. Відтак довід щодо помилки у зазначенні періоду в додатку Д2 не отримав належної оцінки з погляду її впливу на розмір від`ємного значення. Зазначені обставини мають істотне значення для перевірки висновку про завищення від`ємного значення на 279 144 грн. Їх з`ясування потребує дослідження та оцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. Тому висновки судів у цій частині є передчасними, а під час нового розгляду належить перевірити документальні підстави формування спірної суми, її відображення через уточнення звітності та подальше врахування у залишку від`ємного значення, не обмежуючись показниками рядків 11.1-11.3 декларації за вересень 2024 року. Щодо розбіжностей у періодах, зазначених у додатку Д2 Оцінюючи правомірність формування від`ємного значення за операціями з групою контрагентів, суди попередніх інстанцій установили невідповідність між зазначеними в додатку Д2 періодами виникнення від`ємного значення та складання документів, за рахунок яких його сформовано. Зокрема, щодо АТ «Чернівціобленерго» (333 333,33 грн), ТОВ «ТД «Машсервіс» (265 650 грн) та АТ «Укрзалізниця» (799 425,30 грн) у Д2 зазначено жовтень 2024 року як період виникнення від`ємного значення, тоді як періодом складання документів указано листопад 2024 року. Відсутність відповідних документів, періодом складання яких у додатку Д2 зазначено листопад 2024 року, у додатку Д1 за жовтень 2024 року суди визнали підставою для висновку про безпідставне включення цих сум до залишку за липень 2025 року. Аналогічний підхід застосовано щодо ТОВ «Буковинська будівельна компанія»: 56 195,53 грн - за співвідношення періодів грудень 2024 року / січень 2025 року; 136 538 грн - травень / червень 2025 року; 91 345,01 грн - червень / липень 2025 року. Щодо ФОП ОСОБА_1 (51 400 грн), ТОВ «Кросту» (2 584,44 грн), ТОВ «Аспект Плас» (9 380 грн) та ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» (12 362,21 грн) суди також виходили з відсутності документів, періодом складання яких у додатку Д2 зазначено липень 2025 року, у податковому кредиті за червень 2025 року. Водночас скаржник посилається на технічні помилки під час перенесення даних до нової форми додатка Д2 та стверджує, що відповідні суми підтверджуються зареєстрованими податковими накладними й іншими складовими податкової звітності. За такого заперечення встановлення розбіжностей між періодами є необхідним, проте не вичерпує перевірки обґрунтованості зменшення від`ємного значення. Відсутність документів наступного місяця у звітності попереднього місяця сама по собі не дає відповіді на питання, чи існувало право на відповідний податковий кредит та чи зберігався його невикористаний залишок у липні 2025 року. Наведені в оскаржуваних рішеннях мотиви не містять оцінки того, з якими саме накладними пов`язані спірні суми, у яких періодах їх фактично включено до податкового кредиту та як вони враховані під час подальшого перенесення від`ємного значення. Не з`ясовано, чи спричинили виявлені розбіжності завищення залишку за липень 2025 року, зокрема внаслідок повторного включення сум або врахування вже використаного кредиту, чи стосувалися лише його розподілу між періодами у Д2. Без такого зіставлення висновок про завищення залишку на всю суму відповідних рядків є передчасним. Окремої оцінки потребує довід про повторне зменшення від`ємного значення на 265 650 грн за операціями з ТОВ «ТД «Машсервіс». Його перевірка передбачає зіставлення суми, виключеної у зв`язку з повторним включенням податкової накладної до кредиту, із сумою за рядком 308 додатка Д2. При цьому сама тотожність сум не доводить подвійного виключення: належить з`ясувати, чи обидва зменшення стосуються одного включення податкового кредиту, чи усувають наслідки двох окремих включень. Отже, під час нового розгляду належить перевірити наведені доводи у взаємозв`язку з документами, якими позивач обґрунтовує походження кожної спірної суми, та встановити її вплив на залишок від`ємного значення за липень 2025 року. Суд касаційної інстанції не підміняє такої перевірки власним висновком про підтвердженість усіх сум або виключно технічний характер виявлених розбіжностей. Щодо сум 36 000 грн та 11 333,33 грн у додатку Д2 Погоджуючись із висновками контролюючого органу щодо цих сум, суди попередніх інстанцій зіставили показники додатка Д2 за липень 2025 року з податковим кредитом, задекларованим за ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «Проектно-інжинірингова компанія». Щодо 36 000 грн суди зазначили, що кредит цього постачальника за документом, складеним у липні 2024 року, становив 3 000 грн і був відображений окремо в рядку 246 Д2, тоді як додаткові 36 000 грн у рядку 243 не підтверджені. Щодо рядка 242 суди виходили з того, що із зазначених у ньому 13333,33 грн даними додатка Д1 підтверджено 2 000 грн, а тому завищення становить 11 333,33 грн. Водночас скаржник посилається на механічне зазначення індивідуального податкового номера іншого контрагента щодо операцій із ТОВ «Інерт 1520» та стверджує, що відповідні суми підтверджуються іншими документами. За змістом цього доводу спір стосується не лише відповідності сум кредиту постачальника, зазначеного в Д2, а й правильності ідентифікації джерела їх формування. Наведене в оскаржуваних рішеннях зіставлення підтверджує розбіжність у звітності, проте не містить оцінки такого пояснення позивача. Суди не з`ясували, якими саме податковими накладними позивач обґрунтовує кожну зі спірних сум, чи відповідають ці документи даним задекларованого кредиту та чи враховано відповідні суми у невикористаному залишку за липень 2025 року. Не перевірено також, чи не відображено той самий кредит одночасно під податковими номерами обох контрагентів. Саме по собі посилання на помилку в податковому номері не підтверджує правомірності спірного залишку. Однак перевірка лише кредиту контрагента, номер якого, за твердженням позивача, зазначено помилково, не є достатньою для відхилення цього доводу. Висновок про завищення від`ємного значення на 36 000 грн та 11 333,33 грн потребує перевірки документального походження цих сум і їх впливу на загальний залишок. Таку оцінку належить здійснити під час нового розгляду, оскільки суд касаційної інстанції не вправі самостійно встановлювати належність спірних сум до операцій із ТОВ «Інерт 1520». Щодо різниць при перенесенні залишків до оновленого додатка Д2 Погоджуючись із висновком контролюючого органу про завищення від`ємного значення, суди попередніх інстанцій виходили з розбіжностей при перенесенні залишків за червень і липень 2024 року до оновленого додатка Д2 за жовтень 2024 року. Суди навели суми, розподілені в цьому додатку за постачальниками: 7 807 328,36 грн за червень та 1 015 906,74 грн за липень 2024 року, і визнали необґрунтованими різниці 2 533,36 грн та 76 399,44 грн, зазначивши загальний розмір завищення 78 933,10 грн. Скаржник пов`язує неточності в додатку Д2 з перенесенням і структуруванням накопичених даних під час переходу на нову форму звітності та заперечує, що такі неточності самі по собі свідчать про завищення від`ємного значення. Водночас окремого арифметичного обґрунтування саме цих двох різниць касаційна скарга не містить. Тому наведене пояснення потребує перевірки за даними звітності й не може бути самостійною підставою для визнання спірних сум підтвердженими. Однак установлене збільшення окремих складових розшифровки залишку не дає вичерпної відповіді на питання про завищення його загального розміру. У мотивуванні оскаржуваних рішень не розкрито, чи супроводжувалося збільшення сум, віднесених до червня та липня 2024 року, відповідною зміною підсумкового показника, чи було наслідком перерозподілу залишку між періодами. Не наведено зіставлення такого розподілу з показниками основних декларацій та результатами їх уточнення, яке давало б змогу простежити вплив виявлених різниць на залишок за липень 2025 року. Отже, висновок про завищення від`ємного значення в цій частині є передчасним без з`ясування джерела розбіжностей та їх впливу на загальний залишок. Під час нового розгляду належить зіставити розподіл сум у попередній та оновленій формах додатка Д2 з даними основних декларацій і уточнюючих розрахунків та перевірити, чи призвели виявлені відмінності до включення непідтвердженої суми до від`ємного значення за липень 2025 року. Таке дослідження не може бути замінене самостійним перерахунком показників судом касаційної інстанції. Посилання відповідача на обов`язок виправлення помилок у податковій звітності та встановлення місячного звітного періоду не усувають необхідності з`ясувати вплив установлених розбіжностей на розмір від`ємного значення. Недотримання порядку заповнення додатка Д2 та наявність у ньому суми, яка не підтверджується як невикористаний залишок податкового кредиту, потребують розмежування. Для висновку про правомірність зменшення спірної суми необхідно встановити її походження та врахувати відображені платником уточнення і коригування. З огляду на викладене висновок про правомірність зменшення від`ємного значення за цією складовою на 3 845 909 грн є передчасним. Під час нового розгляду необхідно перевірити обґрунтованість її розміру з урахуванням усіх епізодів, а не виходити з наперед визначеного технічного характеру розбіжностей. Щодо уточнення декларації за червень 2024 року на 78 933 грн Суди попередніх інстанцій установили, що уточнюючим розрахунком за червень 2024 року, поданим 16 серпня 2024 року за № 9238336156, збільшено податковий кредит та від`ємне значення за червень 2024 року на 78 933 грн. Пославшись на відображення в додатку Д1 операції з АТ «Карлівський машинобудівний завод» за травень 2024 року та врахування податкових накладних цього постачальника, складених у травні 2024 року, на 1 841 776,71 грн ПДВ у податковому кредиті за травень 2024 року з урахуванням уточнення показників декларації за цей період, суди погодилися з неправомірністю збільшення показників декларації за червень 2024 року на зазначену суму. Скаржник виділяє 78 933 грн в окремий епізод, пов`язаний із періодом відображення показника, та наполягає на перевірці його впливу на кінцевий залишок від`ємного значення. Хоча докладного зіставлення показників відповідних уточнень касаційна скарга не містить, оцінка цього доводу потребує з`ясування змісту зміни, внесеної до декларації за червень 2024 року. Зміст судових рішень не дає змоги з`ясувати, як суди співвіднесли відомості додатка Д1 з показниками основної форми уточнюючого розрахунку за червень 2024 року. Для висновку про повторне включення податкового кредиту належало встановити, який саме показник було змінено на 78 933 грн: поточний кредит за операціями придбання або залишок, перенесений із попереднього періоду. Посилання лише на зазначення травня 2024 року як періоду складання документів у додатку Д1 не замінює такої перевірки. Не розкрито й зв`язку уточнюючого розрахунку за червень 2024 року, поданого 16 серпня 2024 року, з уточнюючим розрахунком за травень 2024 року, поданим 04 липня 2024 року, та відображенням його результатів у подальшій звітності. Суди мали з`ясувати, чи спричинила послідовність цих змін повторне врахування кредиту або інше безпідставне збільшення залишку. Верховний Суд не встановлює правильності відповідних уточнень, однак без дослідження їх взаємозв`язку висновок про завищення від`ємного значення саме на спірну суму є передчасним. Отже, для перевірки правомірності зменшення від`ємного значення на 78 933 грн належить зіставити показники декларації за червень 2024 року до та після подання уточнюючого розрахунку від 16 серпня 2024 року з показниками уточнюючого розрахунку за травень 2024 року, поданого 04 липня 2024 року, та відображенням результатів цього уточнення у подальшій звітності, зокрема в рядку 16.2, і встановити вплив цих змін на спірний залишок за липень 2025 року. Без такої оцінки висновок судів у цій частині є передчасним. З`ясування зазначених обставин потребує дослідження доказів під час нового розгляду. Щодо коригування за операцією з ТОВ «СТЕЛС ОЙЛ ГРУП» Перевіряючи висновки судів щодо зменшення податкових зобов`язань за операцією з ТОВ «СТЕЛС ОЙЛ ГРУП», Верховний Суд ураховує, що спір у цій частині стосується періоду відображення розрахунку коригування від 18 червня 2025 року № 1 до податкової накладної від 14 червня 2025 року № 3 та впливу такого коригування на від`ємне значення за липень 2025 року. Суди встановили, що підприємство включило до декларації за червень 2025 року зменшення податкових зобов`язань на 100 833,33 грн за зазначеним розрахунком, зареєстрованим у Єдиному реєстрі податкових накладних 16 липня 2025 року. Погодилися з висновком контролюючого органу про прострочення реєстрації на 11 днів. Відхиляючи заперечення підприємства, суд першої інстанції зазначив, що в позовній заяві воно посилається на податкову накладну № 3 від 14 червня 2025 року, тоді як право зменшити зобов`язання пов`язане з реєстрацією розрахунку коригування. Такий самий мотив наведено в постанові апеляційного суду. Розмежування цих документів є необхідним. Податкова накладна відображає первісне нарахування зобов`язань, а розрахунок коригування - їх подальшу зміну. Відповідно, реєстрація податкової накладної не підтверджує дотримання строку реєстрації розрахунку коригування. Водночас саме лише посилання позивача на первісну накладну не усувало обов`язку судів надати оцінку долученим до позову документам щодо її коригування. Зокрема, квитанція щодо податкової накладної від 14 червня 2025 року № 3 містить відомості про її реєстрацію 02 липня 2025 року о 12 год 28 хв 46 с за номером 9191773129. Натомість окрема квитанція стосується розрахунку коригування від 18 червня 2025 року № 1 до цієї накладної: у ній зазначено реєстрацію 16 липня 2025 року о 15 год 29 хв 21 с за номером 9210590463 та зменшення податку на 100 833,33 грн. Отже, для оцінки заперечень підприємства належало дослідити саме квитанцію про реєстрацію розрахунку коригування у взаємозв`язку з іншими документами цього епізоду. Суди навели дату реєстрації розрахунку - 16 липня 2025 року. Тому недолік їхнього мотивування не полягає в неврахуванні самого факту реєстрації. Невирішеним залишилося питання про те, з якої дати обчислено строк, коли він закінчився та на підставі яких установлених обставин визначено прострочення саме на 11 днів. Відповідно до абзацу першого та підпункту «а» підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 ПК України у редакції, чинній у червні-липні 2025 року, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок. Абзацом четвертим цього підпункту передбачено, що постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної. Абзацом четвертим пункту 89 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України в редакції, чинній у червні-липні 2025 року, передбачено такий граничний строк: для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 18 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем). Розрахунок коригування № 1 містить позначку про його реєстрацію отримувачем (покупцем) та від`ємні показники вартості й податку. За таких обставин для перевірки своєчасності його реєстрації необхідно було встановити дату отримання документа покупцем. У судових рішеннях ця дата не визначена, хоча відповідний припис пункту 89 суди навели. Водночас серед долучених документів є відомості про властивості розрахунку коригування, в яких зазначено підписання його директором 16 липня 2025 року о 14 год 07 хв, подію очікування доставки цього ж дня о 14 год 07 хв, повідомлення о 14 год 08 хв та квитанцію № 1 від 17 липня 2025 року о 09 год 32 хв. Ці відомості потребували оцінки із з`ясуванням змісту відповідних подій електронного обміну, адресата повідомлення та їх співвідношення з реєстраційною квитанцією. Дату підписання документа, дату його одержання покупцем та дату реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних не можна ототожнювати без дослідження відповідних підтверджень. Так само відображення квитанції в програмному забезпеченні 17 липня не змінює зазначеної в самій квитанції дати реєстрації - 16 липня. Однак залишення відомостей електронного обміну без оцінки не дає змоги перевірити висновок про порушення строку, перебіг якого пов`язаний саме з отриманням розрахунку покупцем. Посилання скаржника на те, що розрахунок складено в другій половині червня, а тому граничним строком було 18 липня, саме по собі також не вирішує цього питання. Для розрахунку на зменшення, складеного на покупця - платника податку, наведений припис передбачає окреме правило. Отже, ні довід скаржника про своєчасність, ні висновок судів про прострочення не можуть бути прийняті лише за зіставленням дати складання з датою реєстрації без установлення початку перебігу відповідного строку. Окремої оцінки у взаємозв`язку потребували й платіжні документи. У платіжній інструкції від 14 червня 2025 року № 9015 зазначено перерахування ТОВ «СТЕЛС ОЙЛ ГРУП» підприємству 605 000 грн як оплату транспортних послуг згідно з рахунком від 13 червня 2025 року № 29. Платіжна інструкція від 18 червня 2025 року № 1205 містить відомості про зворотний платіж у такій самій сумі з призначенням повернення помилково перерахованих коштів, у тому числі податку на додану вартість 100 833,33 грн. За змістом розрахунку коригування передбачено зменшення всієї вартості послуг і відповідної суми податку. Ці документи належало зіставити для з`ясування підстав і дати коригування та його зв`язку з податковою накладною № 3. Саме зазначення в призначенні зворотного платежу помилковості перерахування не встановлює правової природи первісного платежу без дослідження інших доказів. Водночас посилання судів лише на те, що позивач назвав у позові податкову накладну, не є оцінкою поданих документів щодо повернення коштів і реєстрації розрахунку коригування. Визначення своєчасності реєстрації має значення для належного періоду зменшення податкових зобов`язань. За своєчасної реєстрації перевірці підлягає відображення коригування за період його здійснення, а за несвоєчасної - за період реєстрації. При цьому предметом оскарження є зменшення від`ємного значення за липень 2025 року. Тому навіть у разі підтвердження помилки в декларації за червень 2025 року суди мали перевірити її вплив на залишок від`ємного значення за липень 2025 року з урахуванням реєстрації розрахунку коригування 16 липня 2025 року та фактичного відображення цієї суми в подальшій звітності. Реєстрація в липні 2025 року сама по собі не доводить, що підприємство врахувало відповідне зменшення саме в декларації за липень 2025 року, як і не доводить повторного його врахування. Верховний Суд не встановлює на підставі зазначених документів дати одержання розрахунку покупцем, своєчасності його реєстрації чи правомірності зменшення зобов`язань за червень. Проте відсутність оцінки документів, необхідних для вирішення цих питань, та обґрунтованого обчислення строку не дає змоги визнати висновки судів у цій частині достатньо мотивованими. Апеляційний суд цих недоліків не усунув, повторивши мотив щодо посилання підприємства на податкову накладну. Отже, висновок про правомірність зменшення від`ємного значення на 100 833 грн за цим епізодом є передчасним. Усунення зазначених недоліків потребує дослідження доказів, яке виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. Судові рішення у відповідній частині підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд для встановлення обставин отримання й реєстрації розрахунку коригування та перевірки його впливу на спірний показник за липень 2025 року. Щодо порушень на суми 11 400 грн, 405 875 грн та 86 грн Суди встановили заниження позивачем податкових зобов`язань за грудень 2024 року на 11 400 грн унаслідок невідображення в рядку 1.1 декларації операцій на суму 57 000 грн без ПДВ. Як зазначено в рішенні суду першої інстанції, у позовній заяві підприємство підтвердило це порушення та не заперечувало його. Відповідно до абзаців першого-третього пункту 187.1 статті 187 ПК України в редакції, чинній у грудні 2024 року, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису. Суди також установили завищення податкового кредиту на 405 875 грн, факт якого, за наведеним у рішенні змістом позовної заяви, позивач підтвердив. Ця сума складається з 36 550 грн за серпень 2023 року та 68 341,67 грн за березень 2024 року за операціями з ТОВ «Агроукрбуд», 33 333,33 грн за жовтень 2024 року та 265 650 грн за листопад 2024 року за операціями з ТОВ «ТД «Машсервіс», а також 2 000 грн за травень 2024 року за операцією з ТОВ «ДЕР ХОФ». Щодо операцій з ТОВ «Агроукрбуд» та ТОВ «ТД «Машсервіс» підставою такого висновку було повторне включення до податкового кредиту накладних, уже врахованих у попередніх звітних періодах. Зокрема, накладну ТОВ «ТД «Машсервіс» від 27 вересня 2024 року № 10 повторно враховано в податковому кредиті за жовтень 2024 року, а накладну від 30 жовтня 2024 року № 14 - у податковому кредиті за листопад 2024 року. Щодо 2 000 грн за операцією з ТОВ «ДЕР ХОФ» суди встановили відсутність реєстрації накладної від 11 травня 2024 року № 3 на дату подання декларації за травень 2024 року. Установлені обставини касаційна скарга конкретними доводами не спростовує. При цьому заперечення скаржника щодо повторного виключення 265 650 грн за іншою складовою податкового повідомлення-рішення не спростовує самого первісного завищення кредиту внаслідок повторного включення накладної. Цей довід підлягає перевірці щодо додаткового зменшення за рядком 308 додатка Д2. Залишення судових рішень без змін щодо первісного порушення не визначає результату перевірки правомірності другого зменшення. Щодо ТОВ «Парк Плюс» суди встановили невідображення в рядку 14 декларації за червень 2023 року та додатку Д1 зменшення податкового кредиту на 85,92 грн за розрахунком коригування від 29 червня 2023 року № 659 до податкової накладної від 24 травня 2023 року № 480. Причиною коригування була зміна кількості товару. Розрахунок зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних 18 липня 2023 року. Підпунктом «б» підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 ПК України передбачено, що отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг. Обов`язок покупця зменшити кредит за результатами періоду перерахунку не переноситься на інший період лише через пізнішу реєстрацію розрахунку коригування. Конкретних доводів щодо неправильності встановлених судами обставин або застосування цієї норми в зазначеному епізоді скаржник не навів. Отже, підстав для скасування судових рішень щодо 86 грн, визначених з округленням, не встановлено. Таким чином, у межах доводів і підстав касаційного оскарження висновки судів щодо зазначених складових на загальну суму 417 361 грн не спростовані. Висновки за результатами касаційного перегляду Відповідно до частин першої та другої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи. Водночас у частинах спору, визначених вище, недоліки судового розгляду стосуються обставин, від яких залежить правомірність і розмір зменшення від`ємного значення. Щодо реальності поставок не надано належної оцінки документам безпосередніх операцій у взаємозв`язку з доводами контролюючого органу про походження товару. Щодо податкової звітності не з`ясовано впливу встановлених розбіжностей, уточнень і коригувань на спірний залишок та не вирішено доводів про повторне виключення сум. Щодо операції з ТОВ «Стелс Ойл Груп» не встановлено обставин, необхідних для визначення строку реєстрації розрахунку коригування та належного періоду зменшення зобов`язань. Доводи за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України є обґрунтованими в наведеній вище частині застосування норм про формування податкового кредиту без належного врахування висновків Верховного Суду щодо оцінки фактичного здійснення операцій та доказового значення відомостей про контрагентів і документів про якість товару. У частині перевірки податкової звітності суди також не забезпечили конкретного аналізу документів та мотивованої відповіді на істотні заперечення позивача відповідно до наведеного скаржником висновку Верховного Суду в постанові від 04 липня 2024 року у справі № 380/12023/22. У сукупності з установленою неповнотою дослідження доказів це підтверджує й заявлену за пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставу касаційного оскарження у відповідних частинах спору. Виявлені недоліки стосуються обставин, від яких залежить правомірність і розмір зменшення від`ємного значення, та унеможливлюють перевірку правильності вирішення цих частин спору за встановленими судами обставинами. Їх усунення потребує дослідження доказів під час нового розгляду. Згідно з абзацом першим та пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу. Відповідно до частини четвертої статті 353 цього Кодексу справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Оскільки зазначені порушення допущені судом першої інстанції та не усунуті апеляційним судом, справа у відповідній частині підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції. Усунення цих недоліків потребує дослідження доказів і встановлення обставин, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. Тому підстав для ухвалення нового рішення про задоволення позову в цій частині немає. Скасуванню підлягають судові рішення в частині відмови в позові щодо зменшення від`ємного значення на 8 601 804 грн. Ця сума складається з 4 576 129 грн за операціями, реальність яких оспорюється, 78 933 грн за уточненням декларації за червень 2024 року, 100 833 грн за коригуванням зобов`язань за операцією з ТОВ «Стелс Ойл Груп» та 3 845 909 грн за даними додатка Д2. У частині зменшення від`ємного значення на 417 361 грн судові рішення належить залишити без змін. Разом ці складові становлять 9 019 165 грн, визначених оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням. Оскільки судові рішення частково скасовуються з направленням справи на новий розгляд, а в іншій частині залишаються без змін, нового розподілу судових витрат за наслідками касаційного перегляду Суд не здійснює. Керуючись статтями 341, 349, 350, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Приватного підприємства «ФІШКА НОВ» задовольнити частково. Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2026 року у справі № 600/561/26-а скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «ФІШКА НОВ» до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 жовтня 2025 року № 00000/35100/Ж10/24-13-07-07-08 щодо зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість на 8 601 804 грн. Справу № 600/561/26-а в зазначеній частині направити на новий розгляд до Чернівецького окружного адміністративного суду. В іншій частині рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуюча суддя Р. Ф. Ханова Судді: Л. І. Бившева В. В. Хохуляк Згадані норми: КАС України, ст. 328; КАС України, ст. 341; КАС України, ст. 77; КАС України, ст. 242; КАС України, ст. 350; КАС України, ст. 353; КАС України, ст. 349; КАС України, ст. 355; КАС України, ст. 356; КАС України, ст. 359; ПК України, ст. 78; ПК України, ст. 198; ПК України, ст. 44; ПК України, ст. 200; ПК України, ст. 192 Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.