# ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 924/517/24 (924/115/26)

Суд: Касаційний господарський суд ВС
Справа № 924/517/24 (924/115/26)
Дата ухвалення: 2026-10-20
Вид судочинства: Господарське
Ідентифікатор ЄДРСР: 141028118
Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/141028118
Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/141028118

Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення.

## Текст документа
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року
м. Київ

cправа № 924/517/24 (924/115/26)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. - головуючий, Васьковського О.В., Огородніка К.М.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Тренд"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
від 14.07.2026
у складі судді колегії суддів: Павлюк І.Ю. (головуюча), Розізнана І.В., Юрчук М.І.

у справі за позовом
розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Моріта" - арбітражного керуючого Кучерявого Д.В.
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Тренд"
про визнання недійсним Договору про надання фінансової допомоги № 2810-2022/М від 28.10.2022

у межах справи № 924/517/24
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Моріта", -
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст руху справи
1. Ухвалою від 10.07.2024 судом першої інстанції відкрито провадження у справі № 924/517/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Моріта" (далі - ТОВ "Моріта", боржник);
визнано грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (далі -ПАТ "Укрнафта") до ТОВ Моріта" на загальну суму 232 222 733,42 грн;
введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника та процедуру розпорядження майном ТОВ "Моріта" строком на 170 календарних днів;
розпорядником майна ТОВ "Моріта" призначено арбітражного керуючого Кучерявого Д.В.
2. В межах процедури розпорядження майном боржника у цій справі 10.10.2025 до господарського суду надійшла заява (вх. № 05-06/1954/25 від 10.10.2025) розпорядника майна - арбітражного керуючого Кучерявого Д.В. про визнання недійсними правочинів (спростування майнових дій) боржника, яка була призначена до розгляду.
3. 07.05.2026 у межах справи № 924/517/24 (924/115/26) Товариство з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (далі - ТОВ "Лівайн Торг") звернулося до суду з позовом (як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору) до ТОВ "Бізнес Тренд" про стягнення на користь ТОВ "Лівайн Торг" заборгованості на суму 82 201 449,31 грн.
4. ТОВ "Лівайн Торг", в обґрунтування позовних вимог, зазначило, що частиною першою статті 49 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. Заявник зазначив, що спільний розгляд вимог ТОВ "Моріта" та ТОВ "Лівайн Торг" є доцільним і відповідає статті 180 ГПК України, оскільки вимоги виникають з одних правовідносин, і в разі задоволення вимог ТОВ "Лівайн Торг" про стягнення боргу виключає або істотно впливає на можливість задоволення первісної вимоги про недійсність договору, тоді як окремий розгляд створить ризик ухвалення взаємовиключних судових рішень.
Короткий зміст ухвали місцевого суду
5. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 25.05.2026 у справі № 924/517/24 (924/115/26) відмовлено у прийнятті позовної заяви ТОВ "Лівайн Торг" як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, про стягнення заборгованості на суму 82 201 449,31 грн за договором позики або поворотної фінансової допомоги з ТОВ "Бізнес Тренд" на користь ТОВ "Лівайн Торг" у справі № 924/517/24 (924/115/26) за позовом розпорядника майна ТОВ "Моріта" арбітражного керуючого Кучерявого Д.В. до ТОВ "Бізнес Тренд" про визнання недійсним Договору про надання фінансової допомоги № 2810-2022/М від 28.10.2022.
6. Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що ТОВ "Лівайн Торг" не є стороною спірного правочину, що є предметом спору у справі № 924/517/24 (924/115/26), яка розглядається у межах основної справи № 924/517/24 про банкрутство ТОВ "Моріта". При цьому, місцевий господарський суд врахував, що ТОВ "Лівайн Торг" заявляє позовні вимоги про стягнення з посиланням на Договір про відступлення права вимоги № 0201/11-23 від 02.01.2023, що не є предметом спору у справі № 924/517/24 (924/115/26) і унеможливлює задоволення позову ТОВ "Лівайн Торг" за правилами господарського судочинства саме у межах справи № 924/517/24 (924/115/26), проте не виключає можливості самостійного захисту прав ТОВ "Лівайн Торг" в установленому порядку з дотриманням вимог чинного законодавства з врахуванням вимог щодо предметної та суб`єктної підсудності за місцезнаходженням ТОВ "Бізнес Тренд".
Короткий зміст постанови апеляційного суду
7. Постановою від 14.07.2026 Північно-західний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ТОВ "Бізнес Тренд" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 25.05.2026 у справі № 924/517/24 (924/115/26) задовольнив частково;
ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 25.05.2026 у справі №924/517/24 (924/115/26) скасував;
ухвалив нове судове рішення, яким повернув позовну заяву ТОВ "Лівайн Торг" як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, про стягнення заборгованості у розмірі 82 201 449,31 грн за договором позики або поворотної фінансової допомоги №2810-2022/М від 28.10.2022 з ТОВ "Бізнес Тренд" на користь ТОВ "Лівайн Торг" у справі № 924/517/24 (924/115/26).
8. Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що:
- ухвалою суду першої інстанції від 30.01.2026 роз`єднано об`єднані позовні вимоги у справі № 924/517/24 (924/1054/25) за позовом розпорядника майна ТОВ "Моріта" арбітражного керуючого Кучерявого Д.В. до ТОВ "Бізнес Тренд", ТОВ "Лівайн Торг", ТОВ "Селінг-Оіл" про визнання недійсними правочинів (спростування майнових дій) боржника - ТОВ "Моріта"; виділено в окреме самостійне провадження за позовом розпорядника майна ТОВ "Моріта" арбітражного керуючого Кучерявого Д.В.:
вимогу про визнання недійсним Договору про надання фінансової допомоги № 0607-2022/М від 06.07.2022, який укладено між ТОВ "Моріта" та ТОВ "Бізнес Тренд";
вимогу про визнання недійсним Договору про надання фінансової допомоги № 3108-2022/М від 31.08.2022, який укладено між ТОВ "Моріта" та ТОВ "Бізнес Тренд";
вимогу про визнання недійсним Договору про надання фінансової допомоги № 1409-2022М від 14.09.2022, який укладено між ТОВ "Моріта" та ТОВ "Бізнес Тренд";
вимогу про визнання недійсним Договору про надання фінансової допомоги № 2810-2022/М від 28.10.2022, який укладено між ТОВ "Моріта" та ТОВ "Бізнес Тренд";
вимогу про визнання недійсним правочину, який укладений в формі Заяви ТОВ "Бізнес Тренд" від 18.01.2023 за вих. № 2/1 про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, між ТОВ "Моріта" та ТОВ "Бізнес Тренд";
вимогу про визнання недійсним Договору № 0301/8-23 про відступлення права вимоги від 03.01.2023, який укладено між ТОВ "Моріта" та ТОВ "Селінг-Оіл" в частині відступлення права вимоги за Договором про відступлення права вимоги № 0201/11-23 від 02.01.2023, який укладено між ТОВ "Моріта" та ТОВ "Лівайн Торг";
вимогу про визнати недійсним правочину, який укладений в формі Заяви ТОВ "Селінг-Оіл" про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 31.10.2023 за вих. № 74/2, який укладений між ТОВ "Моріта" та ТОВ "Селінг-Оіл";
вимогу про стягнення з ТОВ "Бізнес Тренд" на користь ТОВ "Моріта" грошові кошти в розмірі 331 500 000 грн в порядку застосування наслідків недійсності правочинів за частиною третьою статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ);
- предметом спору у справі № 924/517/24 (924/115/26) за позовом ТОВ "Моріта" до ТОВ "Бізнес Тренд" є визнання недійсним Договору про надання фінансової допомоги № 2810-2022/М від 28.10.2022. Натомість, предметом спору ТОВ "Лівайн Торг" до ТОВ "Бізнес Тренд" є стягнення на користь ТОВ "Лівайн Торг" заборгованості на суму 82 201 449,31 грн з посиланням на Договір про відступлення права вимоги № 0201/11-23 від 02.01.2023, за яким товариство набуло право вимоги до ТОВ "Бізнес Тренд" за Договором фінансової допомоги;
- з огляду на предмет позовних вимог у справі № 924/517/24 (924/115/26), позов ТОВ "Лівайн Торг" не спрямований на той самий предмет спору, що й позов ТОВ "Моріта" до ТОВ "Бізнес Тренд" чи його частину, тому зазначене унеможливлює спільний розгляд позову ТОВ "Лівайн Торг" з позовом у справі № 924/517/24 (924/115/26), оскільки позовні вимоги третьої особи знаходяться поза межами позовних вимог у справі № 924/517/24 (924/115/26) та не відповідають приписам частини п`ятої статті 49 частин четвертої, п`ятої статті 180 ГПК України.
КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
9. ТОВ "Бізнес Тренд" 06.08.2026 засобами електронного зв`язку звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2026 у справі № 924/517/24 (924/115/26).
10. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 924/517/24 (924/115/26) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Пєсков В.Г., суддя - Жуков С.В., суддя - Картере В.І., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2026.
11. Ухвалою Верховного Суду від 24.08.2026 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Бізнес Тренд", в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників провадження у справі.
12. 27.08.2026 ТОВ "Бізнес Тренд" звернулось до Верховного Суду з заявою про відвід судді Пєскова В.Г. у справі № № 924/517/24 (924/115/26) з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 35 ГПК України.
13. Ухвалою Верховного Суду від 31.08.2026 заяву ТОВ "Бізнес Тренд" про відвід судді Пєскова В.Г. від розгляду у справі № 924/517/24 (924/115/26) задоволено.
14. У зв`язку з відводом судді Верховного Суду Пєскова В.Г. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 924/517/24 (924/115/26) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Васьковський О.В., суддя - Огороднік К.М., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2026.
15. Ухвалою Верховного Суду від 09.09.2026 у зазначеному складі прийнято касаційну скаргу ТОВ "Бізнес Тренд" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2026 до провадження;
ухвалено здійснити перегляд постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2026 у справі № 924/517/24 (924/115/26) в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
16. 05.10.2026 від ТОВ "Бізнес Тренд" надійшли додаткові пояснення у справі.
17. Ухвалою Верховного Суду від 12.10.2026 відмовлено в задоволенні клопотання ТОВ "Бізнес Тренд" про розгляд касаційної скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
18. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
19. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 13.07.2026 № 596/2026 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.07.2026 №4928-IX), Верховний Суд розглядає справу № 924/517/24 (924/115/26) у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи скаржника
(ТОВ "Бізнес Тренд")
20. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначив, що апеляційний господарський суд помилково визначив предмет спору лише за формулюванням позовних вимог і не врахував їх фактичної спрямованості. Договір № 2810-2022/М був виконаний шляхом перерахування 82 201 449,31 грн, тому спір про його недійсність безпосередньо впливає на правовий режим уже наданого виконання. Договірна вимога ТОВ "Лівайн Торг" і правові наслідки недійсності договору, на які посилається ТОВ "Моріта", не є тотожними суб`єктивними правами, однак стосуються одного майнового конфлікту - правової підстави та особи, на користь якої підлягають поверненню 82 201 449,31 грн.
21. Наведені обставини свідчать про відповідність позову ТОВ "Лівайн Торг" матеріально-правовому, суб`єктному та часовому критеріям, установленим статтею 49 ГПК України, а також умовам взаємопов`язаності й доцільності спільного розгляду, передбаченим частиною статті 180 ГПК України.
22. Також скаржник доводить, що окремий розгляд вимог створює ризик ухвалення несумісних судових рішень щодо правової підстави повернення коштів та особи належного кредитора.
23. Цей ризик має особливе значення у процедурі банкрутства, оскільки визнання договору недійсним може стати підставою для пред`явлення реституційної вимоги та вплинути на формування складу активів ТОВ "Моріта".
24. Результат спору потенційно впливає також на можливість переходу права вимоги до іншої особи, яка після його придбання може заявити вимогу до ТОВ "Бізнес Тренд".
25. Повернення позову ТОВ "Лівайн Торг" зачіпає власний процесуальний та пов`язаний із ним майновий інтерес ТОВ "Бізнес Тренд" у визначенні правової підстави, обсягу зобов`язання та особи, якій воно має бути належно виконане.
26. Апеляційний господарський суд обмежився відмінністю способів захисту та не надав мотивованої відповіді на істотні доводи апеляційної скарги, а неправильне застосування частин першої, п`ятої статті 49 і частин другої, шостої статті 180 та порушення статті 236 і пп. в) пункту 3 частини першої статті 282 ГПК України призвели до ухвалення незаконної постанови, яка перешкоджає подальшому провадженню в частині розгляду позову ТОВ "Лівайн Торг".
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
27. Відповідно до вимог частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
28. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
29. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
30. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
31. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300, Верховний Суд вважає прийнятними касаційну скаргу щодо доводів, зазначених в пунктах 20 - 26 описової частини цієї постанови.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
32. Предметом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції, ухвалена за наслідком перегляду ухвали місцевого господарського суду про відмову у прийнятті позовної заяви ТОВ "Лівайн Торг", поданої ним як третьою особою, яка заявляє самостійні позовні вимоги на предмет спору.
33. Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
34. Водночас порядок здійснення судочинства у господарських судах встановлено ГПК України (стаття 1 цього Кодексу).
35. Отже, реалізація права на судовий захист у господарському судочинстві здійснюється у випадках та в порядку, встановлених процесуальним законом - ГПК України.
36. У процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем інша особа (третя особа) з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину.
37. Порядок та умови вступу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, у справу, зокрема, врегульовано нормами статті 49 ГПК України.
38. Відповідно до частини першої статті 49 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін.
39. Позовна заява третьої особи відповідно до положень частини першої статті 49 ГПК України має містити самостійні вимоги саме на предмет спору у справі.
40. При цьому як предмет спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.
41. Відтак, вимога третьої особи, спрямована на будь-що поза предметом спору між позивачем та відповідачем, не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
42. Водночас, така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові.
43. За змістом частини першої статті 49 ГПК України вбачається, що необхідною умовою набуття іншою особою статусу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору є дотримання таких критеріїв як:
1) матеріально-правовий (наявність єдиного предмету спору);
2) суб`єктний (позовні вимоги можуть бути пред`явлені як одній стороні, так і декільком сторонам);
3) часовий (вступ у справу відбувається до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження).
44. Дотримання цих критеріїв підлягає оцінці та з`ясуванню під час прийняття рішення щодо вступу у справу третьої особи з самостійними вимогами.
45. Крім того, відповідно до частини п`ятої статті 49 ГПК України до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу.
466. Згідно частин другої та третьої статті 180 ГПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.
47. Ознаками зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об`єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду.
48. Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись.
49. Водночас, подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.
50. Таким чином, у процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги саме щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину. При цьому як предмет спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.
51. Отже, на відміну від зустрічного позову, який повинен бути лише взаємопов`язаним з первісним, позовна заява третьої особи відповідно до положень частини першої статті 49 ГПК України обов`язково має містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору у справі.
52. Самостійність вимог полягає в тому, що саме третя особа перебуває у правовідносинах із відповідачем, і що саме її право порушене.
53. Тобто, третя особа із самостійними вимогами заперечує/частково заперечує вимогу(и) позивача і переслідує мету вирішити спір не на користь позивача, а на свою користь.
54. Позовні вимоги третьої особи, яка подала позов відповідно до приписів статті 49 ГПК України, можуть бути допущені судом до розгляду у процесі, що вже розпочався, у тому випадку, коли така самостійна вимога заявлена саме щодо предмета спору, що вже виник між сторонами.
55. Вимога, спрямована на те, що знаходиться поза цим предметом, чи спрямована до третіх осіб, не може бути розглянута судом як вимога третьої особи в розумінні наведеної вище статті.
56. Водночас, така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 916/3245/17).
57. Поряд з цим, позови третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, мають подаватися з дотриманням загальних правил пред`явлення позову, на що безпосередньо вказують положення частини п`ятої статті 49 та частини четвертої статті 180 ГПК України.
58. Так, частинами четвертою, п`ятою статті 180 ГПК України визначено, що зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
59. Отже, право на пред`явлення позовної заяви третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору не є абсолютним, подаючи позовну заяву заявник повинен дотримуватись вимог ГПК України щодо форми, змісту, строку подання, а також порядку її подання.
60. Згідно частини шостої статті 180 ГПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
61. Відтак, нормами ГПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення без руху позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, лише у тому випадку, коли заявником було порушено норми статей 162, 164, 172, 173 ГПК України, якими встановлено вимоги щодо змісту та форми позовної заяви, щодо переліку додатків до неї, щодо надсилання копії позовної заяви і доданих до неї документів учасникам справи та щодо порядку об`єднання і роз`єднання позовів відповідно.
62. Надаючи тлумачення поняттю "самостійність вимог третьої особи", Верховний Суд зазначає, що така самостійність полягає в тому, що третя особа вважає, ніби в матеріальних правовідносинах із відповідачем перебуває саме вона, і саме її право порушено відповідачем.
63. Така особа заперечує вимогу позивача і переслідує мету вирішити спір не на користь позивача, а на свою користь.
64. Тому третя особа із самостійними вимогами процесуально протиставляє себе не лише відповідачу, а й позивачу, а її вимоги до відповідача є конкуруючими із вимогами позивача (аналогічної позиції притримується Верховний Суд у постанові від 02.04.2018 у справі № 905/121/15).
65. Тому позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору має на меті довести дві обставини, - як повну або часткову відсутність у позивача матеріальних правовідносин із відповідачем, а відтак, відсутність його суб`єктивного права на предмет спору, так і наявність відповідних правовідносин та прав у третьої особи з відповідачем.
66. При цьому, якщо вимоги за позовом між сторонами і за позовом третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору виникли з різних правових підстав, з інших правовідносин, позов третьої особи не може вважатись позовом, спрямованим на той самий предмет спору.
67. Також якщо третьою особою із самостійними вимогами на предмет спору подано позовну заяву, що містить належним чином обґрунтовану вимогу, яка не стосується предмета спору, що вже виник між сторонами, то у господарського суду відсутні правові підстави для залишення такої заяви без руху у порядку вимог статті 174 ГПК України з урахуванням положень частини п`ятої статті 180 цього Кодексу.
68. У такому випадку, відповідна позовна заява підлягає поверненню третій особі згідно положень частини шостої статті 180 ГПК України як така, що не відповідає вимогам частини другої названої статті у взаємозв`язку з нормами частини першої статті 49 цього Кодексу.
Щодо розгляду касаційної скарги по суті
69. Як зазначено вище, скаржник звернувся із відповідним позовом до початку першого судового засідання, тобто з дотриманням часового критерію.
70. Разом з тим, суди попередніх інстанцій встановили, що подана позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, не відповідає вимогам статті 49 ГПК України, оскільки зі змісту заяви про вступ у справу в якості третьої особи не вбачається, що заявник претендує на свою користь на те матеріальне благо, яке намагається захистити позивач шляхом подання позову до суду. Тобто позовна заява третьої особи відповідно до положень частини першої статті 49 ГПК України не містить самостійні вимоги саме щодо предмета спору у справі.
71. За змістом первісної позовної вбачається, що ТОВ "Моріта" в особі арбітражного керуючого звернулося з вимогами до ТОВ "Бізнес Тренд", ТОВ "Лівайн Торг", ТОВ "Селінг Оіл" про:
визнання недійсним Договору про надання фінансової допомоги № 0607-2022/М від 06.07.2022, який укладено між ТОВ "Моріта" та ТОВ "Бізнес Трейд";
визнання недійсним Договору про надання фінансової допомоги № 3108-2022/М від 31.08.2022, який укладено між ТОВ "Моріта" та ТОВ "Бізнес Трейд";
визнання недійсним Договору про надання фінансової допомоги № 1409-2022М від 14.09.2022, який укладено між ТОВ "Моріта" та ТОВ "Бізнес Трейд";
визнання недійсним Договору про надання фінансової допомоги № 2810-2022/М від 28.10.2022, який укладено між ТОВ "Моріта" та ТОВ "Бізнес Трейд";
визнання недійсним Договору № 0201/11-23 про відступлення права вимоги від 02.01.2023, який укладено між ТОВ "Моріта" та ТОВ "Лівайн Торг" в частині відступлення права вимоги за Договором про надання фінансової допомоги № 2810-2022/М від 28.10.2023, який укладено між ТОВ "Моріта" та ТОВ "Бізнес Трейд";
визнання недійсним правочину, укладеного у формі Заяви ТОВ "Бізнес Трейд" від 18.01.2023 за вих. № 2/1 про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, між ТОВ "Моріта" та ТОВ "Бізнес Трейд";
визнання недійсним Договору № 0301/8-23 про відступлення права вимоги від 03.01.2023, який укладено між ТОВ "Моріта" та ТОВ "Селінг Оіл" в частині відступлення права вимоги за Договором про відступлення права вимоги № 0201/11-23 від 02.01.2023, який укладено між ТОВ "Моріта" та ТОВ "Лівайн Торг";
визнання недійсним правочину, укладеного у формі Заяви ТОВ "Селінг Оіл" про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 31.10.2023 за вих. № 74/2, який укладений між ТОВ "Моріта" та ТОВ "Селінг Оіл".
72. Водночас, за змістом заяви третьої особи-скаржника вбачається, що позовні вимоги були пред`явлені лише до ТОВ "Бізнес Трейд" про стягнення з відповідача за первісним позовом на користь ТОВ "Лівайн Торг" заборгованості у розмірі 82 201 449,31 грн за Договором про надання фінансової допомоги № 2810-2022/М від 28.10.2022.
73. Тобто, третьою особою пред`явлено позов лише до ТОВ "Бізнес Тренд", в той час як другий відповідач - це фактично сам скаржник.
74. Отже, позовні вимоги пред`явлені третьою особою лише частково до тієї особи, яка визначені позивачем відповідачами у спорі про визнання правочинів недійсними, а позовна вимога стосується не визнання правочинів не дійсними, а фактично стосується стягнення заборгованості з ТОВ "Бізнес Тренд" на користь правонаступника його кредитора.
75. Аналіз прохальної частини позовної заяви ТОВ "Моріта" та прохальної частини позовної заяви третьої особи з самостійними вимогами ТОВ "Лівайн Торг" свідчить про те, що заявлені вимоги не є ідентичними та не є ідентичним зміст позовних заяв. При цьому, з огляду на обґрунтування позовних вимог, третя особа не перебувала у зазначених правовідносинах разом із відповідачами, а фактично є правонаступником позивача за первісним позовом.
76. Разом з тим, характер таких позовних вимог та їх обґрунтування фактично містять ознаки зустрічного позову, оскільки ТОВ "Лівайн Торг" є одним із відповідачів за первісним позовом (стороною спору), а не третьою особою, залученою на стороні позивача чи відповідача.
77. Тобто в цьому випадку ТОВ "Лівайн Торг" не є учасником судового процесу, який, вступаючи у вже відкриту справу з метою захисту власних прав та інтересів, заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору між первісними позивачем та відповідачем, а є безпосередньо стороною спору - відповідачем.
78. При цьому за наявною в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформацією вбачається, що місцевий господарський суд не лише відмовив у прийнятті позовної заяви ТОВ "Лівайн Торг" як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, про стягнення заборгованості, але й ухвалою суду першої інстанції від 30.01.2026 роз`єднав позовні вимоги у справі № 924/517/24 (924/1054/25) за позовом розпорядника майна ТОВ "Моріта" арбітражного керуючого Кучерявого Д.В. до ТОВ "Бізнес Тренд", ТОВ "Лівайн Торг", ТОВ "Селінг-Оіл" про визнання недійсними правочинів (спростування майнових дій) боржника - ТОВ "Моріта" та, зокрема, виділено в окреме самостійне провадження:
- вимогу про визнання недійсним Договору про надання фінансової допомоги № 2810-2022/М від 28.10.2022, який укладено між ТОВ "Моріта" та ТОВ "Бізнес Тренд";
- вимогу про визнання недійсним Договору № 0301/8-23 про відступлення права вимоги від 03.01.2023, який укладено між ТОВ "Моріта" та ТОВ "Селінг-Оіл" в частині відступлення права вимоги за Договором про відступлення права вимоги № 0201/11-23 від 02.01.2023, який укладено між ТОВ "Моріта" та ТОВ "Лівайн Торг".
79. Водночас, за змістом ухвали місцевого господарського суду від 02.02.2026 вбачається, що згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2026, відповідну заяву до ТОВ "Селінг-Оіл" про визнання недійсним Договору № 0301/8-23 про відступлення права вимоги від 03.01.2023, який укладено між ТОВ "Моріта" та ТОВ "Селінг-Оіл" в частині відступлення права вимоги за Договором про відступлення права вимоги № 0201/11-23 від 02.01.2023, який укладено між ТОВ "Моріта" та ТОВ "Лівайн Торг" передано для розгляду судді Грамчуку І.В., а тому справу № 924/517/24 (924/114/26) слід призначити до розгляду в установленому порядку.
80. Також за наявною в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформацією вбачається, що Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2026, відповідну заяву до ТОВ "Бізнес Тренд" про визнання недійсним Договору про надання фінансової допомоги № 2810-2022/М від 28.10.2022 передано для розгляду судді Грамчуку І.В., а тому справу № 924/517/24 (924/115/26) слід призначити до розгляду в установленому порядку.
81. Колегія суддів враховує, що, з огляду на різний предмет розгляду зазначених позовних проваджень, є також різним предмет доказування, тобто є різним коло обставин (фактів), які мають значення для справи і які сторони зобов`язані довести для обґрунтування своїх вимог або заперечень.
82. Так, залежно від підстав позову про визнання недійсним Договору про надання фінансової допомоги, до предмета доказування входять такі групи фактів:
- факт укладення договору (наявність оригіналу документа, підписи сторін, погодження всіх істотних умов);
- факт передачі коштів (оскільки фінансова допомога за своєю природою схожа на договір позики, тому підлягають дослідженню, чи були кошти реально передані (касові ордери, банківські виписки)).
83. Крім того, залежно від обраної підстави недійсності суд повинен досліджувати спеціальні обставини):
- дефект повноважень (вихід за межі компетенції);
- фіктивність або удаваність правочину (статті 234, 235 ЦК);
- фраудаторність (вчинення правочину на шкоду кредиторам), де до предмета доказування входить: наявність у боржника значного боргу перед іншими кредиторами на момент підписання договору; безоплатність чи невигідність умов фінансової допомоги; усвідомлений намір сторін зменшити активи боржника або штучно збільшити кредиторську заборгованість, щоб уникнути виконання реальних зобов`язань.
84. Разом з тим, у спорах, пов`язаних із відступленням права вимоги (цесією) відповідно до статей 512- 514 Цивільного кодексу України (ЦК України), предметом розгляду зазвичай є законність самого договору відступлення права вимоги (чи відбулася переуступка взагалі) або стягнення боргу новим кредитором з боржника.
85. При цьому, предметом доказування для сторін у такому спорі є:
- наявність та дійсність первісного зобов`язання (існування основного боргу; наявність укладеного первісного договору (кредитного, поставки, оренди тощо), за яким виникло зобов`язання; дійсність цього договору: що первісний договір не визнаний судом недійсним і є чинним; розмір вимоги: точний розмір заборгованості (тіло боргу, проценти, пеня), який існував на момент відступлення);
- законність підстав відступлення права вимоги (правомірність укладення договору цесії: наявність правочину про відступлення вимоги, підписаного уповноваженими особами; дотримання форми правочину (стаття 513 ЦК України): правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання (наприклад, якщо первісний договір був нотаріально посвідчений, то і договір цесії має бути нотаріальним); обсяг прав, що переходять (стаття 514 ЦК України): які саме права (в якому обсязі та на яких умовах) перейшли до нового кредитора. За загальним правилом, переходять усі права у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом);
- відсутність заборони на відступлення права вимоги (відсутність заборони у законі; відсутність заборони у первісному договорі: перевіряється, чи не містив основний договір прямої заборони на заміну кредитора без згоди боржника);
- наявність/відсутність за потреби повідомлення боржника та його згода (факт письмового повідомлення боржника (стаття 516 ЦК України): заміна кредитора за загальним правилом не потребує згоди боржника, але його обов`язково потрібно повідомити письмово. Якщо боржника не повідомили, новий кредитор несе ризик несприятливих наслідків (наприклад, якщо боржник виконає обов`язок первісному кредитору, таке виконання вважається належним); наявність згоди боржника: якщо в первісному договорі було прописано, що відступлення можливе "тільки за згодою боржника", доказуванню підлягає наявність такої письмової згоди; докази належності нового кредитора (статті 517 ЦК України): боржник має право не виконувати обов`язку новому кредитору, доки той не надасть доказів переходу прав (самого договору цесії, актів приймання-передачі документів тощо);
- оплатність чи безоплатність договору цесії (природа договору: суд з`ясовує, чи є відступлення звичайною цесією (купівлею-продажем права вимоги), чи це є договором факторингу (фінансування під відступлення права вимоги); статус нового кредитора: якщо договір визнається факторингом (наприклад, якщо право вимоги відступається з дисконтом/знижкою на користь суб`єкта, який надає фінансові послуги), новий кредитор повинен мати статус фінансової установи (банк, факторингова компанія). Відступлення фінансового боргу (наприклад, кредиту) на користь звичайної фізичної чи юридичної особи без ліцензії часто стає підставою для визнання договору цесії недійсним.
86. Суд, враховуючи предмет розгляду у справі та предмет доказування щодо кожної із позовних вимог, наділений правом самостійно визначити доцільність роз`єднання вимог задля процесуальної економії та завдань господарського судочинства.
87. Системний аналіз пред`явлених позовних вимог первісного позивача та предмету доказування щодо цих вимог дає підстави для висновку, що розгляд зазначених вимог може суттєво ускладнити їх розгляд.
88. Ухвали, якими суд фактично здійснив розділ позовних вимог у цій справі набрали законної сили. При цьому, розгляд позовних вимоги хоч і здійснюється в окремих позовних провадженнях, однак в межах справи про банкрутство, що спростовує доводи скаржника про наявність ризику ухвалення несумісних судових рішень.
89. Також наявність окремих проваджень спростовує доводи ТОВ "Лівайн Торг" про те, що постанова апеляційної інстанції зачіпає майновий інтерес ТОВ "Бізнес Тренд" у визначенні правової підстави, обсягу зобов`язання та особи, на користь якої воно має бути виконане, оскільки в цьому випадку наявні судові провадження, в яких зазначені обставини можуть бути з`ясовані і скаржник не позбавлений права захисту власного права у таких провадженнях.
90. Доказів неможливості такого захисту скаржником у порядку, встановленому положеннями статей 74, 76-77 ГПК України, не надано, матеріали справи такі докази також не містять, судами попередніх інстанцій наявність таких обставин не встановлена.
91. Водночас, предметом спору у справі № 924/517/24 (924/115/26) за позовом ТОВ "Моріта" до ТОВ "Бізнес Тренд" є визнання недійсним Договору про надання фінансової допомоги № 2810-2022/М від 28.10.2022, а предметом спору ТОВ "Лівайн Торг" до ТОВ "Бізнес Тренд" є стягнення на користь ТОВ "Лівайн Торг" заборгованості на суму 82 201 449,31 грн з посиланням на Договір про відступлення права вимоги № 0201/11-23 від 02.01.2023, за яким товариство набуло право вимоги до ТОВ "Бізнес Тренд" за Договором фінансової допомоги.
92. З огляду на предмет позовних вимог ТОВ "Лівайн Торг", позов зазначеного Товариства не спрямований на той самий предмет спору, що й позов ТОВ "Моріта" до скаржника, оскільки правове обґрунтування позовних вимог та обставини, якими обґрунтовані позовні вимоги, є різними.
93. Зазначене, з урахуванням наявності окремого провадження щодо відступлення права вимоги за Договором про відступлення права вимоги № 0201/11-23, унеможливлює спільний розгляд позову ТОВ "Лівайн Торг" з позовом у справі № 924/517/24 (924/115/26).
93. Верховний Суд у пункті 13 постанови від 19.03.2025 у справі №912/930/24, на яку посилається скаржник, виклав висновок про те, що необхідною умовою набуття статусу третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, є дотримання таких критеріїв: 1) матеріально-правовий (наявність єдиного предмета спору); 2) суб`єктний (позовні вимоги можуть бути пред`явлені як одній стороні, так і декільком сторонам); 3) часовий (вступ у справу відбувається до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження).
94. Дотримання цих критеріїв необхідно оцінювати та з`ясовувати під час прийняття рішення щодо вступу в справу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги (схожий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 09.09.2019 у справі №910/12463/18, 11.11.2020 у справі №912/2751/16, процесуальні правовідносини).
95. Водночас, висновки у справі №912/930/24 не дають підстав для скасування оскарженої постанови, оскільки у пп. 28-33 Верховний Суд виходив зі спільного предмета спору - визначення розміру статутного капіталу одного товариства та часток його учасників за результатами прийняття одного рішення загальних зборів. Взаємовиключність результатів оцінено в межах цього спільного предмета. У цій справі посилання скаржника на можливий вплив недійсності договору на стягнення договірної заборгованості саме по собі не свідчить про наявність спільного матеріально-правового об`єкта, на який спрямовані обидва позови.
96. У пунктах 30, 31 постанови від 19.03.2025 у справі №912/930/24, на яку посилається скаржник, Верховний Суд зазначив, що "суд апеляційної інстанції, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції про повернення позову третьої особи з самостійними вимогами, не усунув допущені останнім порушення, належним чином не спростував наведені скаржником доводи, при цьому безпідставно зазначив, що вказані позови мають різні підстави та різні предмети, а задоволення вимог одного позову не виключає задоволення іншого, не врахувавши, що повне або часткове задоволення одного з позовів виключає можливість повного або часткового задоволення іншого, так як від встановлення судами обставин щодо правомірності/неправомірності збільшення за рішенням від 16.02.2018 статутного капіталу товариства як за рахунок внеску відповідних осіб, що відбулось одночасно, буде залежати визначення розміру статутного капіталу товариства та часток його учасників, відповідно можливість повного/часткового задоволення одного позову за рахунок повної/часткової відмови в задоволенні іншого позову. Водночас, Суд враховує, що правильно зазначивши, що спільним у цих позовах є виникнення спорів з результатів загальних зборів товариства від 16.02.2018 (хоча і з різних питань) та однаковий спосіб захисту прав у цій категорії справ відповідно до чинного законодавства, апеляційний суд залишив поза увагою, що спірним у цій справі є не рішення загальних зборів товариства або його частина (певне питання), а визначення розміру статутного капіталу товариства та часток його учасників, що не може бути здійснено судом лише в межах дослідження питання щодо збільшення статутного капіталу товариства за рахунок внеску одного учасника, без дослідження обставин такої о збільшення за рахунок внеску іншого учасника".
97. Розмежовуючи предмет позову і предмет спору, Верховний Суд у п. 4.7 постанови від 09.09.2019 у справі №910/12463/18, на яку посилається скаржник, зазначив, що предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів. Предметом спору є об`єкт спірних правовідносин, матеріально- правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.
98. У пп. 4.12-4.16 Постанови від 27.09.2019 у справі №904/323/19 на яку посилається скаржник, Верховний Суд перевірив вимогу третьої особи про заміну обладнання, заявлену у справі про стягнення заборгованості за його придбання, та погодився з поверненням позову. У п. 4.14 цієї постанови викладено висновок про те, що на відміну від зустрічного позову, який повинен бути лише взаємопов`язаним із первісним, позовна заява третьої особи відповідно до положень частини першої статті 49 ГПК України має містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору у справі, а вимога спрямована на будь-що поза цим предметом, не може бути розглянута як вимога третьої особи, а може бути реалізована через подання самостійного позову.
99. У постанові від 11.11.2020 у справі № 912/2751/16, на яку посилається скаржник, Верховний Суд також навів матеріально-правовий, суб`єктний і часовий критерії вступу третьої особи. Водночас підставою для підтвердження правомірності повернення позову було його подання після закриття підготовчого провадження та початку розгляду справи по суті. Тому ця постанова враховується щодо загальних умов вступу третьої особи, але її результат не є обґрунтуванням відсутності спільного предмета спору у цій справі. Посилання скаржника на дотриманння суб`єктного та часового критеріїв не спростовують висновку про недотримання матеріально-правового критерію вступу третьої особи.
100. Водночас, скаржник не надав доказів того, що повернення позову ТОВ "Лівайн Торг" унеможливлює захист прав скаржника в межах вже наявних проваджень, які розглядаються в межах справи про банкрутство.
101. Ураховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції обґрунтовано повернув позовну заяву третьої особи без розгляду у порядку вимог частини шостої статті 180 ГПК України.
102. Інші аргументи скаржника колегія суддів не бере до уваги, оскільки такі стосуються обґрунтованості позовних вимог та розгляду спору по суті, натомість вони не відносяться до правомірності вирішення судом питання прийнятності позовної заяви третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору.
103. Верховний Суд також враховує, що у контексті забезпечення права скаржника на доступ до суду (права на судовий захист), ТОВ "Лівайн Торг" не позбавлене права на звернення до господарського суду із окремим самостійним позовом у межах справи про банкрутство.
104. Таким чином, доводи касаційної скарги про порушення судами норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження під час їх касаційного перегляду.
105. Порушень норм процесуального права, які є підставами для обов`язкового скасування оскаржуваних судових рішень згідно пунктів 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310 та частини другої статті 313 ГПК України, колегією суддів під час касаційного провадження не встановлено.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
106. Відповідно до пункту частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
107. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).
108. Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Тренд" та залишення постанови апеляційного господарського суду - без змін.
Судові витрати
109. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенні без змін ухвали суду апеляційної інстанцій, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.
На підставі викладеного та керуючись статтями 286, 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Тренд" залишити без задоволення.
2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2026 у справі № 924/517/24 (924/115/26) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді О.В. Васьковський

К.М. Огороднік

Згадані норми: Конституція України, ст. 55; ЦК України, ст. 234; ЦК України, ст. 235; ЦК України, ст. 513; ЦК України, ст. 514; ЦК України, ст. 516; ЦК України, ст. 517; ГПК України, ст. 49; ГПК України, ст. 180; ГПК України, ст. 35; ГПК України, ст. 282; ГПК України, ст. 300; ГПК України, ст. 174; ГПК України, ст. 313; ГПК України, ст. 308; ГПК України, ст. 309; ГПК України, ст. 286; ГПК України, ст. 296; ГПК України, ст. 301; ГПК України, ст. 314; ГПК України, ст. 315; ГПК України, ст. 317; ГПК України, ст. 326; КзПБ, ст. 42
Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.