# ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 357/7017/19

Суд: Касаційний господарський суд ВС
Справа № 357/7017/19
Дата ухвалення: 2026-10-21
Вид судочинства: Господарське
Ідентифікатор ЄДРСР: 141028147
Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/141028147
Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/141028147

Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення.

## Текст документа
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року
м. Київ

cправа № 357/7017/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Рогач Л. І.,
секретар судового засідання Зайченко О. Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Дайнека Олега Геннадійовича
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2026 (колегія суддів: Яценко О. В. - головуючий, Спаських Н. М., Горбасенко П. В.) та рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2026 (суддя Черногуз А. Ф.)
за позовом Білоцерківської міської ради Київської області
до: 1) Білоцерківської районної державної адміністрації;
2) Фізичної особи-підприємця Дайнека Олега Геннадійовича
про визнання недійсними розпорядження та договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування рішення реєстратора та запису,
за участю:
позивача: Корнієнко І. М. (самопредставництво),
відповідача-2: Мочинський А. Р. (адвокат)
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1 Білоцерківська міська рада Київської області звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Білоцерківської районної державної адміністрації (далі - РДА) Київської області та Фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) Дейнеки Олега Геннадійовича, в якому просила:
- визнати недійсним розпорядження Білоцерківської РДА від 18.07.2018 № 339 "Про затвердження звіту про експертно-грошову оцінку і продаж земельної ділянки ФОП Дейнеці О. Г. в адміністративних межах Шкарівської сільської ради";
- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, який укладений 20.07.2018 між Білоцерківською РДА та Дейнекою О. Г. та посвідчений державним нотаріусом другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області Приймак А. П. за № 3-2304, предметом продажу за яким є земельна ділянка загальною площею 0,2103 га, що розташована за адресою: вул. Академіка Вула, в районі житлового будинку № 8 м. Біла Церква Київської області. Кадастровий номер земельної ділянки: 3220489500:01:023:0602;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 42160960 державного нотаріуса Приймак А. П. від 20.07.2018 і реєстрацію права власності, номер запису 27135103.
1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна земельна ділянка розташована в межах міста Біла Церква та входить до складу земель, наданих у постійне користування виконавчому комітету міської ради на підставі Державного акта на право користування землею від 1989 року серії Б № 086970.
1.3 Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.09.2023 цю справу передано для продовження розгляду до господарського суду.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1 Рішенням Господарського суду Київської області від 17.02.2026, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2026, позов задоволено.
2.2 Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, встановивши, що спірна земельна ділянка фактично розташована у межах земельної ділянки площею 20,0 га, яка була надана у користування виконавчому комітету Білоцерківської міської ради, дійшов висновку, що розпорядження та укладення на його підставі спірного договору купівлі-продажу земельної ділянки відбулося за відсутності відповідного правового титулу, а дії райдержадміністрації знаходяться поза межами правового поля, а тому є недійсними та такими, що не створюють правових наслідків для третіх осіб. На цій підставі суд виснував про необхідність задоволення позовних вимог, оскільки наведене припинить триваюче порушення права позивача на землю та забезпечить його поновлення.
3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи
3.1 У касаційній скарзі відповідач-2 просить судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову до Білоцерківської РДА Київської області та до нього про визнання недійсними розпорядження та договору купівлі-продажу земельної ділянки - відмовити повністю.
3.2 На обґрунтування касаційної скарги відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відповідач-2 посилається на застосування судами норм права без урахуванням висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах:
- Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 14.01.2026 у справі № 580/408/14-ц, Верховного Суду від 21.01.2026 у справі № 907/642/24 щодо належного способу захисту права та принципу належного врядування (good governance) і захисту добросовісного набувача, в тому числі практики Європейського суду з прав людини;
- Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 910/21067/17, від 15.06.2021 у справі № 916/2479/17, від 16.07.2024 у справі № 910/7328/23, відповідно до яких експертний висновок є лише одним із доказів у справі та не має жодної переваги перед іншими доказами.
3.3 Також відповідач-2 на обґрунтування касаційної скарги відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України посилається на те, що суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 1 частини 3 статті 310 ГПК України).
3.4 Крім того, у касаційній скарзі відповідач-2 просить стягнути з позивача судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу (орієнтовано 25 000 грн), розмір яких буде підтверджено у порядку, встановленому ГПК України.
3.5 У відзиві позивач просить залишити без задоволення касаційну скаргу, оскільки вважає посилання скаржника на неврахування висновків Верховного Суду не релевантними, а доводи щодо неврахування принципу належного врядування та порушення принципу правової визначеності такими, що не підтверджують неправильного застосування судами норм права, а спрямовані на переоцінку встановлених судами обставин і доказів. Щодо висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи позивач зазначив, що він є належним та допустимим доказом у цій справі.
4. Мотивувальна частина
4.1 Суди встановили, що рішенням Білоцерківської міської ради від 27.09.2012 № 703-29-VI "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду та передачі земельних ділянок в оренду" ФОП Дейнеці О. Г. затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано в оренду строком на 5 років земельну ділянку площею 0,2103 га (в тому числі під проїздами, проходами та площадками - 0,2103 га), що розташована за адресою: вул. Академіка Вула, в районі житлового будинку № 8, м. Біла Церква Київської області, для розміщення автостоянки.
4.2 На підставі зазначеного рішення 09.10.2012 між Білоцерківською міською радою та ФОП Дейнекою О. Г. укладено договір оренди землі № 116, який 04.12.2012 зареєстрований у встановленому законом порядку. Земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер 3210300000:03:051:0036.
4.3 02.04.2018 ФОП Дейнека О. Г. звернувся до Білоцерківської міської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж вказаної земельної ділянки в натурі (на місцевості). За результатами розгляду питання профільною постійною комісією 22.05.2018 рекомендовано відмовити у наданні такого дозволу у зв`язку з невідповідністю намірів забудови вимогам містобудівної документації. 25.05.2018 заявник подав до міської ради заяву про залишення попередньої заяви від 02.04.2018 № 1886 без розгляду.
4.4 Вказане сторонами не заперечується та підтверджується наявними у матеріалах справи копіями службової записки від 13.02.2019 № 10-10-149 та листа від 24.05.2019 № 10-10-621 Управління регулювання земельних відносин Білоцерківської міської ради Київської області.
4.5 Надалі як вбачається зі службової записки Управління регулювання земельних відносин від 13.02.2019, при перевірці відомостей Публічної кадастрової карти було встановлено відсутність інформації щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3210300000:03:051:0036, натомість містилися відомості про земельну ділянку площею 0,2103 га з кадастровим номером 3220489500:01:023:0602, яка за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно перебуває у власності ФОП Дейнеки О. Г. на підставі договору купівлі-продажу від 20.07.2018.
4.6 Так, суди встановили, що розпорядженням Білоцерківської РДА від 18.07.2018 № 339 "Про затвердження звіту про експертно-грошову оцінку і продаж земельної ділянки ФОП Дейнеці О. Г. в адміністративних межах Шкарівської сільської ради" затверджено звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки загальною площею 0,2103 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі в адміністративних межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, затверджено ринкову вартість та ціну продажу вказаної земельної ділянки, вирішено продати вказану земельну ділянку громадянину Дейнеці О. Г.
4.7 Згідно з інформаційною довідкою № 156073111 з Державного реєстру речових прав, 20.07.2018 між Білоцерківською РДА та Дейнекою О. Г. укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 3220489500:01:023:0602 площею 0,2103 га. Договір посвідчений державним нотаріусом другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області Приймак А. П. за № 3-2304.
4.8 Того ж дня прийнято рішення про державну реєстрацію права власності (індексний номер 42160960) та внесено запис № 27135103 про право власності Дейнеки О. Г. на зазначену земельну ділянку.
4.9 Позивач, звертаючись з позовом, зазначив, що земельна ділянка з новим кадастровим номером 3220489500:01:023:0602 є тією ж самою земельною ділянкою, яка раніше обліковувалася під кадастровим номером 3210300000:03:051:0036, оскільки її місце розташування, площа та конфігурація не змінювалися. При цьому жодних рішень про вилучення земельної ділянки з користування міської ради або про її відчуження Білоцерківською міською радою не приймалося.
4.10 Суди зазначили, що матеріалами справи підтверджено те, що на підставі Державного акта на право користування землею від 1989 року серії Б № 086970 виконавчому комітету Білоцерківської міської ради, серед іншого, було надано у постійне користування земельну ділянку площею 20,0 га для забудови житлового масиву в м. Біла Церква. Зазначений державний акт видано з урахуванням змін відповідно до постанови Верховної Ради України від 30.01.1992 № 2072-XII.
4.11 З матеріалів справи також убачається, що землі, надані згідно з вказаним державним актом, були сформовані за рахунок земель радгоспу "Білоцерківський", які у 1958- 1966 роках включалися до меж міста Біла Церква на підставі відповідних рішень органів влади та матеріалів містобудівної документації, зокрема актів планування та затвердження генерального плану міста.
4.12 Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.13 Статтею 15 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
4.14 Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалась Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом, та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.
4.15 Правовий статус земель комунальної власності визначений у статті 83 ЗК України, відповідно до частин 1-2 якої землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
4.16 З 01.01.2013 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" № 5245-VI, за змістом пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" якого з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:
а) земельні ділянки:
на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;
які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;
б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.
4.17 Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону з дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.
4.18 У справі, що розглядається, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права, оскільки вважає, що відповідач-2 не міг придбати спірну земельну ділянку з огляду на те, що вона розташована в межах міста Біла Церква та входить до складу земель, наданих у постійне користування виконавчому комітету міської ради.
4.19 Суди встановили, що земельна ділянка з кадастровим номером 3220489500:01:023:0602 фактично розташована у межах земельної ділянки площею 20,0 га, котра була надана у 1989 році у постійне користування виконавчому комітету міської ради на підставі державного акта. При цьому зазначили, що як вбачається зі службової записки Управління регулювання земельних відносин від 13.02.2019, при перевірці відомостей Публічної кадастрової карти було встановлено відсутність інформації щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3210300000:03:051:0036, натомість містилися відомості про земельну ділянку площею 0,2103 га з кадастровим номером 3220489500:01:023:0602, яка за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно перебуває у власності ФОП Дейнеки О. Г. на підставі договору купівлі-продажу від 20.07.2018.
4.20 Отже, беручи до уваги наведені положення законодавства та встановлені судами обставини цієї справи, позивач є власником спірної земельної ділянки, а відсутність державної реєстрації речового права не впливає на обставини виникнення права комунальної власності на неї.
4.21 Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
4.22 Віндикаційний позов є позовом речовим і як такий належить до речових способів захисту права власності. Його зміст полягає у вимозі неволодіючого власника до володіючого невласника про повернення речі в натурі. При цьому відповідно до статті 396 ЦК України за допомогою віндикаційного позову може захищатися володіння також і носія іншого речового права (титульного володільця), а не тільки права власності. Безпосередня мета віндикації полягає у відновленні володіння власника (титульного володільця), що, у свою чергу, забезпечує можливість використання ним усього комплексу правомочностей, що складають належне йому речове право (пункт 141 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19).
4.23 Тобто предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого власника до особи, яка незаконно фактично володіє майном, про його повернення (витребування) з чужого незаконного володіння.
4.24 Коли право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи (стягнення з неї) нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову щодо такого майна, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння, є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за кінцевим набувачем, який є відповідачем (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.112018 у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146)).
4.25 У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 38), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 148).
4.26 Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскарження всього ланцюга договорів та інших правочинів щодо спірного майна не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване. Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункти 38, 39), від 01.10.2019 у справі № 911/2034/16 (пункт 46), від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17 (пункти 6.25, 6.26), від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 49).
4.27 У справі, що розглядається, задоволення судами заявлених позивачем позовних вимог про визнання недійсними розпорядження та договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування рішення реєстратора та запису не призведе до поновлення прав позивача, відновлення володіння, користування або розпорядження ним зазначеним майном, а отже, такі вимоги не є ефективним способом захисту права позивача, яке потребуватиме додаткових засобів захисту.
4.28 Обрання позивачем неналежного чи неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц (пункт 127), від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 (пункт 148).
4.29 Належним способом захисту права позивача у цьому випадку є віндикаційний позов про витребування земельної ділянки з володіння відповідача-2. З цих підстав в задоволенні заявленого позову слід відмовити через неналежність обраного способу захисту прав міськради.
4.30 Зважаючи на те, що наведене вище є самостійною підставою для відмови в позові, колегія суддів не вважає за необхідне давати відповідь на кожен аргумент скаржника з огляду на висновки Європейського суду з прав людини у справах "Проніна проти України", "Руїз Торіха проти Іспанії" (хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент), оскільки в такому разі прийняття рішення про відмову в задоволенні позову не залежить від інших встановлених судом обставин.
4.31 За приписами пункту 3 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
4.32 Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина 1 статті 311 ГПК України).
4.33 Враховуючи, що обрання неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові, судові рішення слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 300, 308, 311, 315, 317 ГПК України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Дайнека Олега Геннадійовича у справі № 357/7017/19 задовольнити.
Постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2026 та рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2026 скасувати. Ухвалити нове рішення - у позові відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський
Судді Є. В. Краснов
Л. І. Рогач

Згадані норми: ЦК України, ст. 15; ЦК України, ст. 387; ЦК України, ст. 396; ГПК України, ст. 287; ГПК України, ст. 310; ГПК України, ст. 300; ГПК України, ст. 308; ГПК України, ст. 311; ГПК України, ст. 315; ГПК України, ст. 317; ЗК України, ст. 83; Конвенція (ЄКПЛ), ст. 6
Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.